Навпошіпки, ледь-ледь торкнувши голос,
ледь видихнувши запах кави в простір,
наспівую мотив. Він, наче тихий полоз,
повзе крізь сонцем вкриту м’яку постіль
до клавішів, до вух та до чужих сердець.
Моїм вустам бракує тільки ритму,
який задати можуть лиш твої.
Мені здається, пісня от-от зникне.
Що крапка замість трьох уже стоїть.
0:18
18.09.12