Радченко

Сторінки (14/1317):  « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 »

Над Києвом небо в загравах

Якщо  ти  все  бачиш  і  чуєш,
Чому  ж  ти  мовчиш?  Ти  ж  -  Всевишній!
Чом  подих  свій  тихий  тамуєш?
Невже  ми  настільки  всі  грішні?

Над  Києвом  небо  в  загравах
І  кіптяву  вітер  розносить,
Невже  в  політичних  "забавах",
ДітьмИ  треба  жертвоприносить?

Знівечиних  тілом  і  духом
Нелегко  тепер  зупинити.
Брехнею  б"ють,  ніби  обУхом,
Хіба  ми  хотіли  так  жити?

О,  Господи,  дай  Україні
Розправити  зв"язані  крила.
Ми  тілом  і  духом  ще  сильні
Й  не  хочеться  в  руки  брать  вила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474851
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.01.2014


Ты назначил свидание мне

Длился  день  неоправданно  долго,
Мне  казалось  и  вечер  забыл,
Что  пора  собираться  в  дорогу,
Но  каким  же  ленивым  он  был!

И  зависло  вдруг  солнце  в  зените,
И  замедлило  время  свой  бег.
Мыслей  спутались  тонкие  нити,
"Почему?",  -  я  шептала  себе.

Всё  так  просто  и  так  объяснимо:
Ты  назначил  свидание  мне.
Как  же  нравится  быть  мне  любимой
И  единственной  быть  на  земле!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474709
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.01.2014


Любовь

Любовь,  как  загнанная  лошадь,
Дрожит  запавшим  животом.
Остановилась,  сбросив  ношу,
Край  ночи,  как  любви  излом.

Наездник  верил  -  не  напрасно
Хлестал  её,  галопом  гнал,
Но  счастье  призрачно-превратно
И  так  реален  чувств  обман.

Светлеет...  и  рассвет  так  близок,
Осталась  в  прошлом  эта  ночь.
Какой  умела  быть  подлизой,
Жестокой  быть  слепая  ложь!

Но  без  любви  душе  быть  нищей
И  неизвестность  впереди.
Поверь,  она  тропу  отыщет,
Шепнув:  ложь  строго  не  суди.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474706
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.01.2014


Напередодні Хрещення

Напередодні  Хрещення  проснулись  небеса:
Лапатий  сніг  із  жмень  так  щедро  розсипали.
Кружляє  сніг  і  ніжністю  наповнена  краса,
Заполонила  місто  і  заколисала.

Казкова  й  водночас  -  торжественно-велична  ніч,
Напередодні  Хрещення  дива  бувають:
Закреслюючи  сумніви  і  сотні  протиріч,
Прощаючи,  нас  небеса  благословляють.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473678
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2014


Лотова дружина (За мотивами вірша А. Ахматової)

Лотова  жена

И  праведник  шёл  за  посланником  Бога,
Огромный  и  светлый,  по  чёрной  горе.
Но  громко  жене  говорила  тревога:
Не  поздно,  ты  можешь  ещё  посмотреть
На  красные  башни  родного  Содома,
На  площадь,  где  пела,  на  двор,  где  пряла,
На  окна  пустые  высокого  дома,
Где  милому  мужу  детей  родила.
Взглянула  -  и,  скованы  смертною  болью,
Глаза  её  больше  смотреть  не  могли;
И  сделалось  тело  прозрачною  солью,
И  быстрые  ноги  к  земле  приросли.

Кто  женщину  эту  оплакивать  будет?
Не  меньшей  ли  мнится  она  из  утрат?
Лишь  сердце  моё  никогда  не  забудет
Отдавшую  жизнь  за  единственный  взгляд.


                 Лотова  дружина

І  праведник  йшов  за  посланником  Бога,
Великий  і  світлий,  по  чорній  горі.
Та  голосно  жінці  казала  тривога:
Не  пізно  ще  раз  подивитись  тобі
На  вежі  червоні  у  ріднім  Содомі,
На  площу  знайому,  на  двір,  де  пряла,
На  вікна  пусті  у  високому  домі,
В  якому  життя  діточкам  ти  дала.
Вона  озирнулась  -  і,  сковані  біллю
Дивитися  очі  уже  не  могли;
Зробилося  тіло  прозорою  сіллю
І  ноги  швидкі  до  землі  приросли.

Хто  жіночку  потім  оплакувать  буде?
Невже  вона  стане  найменша  із  втрат?
Лиш  серце  моє  вже  її  не  забуде  -
За  погляд  єдиний  життя  так  віддать!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473506
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2014


Сніг кружляє

Тиша  помережена  сніжинками,
Диха  ніч  легеньким  морозцем.
Тіні  заховались  між  будинками
І  блукає  вітер  манівцем.

Плями  вікон  де-не-де  жовтіють
І  твоє  віконечко  не  спить.
Наші  зустрічі  все  більш  чужіють
І  на  диво  серденько  мовчить.

Стали  зайвими  і  непотрібними
Недосказані  колись  слова...
Пам"ятаєш,  вечорами  сніжними
Ти  мене  додому  проводжав?

Ніжно  зігрівав  мої  долоні
І  холодні  щоки  цілуввав...
Сніг  кружляє,  ніч  іде  поволі.
Може,  й  ти  сьогодні  нас  згадав?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473465
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2014


Не пити нам із однієї склянки (За мотивами вірші А. Ахматової)

Не  будем  пить  из  одного  стакана
Ни  воду  мы,  ни  сладкое  вино,
Не  поцелуемся  мы  утром  рано,
А  ввечеру  не  поглядим  в  окно.
Ты  дышишь  солнцем,  я  дышу  луною,
Но  живы  мы  любовию  одною.

Со  мной  всегда  мой  верный,  нежный  друг,
С  тобой  твоя  весёлая  подруга.
Но  мне  понятен  серых  глаз  испуг,
И  ты  виновник  моего  недуга.
Коротких  мы  не  учащаем  встреч.
Так  наш  покой  нам  суждено  беречь.

Лишь  голос  твой  поёт  в  моих  стихах,
В  твоих  стихах  моё  дыханье  веет.
О,  есть  костёр,  которого  не  смеет
Коснуться  ни  забвение,  ни  страх,
И  если  б  знал  ты,  как  сейчас  мне  любы
Твои  сухие,  розовые  губы!

                                   _  *  _

Не  пити  нам  із  однієї  склянки
Ні  воду,  ні  солодкеє  вино,
Цілунками  не  зустрічати  ранки
І  не  дивитись  ввечері  в  вікно.
Як  сонце  й  місяць,  різні  ми  з  тобою,
Але  любов'ю  живемо  одною.

Є  в  мене  друг,  вірніший  він  за  всіх,
Завжди  весела  в  тебе  є  подруга.
Я  розумію  страх  в  очах  твоїх  -
Ти  винуватець  мойого  недуга.
Частіших  зустрічей  не  хочем  ми  -
Так  нам  судилось  спокій  берегти.

Лиш  голос  твій  співа  в  моїх  віршах,
В  твоїх  віршах  моє  дихання  віє.
Є  вогнище,  якого  не  посміє
Ні  забуття  торкнутися,  ні  страх.
Якби  ж  ти  знав,  як  зараз  мені  любі
Твої  рожеві,  сухуваті  губи!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473199
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2014


Валі Ланевич

В  свята  різдвяні  Валентина  народилась,
А  це  від  долі  -  дуже  добрий  знак.
З  коханням,  вірою,  надією  зустрілась  -
Так  хай  же  й  далі  буде  тільки  так.
В  житті,  звичайно,  було  всяке:  і  без  сліз,
Без  розпачу  й  образ  не  обійшлося.
Але  синіла  знов  безхмарна  ясна  вись
Й  життя  вперед  на  всіх  парах  неслося.
Її  вірші,  як  наче  доля  на  долоні    -
Так  щиро  й  ненадумано  звучать.
Живе  вона  давно  у  їхньому  полоні
Й  не  треба  Валю  звідти  виручать.    
Вірші  для  неї  співрозмовники  і  друзі,
ЇЇ  спасіння  і  її  життя.
У  День  народження  скажу  своїй  подрузі:
"Бажаю  щастя  і  здоров"я  я.".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471805
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2014


Весняно-сонячний січневий день

Говорять  правду,  що  казковий  Лель
Й  узимку  може  завітати.
Весняно-сонячний  січневий  день
Схотів  нас  дуже  здивувати.

Розносив  вітер  дивну  новину:
Весна  зустрілася  з  зимою,
Втекла  зима  у  ліс,  в  гущавину
І  в  небо  дивиться  з  журбою.

Чом  сталось  так:  зима  немає  сил
Снігами  вкрити  густо  землю,
Сіяє  сонце,  синій  небосхил  -
Весна  усмішку  шле  нам  теплу.

Звичайно,  завтра  може  засніжить,
Та  й  календар  -  уперта  штука.
Ось  так  бува:  весна  чомусь  спішить,
Й  жартуючи  у  двері  стука.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471609
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.01.2014


Рибак (за мотивами вірша А. Ахматової)

Руки  голы  выше  локтя,
А  глаза  синей,  чем  лёд.
Едкий,  душный  запах  дёгтя,
Как  загар  тебе  идёт.

И  всегда,  всегда  распахнут
Ворот  куртки  голубой,
И  рыбачки  только  ахнут,
Закрасневшись  пред  тобой.

Даже  девочка,  что  ходит
В  город  продавать  камсу,
Как  потерянная  бродит
Вечерами  на  мысу.

Щёки  бледны,  руки  слабы,
Истомлённый  взор  глубок,
Ноги  ей  щекочут  крабы,
Выползая  на  песок.

Но  она  уже  не  ловит
Их  протянутой  рукой.
Всё  сильней  биенье  крови
В  теле,  раненном  тоской.

                     _  *  _

Руки  голі  вище  ліктів,
Очі  льоду  ще  синіш.
Запах  дьогтю  душний,  Їдкий,
Личить,  як  загар.  Ще  й  більш.

І  завжди,  завжди  розкритий
Комір  в  куртці  голубій,
І  рибачки  зойкнуть  тихо,
Зашарівшись  при  тобі.

Навіть  дівчинка,  що  ходить
В  місто  продавать  камсу,
Ніби  сторопіла  бродить
Вечорами  на  мису.

Руки  мляві,  зблідлі  щоки,
Погляд  млість  таїть  густу.
Краби  їй  лоскочуть  ноги,
Повзаючи  по  піску.

Та  вона  їх  вже  не  ловить
Й  не  торкається  рукой.
Все  сильніш  удари  крові
В  тілі  зраненім  журбой.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471526
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2014


Сердце никак не поймёт

Спрятались  хрупкие  сны
В  тёмную  сущность  углов,
Тонкая  нить  тишины
Соткана  из  узелков.
В  них  всех  бессонниц  печаль,
Светлая  наша  мечта,
Наше  "прости"  и  "прощай",
Наше  "люблю  навсегда",
Встречи  случайной  восторг,
Холод  разлуки  немой,  
Выстрелы  боли  в  висок  -
Мир  незнакомый,  чужой...
Нить  тишины  оборвёт
Шёпотом  сонным  рассвет.
Сердце  никак  не  поймёт,
Как  мне  забыть  моё  "нет".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470303
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.01.2014


З Днем народження, Борисівно!

З  Днем  народження,  Ніно,  Борисівно!!!
Швидко-швидко  летять  роки.
Нива  долі  твоєї  засіяна
ЗЕрном  щирої  доброти,
ЗЕрном  радості,  щедрості,  вірності,  
І  любові,  й  розлук,і  прощань.
В  твоїй  посмішці  щось  від  магічності,
Ти  не  терпиш  пустих  обіцянь.
Я  люблю  твої  вірші  читати  -
Вчуся  жити  і  мудрості  вчусь.
Ніно,  хочу  відверто  сказати:
Я  знайомством  з  тобою  горжусь.
Веселкового  щастя  бажаю,
Мрій  таких,  щоб  збуватись  могли.
Я  цілую  тебе  й  обіймаю
Й  повільнІше  швидять  хай  роки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469660
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2014


Прийде ніч казкова

Синій,  дере"яний  кінь  все  ближче,
Цокотять  підкови  битим  путівцем
І  дзвіночків  сміх  нас  в  казку  кличе,
Граються  дерева  в  лАтки  з  вітерцем.

Вийшло  так:  зима  щось  забарилась,
І  здається  -  не  скінчився  листопад.
Білим  снігом  ще  земля  не  вкрилась,
Та  ніяк  спинить  не  можна  часопад.

Новий  рік  стоїть  вже  під  дверима,
А  старий  -  ще  доробля  свої  діла.
Вже  гірляндами  ялинка  блима,
В  хаті  запах  ялинкОвий  від  тепла.

