Стара елегія любові,
Сплетіння ніжних слів і душ.
Все зрозуміло тут з пів слова,
Я, час, прошу тебе, не руш!
Гіркий цей присмак давнини,
Коли навколо ніч, як море.
Нема кого у тім винить,
Що посміхалися їм зорі.
Нехай ця музика звучить,
Для тих, хто цінить почуття,
Хто вміє вірно так любить,
Бо це - одна краса життя.
Повіяв легкий вітерець,
Із тих часів, що незабутні.
Запах по-старому чебрець,
Та де, роки, ви безтурботні?..
Були рокИ, як добра казка.
Повій, вітре, з них будь ласка!
Прекрасний Ваш вірш, пані Надіє. Це він надихнув мене на ці два рядочка. Адже в моєму житті були 52 роки суцільної казки, коли була жива моя дружина. Дякую Вам за Ваш вірш.
Ми живемо минулими роками,
Швидко вони летять нажаль
Але любов завжди із нами,
Не зустрічає хай печаль.
Дуже гарно та зворушливо, шановна Надюшко!
Море Вам натхнення та чудового настрою!
Чудова поезія!
Стара елегія любові,
Сплетіння ніжних слів і душ.
Все зрозуміло тут з пів слова,
Я, час, прошу тебе, не руш! Цими словами сказано все!
Чебрець,як спогад душевних почуттів, любові! Дякую!