Малює ніч свої узори
і поступово, із кожним мазком
неначе тягне в небо штори:
закрить небесні вікна всі разом.
Закриє вікна одним махом
свого небесного пера
і під нічним небесним дахом
розкриє нічка два крила.
Одним - небесне коло огортає,
іншим - укриє землю до основ
і спокій на землі оберігає,
щоб відповідь була всім і любов.
Від краю і до краю мчиться,
торкаючись небесного шатра,
і сонячна ховається жар-птиця,
місячну птицю у двір випуска.
В цьому небесному подвір’ї
знов стане нічка газдувать:
стане для місячної пташки
зорі-зернята розсипать.
Загубляться у небі зорі,
місячна птаха їх не позбирає,
світять розсипані довкола,
небесна птаха край оберігає.
27.06.2016.
Анімація із інтернету.