Полонила  метушня  святкова
І  дорослих,  і  малечу  -  Новий  рік.
Скоро-скоро  прийде  ніч  казкова,
Рік  чотИрнадцятий  стане  на  поріг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469386
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2013


Зустріч-мить

Зустріч-мить,  а  здалося,  що  -  вічність.
Тільки  очі,  що  сняться  тепер...
Почуттів  ледь  п"янка  нелогічність
І  минуле  невдалий  суфлер
Хоче  знову  мені  нагадати
Те,  що  збутись  ніяк  не  могло.
І  безсоння  незгадані  дати
Все  шепоче  мені,  як  назло.
Зустріч-мить...  повторилася  знову,
Не  впізнав  мене  хлопчик.  Літа...
Може  й  краще,  що  він  молодою
Пам"ятає  мене  все  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468841
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.12.2013


Ще ріка життя хлюпочеться

Оглядаюся.  За  звичкою...
І  в  душі  вже  не  щемить.
День  зимовий  тане  свічкою:
Час  не  йде,  а  вже  -  біжить.

Все  частіше  розуміється:
У  житті  все  не  дарма.
Про  глобальне  вже  не  мріється,
Та  журби  за  тим  нема.

Почуттів  душевний  затишок,
Як  небесна  благодать.
І  шляху  свого  я  залишок
Хочу  легко  подолать.

Ще  ріка  життя  хлюпочеться
Й  небеса  ще  голубі.
...Тягарем  важким  не  хочеться
Бути  рідним  та  й  собі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467938
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.12.2013


…З ліхтариком не вийшли (За мотивами вірша А. Ахматової)

...И  на  ступеньки  встретить
Не  вышли  с  фонарём.
В  неверном  лунном  свете
Вошла  я  в  тихий  дом.

Под  лампою  зелёной,
С  улыбкой  неживой,
Друг  шепчет:  "Сандрильона,
Как  странен  голос  твой..."

В  камине  гаснет  пламя;
Томя,  трещит  сверчок.
Ах!  кто-то  взял  на  память
Мой  белый  башмачок.

И  дал  мне  три  гвоздики,
Не  подымая  глаз.
О,  милые  улики,
Куда  мне  спрятать  вас?

И  сердцу  горько  верить,
Что  близок,  близок  срок,
Что  всем  он  станет  мерить
Мой  белый  башмачок.

                   _  *  _

...З  ліхтариком  не  вийшли
На  сходинки  стрічать.
І  в  місячному  світлі
Ввійшла  в  дім  тихий  я.

Зелена  лампа  світить,
Друг  сумно  шепотів:
"О,  Сандрилйоно,  звідки?
І  голос  дивний  твій..."

Згасав  вогонь  в  каміні,
Скрип  цвіркуна  втомляв.
Мій  черевичок  білий
На  згадку  хтось  забрав.

Мені  дав  три  гвоздики,
Очей  не  смів  піднять.
Та  аргументів  стільки!
Куди  їх  заховать?

І  серцю  гірко  вірить,
Що  час  такий  близький,
Що  дасть    усім  примірять
Він  черевичок  мій.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2013


Тихий сніг

То  мороз,  то  відлига  -  зима
Ще  слабка,  не  набралася  сили.
Й  зрозуміло  -  вона  крадькома
Підкрадається  ближче  щоднини.

Це  так  схоже  на  наше  життя:
То  розлуки,  то  зустрічей  сльози.
І,  як  хвилі,  в  душі  почуття:
То  відлига,  то  люті  морози.

Та  надія  живе  у  серцях  -
Все  уляжеться,  все  буде  добре.
Не  загубляться  у  манівцях
Ні  зима,  а  ні  доля.  І  обрій

Буде  чистим,  і  мрії  ясні
У  майбутнє  вестимуть  сміливо.
...Між  краплинок  дощу  тихий  сніг,
Як  казкове  малесеньке  диво.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467559
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.12.2013


Помилувань очі просять (За мотивами вірша А. Ахматової)

Безвольно  пощады  просят
Глаза.  Что  мне  делать  с  ними,
Когда  при  мне  произносят
Короткое,  звонкое  имя?

Иду  по  тропинке  в  поле
Вдоль  серых  сложенных  брёвен.
Здесь  лёгкий  ветер  на  воле
По-весеннему  свеж,  неровен.

И  томное  сердце    слышит
Тайную  весть  о  дальнем.
Я  знаю:  он  жив,  он  дышит,
Он  смеет  быть  не  печальным.

                   
                   _  *  _

Помилувань  очі  просять,
Мені,  що  робити  з  ними,
Коли  при  мені,  уголос,
Коротке  ім'я  повторили?

Стежиною  йду  до  поля,
Повз  сірі,  в  купі,  колоди.
Тут  вітер  легкий,  бо  -  воля,
По-веснЯному  свіжий  бродить.

Про  дальнього  серце  чує
Таємну  звістку.  Мліє.
Я  знаю:  живий,  жартує  -
Без  суму  він  жити  сміє.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465193
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2013


Я до зими ще не звикла

Звуками  тиша  розквітла,
Тихо  кружляє  сніг.
Я  до  зими  ще  не  звикла,
Осінь  залишила  слід:

Ніжно-зелені  травинки,
Змерзлі  кущі  хризантем.
Й  сни  ще  малюють  картинки
Жовто-осінніх  тем.

Вітер,  знайшовши  листочок,
Тішиться,  бавиться  ним.
Осені  дні,  мов  клубочок,
Котяться  шляхом  слизьким.

Ну,  а  зима,  лиш  всміхнулась:
Ось,  вже  й  немає  слідів.
"Вчасно  ти  знов  повернулась",-
Вітер  їй  зашепотів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465079
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2013


Пишет письма любовь

Сонным,  тихим  дождём  пишет  письма  любовь,
Оставляя  их  в  каплях  дождинок.
Просто  верит,  что  мы  всё  с  тобою  поймём,
Разорвём  кружева  паутинок.

Нам  осталось  немного:  навстречу  шагнуть.
Почему  оживает  сомненье?
Пишет  письма  любовь...  Разве  можно  вернуть
Хоть  одно,  из  былого,  мгновенье?

Все  сомнения  наши  так  тесно  сплелись
В  паутине  обид  и  бессонниц.
Пишет  письма  любовь...  Слышишь,  слово  "вернись"
Повторяют  нам  тысячи  звонниц.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463997
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.12.2013


Три осені (За мотивами вірша Ахматової)

                     ТРИ  ОСЕНИ

Мне  летние  просто  невнятны  улыбки,
И  тайны  в  зиме  не  найду.
Но  я  наблюдала  почти  без  ошибки
Три  осени  в  каждом  году.

И  первая  -  праздничный  беспорядок
Вчерашнему  лету  назло,
И  листья  летят,  словно  клочья  тетрадок,
И  запах  дымка  так  ладанно-сладок,
Всё  влажно,  пестро  и  светло.

И  первыми  в  танец  вступают  берёзы,
Накинув  сквозной  убор,
Стряхнув  второпях  мимолётные  слёхы
На  соседку  через  забор.

Но  эта    бывает    -  чуть  начата  повесть.
Секунда,  минута  -  и  вот:
Приходит  вторая,  бесстрастна,  как  совесть,
Мрачна,  как  воздушный  налёт.

Все  кажутся  сразу  бледнее  и  старше,
Разграблен  летний  уют,

И  труб  золотых  отдалённые  марши
В  пахучем  тумане  плывут...

И  в  волнах  холодных  его  фимиама
Сокрыта  высокая  твердь,
Но  ветер  рванул,  распахнулось  -  и  прямо
Всем  стало  понятно:  кончается  драма,
И  это  не  третья  осень,  а  смерть.

                             ТРИ  ОСЕНІ

Для  мене  невиразні  посмішки  літні
І  тайн  не  знайду  у  зимі.
Без  помилки  майже  вгадала  я  скриті
Три  осені  в  році  однім.

І  перша  -  навколо  свято  безладдя
Вчорашньому  літу  назло,
І  листя  летить,  ніби  зошитів  шмаття,
Солодкий,  мов  ладан,  димок  багаття  -
Волого-строкатим  було.

Берізки  у  танок  перші  вступили,
Ажурний  одяг-обман,
Непрошені  сльози  поспішно  струсили
На  сусідку  через  паркан.

Буває  вона  -  не  закінчена  повість.
Секунда,  хвилина  -  і  все:
Приходить  вже  друга,  безстрастна,  як  совість,
Та  тільки  похмуре  лице.

Всі  зразу  здаються  блідніші  і  старші,
Бо  літа  не  повернуть.

І  труб  золотавих  віддалені  марші
В  тумані  пахучім  пливуть.

І  в  хвилях  холодних  його  фіміаму
Висока  прихована  твердь.
Та  вітер  рвонув,  відчинилось  -  і  прямо
Усім  зрозуміло:  кінчається  драма,
І  осінь  та  третя  -  схожа  на  смерть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463897
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2013


Реквієм. Мамі.

[b]Тринадцять  років  [/b]-
Днів  довга  низка.
[b]Тринадцять  років[/b]  -
Далеко  й  близько.
[b]Тринадцять  років[/b]
Між  нами  -  вічність.
Затихли  кроки  -
І  біль  ,  і  ніжність
[b]Тринадцять  років[/b]
За  мною  слІдом.
Примарний  спокій
Єдиний  свідок.
В  далІ  високій,
Матусю,  мила,
Крізь  ранок  мокрий
Душа  летіла.
Що  ж  ти  накоїв,
Грудневий  ранок?
Плач  дальніх  дзвонів
Вслід,  наостанок...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463478
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2013


Отказник

Уходя,  оглянулся  назад,
Сердца  шёпот...
Незнакомый,  чужой  теперь  взгляд,
Чей-то  хохот...
Всё  что  было  и  даже...  любовь  -
Показалось.
Нитка  чувств  и  несказанных  слов  -
Оборвалась.
Оглянулся  -  в  душе  пустота...
И  не  больно:
Он  не  тот  и  она,  нет,  не  та  -
Мысль  невольно.
И  вопрос  "почему?"  не  возник  -
Гаснут  звёзды.
Прошептал:  "  Я  -  любви  отказнИк",  -
Вытер  слёзы...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463092
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.11.2013


Вирок (За мотивами вірша Ахматової)

           ПРИГОВОР

И  упало  каменное  слово
На  мою  ещё  живую  грудь.
Ничего,  ведь  я  была  готова,
Справлюсь  с  этим  как-нибудь.

У  меня  сегодня  много  дела:
Надо  память  до  конца  убить,
Надо,  чтоб  душа  окаменела,  
Надо  снова  научиться  жить.

А  не  то...  Гарячий  шелест  лета,
Словно  праздник  за  моим  окном.
Я  давно  предчувствовала  этот
Светлый  день  и  опустелый  дом.

                       ВИРОК

Важко  кам'яне  упало  слово,
Як  же  в  грудях  ще  живих  болить.
Та  нічого,  я  була  готова,
Впораюсь,  як-  небудь.  Треба  жить.

А  сьогодні  так  багато  діла:
Треба  пам"ять  вбити  до  кінця,
Треба,  щоб  душа  закам"яніла  -
Буду  знову  вчитись  жити  я.

А  як  ні...  Гарячий  шелест  літа,
Ніби  свято  за  вікном  моїм.
Я  передбачала  день  цей  світлий
І  спустошений  самотній  дім.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2013


