Всім серцем і душею з кожним днем,
Всіма думками й почуттями
Все більш любові препалким вогнем
Тебе кохаю до безтями.
Тебе люблю за неба голубінь
І тепле, яснеє те сонце,
Яке моїх цілунком сновидінь
Щоранку будить крізь віконце.
Люблю я ті широкії поля,
Де буйно пророста пшениця,
Врожаї ті, що нам дає земля
Багата − наша годівниця.
Як мило, гарно в рідному краю
Слух тішити пташиним співом,
Під кóтрий танець листя у гаю
Заводить вітерця повівом!
Яка ж солодка втіхонька мені
Гуляти по густій діброві,
Де чути, як дерева в тишині
Шепочуть щось в своїй розмові!
Як п’янко пахнуть в нас квітки!
О, як граційно ж бо по схилах
Течуть вдаль довгії річки,
Неначе кров по людських жилах!
Де вбачу ще красу таку,
Що б душу й серце полонила,
Якщо не в ріднім, батьківськім кутку,
Якщо не тут, Вкраїно мила?
Хай, може, є ще кращий край,
В якім течуть злотії ріки,
Та в серці, Україно, знай –
Завжди є й будеш ти навіки.
Євген Ковальчук, 26. 08. 2019