| Сторінки (4/398): | « | 1 2 3 4 | » |
Отерплі душі, втиснуті у мушлях
Страху, злоби, зневіри і олжі
Стоять і нині знову на межі
Між світлом і пітьмою незворушно.
Куди піти? Кому себе продать?
В чиї обійми ввіритись довіку?
В людській подобі жить, чи як каліка
Лиш подумки недолю проклинать?
Потреба ідеалу не даремна!
В бою за неї варто й полягти,
Волошками у полі прорости
Чи променем розтяти царство темне.
І хто б нас не купляв за гріш нікчемний,
І хто б нас не присилував зректись
Землі своєї і Волі – не зречись!
Потреба ідеалу не даремна!
То ж хай народ наш, повний безнадій,
Зіщулений у макову зернину,
Воскресне духом, встане за Вкраїну
Й господарем відчується на ній!
…Із небуття, із попелу, із тліну,
Оспівана поетами в віршах,
Постане скоро Вільна Україна,
За котрою зтужилась так душа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215549
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.10.2010
Ідуть дощі - холодні, з гіркотою,
Неначе в саму душу проника,
Аж пам'ять серце боляче стиска,
Повінчана я наче з самотою...
І кожна ніч - мов вирок у лице,
Мені навідмаш кинутий від долі.
Навіки я повінчана з цим болем,
Мабуть, за щось покарана Творцем...
Ідуть дощі, у серці йдуть дощі,
Змиваючи солоний присмак туги.
Чи дасть мені ця доля шанс удруге
Знайти розраду зраненій душі?...
Минуть дощі, а з ними вщухне й біль мій,
На серці рани час запорошить.
Тамую за любов'ю ненасить
У своїх мріях, трохи божевільних...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2010
Як мало нам для щастя треба
У морі ласк і самоти -
Один майструє сходи в небо,
А інший спалює мости...
У всіх своя Голгофа, звісно,
І лиш своя Ріка терпінь.
Поглянь - надії вогник блиснув,
Тебе він манить вдалечінь.
Там, може, й справді сьоме небо,
Де душу болем не ятрить?...
Чого душі для щастя треба? -
Мовчать розлючені вітри...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2010
В пустелях світу повно міражів,
Які понавигадували люди.
Та хто ж нас за ці вигадки засудить?
Пітьма і Світло вічно на межі.
Кохання - загравання із вогнем,
Який то спопеляє, то підносить
Наш дух від щастя аж у високості,
Куди й орел ніколи не сягне.
В пустелях світу важко віднайти
Ту душу, що з твоєю - одне ціле.
Пройдеш крізь сотні різних перевтілень,
Та в серці тінь нестимеш самоти.
Я довго йшла за серцем навмання,
Шукаючи оазу свого щастя...
Я віднайшла! Тепер я, мов у казці,
Живу, спиваючи нектари ночі й дня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2010
Пливуть століття
Крізь лихоліття
Людських емоцій.
На жаль, в цім світі
Зло ненаситне
На кожнім кроці.
Яскравих вражень
Шукаєм завжди
Поміж облуди.
Любов несправжня
І підступ вражий
По всіх усюдах.
Ховаєм сльози
У літніх грозах
На дні у неба.
В душі - морози
Від світу прози
Й зневіра в себе.
Часи невтішні
Й ми надто грішні
І безталанні.
Уже не смішно -
Бо нас Всевишній
Карати стане...
Що за порогом? -
Круті дороги,
Що йдуть в нікУди.
Чому так довго
Ідем до Бога,
Чи ж ми не люди?!
У цьому світі
Ми - наче діти
На кожнім кроці.
Пливуть століття
Крізь лихоліття
Людських емоцій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215190
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.10.2010
В чужому краї шукати раю - справа невдячна,
Без сили волі іти у гори - так необачно,
Не вмієш плавать - не варто навіть лізти у воду,
В бою програв ти - не слід чекати на нагороду...
Гарячий вітер печаль всю витре із серця твого,
Весняна повінь підкаже - хто він, яка дорога
Веде що щастя, яким ти ніччю так любиш снити,
Веде до раю, в якім одвічно двері відкриті.
А якщо навіть у мить відчАю утратиш віру -
Все ж прийде сонце в твоє віконце теплом безмірним.
На кожнім кроці, у кожнім злеті - гартуєш душу,
Вогонь у серці - вогонь любові - горить все дужче!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214935
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.10.2010
Минув ще день один,
Що в завтрашньому дні? -
Твій голос вдалині,
Душа - з двох половин.
Крізь радість і біду,
Крізь сотні потрясінь,
Я - наче твоя тінь
З тобою вічно йду.
В холодні вечори,
Як сум душі торкне,
Згадаєш ти мене -
Прилину я згори.
Коли пірнеш у сни -
До тебе прилечу,
Щоб ніжність ти відчув,
Мов дотики весни.
Як раптом задощить -
Я небо затулю
Над тим, кого люблю,
За ким душа болить...
Минув ще день один,
Душа - з двох половин...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2010
Годинник ратуші дванадцять відбиває,
На вулицях снують казкові тіні,
Човном по небі місяць пропливає,
Нам сни свої нашіптує осінні.
Над Львовом ніч застигла, наче хмара,
Виблискують свічки в душних кав’ярнях.
Це осінь випускає свої чари,
Неначе сонми постатей примарних.
Ось Опера стоїть собі поважно,
Невидимий оркестр Шопена грає.
На Ринку леви - лицарі відважні,
Крізь вир століть мрійливо поглядають.
Церкви й цукерні тихо засинають,
Закутавшись у шаль мелодій ночі.
Лише з пітьми самотньо виринають
Вогні машин, немов лякливі очі.
Опале листя кольору бажання,
Потомлених компаній гамір хмільний,
І вічні зорі, мов ліхтарики кохання,
І міста дух – нескорений і вільний!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214811
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.10.2010
Вселилась в серце знову осінь,
Густі тумани стали звичні,
Лиш журавлі у вирій кличуть,
Неначе хтось про це їх просить.
Снують похмурі хмари в небі,
Сльозами скапують тужливо.
А я ще й досі вірю в диво -
На крилах мрій лечу до тебе.
Гайну у вирій з журавлями,
В світах далеких відшукаю
Того, з яким торкнуся раю,
Любов спиваючи безтями.
Я намагаюсь посміхатись,
Дощем змиваю щем розлуки.
У шумі злив відлуння звуків -
Мабуть, пора тобі вертатись...
Засіла в серці моїм осінь,
Птахи у вирій відлетіли.
Душа жадає перевтілень
І в неба крил для злетів просить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2010
Вечір холодний. Осінь, напевно.
Вже підкрадається нишком зима.
Мабуть, чекаю тепла я даремно,
Бо у природи поблажок нема.
Вечір холодний. Зорі, мов далі.
Смуток мене обіймає скоріш.
В серці моєму застигли печалі,
Наче туди хтось встромив лезом ніж.
Вечір холодний стискає у скронях,
І відчуття, наче тиша шумить.
А про тепло лиш нагадує сонях,
Що за вікном одиноко стоїть.
Вечір холодний. Думи гарячі
Знову заснути не дали мені.
Я прислухаюся: дощ тихо плаче,
Мов виграє серенади сумні.
Вечір холодний. Місяць байдуже
Знову над містом повільно снує.
...Це ж у душі моїй холодно дуже -
Ось що бентежить так серце моє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214581
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.10.2010
Не раз цей світ навідмаш б'є у душу,
Холодним дулом тисне нам до скронь.
З хитких колін вставати знову мусим,
Роздмухуючи згаслий в нас вогонь.
Ця тінь крізь небо й тебе... і ще далі,
Цього не змінить часу вічний плин.
Нехай всихають всі твої печалі,
Усі жалі, що в серці проросли!
Хай відніміле - знов чутливим стане,
А недопиті свічкою думки
Зринають в тобі з променем світання -
Незримим дотиком Господньої руки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214410
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.10.2010
В лабіринтах життя, у світах самоти
Не зуміла повз Тебе так легко пройти.
Роздоріжжя шляхів, перехрещення мрій:
Я належу Тобі, Ти – навіки лиш мій.
У пустелі життя ми весну віднайшли
І любов, наче скарб, у душі пронесли.
І серця у гармонії билися в нас,
Бо кохання вогонь в них ніколи не гас.
Та на сцені життя нам вже бракло ролей,
І ніхто не впустив нас до щастя дверей.
Збудував хтось між нами до неба стіну,
Але хто і за що, я ніяк не збагну.
У пустелі життя розгубилися ми,
Я у світі людей, Ти в обіймах пітьми.
Та одна в нас з Тобою дорога до мрій:
Я належу Тобі, Ти – навіки лиш мій!...
2001р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2010
Простягаєш до мене душу? Та вона й так до мене лине -
Крізь пустелі світів облудних, крізь холодне світіння зір.
І щомиті ця рідність дужча і зростає вона невпинно,
Це подібне на справжнє чудо, хочеш вір в це, а хочеш - не вір.
Простягаєш до мене крила? Я тепло їх давно відчуваю
На розхрещенні зим і весен, у холодних обіймах снів.
