Нині знов зимове сонце іскри сипле в сніг
І повітря свіже лине у моє вікно.
Вже давненько не рипіло з-під узутих ніг,
Бо відлига гостювала тут уже давно.
У зими ще сил достатньо, сани не ховай!
Ще не всі з колоди карти витягла вона.
І хурделиця з морозом будуть ще нехай,
Бо такою має бути справжня в нас зима.
2013
Ваша правда.Зима на те й зима, щоб сніжити і щипати морозцем!А на літо ще буде свій час, тому не треба квапити події.Я якраз прийшла з зимової прогулянки, катала доню на санках.Таке повітря свіже і білизна сліпуча довкола!..Гарний вірш!
Час світлих душ!
Здіймай і ти угору
Незримі крила, прагнучі увись,
Піднось свій погляд в небо неозоре,
Де янгол білий крилами огорне
Тебе колись…
А ти будуй
Свій Храм душі і світла,
Вимощуй шлях до правди і добра.
Допоки тут – хай в серці твому квітне
Любов ясна', що стане ліком світу,
Виточуй рай!
Жени біду,
Залиш усі тривоги,
Хай тінь образ розчинить сяйво зір.
Бурхливий плин чекає за порогом,
Ти ж не впускай у душу лиш одного –
Гірких зневір.
Жалі пройдуть,
Душі зміцніють крила -
Для нових злетів, звершень і звитяг.
Усі образи світу ми простили,
Хай ніжно нас несе на своїх хвилях
Ріка життя!
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну хто ще так розрадить як Валькірія
І, хто додасть життєвих стільки сил?..
Вона тепла та людськості не міряє,
А відсипає скільки хто просив.
хай хурделиці й морози не навіють в серце прози,
з Твого серця теплий промінь прожене весь сум і втому,
хай зростуть надії зерна, і з весняними дощами
біля Тебе квітне й камінь!
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталочко, на доброму слові, воно, як кажуть, і кішці приємне.