| Сторінки (2/185): | « | 1 2 | » |
Падаю, батьку, падаю -
Крила мої слабі.
Ми під божою владою,
В небі літаєм собі.
Гину я, батьку, гину я -
Віск наче з свічки стік...
В хвилях у морі синьому
Скінчу хвилинам лік.
Згадуй же, батьку, згадуй же
Вільного лету час,
Далі небесні райдужні
З радістю стріли нас.
Дякую, батьку, дякую,
Крила ти дав мені,
Долю свою не оплакую,
І не жалію – ні!
© 14-05-2007, Ханой
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61916
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.03.2008
Сину мій! Тільки так ми здобудемо волю,
Тільки небо для нас дасть свободи ковток,
Кріт - це наша вязниця і наша недоля,
Край наш вільний чека - ти зроби тільки крок.
Щоб в повітря ступить треба душу підняти
І звільнити її від прогірклих гріхів.
Хоч і чайка далеко навчилась літати
Та вона не кидає своїх берегів.
Десь за обрієм є рідний берег мій, сину,
Я не вмру в чужині, а у ріднім краю -
Бо Вітчизну свою ти люби до загину,
так як мову свою, так як матір свою.
По небесній стезі ти пантруй свої сили
Розраховуй на себе, і недоля мине...
Я летітиму перший - бережи свої крила
Лет твій буде безпечний, ти тримайся мене.
Як заблизько до сонця ти будеш летіти,
То розтопиться віск від проміння його -
Це повинен завжди памятать й розуміти,
І не грайся із ним, бо страшний цей вогонь.
Але низько також не літай, любий сину,
Бо від хвиль від морських крила мокрі стають -
Буде важко тобі і утратиш ти силу
Не піднімеш ти рук, щоб продовжити путь.
Поміж двох тих стихій линь у даль вільним птахом,
З вітром ти побратайся - подих тихий лови...
І лети з ним як в пісню – ти ж так любиш співати,
Та прошу й перед ним не схиляй голови.
Може лагідний вітер другом бути до часу,
Та упреться у скелі і поверне до хмар...
Вір у сили свої, я з тобою, ми – разом,
до мети - в вільний світ, ти лети, мій Ікар!
© 14-05-2007, Ханой,
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61915
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.03.2008
ІП
рахую скурені тобою цигарки
ховаю спогади з майбутнього у осінь
стискаю час до відстані руки
ти забагато палиш аж болить
моє мовчання вересень розносить
і безпорадно зливами сльозить
провини тінь у кутиках очей
довіра недопалком гасне втрачена
ще одна осінь через серце протече
...я не сказала?
я тобі пробачила
ВР
вже збився з ліку - скільки відпалив
шукаю в осені ті спогади з майбутнього
і час затиснутий тобою відболів
не кину вже не зможу і - амінь
твоє мовчання журавлів трикутником
у зливах сліз відносить неба синь
я не святий – і тінь моїх провин
ще поруч йде як в кадрах телебачення
де з твоїх вуст у випуску новин
почую раптом :
«я тобі пробачила»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61773
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.03.2008
більше біль ромашки білої
не збиратиму тобі -
очі більмами забілюють
сльози-роси у журбі.
пелюстків не залишилося,
рознесли вітри в світи...
що гадалось - відлюбилося
в жовтім згустку самоти.
в жовтім колі божевільному
стрілися розлуки всі...
біла сіль ромашки білої
сивим пасмом по косі...
© 03-08-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61766
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.03.2008
стружки теплі від глиці
кучерявились скрізь
й розлітались як птиці
як покоси з-під кіс
запорошив трачинням
по майстерні мольфар
лиш у шибці дитинно
тліли очі стожар
і ридала над світом
у безмежжі сумнім
смерекового літа
горобинова ніч
/\ /\ /\ /\ /\ /\ /\
руки ніжили глину
глек крутився мякий
бог до тебе не встигнув
лиш поклав мідяки
© 29-09-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61765
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.03.2008
біль… і запах свічки у свідомості,
як життя, згорає тільки раз…
очі загубились в невагомості,
серце заніміло - плаче бас.
всі колись ми будемо «за Сойкою»,
бо життя у всесвіті – це мить…
сліз душі не вкриєш парасолькою
і ніколи їх не зупинить.
баритони стомлені акордами -
томлять звук неначе із пітьми -
болі серця налітають ордами,
і тікають в заметіль зими.
і гуляє вітер між могилами,
втомиться - присяде біля них,
в роздумах про всіх, хто були сильними,
молодими, та й про всіх слабких...
що йому робить гуляці вільному
на параді жалісних хрестів:
голосити долю божевільную
чи вертати у прийдешність снів???
повернути в Світ Той не розвіяний,
утекти ???нема доріг назад…
виливають болі з серця хвилями
а хрести лиш слухають й мовчать…
© 28-01-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61440
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.03.2008
ти пішов молодим, зупинився годинник нежданно,
бо пружини спіраль відкрутила свій біг, перетершись…
і блистіли в дощі, як закрив тобі очі світанок,
три малесеньких зіроньки - старша, середня і менша …
ти пішов не в свій час у далеку дорогу до Бога,
і в квітневих садах відридали суцвіттями плачу,
вириваючи біль із коріння свого молодого -
три малесеньких вишеньки- менша, середня і старша…
© 16-02-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61439
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.03.2008
на розі доль на перехресті снів
у генетично векторнім стремлінні
сплітаються у верховітті слів
чуттів забутих подихи осінні
де небо біле кине вершній сніп
сліз кришталевих богове творіння
коханням першим в серце перший сніг
спадає-тисне силою тяжіння
даремним вжитком студжені вуста
в твоїх зігріти хочу моя ладо
розтане в поцілункові кришталь
де рій сніжинок яблуневим садом
немов поштар віддасть мені листа
і упадем в обіймах листопадом
© 13-11-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61438
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.03.2008
Слухав я легенду чарівну,
Завмирав у звуках і у слові,
Ніби розгадавши таїну
Смутку щастя, величі любові…
Вам повім її як Пісню Сну,
Повернувшись із країн казкових,
Тільки будьте слухати готові...
…Жив собі на сході чоловік,
Не бідняк, але й не мав багатства,
Не купався в розкошах і в щасті…
Якось ніч торкнулась до повік,
Сон його завів у своє царство.
Сон не сон, а марево із мрій
Загортало ковдрою туману,
І летів, як той бджолиний рій,
Слів потік у темну ніч дурману:
«В думах кожен день, і ніч не сплю,
Страх прийдешнього мене тривожить…
Може я Тобі не так молюсь?
Чи в гріхах душа втопає, Боже?
Я Вітчизну вірно боронив,
З ворогів ліпив мерців як з глини,
Рани тіла росами кропив,
Своїх друзів в тузі хоронив,
Меч ховав, а потім знов гострив,
Та завжди до неба говорив:
« Дай, будь ласка, нам ОДНОГО сина!»
…Рани вже замучили мене
Та і старість ген не за горами…
Хто візьме, скажи, у руки меч?
Хто до бою стане з ворогами?
Для сімї я ревно вік прожив,
В мирні дні в трудах горбатив спину,
У шторми рибалити ходив,
І радів врожаям чистих нив,
Та завжди у неба я просив,
І благав в сльозах й Тебе молив:
«Дай же, Боже, нам ОДНОГО сина!»
…Хто човен у море поведе?
Сіті хто закине в пінні хвилі?
Хто віддасть тепло до тих дерев,
Що в саду буяють цвітом білим.
Три дочки красуні - моря дар-
Виростають, квітнуть, як перлини…
Та Тебе прошу: « О, Боже, дай,
Подаруй же нам ОДНОГО сина!»
І у тих думках, у тому сні,
У молитвах прощеній хвилині,
Наче радість ждана повесні,
В квітці лотоса з’явилася Богиня.
І такі промовала слова:
«Бог послав мене тобі у сон цей,
Щоб повідать, знай, що син твій-сонце
Зійде, як цвістиме сон-трава.
Ти з його ім'ям життя прожив
І для себе не просив нічого,
Долею Вітчизни дорожив,
І жону кохану ти любив,
А тому за все це залужив,
Дар від Неба, дар від Бога,
Сина свого!»
...Тут збудився раптом він від сну,
Палко обійняв свою дружину…
Місяць золоту сльозу зблиснув,
Задививсь на зіроньку ясну,
Привітавши радісно весну,
Що неслась на крилах журавлиних…
…Час летів. Співали солов’ї,
Відцвітали вишня та папайя…
Зливи й повінь кралися в гаї,
Та підняло сонце врожаї…
Перемогами закінчились бої…
Переживши біди всі свої,
Святкували люди того краю.
Чоловік не дуже святкував,
Хоч з народом був завжди єдиним -
На лугах річкових пропадав,
З дня на день надіявся, чекав,
І шукав у розмаїтті трав
Квітку сон-трави… і свого сина.
І прийшов той довгожданий час –
Голос хлопчика почув в святкову днину-
Запалав життя його алмаз,
І сказав він: "Боже, дякую за сина!"
…Як зумів я, друзі, розказав,
Та легенда не закінчилась раптово:
Вдячний батько Богу збудував
Пагоду на озері чудову –
Квітка лотоса розквітла на воді
І в однім стеблі тримає силу…
Шану віддаючи пАгоді –
Моляться нащадки молоді
Батькові, і Матері, і Сину…
Час життя короткий, наче мить,
Та в майбутнє залишити треба:
Дім і Сад, що для людей шумить,
І Синів, як дар від Бога й Неба!
