Дайте в борг ваші руки, мої подруги,
Щоб щільніше його плечі обняти!
"Бережися, доню-доню, від поруги!" -
Наді мною завжди плакала мати.
Мене, неню, давно вже споплюжив
Плин і хист недбалий життя!
Мене, неню, давно осоружив
Плин розради та каяття.
Неню-неню, де ж твої руки
Мене пестять, біль колиха?
Неню-неню, чом так спокуті
На портреті мовчанням вуста?
Неню-неню, моя то провина,
Що пожадливо квіти рвала,
Не хотіла ні доньку, ні сина,
Насолоду, мов воду, пила.
Де ж тепер мені сили ті взяти?
Щоб закрити... Ні! Його від поруги?
Підскажі! Підскажі, моя мати!
Ти мовчиш...
Прячуть очі,
прячуть руки мої подруги...
10.08.1977
К.
