Намарений липню, примхливий, такий безпорадний,
Ти власних емоцій не можеш в собі утаїти,
Залюблена я так безмірно і так неоглядно
В твої високості, низини і всі сателіти.
То спекою палиш, то потім - так різко - у холод,
Жадаючи небо в дарунок із морем віддати,
Мішаєш пекучу отруту в інжировий солод,
Та байдуже кутаєш в хмари й дощі вайлуваті.
Душею приймаю завії негоди раптові,
Бо вічного, знаю, в житті не буває нічого,
Торую стежини духмяні цим літом медовим,
Розвіюю вітром окружно даремні тривоги.
Гарний вiрш, Оксано. Точно ви вiдзначили, що у липня мiсяця усе пов'язано на настроi, який настрiй - така й поведiнка.
Тiльки от у останньому рядку буде набагато яскравiше звучати, якщо слово "зi" замiнити на "iз" - "Розвiюю вiтром iз cерця даремнi тривоги".
Оксана Дністран відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, дякую. Я той рядок взагалі замінила. А використала перед тим "зі", щоб не було спіпадяння звуків: "з-с"
"сателіти" – неслушне тут і недоречне; "дурманяче" – сумнівне. чом не "п'янке" просто?
Оксана Дністран відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сателіти - використано як всі, хто супроводжує, спутники, а простіше - забаганки, дурманяче замінила на дурманний, п"янке - трішки не та інтонація. Дякую