Моїм крилам теж треба сили, щоб у небо літать безкрає,
Простягни мені душу - й скресне лід зневіри, що жив у мені!
Я над прірвою знов зависла, зроблю крок - і усе скінчиться,
Або, може, злечу у небо, потону в нім чи розіб'юсь...
І ти знаєш, що я ненавмисно зазираю до віч блискавицям,
Я не хочу піти насправді - тільки спробувать силу свою.
Простягни мені свою душу, простягни мені свої крила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2010
Мій смуток зітканий з вітрів,
Що дмуть у далеч неозору.
Ще вчора серце біль ятрив
Від цих самотності повторень.
Я йшла пустелями оман,
І сон про щастя тільки снився.
А нині смуток, мов туман,
В кохання сяйві розчинився.
Мій смуток зітканий з дощу,
На колір він жовто-багряний.
До тебе в мріях полечу,
Щоб спити спраглими вустами
З душі твоєї джерела,
Аби любов'ю дух наситить,
Щоб попеліючи до тла,
За мить, мов Фенікс, відродитись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2010
Я у тобі знайшла притулок
Від самоти, що вік тримала.
Давай залишимо в минулім
Усі печалі!
Для тебе стану свіжим вітром,
Який вдихатимеш у груди,
Що з твого серця сльози витре
Й любов розбудить.
Я джерельцем для тебе стану,
З якого питимеш щорання,
І залікую твої рани
Своїм коханням.
А ти - стань терном, що звиває
Навколо мене тугі пасма,
Мій дух від щастя підіймає
Під зорі ясні.
Вдихни життя у мої крила,
Які від лету потомились,
Щоб віру знов я воскресила
У неба милість...
Душа в душі знайшла притулок
Від самоти, що вік тримала.
Усі печалі у минуле
Повідступали!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2010
Душі своїй знайшла я пристань
В твоїх волошкових очах.
Тепер це щастя променисте
В мені тріпоче, наче птах.
І я немов цілую долю
За те, що ти в мені тепер,
Що нам любити Бог дозволив
І ми - немов єдиний нерв.
У мить розвіялася темінь,
Коли мені зустрівся ти.
Лише боюсь, що розминемось
У цих пустелях самоти...
Крізь всі світи любові промінь
До нас нарешті долетів!
Вже не гірчить вчорашній спомин,
Він у мені навік зотлів.
А знаєш - я вже не боюся,
Що розминемось у світах!
Яка ж невипита спокуса
В твоїх волошкових очах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2010
Вип'ю келих вина,
Прошепочу до Бога молитву
І на крилах душі, що у битвах
Гартувалися, наче метал,
Крізь квадратик вікна
Я злечу, для усіх непомітно,
Понад містом, до мене привітним,
Де літають усі лиш у снах.
Я ж - на крилах душі!
Хоч незримі вони - та могутні,
І мандрівки мої незабутні
Над потомленим світом вночі...
Я літаю, мов птах!
Розправляючи крила в безмежжя,
Забуваючи про обережність,
Проганяючи смуток і страх.
Лиш в польотах нічних
Досхочу напиваюся волі,
Щоб повік на боятись вже болю
І у битвах поразок гірких...
Не боятимусь вже
Одурманену люттю сучасність -
Бо вмивається в Господа ласці
Моя спрагла за світлом душа!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213376
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 29.09.2010
Як я втомилась жити, мов та птаха
З пробитим серцем, зраненим крилом,
Бо кожен крок - неначе крок до плахи,
А кожна мить - лиш ворогу назло.
І сон не сон - суцільне шматування
Душі моєї, вічно на межі,
І кожен день - неначе бій останній,
Де важко відрізнить свої - чужі...
Втомилась від облуди цього світу,
Від подолання прірв нерозумінь,
Від тих, що хочуть так несамовито
Душі моїй сказати - "все, амінь!...".
Напевно, що піддавшись цій утомі,
Душа моя могла би вже спочить...
Та краще, хай мене поб'ють всі грОми,
Ніж ворогам втамую ненасить!
Я не піду, не здамся, не зламаюсь,
Душі вогонь роздмухаю - нехай
Вона щораз, мов Фенікс, воскресає,
Аби життя вдихнути понад край!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213374
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.09.2010
Ніжно-довічне наше кохання,
З присмаком тУги, пристрасті й сліз,
Холодом віє, мить - вже вогнЯно,
Наче комета, показує хвіст...
Ніжно-довічне і ненаситне,
Очі - безмежжя, в них - світу суть
І безконечне свято блакиті,
Що кожен прагне душею сягнуть.
Ніч одкровення ляже на плечі,
Зору явивши те, що нема.
Ти ж знову прагнеш до самозречень
Торкнуть вустами мого чола...
Вогнем кохання дух спопеляєм,
Все злато світу - ніщо не варт,
Ми надто прагнем торкнутись раю, -
Чи ж це не схоже на долі жарт?!...
Не зупиняйся, майбутнє радо
Тебе до ніжних штовха обійм,
Бо лиш кохання над нами владне,
Заради нього - вперед, у бій!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2010
Повертаюсь у сни, щоб вдихнути там волі,
Щоб зануритись в сяйво окрилених мрій,
Бо лиш там, за межею одвічного болю,
Острівець мого щастя, котрий не згорів.
Бо мій всесвіт - це наче рубці на долоні,
А душа..., до сих пір не збагну її суть...
Покотилась сльоза, надто тепла й солона,
По щоці, що навідмаш не вперше вже б'ють.
Повертаюсь до світу, де повно ілюзій,
У якому реальність - розірваний нерв,
Де різниці нема - вороги хто, хто друзі,
Де живеш, наче шкіру хтось заживо здер.
Повертаюсь до себе, якою є справжня,
Хай Рікою Життя мене хвилі несуть -
До омріяних мною тих пристаней Правди,
На яких віднайду свою істинну суть!
Повертаюсь у сни - острівець мого щастя,
Повертаюсь до себе, вертаюсь у світ,
Щоб колись, якщо буде це в Господа ласці,
Відшукати на всі запитання одвіт...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213212
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.09.2010
Впали нарешті мури,
Вщухли холодні дощі -
Знову торкнулись Амури
Струн у моїй душі.
Знаю - не маю вибору,
В серці скінчилась ніч.
Я тебе, Любий, вибрала
В мить наших віч до віч.
Наші серця не з примусу
Разом забились в такт,
Знаю, я все тепер винесу,
Доля нам дала знак.
Болі колишні розвіялись
І спопеліла журба,
Вчора мені й не мріялось,
Може, лиш трішки хіба...
Зрадами душу зсудомлено,
Чи ще повірю комусь?
Втратами серце потомлене,
Але назад не вернусь!
Руки сплелися зміями,
Душі в єдине злились.
Ти ж мене, Любий, вимріяв,
Намалювавши колись!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2010
І знову львівський дощ
Свою чеканить риму,
Дахів торкає, площ...
Цей дощ такий, як в Римі?
Впродовж усіх сторіч
Шліфує він каміння,
Змиває з наших віч
Самотній сум осінній.
Дощить в моїй душі,
Розлука серце точить.
Що долі віражі
Нам завтра напророчать?
Мелодії дощу
Звучать в душі глибоко.
Я прагну в них почуть
Відлуння твоїх кроків.
Дощі колись минуть,
Розлука кане в Лету.
Яка в любові суть? -
Одвічний сум Поета...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2010
Йдем манівцями, немов неприкаяні,
Щастя шукаємо десь по окраїнах,
Навіть до власного болю звикаємо.
Бродим, безликі в безумстві, отарами,
Чварами душу на шмаття розкраяли,
Зернами скверни по вінця загаїли.
Совість вважаємо річчю примарною,
Зрадами ситимось, бідами маримо -
Наче хтось злими усипав нас чарами.
Громи небесні по грішниках вдарили,
Сонце сховалось за чорними хмарами,
Піниться небо в палаючім зареві...
Може, це янголи нас відрікаються?
Марно на прощення люд сподівається -
Душі загублені в рай не впускаються!
Боже, за що так жорстоко нас скарано? -
Носимо в душах облудливість Каїна...
Час вже спинитися, час вже покаятись!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212964
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.09.2010
Двом різним Я в мені буває тісно!
Як бути тут? - Напевно не збагну.
Одне в мені - немов тужлива пісня,
Гірчить в душі стократ від полину.
А інше - наче птах, що в небовисі
Від крил довкруг розплескує могуть,
На цілий світ від щастя він іскриться...
Така моя двоїста дивна суть!
Двом різним Я Поета завжди тісно,
Стихія й спокій, світло й каламуть...
Хоча Поет насправді - мов провісник,
Крізь морок Часу здатен зазирнуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212963
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.09.2010
Видивляюсь тебе у безмежності мрій,
За тобою іду, мов на світло зорі,
Проминути боюсь - надто втрати болять,
Потомилась душа від щоденних розп'ять.
Видивляюсь тебе у безмежжі думок,
Хтось незримий, здається, знов зводить курок.
Та нарешті позбулась страхів і вагань,
Йду вперед, зазираючи серцем за грань.
