Дивися, знову вруниться трава
Із кожним новим днем вона густіша
Весна потроху у свої права
Вступає, хоч дихання зимнє зліше
Виходиш вранці з хати, а спориш
Покритий білим заморозком лютим
Та вже пташки тривожать співом тиш
Пора прийшла! Весні, коханню – бути!
Ще тижнів два, а там по всіх садках
Дерева вдягнуть сукні наречених
Заграють зорі в молодих очах
Зіллються голоси у вир пісенний
Стану і я поміж дерев своїх
Пригублю мов вуста тендітні квіти
Так як колись я пив вуста твої
Не доведеться ще коли їх пити!
Медвяний трунок наших юних літ
У пам’яті іще такий солодкий
Та в голосі твоїм не той привіт
І в погляді вогню лишилось трошки.
Замучена проблемами життя,
Від труднощів не знаючи спочинку
Забула ти за прояв почуття
Хоч по літах ще дуже гарна жінка
А може, це здається лиш мені
І ти також, немов струнка берізка,
Ще вийдеш в світ для зустрічі весни
Вдягнувши сукню світлого батисту
Якщо так буде, запроси й мене
До свого вальсу на просторі квітня.
Хай нам цей час не просто промайне,
А першоцвітом у серцях розквітне.
10.04.2019