Я буду жити наче у ві сні.
Чи на весні ?..Чи я не буду жити ,
А буду сном --- кружляти і тяжіти
Як жовтий лист ,або весільні квіти
І ранком танути у закутки тісні.
І буде день і ясний і тяжкий
Щоб хрест нести ,шляхів тяжких чимало
І днів багато...Та життя замало,
Щоб втримати і душу зберегти.
Я стану жити пошепки , чуттям
Бо завинив життям своїм Любові,
Бо й крик безсилий ,як не має крові,
А кров без жертви не буває .В Слові
Ця жертва співпадає з каяттям!
І станеться ! І квітка проросте !
З краплини крові до гори крізь грати.
І у ві сні мені насниться мати,
І серце стане дужче калатати,
Бо є Любов ,а інше все пусте!