Видивляюсь тебе у безмежності доль,
До душі доторкнутись душею дозволь,
Обійняти крильми, сльози витерти з віч
І прогнати любов'ю самотності ніч.
Видивляюсь тебе... У безмежжі небес,
У ясній далині я вже бачу тебе!
Затремтіла в наближенні щастя душа -
Я стрілою крізь тебе і небо пройшла!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2010
Знову вечір ліг на плечі,
Ніч - то час душі розп'ять,
Час для свіжих самозречень,
Недописаних міжрядь,
Недомовлених освідчень,
Пошматованих сердець,
Як вужем у душу відчай
Заповза в глухий кінець.
Час розвіяних ілюзій
І нав'язливих примар,
Коли друзі - вже не друзі,
Обезкрилений Ікар.
Час на пошук вічних істин
І божественних начал,
Коли думам надто тісно,
Слізно скапує свіча.
Коли Янголи іскристі
Обіймають крильми нас,
І Поет, немов провісник,
Проника крізь простір-час...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212574
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.09.2010
Проникаєм у все, навіть крізь небеса,
Що нам день принесе? - висихає роса
Під палючим промінням роздертих світил,
На дорогах, якими самотньо нам йти.
Наче камінь, ковток вітру в грудях застиг,
Озирнемось назад - попеліють мости.
Спраглу душу давно не поїли нічим,
Забуваєм про Бога, за щастям рвучись.
Зорі падають в душу, лишають жалі,
Проти течій пливем, наче тінь кораблів,
Проти натовпу йдем, що помножує лють, -
Безнадійно шукаєм життя вищу суть...
Крізь терпіння і зради, крізь море скорбот,
Звироднілий дощенту, нещасний народ
Йде в майбутнє наосліп й не відає ще -
Що не буде за зло йому жодних прощЕнь!
Люди, будьмо ж людьми! Крізь безмежжя небес
Проглядає на нас закривавлений хрест...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212390
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.09.2010
Терпко-терпко пахне хвоя,
По якій пробігла лань.
Чуєш, наче за горою
Чутно відгомін зітхань?
Ніч закутала у чари,
Заманила у полон -
Незбагнений і примарний,
Де немає заборон.
Стогне Мавка, стогін ллється
Понад скелями, увись,
На ці звуки хтось озветься
Нині, завтра, чи колись.
Бо над чарами невладна
В горах згублена душа,
Коли нічка зорепадна
Так спокусами втіша.
Чари відьомські розпустить,
Задурманить дух і плоть,
Цю містерію розпуcти
Легко так не побороть.
Повний місяць стиглі зорі
Ніжно пестить угорі,
З цих магічних перетворень
Не один до тла згорів.
На малиновий жертовник
Хтось Комусь кладе дари,
Промовляючи безмовно
До правічної гори.
Вихиляють мавки в танці
Свої стегна і хвости.
Хочеш стати їхнім бранцем? -
Душу в гори відпусти.
Там скуштуєш присмак раю
І пізнаєш власну суть...
Древня ніч не проминає -
Вічна є її могуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212389
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 23.09.2010
Коли вогник надії у серці зотлів
Від жорстокості світу й омани,
Струменіють жалі, мов краплини по шклі,
У душі прорізаючи рани.
Піднімати вітрила бракує снаги,
Нас давно вже стихія скорила,
Відрікаються рідні від нас береги
І маліють обпечені крила.
На людських вівтарях не злічити жалів
За навіки утраченим щастям.
Лиш здається, що ми не такі вже і злі,
Та насправді - в пітьми ми у власті!
Наші янголи плачуть не тихо - ридьма,
Розправляючи крила в безмежжя,
Аби знов відступила з душ наших пітьма,
Аби в них загасити пожежі.
Зрозуміло тепер, що Божественна вись
Не бажає нас в лоно приймати -
Ми самі світло-суті своєї зреклись,
Ми для себе - мов справжні Пилати.
Нам для ближнього важко подати руки,
Все святе за гріш мідний продали...
Що запише Суддя на життя сторінки,
Коли бранці ми власних баталій?!
Все ж з роками слабіє Божественна твердь,
На котру колись стала Людина.
Нам до Вічності двері відчинить лиш смерть,
Як дозволять нам власні провини...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212287
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.09.2010
Втомилася душа від самозречень,
Від самоти і від самопоборень,
Від кроків в прірву, часто недоречних...
Я нині не така, як була вчора!
Від поглядів втомилась каламутних,
Лукавих слів із вуст, брехнею хворих.
До істин повертаюся забутих -
Я нині не така, як була вчора!
В тенетах болю більше не зостанусь,
Бо серце рветься в далеч неозору,
Де острів мого щастя за туманом.
Я нині не така, як була вчора!
В моїх світах не буде більше фальші,
Не буде лицемірства й зрад потворних.
Позбудуся страхів і йтиму дальше -
Я нині не така, як була вчора!
Слідів від горя в серці не залишу,
У далеч відлетіли круки чорні.
Піднімусь на одну сходинку вище -
Я нині не така, як була вчора!
В душі віднині житиме лиш спокій,
Любов мені додасть наснаги й гарту,
Упевнено сягну вершин високих -
Я нині не така, як буду завтра!
В душі моїй, здається, ціле море
Від сліз гірких - вони ж того не варті.
Сьогодні я вже інша, ніж учора!
Але ще не така, як буду завтра...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212285
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.09.2010
Намалюй мене, Коханий,
Заколисану вітрами,
Вмиту в росах світанкових,
Захмелілу від любові.
Намалюй вчорашній спомин
Про бажань жагучих повінь,
Що у серці нам розлилась,
Мов найбільша Божа милість.
Намалюй крилаті мрії,
Той вогонь, котрий нас гріє,
Підіймаючи до висі,
Де ми душами злилИся.
Намалюй, Коханий, осінь,
Сотні сонць в моїм волоссі,
Наше щастя променисте,
Слід багрянцевий на листі.
Намалюй бентежність вітру,
Почуттів наших палітру,
Ніч кохання зорепадну,
Над якою ми невладні.
Намалюй цілунку присмак,
Журавлів у небі чистім,
Що несуть Тобі до Риму
Мої, спраглі Тебе, рими...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2010
Янголи. Кохання. Ностальгія.
І солодкий хміль від почуттів.
День вчорашніх пристрастей зотлів
Не до тла, він досі душу гріє.
Ностальгія – пух пташиних крил,
Що вітри роздмухають в безмежжя.
Не приймем в любові ми обмежень,
У її загорнемось покрив.
Ностальгія, солодко і гірко
Водночас, що більше - не збагну.
Та в душі не бракне нам вогню,
Вже на обрії нам сяє щастя зірка.
Хоч душа згубилась поміж рим,
Між світів, землею й небесами.
П"ю тебе я спраглими вустами -
Може, так задумали згори?
Світ ловив, немов Сковороду,
Не зловив - здіймають крила мрії.
Янголи. Кохання. Ностальгія...
З-під небес я більше не впаду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2010
Хто це стукає в віконце?
Це весни чарівний птах -
Пестить лагідніше сонце,
Відбиваючись в очах.
Хто це стукає у шибку,
Що в душі аж струни рве?
Так мажорно грає скрипка,
До любові нас зове...
Хто це стукає у серце,
Аж бентежністю пройма,
І в очах, немов озерцях,
Хвилі пристрасті здійма?
Хто це стукає у душу,
Хто торкає ніжно скронь?...
П"єм життя весною дужче,
Жагу, пристрасть і вогонь!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186376
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.04.2010
Мені не спиться...
Похмурі лиця
Знов виринають.
Щастя не сниться -
Лиш блискавиці,
Що десь згасають.
Ніч зорепадом
На мене пада,
У саму душу.
Набридли зради,
Чого заради
Терпіть їх мушу?
Самотнє серце
Мені озветься
Голосом ночі.
Відкрити дверця
Душі одвертій
Я знову хочу!
Я знаю - рано,
Бо серця рани
Ще кровоточать.
Та я не стану
Свої бажання
Губить щоночі!
Весняна повінь
Змиє утому -
Зміцніють крила.
Сонячний промінь
Підкаже - хто Він,
Так серцю милий...
Мені не спиться...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185886
рубрика: Поезія,
дата поступления 24.04.2010
В чужому краї шукати раю - справа невдячна,
Без сили волі іти у гори - так необачно,
Не вмієш плавать - не варто навіть лізти у воду,
В бою програв ти - не слід чекати на нагороду...
Гарячий вітер печаль всю витре із серця твого,
Весняна повінь підкаже - хто він, яка дорога
Веде що щастя, яким ти ніччю так любиш снити,
Веде до раю, в якім одвічно двері відкриті...
А якщо навіть у мить відчАю утратиш віру -
Все ж прийде сонце в твоє віконце теплом безмірним.
