Bodo

Сторінки (2/104):  « 1 2»

ОСЕННЯЯ ЭЛЕГИЯ

Опавших  листьев  шелест  утонченный
В  мою  безоблачную  душу  проникает,
Ласкает  взор  и  слух  мой  удивленный
И  ритмы  сердца  стуки  учащает.

Бреду  один  сквозь  утренний  рассвет,
Вдыхаю  свежести  пьянящий  аромат,  
А  предо  мной  березовый  октет  
Скидает  пожелтевший  свой  наряд.
                                                                               
Печаль,  тоска  мгновений  долгих
Кричит  в  моих  воспоминаниях,    
Не  слышен  шум  ветров  умолкших
И  мыслей  свет  поник  в  мерцаниях.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108623
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 21.12.2008


Після клінічної смерті

Ти  сьогодні  відкрила  очі
Зазирнула    у  світ  реальності.
Біла  стеля  страшніше  ночі
Мить  наступна  стає  банальністю.

Страх  не  взмозі  змагатись  з  розумом
В  межах  подиху  десь  заземлений
Поряд  квіти  застиглі  поглядом,
Наче  світло  посеред  темряви

Щосекунди  годинник  цокає
Мов  нагадує    часу  плинності.
Серце  стомлено  б`ється  в  спокої,
Підкорилось  нікчемній  дійсності…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108516
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.12.2008


Блазні в краватках, або віршик про політиків

Над  чорною  прірвою  блазні  тацюють
Задля  усмішки  сліпих  голодних  мас.
Вони  бездарні  та  народ  їм  аплодує,
Сміється  голосно,  неначе  торжествує.
Хоч  бачить  фальш  цих  ненажерливих  гримас.
Вони  є  всесвіту  володарі.
Керують  нами,  наче  ляльководи.
Наших  життів  всевладнії  господарі,
Свободи  й  демократії  промотори
Задушені  краватками  істоти…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108515
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.12.2008


Розмова з дияволом

Чого  всміхаешся  мені
Нечиста,  темная  потворо
А  ще  являешся  у  сні
Жадаєш  розуму  покори

Невже  душа  моя  сліпа
Втамує  твою  хтиву  спрагу
Чи  переможеш  ти,  хтозна
Чи  я  отримаю  звитягу…
                           
«я»  є  спасіння  душ  слабких
У  світло-янгольському  вбранні
Розкольник  вірувань  хитких.
Полегшую  Земне  страждання

«я»  той,  хто  плаче,  мов  дитя
Щоб  жаль  накликати  на  себе
Й  не  потребую  каяття
І  молитов  нестерпний  шепіт…

«ти»  хлань,  що  кинеш  на  узбіччя,
Жадано  довго  сміючись.
І  в  час  відходу  в  потойбіччя
У  пеклі  душу  спопелиш

Одеж  «твоїх»  –  лиху  оману,
Фальшивий  плач  –  облудний  біль
Від  ока  прихистиш  старанно
Від  серця  не  сховаєш  гниль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107843
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.12.2008