Східна жінка

                           Мабуть,  вже  ніхто  не  пам"ятав  її  ім"я,  бо  всі  звикли  її  називати
Східною  жінкою.  І  Світлана  до  цього  вже  звикла  і  не  ображалася,  бо  са-ма  себе  давно  так  назвала.
                             З  чоловіком  життя  не  склалося,  залишилася  з  двома  дітками:  донькою  і  сином.  Поки  діти  були  малі,  ніколи  було  щось  змінювати  в  звично-буденному  і  однотонному  житті.  Але...роки  бігли,  діти  виросли,  добігав  кінця  її  четвертий  десяток.  Все  частіше  Світлана  запитувала  саму  себе:  "А  як  буде,  коли  я  залишусь  зовсім  одна?"  Це  питання  було  таким  настирним  і  впертим,  що  вона  по-справжньому  зрозуміла,  що  таке  безсоння.  На  роботі  стали  помічати  її  сумний  погляд,  посмішка  рідко  з"являлася  на  втомленому  обличчі.
                               Життя  -  цікава  річ.  Цікава  тим,  що  може  несподівано  пода-рувати,  або  ж  -  забрати.  Забирати  у  неї  було  вже  нічого,  а  подарува-ти....  В  це  зовсім  їй  не  вірилося.
                               15  років  Світлана  працювала  в  відділі,  керівником  якого  був  Віктор,  її  ровесник.  Щасливий,  закоханий  в  свою  дружину,  а  діточок  Бог  не  дав.  В  той  день  було  тридцять  восьме  її  День  народження.  По  закін-ченню  робочого  дня  весь  відділ  залишився  випити  чаю  з  тістечками  і  побажати  іменинниці  всього  найкращого,  а  головне  -  кохання.  Віктор  був  заклопотаний  звітом,  швиденько  прочитав  поздоровлення  і  пішов  до  свого  кабінету.  За  півгодини  всі  розбіглися,  Світлана  прибрала  посуд  і  почала  збиратися  додому,  коли  з  кабінету  вийшов  Віктор  і  запитав:  "  А  можна  мені  чаю  з  тістечком?".  Прийшлося  роздягнутися,  приготувати  чай.  Віктор  сів  за  її  стіл,  а  їй  запропонував  сісти  навпроти.Вони  довго  дивилися  один  одному  в  очі.  Чай  вже  давно  захолонув.  Раптом  Віктор  промовив  тихо-тихо:  "Світланко,    а  чому  у  тебе  такі  сумні  очі  і  ти  зовсім  перестала  посміхатися".  Вона  просто  промовчала.  А  Віктору  дуже  хоті-лося  з  нею  поговорити  відверто,  бо  він  знав:  якщо  не  зараз,  то  -  ніколи.
Йому  так  багато  потрібно  було  їй  сказати:  і  про  те,  що  всі  15  років  він  її  кохає,  сумує  за  нею  в  вихідні;  що  з  жінкою  вони  давно  стали  чужими  і  живуть  за  звичкою;  а  ще  -  його  жінка  така  слабка  без  його  допомоги,  порад  і  підтримки;  якщо  він  піде  від  неї,  вона  не  зможе  в  самотності  прожити  і  дня.
                                         З  того  часу  минуло  20  років.  Вони  давно  зустрічалися
відкрито,  не  зважаючи  на  осудливі  погляди  і  плітки.  Віктор  познайомив  Світлану  зі  своєю  мамою  і  дружиною.  Ввечері,  в  п"ятницю,  він  приходив
до  Світлани,  а  в  понеділок  вони  разом  йшли  на  роботу.  А  потім  -  він  йшов  в  свою  сім"ю,  а  вона  -  чекала  п"ятниці.  Деякий  час  знайомі  і  рідні  дивувалися,  не  розуміли  і  вона  придумала  собі  нове  ім"я  -  Східна  жінка.
Вона  була  коханою  жінкою  в  маленькому  "гаремі"  Віктора.  І  була  цим  щаслива.
                                   Сьогодні  58-й  День  її  народження.  Гості  розійшлися,  потім  прийшов  Віктор.  
                                     20  років  вона  називає  себе  Східною  жінкою  і  ніхто  не  знає,  і  не  повинен  знати,  що  вона  знову  подружилася  з  безсонням,  сумом  і  сумнівами.Віктор  вкотре  їй  розказував,що  ще  не  час  залишати  жінку,  вона  така  ж  слабка  без  нього!  І  все  частіше  в  голові  крутилася
настирна  і  вперта  думка:"  Чому  він  не  помічає  моєї  слабкості,  чому  він  не  розуміє,  що  я  втомилася  бути  Східною  жінкою?".
                                     А  в  понеділок  -  він  піде  в  свою  сім"ю,  а  вона  буде  знову  і  знову  чекати  п"ятниці.
                                     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2013


Предсказуемо возвращенье

Хризантемы  обжёг  мороз,
На  траве  серебрится  иней.
Значит,  это  зима  всерьёз
Приходила  к  нам  ночью  синей.

Осень  кутает  плечи  в  плед  -
На  рассвете  туман  густеет.
А  в  душе  даже  грусти  нет,
Уходить  без  обид  умеет:

"Обижаться-то  ни  к  чему  -
Предсказуемо  возвращенье.
Я  свою  сохраню  мечту  -
Вновь  и  вновь  дарить  восхищенье".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462888
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 28.11.2013


Це проста пристойність веліла (за віршами Ахматовох)

       Из  цикла  "Смятение"

Как  велит  простая  учтивость,
Подошёл  ко  мне,  улыбнулся!
Полуласково,  полулениво
Поцелуем  руки  коснулся  -
И  загадочных,  древних  ликов
На  меня  поглядели  очи...
Десять  лет  замираний  и  криков,
Все  мои  бессонные  ночи
Я  вложила  в  тихое  слово
И  сказала  его  -  напрасно.
Отошёл  ты,  и  стало  снова
На  душе  и  пусто  и  ясно.


           Із  циклу  "Сум"яття"

Це  проста  пристойність  веліла  -
Підійшов  до  мене,  всміхнувся!
Напівлагідно  й  напівліниво
Поцілунком  руки  торкнувся  -
Й  загадкових  і  древніх  ликів
Подивились  на  мене  очі...
Завмирань  десять  років  і  криків
І  мої  безсоннії  ночі
Вклала  я  у  тихеє  слово
І  сказала  його  -  завчасно.
Відійшов  ти  і  стало  знову
На  душі  і  пусто,  і    ясно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462748
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2013


Не зміг ти мене полюбить (За мотивами вірша Ахматової)

   Из  цикла  "Смятение"

Не  любишь,  не  хочешь  смотреть?
О,  как  ты  красив,  проклятый!
И  я  не  могу  взлететь,
А  с  детства  была  крылатой.
Мне  очи  застит  туман,
Сливаются  вещи  и  лица,
И  только  красный  тюльпан,
Тюльпан  у  тебя  в  петлице.

       
         Із  циклу  "Сум"яття"

Не  зміг  ти  мене  полюбить,
Красивий  же  ти,  проклятий!
Не  можу  і  я  злетіть,
А  змалку  була  крилата.
І  очі  зАстить  туман,
Зливаються  речі  й  обличчя.
Тільки  червоний  тюльпан,
Тюльпан  у  твоїй  петличці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462744
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2013


Від пекучого світла задушно (За мотивами вірша Ахматової)

         Из  цикла  "Смятение"

Было  душно  от  жгучего  света,
А  взгляды  его  -  как  лучи.
Я  только  вздрогнула:  этот
Может  меня  приручить.
Наклонился  -  он  что-то  скажет...
От  лица  отхлынула  кровь.
Пусть  камнем  надгробным  ляжет
На  жизни  моей  любовь.


         Із  циклу    "Сум"яття"

Від  пекучого  світла  задушно,
А  погляд,  як  промінь,  блищить.
Це  він  -  я  здригнулась  скрушно  -
Зможе  мене  приручить.
Нахилився  -  щось  зараз  скаже....
Від  лиця  відринула  кров.
Камінням  могильним  ляже
На  долі  моїй  любов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462639
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2013


Я прийшла сюди, ледащиця (За мотивами віршів Ахматової)

Я  пришла  сюда,  бездельница,
Всё  равно  мне,  где  скучать!
На  пригорке  дремлет  мельница.
Годы  можно  здесь  молчать.

Над  засохшей  повиликою
Мягко  плавает  пчела;
У  пруда  русалку  кликаю,
А  русалка  умерла.

Затянулся  ржавой  тиною
Пруд  широкий,  обмелел,
Над  трепещущей  осиною
Лёгкий  месяц  заблестел.

Замечаю  всё  как  новое.
Влажно  пахнут  тополя.
Я  молчу.  Молчу  готовая
Снова  стать  тобой,  земля.

                   _  *  _

Я  прийшла  сюди,  ледащиця,
Все  одно  де  нудьгувать!
На  бугрі  млину  дрімається.
Можна  тут  роки  мовчать.

Над  сухою  повелікою
М"яко  плаває  бджола.
Над  ставком  русалку  кликаю,
Вмерла,  ось  її  й  нема.

Вкрився  тванню  заржавілою
Став  широкий,  обмілів.
Над  осикою  тремтливою
Місяць  сріблом  заяснів.

Помічаю  все  по-новому,
Чути  сирість  від  тополь.
Я  мовчу.  Мовчу  готовою
Стать  тобою,  земле,  знов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2013


Я тебе тепер згадую рідко (За мотивами вірша А. Ахматової)

О  тебе  вспоминаю  я  редко
И  твоей  не  пленяюсь  судьбой.
Но  с  души  не  стирается  метка
Незначительной  встречи  с  тобой.

Красный  дом  твой  нарочно  миную,
Красный  дом  твой  над  мутной  рекой,
Но  я  знаю,  что  горько  волную
Твой  пронизанный  солнцем  покой.

Пусть  не  ты  над  моимы  устами
Наклонялся,  моля  о  любви,
Пусть  не  ты  золотыми  стихами
Обессмертил  томленья  мои  -

Я  над  будущим  тайно  колдую,
Если  вечер  совсем  голубой,
И  предчувствую  встречу  вторую,
Неизбежную  встречу  с  тобой.

                   _  *  _

Я  тебе  тепер  згадую  рідко  -
Не  вдалось  мене  заворожить.
Та  з  душі  не  стираїться  мітка  -
Малозначної  зустрічі  мить.

Дім  червоний  навмисне  проходжу,
Каламутна  ріка  там  струмить,
Але  знаю,  що  гірко  тривожу
Спокій  сонячний  твій  я  в  ту  мить.

Хай  не  ти  над  моїми  вустами,
Нахилившись  кохання  благав,
Хай  не  ти  золотими  віршами
Обезсмертив  мій  біль  і  печаль.

Над  майбутнім  таємно  чаклую,
Коли  вечір  блакить  розлива.
Другу  зустріч  я  нам  пророкую  -
Неминучою  буде  вона.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2013


Де, висока, твоє циганчатко (За мотивами вірша А. Ахматової)

"Где,  высокая,  твой  цыганёнок,
Тот,  что  плакал  под  чёрным  платком,
Где  твой  маленький  первый  ребёнок,
Что  ты  знаешь,  что  помнишь  о  нём?".

"Доля  матери  -  светлая  пытка,
Я  достойна  её  не  была.
В  белый  рай  растворилась  калитка,
Магдалина  сыночка  взяла.

Каждый  день  мой  -  весёлый,  хороший,
Заблудилась  я  в  длинной  весне,
Только  руки  тоскуют  по  ноше,
Только  плач  его  слышу  во  сне.

Станет  сердце  тревожным  и  томным,
И  не  помню  тогда  ничего,
Всё  брожу  я  по  комнатам  тёмным,
Всё  ищу  колыбельку  его".


                         _  *  _

"Де,  висока,  твоє  циганчатко,
З-під  хустини,  його,    чувся  плач.
Твоє  перше,  мале  дитинчатко...
Та  чи  згадуєш  ти  про  той  час?"

"Доля  матері  -  світла  тортура,
Я  не  варта  такої  була.
В  білий  рай  тихо  хвіртку  торкнула  -
Магдалина  синочка  взяла.

Кожень  день  мій  -  хороший,  без  суму,
Заблукала  я  в  довгій  весні.
Тільки  руки  без  ноші  сумують,
Тільки  плач  його  чую  ві  сні.

Стане  серце  тривожним  і  млявим,
Я  про  все  забуваю  тоді.
Все  по  темних  кімнатах  блукаю,
Все  я  хочу  колиску  знайти".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461279
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2013


Жаль, не можна виправдати біль нічим

   В  відповідь  на  вірш  НАДЕЖДИ.М  

[b]І  чому  завжди  манить  недосяжна  мета?[/b]

Уже  сонце  підбилось.  Виграють  промінці.
Чи  мені  все  приснилось?...  Поряд  мене  це  ти.

Промайнула  усмішка...  Бачу  ти  все  ж  чекав.
На  столі  чай  з  жасміном...Я  люблю  подих  трав.

Я  несміло  присіла  біля  краю  стола.
Так  в  дорозі  зморилась:  нічка  ж  темна  була.

Подивилась  уважно:  чи  не  зайва  тут  я.
І  чому  завжди  манить  недосяжна  мета?

Ти  сидиш  ось  напроти...  Ніби  все,  як  в  кіно.
Нерішучість  збороти  так  тобі  й  не  дано...

Подала  тобі  руку...  Обірвався  мій  сон...
Так  вставать  не  хотіла..  задзвонив  телефон.

                       _        *        _

Із  далекої  весни  приходять  сни,
Повертають  й  повертають  нас  в  минуле.
Залишили  непомітно  в  ньому  ми
Те,  що  самі  гарячково  відштовхнули.

Те,  що  нам  тоді  здавалось  незначним
І  смішним  здавалося,  і  недоречним.
Жаль,  не  можна  виправдати  біль  нічим,
Тому  й  сум  став  гіркувато-безкінечним.

Вимріяні  й  непромовлені  слова
Наші  сни  не  втомлюються  промовляти.
І  напевне,  вигадана  в  них  весна
Те,  що  не  збулося,  вміє  пам"ятати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460966
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.11.2013


Листопадовий ранок

Дощ  розказував  казки  мені  всю  ніч
І  затих  під  ранок,  мабуть,  встиг  втомитись.
Сонця  промені,  як  віртуозний  ніж,
РозрізАли  хмари  -  треба  ж  подивитись

Де  дорогу  чи  стежинку  підсушить
Й  зазирнути  у  вікно,  щоб  день  всміхався.
В  листопаді  ранок  сонячний,  як  мить  -
Ось  він  був...  і  вже  за  хмарку  заховався.

З  підвіконня  промінь  стрибне  на  підлогу,
Потім  в  ліжко  перестрибне:  ось  і  я.
Поцілує  щоки:  ніч  проспала  довгу,
Новий  день  прийшов  -  скоріше  зустрічай.