…Вірте снам – молітесь на богинь,
Та жінкам земним віддайте шану,
Богу дякуйте, що виростає син,
Пригортайте до сердець дружин,
Бережіть любов і неба синь,
І надійтесь – наче в мить останню…
© 25-03-2007, Ханой
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61301
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.03.2008
…коли весна приходила у світ,
вона не відчувала територій,
не знала навіть, що лише учора
хтось відлетів у зоряний політ…
…коли весна ступила на поріг,
у нашій хаті вже когось не було,-
летів назустріч долі наче бусол,
лишаючи у хмарах жалю крик…
…молився біля царственних воріт -
і біль у журавлинім небі танув,
як сон весняний, наче сніг останній,
даючи вільгу сил у первоцвіт…
…ти був в путі із заходу на схід,
де теплі зливи весни проводжали,
і листя панду від краплин ховали,
що з бамбука збирала спілий плід…
…надія є піднятися в політ,
забути самоти свою безодню,
вернутися в неділю великодню,
в свою весну, у довгоджанний квіт...
© 22-03-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61300
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.03.2008
…стоїть рибалка у мутній воді –
з вудилищем бамбуковим як прапор,
над цілим світом ставить жирну крапку
тим поплавком, що в хвилю полетів…
…у мить, що у житті є неповторна,
коли летиш в незвідані світи,
запам’ятай, що поплавок лиш ти,
а на гачку приманка рукотворна…
…так хтось й твоє вудилище трима,
а ти оплів лиш тіло волісіні,
на хвилях б’єшся наче лист осінній,
і на удачу сподіваєшся дарма…
…стоїть рибалка-бог із вудкою в руці,
кидає в бурні хвилі, в мутну воду…
гачок - це шанс покаятись ріці,
а потім для душі дістать свободу...
© 22-03-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61299
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.03.2008
®
земля повертається, за нею і я повертаюсь,
за спиною сонця зі сходу по колу біжу,
і ліва трибуна - високі стрімкі Гімалаї -
малює у хмарах снігами додому межу...
®
в берег печалі в піщинках із суму
хлюпають хвилі холодні.
м’яко поклони б’ють, наче об гуму,
морок несуть із безодні.
моляться тихо й без глуму.
сумно сьогодні...
®
плугом місяця небо зоране,
скиби хмар посіяні зорями
і до уст прилипали уста.
юна ніч у обіймах миналася,
ми в цілунках Богами кохалися,
і здавалося - рай вже настав.
®
сину, будь обережний!
чуєш чи ні? сірку почисть у вусі -
я тебе застережую:
«батьком стають при невірному русі»...
®
різниця ув умінні, кажуть нам,
між майстром і любителем - та знаю
й вести дискусію у цьому не бажаю:
любитель любить те, що творить сам,
а майстер твором гроші заробляє.
®
час грає з нами в доміно
один лиш раз:
в тональності «від –до» мінор
йде смерті час.
виорюєм поля свої,
як ляже скиба…
та глянь: кінець усій цій грі –
р-р-р-и-ба!
®
хто щасливіший є за чоловіка,
який ніколи недугу не знав?
то тільки той, хто заздрості довіку
ні ворогу, ні другові не мав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61188
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.03.2008
®
коли нема кому
розкрити навстіж душу,
і витягнути все, що в закутках лежить,
так зошиту цьому
сказати хочу й мушу
про те, що мучить і болить.
®
пишу, бо не можу думки заховати,
та відповідь може звучати і друга:
якщо я промовчу - не буду писати,
то лишусь один... а зі мною ще й туга...
®
коли мовчить народ - говорять демагоги,
коли народ говорить – замовкають Боги...
®
душа як фільтр, який вбирає все,
що нам життя під Богом дарувало...
ніхто не зна, що день грядущий принесе,
та зла і кривд відклалось вже немало...
®
і думка в серце б’є дуплетом,
що син простого коваля
не завжди може буть поетом,
та всіх Іванів жде земля...
®
скільки сильних Стусів саваном Сибіру
совітська система стерла смертним стилем
стине сталь сокири стинаючи совість,
слухають стожари снів святечну сповідь.
®
час біжить і зустрічі минулі
пропадають в небуття ріку...
з кожним роком в голосі зозулі
стає менше на одне "ку-ку"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61187
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.03.2008
®
овальність обличчя, округлість грудей,
усього живого коріння…
з тобою життя у майбутнє іде,
о жінко, прекрасне творіння!
®
в лабіринті думок ти шукаєш дороги, людино,
що веде у той світ, де немає уже вороття.
і у кожного з нас ця дорога як доля єдина
з перехрестям кохань, з перехрестям хрестів,
з перехрестям життя.
®
не тікайте від себе ніколи
залишайтесь такими як є:
небо з пеклом як серце із болем,
у терпінні нам жити дає...
®
у кожного своя дорога,
і ціль у кожного своя,
і де твоя любов, небого,
не знає Бог... тим більше Я???!!!
®
сумно жити... бо напевно
два кінці у палки завжди:
хтось сміється з того ревно,
з чого хтось давно вже плаче.
®
Поет - Муз-чина, чи жінка - просто Муза,
для мене друзі завжди і усюди...
По-перше - якщо вірші їхні є як ДРУЗІ,
По-друге - якщо автори є ЛЮДИ!!!
®
два варіанти є, мені чомусь здається,
коли нема ціни на ярлику:
що «гріш йому ціна», й тут кожен посміхнеться,
сприйнявши враз теорію таку,
бо другий, що «безцінний» і… НЕ продається!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61186
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.03.2008
як важко малювати біль
без світла без свічок
і без твоїх очей
без місяця й зірок
у мареві ночей
як важко малювати сон
без ковдри й подушок
і без твого тепла
без болю до кісток
коли здола імла
як важко малювати звук
без аркуша і нот
і без твого люблю
без вітру і пташок
у небі в колір blue
© 19-11-2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61003
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.02.2008
я вдивляюсь у Київ і слухаю бронзову постать
відчуваю по тілу напругу і струму потік
кінь завмер на віки і в копитах не чується поступ
лиш стремена блукають в далеких світанках доріг
вчора дощик- школяр обливав тут під душем Богдана
а сьогодні від цього не видно ніяких слідів
розмальовує Осінь з мольберта волосся каштанів
і палітра лише з божевільних її кольорів
і Славути-Дніпра береги багряніють червоно,
над Трухановим островом ранком тумани встають
і тече в майбуття і в минуле не вернеться хронос
бо така вже земна і людини й ріки не розгадана суть
знов Софії хрести золотяться в осінньому сонці
і здається над світом прадавня зійшла пектораль
і освячує кожну оселю і кожне віконце
і читає плаксивому Жовтню молитву-мораль
я вдивляюсь у Осінь і слухаю терцію рими
і прошу не спіши і притримай потроху свій біг
поверни ще на літо хоч на бабине літо - не в зиму
поверни ще на квіти на зелень на сонце - не в сніг
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61002
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.02.2008
«Чи заплаче серце одно на всiм свiтi,
Як я з вами плакав?..»
(Т. Г. Шевченко « Думи мої, думи мої»
1839, С.-Петербург)
долю з повним келІшком не п‘єш,
й проклинаєш свою,
огортають думки
і п’янять ще сильніше ніж хміль.
хоч багато пройшов,
побував не в однім ти краю,
та ніде свою тугу і сум
приховати не вмів.
повернутись не можна
снігами захмелених зим,
і сріблиться морозом
в волоссі твоїм сивина…
хоч в осіннім смерканні
ще місяць зійшов молодим,
ти товариш його -
буде туга на двох лиш одна…
а під ранок твій друг
пусту постіль теплом освітив,
ти ж очей не стулив,
наче воїн боровся в бою…
лиш тепер зрозумів:
від печалі не можна втекти -
ради чого ж тоді
залишаєш домівку свою???
© 30-11-2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61001
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.02.2008
дні
летять
пролітають
ракетами
і зірками
спалахують в космосі
відцвітають
смачними букетами
в тих домівках
куди їх приносили
бережемо
у памяті прОжите
забуваєм
деталі й сказане
й поцілунків
уста заволожені
залишаються
ще нерозгадані
памятаються
запахи посмішок
і солодкі
й гіркі
та підсолені
незабутні
і зловлені поспіхом
гріхопадні
та вчора
відмолені
залишаються
в серці ранами
від слідів
і від слів
нанесених
все що було
колись із нами
кровоточить
рясними плесами
і нагадують
нам поєдинками
про дуелі
де були убиті ми
на дні сховані
дні поховані
в трунах памяті
не забитими
© 22-02-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60991
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.02.2008
… сьогодні я був реставратором, -
ТВОРИВ!- не придумаєш в сні, -
картину із білим квадратом
ножем на морознім вікні…
ніколи не був я художником,
хіба коли сад фарбував…
та Бог дав у борг мені ножика,
за те, що талантів не дав.
та зовсім на нього не серджуся,
а може ще й вдячний в стократ,
і навіть не заздрю Малевичу -
бо в мене є власний квадрат.
© 10-11-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60990
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.02.2008
не витрачай слова -
я погляд твій ловлю
і розумію зміст
записаний на вроду.
букетом відчуттів
з мовчанням гру люблю
і відкриваю сейф
твоїх думок без коду.
лиш відблиском очей
чи кутиками вуст
твій образ перейде
в тривкі безслівні мандри.
розгадую тебе,
дивуюсь і дивлюсь
німе кіно
із двадцять пятим кадром.
лиш порух теплих вій
провіє навпіл мить,
і упаде дощем
коштовного каміння...
ти слів не говори –
ми проживем без них,
бо є СВЯТЕ
між нами розуміння!
© 24-05-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60989
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.02.2008
...розкажи мені, вітре, де пісню свою ти залишив,
ту, з якою у шибку сосновою лапою стукав…
Чи у косах у глиці із давніми зшитками в тиші
ти її заховав, щоб ніхто не почув, не підслухав???
...щоб ніхто не почув. Лиш ця пісня, як скалка у серці,
віддзеркалює біль, бурштином у вогні завмирає,
кожним тоном своїм і теплом полумяним торкнеться,
і без попелу слів нас з тобою в минуле вертає.
