Яка мати - такі діти...
Який батько - такий син...
Як насіння - такі квіти..
Яка вдача - такий вік...
Буде слово - будуть вірші...
Буде настрій - буде спів...
Яка доля - така пісня...
Яке щастя - така мить...
Чомусь серденьку миліше,..коли з нього сум тече...
Чомусь серденько тріпоче,..коли слізонька пече...
Лине пісенька журлива,..коли серденько болить...
Плаче ніжна "солов"іна"...Присмак полину у ній...
Коли вітри ізі сходу...Як з пустелі - суховій...
За коханим сльози ллються,..груди розпач розрива...
Як там хлопці наші б"ютья?..На них ворог наступа...
Всьому є свій час на світі - і на радість,і на біль...
Хай почує світ веселу пісню з наших берегів!..
Як сам вмієш - так покажеш...
Як покажеш - так навчиш...
Мовчки осторонь стояти - як пташині не співати...
Вибач,вибач,солов"іна за тужливу пісню днини...
За думки гіркі по ночах,..і за виплакані очі...
Всьому є свій час на світі - і на радість,і на біль...
Лимит на боль скоро подойдёт к концу (верю в это) и понемногу (без напора,небольшой струёй - зато регулярно) потечёт радость (а в ЭТО верю особенно)!!!
OlgaSydoruk відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сонечко, я аж обімліла!!!
Настільки гарно, щемно, мудро, з болем і таким щирим українським смутком – БРАВО!
І так чудово пишете НАШОЮ! Дякую за вірш, Олю!
OlgaSydoruk відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Світлано!Я останнім часом і мислю украінською,і десь взявся запас слів,хоч завжди по-російки розмовляла!Але ж я - украінка,ще й бандерівка!