Ходив Гоголь по столиці
В циліндрі блискучому.
Прислухався, як дітей ми
І студентів учимо.
А в саду Шевченківськім
До пізнього часу
Про свою екскурсію
Повідав Тарасу:
"Обійшов незримо я
Всі аудиторії:
Кафедри словесності,
Кафедри історії,
Хімії і фізики,
Етики й естетики.
І цієї, як її?-
Навіть кібернетики.
Учать по - російському,
Часом по - англійському,
І лише подекуди
Все ж по - українському.
Поміж професурою
І межи студентами
Щирі малороси
Стали рудиметрами.
Прочії вважають,
Що вкраїнській нації
Вчитися по - своєму
Вже немає рації...
Микола Васильвич
Говорив піднесено,
Сипав афоризмами,
Усміхався весело.
І сказав Шевченко,
Засмучений дуже:
"Ти смієшся, а я плачу,
Великий мій друже."