...нас з тобою в часи, де гаптовану відчаєм душу
відпускали у світ, хоч щокою до скла притулившись,
не замерзли, бо звуки забуті вогонь розворушив
й зазвучали вони, сонні тембри з далека вернулись,
навіть краще, звучніше й тепліше, чим були колись ще
в тому сні… Та й всі зашморги-зашпори просто забулись…
© 02-02-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60868
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.02.2008
Прощаються вагони із пероном,
Гудок пронизав неба височінь.
І многотонно з болем монотонним
Я відриваюсь від своїх корінь.
Відходить потяг в інший вимір часу,
Де теж мене - як тут - додому ждуть,
Спішить моя душа, як той полазник,
Бо й там нові коріння вже ростуть.
За розкладом, що доля написала,
Зі змінами в період відпусків,
Летить життя як потяг до вокзалу,
Щоб я коріння знов своє полив.
І кожен стук коліс у моїх скронях,
Як метроном, веде мене туди...
Прощаються вагони із пероном,
Я ж повертаюсь у свої сади.
© 04-02-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60866
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.02.2008
Яремче. Ватра. В небо іскри.
Вже вечоріє. День присів.
І раптом в тиші звучна пісня,
На сто (мо’ більше?) голосів.
Чомусь здалося - ніби звуки
Пливуть з пітьми такі живі...
І в небо відпустили руки
Дуби й смереки, вільхи й буки,
І полонин високих луки
Завмерли в пісні і в траві.
У вересневому повітрі
Лункіш за тисячу хорів,
Несеться пісня наче вітер
До зір, до місяця вгорі.
І гори слухають - завмерши -
Ту пісню світлу і святу.
Сльози потік до уст завершить
Із верховинських вічних вершів,
І в горлі жаль як ком запершить,
Вбираючи молитву ту...
Намет. Багаття. Над горами
Лунає, кличе мужній спів.
Усі Карпати разом з нами,
І разом з нами увесь світ.
Здається, що моя Вкраїна
Повстала раптом із руїн.
Не плаче, не рида калина,
І рани гоять на руїнах,
І за столом уся родина,
Всі як один...
Летить через усю Вкраїну,
Аж ген до сивого Дніпра,
І в небеса до Бога лине
Величний і живий хорал.
Миттєвостей притихли кроки,
Почувши Тараса слова,
Молитвою звучать високо
І озиваються потоки:
«Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива…»
© 05-02-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60862
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.02.2008
місто площа сніг
чоловік без ніг
сигаретний смог
обволік візок.
брязкає медаль.
у очах печаль
знову сам на сам
а думками – там...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60729
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.02.2008
ти ще у літі,
я давно в зимі,
і осінню
між нами час прошитий…
тобі волошки
шепчуть щось
у житі,
мене
морозять ці
сніги німі,
бо ти ще в літі,
а я все ж в зимі…
ти в літі вже,
а я ще у зимі,
і поміж нас
цвітуть сади травневі…
тобі співає
жайвір
в синім небі,
мені
лиш грає
віхола в вікні,
ти в літі знов.
а я застиг в зимі…
© 26-12-2006, Північ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60727
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.02.2008
кожен день ти приходиш, зимою чи літом, сюди.
набираєш вологу святу, що у серпні, що в січні.
крутиш корбою світ, зачерпнувши відерцем води -
так проходить життя під цю музику - світло-одвічну.
заглядати в криницю, вдивлятись як в прірву біди,
відчувати той подих холодний і мов потойбічний…
і знаходити образ сумний в задзеркаллі води,
і розмову вести із луною про давнє і вічне…
зачерпнути із темних таємних вертепів цю тінь,
і підняти у світ до прадавнього щирого сонця.
освятити губами і серцем її глибочінь
і в собі залишити в той світ це відкрите віконце.
ще поскрипує ланц і на корбі ще теплі сліди,
темні очі-зірки із глибин ніби просяться в небо.
час зникає як лист той горіховий в тілі води,
що упав, почорнів, і лишився… для Долі. для Тебе.
© 27-12-2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60725
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.02.2008
Бачив небесні полотна -
Cині та голубі,
Вишиті без позолоти
Сонця. І без голубів.
Кольору ночі і сутінок
Темних, й напівімли.
З барвами призабутими
Спокою і ковили.
Виткані з дня осіннього
З відтінком вітру в стежках,
І з короваю весільного
На маминих рушниках.
Я розтелив би полотна
Тільки під ноги тобі,
Щоби лиш ти була згодна
Бути в моїй судьбі.
Та я не буду збирати
З неба красу живу.
Краще у снах політати
Разом. А наяву
Сни свої кину під ноги,
Килимом шлях застелю -
Встелиться м'яко дорога
В світ, де тебе я люблю.
В світ цей ступай сміливо
Йди по дорозі снів...
Тільки пробач – була злива,
Неба дістать не зумів.
Жовтень, 2006, Україна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60602
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.02.2008
слухаю тишу
осіннього
хворого ранку
цвинтарний сон
відганяю
подалі як біль
десь за вікном
зацвітає
мінливим серпанком
день
божевільний
як в жовтому
мареві хміль
тиша втікає
у шпарки
віконної рами
вени мої
наповняє
туманом
як кров
я божеволію
подихом тілом
словами
ніч божевільна
зникає
як ковдра
між нами
день, Боже,
вільний
сьогодні
від всього
є тільки
ЛЮБОВ
Жовтень, 2006, Україна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60601
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.02.2008
Чорна ніч-циганка
Нас приворожила-
До самого ранку
Чарами накрила.
По руках гадала,
Перейшла до тіла…
Зорі поховала,
Місяць десь поділа.
Сни блукають поряд,
До нас не заходять…
Чи любов чи потяг
Нами верховодять???
Чорна ніч-ворожка
Зіллям пригостила,
Випили лиш трошки -
Виросли в нас крила.
В небі ми літали-
Крила тріпотіли,
Зорі ми шукали -
Місяць не хотіли.
Сни собі по парам
Поряд десь снували…
Чи любов чи чари
Нами керували???
Чорна ніч-чаклунка,
Визволи з неволі,
Бо вже поцілунки
Відчуваєм з болем.
Візьми свої чари,
Бо вже скоро ранок
Вигляда з-за хмари
Осінній світанок.
Сни прийдуть із першим
Сонячним промінням,
А любов завершить
Ночі ворожіння…!!!
Жовтень, 2006, Україна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60600
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.02.2008
cнився сон - я розлив молоко,
і туманом на наших левадах
я ходив, як сліпий із ціпком,
спотикався,
вставав
і знов падав.
аж до верб, аж до річки дійшов,
відчував прохолоду із неба...
я у хмарах блукав,
і тебе я шукав,
але знов
не знайшов -
і проснувся…
як завжди...
без тебе…
© 14-11-2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60444
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2008
постіль
у жовтій
пустелі
з тілесним
небесним
тлом
море
хлюпоче
на стелі
хоче
у скелі
човном
вітер
не ранить
парус
ранок
танцюючий
сніг
із слів
мила
як тобі
спалось
в жовтій
пустелі
снів
© 20-11-2006, Росія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60443
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2008
Пролог:
«Погода, пане Тарасе, чисто
тропічно-соціалістична...» **
1
Жарить-парить, тільки злива
бруд із вулиць весь відмила...
Мотоцикли тут і там
наступають по пятам...
Ціле місто як в тумані.
відбудовують без кранів -
як мурашки жовдозаді
труться - ПАРТІЯ при владі!!!
...Ось і вибори пройшли
Без усяких революцій,
Контрибуцій- Конституцій -
Як «один» до урн пішли!
Партія дала наказ:
«Голосуй лише за нас!»
Сто відсотків - й може більше,
Не розкажеш всього в вірші..
Тут оаза для Вітька,
Масовика-затійника!!!
«Правду» не знайдеш в газеті
З Хо Ші Міном на портреті!
2
Нарід славить Хо Ші Міна,
Квіти носять до Ле Ніна -
Поважають «дедку» Леньку
І великий, і маленький...
От де б Симоненку рай!
Молоткастий
і серпастий
Відкопай -
в Ханой валяй.
Получилась б «супер- сдєлка»!!!
Тут чекають Сим О (не) Нка!
Кумачів - «большой» запас
(Не кумів – як є у нас!)
Для вождя б приготували,
Сим (не Сем!) - синів б назвали...
Ложки й вилки б в руки взяли,
Палички повикидали
Може б виросли тоді
в СОЦ , тьху, ПОЦ, пчхи - КОМтруді!
Може очі вождь відкрив би,
бо маленьких він не кривдив б,
і розширив б кругозір,
від КРЕМЛЬОВСЬКИХ ясних зір!
3
І зійшла б зоря на Сході,
Для усіх отих народів,
Лиш би пасинки Мавроді
Не повадились на НЮ!
Тут і так всі мільйонери,
Бо доНгами (до холери,
хтось десь гавкнув!? ) усі «кхмери»
відгодовують свиню!
Й в Україні був би спокій,
Козаки у караоке
Приїздили б не співать...
Кондратюк не на Майдані,
А напевно у В'єтнамі
Цю зумів ідею взять?.
Караоке, любий друже,
полюБЛЯють тутки дуже,
бо це просто є бордель!
Не співають тут Валевські,
ні Козловсьські-Могилевські,
«Шанс» працює в ніч і в день!
Для Кузьми з його «Побєдов»
Та Бабешка зі Стрия,
Зовсім інша студіЯ!
Хоч по профілю «отлічна»
Називається музично:
«Зранку до ночі...
Праця дівоча»
О така то, брат, погода
У в’єтнамського народу!
П.С.
(ПеС завив знов десь приблудний,
Азіати - Нема ж буди!)
Може я щось тут загнув,
Не згадав або забув,
Вибачай - продовжу далі
В іншім мило-серіалі!
