Галина Яцків

Сторінки (2/200):  « 1 2 »

Брейк данс

Моє  життя  -  то  вічний  ритм,  брейк  данс!
Тому  не  можу  просто  так  заснути.
Питання  вічне:  бути  чи  не  бути?
А  може  то  і  є  останній  шанс?
Не  можу  я  так  просто  проминути!
А  хтось  у  душу  влив  отрути
І  думав,  що  я  просто  впаду  -  бамс!
А  я  на  "бути  чи  не  бути"  скажу:  "Бути!"
Ще  з  не  такої  виходила  скрути...
Я  не  упущу  свій  останній  шанс.
Агов,  життя,  давай  продовжимо  брейк  данс.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873589
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2020


В колисці

Хто́  знає  долю,  коли  він  іще  в  сповитку?
Коли  ще  цілує  матуся  рожевії  щічки,
Коли  ще  не  можна  їй  їсти  червоні  порічки,
Коли  з-за  фіранки  татусь,  підморгнувши:  "Ку-ку"...

Ти  усміхаєшся  сонцю  і  небу  -  усім!
Тобі  ще  не  знати,  кому  усміхатись  не  треба...
Під  захистом  ти!  І  немає  в  матусі  потреби
Будитись,  допоки  боги  забавляють  ще  грім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873583
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2020


Ні в горі, ні в радості

Як  ніч  вдягне́  свою  важку  хустину,
А  місяць  їй  сплете  легку  вуаль,
Тебе  не  кликну  на  п'янку́  гостину...
Чи  то  на  щастя,  може,  чи  на  жаль.

Ти  постоїш  скуйовджено  хвилину,
Складеш  долоню  сильну  в  ніжне  "па".
Я  зненави́джу  нічку  горобину
І  десь  на  пле́чі  всядеться  журба.

Не  знаю,  де  подів  кирпатий  зорі,
Я  би  до  них  вимірювала  даль...
Нема  того,  що  в  радості  і  в  горі...
Нема  того,  що  в  бідності,  на  жаль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871140
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2020


Живу танцюючи

Життя  -  то  велике  коло...
Ми  йдемо  крізь  призму  часу.
Мені  хтось  довірив  соло
І  я  розпочала  з  вальсу.

А  потім  були  фокстроти...
І  танго  було  трагічне...
Душа  -  то  одвічні  соти,
А  серце?  Воно  -  не  вічне!

Життя  перебігло  в  польку:
Здається,  я  задиха́лась...
У  дощ  всі  -  під  парасольку,
А  я  під  плащем  ховалась.

Ті  "танці"  мене  навчили
І  дихати,  й  жити  рівно.
Вже  інші  язик  сточили,
А  я  -  небагатослівна.

Я  думку  свою  відточу
І  викладу  на  папері.
А  потім,  якщо  захочу,
Комусь  привідкрию  двері.

І  хай  у  тривожнім  танці
Мене  хтось  не  розуміє.
Милуйтесь  вином  у  склянці!
Здається,  що  з  ним  хміліють...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868967
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2020


Спитай мене

Спитай  мене  і  я  тобі  розкажу,
Що  відчувала,  як  плювали  в  душу...
О,  то  не  сіль  у  білу-білу  кашу,
Та  я  про  те  казати  всім  не  мушу.

Спитай  мене  і  я  тобі  признаюсь,
Як  то  було́,  як  я  від  всіх  закрилась...
Про  щось,  напевно,  й  досі  тихо  каюсь...
Щось  прижило́ся,  з  чимось  примирилась.

Спитай  мене  і  я  тобі  повірю,
Що  ти  не  клав  у  бочку  з  медом  дьогтю.
Що  то  не  ти  у  серці  вішав  гирю,
Не  через  тебе  віям  моїм  вогко.

Спитай  мене  і  я  тебе  забуду,
Бо  що  тепер  я  можу  ще  хотіти?!
Вже  не  боюсь  ні  осуду,  ні  суду!
Давай  поставлю  в  вазу  твої  квіти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868962
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2020


Про сивого гнома

Моя  весна  забрала  свій  початок
Із  тих  джерел,  що  жили  за  селом.
Там  у  канавах  плавали  качата,
Їх  пильнував  в  кущах  старезний  гном.

Увесь  мій  страх  засів  у  тому  гномі,
Він  випасав  щоріч  нових  качат.
І  був  завжди  у  блискавці  і  громі,
І  в  людях,  що  усе  життя  бурчать.

Зима  в  тих  водах  викувала  за́мки,
Довкола  них  все  зябнув  очерет.
Та  навесні  вода  ламала  рамки
Усіх  картин...Й  співала  свій  сонет.

Спливали  води.  Ні,  вони  міліли!
Мабуть,  втопився  той  правічний  гном...
Хати  потроху  в  селах  оніміли
Й  в  пошані  вже  ніхто  не  б'є  чолом.

Усе  якесь  розгнуздане,  мов  коні...
В  них  враз  ожив  той  гном  з  очеретів.
Хтось  шепче  знов  своїй  маленькій  доні,
Що  в  тих  кущах  засіло  сто  чортів.

