Давай забудем,брате, про сумне-
життя і смерть це невичерпна тема.
давай доп'ємо краще це міцне
Та заспіваєм татову воєнну.
Забудьмо,брате,з цього дня печаль-
Флюїдам суму й так в повітрі тісно.
І дуже,дуже буде,брате,жаль
Коли розлюбить нашу хату пісня.
Життя і так коротке,як на сміх.
Тож насміємось вволю на цім світі,
Бо,може,вже на тім- сміятись гріх,
Бо може там нема чому радіти.
Ще пляшка не порожня? Наливай!
І хай душа зрадіє й усміхнеться.
Іще не вечір,брате,ще не край,
Тож вип'ємо з тобою поки п'ється.
Все суєта суєт,все суєта...
Ганяються за вітром вітролови...
Для чого й хто придумав це життя
Навряд чи знають навіть богослови.
Життя і смерть-це незбагненна суть.
Як безкінечність-мозок не вміщає.
Тож треба розпитати-не забудь-
Колись в раю...Що все це означає.
Воно і в пеклі компетентні є,
Та там не почуваєшся в безпеці.
І все ж надія є,що на нас досьє
Існує десь в небесній картотеці.
І всім воздасться і ніхто й не чхне,
І квіти зірвані впадуть на плити...
А поки що забудьмо про сумне-
Іще не вечір,брате.Будем жити!
.
Людина-це її душа.Дякую.
Родинні почуття вони наймогутніші 