* прошу не плутати з « пагодой» на в’єтнамсько-російський манер
** всі герої вигадані, та і ніякого відношення до передач Писанки і
Дівєєва-Церковного не мають
© 22-05-2007, Ханой
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60442
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2008
V
Відїзджаю від станції «Києвська»,
відтоптавши всі ноги в метро,
де пройшлася ордища батиївська
в новім стилі чи в стилі ретрО.
Покидаю в страшнім мегаполісі
тих пекельних страхів чорну муть,
й тих людей, що не мають ще голосу,
але може, надіюсь, знайдуть.
Тих собак, що снують скрізь по вулицям,
між машин, між людей і дітей,
тих бомжів, що із пляшкою туляться
у під’їздах до батарей.
Гріють спини на теплоцентралях,
разом з псами-братами у сні,
тих у «кепках» в борделях- сералях,
де їм Пріми співають пісні...
Все змішалось в московській мізерії,
гріє тіло на пічці Іван.
Та загине в Помпеях імперія,
якщо вил’ється квазівулкан!
Будуть вільними діти Ічкерії,
а в «дєрєвнє» згадають про квас -
і загине без духу імперія,
як закінчиться нафта і газ...
© 27-05-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60266
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.02.2008
IV
Відсуваю готельну фіранку,
зазираю у простір з гори
і радію, що бачу Таганку
де Висоцький великий творив.
Він відкрив трохи очі Московії
з азіатським лицем в ті роки...
«Коні, коні брунатно- червонії»
напоїв із руки із ріки...
Пролетіли роки ...і вже «коні»
потоптали зелену траву,
а народу в холодні долоні
дали ваучер як ляльку живу,
що сміялась чубайсовим світлом,
як піднімеш угору чи вбік...
Тільки радість людська не розквітла,
бо біднішим ще став чоловік.
Розтоптали словянські традиції
і залили горілкою рот,
щоб жиріли в столицях патриції,
щоб не встав із колін цей народ.
Розтоптали під танками паростки
вільних слів, із сльозами в очах...
Залишись лиш ракові нарости
на губах, на тілах, у серцях!
© 27-05-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60251
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.02.2008
III
І банкують в крові нафтодолари,
випускаючи газ в «Нотр-Дам»...
Та співають хвалебну ТУТ хорами
із стрільбою і плачами ТАМ,
де з часів Грибоєдова й Пушкіна -
в геноциді царів і господ -
виростав поміж шаблями й пушками
волелюбний чеченський народ!!!
Не зуміють «new» sталіни й берії
побороти ніколи його,
бо скоріше загине імперія,
ніж погасне свободи вогонь,
що палає століттями в людях
і до волі зове Прометей,
з молоком материнським він буде
у крові всіх чеченських дітей...
Не зуміють ніякі Кадирови
розколоти їх віру навпіл,
лиш у волі, любові і мирові
проросте той осиновий кіл,
що забили колись прямо в серце,
і ті рани прадавні живі,
бо не раз ще луною озветься
їхня біль по Росії й Москві...
© 27-05-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60250
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.02.2008
II
Потопають в неоні бутІки,
а на зОлоті з кремлеорлом
кров загиблих без міри, без ліку
неупинним ще б’є джерелом.
І стікає бруківкою площі
та підживлює силою клон -
в тишині гробовій гнойні мощі
для того, хто відкрив лохотрон.
Веселиться московська Рубльовка,
і продувжує чУмний бенкет,
а в Москві-ріці рибна покльовка
пропадає на «ноль» чи на «нєт».
Виростають скрізь царські котеджі
на вкраїнсько-молдавських руках -
постиралися «гОрода» межі,
де панує прихований страх...
Підмітає бруківку узбечка,
за кермом білоруський таксист,
а на ринку грузинів вервечка
помаранчам начищує блиск.
На Тверській українські повії,
й по «масковским» борделям «товар»
продають за рубля в безнадії -
сутенерам приносять навар...
© 27-05-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60246
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.02.2008
I
Я дивлюсь на столицю імперії
з двохголовим орлом на гербі
і дивуюсь: «Як «кепка» із мерії
не зліпила надгроб’я собі?»
Церетелі лишили без бронзи,
металісти не здали «цветмет»,
чи ще більші над «кепкою» боси
із Кремля наложили «запрєт»
за ті «пробки» на двадцять кілОметрів,
що конають у світлі реклам...???
Обійдемось, як кажуть, без коментів,
бо відомо про це давно нам -
як опутали кільця столицю
і за горло задушать її,
а про чисту джерельну водицю
вже забули всі друзі мої...
Бутерброди з ікрою в Асторії,
на вокзалах міліції рай...
Не повернеш колеса історії
у совітсьський гулагівський край, -
богатіють жиріють нувориші,
ті хто вкрали заводи і газ,
заростають ліанами спОриші
на землі, що орати вже час...
© 27-05-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60229
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.02.2008
поет, скоріше просто – бідолаха,
до Ваших ніг впаде, бо знає Бог:
не бачу Вас – себе кладу на плаху,
не чую – ріжу вухо як Ван Гог.
о жінко моїх мрій, моя печале,
в коханні непорочному вогні
ми парою прекрасною би стали,
якби дружиною Ви були не мені.
© 01-08-2007
http://www.verhovtsev.com/stixi/yavash.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60226
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2008
о марева пісень, мов мед,
мене зовуть до зваб,
у самоті полів й серед
людських шумних розваг!
підходжу – вас нема ніде,
ловлю – ви зникли в мить;
та всеодно вночі чи вдень
мелодія звучить.
у втомі бачить мандрівник
у просторі пустинь,
озера сині, й біля них
дерев приємну тінь;
казкові вежі та міста
у сяйві золотім,
немов примарна мла густа,
зникають перед ним –
і я блукаю в млі як птах,
хоч блима промінь в ній,
де сонячних пісень міста
в країні дивних мрій.
але як в браму золоту,
ступаю за межу,
вони тікають і я жду
повторень міражу.
© 30-09-2007
Henry Wadsworth Longfellow
Fata Morgana
O sweet illusions of Song,
That tempt me everywhere,
In the lonely fields, and the throng
Of the crowded thoroughfare!
I approach, and ye vanish away,
I grasp you, and ye are gone;
But ever by night an day,
The melody soundeth on.
As the weary traveller sees
In desert or prairie vast,
Blue lakes, overhung with trees,
That a pleasant shadow cast;
Fair towns with turrets high,
And shining roofs of gold,
That vanish as he draws nigh,
Like mists together rolled,--
So I wander and wander along,
And forever before me gleams
The shining city of song,
In the beautiful land of dreams.
But when I would enter the gate
Of that golden atmosphere,
It is gone, and I wonder and wait
For the vision to reappear.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60224
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2008
де ви, браття? де ви? де?
чи повернетесь до мене?
час нитки свої пряде
на хрещаті гобелени...
залишились на війні
під підбитим бетеером,
привезли в есесесери
вас у цинковій труні...
відбиває відблиск цинк
сліз сестринських, сліз родинних -
брат, онук і мужній син
повернувся в Україну.
повернувся вантажем
славнозвісним «номер двісті»...
гострі почуття на вістрі
не розкриють цинк ножем.
...на хрещаті рушники
вишиті на два кольОри,
час лягає на цинкИ,
з гір чужих принісши горе.
колір чорний - то журба,
а червоний - то кровиця...
і на небо, і на лиця
біла стелиться канва...
в площу Красну камінь кинь
із чужого Кандагару,
Україно, то твій син
в твердь земну лягає даром.
не тебе він боронив
у проклятім тім Афгані,
щоб сидів в Кремлі Вованич
кров юначу він пролив...
та немає вороття –
а в Чечні у роті N-ській
віддають своє життя
хлопці з Вологди й Смоленська,
де чекають матері,
як чекають сина всюди -
небо, зорі угорі
одинакові... і люди...
...на хрещаті хоругви
в батьківських руках старечих,
час прокляття до Москви
материнських та лелечих...
де ви, браття? де ви? де?
повертайтеся, сокОли!
вас із пам’яті ніколи
злодій-час не викраде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60099
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.02.2008
{ Коли татусь на томати сів }
Василь Роман
Коли татусь на томати сів,
Що ХТОСЬ на стілець поклав,
Він як ракета з нього злетів,
А потім по кухні літав.
Я думав - він і стелю проб’є,
«Ну, хто ж це зробив?!» кричав.
Якщо за гнів нагорода є,
То він би її дістав.
Він розривався на кухню всю
І дивний крутив краковяк.
Червоні плями були по лицю,
Немов томат по штанях.
Він бушував як півень старий
Неначе ведмідь ревів,
В ту мить як сідав він на стільчик свій
Той ХТОСЬ на своєму сидів.
By Jack Prelutsky
When Daddy sat on the tomatoes
that somebody put on his chair,
he shot from that seat like a rocket
and practically flew through the air.
I thought he would go through the ceiling
“Who did that! Who did that!” he roared.
If there were awards for conniptions,
then he would have won an award.
He ranted all over the kitchen
and did a ridiculous dance.
He really was something to look at.
tomato all over his pants.
He raved like a ruffled old rooster,
he growled like a furious bear,
the time he sat on the tomatoes
that somebody put on his chair.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60092
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.02.2008
Переклад
Голосніше ударів грому,
Голосніше орлиних банд,
Голосніше, чим біг дракона,
Чи десятка футбольних команд,
Голосніше, чим звук сирени
І від рокоту ста Ніагар,
Голосніш ніж волання Ксени,
Що наносить смертельний удар.
Голосніш землетрусу рику,
Голосніш від прибою хвиль,
Голосніш людожера крику,
Коли падає він у вир,
Голосніше від стад тупотіння
Голосніш, чим гарматний залп,
Голосніш від циклопа хрипіння
Мого татка лунає ХРАП!
By Jack Prelutsky
Louder than a clap of thunder,
louder than an eagle screams,
louder than a dragon blunders,
or a dozen football teams,
louder than a four-alarmer,
or a rushing waterfall,
louder than a knight in armor
jumping from a ten-foot wall.
