Стою на горі немов тополя
Тримаюсь одною рукою неба.
Здалека бачу жита у поля
Як золотіє пшениця на стеблах.
Тут господар засіяв вряд лани
І на цій землі я тихий рай знайду.
Пливуть хмарки ,як до моря човни
Я сяду на них в зелен гай попливу .
Небо кольору аквамарину
В цю мить пречисте немов би водиця.
Поміж хмаринок у цю хвилину
Закружляла у танку біла птиця.
Із малої хмарки великий дощ
На душі така "нельотна" погода
Впаде літній дощик для спраглих руж
Нап'ється досхочу води троянда.
Цей дощ напоїть від жаги квітку,
Яка тягнеться до синього неба.
Зійде веселка на божім світку
І подарує сонечко в потребі.
Трави в краплинках дощу заблищать
Засяють смарагдами - тополині.
Після дощу, тут така благодать!
Співа соловей дівчині -калині.
Стою на горі немов тополя
Торкаються неба вітоньки руки.
Сонця тепла прагне моя доля
Щоб росли у вись клени дуби , буки.
Літо за журавлями злетіло в даль
В чужі краї , у світи незнанні.
В моїй душі лишило смуток, печаль
Я, шукаю сонечко у туманні.
Я, тримаюсь неба :сонечка, зір
У мріях злітаю в голубу блакить.
Малює пейзаж природи мій зір
І хочеться жити в цю прекрасну мить!.
дякую
