А я забув тобі сказати
як добре в світі світ не знати.
Як легко тихою ходою йти,
чи плисти за водою.
А я забув тебе спитати
чи добре жити й не кохати
і вийти заміж за рахунок,
за перев́ язаний пакунок.
Я так хотів тобі відкрити
в моїм саді весняні квіти.
Щоб доторкнутись і збагнути
коханою ж так добре бути.
Та ти вхе все порахувала,
десь у парижах політала.
У мурах загубились очі,
від щастя серце не тріпоче.