Louder than an earthquake rumbles,
louder than a tidal wave,
louder than an ogre grumbles
as he stumbles through his cave,
louder than stampeding cattle,
louder than a cannon roars
louder than a giant’s rattle,
that’s how loud my father SNORES!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60074
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.02.2008
ми зустрічались на Йордан,
коньяк і кава - час обмежений,
не хочу йти та щось мене жене,
де хлюпа із хрестів вода
в калюж очиці... губим слід
серед будинків, що вернулися
по древніх та забутих вулицях
у мокрий сніг
від сліз
та слів...
пробач, що нині я мовчу,
бо час для сповіді не знайдений...
ти бачиш світло в млі? то знай де я
розпалюю тобі свічу...
© 01-02-2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59967
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2008
а журавлі летять…
і ти летиш…
і осінь
відлітає за тобою…
«курлú» прощання
туляться до болю
крилом багряним
у смерканні тиш,
до дзеркала душі -
в живу глибінь,
де плин вільги
відмулює джерела,
старих корінь
підживлює дерева,
що в рінь
років
ховають голу тінь,
бо листя відлітає...
і думки -
у рідне небо
з щирим Миколаєм -
до дзвонів
великодніх
повертають,
немов у гнізда
з вирію птахи
до тих дерев...
в брунькову березіль,
лишаючи у жовтнях
літ простуди,
ти знов летиш...
і забираєш біль
та ...
пустка, що лишилась,
коле в груди...
© 26-10-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59950
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2008
"...чоботи, чоботи ви мої,
наробили клопоту ви мені..."
(із народної пісні)
на Різдво зустрічались востаннє,
ти казала «вакацій нема»,
в тебе сесія, моє коханнє,
ніц не зробиш, ти винна сама.
хоч і хочу тебе обнімати,
ліве вухо кусати тобі,
десь аж літом тебе цілувати
я позволю кохана собі.
я ніколи про те не забуду,
та не хочу я згадувать знов,
як Бровко твій, покинувши буду,
на мій чобіт в атаку пішов.
я тікав по ріллі, по городах,
лиш під ранок додому прийшов:
в чорноземі була моя морда,
мої чоботи без підошов...
...як побачив лежачі ті чоботи-
сам подумав би п’яні чи сплять? -
сказав тато: «зроблю напівчоботи,
роззявились мов каші хотять!»
взявся він за роботу й щоночі,
шилом пальці сколовши у кров ,
і під свічку напружує очі -
от що робить із нами любов!
як тріщали йорданські морози
і трусила сніжком заметіль
в муках творчості лилися сльози:
він грішив і терпів ш(с)ильний біль.
заходив кум Петро - і страждання
передались від тата йому,
бо у сінях Петро на прощання
притискав до одвірка куму.
певно тато так творчо шевцює,
що для мами й'му шила нема...
кум Петро у конторі працює
і йому по цимбалах зима...
через тебе кохана, Горпино,
через твого дурного Бровка,
ниють рани мої нижче спини
і тремтить ще від стресу рука...
...чую «Здра-а-а-стє» від фельшерки в сінях -
кум Петро надкусив язика...
вже кінчаю - тебе з Валентином,
твій скажений Пилип! цьом, пока!
© 09-02-2008
* Прошу звернути увагу і відповідно віднестися при оцінюванні матеріалу - бо існує думка, що по наявності у поетичному творі на тему кохання двох пар приведених рим (або подібних, які не ввійшли у формат даного привітання) можна сміливо говорити про графо -"геніальність" авторів подібних публікацій. :)
Тому попередньо прошу розглядати матеріал як анти-графоманський!
Перелік найбільш вживаних пар слів в якості рим графоманами, на основі яких написаний іронічний вірш присвячений Дню закоханих!
кров/любов
ночі/очі
цілувати/обіймати
кохання/востаннє
страждання/прощання
сльози/морози
зима/сама/нема
тобі/собі
буду/не забуду
біль/заметіль
Приклад "найкрутіших" (для гурманів) графоманських рим:
сплять/хотять
чоботи/напівчоботи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59948
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2008
мрії свічками
в минуле стікають
бігають босі
по травах не скошених
юність відснилась
та зрілість чекає
ще великоднього
з миртами кошика
вже відговіло
над веснами липнями
«вчора»
що стало «сьогодні»
бо «завтра»
злетом до віт
прозоріє між липами
іскра-свіча
із небесної ватри
може не варто
чекати
на писанки
в мріях солодких
у юність вертати
є кому завше
гойдати колисанку
світу що плаче
дощами блавату
© 15-07-2007, Ханой
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59937
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2008
приснилась дівчина в вінку
із квітів польових
в очах блискітки у танку,
й щось невідоме в них.
і чарівні як ніч вуста,
і усмішка дзвінка,
така жива, така проста,
ібажана така...
до себе кликала мене
і біг я стрімголов...
не віриться, що сон пройшов -
так і життя мине.
посохнуть квіти, ніч пройде,
та лишаться на дні
в моєму серці згадки, де
ти в чарівному сні...
© 14-07-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59857
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2008
спиняє дихання як риба в пащі щуки
твій стогін монотонний ліжка скрип
малюють спину з пазурями руки
що навіть лак із нігтів в тіло влип
збиваєш ритм як птаха з дубельтівки
в нічному небі то ж не збий приціл
не бий у спину дівко-колотівко
за серце взявся мій сердечний біль
не відривай з грудей мені волосся
і не кусай де мускул «ґлавний» був
ще сили маю бо комусь здалося
що лось кудись пропав і все забув
отак завжди на тім цікавім місці
яке як воду з медом я люблю
мене перебивають дурні «мислі»
у сні коли я солодко хроплю
© 22-11-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59855
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2008
© Vasyl R, 18-02-2008
нема мене давно на тій зупинці
де вітер дах, мов паперовий, зніс:
квиток віддав одній коханій жінці
і по життю водій, як Бог, повіз.
був мій квиток із місцем та комфортом:
кондиціонер у липні, піч – в мороз,
зупинка у ліску за поворотом,
набір книжок - поезій ачи проз...
всіх кольорів барвисто-чиста гама
в калейдоскопі зникла за вікном.
я не кричав «водій, тисни на гальма!»,
а довіряв тій жінці із квитком...
вже той старий задрипаний автобус
десятки раз у капремонтах був,
об’їхавши земний спіраллю глобус
давно перетворився на гарбу...
тонув в снігах і застрявав в болоті
і сто разів я підставляв плече,
а жінку із квитком, мов на роботі,
носив сам на руках героєм Че...
були часи... тепер ми на стоянці,
водій старий утік у дальній рейс -
нові колеса, руль, салон у глянці,
автоматичне відкриття дверей,
і стюардеса-краля - не кондуктор,
і ходить по салону мов модель ...
і де ростуть ті екзотичні фрукти?
де той меридіан і паралель?
де були очі - та сказати годі,
коли у той автобус я сідав?
поаплодуєш матінці-природі,
позазриш тим, хто фрукт в руках тримав...
вернутись на зупинку б - і спочатку
купить квиточка у зворотній бік...
та пізно - син розмінює двадцятку
та й я - старий мрійливий чоловік,
та не жалію, що той дах зірвало,
і що квиток віддав одній лиш тій,
хто пасажиром вчора обізвала,
тренуючи свій голос золотий...
:)
© 18-02-2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59852
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2008
в віконну шибку - зовсім ніби свій -
уявний світ залазив кожний ранок
і , не соромлячись присутності фіранок,
входив навшиньки в тиші супокій.
знімав з лиця останні кадри снів,
звільняв із їх полону, ніби бранок,
усі думки, що місяця серпанок
у сутінках сховати не зумів.
та тільки перший промінь промайне,
втече він як прийшов, покине він мене,
забравши смуток роздумів з собою.
прокинусь – до вікна неначе хтось жене:
у темних хмарах небо вогняне...
і знов нема у світі супокою...
© 02-06-2007, Ханой
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59713
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.02.2008
не кажи, що всім потрібен дощ,
що пекуче сонце землю сушить,
душить горло майданІв і площ
і кривавить світлом чорні душі.
забувай молитвенний прононс,
не чекай від когось порятунку...
з горла рветься закликів пронос:
"сонце заховати за лаштунки.."
в темнім небі дзеркала біди
тіней поза сценою не вбачиш -
крапельку холодної води
випроси на голови гарячі.
як в громах із хмар підуть дощі,
не випрошуй даху для душі!
© 26-05-2007, Ханой
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59710
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.02.2008
ти далі ходиш в чорних окулярах -
в печерах, зворах сутінкових неба
боїшся світла... лиш страшні примари
і чорні круки горнуться до тебе.
учора знов ходив на полювання,
і з другом, кажаном, шукали жертву,
там на горі - не вперше й не в останнє -
карали лиш за те, що ще не мертва.
твої жнива настали, Чорний Пане,
колосся косиш, що росте півроку...
уже край неба свічку полумянить -
в твої обійми направляє кроки
наступній жертві - знов дає натхнення,
з усіх свічад стира її наймення!!!
© 18-05-2007, Ханой
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59709
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.02.2008
ходим в садочок... cтрункі виховательки,
cпати вкладають, годують із ложечки...
gотім шепочуть на кухні приятельськи:
« бачила... в Діми... з-під простині ... божечки!!! ...»
в школу пішли, де писати навчилися
перші слова на паркані сусідському...
перші уроки...а ми вже побилися
за ту Наталочку – «згадуєш Міську, а?!»
потім портфелі носили як наймані,
списувать завжди контрольні давали нам...
так і лишились дівчата незаймані
нами... за ними ніяк не встигали ми...
а як настали пора інститутська,
вирвались з дому від тата і мами,
то вже позазрить братва вся когутська,
з гордими спинами і головами...
