Нема тут сліз, дурних агоній, салат з
чебрецем чекає – всі за стіл
Усі дитячі мрії набудуть матеріальності
придбай годинник, обчислюй час разом із ним.
Ти явний гість, це явний прихисток для тебе
купи солоних прянощів
і гайда
в танець з каруселями
Тут знайдеш друзів і шаманів, і чудотворних
стариганів
Тут станеш Батьком і Дитиною
з Святого Місця – Рослиною вже не повернешся
А в цих миропомазаних палатах – ніжність зеленої долини
терпкість холодної тварини
і гамівної
вишиванки тиха даль....
Гербарій, трави та стурбовані птахи
(психовані тривожним стукотом сусідів зрання)
це все не автоматика, пневматика диспансерних котів,
тим паче, не забавки колінеарних дій мімічності та синтезу подій,
а подане на спеченій тарелі „Життя” дароване тобі
„Тримай його!” – десь чути угорі
І ти біжиш,
.... та спотикаючись, зо сміху плачеш
Усмішкою кривить тебе зі всіх сторін,
а ти летиш (тікаючи від псих-диспансерного Носорога)
і сльози дихають тобою,
і ти вдихаєш полиновий гній
Та враз фантазія блює німими згортками дощу в тобі(імлі)
сліпі метелики летять із голови
Ти прокидаєшся. Суть зрозумівши тихо плачеш(реготом)
Невже проекцію „Ін’єкції” створили знов в тобі? ....
![ImmortalPsycho: Лі[КарМА] - ВІРШ](/img/logopart2_ua.gif){kind=small}
круто!
ухох)
