68. Щастя. 2.
05.10.2016* 17:05
Я упивався щастям сімейного життя.
Дружину не просто любив до безтями, я був хворий нею. Не було шаленої різниці у віці (40 років!) і це легко пояснювалося, адже я ніколи не відчував свої роки. Навіть зараз, коли мені 80 і вже, здається, втрачати нема чого окрім свого життя; навіть зараз, коли борюсь із хворобами, а вони вельми реальні, адже на третій поверх по сходам піднімаюсь з трудом, а інколи і з нітрогліцерином під язиком під час зупинці десь посередині сходів; навіть зараз, коли сексуальне питання не є вже для мене батогом Божім; навіть зараз я не відчуваю свій вік і кожний день у мене переповнений діяльністю – столярнічую, малюю, пишу вірші та прозу, наважуюсь мандрувати з онукою (їй 4 роки) по декілька годин, навіть маю Контакт і навіть пробую сам себе сенсорно лікувати. І все це при ясному розумі. Тепер. А тоді у мене розум був відібраний коханням до Віталіни.
Ми приїжджали до мого брата Валентина на дачу. Я багато десятиліть назад спроектував її, а він до останньої можливості (до інсульту в 2013 році) будував і облаштовував її. Будівля дачі має вигляд високого даху без стін, що у 70-тих роках було новацією, по типу туристського намету. У розвиток моєї ідеї він із східного боку під стелею зробив «схованку» розміром десь 1,5 на 2,5 метрів, яка по довжині мала клеєний абстрактний вітраж із кольорового скла (я його йому організував у знайомого скульптора). І це було наше місце спання. Поки діти були малі, то Віталіна вкладала їх після 21:00, а після вечері, яка часто була біля каміну, біля 0:00 ночі ми лягали – вона з одного боку дітей, я – з іншого. Прокидався я рано, як тільки сонце сходило и починало грати через вітраж на моєму сімействі, і довго лежав любуючись тим, як спить моя дружина і наші діти.
Потім по гвинтовим сходам я спускався на основний поверх і любувався сплячим Баженом, який завжди був з нами. Я упивався тим, як три мої сини спілкуються один з одним і як Бажен для своїх братів є великим авторитетом. До речі: це і досі зберіглося, хоча тепер Бажен для них часто-густо виступає не тільки в ролі старшого брата.
Ми ходили всім кагалом в ліс по гриби і я радів тому, що моїй дружині це подобалося.
Вона часто збирала всіх дітей, а це були наші двоє, Бажен та Костя - син старшої доньки мого брата і вони на весь день йшли на озеро.
А чого коштувало купання в річці Ірпінь – глибина не доходить до поясу, але стрімка течія, немов гірська річка десь в Карпатах. Коли ходили в ліс по гриби, то переходили цю річку вбрід і я переносів дружину та дітей по черзі через річку.
Ми ходили в кіно та на якісь заходи, що влаштовували мої знайомі. У нас були обручки і по нашій поведінці було зрозуміло, що ми подружня пара. Це викликало здивування, хоча я і мав, як завжди молодий вигляд, адже мені весь час давали на 10-15 років менше, але поряд зі мною навіть в такому випадку йшла «моя онука».
І часто я шкірою відчував заздрість, навіть злобу. Особливу злобу при першій ліпшій нагоді проявляла мати Бажена. І я міг її зрозуміти – поставила мені роги, взяла розлучення (я рік не давав згоду), кричала що зустріла дійсне своє кохання і що вона нарешті буде мати доньку! Тільки одна дрібничка: я знав, що вона могла була мати дитину тільки від мене, що не даремно її перший чоловік пішов від неї, бо не було дітей.
Саме її злостивість примусила мене шукати відповідь на питання: «А чому так буває, що пара довго живе разом і не має дітей, а потім вони розходяться і бац – кожний в іншому шлюбі має дитину?» Відповідь тоді отримав просту і, як по мені, достатньо цікаву.
Виявляється, що на Тонкому рівні яйцеклітина жінки і сперматозоїд чоловіка мають певні коди, що можна прирівняти до замка (яйцеклітина) та ключа (сперматозоїд). При цьому, виявляється, є жінки, які можуть завагітніти від будь-якого чоловіка (в одному із американських фільмів одна із відмочок говорить, що вона вагітніє навіть від зубної щітки, якщо вставить її в рота), а є жінки, які можуть завагітніти тільки від неймовірно вузького кола чоловіків. Є чоловіки, які можуть запліднити будь-яку жінку, а є такі, які можуть зробити це тільки із вельми вузьким колом жінок. А весь загал чоловіків та жінок – варіації на цю тему.