були часи... і пивусик поквасили,
в час як між парами мали віконце...
зараз лиш граємо в «класики» (в класиків?!),
промах – і спроба попасти у ... сон це-е-е...
© 17-05-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59549
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.02.2008
не бережем завжди того, що маєм
і погляд винний від людей ховаєм,
від друзів, від батьків чи від дружин…
і плачем втративши ту цінність, як довіру,
та сліз вільгу змива любов їх щира,
лиш Бог запише гріх іще один -
у списки, що складає з роду-віку,
ще від Адама їм немає ліку,
бо кожен знає, що святих нема…
лиш він Творець судом карати може
в тих категоріях, де заповіді Божі
та наша совість грішна і німа.
наш світ жорстокий, світ наш божевільний,
тіка від істини святої у підпілля,
та око Боже бачить й в глибину…
рука Його карає і прощає,
ти жив, грішив і ось тебе немає –
заснув навіки у безмежжі сну.
в свою Голгофу хрест важкий довіку
нести потрібно жінці й чоловіку,
і падати, й вставати із колін…
хоч не Варава ти з доріг бандитських,
І не Пілат, що править судом світським,
та судний день у кожного один.
на Божий суд – в хрестах як на параді -
ставати всім , хто - бідний, хто - при владі,
і тим, хто золота зарив мішок…
і не поможуть сльози і багатство –
хтось піде в пекло, хтось у Боже царство -
всім по заслугам відміряє Бог…
* Йом кипур - судний день
_____________________________________
© 30-03-2007, Ханой
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59539
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.02.2008
вільний крок по клітинках щоденних - не біг,
не спіши – на війну не зібрався Мальбрук.
хід обдумай не раз, щоб суперник не зміг
мат у відповідь дати...
до потиску рук.
в чорно-білих тонах дні і ночі розпук,
з краю в край королівства - чорнОзем і сніг.
ні морозам, ні спекам не стримати рух,
орють «чорні воли» -
не один з них поліг.
їхня доля одна - до межі перти плуг,
та вона, наче марево, суне десь в бік,
бо беруть і деруть дупло-мати за «фук»,
їх ні в свиті, ні в світі
не меншиться лік.
на гросмейстерський «рейт» не вплива якість вин,
в чорно-білім вбранні у сорОк карнавал -
тільки брязкальців блиск золотої канви
їх п'янить... і шумить,
мов шампань, голова.
у таємних інтригах дворів королів
в комбінаціях розуму - крики «пся крев!»,
а прості пішаки на роздоллі полів
офірують на примхи
своїх королев.
© 14-01-2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59534
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.02.2008
відчуваєш вібрацію:
круки видзьобують небо,
решетують дощі
та проміння дозують щоденно.
нашпановані хмари,
старезні гуцульські верета,
посивіли від звуку
що лине навкруг безперервно.
і спадають кавалки
від неба на яблунь скелети,
що відловлюють їх
і ховають в глибоке коріння,
щоб мовчать до весни,
бо забуті слова та сюжети,
а із будки суфлера,
здається, не буде спасіння...
одзовись, промайни
серед чорної темної ночі,
посвіти ліхтарем
серед хмар за лаштунками сцени -
вже виставі кінець,
бо безслівно любов-тамагочі
із призивом "банзай"
помира... як чучхе Кім Ір Сена.
© 01-12-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59420
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.02.2008
не мовчи - говори,
бо мовчання - це біль,
що тріпоче безвільно,
як зв'язана птаха.
кожне слово як порух,
як дійство в тобі
є звертанням
до Будди,
Ісуса,
Аллаха...
не мовчи - говори,
вибий подихом клин,
із легень, із гортані,
з аорти, із серця...
кожне слово твоє –
почуттів дивний плин,
твоя пісня-ріка,
що до моря ввіллється...
не мовчи - говори,
видихай, шепочи,
той хто чує -
відчує твоє тихе слово...
якщо можеш мовчати –
мовчи,
та кричи,
якщо маєш у собі
краплинку
любові.
© 16-01-2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59407
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.02.2008
десь у жовтій кімнаті
де колір впливає на
настрій
на усіх моніторах
однакова жовта
заставка
і моргає в куточку
екрана грайливий
чугайстер
випромінює жовчю
і плаче неначе
забавка
там за жовтими вікнами
тихо похлипує
осінь
ллє жовтаві дощі
на дерева вже без
капелюхів
і на небі ключі журавлів
поминальну
голосять
і на крилах несуть
у світи хворобливу
жовтуху
там у жовтих пісках
зутрічатиме їх
жовте сонце
а на озері тихім
соломяні жовті
хатини
і рибалки із жовтим
лицем на човні
голі й босі
витягатимуть з ятіря
жовту як місяць
рибину
повертають думки
серед білих світів
і дорога
у минуле у осінь
веде в божевілля
скажене
зупинивсь на червоний
чекав тут на жовтому
довго
що нарешті діждався
для мене заблимав
зелений
© 12-12-2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59297
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.02.2008
...Потепління глобальне на звірів впливає смертельно,
Навіть бурі ведмеді в барлогах заснути не можуть
І тепер смокчуть лапу з відкритими навстріч очима.
А великі кити викидаються часто на берег,
Бо озонові шпари відкриті в Землі капелюсі,
І ніякі учені не можуть зробити нічого…
...Ви помітили – звірів усюди все менше і менше,
І у цій ситуації винні не тільки мисливці,
Хоч стріляють вони часто-густо і пальцем у небо,
Бо коли вони в ціль ще б навчились влучати достойно,
Не було б їм ціни і так само як їхнім трофеям,
А не меншилась кількість звитяжців підчас полювання...
...Не рогаткою й луком сьогодні відомі звитяги -
У полях, у лісах, у морях чи у небі під сонцем -
Нові методи з іншою зброєю є популярні:
Автомат і отрута, чи мила (тротилу) брусочок,
А недавно колесами звірів ще стали давити,
Тільки тих, що від куль не тряслись й не тікали ніколи...
...Розставляють пастки на звірину дрібну і велику -
На птахів голосистих, на лані тендітні й прекрасні,
Продають їх в клітках у далекі заморські країни
Та й у близькі, де бранці вітчизну свою забувають,
Бо їх голос і тіло втрачають до рідного потяг,
Коли думка про волю пропала і шлунок забитий...
...Може звірі втекли в густі хащі подалі від світу,
Щоб не відать, не бачить як він помирає у чварах?
Бо якщо рідні браття уперті й межу не поділять
між собою і також не можуть знайти спільну мову,
то і матір заплакана буде ходити між ними,
і нема в тій родині ні ладу, ні волі, ні щастя...
...Потепління глобальне на звірів впливає смертельно,
І ніякі учені все це пояснити не зможуть…
© 31-01-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59293
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.02.2008
тиша вигукує болем,
щемом із лівого боку,
ніби ножем гострим коле
із середини потоком...
тиша калатає сумом,
пульсом відлунює в скронях...
скільки думок передумав
тут, на цвинтарному лоні...
тиша така потойбічна
мовить простими словами...
біль, наче паморозь вічна,
вічністю стала між нами...
скільки ночей у безсонні
серцем вгамовував тишу...
лиш на цвинтарному лоні
інша вона. зовсім інша...
© 02-02-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59184
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.02.2008
Миколаю
Ми Мовчки
Молились Малими,
Молодими
Ми Мріяли
Мати Магічну Мету…
Медитації Медом
Миттєво Маліли,
Мокрі Мешти
Минали Монтани Мосту…
Молокаву Муку Місять
Містом Машини,
Мчить
Маршрутом
Магічного Мороку Мить…
Мерзлий Місяць
Мовчить -
Молодіє Малинно,
Мідно Меркне
Мінорність
Минулих
Молитв…
© 23-12-2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59175
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.02.2008
під небом чистим, де зірки
і місяць дивляться ласкаво,
торкаюсь ніжної руки
і падаєм в зелені трави.
цілунком губи затулю,
щоби ніщо не говорили,
бо всі слова – окрім «люблю»
давно вже знаю, моя мила.
торкнуся до твоїх грудей,
які в напруженні чекають,
котру вже ніч, котрий вже день
від нетерпіння зомлівають.
все тіло в пристрасті горить
від ніжних доторків й цілунків...
солодка мить, коротка мить -
найкраща від усіх дарунків.
в напруженні в мільйони вольт
сплелись тіла, думки і руки,
і проситься жагуча плоть
звільнити неповторні муки.
і в завершальний битви час
звучать слова мольби до Бога...
і щастя огортає нас,
як виллється п’янка волога...
© 24-04-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59057
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2008
Tomorrow already is coming
And it is our prison.
You are my dear Clio,
I am your pharaon…
--------------------
Наступало вже завтра
Й забирало в полон…
Ти моя Клеопатра,
А я твій фараон…
Пірамідою слова
Я в тобі проросту…
Тільки ти будь готова
Боронити мету…
Боронити всі цілі,
Всі гріхи і вину…
Я ж на тілі, як в Нілі,
Потопаю, тону…
Готувався до бою -
Вірний меч нагострив…
До нічного двобою
Я не їв і не пив…
Готувався ретельно -
Докажу я тобі…
Бій наш буде смертельний,
Говорив я собі…
…Ще наш бій не почався –
Білий прапор піднявсь…
Ось чого я боявся,
Ось чого не чекав…
Ти капітулювала
І без бою здалась…
«Не сьогодні,- сказала,-
я з рахунку збилАсь…»
Я рятуюсь від Нілу,
І не буду на дні…
Ти ж тому відступила
Бо критичні вже дні…
Ти моя Клеопатра
А я твій фараон…
Червоніє ще ватра,
Наближається сон…
------------------
You are my dear Clio,
I am your pharaon…
Fire continue reddish
and dreams please came on…
Жовтень, 2006, Україна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59050
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2008
похила хвіртка і дахи поснулі,
плантації амброзії - бренд-клас...