У кожнім кроці, у кожнім злеті - гартуєш душу,
Вогонь у серці - вогонь Поета - горить все дужче!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185650
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.04.2010
Міріадами крихітних часток
Розлітаюсь по всенькому світу -
То бажаю доземно упасти,
То в безмежжя небес полетіти,
То зірватись краплиною з висі,
Скам"янілу зросивши землицю,
То багрянцем з"явитись на листі,
То калиновим стати намистом,
То зорею ясною сіяти -
Світлом Правдоньки душі зцілити,
То Надії оазою стати
У пустелях байдужого світу.
То у небі ключем журавлиним,
Що вертає до рідного краю,
То струмочком у горах невпинним,
Що природу довкруг напуває,
То веселкою понад ланами,
Свіжим вітром в спекотну годину,
То акордом чаруючим в гамі,
Що в обійми до Вічності лине,
То пташиною в чистому полі,
Що Господнє ім"я прославляє,
То усмішкою гарної долі,
Що на Когось за рогом чекає...
Лиш ніколи собі не дозволю
В цім житті стати ближньому болем!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185119
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.04.2010
Вип"ю келих вина,
Прошепочу до Бога молитву
І на крилах душі, що у битвах
Гартувалися, наче метал,
Крізь квадратик вікна
Я злечу, для усіх непомітно,
Понад містом, до мене привітним,
Де літають усі лиш у снах.
Я ж - на крилах душі!
Хоч незримі вони - та могутні,
І мандрівки мої незабутні
Над натомленим містом вночі...
Я літаю, мов птах!
Розправляючи крила в безмежжя,
Забуваючи про обережність,
Проганяючи смуток і страх.
Лиш в польотах нічних
Досхочу напиваюся волі,
Щоб повік на боятись вже болю
І у битвах поразок гірких...
Не боятимусь вже
Одурманену люттю сучасність -
Бо вмивається в Господа ласці
Моя спрагла за світлом душа!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185118
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.04.2010
Душа не німа! - Зринає
Вона стоголоссям могутнім,
До самих небес досягає,
Щоб Господом бути почута,
Щоб ангели в небовисях
Від звуків розправили крила -
Аби лиш мене не зреклися...
І душу мою простили....
Не стану німою ніколи!
Не навчена я мовчати,
Хоч серце й наповнене болем
Й душа, мов в залізних лещатах.
Ніколи байдужа не буду -
До світу, людей ...й до себе!
Зринає назло всім облудам
Душа стоголоссям у небо -
Аби ТАМ набратися сили,
Торкнутися янгольських крилець -
Щоб все, що душі моїй миле,
Могла в цім житті я осилить!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184974
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.04.2010
Весна прийшла, давай швиденько
Над "і" сумне всі крапки став,
Щоб ти нова і веснянЕнька
"Вдягла" усмІшку на вуста!
І розірвала коло зовсім,
В якім сплелися зрада й біль.
Поглянь на себе - ти не осінь,
І не зимова заметіль.
Ти - веснянЕ створіння гарне -
Любов"ю мариш і теплом...
Повідганяй усі примари,
Щаслива будь усім назло!
Повір мені - весна насправді
Не року гарна лиш пора.
Весна в душі - ми їй підвладні,
Віват життю! Весні ура!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184967
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.04.2010
В божевільності самопоборень,
В сотнях власного духу підкорень,
Коли хрест важко тисне у плечі,
Коли боляче від самозречень,
У зусиллях наступного кроку,
І за крок у провалля глибоке,
У зневірі, журбі й безнадії,
У обіймах крилатої мрії,
В мить занурення відчаю в вічі,
І у прагненні істин одвічних,
Між людьми, які щирі й відверті,
І між тими, хто душами мертві,
У щоразу пекучіших втратах,
У мистецтві образи прощати,
Сам на сам з самотою гіркою,
Чи зігріта любов"ю людською,
У ранкового сонця промінні,
У шаленому серця горінні,
В кожнім з тисяч життів, що даються,
У краплинах, що з неба проллються,
У світах, що близькі і далекі,
У постійнім чутті небезпеки,
У забавах, нераз легковажних,
У боях, що лише для відважних... -
Я ШУКАЮ СЕБЕ - СЕБЕ СПРАВЖНЮ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184901
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2010
Весна до мене прийшла уранці!
І закружляли в шаленім танці
Вітри жагучі.
Весна до мене прийшла нарешті,
Мені подругою вона назветься
Вже неминуче.
Дощі гарячі, на мене впавши,
Усі печалі з душі прогнавши,
Весну прославлять.
Мрії поснулі, весною снивши,
Від почуттів й жаги збудившись,
Крила розправлять.
Думи шалені відчують силу
І з мене вирвуться на волю сміло,
Щоб оживати.
У піднебесся злечу на крилах,
Знайду нарешті, що серцю миле,
Й кого кохати...
А якщо й раптом вітри недолі
У моє серце навіють болю -
Я все здолаю!
Бо в мене світла в душі багато,
Бо я, мов зірка, вмію сіяти,
Я - КРИХТА РАЮ!!!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184900
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.04.2010
Світ мовчить?
Ні - це ми його чути не хочем,
Відрікаємось істин пророчих,
Сподіваючись - Бог все простить.
Світ стоїть?
Ні - це ми у бездушші завмерли,
Перед свинями сипемо перли,
Вдовольняючи власну лиш хіть...
Світ летить?
Так - він мчиться вперед безупину,
Вчить літати у мріях Людину
Й тамувати добром ненасить.
Світ летить -
Щоб колись досягнути до раю!
Але поки що ...Бог нас карає,
То й здається нам - Всесвіт мовчить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178308
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.03.2010
Я спинюсь на трішки,
Підніму листок,
І до щастя пішки
Зроблю серцем крок.
Закохаюсь в вітер -
Вершника дібров,
І з листочків-літер
Викладу "ЛЮБОВ".
Хоч зів"яли квіти -
Почуття живуть,
Вчуся цього світу
Пізнавати суть.
Не боюсь морозу,
Й лютих завірюх,
Світу сіру прозу
Прожену довкруг!
...Доки Хтось зі мною
В мріях за одне -
Житимем весною,
Вся печаль мине!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178234
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.03.2010
Гарно бути пташкою
В полі між ромашками!...
По-під небо синєє
Райською пташиною
Мріями лілатимем -
Весну прославлятимем.
Солов"їним щебетом,
Буйнотрав"я шепотом,
Сонячним промінчиком
Щастя мить увічнимо.
Слізоньки всі витремо
Райдуги палітрою.
ВпАдем з неба зливою
Лагідно-тремтливою.
Крапельками ніжності,
Вітром в полі свіжістю
Напоємо ближнього -
Чи ж не дивовижно це?!...
Гарно бути пташкою
В полі між ромашками!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177373
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.03.2010
Міріадами крихітних часток
Розлітаюсь по всенькому світу -
То бажаю доземно упасти,
То в безмежжя небес полетіти,
То зірватись краплиною з висі,
Скам"янілу зросивши землицю,
То багрянцем з"явитись на листі,
То калиновим стати намистом,
То зорею ясною сіяти -
Світлом Правдоньки душі зцілити,
То Надії оазою стати
У пустелях байдужого світу.
То у небі ключем журавлиним,
Що вертає до рідного краю,
То струмочком у горах невпинним,
Що природу довкруг напуває,
То веселкою понад ланами,
Свіжим вітром в спекотну годину,
То акордом чаруючим в гамі,
Що в обійми до Вічності лине,
То пташиною в чистому полі,
Що Господнє ім"я прославляє,
То усмішкою гарної долі,
Що на Когось за рогом чекає...
Лиш ніколи собі не дозволю
В цім житті стати ближньому болем!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177369
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.03.2010
Та доки будемо терпіти
Ярмо чужинське, скільки ще?
Чи волю знищено ущент?
Чи ми рабів покірні діти?
Віки неволі і хули,
А чи рука старшОго брата,
Що перевтілився у ката,
Вуста для правди нам стулив?
Чом волелюбство наше в тлін
Переродилось, чом зміліло?
Ми ж досить наймитами скніли
Не лиш в чужих – своїх краях.
Ніколи більше на поклін
До ворогів іти не будем,
Ми ж не раби – ми вільні люди
На рідній, батьківській землі!
…Коли ж нарешті ця земля
Вже зродить свого Вашингтона,
Щоби чужинські знов закони
Не диктували нам з Кремля?!
Коли ж прозріють "гречкосії"
Й зірвуть полуду із очей?
Реальність ця мене пече -
Нема ще в нас, нема Месії...
Та вірю я в прийдешній день
І в волелюбний дух, що скресне,
І завітають знову весни
На землю віршів та пісень!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173833
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2010
Як прийде час, колись під рання,
Розірве тишу крик бажання.
І в далечінь, для нас незриму,
Піде Дитя крізь літо й зиму.
І попливе у невідоме,
Йому ж навіки стане домом
Той корабель – “Життя” він зветься:
Вже так у світі цім ведеться.
Ось швидкість судно набирає,
І вітер парус розправляє.
Дитя вже чується у силі –
Воно прожило шторми й штилі.
Дитя вже стало Чоловіком,
Набралось мудрості до віку.
Цікавість в нього: що там далі?
Але в душі його печалі.
Не має влади він над морем,
Ані над щастям, ні над горем.
