Та доки будемо казати-
Вони не вмерли,а живі,
У вічності сини-солдати,
Життя лишили на війні!
Вони живі!Героям Слава!
Усі говорять звідусіль,
Війну придумала держава,
Несе народу тільки біль!
Вже тисячі пішли у вічність,
Та скільки ще синів піде?
У душах біль та лиш калічність,
Не видно злагоди ніде!
Їм тільки жити-де є правда?
Чом їхня доленька така?
Війна розбила,мов кувалда,
Матусі сльози-правдонька!
Героям Слава!-невмирущі,
Могили,біль,в поклоні стяг,
У церквах хори вопіющі,
Лиш вдови й дітки в сиротах!
Чому таку ось Україну?
Будуєм на людських сльозах,
Звели її ми на руїну,
Де топчуть по синів,кістках!
Не спи народе-ти держава,
Висушуй сльози на очах,
Живим кричи-Героям Слава!
Живі хай будуть у віках!