Потім  губи,  вії  й  брови  поцілує  -
Поцілунки  тепло-ніжні  і  смішні.
На  люстерці  зайчик  сонячний  танцює  -
Гарний  настрій  подарує  він  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460707
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.11.2013


По вере мы и получаем

Воспитанные  в  атеизме,
По  "вере"  мы  и  получаем.
Как  в  коконе,  мы  в  нигилизме,
Себя  сами  же  отрицаем.

Приходим  поздно  к  пониманью,
Что  в  мире  всё  не  так  уж  просто,
Но  не  готовы  к  испытанью  -
Неверие  сильнО  упорством.

Конечно,  сложно  измениться,
Вернее,  изменить  сознанье
И  словно  заново  родиться,
Поверив  в  Божье  созиданье.

И  сердцем  прошептав  молитву,
К  Творцу  стать  несомненно  ближе  -
Доверить  всей  души  палитру
Тому,  кто  всех  сомнений  выше.

Стать  чище  мыслями,  делами,
По  вере  жить,  а  не  безверью:
Творец,  всегда  он  рядом  с  нами
И  спрятаться  нельзя  за  дверью.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460461
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 14.11.2013


Я опять поступаю негоже

Я  опять  поступаю  негоже,
Дозвониться  пытаясь  тебе.
Ощущаю  твой  холод  не  кожей,
А  душой,  повторяя  себе:

"Не  бери  ты,  пожалуйста,  трубку,
Даже  если  и  слышишь  звонок.
Потерпи,  потерпи  лишь  минутку.
Дай  мне  воздуха  выпить  глоток,

Чтобы  сердце  не  так  торопилось  -
Я  же  слОва  сказать  не  смогу..."
Вот  и  всё:  я  сама  отключилась  -
От  себя  я  к  себе  вновь  бегу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459819
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.11.2013


В твоїм погляді

Краще  б  я  тебе  не  зустрічала  -
Не  бентежила  б  серце  й  думки,
В  твоїм  погляді  не  прочитала  б,
Як  за  мною  сумуєш...  Роки
Поміж  нами  глибоким  проваллям  -
Неможливо  його  обійти.
Ніби  путами,  вічним  мовчанням,
Поневолені  ми  навіки.
А  ще  -  в  погляді  бачила  відчай
І  прихований  біль  й  навіть  страх.
У  душі  моїй  -  крик  протиріччя
І  завмерле  "привіт"  на  вустах.


(спочатку  була  картинка,  а  потім  -  вірш).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459245
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2013


Схаменулося бабине літо

Схаменулося  бабине  літо  -
Повернулося  знов.  В  листопад.
Землю  радує  сонячним  світлом,
Посвітлішав  засумлений  сад.

Хризантеми  уже  й  не  чекали  -
Нерозкриті  заснули  квітки.
Сонця  промені  їх  цілували  -
Заяскравіли  знов  пелюстки.

Затуманених  ранків  пейзажі
Так  і  просяться  на  полотно.
Листопадових  клумб  вернісажі
Огорнуло  златаве  тепло.

Небо  синь  розливає  безмежну,
Молода  зеленіє  трава.
Літо  бабине  мрію  бентежну
Почуттями  в  серцях  вишива.

А  кохання  розправило  крила  -
Є  ще  сили  злетіти  у  вись.
І  здалося:  весінній  Ярило
Благодаттю  своєю  проливсь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458851
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.11.2013


Ноябрьский вечер

Накрывает  вечер,  как  волной,
Город.
По  траве  опавшей,  но  живой,
Холод,
Оставляя  чёткие  следы  -
Иней  ,
Пробежался.  Ветер  у  воды
Стынет.
И  ноябрьских  долгих  вечеров  
Скука,
Из  чужих  пришедшая  миров,
Звука  
Не  издавшая,  но  вдруг  родной
Станет.
В  омут  прошлого  она  весной
Канет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458192
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 03.11.2013


Чаклує жовтень

Чи  літо  бабине  було,  чи  ні?  -
Уранці  впав  на  листя  й  трави  іній.
Приходить  давня  зустріч  у  ві  сні  -
Вслід  дивляться  з  докором  очі  сині.

Летять  літа  птахами  поміж  хмар,
Зібравшись  спішно  клином  чималеньким.
Осінній  вітер,  ввічливий  швейцар,
Роздяг  берізки  порухом  легеньким.

Чаклує  жовтень,  ніби-то  мольфар,
Краса  дерев  в  цей  час  неповторима.
Багряно-жовтим  став  старий  бульвар,
Печаль  осіння  ніжно-невловима.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456606
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.10.2013


Один одного ми проклинали (За мотивами вірша Ахматової)

И  когда  друг  друга  проклинали
В  страсти,  раскалённой  до  бела,
Оба  мы  ещё  не  понимали,
Как  земля  для  двух  людей  мала.
И  что  память  яростная  мучит,
Пытка  сильных  -  огненный  недуг!  -
И  в  ночи  бездонной  серце  учит
Спрашивать:  О.где  ушедший  друг?
А  когда,  сквозь  волны  фимиама,
Хор  гремит,  ликуя  и  грозя,
Смотрят  в  душу  строго  и  упрямо
Те  же  неизбежные  глаза.

                     _  *  _

Один  одного  ми  проклинали
В  пристрасті  жагучій  до  біла
І  не  розуміли  ще,  й  не  знали,
Як  земля  для  двох  бува  мала.
Й  те,  що  пам"ять  зла  і  люта  мучить,
Муки  сильних  -  слабкості  вогонь!
"Друг,  що  кинув,  де?,  -  сердЕнько  учить
Запитать  в  бездонності  безсонь.
А  коли  крізь  хвилі  фіміаму,
Хор  велично,  аж  ляка,  луна,
Вперто  дивляться  у  душу  саму
Очі  ті  ж.  Й  спасіння,  ні,  нема.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2013


Усталость

Ускользает  время,
Словно  дождь  сквозь  пальцы,
И  ещё  не  веря
В  то,  что  мы  скитальцы
По  стране  сомнений
Ищем  оправданья
В  тишине  мгновений,
В  тишине  молчанья.
Оправданья  скуке
И  смешной  досаде
Ищем  в  каждом  звуке,
Ищем  в  каждом  взгляде.
Что-то  не  случилось,
Что-то  затерялось,
Время  просочилось.
Глупая  усталость
Паутиной  липкой
Души  спеленала.
"Было  всё  ошибкой",  -
Боль  любви  шептала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455423
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.10.2013


Літній сад (За мотивами вірша Ахматової)

                                 ЛЕТНИЙ  САД

Я  к  розам  хочу,  в  тот  единственный  сад,
Где  лучшая  в  мире  стоит  из  оград,

Где  статуи  помнят  меня  молодой,
А  я  их  под  невскою  помню  водой.

В  душистой  тиши  между  царственных  лип
Мне  мачт  корабельных  мерещится  скрип.

И  лебедь,  как  прежде,  плывёт  сквозь  века,
Любуясь  красой  своего  двойника.

И  замертво  спят  сотни  тысяч  шагов
Врагов  и  друзей,  друзей  и  врагов.

А  шествию  теней  не  видно  конца
От  вазы  гранитной  до  двери  дворца.

Там  шепчутся  белые  ночи  мои
О  чьей-то  высокой  и  тайной  любви.

И  всё  перламутром  и  яшмой  горит,
Но  света  источник  таинственно  скрыт.

                             ЛІТНІЙ  САД

Я  хочу  в  єдиний  трояндовий  сад,
В  якім  огорожі  найкращі  стоять,

Де  статуї  знають  мене  молоду,  
А  я  -  як  їх  хвиля  змивала  в  Неву.

В  тиші  запашній  між  урочистих  лип
Я  щогл  корабельних  знов  чую  плач-скрип.

І  лебідь  пливе,  як  колись,  крізь  літа,
У  захваті  баче  свого  двійника.

І  тисячі  кроків  там  замертво  сплять  -
Лишали  їх  друзі  й  лишав  супостат.

І  тіней  ході  все  не  видно  кінця
Від  вази  гранітної  аж  до  двірця.

Шепочуться  білі  там  ночі  мої
Про  дивне  кохання  і  тайни  чужі.

І  все  перламутром  і  яшмой  сія,
Та  світла  джерело  ніхто  ще  не  зна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454399
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2013


Чи могла мама знати

                   Ранок  був  пронизливо-холодний,  непривітний,  чужий.  Грудневий  день  повільно  заходив  в  місто.  Вулиці,  знайомі  з  дитинства,  Сергію  теж  здалися  чужими.  Він  йшов,  ніби  нехотя,  повільно,  йому  й  самому  здава-лося,що  він  ніяк  не  міг  згадати  дорогу  додому.  
                     Весь  час  згадувалося  дитинство.  Один  епізод  повертався  в  думки  знову  і  знову:  був  морозний  грудневий  вечір.  За  вікнами  кружляв  сніг,  а  в  хаті  було  тепло  і  затишно.  Мама  вголос  читала  їм,  Сергійкові  і  Іринці,  казку.  Діти,  зачаровані  маминим  голосом,  не  відривали  очей  від  її  обличчя.Їм  так  хотілося,  щоб  казка  подовше  не  закінчувалася.    Батько  майже  ніколи  не  проводив  з  ними  разом  вечори,  тому  і  дитинство  запам"яталося  без  нього.
                         Як  би  повільно  не  йшов  Сергій,  та  дорога  все  одно  привела  його  до  рідної  оселі.  Хата  наче  стала  нижчою  і  меншою,  хоча  це  просто  так  йому  здалося.  Вікна  всміхалися  білими  фіранками,  ніби  зазиваючи:  
"Заходь,  тебе  вже  давно  зачекалася  мама".  Сергій  відкрив  хвіртку  і  зайшов  на  рідне  подвір"я.  Незнайомі  до  цієї  миті  почуття  накотилися  на  нього  хвилею,  обдали  холодними  бризками  з  ніг  до  голови.  Несподівано  перехопило  подих,  в  грудях  стало  незнайомо-боляче  і  раптом  по  щоках  побігли  сльози.  Не  скупі,  чоловічі,  а  по-дитячому  щирі  і  давно  забуті.
                         Важко  вдихнувши  повітря,  Сергій  нечутно  відкрив  двері  і  став  на  порозі.  Мама  сиділа  за  круглим  столом  і  перебирала  гречку.  Повільно  піднявши  голову,  вона  втомленими  очима  вдивлялася  в  обличчя  
незнайомого  літнього  чоловіка.  Він  був  одягнений  в  порвану  курточку,  старі  зачовгані  черевики,  скріплені  дротом,  легкі  спортивні  штани  були  розірвані,  обличчя  давно  не  голене,  з-під  шапки  висунулося  рідке,  сиве,  давно  не  мите,  волосся.  А  ось  очі  -  чомусь  були  дуже  знайомими.  Мамині  губи  тихо  прошелестіли:"  Чого  Вам".  Чоловік  важко  притулився  до  одвірка  і  тихо  запитав:  "Мамо,  а  борщ  є?".  Вона  охнула,  а  перед  очима  з"явився  епізод  з  дитинства  її  дітей:  морозний  грудневий  вечір,  вона  вголос  читає  казку,  а  діти  зачаровано  дивляться  на  неї.  "Сергійко",  -  зойкнула,  зблідла,  розуміючи,  що  цей  чужий,  незнайомий,  літній  чоловік  і  є  її  довгоочікуваним  синочком,  якому  було  трошечки  за  40.
                           Боже,  чи  могла  мама  знати,  що  колись  вона  не  впізнає  свою  дитину.    Виявилося  -  може.
                           А  потім  був  довгий-довгий  грудневий  вечір....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453470
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 09.10.2013


Почему я с ней

Горько-сладкой  грустью
и  чуть-чуть  хмельной
Напоила  осень,  
позвала  с  собой.
По  опавшим  листьям  
(  в  спину  дышит  ночь),
Шагом  тихим,  лисьим  
уходили  прочь.
Город  незаметно  
погасил  огни,
Уносило  ветром,  
словно  листья,  дни.
В  горько-сладкой  грусти
горечь  всё  сильней,  
На  душе  так  пусто:  
почему  я  с  ней?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453435
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 09.10.2013


І останнє (За мотивами Ахматової)

И    ПОСЛЕДНЕЕ

Была  над  нами,  как  звезда  над  морем,
Ища  лучом  девятый  смертный  вал,
Ты  называл  её  бедой  и  горем,
А  радостью  ни  разу  не  назвал.

Днём  перед  нами  ласточкой  кружила,
Улыбкой  расцветала  на  губах,
А  ночью  ледяной  рукой  душила
Обоих  разом.  В  разных  городах.

И  никаким  не  внемля  славословьям,
Перезабыв  все  прежние  грехи,
К  бессоннейшим  припавши  изголовьям,
Бормочет  окаянные  стихи.


