Ті зорі,що упали вчора з неба
ходили ми збирати у поля.
Вони мов ті метелики веселі.
Згоріли.До землі не доліта.
Нивіщо прилітали? Хто нам скаже?
У неба таємниці є свої.
Хтось наказав летіти і летіли.
Скрізь атмосферу нашу до землі.
Вони не знали-смерть на них чекає.
На цій планеті,що кудись біжить.
Боки свої під сонце підставляє.
Один як гріє,другий собі спить.
Така блакитно-ніжна і прозора.
Серед жорстоких і чужих світів.
Так спокою хотіли пада зорі.
Від холоду,від космосу жахів.
Ті зорі,що із неба вчора впали
ходили ми шукати у поля.
Вони мов ті метелики летіли.
До свічки,що манила їх здаля.
