Злітає цвіт- перецвіла весна,
Оберігають зав'язь старі вишні,
Ніби життя таке ж як і колишнє,
Проте, не покидає те : "війна..."
В гнізді лелеки гріють лелечат
І визирають ластівки з-під стріхи,
Життя летить - ніби й немає лиха:
Та смерті голос знову б'є в набат.
Впав білий цвіт на голови батьків,
Болітиме комусь завжди:"кохана...",
Для когось ще весна таки настане,
А хтось навічно в небо відлетів.
Настане літо - визріють плоди,
Впадуть у роси яблука, і груші,
Але в молитві як омиєм душі,
Благаймо: "Господи, не допусти війни"
Галина Грицина.