🍂Остання Осінь окупанта
прийшла, ледь ноги волочила,
школяркам не вплітала банти,
з порогу стежки замочила,
щоб змити кров суху і чорну.
Земля ж тремтіла - поглинала...
Бач, в ній вже того болю повно,
від лютого німою стала.
Лиш по ночах стогнала-вила,
в задусі диму захрипала...
Та Осінь беззупинно лила,
звірячий слід у землю пхала.
🍁Остання Осінь окупанта
бинтами огортала рани,
вона була ста Весен варта -
в її ночах тварюк не стане.
В її красі багряних шалей
іржею й мохом пахли ранки,
вбирала в себе очі далей,
вітрами сікла вражі танки,
мов божевільна градом била,
зривала темні головиці...
Вони ж горлали: "все нам снится..."
а Осінь їм на сон завила.
🍂Остання Осінь окупанта
тверді слова вкладала в душу:
"Навіки стерти ката мушу,
щоб відродились діаманти.
Щоб кожен знав чітку оправу,
в яку вриватися негоже...
Іди зі мною поруч, Боже,
бо не спинюсь на переправі..."
🍁І хто зна, де зберала сили,
яку щодня читала мантру...
Та рила нелюдям могили -
остання Осінь окупанта.
