Моєму щирому другові Віталію Миколайовичу Григор’єву, автору відомої документальної монографії «Роде наш прекрасний», присвячую цю епіграмічну ОДУ (чи ОДИЧНУ епіграму?)
Лякають нас постійно:
В Багдаді неспокійно.
Повсюди Коза Ностра —
Ім’я їй легіон.
А про людей хороших
Не пишуть ані трохи,
Отож, про них згадати
Великий є резон.
У нас на видноколі
Віталій, син Миколи.
Дав Бог йому великий
Діапазон бажань.
Він рідний край вивчає,
І у футбола грає,
Читає книги мудрі,
Бо тягнеться до знань.
Він чесно, без суфлера
Зробив собі кар’єру.
Тепер він знаний всюди:
З титанами - на "ти".
У будь-якій роботі
(Якщо хто у цейтноті)
Над шефом візьме шефство
І досягне мети.
А компетентні люди
Подейкують усюди,
Що написав він книгу
(Півтисячі листків!)
Про геніїв, учених,
Про їхніх наречених –
Загалом книга буде
Про наших земляків.
Бажаю ювіляру
Знайти достойну пару.
Щоб серце тріпотіло,
І шумувала кров.
Добавлю: всім нам браття
Пора за розум братись.
Любов’ю слід займатись,
На те вона й любов.
Йому я зичу грації,
Купатися в оваціях,
І в хвилі чорноморській
У «бархатний» сезон.
Здоров’я щоб – по вінця!
І щастя навздогінці.
Сміятись – гомерично.
Співати – як Кобзон!
(помножити на десять). Тепер думаю, що спершу хотіла написати, щоб Ви його по-дружньому поцілували...
А щодо ведучих поетес, то мені ще далеко! Не треба.
І взагалі, один маститий-знаменитий сказав, що мої вірші нічого не варті...
Валерій Голуб відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Можна (й потрібно!) передавати поцілунки, але там еквівалент набагато більший. А маститим теж властиво помилятися. У моїй збірці афоризмів є такий: Куряча пам*ять буває і у птахів високого польоту. Якщо хочете, я виберу декілька ваших гарних віршів, і пошлю одному з відомих поетів із Києва. Що він скаже. Хочете?
щира присвята! Судячи з Ваших слів,- це достойна людина! І хоч я з ним не знайома, все одно приєднуюсь до привітань і побажань. Звершень йому без перешкод, здоров'я і щастя!(можете потиснути йому руку і від мене).
Валерій Голуб відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Обов*язково, Любочко! Але згідно з Законом України про Привітання, жінка, яка хоче потиснути руку комусь через посередника, повинна передати посереднику еквівалент рукостискання - поцілунки в кількості 1шт. за 1 палець рукостискаючого. Закон суворий, але це закон! А що він достойна людина - це безсумнівно. Колись влітку я, можливо, умовлю його заїхати на шляху з Кременчука до Полтави у Санжари, побачити на хвилинку одну з ведучих поетес Полтавщини. (Якщо ви будете не проти).