Пливе покірно в невідомість:
Що попереду, що натомість?...
Котрогось ранку він проснеться,
Але спинитись вже прийдеться.
Прибуде він в кінцеву гавань –
Вінець його життєвих плавань.
І тут прийдеться пригадати:
Як він прожив? Що б міг узяти
З собою в плавання останнє,
Як прийде час з життям прощання?
...Не кожен може це збагнути:
Та ми по Божих йдем маршрутах.
Це він життя у нас вдихає
І двері в вічність прочиняє.
Йому прийдеться звітувати,
В його лиш милості прощати.
Його це воля – щоб під рання
Ввірвався в тишу крик бажання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173673
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2010
Казав, що станеш теплим вітром,
Який вдихатиму у груди,
Як нас розлучить доля хитра
Й Тебе вже в світі цім не буде.
Казав, що прийдеш на світанні
Промінням сонячним, ласкавим,
Щоб знову іскорки кохання
В душі засяяли яскраво.
Казав: ніколи не покину,
З тобою вічність цілу буду,
Душі своєї половину
Я не зречуся й не забуду!
Ти не покинув – розлучили,
Не зрікся – знаю, пам’ятаєш.
Крізь вир світів до мене, Милий,
Знов теплим вітром повертаєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173672
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2010
Я не знаю, чого від життя нам чекати:
Чи засудження лютого, чи розуміння.
Лиш боюся відчути знов відчаю втрати
І згасити у серці любові проміння.
Я не хочу ніколи вже бути одною,
Щоб у вирі людському колись не згубитись!
Я боюсь не знайти в собі сили до бою
І до щастя свого на півшляху спинитись!
Я не відаю, що нам життя це готує:
Насолоду чи знов гіркоту від страждання.
Прислухаючись голосу серця, мандрую,
Сподіваючись стрінути вічне кохання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173434
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.02.2010
Ніч за вікном тобі промовляє,
Дотиком ніжним пестить все тіло
І пелену заборон розриває,
Мрії на волю впускаючи сміло.
Поглядом серця полинь аж у небо,
Спробуй весну на всі груди відчути.
Сумно мені і самотньо без тебе
І не збагну, як з реальністю бути.
Глянь за вікно, подивися на зорі:
В мить цю я також на них поглядаю.
Серце до твого серденька говорить -
Я цілу вічність на тебе чекаю!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173432
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.02.2010
Знов ніч.
І знов шумлять думки
У непокірній голові.
Немов тягар скидаю з пліч:
Слова шикуються в рядки.
Слова мої, мов свічки віск,
Стікають тихо на папір.
А я на зір дивлюся блиск:
“Вірші мої, летіть до зір!”
Вам свою пристрасть віддаю
І божевілля почуттів,
І наче часточку свою
Вкладаю я поміж рядків.
І знов слова, немов бальзам,
З душі краплинами впадуть
У піднебесся дивний храм,
Де й мій колись проляже путь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173221
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2010
Ти, моя люба, довго спала,
Тепер прийшла в моє життя.
І з моїх віч нарешті спала
Прадавня темінь забуття.
Ти двері в світ мені відкрила,
В якім не була я ні раз.
І я душею, мов на крилах,
Літаю там крізь простір-час.
Ти надихаєш на творіння,
Бентежиш душу мою й кров.
А я корюсь твоїм велінням:
Берусь за ручку знову й знов.
Не раз не чую місяцями
Поезій пристрасних твоїх.
Та ось ти поряд, й мов до тями
Приходжу знову я від них.
Тепер ми рідні, наче сестри.
І навіть в мить, як я сумна,
Твої вірші, немов оркестри,
З висот небесних долина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173220
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2010
Тягар своїх тривог
скидаю щовесни,
Весь біль вчорашній я
лишаю без вагань -
Щоби на крилах мрій
полинути у сни,
В яких з тобою ми
відчуєм смак бажань.
Залишу тільки те,
що любе вже давно:
Тебе, світання час,
це небо і весну...
Майбутнє і минуле
зіллються знов в одно,
Але, чому це так,
я досі не збагну.
Реальність це чи ні,
ілюзія, міраж,
Чи вигадки мої
на зло всім ворогам?
Та світ весняних мрій
сьогодні тільки наш
І пам"ять про любов
належить тільки нам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173114
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2010
Ти - далекий, незбагнений
І належиш не мені.
В моїм серці щем вогнений,
Все скорилося весні.
Поміж нами будуть вічно -
Відстань, справи, язики.
Світ до нас недоброзичний,
І вина тому - роки...
Вічний смуток обіймає,
Серце рветься, мов струна,
І реальність обпікає,
Зла до нас, чомусь, вона.
Не дозволить разом бути,
Хоч самотні я і ти...
Ось втекти б і все забути,
Острів щастя віднайти!
Де не буде більш нікого,
Тільки первісна краса,
Де єдина є дорога -
У бездонні небеса.
Де полинути на крилах
Зможем ми своїх бажань
І робити все, що миле...
Мріє! Дійсністю ж постань!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173113
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2010
Хто це стукає в віконце?
Це весни чарівний птах.
Пестить лагідніше сонце,
Відбиваючись в очах.
Звідки ця незрима сила?
Хто її післав, чому?
Світ весна заполонила,
Проганяючи пітьму.
Почуття вогнем палають,
Знов пульсує в скронях кров,
Мрії вирватись бажають,
Щоб зустрінути любов.
Душі, спрагнені за сонцем,
Знов у пошуках тепла.
Хто це стукає в віконце?
Це весна, весна прийшла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172583
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.02.2010
Ти - серце палке, що не знає спокою,
Ти - віра єдина, яку не здолати,
Ти - сила, котра переможе в двобою,
І ніжність з коханням... Ти - всятості свято!
Усе, що дається найкраще від Бога -
У тобі, ти - річка з живою водою.
Ти - наче єдина у долі дорога,
По котрій я йду - у любові... від болю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172417
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.02.2010
Не зрадь мене, серце! Благаю, не зрадь
Останнім ударом серед боротьби.
Я знаю - ти сильне, не треба вагань,
Дозволь до Коханого тільки дійти.
Горить у тобі непогасний вогонь,
Ти знаєш - чий погляд його запалив?
Ті сотні тривог, що торкалися скронь,
Ми разом з тобою удвох пронесли.
То ж я заклинаю Тебе і молю -
Май силу здолати доріг хижий біль!
Кохання моє, від якого не сплю -
Найкраще, що було у долі моїй.
Не зрадь мене, серце! В дорозі не кинь,
Коханням своїм я ще досі болю...
Давай же здолаєм сумну далечінь,
Щоб знову сказати - "Живу - бо люблю!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172416
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.02.2010
Кожна людина колись у житті
Собі задає це питання:
Поезія: що це? Мистецтво чи ні,
А, може, словесне змагання?
Поезія: що це? Гра слів і думок,
Що виклав поет на папері?
А, може, до Вічності ще один крок,
Чи, навіть, до Істини двері?
Поезія: що це? Ніяк не збагну,
Чому лише вибрані в змозі
Так влучно і мудро нам думку свою
Подати у римі, не прозі?
Чому тільки вибрані можуть творить
Безсмертні для людства шедеври?
Й коли все навколо у мороці спить,
Поезія – всесвіту нерви?
Питання лишились: чому та й чому?
Сама я цього не здолаю.
Лиш знову і знову я вірші пишу
До Істини шлях прокладаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172388
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.02.2010
Що за люди ці поети:
Ненормальні чи чудні?
Що за думки дивні злети:
Словоблудство це чи ні?
Та навчитись римувати
Може навіть дітвора.
А поезію складати –
Той, хто з даром до пера.
Цього дару не навчитись,
Не купити, не продать.
З ним ще треба народитись,
Власну Музу відшукать.
Все ж не часто зустрічаєм
Ми поетів в цім житті,
Тільки вірші їх читаєм,
Коли сумно на душі.
В них знаходимо надію,
В них втікаєм від журби,
І немов на крилах мрії
В кращі линемо світи.
Що за люди ці поети?
В чому ж сила їхніх слів?
Ще ніхто незримі злети
Їх думок не зрозумів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172387
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.02.2010
Ти – наче небо наді мною,
Зоря в бездонних небесах.
Іду світами за Тобою,
Долаю вперто долі шлях.
Ти – джерело мого завзяття,
Моє натхнення, сенс життя,
Дарунок долі і прокляття,
Великий гріх і каяття.
Ти – моє щастя, моє горе,
Мій храм небесний на землі.
Цей світ для нас – неначе море,
А ми у ньому – кораблі.
З’єднались долі дві в єдину,
Дороги дві в одну злились.
Моя кохана половино,
До мене з вічності озвись!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172271
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.02.2010
Знаю я, що не просто бажання
Той вогонь, що у серці горить.
Це кохання, мій Любий, кохання,
Від якого душа так болить.
Це не примха, яка набридає,
Не одної лиш плоті бажання,
Не безумство, що з часом зникає,
І не хміль, що розвіє світання.
Не скажу я словами одними,
Що до Тебе душа відчуває.
