Клювали круки Батьківщині душу,
А Стус кричав од болю та жалю,
Його думки виходили із мушлі,
Його Слова кидали до калюж.
А він писав нам Біблію Свободи
За ґратами своїх переконань.
Великий Син великого Народу
Пішов на небо в вересневу рань.
У спадок нам – його безсмертя муки,
Його синівська віра та любов,
Ті сплави віршів – надміцні сполуки,
Він смертю смерть навіки поборов.