І    ОСТАННЄ

Була  над  нами,  як  зоря  над  морем,
Що  променем  шука  дев"ятий  вал,
Ти  називав  її  і  лихом,  й  горем,
А  радістю  ні  разу  не  назвав.

Вдень  перед  нами  ластівкой  летіла
І  посмішкою  квітла  на  вустах,
Вночі  рукою  крижаной  душила
Обох  разом.  Ми  ж  в  різних  знов  містах.

І  наших  слів  хвалебних  не  прийнявши,
Гріхи  колишні  забувала  враз.
Безсонні  узголов"я  обійнявши,
Шептала  кляті  вірші  в  той  же  час.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2013


В задзеркаллі (За мотивами Ахматової)

В    ЗАЗЕРКАЛЬЕ

Красотка  очень  молода,
Но  не  из  нашего  столетья,
Вдвоём  нам  не  бывать  -  та,  третья,
Нас  не  оставит  никогда.
Ты  подвигаешь  кресло  ей,
Я  щедро  с  ней  делюсь  цветами...
Что  делаем  -  не  знаем  сами,
Но  с  каждым  мигом  всё  страшней.
Как  вышедшие  из  тюрьмы,
Мы  что-то  знаем  друг  о  друге
Ужасное.  Мы  в  адском  круге,
А  может,  это  и  не  мы.

В  ЗАДЗЕРКАЛЛІ

Вродлива  й  дуже  молода,
Але  не  з  нашого  століття.
Удвох  не  бути  -  третя,  та,
Нам  жить  не  дасть  без  неї  й  миті.
Їй  підсуваєш  крісло  ти,
Я  -  квітами  ділюсь  щедріше.
Не  знаємо,  що  робим  ми,
Та  з  миттю  кожною  страшніше,
Як  тим,  що  вийшли  із  тюрми,
Одне  про  одного  щось  знаєм.
Немов  в  пекельнім  колі  ми,
А  може  це  й  не  ми.  Хто  знає.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2013


Перше попередження (За мотивами Ахматової)

ПЕРВОЕ  ПРЕДУПРЕЖДЕНИЕ

Какое  нам,  в  сущности,  дело,
Что  всё  превращается  в  прах,
Над  сколькими  безднами  пела
И  в  скольких  жила  зеркалах.
Пускай  я  не  сон,  не  отрада
И  меньше  всего  благодать,
Но  может  быть,  чаще  чем  надо,
Придётся  тебе  вспоминать  -
И  гул  затихающих  строчек,
И  глаз,  что  скрывает  на  дне
Тот  ржавый  колючий  веночек
В  тревожной  своей  тишине.


ПЕРШЕ  ПОПЕРЕДЖЕННЯ

По  суті  і  діла  нам  мало,
Що  все  перетвориться  в  прах,
Не  раз  над  проваллям  співала,
Жила  в  багатьох  дзеркалах.
Нехай  я  не  сон  і  не  втіха,
І  менше  всього  -  благодать,
Та  може  невільно-частіше
Прийдеться  тобі  знов  згадать:
І  рокіт  рядків,  що  стихають,
І  око,  що  скрило  на  дні
Вінок  той  колючий  іржавий
В  своїй  неспокійній  тиші.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2013


Передвесіння елегія (За мотивами Ахматової)

ПРЕДВЕСЕННЯЯ    ЭЛЕГИЯ

Меж  сосен  метель  присмирела,
Но  пьяная  и  без  вина,
Там,  словно  Офелия,  пела
Всю  ночь  нам  сама  тишина.
А  тот,  кто  мне  только  казался,
Был  с  той  обручён  тишиной,
Простившись,  он  щедро  остался,
Он  насмерть  остался  со  мной.


ПЕРЕДВЕСІННЯ  ЕЛЕГІЯ

Хурделиця  в  соснах  затихла,
Та  п"яна  вона    й  без  вина.
Там,  ніби  Офелія,  тиша
Співала  всю  ніч  нам  сама.
А  той,  що  мені  лиш  ввижався,
Заручений  з  тишею  був.
Залишився,  хоч  й  попрощався,
Й  до  смерті  мене  не  забув.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2013


Так судилося

Коли  мама  приходить  у  сни
Ніжно-сумно  мені  усміхаючись,
Я  вертаюся  знов  до  зими,
Як  за  нитку,  за  пам"ять,  хапаючись.

До  зими,  що  біду  принесла  -
Став  мій  світ  несподівано  пусткою.
"В  сни  приходь,  "  -  як  молитви  слова.
Вкрила  голову  темною  хусткою...

Доля  так  розсудила:  у  снах
Ми  з  тобою  тепер  зустрічаємось.
Як  колись,  у  минулих  літах,
Один  одному  рідно  всміхаємось.

І  розмови  струмок  не  стиха,
Але  ж  все  розказати  не  встиглося.
Ранок  ниточку  сну  обрива...
"Мам,  приходь.  Не  барись.  Так  судилося.".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451966
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.10.2013


Здалося заблукало літо (акро)

[b]З[/b]далося  заблукало  літо  бабине  в  туманах,
[b]Д[/b]орогу  в  осінь  все  не  може  знову  віднайти.
[b]А  [/b]дощ  його  тримає  в  самоті,  як  у  кайданах,
[b]Л[/b]укавить,  вміло  плутає  і  розмива  сліди.
[b]О[/b]сінню  пісню  дощ  і  вітер  в  унісон  співають:
[b]С[/b]умна  й  болючо-ніжна,  бесконечна  водночас.
[b]Я[/b]к  швидко  дні  осінні  в  дощовій  імлі  минають.
[b]З[/b]багнути  страшно  -  так  трапляється  в  житті  колапс.
[b]А[/b]  як  же  хочеться,  щоб  літа  бабиного  ніжність
[b]Б[/b]арвисто-золоті  скрізь  розстеляла  килими.
[b]Л[/b]етіло  б  листя  кольорове,  ніби  дивовижність,
[b]У[/b]  серці  ти  і  я  красу  цю  зберегти  б  змогли.
[b]К[/b]оли  узимку  будуть  заметілі  танцювати,
[b]А[/b]  морозець  на  вікнах  залишатиме  узор,
[b]Л[/b]аскаво  скажеш:  "  Зараз  я  не  зможу  промовчати,
[b]О[/b]сіння  казка  снилася  мені  сьогодні  знов:
[b]Л[/b]етить,  кружляє  у  повітрі  листя  золотаве
[b]І[/b]  ми  крізь  золотисту  заметіль  удвох  йдемо.
[b]Т[/b]ак  затишно.  Тепло  осіннє  напрочуд  ласкаве
[b]О[/b]горне  нас.  Слів  не  потрібно  Просто  мовчимо.".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451915
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.09.2013


Ось у чому річ

Як  легко  самим  рідним  нанести  образу,
Не  зрозуміти,  не  підставити  плече
І  розірвати  щось  невидиме,  одразу
Чужими  ставши,  не  відчувши,  як  пече
В  душі  і  серці  біль  і  розпачу,  і  втрати,
Не  чути  шепіт  розуму:  "Не  поспішай.
Є  час,  щоб  озирнутися  і  не  брехати
Собі.  Терпіння  долі  більш  не  спокушай.
Так  легко  самим  рідним  просто  усміхнутись,
Поговорити,  сівши  поруч,  віч-на-віч.
На  рівному  не  важко  впасти  і  спіткнутись,
Піднятись  важкувато  -  ось  у  чому  річ.".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449791
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.09.2013


Муза ( за мотивами А. Ахматової)

Когда  я  ночью  жду  её  прихода,
Жизнь,  кажется,  висит  на  волоске.
Что  почести,  что  юность,  что  свобода
Пред  милой  гостьей  с  дудочкой  в  руке.

И  во  вошла.  Откинув  покривала,
Внимательно  взглянула  на  меня.
Ей  говорю:  "  Ты  ль  Данту  диктовала
Страницы  Ада?".  Отвечает:"Я.".

                               _  *  _

Коли  вночі  на  неї  я  чекаю,
Здається:  мить  -  й  обірветься  життя.
Про  славу,  юність,  волю  забуваю,
Як  гостю  бачу,  що  дуду  трима.

І  ось  ввійшла.  Відкинув  покривало,
В  лице  уважно  дивиться  вона.
Скажу:  "Ти  справді  Данту  диктувала
СторІнки  Пекла?".  Мовить:"Так,  це    -  я.".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2013


Вересень

Багряно-золотистими  латками
Дерева  вересень  пофарбував
І  лиш  йому  знайомими  стежками
Із  міста  літо  геть  випроводжав.

До  краю  хмари  наливав  дощами,  
Світанки    ніжно  кутав  у  туман,  
Ходив  у  ліс  за  терном  і  грибами  -
Окрім  художника,  він  -  ще  й  гурман.

А  головне  -  він  може  бути  різним:
Веселим,  набундюженим,  сумним
І  щедрим,  бо  із  золотого  листя
Простеле  в  літо  бабине  килим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448114
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2013


Начало осени

Облизывая  крыши,  падает  туман  в  траву,
Молочно-серый,  вязкий,  по-осеннему  холодный.
Как  рано  осень  зачеркнула  лета  кутерьму  -
Одела  плащ  истрёпанный,  неброский,  старомодный.
Улыбка  грустная:  никто  не  радуется  ей.
И  дождь  так  надоедливо  всю  ночь  в  окно  стучался.
А  ты    меня  покрепче  обними,  родной.  Согрей.
Чтоб  мир  таким  заплаканным  и  грустным  не  казался.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447530
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.09.2013


Зірочка мрій золота

Зупиняюсь.    Вдивляюся  в  себе.
Копирсаюся  в  мотлосі  мрій,
Що  колись  так  хотіли  у  небо...
Не  змогли.  Тільки  крихти  надій
Залишили,  як  згадку  яскраву,
Ніби  зірочка  сяє  в  душі,
Як  спасіння  мені,  як  забаву
В  повсякденній  пустій  метушні.
І,  коли  павутинням  байдужість,
Туго-туго  мене  огорта,
Знов  дарує  і  силу,  й  рішучість
Крихта-зірочка  мрій  золота.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446757
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.09.2013


Так больно

Не  скучаю.  Так  больно
привыкать  к  нескучанию.
И  учиться  молчанию
Сердцу  больно.  Прощанию  
не  хватило  дыхания.
Ломким  эхом  признания,
Зачеркнув  расстояния:
Не  скучаю...  Так  БОЛЬНО!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444710
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.08.2013


В ніч таку не спиться

Повний  місяць  в  ореолі  світла,
Неба  темно-синя  височінь  без  хмар.
Ще  зірок  сузір"я  не  розквітли,
Павутиння  тіней  вкрило  тротуар.

В  ніч  таку  чомусь  завжди  не  спиться,
Щось  чарівно-ніжне  і  болючо-зле
Змішано  до  купи  і  гніздиться  
У  душі  стривоженій  моїй,  але...

Почуття  пізнання  таємниці
Пересилить  все  і  до  світанку  я
Буду  прислухатись  і  дивитись
Чи  зустріне  місяць  вранішня  зоря.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444523
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.08.2013


Чи доленька моя вже так змінилась (За мотивами Ахматової)

Судьба  ли  так  моя  переменилась,
Иль  вправду  кончена  игра?
Где  зимы  те,  когда  я  спать  ложилась
В  шестом  часу  утра?

По-новому,  спокойно  и  сурово,
Живу  на  диком  берегу.
Ни  праздного,  ни  ласкового  слова
Уже  промолвить  не  могу.

Не  верится,  что  скоро  будут  святки.
Степь  трогательно  зелена.
Сияет  солнце.  Лижет  берег  гладкий
Как  будто  тёплая  волна.

Когда  от  счастья  томной  и  усталой
Бывала  я,  то  о  такой  тиши
С  невыразимым  трепетом  мечтала
И  вот  таким  себе  я  представляла
Посмертное  блуждание  души.

                                   _  *  _

Чи    доленька  моя  вже  так  змінилась,
Чи  й  справді  закінчилась  гра.
Де  зИми  ті,  з  безсоннями,  поділись,
Під  ранок  засинала  я.

По-новому,  спокійно  і  суворо
На  дикім  березі  живу.
Ні  марного,  ні  лагідного  слова
Я  ,  мабуть,  більше  не  скажу.

Не  віриться  -  вже  скоро  свята  дивні.
Зворушливо-зелений  степ.
І  сонце  сяє.  Лиже  берег  рівний
Неначе  тепла  хвиля  ще.

Коли  від  щастя  втомлена  і  млява
Бувала  я,  на  тишу,  як  в  глуші,
З  невимовним  тремтінням  я  чекала
І  ось  таку  собі  я  уявляла
Посмертну  неприкаянність  душі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444336
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2013


Если б я

Если  б  я  соблюдала  все  правила:
Красный  -  стоп,  а  зелёный  -  иди,
Никогда  бы  с  размаху  не  падала
И  прошла  б,  может  быть,  полпути.

