Вона боялась жити серед звірів
Серед сумних помилок, серед прямих ефірів.
І кожен крок наступний, як ніж у ногу,
Вона боялась відчувати присмаки тривоги.
Признаки підмоги здавались незначними,
І на душі тягар, без батька дві дитини.
Одне у дитсадок, а інше зовсім немовля,
Робота, дім, сім’я, робота, дім, сім’я.
Проходили літа, і пролітали зими
Вона була сама тоді, сказала: «Буду й нині».
Дітей не дам в обіду, вітчима не треба їм,
Вже скоро й старший приведе невістку в дім.
Привів, прийшла красуня в обійстя,
А кіт уже почув не те, їй сукні обістяв.
Вона ні їсти не варити, ні хазяйнувати,
Ні прасувати, ні роботи, ні прясти, ні прати.
Якесь таке не путьове, одне і друге здибались,
А ще є менший, Артьом, спортсмен, футболіст.
Надію мати на нього весь час собі покладає,
Вона не знає, що її та її сина чекає.
В якусь компанію потрапив, а там наркомани,
Почав із дому тягнути прикраси, золото, і money.
Жаль маму, жаль сина, жаль усіх,
Вона жаліла, що сама! Життя крізь жалюзі.
Мораль цього вірша: не завжди буде, як хочеш,
Ти прагнеш щастя їм щодня і щоночі.
Коли вони малі, ти бачиш ясні очі синів,
Коли вони великі – то неначе звірі.
На мій погляд, з римами непогано (чи це уже щось поправив після критики?), от у останніх двох рядках рими немає. Це я уже вдруге бачу: останні рядки без рими, ніби втомився автор. Може, так воно і є? Бережи себе
I-ney відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
це старезне, критики не було до цього вірша і після нього особо не було))))
Таке шось... Тема цікава і дуже глибока, але як вірш - не вірш... Тогано дуже із рифмою, розмірами... Просто розповідь, але НЕ ПОЕЗІЯ!!!
I-ney відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
відповім: бо воно писалось для репу! я не поет, але хочу показати творчість свою все одно, тому і зареєструвався в клубі поезії, хоча треба в клубі РЕПУ))) але дякую дуже за критику ціню і розумію Вас