Мене в свої ти сни не клич
І не приходь в мої щоразу,
Так нас єднає тільки ніч,
Бо лише в снах ми знову разом…
Яке щасливе відчуття –
Ми юні, радісні, красиві,
А перед нами – все життя,
Успішне, довге і щасливе…
Тебе в своїх я снах знайду,
Єдиний, любий, незабутній,
І в твої сни я теж прийду,
Мене не зможеш ти забути…
Давно життя нас розвело,
І не з’єднало наші долі,
Шукати те, що вже пройшло,
Як вітра чистого у полі…
Нам подарує грішна ніч
Всі наші нездійсненні мрії,
Мене ти в свої сни не клич,
Бо ранок їх, як дим розвіє,,,
Прекрасний вірш, Любо! І чи є це сни? Просто ми зустрічаємося в астралі (в іншому вимірі) зі своїми рідними, друзями, знайомими (тими, хто пішов з життя земного і живими). І називаємо це снами. Але ми просто проживаємо увісні інше життя. І це проста інша реальність.
Гарний вірш! Життєво. Скільки жінок живуть не з тим, у скількох не склалося, як гадалося...Зворушливо
LubovShemet відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я вже в тому віці, що починаю жити спогадами і переоцінкою різних подій. І тому, хочу побажати молоді - бережіть своіх коханих, зумійте іх зрозуміти, пробачити... І перш, ніж порвати стосунки, подумайте, чи зможете ви покохати іншу людину сильніше...