Моє життя не назвеш простим ...
Кожна людина проходить власний шлях, не схожий на інших ...
Я думаю, всі хочуть жити правильно, щоб бачити радісні усмішки ...
Хочеться дізнатися багато цікавого, випробувати себе в різних сферах,
Щоб жити інакше, але чомусь нічого не виходить ...
Принаймні, мені вистачило сміливості
Хоча б один раз спробувати змінити своє життя,
Але в підсумку, настільки сильно розчарувався, що вже нічого не хочу міняти ...
Це сон наяву. Це мрія. Все, чого домагався, стало реальністю.
Але я помилився, не знаю, коли саме це сталося ...
Ніхто не крикнув «зупинись» ...
Сміюся, щоб жити і дивитися на наш жорстокий час,
Я сумую, я дійсно сумую,
Хоча, і пам'ятаю щасливі моменти життя ...
І на одному диханні знову настане «завтра» ...
І знову згадаються заховані в найпотаємніші куточки душі, мрії ...
Озираючись назад, бачу стільки болючих спогадів ...
У житті по-різному буває... часом дуже важко, але якби там не було ми завжди будемо пам'ятати найкращі миті, навіть, якщо вони були короткими. Ми все витерпимо!!! Бажаю вам пані Галино ніколи не здаватися, завжди йти до своєї мети, і ніколи не плакати!!!Завжди сміятися!!!
Життя багатогранне, та ми ним переважно невдоволені. Лише коли настають значно гірші часи, починаємо розуміти, як недооцінювали минуле.
Не встигнемо поплакатись, яка в нас нещасна молодість, аж глянь – ось вона, старість!
Тільки тоді починаємо переоцінювати все, і оте "погане" здається прекрасним минулим, а наші невдачі і розчарування – звичайними життєвими уроками.
Цінуймо те, що маємо! Життя не повториться.
Гарно написано, з поєднанням, жури, пошуку цілі, оптимізму. Життя і повинно пінитися різними ВиПРОБУВАННЯМИ, а лиш почнеш спішуватися і стане життя нецікавим... А щодо нашого жорстокого часу - повністю підтримую... Бо гублячи духовність двома руками - примітиви в управлінні ось це й зробили для народу - хіба що ВИЖИВАННЯ. Проте - тримаймось друже Льорде!