Які ж у тебе , Господи, заграви!
Щоразу, як уперше, Ти вражаєш!
Сідає сонце, й відблиски пожару
На білім цвіті міняться яскраво.
Вишневий сад вібрав кумач небесний,
Що ллє за лісом схований прожектор,
Й уклались ніжно пелюстки рожеві
Перуками на вишнях- баронесах.
Дихнути, зачарована, не взмозі.
Бо скільки днів ховали хмари сонце!
Тепла і світла жалюгідних порцій
Нарізав квітень, нишкнучи в тривозі.
Ви вмієте бачити кожну гарну рисочку цього світу.. Щоразу,як уперше..
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за теплий відгук! Кожен захід сонця мені заливається у вікно, не затулений жодною гілочкою чи будовою- прямо над горизонтом. Ось такий подарунок маю. Жаль, що фото не передає всю красу, можна тільки намалювати, будучи талановитим пейзажистом, або описати, будучи поетом. Ні тим ні іншим не являють, про що дуже шкодую кожного такого неповторного заходу
Irкina відповів на коментар Irкina, 30.04.2023 - 12:01
Думаю,Ви гарний поет..
А красу неба теж дуже люблю.. І все-таки іноді не стримуюсь -і роблю знимки..