Асфальтна тиша темінь їсть
Покровом зниклого проміння
Маленький паросток, мов гість
Відкине зважене каміння
Проб'є весняні рубежі
Аби окріпнути під Осінь
Зміцніють в міцно корінці
Що були ще слабкими досі
Окріпне сам, думки окріпнуть
Затямить правди постулат
І най у мороці всі сліпнуть
Він промінь буде виглядать
Не стане нищим за добро
Брехні не прийме замість правди
Й малого гідного його
Не битимуть нещівно гради
Маленький паросток окріпне
Зміцніють пагони в дощах
І промені ласкаві літні
Лишаться на його листках
Не сильні ті, хто голосніші
Не ті, хто сильно лише б'є
А сильні ті, хто попри тишу
Голосить правду про святе
Хто не цурається відваги
Але по ділу й попри все
В життя не втративши наснаги
Добро, мов промінь в ніч, несе...