За вікном весна із зимою воює
Але й у серці не вщухає буря.
Думка про тебе ранить
Забула б, та він мене манить.
Хоча серце своє замкнула
Ніби на сотні літ заснула
Твоя поява змінила все
Не можу зрозуміти я себе
То тікаю, то повертаюсь
Буває плачучи усміхаюсь
Але ніщо не триває вічно
Сказав ти якось ніжно...
Останній спогад - твоя спина
Мої сльози текли невпинно
Той, ким жила усі дні
Ножем ранить уві сні.
Зима перемогла весну
У холоді без тебе живу
Та це не життя, а поле бою
Щодня вбиваю спогади з тобою...