Ми зустрілися на Монмартрі,
Як домовились, рівно в 00,
І дощить,
Як було домовлено,
І у тебе в руках парасОль.
І даремно я голову хилю
До твого близького плеча,
Так безглуздо,
і безнадійно,
На душі зовсІм непогідно,
Знаю, відстань моя до тебе,
Як від Парижу до Відня.
То давай, може вип’ємо кави,
Любий друже,
Чи просто – Калган,
Ми в кафешці на Мулен Ружі,
Чуєш…
Дико звучить канкан.
Ну, а може, чогось міцнішого,-
Ти горілки, а я «Курваз’є»
Ну, не того, то чогось іншого,
То , замовим, в них певно є?
І закурим,
І поговоримо
просто віршами
Ми сидимо за столиком
На відстані простягнутих рук,
І йде голова в мене обертом,
Я шалію від твого голосу,
І шаріюсь від того погляду,
Ти не вибухнеш, ні не вибухнеш!
І з лимону не вирвеш чекУ,
Ну, давай, на твою долоню
Покладу я свою щоку.
А Париж засинає
Поволі,-
За смерканням , за ніччю,- день,
Ось замовлений дощ закінчився
І зачиняють «Жарден»
І таксі мене забирає-
Все вже сплачене-
…Таксист не жде.
Дякую.Атмосфера була замовлена і дощ також. Так би мовити "все включено" 