Лиш життя дуже схоже на зиму,
Як Тебе поряд мене немає.
І щемить у душі від розлуки,
Бо побачення схожі на мить.
Щойно наші сплітаються руки –
Вже “пора!” невблаганне звучить.
Та, коли в Твої дивлюся очі,
Твого серденька стук відчуваю, –
Лиш з Тобою провела б всі ночі,
Лиш Тобі шепотіла б “кохаю...”!
На хворобу кохання це схоже,
Та зцілитися вже не бажаю.
Тільки мріями жити – не можу!
Як з реальністю бути – не знаю!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172269
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.02.2010
Мій погляд біжить у неба блакить,
І серце шалено так б’ється.
Я хочу впіймати прекрасну цю мить,
Боюся лиш: раптом урветься.
Я хочу спинити життя хоч на мить,
Як щастя постука в віконце,
Коли від кохання душа защемить,
Чи промінь пошле мені сонце.
Як зорі засяють у небі ясні,
В обіймах сплетем наші руки,
Коли, зазирнувши у вічі сумні,
Розтоплю в них кригу розлуки.
Та мить, коли щастя у серці моїм
По вінця наповнила б груди,
Така швидкоплинна – розтала, мов дим...
Я ж так сподівалась на чудо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172230
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.02.2010
Біля водоспаду, у високих горах
З рук моїх живицю ти з коханням пив.
Пив і мовчки слухав, що вуста говорять,
Ти на них давно вже спокій свій згубив.
Я ж до тебе стиха, Любий, промовляла:
"Вже тобі від мене не втекти, повір!".
Я це говорила, хоч сама не знала,
Ти - для мене святість і мій шлях до зір...
Цілував ти руки, випивши живицю,
І вуста медові й очі цілував.
Нам співали гори повінчальну пісню,
Водограй, мов батько, щиро промовляв:
Хай не роз"єднає вас розлука й горе,
Хай не розлучають люди вас повік.
Де б ви не зостались - пам"ятайте гори,
Що дали вам щастя і безсмертя сік!
...Біля водоспаду, у високих горах
З рук моїх живицю ти з коханням пив...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172226
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.02.2010
Весна насправді - це стан душі -
Коли у серці не йдуть дощі,
Як біль утрати в нім не щемить,
Коли в нас щастя вогнем горить
І ти згораєш - та не до тла,
Але не носиш у серці зла,
Як відступають усі страхи
І ти долаєш свої шляхи,
Коли літаєш на крилах мрій
І ти готовий завжди у бій -
В ім"я Любові, Добра й Краси -
У СОБІ ВЕСНУ ЗАВЖДИ НОСИ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172189
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.02.2010
Хочу вірити в те, що зустрінемось ми
В мить, як світло прорве всі тенета пітьми,
Коли серце покине гірка самота
І любов знову в нім запанує свята.
Хочу вірити в те, що є вічна любов,
Та, що кличе на подвиги, збурює кров,
Що нарешті настане щаслива та мить,
Коли з мертвих кохання Тебе воскресить.
Хочу вірити в те, що до мене прийдеш,
І до серденька ніжно мене пригорнеш.
Бо настане омріяний нами той час,
Коли більше не буде стіни поміж нас.
Хочу вірити в те, що розлука мине,
І ніколи Ти вже не покинеш мене...
Хочу мати надію і вірити знов,
Що загублена вчора воскресне любов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172134
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.02.2010
Весна насправді - це стан душі -
Коли у серці не йдуть дощі,
Як біль утрати в нім не щемить,
Коли в нас щастя вогнем горить
І ти згораєш - та не до тла,
Але не носиш у серці зла,
Як відступають усі страхи
І ти долаєш свої шляхи,
Коли літаєш на крилах мрій
І ти готовий завжди у бій -
В ім"я Любові, Добра й Краси -
У СОБІ ВЕСНУ ЗАВЖДИ НОСИ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172133
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.02.2010
На клапті душу рве терзання,
І серце б’ється, наче птах.
Настало б швидше вже світання,
Яке розвіяло мій страх
Перед майбутнім, що чекає
Мене десь там, за рубежем,
В якому радості немає,
Лиш безнадійний серця щем.
На клапті душу рве зневіра,
Бо згасли мрії всі давно.
Здається, біль не знає міри,
А відчай кидає на дно,
З якого важко підійматись,
Бо пам’ять схожа на тягар:
Щомиті змушує вертатись
До дня вчорашнього примар.
Вони злітаються, мов круки,
І будять в серці згаслий біль.
Стає все важчою розлука,
Що гірша й сотень божевіль...
Страшні минулого примари
Кидають тінь на день новий,
Від них в душі моїй пожари
Й життя нестерпним є, хоч вий.
Мабуть, і сенс життєвий в тому,
Щоби крізь біль вперед іти,
Здолавши відчай, страх і втому –
Людину в собі зберегти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171825
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2010
Хто тебе вигадав, Любове?
Він божевільний був, мабуть.
Це почуття таке чудове,
Але й отруйне, наче ртуть.
Від неї біль і насолода
Сплелися міцно у клубок.
Любов – підступна нагорода:
Красивий з терня нам вінок.
Мабуть, ти створена поетом,
Що теми вичерпав усі.
Навік залишишся секретом
Глибин непізнаних душі.
Хто тебе вигадав, незнана?
Ніколи це не взнаю я.
Ти – найсолодша з всіх омана
В пустелі нашого життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171824
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2010
Ти запалив вогонь кохання
В моєму серці в мить одну.
Тепер у світі мрій, бажання
Щодень стрічаю я весну.
Ти – наче сон, який наснився
Мені в казкову, дивну ніч.
До серця мого дотулився:
Самотність впала врешті з пліч.
Мені немилий світ без Тебе,
Бо в ньому радості нема.
Ти – наче сонце ясне в небі,
Що ніжно душу обійма.
З Тобою, Любий, на край світу
Я без вагань завжди піду,
Бо двері в рай поміг відкрити,
В якому щастя віднайду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171792
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2010
Ще день один... І наближаюсь
До Тебе я на крок один.
Караюсь, мучусь – та не каюсь,
Лиш підганяю часу плин.
Іду світами за Тобою
Без страху в серці й каяття
І окунаюсь з головою
В це неосяжне почуття.
Караюсь, мучусь, та не каюсь,
Що вчора нас життя звело.
Тебе, мій Любий, не зрікаюсь
Я ворогам усім на зло.
Ще крок один... І вже не буде
Між нами жодних перепон.
І хоч би що казали люди:
Любов – найвищий є закон!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171791
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2010
Стою серед сотень могил і хрестів,
На місці сиріт і залишених вдів,
Скорботних жінок, що синів поховали,
На згарищі мрій, що не цвівши, зів’яли.
Стою і вдивляюсь в обличчя хрестів,
Пролито чимало тут сліз матерів.
І я над могилою нині стою:
Тут також поховано мрію мою.
Поховано все, що любила й кохала,
Людину, яку все життя так чекала.
Коли ж дочекалась – нещастя прийшло
І смерть за собою до нас привело.
Вдивляюсь в обличчя могильних хрестів:
Ти так прагнув жити й кохати хотів!...
Могили мерців красномовно мовчать
І нас, ще живих, вони мудрості вчать.
Іронія долі: найкраще втрачаєм.
Чому так у світі? Ніхто з нас не знає.
Не вмієм життя за життя цінувати.
Не вмієм... Тому такі болісні втрати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171771
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2010
Виринають картини минулих пожеж,
Що в душі вирували до нині.
Та, здається, минуле насправді без меж,
Бо ніщо в цьому світі не гине.
Що було – не пройшло, все живе до сих пір,
Що прожито – не кануло в Лету.
Хоч лягають на серце, немов на папір.
З кожним днем все нові силуети.
Та минулі картини не вицвіли ще,
Навіть з плином часу не зтьмяніли,
І вчорашнє кохання не змито дощем,
А, здається, ще більше зміцніло.
Хоч картини минулого надто сумні
І зів’яли надії, мов квіти -
Завдяки почуття, що живуть у мені,
Не дозволю душі скам’яніти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171770
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2010
Усе життя, неначе сиротина,
Блукаючи у світі цім чужім,
Я прагну відшукати ту людину,
Яка розтопить кригу у душі.
Усе життя, палаючи бажанням
Знайти до свого щастя врешті шлях,
Стираю я реальності всі грані,
На дні душі приховуючи страх.
Усе життя я, крок йдучи за кроком,
Тебе, Коханий, прагну віднайти.
Але у серці поки що глибоко
Живе, на жаль, лиш тінь від самоти...
Хоч важко не зневіритись, не впасти
У світі цьому повному облуд,
Я прагну знов торкнутися до щастя,
Зневіру проганяючи й біду.
Колись, напевно, з променем світання
У серце знову впущу я весну.
Лиш знаю, хто освячений коханням -
Приречений також й на самоту...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171752
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2010
Моє серце! Я знаю, зазнало
Ти у світі цім болю й тривоги.
Але й щастя тобі вистарчало,
І за це дуже вдячна я Богу.