Пусть  заштопаны  тонкими  шрамами
И  душа,  и  коленки,  но  вновь  -
Я  на  красный  бегу.  Очень  странными  
Называют  таких.  Но  с  толпой

Не  могу  я  стоять  в  ожидании  -
Пусть  не  дышут  в  затылок  мне.
"Я  успею",-  и  в  этом  желании
Пребыванье  моё  на  земле.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444075
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.08.2013


Двадцять перше. Вже ніч. Понеділок. (За мотивами Ахматової)

Двадцать  первое.  Ночь.  Понедельник.
Очертанья  столицы  во  мгле.
Сочинил  же  какой-то  бездельник,
Что  бывает  любовь  на  земле.

И  от  лености  или  со  скуки
Все  поверили,  так  живут:
Ждут  свиданий,  боятся  разлуки
И  любовные  песни  поют.

Но  иным  открывается  тайна,
И  почиет  на  них  тишина...
Я  на  это  наткнулась  случайно
И  с  тех  пор  всё  как-будто  больна.

                               _  *  _

Двадцять  перше.  Вже  ніч.  Понеділок.
Силуети  столиці  в  імлі.
Треба  ж,  вигадав  якось  бездільник,
Що  кохання  бува  на  землі.

І  від  лінощів,  чи  то  від  скуки
Люди  вірять,  живуть  так  всі:
Ждуть  побачень,  бояться  розлуки,
Про  кохання  співають  пісні.

Таємниця  відкриється  іншим,
Тепер  тиша  на  них  почива.
З  цим  зіткнулася  я,  так  вже  вийшло,
І  неначе  з  тих  пір  хвора  я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2013


Там тінь моя лишилася й нудьгує (За мотивами Ахматової)

Там  тень  моя  осталась  и  тоскует,
Всё  в  той  же  комнате  живёт,
Гостей  из  города  за  полночь  ждёт
И  образок  эмалевый  целует.
И  в  доме  не  совсем  благополучно:
Огонь  зажгут,  а  всё-таки  темно...
Не  оттого  ль  хозяйке  новой  скучно,
Не  оттого  ль  хозяин  пьёт  вино
И  слышит,  как  за  тонкою  стеною
Пришедший  гость  беседует  со  мною?

                                   _    *  _

Там  тінь  моя  лишилася  й  нудьгує,
В  кімнаті  синій,  як  завжди,  живе.
Гостей  чекає  з  міста,  північ  вже,
І  образок  емалевий  цілує.
Не  зовсім  в  домі  все  благополучно:
Вогонь  запалять,  темно  всеодно...
Новій  хазяйці  може  тому  й  тужно,
Від  того  і  хазяїн  п"є  вино
І  чує  він,  як  поруч,  за  стіною
Прийдешній  гість  знов  розмовля  зі  мною?


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442818
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2013


Мудрий серпень

Стежкою  в  росі
побігло  зустрічати  осінь  літо,
Мудрий  серпень  
ніжно  усміхається  йому  услід.
А  навколо  квітів
предосінніх  запахи  розлито,
Перше  жовте  листя
падає,кружляючи,  до  ніг.

Тихий  шепіт  вітру
непомітно  затихає
І  дарує  ранок  тиші
неймовірну  благодать.
Літніх  днів  мелодія
метеликом  кружляє,
Все  тихіше  звуки  
дивної  мелодії  звучать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442814
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.08.2013


Дівчатам Надії М. , Борисівні, Валі Ланевич

Лиш  один  дзвінок,  спасіння  від  нудьги,
Щоб  почути  через  відстань  голос  друга.
Від  тепла  розмови  розтають  сніги,
Що  в  душі  залишила  сумлінь  недуга.

Добрий  ранок,  Олічка!  Прості  слова.
Тільки  іноді  їх  так  не  вистачає!
Мимоволі  щиро  усміхаюсь  я,
Бо  сьогодні  гарний  день  мене  чекає.

Декілька  хвилин  розмови...  і  життя
Не  здається  непотрібним  і  буденним:
Відчуваю  задумів  серцебиття,
Дзвоник  другу  стимулом  в  житті  є  певним.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442278
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.08.2013


І не славив, й не соромив (За мотивами А. Ахматової)

Не  хулил  меня,  не  славил,
Как  друзья  и  как  враги.
Только  душу  мне  оставил
И  сказал:  побереги.

И  одно  меня  тревожит:
Если  он  теперь  умрёт,
Ведь  ко  мне  архангел  божий
За  душой  его  придёт.

Как  тогда  её  я  спрячу,
Как  от  Бога  утаю?
Та,  что  так  поёт  и  плачет,
Быть  должна  в  его  раю.


                     _  *  _

І  не  славив,й  не  соромив,
Так  як  друзі  й  вороги.
Душу  залишив,  промовив:
"Вірю,  зможеш  зберегти".

Та  одне  мене  тривожить:
А,  якщо  тепер  помре?
Всеодно  архангел  божий
Взяти  душу  цю  прийдЕ.

Як  тоді  її  сховаю,
Як  від  Бога  утаю?
Та,  що  плаче  і  співає,
Мусить  бути  у  раю.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2013


Ми ще не вмієм прощатись (За мотивами вірша А. Ахматової)

Мы  не  умеем  прощаться,  -
Всё  бродим  плечо  к  плечу.
Уже  начинает  смеркаться,
Ты  задумчив,  а  я  молчу.

В  церковь  войдём,  увидим
Отпеванье,  крестины,  брак,
Не  взглянув  друг  на  друга,  выйдем...
Отчего  всё  у  нас  не  так?

Или  сядем  на  снег  примятый
На  кладбище,  легко  вздохнём,
И  ты  палкой  чертишь  палаты,
Где  мы  будем  всегда  вдвоём.

                           _  *  _

Ми  ще  не  вмієм  прощатись,  -
Буваємо  разом  скрізь.
І  вже  починає  смеркатись,
Між  нами  мовчання  до  сліз.

Ввійдемо  в  храм,  а  в  ньому:
Панахида,  хрестини,  шлюб.
Геть  йдемо,  очі  ниць,  до  долу...
"Все  не  так  у  нас"-  шепіт  губ.

Чи  на  цвинтарі  в  сніг  прим"ятий
Сядем  поряд,  легко  зітхнем.
І  ти  палицею  палати
Креслиш:  мИ  там  удвох  живем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440953
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2013


Відлуння

Летаргічний  сон  найперших  почуттів
Затягнувся...  Може,  долі  так  потрібно?
І  ніколи  в  наших  душах  не  розквітне
Першого  кохання  квітка,  але  в  тім  -

Не  шкодуємо,  бо  знов  приходить  в  сни
Перша  зустріч  і  незванно,  й  недоречно.
Не  змовка  відлуння,    лине  безконечно
Із  далекої-далекої  весни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2013


Рання осінь

За  раннім  літом  прийде  рання  осінь  -
Осіння  прохолода  ночі  напува.
Ховають  сірі  хмари  неба  просинь,
А  вітер  листя  з  вишень  нишком  обрива.

По  всіх  прикметах  -  осінь  зовсім  близько,
Знайомим  смутком  вечір  плечі  огорта.
І  літніх  днів  яскраво-ніжну  низку
Минуле  в  скриньку  незабаром  захова.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439450
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.07.2013


Замайоріло літо

Замайоріло  літо  пишно  і  яскраво:
Стрункі  майори  в  різнокольорових  сорочках
Стоять  між  інших  квітів  гордо  й  величаво,
А  неба  полотно  в  хмаринках,  ніби  в  латочках.

Тепло  розхлюпує  липневий  ранок  щедро,
В  повітрі  запах  липи  ніжний  й  крапельку  хмільний.
А  ще  -  неначе  в  ступочці  мигдаль  розтерто,
То  запах  абрикос,  як  мед,  солодкий  і  терпкий.

У  липні  сталась  наша  зустріч.  Пам"ятаєш?
Зірки  з  цікавістю  всю  ніч  дивилися  на  нас.
Пройшли  роки...Можливо  в  сон  мій  завітаєш?
Чарівну  ніч  удвох  до  ранку  вип"ємо  ще  раз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435395
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.07.2013


Поверить, боли вопреки

Ах,  как  хотелось,  чтобы  дождь
Омыл  не  только  тело  -  душу
И  пустота  с  дождём  наружу
Сквозь  кожу  просочилась.  Ложь
Обид,  сомнений  и  тоски
Дождём  размыло  и  бесследно
Она  исчезла.  Неизбежно
Ещё  раз,  боли  вопреки,
Поверить:  больше  никогда
В  душе  моей  не  будет  места
Злой  пустоте.  И  благовеста
Услышать  звон  издалека:
Мелодия  колоколов
Легко  плывёт,  земли  касаясь,
В  ней  до  остатка  растворяясь,
Вдруг  ощутить  -  жива  любовь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433509
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.06.2013


Такий яскравий день

Такий  яскравий,  сонячний  вродився  день,
Стрічають  горобці  цвіріньканням  щасливим.
Ледь  чутний  тихий  шепіт  яблунь  і  вишЕнь,
Бо  вітер  був  напрочуд  сонним  чи  лінивим.

Хмарки  ще  досипляли,  додивлялись  сни,
Такою  голубінню  небо  здивувало.
А  мокрі  трави  від  ранкової  роси
Підошви  босих  ніг  так  ніжно  лоскотали.

Яка  ж  то  неймовірна  всюди  благодать...
А  тиша,  ніби-то  кришталь,  дзвінка,  і  чиста.
Це  справжнє  щастя  знову  ранок  зустрічать
В  ту  мить,  коли  ось-ось  проснеться  рідне  місто.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432416
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.06.2013


Те місто, що люблю з дитинства (За мотивами А. Ахматової)

Тот  город,  мной  любимый  с  детства,
В  его  декабрьской  тишине
Моим  промотанным  наследством
Сегодня  показался  мне.

Всё,  что  само  давалось  в  руки,
Что  было  так  легко  отдать:
Душевный  жар,  молений  звуки
И  первой  песни  благодать  -

Всё  унеслось  прозрачным  дымом,
Истлело  в  глубине  зеркал...
И  вот  уж  о  невозратимом
Скрипач  безносый  заиграл.

Но  с  любопытством  иностранки,
Пленённой  каждой  новизной,
Глядела  я,  как  мчатся  санки,
И  слушала  язык  родной.

И  дикой  свежестью  и  силой
Мне  счастье  веяло  в  лицо,
Как  будто  друг  от  века  милый
Всходил  со  мною  на  крыльцо.


                           _  *  _

Те  місто,  що  люблю  з  дитинства,
В  грудневім  спокої  й  тишІ  -
Мій  спадок,  згублений  транжирством,
Здалось  сьогодні  так  мені.

Все,  що  само  давалось  в  руки,
Що  з  легкістю  змогла  віддать:
Душевний  жар,  молитов  звуки,
Пісень  найперших  благодать  -

Все  зникло,  ніби  дим  прозорий,
Зітліло  в  глибині  дзеркал...
Про  втрачене  і  неповторне
Скрипач  безносий  вже  заграв.

Мов  іноземці,  все  цікаво  -
В  полоні  новизни  була.
Дивилась,  як  летіли  сани,
Вслухалась  в  рідну  мову  я.

Нестримной  свіжістю  і  силой
Війнуло  щастя  прям  в  лице,
Неначе  друг  одвічно-милий
Зі  мною  сходив  на  крильце.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432165
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 18.06.2013


Нам вдалося так-сяк розлучитись (За мотивами вірша А. Ахматової)

Кое-как  удалось  разлучиться
И  постылый  огонь  потушить.
Враг  мой  вечный,  пора  научиться
Вам  кого-нибудь  вправду  любить.

Я-то  вольная.  Всё  мне  забава,  -
Ночью  Муза  слетит  утешать,
А  наутро  притащиться  слава
Погремушкой  над  ухом  трещать.

Обо  мне  и  молиться  не  стоит
И,  уйдя,  оглянуться  назад...
Чёрный  ветер  меня  успокоит,
Веселит  золотой  листопад.

Как  подарок,  приму  я  разлуку
И  забвение,  как  благодать.
Но,  скажи  мне,  на  крестную  муку
Ты  другую  посмеешь  послать?

                         _  *  _

Нам  вдалося  так-сяк  розлучитись
І  вогонь,  що  обрид,  загасить.
Вічний  ворог  мій,  треба  навчитись
Вам  по-справжньому  вміти  любить.

Вільна  я  і  мені  все  забава:
Уночі  буде  Муза  втішать,
А  на  ранок  -  заявиться  слава,
Буде  брязкальцем  знов  тріскотать.

Не  потрібно  молитись  про  мене
Й  озиратись,  як  підеш,  назад...
Чорний  вітер  мій  спокій  поверне,
Звеселить  золотий  листопад.

Я  прийму,  як  дарунок,  розлуку
Й  забуття  буде,  як  благодать.
Лиш  скажи,  чи  на  хресную  муку
Ти  насмілишся  іншу  послать?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2013


Случайной встречи кадр

Изломом  молнии  пронзает  мысль,
Пришедшая  как-будто  ниоткуда.
И  эхом  шёпот  сердца:"Ты  не  злись.
Всю  жизнь  напрасно  ожидаешь  чуда".

