Всім прівєт!
Наверно всі поклонніки і поклонніци(нє, поклонніков не наблюдалося, ги-ги) очень скучили за Дєдушком. Хтось соскучився, а хтось, при виді очєрєдного письма скривився, як от зубної болі. Та це таке діло…Всім нравитися Дєдушко не може. Протівнікам Дєдушкового суржика традіціонно кажу:
- Не читайте!
Желающих, щоб Дєдушко розпатякував отут во на занудну і, набившу вже оскому, обществєнно – політічєску тєматіку прошу не обіжатись. Возможно, десь, колись. Але не тепер і не сьогодні.
Настало, наверно, врємя об’яснитися по поводу причини свого столь довгого отсутствія. Нє, ну, понятно, що Дєдушко проводив всьо своє свободне і не дуже свободне врємя з дєвушками. Етіми поістінє чудєсними созданіями. Але ЯК!!! проводив…
Отут маленьке лірічєскоє, так сказать, отступлєніє. Любітєлєй «клубнічки» попрошу подтянуть челюсті, подтєрєть слюні і нємєдлєнно прєкратіть чтєніє дєдушкового письма і вобще валить отсюдова подальше. Бо ніяких ізвращєній із криками на вєліком і могучєм нємєцком язикє, язикє Шилєра і Гьоте, а также язикє порноіндустрії НЄ БУДЄТ!
Говорячи про то, ЯК!!! Дєдушко проводив врємя із дєвушками, цими чудєсними гуріями дєдушкових грьоз, він мав у віду зовсім друге. Дєдушко в свойом отсталому від жизні колхозі наконєц - то познакомився з таким тєхніческим новшеством ( а у великому світі уже давно полнєйшим отстойом), як «аська». Так в просторєчьї називають програму – месенджер… Неважно…Коротше, Дєдушко усовєршенствував тєхнічески своє общєніє з дєвушками… І ви знаєте? Ето шото з чєм-то!!!
У тому прямоугольному окошку дєвушки пріобрєтали самі разнообразні форми, размєри і окрас волос… Там так круто! Всьо завісіт тільки від одного – від воспальонного Дєдушкового мозга. Хто – хто, а ви точно знаєте, шо мозг у Дєдушка воспальон так, шо дальше нєкуда (любітєлі "клубнічки», я вас предупреждав!!!). Коротше, затягнуло Дєдушка так, шо він потєряв сон і апєтіт…Похудав на очень багато кілограмів… Бо був влюбльон… Во многих всяких разних дєвушок…В деяких даже безотвєтно… І наверно була б йому настояща хана… Но! Свєршилось чудо! Развєрзлісь нєбєса і прозвучав трубний глас, який мгновєнно вивів Дєдушка і з любовного оцепєнєнія та із віртуальної завісімості:
- Дєдушко, мать твою за ногу!!! Скільки можна втикати в того компа!!! Винеси наконєц-то мусор!!!
Отак Дєдушко і ісцелілся…
І ставший вже традіціонним анєкдот від Дєдушка. І, як всігда, – в тєму.
Вовочка підходит до отца і каже:
-Папа, вчителька спрашувала, шо такоє віртуальне, а шо такоє реальне…Я не знав, помогі …
-Харашо, синок…Як же тобі лучше об’ясніть??? От піди і спроси у мами. Пєрєспіт лі вона з чужим дядьой за тищу баксов?
Пішов. Спитав…
-Пересплю, синок…папа твій только бухає і нігде не работає. А тут – штука баксов…З мене ж не убуде…
-Мама переспит, пап!
-Харашо, синок… а тепер спитай у сестри, чи переспит вона з кимось ізвращьонно за штуку баксів?
Пішов…
-Пересплю, бо родаки бабла не дают. А мнє і на космєтіку треба, і на одежу…З мене ж не убуде…
-Переспит сестра, пап!
-Харашо…А тепер, синок, спроси у дєдушки, чи він … поміняв би орієнтацію за тищу зєлєні?
Пішов.
-За тищу? Папа твій, мій зятьок, всю пенсію забирає…Обіжає мене…Так почєму би і нєт? Був би хотя би фінансово нєзавісімим. З мене ж не убуде…
-І дєдушка согласєн, пап!
-От бачиш, синок…Віртуально ми імєєм три тисячі баксів. А реально – дві прошмандовки і одного старого ізвращєнца…
Ось так вот, дорогіє мої, як любила говарівать нєзабвєнной памяті Рєгіна Дубовіцкая ( як не читаєте умних книжок, то вже хотя б «Вікіпедію» проглядайте).
Пріятних сновідєній. А я поніс мусор.
я не лякаю, як могли таке подумати?! Я ближче знайомлю - китайський гороскоп запевняє, що ми мали б народитись тваринками... Якби так було, то у вас вже є моє фото
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я вражений Вашою неземною красою... Я б навіть сказав - позаземною...
розумію... Я теж ще та обжора - від солодкого як дорвусь - тягнуть за вуха, мов того ведмедя від меду... Так що певно скоро не буде вже дівчисько таке тендітне Тож і вам жаліти нема чого
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А хорошої людини забагато не буває... А Ви ж хороша, правда?
Ех, мені б завести собі такого дєдушку..корисно ось так час-від-часу попатякати і звільнити голову від високих матерій! Читаю і думаю собі, попустись, дівчинко! Не можна ж весь час і все геть по-серйозному... А вам класно - дедушка-психотерапевт мусор виніс і знову готовий вершити діла!
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я б согласився бути Вашим Дєдушком, але по возрасту не...
Слішком молодий я ще . короче
Таки Ваша правда, Дєдушко-сан, шо достойна то достойна . Время зря не трачу - от найшла Вам фотку на аву, зациніть, так сказать: Протівнікам Дєдушкового суржика посвящаєца:
Якщо перебрала з вираженіями - збачайте і видаляйте
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Кгм...В коменті воно виглядає. ніби як послання від тебе мені
Видаляти не буду.Щиро вдячний
...ох,и шо Вам сказать,уважаемый Дедушко...и так,шоб не унидряться глубоко и надолго у послевкусие анекдота...ото сижу я,сижу за своим компом и никто ж,блин,не рррявкнет,шоб я винесла мусор,вот где беда-зараза роется кротом...
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А надо ли? Рявкать-то, Наташ?! Вот любят некоторые прервать, так сказать, процесс