І це ще не все. Жіноча яйцеклітина має сталий код, який притаманний тільки цій жінці. А у кожного чоловіка є тисячі сперматозоїдів, які викидаються до яйцеклітини. І кожний із сперматозоїдів має притаманну тільки йому варіацію коду цього чоловіка. Таким чином, із зграї сперматозоїдів до яйцеклітини проривається тільки той, у якого хоча би на 85% є сходимість із кодом яйцеклітини. Найкраще – 100%, бо недостаючи 25% компенсуються «поломкою замка» при входженні сперматозоїда в яйцеклітину.
Так от, виявилося, що Бажена мати відносилася якраз до розряду жінок із вельми вузькою щілиною коду яйцеклітини, тому не дивно, що у першому шлюбі вона не мала вагітності, як потім при всіх потугах після розриву зі мною. А я, як виявилося, якраз відносився (зрозуміло, що тепер це не для мене) до чоловіків, які мають фактично абсолютний ключ до всіх яйцеклітин жінок. До того ж, у мене вельми вузький спектр варіабельності коду яйцеклітин.
Це тепер я такий розумний. Як кажуть в Одесі: «Щоб я був такий розумний зараз, як твій тато потім!» Тепер я багато що розумію із свого життя.
Розумію, чому перша дружина так страждала від мене – дві вагітності і 13 абортів за 7 років спільного життя і ніякі засоби перестороги не допомагали. Усвідомлення цієї моєї провини перед нею переслідує мене досі.
Розумію, чому моя друга дружина раптом завагітніла від мене при фактичній відсутності контакту між нами.
Розумію, чому моя третя дружина, у якої я був чоловіком в другій сотні незрозумілого десятку, яка до мене мала два викиди, завагітніла і народила доньку, у якої були порушення мозкової діяльності якраз по лінії матері і які я зняв, не розуміючи, що маю відповідну Здатність і Силу. Судячи з усього моя донька Богдана зараз красива і успішна жінка віком 37 років. Але я нічого не знаю про її життя.
Розумію, чому так трапилося все і з п’ятою дружиною, хоча тоді я просто упивався щастям.
Мені завжди було не зрозумілим чому в нашому роду є правило: чоловіки ніколи не вибирали жінок, жінки завжди обирали їх. Та невдовзі мені до рук потрапила робота одного англійського лікаря, який показав, що фактично між чоловіком і жінкою завжди з’являються «незримі феромони», які просто кричать про здатність і готовність продовжувати рід. І я зрозумів, що кожний чоловік та кожна жінка мають на Тонкому рівні своєрідні маніфестації, які визначають не тільки родичанство душ, а і багато чого в суто реальних параметрах. І це можна Читати.
І ще: жінки завжди відчувають про чоловіків такі речі. Це ми, чоловіки, часто-густо глухі до них. Хоча той англієць і тут показав багато цікавого., наприклад: віктімність при ґвалтуваннях
В той час я носився з ідеєю робити консультативну допомогу батькам, Читаючи можливості та вірогідності життя їх майбутньої чи вже народженої дитини. Але зіткнення з людьми показало мені, що це нікому не потрібне. То я і поховав це в собі.
Цікаве і таке: я робив спроби щось розказати молодшим синам про це, але вони не слухають мене. Отже, і ці мої Знання є передчасні.
Я часто писав вірші, присвячені Віталіні. А коли ми з нею прожили в шлюбі 6 років, це був 1999 рік, то зробив книжку в одному примірнику, в якій на кожний рік було декілька віршів і книжка мала назву «Шість років щастя». Ця книжка досі стоїть на полці у нас дома.
Мені здавалося, що цього мало, що я повинен дати їй можливість розвиватися, тому як тільки з’явилася нагода кудись її просунути, так я цим і скористався. На свою голову.
ID:
692636
Рубрика: Проза
дата надходження: 05.10.2016 18:41:01
© дата внесення змiн: 05.10.2016 18:41:01
автор: Левчишин Віктор
Вкажіть причину вашої скарги
|