Мысль  обожгла  наивностью  своей  -
Какая  глупая  моя  надежда.
Не  становлюсь  с  годами  я  мудрей
И  ожидания  тоска  безбрежна.

Единственная  встреча,  беглый  взгляд,
(Я  цвета  глаз  запомнить  не  успела).
Но  вновь  и  вновь  во  сне  бегу  назад  ,
Где  навсегда  остаться  б  я  хотела.

И  вновь,  и  вновь  случайной  встречи  кадр
Из  киноленты  жизни  повторится.
Я  вдруг  услышу  шёпот:"Как  я  рад
Тому,  что  Вам  могу  опять  приснится".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430776
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.06.2013


Розрив (За мотивами вірша А. Ахматової)

               Р  А  З  Р  Ы  В

                             1

Не  недели,  не  месяцы  -  годы
Расставались.  И  вот  наконец
Холодок  настоящей  свободы
И  седой  над  висками  венец.
Больше  нет  ни  измен,  ни  предательств,
И  до  света  не  слушаешь  ты,
Как  струится  поток  доказательств
Несравненной  моей  правоты.

                                   2

И,  как  всегда  бывает  в  дни  разрыва,
К  нам  постучался  призрак  первых  дней,
И  ворвалась  серебряная  ива
Седым  великолепием  ветвей.
Нам,  исступлённым,  горьким  и  надменным,
Не  смеющим  глаза  поднять  с  земли,
Запела  птица  голосом  блаженным
О  том,  как  мы  друг  друга  берегли.


                           Р  О  З  Р  И  В

                                         1

Не  неділю,  не  місяць  -  роками
Розлучалися.  І  накінець
Холод  справжньої  волі  між  нами
І  над  скронями  сивий  вінець.
Зрад  нема  і  підступних  моментів,
Й  до  світанку  не  слухаєш  ти,
Як  струмує  поток  аргументів
Незрівняної  з  чимсь  правоти.

                                           2

Ось  так  завжди  буває  в  дні  розриву,
Постукав  в  двері  привид  перших  днів,
Вірвалась  верба  серебристо-біла
У  пишності  сивіючій  своїй.
Безтямним  нам,  до  гіркоти  надмінним,
Що  очі  від  землі  не  відвели,
Співала  пташка  голосом  чарівним
Про  те,  як  ми  кохання  берегли.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2013


Мелодія маминого голосу

                               Коли  блискавка  розпанахує  навпіл  простір  від  неба  до  землі,  бурчить,  а  потім  ляскає  грім  і  хмари,  які  вже  не  в  силі  втримувати  в  собі  тони  води,  проливають  воду  рясним  дощем,  мені  завжди  згадуються  хвилини  дитинства.
                                 Мама  дуже  боялася  блискавки  і  грому,  паніка  в  її  очах  лякала  нас  з  братом.  Ми  притулялися  до  неї  і  нам  здавалося,  що  ми  рятуємо  її  від  цього  страху.  Але  мама  брала  нас  за  руки  і  швиденько  вела    в  залу,  найбільшу  кімнату  в  будинку,  де  стояло  їхнє  з  батьком  широке  ліжко.  Вона  "запихала"  нас  під  нього,  залазила  до  нас  ...  і  світ  зразу  змінювався:  страх  в  маминих  очах  зникав  і  до  нас  знову  усміхались  такі  рідні,  голубі,  з  іскорками  посмішки,  очі.  Ми  притулялися  до  неї  з  обох  боків,  мама  нас  обнімала  і  починала  розповідати  історії  свого  життя,  або  переказувати  прочитану  недавно  книжку.  Затамувавши  подих,  ми  слухали  мелодію  маминого  голосу  і  було  так  затишно  і  тепло,  що  так  хотілося,  щоб  блискавка  і  грім  ще  трошечки  поблукали  небом.
                                     Коли  на  дворі  все  стихало,  ми  вилазили  з-під  ліжка  і  голосно,  втрьох,  сміялися.  Ми  були  такі  щасливі,  що  в  цей  "страшний"  час  були  разом,  а  мама,  цілуючи  нас,  промовляла:  "Було  зовсім  не  страшно.  Правда?".
                                               Тепер,  через  туман  років,  я  всміхаюся  крізь  сльози  і  так  шкодую,  що  вже  ніколи  ми  не  зможемо  разом  сидіти  під  ліжком  і  слухати  мелодію  маминого  голосу.  Але  я  так  вірю  в  те,  що  мама  і  брат  дивляться  на  мене  із  своєї  вічності  і  розуміють  мою  сумну  посмішку  на  заплаканому  обличчі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429323
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 04.06.2013


Буду чорні грядкИ плекати (За мотивами вірша А. Ахматової)

Буду  чёрные  грядки  холить,  
Ключевой  водой  поливать;
Полевые  цветы  на  воле,
Их  не  надо  трогать  и  рвать.

Пусть  их  больше,  чем  звёзд  зажжённых
В  сентябрьских  небесах  -
Для  детей,  для  бродяг,  для  влюблённых
Вырастают  цветы  в  полях.

А  мои  -  для  святой  Софии
В  тот  единственный  светлый  день,
Когда  возгласы  литургии
Возлетят  под  дивную  сень.

И,  как  волны  приносят  на  сушу
То,  что  сами  на  смерть  обрекли,
Принесу  покаянную  душу
И  цветы  из  Русской  земли.


                   _  *  _

Буду  чорні  грядкИ  плекати,
Із  криниці  їх  поливать;
Польовим  -  на  волі  зростати,
Не  потрібно  їх  геть  зривать.

Хай  їх  більш,  чим  зірок  яскравих
В  осінніх  небесах  -
Для  дітей,  бродяг  і  коханих
Виростають  квіти  в  полях.

Мої  -  для  святої  Софії
В  той  єдиний  і  світлий  день,
Коли  виголос  літургії
Лине  в  небо  і  до  людей.

І,  як  хвилі  приносять  на  сушу
Те,  що  самі  на  смерть  прирекли,
Принесу  в  каятті  свою  душу,
А  ще  -  з  руськой  землі  квітки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2013


Сльозами вмита осінь, як вдова (За мотивами вірша А. Ахматової)

Заплаканная  осень,  как  вдова
В  одеждах  черных,  все  сердца  туманит...
Перебирая  мужнины  слова,
Она  рыдать  не  перестанет.
И  будет  так,  пока  тишайший  снег
Не  сжалится  над  скорбной  и  усталой...
Забвенье  боли  и  забвенье  нег  -
За  это  жизнь  отдать  не  мало.


         _  *  _

Сльозами  вмита  осінь,  як  вдова
У  чорнім  одязі,  серця  туманить...
Згадавши  всі  коханого  слова,
Вона  голосить,  душу  ранить.
І  буде  так,  допоки  тихий  сніг
Не  зглянеться  над  нею  у  печалі...
І  забуття  блаженства  й  болей  всіх  -
За  це  життя  віддать  не  мало.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428945
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2013


Губи висохлі зімкнуті щільно (За мотивами вірша А. Ахматової)

Плотно  сомкнуты  губы  сухие,
Жарко  пламя  трёх  тысяч  свечей.
Так  лежала  княжна  Евдокия
На  душистой  сапфирной  парче.

И,  согнувшись,  бесслёзно  молилась
Ей  о  слепеньком  мальчике  мать,
И  кликуша  без  голоса  билась,
Воздух  силясь  губами  поймать.

А  пришедший  из  южного  края
Черноглазый,  горбатый  старик,
Словно  к  двери  небесного  рая,
К  потемневшей  ступеньке  приник.


                 _  *  _


Губи  висохлі  зімкнуті  щільно
І  палають  свічок  тисячі.
Євдокія,  княжна,  вже  покійна,
Так  лежала  на  синій  парчі.

І,  зігнувшись,  їй  мати  молилась
Без  сльози  за  сліпого  синка.
Біснувата  без  голосу  билась
І  хапали  повітря  вуста.

А  прийдешній  з  південного  краю
Чорноокий,  старенький  горбань,
Ніби  двері  небесного  раю,
Темні  сходинки  поцілував.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2013


Завтра літо стане на поріг (акро)

Завтра  літо  стане  на  поріг,
А  весна  на  мить  лиш  озирнеться.
Вітер  спочивати  в  трави  ліг,
Тиша  цвіркунами  озоветься.
Ранок  прийде  в  сяйві  золотім,
Аж,  чомусь  перехопило  подих!

Літо  в  сукні  світлій  і  тонкій,
І  яскравій  визиває  подив:
Так  воно  по  місту  легко  йшло,
Обгортало  запахом  квітковим.

Срібні  крапельки  роси,  де  шовк
Трав  лежить  під  небом  світанковим.
А  на  клумбах    -  торжество  краси,
Неймовірних  кольорів  безкрайність:
Елегантні  півник  і  нарцис,

Ніжна  лілія  й  троянд  осяйність,
А  кущі  піонів  розляглись

Пишнолисті,  сонячно-рожеві.
Ось  й  весни  останній  день  кудись
Раптом  зникне  -  дні  прийшли  червневі.
Іншими  турботами  вони
Гаряче  сипнуть  на  нас  із  жмені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428669
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.06.2013


Мелодія кохання нашого не замовка (акро)

Мелодія  кохання  нашого  не  замовка,
Енергія  мелодії  така  потужна!
Летить  вона  крізь  радості  і  біди,  крізь  літа,
Омріяна  серцями  нашими,  мій  друже.
Дивує  й  зачаровує,  і  вабить,  й  спокуша
І  звуків  кольори,  як  райдуга  барвисті.
Як  чітко  кожна  мить  кохання  слід  свій  залиша,

Краплинки  нот  лишаючи  дзвінкі,  іскристі.
Озвучені  в  мелодії  всі  наші  почуття  -
Хіба  від  неї  заховати  щось  можливо?
Акорди  першого  побачення  у  ній  звучать,
Наповнені  звучанням  ніжності  чарівно.
Не  дасть  вона  забути  розпачу  розлук  й  образ  -
Які  сумні  й  болючі  звуки  в  ній  звучали,

Нагадуючи  нам,  що  їй  все  важче  кожний  раз
Акорди  підбирать  безсонням  і  печалі.
Шукала  вихід,  перекреслюючи  звуків  сум.
Ой,  як  же  важко  їй  бувало  часом  з  нами!
Грайливо  й  легко  доторкнеться  знову  серця  струн  -
Озвуться  струни  зовсім  новими  піснями.

На  серці  стане  затишно  і  відійдЕ  гроза,
Етап  новий  розпочинається  в  коханні:

Зірки  засяють  і  безхмарні,  сині  небеса
Апатію  закреслять,  що  жила  в  мовчанні.
Мелодія  кохання  знову  набирає  сил,
Ось  слухай  -  зазвучали  звуки  веселково.
Вдвох  легше  втриматись  і  вітер  не  зірвЕ  вітрил,
Коли  негода  розгуляється  навколо.
А  нам  звучить,  не  замовка  кохання  соло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2013


Судьба

Судьба  с  нами  шутит,  играет  -
Ведёт  виртуозно  игру.
То  дарит,  а  то  -  забирает
И  часто  по  тонкому  льду

Ведёт  неизвестной  дорогой,
Где  можно  упасть  иль  взлететь,
Быть  ласковой  может  иль  строгой  -
Нас  учит  прощать  и  терпеть.

Но  мы  не  умеем  учиться  -
Важнее  всего  для  нас  "Я".
А  нужно  лишь  остановиться
И  просто  спросить  у  себя:

"А  так  ли  живу  в  мире  бренном?
Прожить  -  не  по  полю  пройти
И  жизни  дыханье    бесценно  -
Жизнь  нужно  учиться  любить".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426458
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.05.2013


Нашіптує вечір мені про кохання (акро)

Н-ашіптує  вечір  мені  про  кохання,
А    серце  повторює  тихо  за  ним.
Ш-квал  ніжності  раптом  закреслить  мовчання
І    більше  не  буде  мій  погляд  сумним.
П-ечаль  непомітно  втече,  зрозуміє:
Т-епер  їй  немає  куточка  в  душі.
У    серці  моїм  щастя  цвіт  пломеніє,
Є    щось  таємниче  в  вечірній  тишІ:

В-абливо  сіяє  вечірняя  зірка,
Е-легію  вітер  співає  мені,
Ч-арівно  звучить  солов"їна  сопілка
І    скибочка  місяця  в  синій  імлі,
Р-ожеві  тюльпани  і  білі  дворічки,

М-ахрові  нарциси...Яка  ж  то  краса!
Е-піграфом  ночі  цей  вечір  і  свІчки
Н-а  старім  каштані  біліють.  Весна!
І    що  ті  літа,  що  стоять  за  спиною  -

П-ройшли-промайнули,  лишаючи  слід:
Р-оки  прикрашали  косУ  сивиною,
О-манливе  щастя  шукало  свій  брід.