тече життя законами Бернуллі
як ріки сліз і бід в мільйон пуаз...
хрести віконниць дивляться крізь шибку,
ціпком підперті двері - комунізм!
не тягне дід із бабою вже ріпку
з землі тепер... давно в землі самі...
...і тільки мишка у кривій стодолі
сплела кубло сімейне в лантухах...
немає казки - є життя і доля
...і пустота старих і рідних хат.
казок герої усіма забуті
та тільки часом - як приходить сон-
дух як дідух сідає на покутті
і вигляда когось в хрести вікон...
© 13-02-2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58883
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.02.2008
загубитись в снігах, не вернутись в минуле ніколи,
заморозити душу в саду ялинковім, і навіть
понадіятись, що на мисливських оленячих ловах
хтось стривоже тебе і повторно ще жити заставить.
зупинити свій пульс і у хвойному стилому лісі
перебратись у ягель без янгольських райських мелодій –
щоб торкнулась губами тебе молода олениця
й скуштувала без страху того, що під снігом на споді.
щоб набралася сили і навіть від тебе забрала
все тепло, що було до морозу цього без остатку.
а у танго - мисливськім двобої свій страх подолала -
перемогу здобула над Богом.
навесні.
малим оленятком.
© 09-12-2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58591
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.02.2008
Сни Собі Солодкі Сад Старий Співає.
Стримує Самотність - Серпень Спас Стрічає.
Стримувала Стріха Сліз Солоних Струмінь.
Стомлювалась Стиха Свята Сила Струму
Стіни Спальні Стинуть - Сутінь Сріблом Сипле.
Сливи Сині Стигнуть. Сад. Самотня Скрипка.
Струни Скрипки Спали, Смикалися Сонно…
Схлипували Скали Солоні Сезонно.
Скинуті Сандалі - Світанкове Скерцо.
Сонячні Скрижалі Світле Спасли Серце.
Сипляться Сніжинки - Стеляться Степами.
Стерлися Стежинки Срібними Стопами.
Сьоме Січня – Свято, Скоро Сколядуєм
Стилічним Стакатто Сінно Сни Сумують.
Світла Серенади Садом Сни Скликають.
Сонячні Сонети Спів Свій Сповивають.
Снігурі Синиці Серед Срібла Снігу
Солодким Суницям Стелють Сіті Сміху.
© 18-12-2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58578
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.02.2008
Я тобою хворію, Чукотка,
Ти далека й холодна як лід…
Мої ліки - ожина солодка,
З гіркотою непрожитих літ.
Твій далекий незвіданий берег
Вабив так, що я марив у сні…
Ти закрила для всіх свої двері,
Щоб з порогів не вносили сніг.
Не хотіла пускати нікого,
Таємниць привідкрити вікно…
Як повірити в доброго Бога???
Де шамана шукати дзвінок???
Заховала всі чари від світу -
На оленях ніяк не дійти…
Посміхалась ти теплому літу,
А зимі віддавала пости…
Твоє літо коротке мов постріл
І болюче укусом мошки…
Бо найкращі для тебе є гості -
Це зима, і вітри, і сніги…
О Чукотко, тобі моя леді,
Ще чекати на жалість вельмож…
На снігу залишили ведмеді
Слід глибокий… І в серці також.
© 08-02-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58441
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.02.2008
пастель осіння...
подихи розмиті,
тіла сплелись плющем -
і під дощем
від почуттів гойдає...
стилий вітер
обійми рве
і парасолю вщент
з «трьома слонами»...
омофóр Покрови
вкриває нас...
ти долю не кленú -
нам добре разом...
ліпляться кленові
листки на груди
ніби ордени
за те, що небо
нам сьогодні стеля,
а «три слони»
розірвані - тотем...
тут долю
- поцілунками пастельно -
ми пишемо
в співавторстві з дощем!
© 21-10-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58420
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.02.2008
…Тут за вікном цикади
Співають серенади
І запахи сандалу
Пронизують озон…
На місячнім тарелі
Є твій орнамент, Делі,
Що забирає й далі
І спокій мій, і сон…
Корови всі священі.
А мавпи розпущені,
По вулицях гуляють
Як в березні коти…
І дикі ці лангури
На тротуарах й мурах
Народ весь забавляють,
Піднявши вверх хвости…
А ще вони привчені
Залізти до кишені,
Чи навіть на балкони-
Такий у них вже фах…
Та як сезон настане
На персики й банани -
Немає перепонів,
Бо повно їх в садках…
Не лиш вони голодні,
У цій страшній безодні,
Для всіх живих потреба -
І кожен хоче «гам»…
І бачив я в столиці,
Як тисячі «індійців»
Живуть так «просто неба»
І моляться богам…
Боги у них є різні
І Будди, Рами й Крішни,
І храмів тут мільйони,
Про всіх не розказать…
Краса їх фантастична,
Історії містичні,
Та й як не бий поклони –
Індус ти – не козак…
Хоч є таке повір’я,
Що з нашого подвір’я,-
Із Скіфії до Інду,-
Всі арії прийшли…
Тепер брати з Мітталом,-
По сталі і металу,-
Немов дарунки східні
І нам щось принесли…
Бо ще є в них палаци...
Що в них ? Ніхто не бачив?
Живуть в них махараджі
По нашому – царьки…
То золото і срібло,
Що Індія нашкрібла,
Вам рахувать не раджу-
Чуже ж бо, не з руки…
…Спускаються тумани,
Мов хвилі від дурману,
По всій отій столиці,
Але то не біда…
Бо дні тяжкі в індуса,
Хоч хочеться й спокуси,
Та й жінка просто – Миця,
А не якась Бурда…
А щодо Камасутри,
То є прислів’я мудре:
Якщо дітей багато,
То й є в сім’ї любов…
І повертає тато
До халабуди-хати,
Де хочеться кохати,
Й любити знов і знов…
© Січень- Лютий, 2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58297
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.02.2008
всі дороги
ведуть до рими -
на сумління
нема пробачень -
є бажання
непобориме
відшукати
межу означень.
відкопати
у слові корінь
і заснути
під треті півні,
а на завтра
у Times New Roman
слово вкласти
в рядки нерівні.
...не приснилося –
відболіло,
залишилось
у шрамах літер,
великоднями
відговіло
й полетіло
у світ як вітер.
і у сіті
коня не вловиш,
якщо виросли
в нього крила...
...першим, кажуть,
що було слово
другим - знаю -
до нього рима!
© 16-10-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58287
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.02.2008
слухав голос дивний твій і чистий,
ніби звук тонкий дзвінка дверного:
на тонах високо- цимбалістих
ти терзала спокій ймення мого.
скло в дверях вібрації сприймало,
як мембрана в радіо-колгоспник,
і здавалось вибухи напалму
до вітальні завітали в гості.
голову ховав я, наче в битві,
щоб не зачепило ненароком
твоє слово - гостре ніби бритва,
рикошетом кулі чи осколком.
і, коли набравшись сили духу,
різко в кухню відчинив я двері -
ти була в зеленці, ніби «духи»
обстріляли твого БТРа.
твої губи теж були зелені...
ніж кухонний з крапельками крові
обеліском витріщивсь на мене
наче на могилі м’ясникові.
на столі, віддавши богу душу
ще за Атлантичним океаном,
красувались мерзлі ніжки Буша -
п’яно-сині, а чи синьо-п’яні.
пригорнув тебе, моє кохання,
«ти ж не вперше пальчик ріжеш здуру…»
...тиша почалась з твого мовчання,
як прикрив цілунком амбразуру.
© 11-12-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58160
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.02.2008
козирні карти - в прикупі хрести
а почуття твої зовсім че(и)рвиві
молитви Будді віддаєш і Шиві
й сама не знаєш
в масть яку піти
і думка мов на іспиті - чи (з)даш
немов ти зараз робиш крок у прірву
чи по жирах пройтись чи прямо в чирву
бо потім вже
не буде перездач
вже затверділа в дерево лоза
а ти свій хід обдумуєш завзято
і без вина б’є кожного туза
винова краля
дама винувата
ця ж гра не на зеленому сукні
і у борги надіюсь ти не влізеш
влаштовуйся зручніше щоб мені
не на спині
розігрувати
мізер
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58148
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.02.2008
мені всеодно, що на півночі досі зима,
і літо коротке не скоро повернеться знову,
що нас там з тобою, мій друже, сьогодні нема -
у інших світах ми чужу вислуховуєм мову.
бо світ цей такий - ми нічого не можем змінить,
така наша доля циганська - торкати всі неба...
тримаймося разом допоки триває ця мить,
що в безвість тікає назавжди від мене й від тебе.
мені всеодно, що звела нас країна, яку
ми й наші народи чомусь не рахуєм за сЕстру,
від неї залежим - й клянем свою долю гірку...
мирімся з цим, брате, бо довго ще ношу цю нести.
бо люди не винні, що правлять той бал наверху,
вони не здалися і мають у Бога надію...
зірки не погасли на спільнім Чумацькім шляху,
і сонце одне ще приходить у кожну неділю...
мені всеодно, що удома другІ звичаЇ,
що віра твоя признає лиш Ісу як пророка,
я їх поважаю, як ти поважаєш мої,
бо спільну вечерю ділили з тобою півроку.
бо що нам ділити з тобою, мій друже, скажи –
ділились і будем ділитись ще хлібом-лавашем,
а сіль хай залишиться недругам там на межі
в північних сусідів, де долі зустрілися наші...
