Какая ночь! Я не могу... Сергій Єсенін
Ой, що за ніч! Не можу я
Заснути в місячному сяйві.
Напевно молодість моя
Тремтить! Всі спроби зайві!
Товаришко, минулих літ,
Не називай цю гру любов’ю,
Нехай той місячний розквіт,
Подасть розраду безголов’ю!
У пам’яті ще образ твій,
Ти чарувать мене уміла.
Чую слова- ти вже не мій!
Хіба ж колись мене любила?
Любити можна тільки раз,
Мабуть тому мені й чужа ти,
Хоч липи ще цвітуть для нас,
Та ноги в нас в горбах зариті!
Бо знаю я і знаєш ти,
Що погасає місяць в липі,
І їм вже більше не цвісти,
Бо лишень снігом на них сипле!
Ми відлюбили вже давно,
Ти не мене, а я ось другу,
І нам байдуже. Всеодно
Кого любить. Знесу наругу!
Ти пригортай, ласку давай,
Лукаві, теплі поцілунки!
Нехай присниться серцю рай-
Справжня любов моєї юнки!
Мила горлиця (нажаль не знаю, як до Вас звертатися), доречі мене Юлєй звуть) Денис-ще той в нас критикан, він і мені 4ку поставив А вірш дуже сподобався! Все так рівненько і гарно передали)))
горлиця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Юлечко! Моє ім'я- Наталя. От ми вже й познайомились. Дякую, що відвідуєте! Денис ще дуже молодий, вчиться , пробує віршувати. Ну й захотілося трошки похизуватися українською. Бувають і такі. Мене це не вражає. Кожний висловлює свою думку.
Нехай вам завжди щастить!
А вірш дуже сподобався! Все так рівненько і гарно передали)))
