Вона давно лежала на столі,
Злегка накрита білим рушником,
У тонких струнах звучання долі,
Прожиті днини, бути страдником,
Зіграти з шиком, то ж на волі.
І часто з смутком за дні прожиті,
Смичок зривався. В душі зболений,
Не приховати тривожні миті,
В звуках мелодії… зажурений.
Вона щодня лежала на столі,
Старий футляр зчорнів під час війни,
Мо» повезло, залишив у селі,
Разом з речами забув на вікні.
Яке то щастя, хата вціліла,
Як оберіг, футляр лише потлів,
А під вікном, бузина розцвіла,
Згадавши знов, ятрив душу, жалів.
Гримлять гармати, музика в душі,
День перемоги… рідні стежини,
Війни мелодія, зникла в глуші,
Звук струн у скронях, гіркі сльозини,
Охопив смуток, нема родини.
На підвіконні…. весняний промінь,
Зморені руки рилися в речах,
Ледь підгорілих. Мокрі долоні,
Та лише мить, сльози щастя в очах.
Вона давно… лежала на столі,
Злегка накрита білим рушником,
У тонких струнах, звук миру, волі,
Вона заграє, вмить у горлі ком.
Жилисті руки … Тремтіла струна,
Душі подібна, мешканцю в хаті,
Летять снаряди, навіщо ця війна?
Чому припхались, орки прокляті?
Плакала скрипка, душа волала,
Сльоза котилась, жура і відчай,
Горе це нащо, доля зазнала?
Чому жорстокий світ, протиріччя?
У хаті тихо… скрипка на столі,
Над нею фото,тривожний погляд,
Ти неспроможний, йти проти долі,
Онук з думками, схилився поряд.
Біль ятрить очі, поглянув на стіл,
Він поспішив, країну боронить,
І просив Бога, щоб добавив сил,
Щоб повернутись, грати на скрипці.
27.07.2022р