Ти не раз від безсилля боліло
І не знало, де сил тобі взяти,
Проклинало моє грішне тіло,
За яке мусиш тяжко страждати.
Ти не раз не бажало коритись,
Зустрічаючи зло і недолю.
Але мусіло, мусіло битись,
Хоч завжди виривалось на волю.
Мало досить ти гніву й страждання,
І образи тебе розривали.
Та пізнало ти й радість кохання,
Це ж, повір мені, зовсім не мало.
Ти зазнало любові багато,
Божа ласка та тебе сходила.
Ти зуміло життя це пізнати
І добро завжди людям робило.
Моє серце! Прийми свою ношу,
Наберися терпіння і сили.
Не спіши зупинятися, прошу,
Ще година твоя не пробила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171751
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2010
Забирає до полону
Ніч усіх, хто лиш бажає.
Сон знімає заборони,
Почуття всі випускає.
І бажання вилітають
Із міцних обіймів цноти,
Всіма барвами палають,
Виграють, неначе ноти.
І я теж чекаю ночі,
Мов солодкого похмілля,
Зазираю в Твої очі,
П’ю нектар любові-зілля.
Віддаюся сну без тями,
Бо усе ніч дозволяє,
Залишаю серця драми
В світі, де Тебе немає.
До солодкого полону
Я спішу, спішу щоночі,
Щоб забути денну втому,
Зазирнувши в любі очі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171687
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.02.2010
Я бажаю продовження снів, що пройшли:
Плавні лінії тіл, що на стелю лягли,
Мерехтіння тіней і гарячих думок...
Це – любов, що з’єднала нас, неначе місток.
Божевілля долонь і вінок з наших рук,
Невгамовного серця надривистий стук...
Це вогонь Твоїх синіх, бездонних очей
Заманив мене в прірву жагучих ночей.
Всі любові слова заніміли у мить,
Впала тінню розлука на неба блакить...
Зла реальність обрізала крила у мрій,
І тепер лиш у сні промовляю : “Ти – мій...”.
Якби сни мої стали реальними знов
І воскресла похована вчора любов,
Я би серцем торкнулась до райдужних мрій
І гукнула у всесвіт, що Ти – тільки мій!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171686
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.02.2010
До тебе прагну я чимдуж:
Торкання тіл, єднання душ,
Серця стукочуть вунісон...
Та знаю я, любов - мов сон,
Який триває тільки мить,
А все життя душа болить
І серцю спокою нема.
Та й без любові світ - пітьма
Все полонила навкруги:
Замість тепла - одні сніги...
Безбарвним є життя і світ,
Коли зліта любові цвіт.
Це почуття - безцінний дар,
Солодкий біль, п"янкий нектар,
Сплетіння тіл і спраглих вуст,
Вогонь, що спопеляє глузд...
Ось знову мить єднання душ -
До тебе прагну я чимдуж!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171654
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.02.2010
Я іду навмання, лиш за голосом серця,
Що веде по стежках, досі ще незбагнених.
Чародійка-весна відімкне усі дверця
І тебе підштовхне у обійми до мене.
В глибині мого серця вирують пожари
І весняні дощі не підвладні над ними.
Не могла надто довго знайти собі пару
І втомилась душа рахувати лиш зими.
У обіймах твоїх я знайду порятунок
Від минулих трагедій, турбот і від болю.
З нетерпінням чекаю на твій поцілунок
І бажання ледь стримую - рвуться на волю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171653
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.02.2010
Зачепив за мою душу сонця промінь,
Проганяючи з душі правічну втому
Від розлуки, що між нами враз постала,
Від туги, що серце навпіл розірвала.
Зачепив за мою душу подих вітру,
Почуттів моїх роздмухавши палітру.
Знов печаль у моїм серці розтривожив,
Оголяючи душі клітинку кожну.
Зачепив мене за душу гомін ночі –
Про самотність ніч журливо щось шепоче,
Про ті мрії, що ніколи не воскреснуть
І про надто швидкоплинну нашу весну...
Зачепив мене за душу спів пташиний,
Я від нього вдалеч думами полину –
У світи далекі, мною ще незнані,
У яких тепер живе десь мій Коханий...
Зачепив за мою душу теплий спомин –
Знов у серці моїм зраненому повінь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171629
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.02.2010
Весняна повінь
знов мою душу заполонила,
Пташиний гомін
мене збентежив, мов голос милий.
З далеких далей,
молю – озвися відлунням грому,
Щоб вісі печалі
могла прогнати й правічну втому!
Хай подих вітру
мені шепоче про тебе, Милий,
Я сльози витру,
я до життя знайду знов сили.
Літаю в висі
на крилах мрій, аж по під хмари…
Молю – озвися
з далеких далей
ким серце марить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171628
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.02.2010
Знов жадає серце свята,
Зажурилось без кохання.
Де ж мені його шукати -
Може, в променях світання?
Де мені Любов зустріти,
У яких світах незнаних?
Десь ростуть любові квіти
На вершинах первозданних.
І моя десь половина
Теж чекає мить єднання.
Та чия у цім провина,
Що гірке на смак кохання,
А закохані віками
Один одного шукають
І свої життєві драми
У розлуці проживають.
...Ось і знов нова вершина
На шляху моїм зростає.
Та я вперто, без упину,
Йду на голос, що лунає,
Кличе в далеч неозору,
Де любов стежками бродить,
Де розлилось щастя морем
Й навіть сонце не заходить...
Розірву розлуки грати,
Що постала поміж нами!
Хочу знов Тебе кохати,
Як учора – до безтями!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171605
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.02.2010
Десь з’єдналися зорі в яскраві сузір’я,
Барви сонця в веселках злилися в єдино.
Серцем прагну торкнутись Тебе до сих пір я,
Бо сумує без Тебе моя половина.
Навіть зорі яскраві для мене тьмяніють,
Навіть пасма веселок здаються блідими,
І вуста без гарячих цілунків німіють,
Бо в душі без любові – холодні лиш зими.
Хай єднаються зорі в сузір’я небесні
І веселки барвисті цей світ прикрашають!
Хай зливаються душі, закохані в весну,
І життя це любові вогнем зігрівають!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171604
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.02.2010
Прислухайся:
Вічність тобі промовляє !
Ти серцем відчуєш цю дивну розмову,
Якщо лиш вогонь у тобі ще палає,
Якщо відродитись бажаєш ти знову.
Попробуй заглянути в сутність довічну
І двері в незвідане серцем відкрити -
Тоді і душа твоя житиме вічно
І буде, подібно до сонця, горіти.
Прислухайся:
Вічність тобі промовляє -
Говорить з тобою зорею ясною,
І шелестом вітру, і цим небокраєм,
Пробудженням світу, що бачим весною...
Прислухайся:
Вічність тобі промовляє !...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171517
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2010
В життя є тисячі принад,
Воно барвисте, мов весна.
Є в нім любов і колір зрад,
Є шлях наверх і є до дна.
Життя солодке, наче мед,
Та водночас - гіркий полин.
Та ми уперто йдем вперед,
Мов підганяєм часу плин.
Нераз збиваємось з шляху
І озираємось назад,
За мить – позбулись вже страху,
Бо шлють нам милість небеса.
Життя так схоже на політ:
У мріях линем в небеса...
Та невблаганний білий світ,
Чи ж не для всіх його краса?!
Бо відівчились ми літать,
Немов собі відтяли крила,
І наші душі наче сплять,
І десь згубилася вся сила.
А залишився тільки страх,
Страх до всього, і навіть ...жити,
І мало хто з нас в небесах
Ще прагне крила обпалити...
В житті багато є доріг,
Та по одній ми мусим йти.
Лише йдучи з добром до всіх -
Свій Храм душі нам віднайти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171515
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2010
Сніг хурделить за віконцем,
Пеленою світ вкриває.
А душа так прагне сонця
І того, що знов втрачає…
Без любові – душа квола,
Мов у небі птах безкрилий,
Без тепла людей навколо
Для душі ніщо не миле.
Без надії – сонце гасне,
Світ здається чорно-сірим,
І життя таке нещасне,
Як в добро втрачаєм віру…
Хоч, здається, аж півсвіту
Замели ці сніговії,
Та під снігом будуть квіти,
А під відчаєм – надія!
Хоча світ навколо сірий,
В нім багато болю й зради –
Віджену з душі зневіру!
Жити є чого заради!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171487
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2010
Колись сказав хтось ” суєта...”.
Вона завжди була і буде.
Бо ми крізь всі свої літа
ЇЇ породжуємо всюди.
Ось русла вулиць, наче нерви,
Потоком людяним спливають.
Цей рух без спину, без перерви,
В якім всі люди місце мають.
Усе спішить, нагору пнеться,
Звиває, бореться, вирує,
Повзе, біжить, вперед несеться,
Радіє, плаче і сумує.
Людське створіння прагне жити
І відродитися бажає.
Цього нікому не змінити:
Все в муках родиться, вмирає.
Ми всі шукаєм місця свого
Під сонцем вічної омани,
І прагнем вийти на дорогу,
Що квітом вкрита, не бур’яном.
