Мовляв цукровими вустами
пірнала я в твої світи
боявсь піти і залишати
і не піддатись назавжди
Мовчанка розділила
шаленість на секунди
зелено-чорні поєднались
у бік не мали змоги
Раділи фінішу без старту
вмирали від таких себе
кричали зціпенілі
він на мосту
вона на драму
Ще трохи потерпіти
чи може щастя треба?
поговорили в сні і досить
на завтра знову осінь