Був вересень. Гарячий, як твій погляд.
Був вересень. Вологий, як сльоза.
Та зустріч не була дарунком долі.
Це просто ти мені все підказав.
Ти нагадав мені когось чужого –
Далекого, померлого, зі сну…
У ньому не було чогось святого,
Це я десь втратила свою весну.
Ти міг мене любити, як той інший,
Ти міг померти, впасти на війні.
Ти міг би не читати моїх віршів,
Можливо, лиш прийшов би в мої сни.
Та я тебе, звичайно, б не впізнала.
Міг бути квітень, лютий, листопад…
І я тебе б, тим більше, не чекала,
Ти зник би, як останній зорепад.
Був вересень. Вологий і гарячий.
Був вересень. Підкорений життям.
Ти знаєш, я вже більш не плачу,
Але й тебе не бачу вже дитям.