Які незвичні колорити
І незбагнені візерунки!
Та наші долі ними вкрито
І проштамповано стосунки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171485
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2010
Колись у небуття навіки я піду,
Зринатиму лиш в спогадах з краплинами дощу.
Безмежність всесвіту мене поглине враз,
Бо в світі цьому править всесильний завжди час.
Життя моє погасне, мов вогонь,
І серце перестане гучно битись,
Тепло не вийде з моїх вже долонь,
В очах промінню більше не відбитись...
Багряний захід сонця на схилі мого дня
Принишкне і згадає про все моє життя:
Про друзів і про рідних, про дім, в якому жила,
Про тих, кого всім серцем в житті своїм любила.
І дзвони церкви, де хрестилась,
Згадають душу мою грішну,
А дім, в якому народилась,
Коли піду, вже стане іншим.
З роками стане вулиця старою,
Кого любила - тих уже не стане.
Лиш в сад родинний за туманною стіною,
Сумуючи, душа моя загляне...
А я піду, не візьму в путь нікого,
Залишуся одна, як і колись,
Лише птахи співатимуть в дорогу,
Душа ж летітиме у неба синю вись...
Ніщо моя душа не забуває,
Вона є вічна, тіло ж - тільки тлінь!
...Я вже пішла, лиш птах все ще співає
Хвалебні гімни сонцю та землі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171456
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2010
Я хотіла б, щоб доля не була примхлива,
І до щастя дозволила нам доторкнутись.
Наша мрія з тобою подібна на диво,
Та й без віри ніколи цій мрії не збутись.
Знаю я, що лиш віра поможе здолати
Перешкоди усі на шляху до кохання.
Якщо хочеш щасливим коли-небуть стати -
Прожени з свого серця навіки вагання.
І нехай тебе думка людська не бентежить
І усталені рамки не стримують розум.
Ти повір, що й тобі мить щаслива належить -
То й любов"ю прикрасиш життя сіру прозу!
Твому серцю усе подолати під силу,
Поспіши своє щастя за руку впіймати.
І тоді ти зумієш у натовпі Милу
Серед інших жінок неодміно впізнати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171448
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2010
Про мої почуття промовляють лиш очі,
А ще руки, якими до тебе торкаюсь.
Пам"ятаю усе - дні казкові і ночі
І у подумках знову до них повертаюсь.
Красномовно слова на вустах застигають:
Ми з тобою усе і без слів зрозуміли,
Бо серця від бажання уже догорають,
Від любові п"янкої тіла захмеліли...
Про свої почуття промовляти боюся,
Нам цього не пробачать ні світ цей, ні люди.
Краще серцем до твого серденька озвуся
І торкатись до тебе лиш поглядом буду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171415
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2010
Воскресіння душі не залежить від віку,
Ти живий, поки серце спроможне любити.
Ще ніхто не знайшов нам від старості ліки,
В інший спосіб ти спробуй себе відродити!
А для цього - вдихни аромати світання,
Свіжий вітер нехай твоє серце бентежить.
І тоді ти відчуєш: прийшло вже кохання
І збагнеш, що й тобі мить щаслива належить.
Окунися в проміння весняного сонця
І на мріях крилатих полинь аж до неба.
Лиш відкривши у душу всі навстіж віконця,
Зрозумієш нарешті - воскреснути треба!
Воскресай! І не бійся себе обпалити,
Чи осліпнути в променях свого кохання.
Бо не варто і для без вогню цього жити
І не вірити в щастя, що прийде з світанням!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171414
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2010
Мабуть, неможливо кохання збагнути,
Воно для людини – бальзам і отрута.
Душа, що кохає, до світу вразлива,
Страждає вона, хоч насправді – щаслива.
Здається, кохання подібне на вітер:
Відчути лиш можна - торкнутись не вдасться.
Ми, наче молитву, шепочем сім літер
І прагнем пізнати примарного щастя.
Сім літер, що склались у слові “кохання”,
Усе, що поснуло в нас, можуть збудити.
І навіть людину в хвилини останні
Спроможні вони для життя відродити.
Кохання – мов крапля роси на світанку:
Торкне її сонячний промінь – щезає...
Лелійте у серці любов до останку,
Бо святості більшої в світі немає!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171384
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2010
Хто тебе вигадав, Любове?
Він божевільний був, мабуть.
Це почуття таке чудове,
Але й отруйне, наче ртуть.
Від неї біль і насолода
Сплелися міцно у клубок.
Любов – підступна нагорода:
Красивий з терня нам вінок.
Мабуть, ти створена поетом,
Що теми вичерпав усі.
Навік залишишся секретом
Глибин непізнаних душі.
Хто тебе вигадав, незнана?
Ніколи це не взнаю я.
Ти – найсолодша з всіх омана
В пустелі нашого життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171383
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2010
Втікаю від міста шаленого ритмів,
Від правил, умовностей і алгоритмів,
Від натовпу злого, що лють продукує,
Душевних сліпців, що не бачать й не чують.
Втікаю від підлих людей, що навколо,
Яким насолода – завдати лиш болю,
І тільки за те, що ти інший, готові
Напитись твоєї ще теплої крові...
Втікаю від гамору вулиць нечистих,
Що тільки по святах помпезно-врочисті,
Від тисяч очей, що ненавистю світять
Лишень на догоду облудному світу.
Втікаю від тих, хто у прагненні слави
Лишає по собі сліди лиш криваві,
Від тих, хто довіку не випрямить спину,
Хоч б’ється у груди, що вмре за Вкраїну...
Від тих, хто могили розриті лишає,
Хто ближнього свого за ворога має,
Від зрад і лукавства жорстокого світу
До скону втікатиму несамовито...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171318
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.02.2010
Вечір холодний. Осінь, напевно.
Вже підкрадається нишком зима.
Мабуть, чекаю тепла я даремно,
Бо у природи поблажок нема.
Вечір холодний. Зорі, мов далі.
Смуток мене обіймає скоріш.
В серці моєму застигли печалі,
Наче туди хтось встромив лезом ніж.
Вечір холодний стискає у скронях,
І відчуття, наче тиша шумить.
А про тепло лиш нагадує сонях,
Що за вікном одиноко стоїть.
Вечір холодний. Думи гарячі
Знову заснути не дали мені.
Я прислухаюся: дощ тихо плаче,
Мов виграє серенади сумні.
Вечір холодний. Місяць байдуже
Знову над містом повільно снує.
...Це ж у душі моїй холодно дуже -
Ось що бентежить так серце моє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171316
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.02.2010
Зустрілись закохані очі –
Слова всі замовкли у мить.
Пітьму найтемнішої ночі
Спроможна любов освітить.
Закохане серце зуміє
Без слів промовляти пустих.
Хто любить – усе зрозуміє:
Кохання – дарунок святих.
Як стрінуться губи коханих –
Нектару п’янкіше нема.
Ідуть по дорогах незнаних,
Їм навіть зима – не зима.
Як стрінем свою половину –
Мов ближчі до Бога стаєм.
Що маєм найкраще – до згину
Коханим своїм віддаєм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171249
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.02.2010
Чому поет вірші складає?
Чому пульсує в скронях кров?
Чому так сумно скрипка грає?
Чи ж не тому, що є ЛЮБОВ!
Усе любов’ю оповите,
Весь світ оспівує її.
Хто не любив несамовито –
Той марно дні прожив свої.
Ми прагнем справжньої любові,
Її чекаєм все життя.
Та часто має присмак крові
Це так жадане почуття.
Любов народжує, вбиває
І до зірок штовхає люд,
Вона кордони всі долає,
Її не спинить жоден суд.
Любов дає усім завзяття,
Вона – отрута і нектар.
Це нагорода і прокляття,
Що Богом післані нам в дар.
Який вогонь в серцях палає?
Чому народжуємось знов?
Що всіх поетів надихає?
Вона, священна всім – ЛЮБОВ !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171247
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.02.2010
Як скаже світ - ти крихта у мені!
Йому повім: душа моя - безмежжя,
Йдучи вперід - не знаю я обмежень,
Згораючи - воскресну знов в огні...
Я - крихта, без якої бракне світу
І сили, і потуги, і снаги,
Я - крапля, без якої береги
Ріку життя по вінця не наситять.
Я - нота, без котрої не знайде
Маестро душ гармонії в акордах...
Так, крихта я - та впевнена і горда,
Яка до зір крізь терня все пройде!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171203
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.02.2010
Як спрагло хочу я тепла!
Як вже набридла холоднеча!
Бо наче в келії чернечій
Душа заточена жила.
Не раз підводилась з колін,
Не вперше прірва під ногами –
Та я не роблю з цього драми,
А йду за щастям навздогін.
Іду за серцем навмання,
Горить вогонь в мені ще дужче,
Бо почуття – не проминущі,
Мов світло завтрашнього дня.
Душа, закована у страх,
Вдихнути прагне волю вітру,
Який всі сльози мої витре
І закарбує біль в словах…
У царстві холоду й зневір,
В пустелях втомленого світу
З колін піднімусь – й буду жити
Я мов Людина - а не звір!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171170
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.02.2010