К-охання  стежину  свою  протоптало  -
О-й,  серденько  мліє  в  надії  своїй.
Х-ай  будуть  звучати  слова  ці  зухвало,
А    я  не  відмовлюсь  від  щастя  і  мрій.
Н-е  знаю  чи  буду  колись  жалкувати,
Н-авіщо  гадати  -  хай  буде,  як  є.
Я    вірю  в  кохання  -  це  щастя  моє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2013


Травнева рапсодія

Т-рави  оксамит  зеленіє,
Р-ясніють  кульбаби  в  траві,
А    небо  між  хмарок  синіє  -
В-есна  йде  шляхом  осяйним.
Н-авколо  краса  і  чарівність,
Е-тюди  складають  митці.
В-есна  подарує  нам  ніжність,
А    ми  їй  про  ніжність  пісні.

Р-озквітли  бузкові  суцвіття,
А    запах  густий  і  терпкий.
П"-янке  і  солодке  повітря
С-адками  пливе.  І  дзвінкий
О-ркестр  солов"їний  лунає,
Д-ивує,  полонить  серця.
І    кращих  хвилин  не  буває,
Я-к  містом  крокує  весна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425087
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.05.2013


Может, в этом смысл

Как  горох  из  горсти,
Сыплятся  года.
Приходили  в  гости
Радость  и  беда.

Доказать  пытались
Что  такое  жизнь,  
Плакали,  смеялись...
Может,  в  этом  смысл

Бело-чёрных  полос?
И  без  них  нельзя.
Слышу  мамин  голос:
"Сильной  будь  всегда.

Ведь  мечты  сбывались
И  пришла  любовь.
В  прошлом  затерялись
Ложь,  обида,  боль."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424810
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 14.05.2013


Грустные слова… Напрасные

Между  нами  расстояние
От  рассвета  до  заката
И  руки  твоей  касание,
Шёпот  сердца...А  когда-то
Был  рассвет  и  неба  алого
Нарисована  полосочка
Кистью  мастера  бывалого.
Птиц  летящих  точки  -  строчечка
Непрочитанной  истории.
Кто  мы  в  ней?  Загадка  вечная.
Недосказанность  теории
О  любви.  И  быстротечная
Речка  жизни.  И  два  берега:
Твой  и  мой.  Чужие.  Разные.
Почему  я  не  поверила?
Грустные  слова...  Напрасные.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423481
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 07.05.2013


В наших чувствах весна осталась

Ты  улыбкой,  а  не  словами,
Мне  сегодня  признался  в  любви:
Прикоснулся  к  плечам  руками
И  коснулся  щекою  щеки.

Я  не  знаю  откуда  звуки,
Словно  кто-то  на  скрипке  играл.
Зазвучали  чуть  слышно  фуги  -
Может,  Бах  их  для  нас  написал?

Тишина,  превращаясь  в  нежность,
Уносила  нас  в  сказочный  мир.
Полноводье  чувств  и  безбрежность  -
Этот  вал  с  головой  нас  накрыл.

Словно  юность  назад  вернулась:
Наша  встреча  и  вишни  цветут.
Первый  раз  тебе  улыбнулась,
Чтобы  знала  любовь  наш  маршрут.

Сколько  вёсен  с  тех  дней  промчалось  -
Повзрослели  на  сорок  мы  лет.
В  наших  чувствах  весна  осталась,
Для  которой  и  старости  нет.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421483
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.04.2013


Пам"ятаю

Усміхається  мама
І  замислений  тато...
Почуттів  дивна  гама,
Бескінечне  легато

У  душі  ніжно-ніжно
Ллється.  Звідки  -  не  знаю.
Це  завжди  дивовижно.
Шепочу:  "Пам"ятаю".

Найрідніші  у  світі
І  такі  вже  далекі
У  небесній  блакиті
Вас  стрічають  лелеки.

В  їхнім  клекоті  чую
Голосів  рідних  звуки.
Фотокартку  цілую,
В  серці  -  вічність  розлуки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420924
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.04.2013


Образа

Камінець  образи,  зточений  думками,
Вимитий  сльозами,  менша  з  дня  у  день.
Душу  все  торкає  гострими  краями,
Бо  вона  для  нього  ніби-то  мішень.

І  немає  сили  доточити  камінь,
Бо  сліди  залишить  непомітний  пил.
І  болюча  тиша  у  душевнім  храмі
Щось  шепоче  тихо,  як  в  полях  ковил.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420602
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.04.2013


Как раньше

А  хочешь,  сегодня  забудем
О  возрасте?  Это  так  просто!
Уйдём  незаметно  из  будней
Туда,  где  считали  мы  звёзды.

Где  было  всё  проще  и  ярче
И  сны  приходили  цветные,
Где  грусть  понималась  иначе
И  ветры  гуляли  хмельные,

Где  лесть  и  обман  -  только  в  сказке
И  праздники  не  календарны,
Где  жили  легко,  без  опаски
И  были  мечты  нереальны.

Давай  по  траве  ещё  мокрой
Навстречу  рассвету,  как  раньше,
Где  солнце  окрашено  охрой
И  нет  вокруг  нас  глупой  фальши...

Прости,  нам  пора  возвращаться,
Счастливой  улыбки  не  скрою.
Ты  плачешь?  Не  надо  стесняться  -
Не  плачут,  остывши  душою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420528
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.04.2013


Новий день

За  лаштунками  ночі
Прокидається  ранок.
Вітер  гратися  хоче  :
Взяв  й  забіг  на  мій  ганок.

І  по  сходинках  легко
Збіг,  пробігся  подвір"ям...
Та  й  помчався  далеко,
Де  згасають  сузір"я.

Спалахнув  золотаво
Небокрай  над  лісами  -
Сонця  диск  величаво
Покотивсь  небесами.

День  новий  народився!
Та  хіба  ж  то  не  диво?
Він  росою  умився,
Усміхнувся  щасливо

І  у  кожне  віконце
Зазирнув:  Прокидайтесь.
Небу  синьому  й  сонцю,  
Як  і  я,  усміхайтесь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418221
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.04.2013


Только помни

Иногда  мы  глупо  поступаем:
Как  разменная  монета  мелочность  обид.
Душу  злобой  напрочь  выжигаем
И  не  замечаем,  как  она  в  ответ  болит.

Мы  уверенны  в  своих  поступках  -
Это  ошибаются  другие,  но  не  мы.
Мы  не  корчимся  в  душевных  муках:
Мы    -  "неуязвимостью"  придуманной  сильны.

Трудно  понимать  свою  ничтожность,
Больно,  неприятно  слушать  правду  о  себе.
Только  помни:  есть  всегда  возможность  -
Оглянувшись,  дальше  жить  достойно  на  Земле.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417043
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 09.04.2013


Не знали ми

Ми  з  тобою,  брате,  в  світ  прийшли
В  один  день,  в  далекім  травні,
Та  дороги  наші  розійшлись,
Загубившись  у  тумані

Свят  і  буднів  .  І  не  знали  ми,
Що  вердикт  свій  є  у  долі:
І  прийду  я  на  поріг  зими
Не  з  тобою.  Не  з  тобою...

Ти  залишишся  в  осінніх  днях
Назавжди.  А  я  з  роками
Буду  старшою  за  тебе  -  шлях
Твій  проляже  між  зірками.

Марно  я  запитую  себе:
"Чому  так  в  житті  все  вийшло?".
Тільки  пам"ять  знов  мене  веде
У  роки,  де  плаче  тиша.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417020
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.04.2013


Вередуля весна

Вередуля  весна
То  сміється,  то  плаче
І  не  знає  сама,
Що  для  нас  вона  значе.

Як  чекали  її,
Виглядали  з  дороги,
Проганяли  сумні
Й  непотрібні  тривоги,

Що  зима  принесла
З  холодами  й  снігами.
Як  спасіння  -  весна!
І  її  ніжні  гами,

Перших  пролісків  цвіт,
Що  пробився  з-під  снігу
І  птахів  переліт,
Що  відчули  відлигу.

Напівсонна  земля
Набирається  сили,
Клекіт-спів  журавля
В  небі  чується  синім.

Першоцвітом  в  серцях
Ніжність  раптом  розквітла
І  живе  на  вустах
Наших  посмішок  квітка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415656
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.04.2013


Досчитаю в сотый раз до ста

На  сомнения  раскрошен  мир  -
Чёрно-белые  осколки.
У  бессонницы,  как  тризна,  пир  -
Пьёт  тоски  напиток  горький.

А  растерянности  шёпот  вновь
Пеленает  туго-туго
Душу.  Эхо,  сказанных  вслед  слов,
Очертило  полночь  кругом,

За  которым  прежней  жизни  свет
Разноцветный,  яркий-яркий.
Всё  же  прошлому  шепнула  :"Нет",  -
Не  играю  в  доганялки.

Не  напрасно  говорят  всегда  -
Утро  ночи  мудренее.
Досчитаю  в  сотый  раз  до  ста  -
Стану  прошлого  сильнее.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415531
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.04.2013


Ускоряет наше время шаг

Наше  время  ускоряет  шаг
Как-то  незаметно  и  уверенно
И  теряет  листья  жизни  дерево,
И  слабеет  силою  в  корнях.

Что-то  изменилось.  Только  что?
Жизнь  не  кажется  непредсказуемой,
Жить  спеша,  теперь,  уж,  не  рискуем  мы,  -
Крылья  расправлять  не  так  легко.

Отзвук  эха  первого  "люблю"
Сердцу  иногда  уже  не  слышится,
Не  жалеем  больше  о  несбывшемся
И  всё  чаще:  "Я  благодарю,  -

Откровенно  говорим  судьбе,  -
За  любовь  и  веру,  и  терпение,
За  надежду  и  благословение,
За  детей  и  внуков.  На  земле

Мы  уже  оставили  свой  след,
Но  не  нам  решать  его  значение.
Пусть  запомнится  одно  мгновение:
Для  чего  мы  жили  -  в  нём  ответ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412297
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.03.2013


Чорно-білі світлини

Чорно-білі  світлини
З  жовтуватими  плямами  -
3берігають  родини
Миті  з  давніми  датами.

Коли  спогадів  річка
Через  край  розливається,
В  серце  знов  споконвічна
Світла  туга  вкрадається.

І  в  стареньких  альбомах
Ми  спасіння  шукаємо:
На  порожніх  перонах
Знов  минуле  стрічаємо.

Ніжність  душу  огорне:
Як  же  світло  всміхається
Те  життя  неповторне,
Що  у  сни  повертається.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410997
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.03.2013


Так легко ідеться назустріч весні

Затримую  подих,  спиняю  ходу,
Повітря  таке  неповторно-п"янке.
Стрічати  весну  на  край  міста  іду,
Бо  зимостояння  щось  надто  тривке.

І  серце  чекати  втомилося  змін,
Бо  сни  вже  давно  шепотіли:"Весна...".
В  душі  почуттів  весняних  передзвін  -
Мелодія  в  нім  чарівна  і  ясна.

Так  легко  ідеться  назустріч  весні,
Немов  повертаюся  в  юність  на  мить.
Весь  світ  усміхається  щиро  мені,
А  небо  свою  розливає  блакить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410316
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.03.2013


Кто-то нам придумывает сны

Кто-то  нам  придумывает  сны
Чорно-белые,  цветные,
Осень  нарисует  средь  весны,
Летом  -  глыбы  ледяные.

В  снах  волшебных,грустных  и  смешных
Жизнью  незнакомой,  странной
Мы  живём,  становимся  на  миг
Личностью  неординарной:

В  "было"  возвращаемся  легко,
В  "будет"  просто  попадаем.
Страх  испытываем  иль  восторг,
Над  землёй  парим,  летаем.

Я  люблю  кружиться  на  балу  -  
Платье  в  пол,  легка,  как  ветер.
К  маме  в  гости,  словно  на  яву,
Прихожу  и  до  рассвета

С  ней  веду  беседу.  Только  жаль  -
Нитка  сна  вдруг  оборвётся.
В  сердце  остаётся  грусть-печаль,
Мама  с  фото  улыбнётся.

Кто-то  нам  придумывает  сны,
В  каждом  сне  загадка,  тайна.
Как  их  разгадать,  не  знаем  мы,
Снов  легенда  не  случайна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408910
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.03.2013


Повернулася вночі

П-овернулася  вночі  зима,
О-бгорнула  заметіллю  місто.
В-ітер  весну  хутко  перейма  -
Е-пілог  напише  він  врочисто.
Р-озмалює  вікна  морозець
Н-іжним  серебристим  візерунком,
У  зими  позаду  путівець
Л-іг  вздовж  лісу.  І  небес  лаштунки
А-ж  униз,  до  самої  землі,
С-іро-синім  шовком  легко  впали.
Я-к  у  казці  темні  сили,  злі


В-Есну-дівчинку  зачарували.
Н-е  змогли  урятувать  її,
О-двести  біду  не  спромоглися
Ч-ари  незбагненні,  весняні...
І  тому  -  зимі  в  полон  здалися.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407852
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.03.2013