© 20-05-2007, Ханой
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58141
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.02.2008
ти фехтувала
словами
й колола у серце рапірою
арію плачу
в театрі абсурду
співала
правдиво й на біс
сонце пробач
і прости
та мені ти
здавалась не щирою
краще
мовчи
не кричи
не зови
не моли
і не лий гірких сліз
партія миру
у третьому акті
як завжди
фінальною
а увертюра басів
і кларнетів
без слів
другу дію почне
сонце пробач
і прости
та мені ти
здавалась банальною
краще не грій
не шалій
не дурій
і не смій
а послухай мене
слухай тональність
і перше за все
розбирись
із мажорами
ті хто навколо
а пасму хмарок
я із неба
і сам прожену
сонце пробач
і прости
ти повинна
співати бадьорою
краще
всміхайсь
румяній
рожевій
пломеній
і згадай про весну
ритм безумовно
завжди існував
і є річчю
важливою
слухайся серця
та ритму його
а не оплесків
всіх глядачів
сонце пробач
і прости
ти повинна
кохати щасливою
просто кохати
щоб спів твій
кричав
і мовчав
усміхавсь
і зігрів
© 19-11-2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58140
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.02.2008
не вірте ніхто і ніколи, що осінь
лишилась монашкою,
бо скільки вже можна хвалитись
своєю цнотливістю?
доглянутi краплі, як нігті, по спині
пускала мурашками
й лягала додолу у трави спокійно
і без вередливості…
похмурим і стомленим поглядом
в хмарах кохалася,
без грому і блискавок все-таки була
ледь мазо-навіжена.
щось з довгим пшеничним волоссям
давно не стрічалася,
а тільки з рудим і коротким каре
як «під хлопця» підстрижена?
уміла вона хну персидську
розбавити до консистенції,
а потім у суміші з сонцем
й дощем розплескать акварелями.
ще й снігу трусне - й з мелірованим
пасмом залише каденції,
в кінець з листопадом фліртне
і віддасться, бо вже паралельно їй.
палкі поцілунки холодні
прощальні від нього дістануться,
пройдуться в останнє лісами
покритими спільними тайнами…
не вірте у те, що монашкою
юною осінь останеться,
то інша прийде
через дев’ять знов місяців.
чиста й незаймана.
© 01-12-2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57995
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.02.2008
ти сила вулкану, твій кратер почав
кидати у просторі версій
каміння,
яке він у пазусі мав
і грів до пятьсот власних цельсій.
я й сам би не проти
торкатись грудей
чи навіть
заснути у грудні,
між ними сховатись
від світу ідей,
забути
всі справи марудні.
можливо присниться історія лав,
що кратер твій кидає часом.
продовжуй - бо скільки віршів промовчав,
то й цей промовчу
цього разу.
© 06-12-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57992
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.02.2008
не обминай
мене, любове,
на перехресті не звертай,
не покидай,
не остудú
іскронадію цю останню -
живу ще крапельку кохання,
як стúгму,
в грудях галайдú -
торкнися мого серця та й
тепла дай
зашпорам терновим.
© 06-01-2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57991
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.02.2008
і райський сад, і яблук дивний смак,
і ніжні відчуття по всьому тілу
з’явитись можуть справді тільки так
серед зими - бо ти цього схотіла...
моя душа прийнявши теплий душ
згубилася у світі павутини:
шукала в гуглі Жоржі Амаду,
у шахи грала з другом з Палестини,
читала Мілоша і Бродського вірші,
а потім ще Руданського Степана...
і так прекрасно було цій душі
без натяків, що судний час настане.
а ти спокусниця із яблуком в руках
із ванни у костюмі Єви вийшла -
модем глюкнув, затріпотів як птах,
сигнал пропав, неначе третій лишній...
моє ОГО враз стало «ого-го»,
душа у тіло повернулась раптом...
скажи чому, чи правильніш чого
ти стала в позу....із питальним знаком?
і браму в рай відкрив святий Петро,
щоб знов той рай пекельно ми відчули...
ще й зараз тулиться до мене те ребро,
з якого Бог створив... бо ти вернулась...
© 03-12-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57879
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.02.2008
на зимові квартири ніколи курінь не зміню,
бо на кухні в шість метрів від ватри не виживе блиск,
від ялинок тепло із прадавніх родовищ вогню
пірамідно не здійме у небо думок обеліск...
я не зможу шпалерно тулитися тут до стіни,
чи висіти у просторі неба як штора крива,
підбирать в телевізорі зорі каналів війни,
де на серці кулак антрацитову гниль розбива...
і чадіти від дружнього газу з комфорок брудних,
павутину торкати схололих ребер батарей,
і вмирати, закутавшись в клітчастий коц як в рудник,
видихати сто днів ще метанову смерть із грудей...
краще в гори піду - у полон смерекових газдинь,
занесе до колиби снігами у зворах мій слід:
тут залишусь і з лісом, і з небом - один на один,
щоб не чути як стогне від старості дивний цей світ.
© 24-12-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57873
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.02.2008
дощогляде, ночоблуде,
не проси у свічки дива -
віск розтопиться і диму
струмінь щезне у нікуди.
гніт пригнітить тишу світла,
губи спрагою осушить,
і в відкриту навстіж душу
знов поверне тінь від вітру.
Перунові грізні пальці
розсічуть темряву навпіл,
стукне в шибку злива – Мавка...
"дочекався, ночезвабцю?!"
© 10-08-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57858
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.02.2008
сонце - очі сховай
за повіками хмар
надвечір’я
багрянять заграви
сивий місяць вівчар
випускає з кошар
зір отари
на неба отави
острівки полонин
ікебани прощань
зачіпають
верхівками зорі
ніч торкнулася дня
Інь зустрілася з Ян
сонце темне
а тіні прозорі
зріле листя спада
у жовтневих садах
тільки яблука
журяться пізні
чом не зорі вони
і з дощем восени
опадають мов сльози
на тризну
ось і осінь прийшла
надвечірна імла
літа пахощі
здибала в сіні
де Церера й Морфей
в голограмах тіней
грають вдвох
голодрами осінні
© 28-09-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57851
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.02.2008
заблукати в місті серед вулиць,
одягнувши темні окуляри…
йшов на сонце - доля відвернулась,
боком заховалася за хмари.
перехожим заглядав я в очі,
в них блистіли сполохи вітринні…
шлях хотів знайти як найкоротший -
виграв мить, але програв години.
краплі поту на чолі як грона,
стигли в сонці та думками стислись,
не солодкі, а як біль солоні,
і терпкі, і навіть перекислі…
місто ставило пастки даремно,
в лабіринтах сірих стін подібних
на великі камяні дерева,
де гілками жалюзі на вікнах.
зупинитись і зібратись духом?
роздивитись в глибину кварталів?
запитати правильність маршруту?
де мета, куди звернути далі?
та назустріч йшли одні лиш тіні,
їх обличчя в німоті незмінні…
тіням окуляри не потрібні,
і вони втікали за промінням.
…скинув окулярів перехрестя,
день тікав у вчора як в тумані,
та вело мене далеке серце -
зірка із туманності «чекання»…
мої кроки ніжили бруківку,
що холола в сутінках прибулих…
досить… зупинив фантом- таксівку,
сів у ніч. вертаюсь у минуле…
© 27-03-2007, Ханой
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57764
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.02.2008
коли
[зів’яле
зілля
зустрічей
забутих
гербарієм мовчить між сторінками
вся книга пам’яті нагадує тобі
« to be or not to be»]
коли
[потоки
почуттів
піснями
перебродиш -
той берег не впізнаєш, бо з роками
потік зіллється в річку, річка в море
«Memento mori»]
коли
[мажорна
містика
минає
манівцями,
а ти у друзів просиш допомоги.
то пам’ятай завжди - судилось нам
"cherchez la femme"]
коли
[ялинки
ятрять
ядом
ями
в заплетених вінках - звернись до Бога
з душі гріхів останніх камінь
скинь
Амінь]
© 08-08-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57740
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.02.2008
сивий ранок у тихій кав’ярні...
пізня осінь напилась гербати...
і дівчата, що вечором гарні,
роблять каву старому вар'яту.
вже волосся давно треба стригти,
бо дерева і ті уже лисі,
до фриз'єра учора не встиг ти
і скребочеш рукою по стрісі.
«баки» крутиш, що той циган сонцем,
і збираєш думки всі докупи:
"co to będzie jak będzie po koncu,
do jednego to miejsca - do dupy..."
крізь сумну заґратовану шибу
чути фірмана випите «гайта»,
та не треба додому спішити,
бо чекає отут твоє «завтра».
бемкнув дзиґар на ратуші гулко,
птаха тьохнула десь під жилетом -
після кави приймати піґулки,
то не добре є, пане поете.
парасолька- коштурка, як п’яна,
притулилась горбата до стінки...
сивий ранок у тихій кав’ярні...
пізня осінь - поетова жінка...
© 30-10-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57738
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.02.2008
...уже не чекає нікого ніхто -
чекання ліміт закінчився раптово...
і погляд холодний, і кинуте слово
кит-час підібрав - і ковтнув, як планктон.
між нами німе чорно-біле кіно,
дарма віддали гонорар сценаристу,
а той діалоги пропив всі дочиста -
є Чарлі,
є Мері,
осіннє вікно...
---------------------
...крізь шибку сльозливу по вулиці доль
у кадрі сонливім сумні перехожі,
як пари сновид, що зійтися не можуть,
обличчя ховають у тінь парасоль,
і згорблені ношею клаптиків неб,
що разом з дощем над їх душами виснуть,
шукають себе, поки рак ще не свисне
чи хтось на горі
не встругне
НЕП
чи реп...
------------------
на ліжко із стін відбиває екран,
межа володінь розрива простирАдло:
- «аусвайс покажи, і проходь»
- «прости, ладо,
у мене шенгенська у твій Ам-стер-дам,
то може запалиш червоний ліхтар,
бо свічку здається ще ставити рано,
і ноги піднімеш у рухах канкану -
нехай сценарист
пропива
гонорар...»
------------------
... сьогодні дощить безлімітний четвер,
то може повернеться П’ятниця завтра
і звук поряд з титрами з’явиться раптом,
ще й чергу словесну
дасть
твій
машингвер...
© 13-11-2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57737
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.02.2008