небо валиться й падає, а колеса життя
вже вистукують в серці нову послідовність правди.
палають вулиці – біда! це дика людська природа,
гей, вийшла на волю з-під нашого контролю!
я відчуваю цей жар, як виклик.
він минає помалу. стихає та в'яне. цей світ
став маленьким, як іграшковий зниклик.
він боїться і гуркоту, й блиску
наших ковбойських чобіт.
ми долаємо ріки вогню і моря димовитого шуму,
ми несемо вам безум в частоті електричного струму.
тож коли натовп гукає твоє ім'я
і плює тобі, курвa, мезиочі,
знай: легенди не сердяться й не помирають:
ти підбираєш гітару, стираєш з неї грязюку,
і навколішки молишся, звівши обличчя до неба:
і восьмого дня бог створив рокенрол:
і сталося, восьмого дня бог створив рокенрол,
і з попелу постала зоря нового світанку.
не відступайся ніколи.
як впав, підведись, обтрусися,
і будь як багнет з огірком, коли прийде
пообіцяне царство тисячолітнє його.
вам суперновий заповіт, вам треба його берегти,
як невинність і ви, дівчата.
дитинко, ти чула? а ти? а ти?
чи вже й ти продала свою недешеву душу?
я питаю, не знаючи, а роблю те, що мушу.
це справді якесь видатне ідіотство.
скажи, навіщо продала своє дівоцтво?
це я кажу про себе, до моєї дурної душі,
ну, а ви тріпочіть: це такі ритуальні вірші.
ти народилась в короні, правити – твоя доля.
нарешті й народ так каже,
бо на те була наша воля.
істинно сказано – знов те саме скажімо:
і восьмого дня бог створив рокенрол,
і заради цієї події він дарує нам правильну риму,
і ноти, і ритми, що рвуть небеса,
аж розхитують божий престол.
і тремтіння віків сповіщає про щось таке
нечуване й небачене, гримуче, швидке й важке,
що від нього здригається серце нового світу,
і людей, і тварин і ангелів. – всіх відсуваємо в тінь.
хай небеса ревуть. ми йдемо на ще вищу орбіту
ім'ям святого року, навіки віків, амінь
за твором: and on the eight day, kiss
ID:
758624
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 04.11.2017 00:08:58
© дата внесення змiн: 04.11.2017 20:47:50
автор: Crystal view
Вкажіть причину вашої скарги
|