Але  мале  уже  не  має  стра́ху,
Бо  ґаджет  видає  ще  й  не  таке.
Життя  набрало  обертів  і  маху,
Переважає,  все-таки,  лихе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867013
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2020


Чекають люди на дива…

Чекають  люди  на  дива  і  сніг...
Як  всюди  дурять,  що  їм  ще  чекати?
У  січні  -  грім!  А  хтось  -  із  автомата:
Й  нема  життя!  І...бога  переміг.

Замолять  гріх  й  давай  стріляти  знов.
Як  град  мовчить,  тоді  "працює"  снайпер.
А  люд  гуде  -  дзвенять  шибки́  у  кнайпах...
А  хтось  не  спить:  -Ти,  боже,  де?  Агов?!

Чекають  люди  на  дива...Весна  
Цього́річ  зиму  під  пахву  запнула.
Яка  ж  недоля  хлопця  в  ніч  запхнула?
І  з  тої  ночі  виходу  нема...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2020


За законами бумеранга

Не  заглядай  мені  через  плече,
Коли  читаю  й  пишу  сокровенне...
Візьми  до  рук  Франка  чи  хочеш  Твена,
Але  не  лізь  в  ту  рану,  де  пече!

Моя  душа  розкрилася  тобі  
Немов  блакитні  очі  у  барвінку,
А  твій  черв'як  заліз  в  мою  печінку,
Мої  клітини  в  тебе  за  рабів.

Ти  з  іменним  вертишся  біля  скронь,
Хто  ще  тобі  довірив  свої  рани?
Та  сором  вам,  вже  відставні  гетьмани!
Такі,  як  я  на  вас  наклали  бронь.

Хай  вас  тепер  і  нудить,  і  болить!
Ви  дочекались  свого  бумеранга.
Вам  доля  -  м'яч!  Ну,  де  ваш  гол?  Га?  Штанга!
На  щастя  всім  нам  виділено  мить.

Насправді,  формула  життя  проста...
Зневірені  знічев'я  б'ють  на  сполох
І  королі  себе  не  бачать  голих...
Мені  лиш  жаль  розп'ятого  Христа.
[i]
за  мотивами  пісні  "Я  не  люблю"  В.Висоцького.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2020


Він і вона

Він  був  до  болю  вірним...
Вона  по  вірі  топталась.
Боженьку,  гей,  змірн-но
Розпач  і  лю́дський  галас.

Він  був  незмірно  добрим...
Вона  на  нервах  зіграла.
Боженьку,  будь  хоробрим!
Віри  вона  не  мала.

Він,  вже  наївшись  болю,
Зали́шив  його  на  потім.
Віри  дерева  голі
Висадив  на  Голготі.

Звідки  взяло́сь  пагіння?
Він  ще  чекає  на  грона!
Як  підгнива  коріння,
Звідки  візьметься  крона?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2020


Мама

Очі  відкриєш:  "Ма-а-а-ма..."  
Ось,  хто  беріг  твій  сон!
І  на  колінках  гамав,  
Вилізши  мов  на  трон.

Ти  вже  і  тут,  і  тама,
В  хаті  усе  літа́.
Завше  за  руку  -  мама...
Сиві  її  літа.

Очі  відкриєш:  "До-о-о-ня..."
Пальчиком  в  око  -  син...
В  колесі  білка-доля,
Ти  такий  не  один!

Очі  закриєш:  ма-а-а-ма
Дотиком  до  чола.
Хрестик  малює  рама:
Як  ти  піти  могла?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864161
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2020


Сліпі і зрячі

Така  красива  жінка!  І...сліпа.
За  що  природа  так  її  скарала?
Вона  в  нікого  й  крихти  не  украла...
-То  -  Божа  воля!  А  я  їм:  "Хіба?"

Така  красива  жінка!  І...сама.
За  її  щастя  мати  так  молилась,
Ціле  життя  благати  не  втомилась.
Та  донька  так  й  не  вилізла  з  ярма.

Так,  люди,  світить  сонце  нам  усім!
Та  хто  цінує  ті  щасливі  миті?
А  в  неї  очі  скельцями  прикриті,
Вона  цінує  навіть  я́сний  грім.

Ми  всі  з  очима,  та  [i]не  зрячі  всі![/i]
Нам  слимачка  чи  бджілку  роздушити,
То  все  одно,  що  луг  чи  ліс  спалити!
А  потім  нарікаємо  на  світ.

Дозвольте,  люди,  крізь  життя  пройти
Незрячому  і  тому,  хто  не  чує.
Нехай  ніхто  ніким  не  погордує!
Дай  відповідь:  хто  є  в  цім  світі  ти?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2020


Голосіння

Боже-боженьку,  як  же,  як  же  це:
Впала  слізонька  на  її  лице!?
Зажурилася  мама-матінка,  
Впали  очі  у  сивий  за́тінок.

Боже-боженьку,  як  же,  як  же  це:
Впала  слізонька  на  його  плече!?
Зажурився  і  батько-та́точко,
Десь  упав  би  за  білу  хаточку.

Боже-боженьку,  як  то  сталося,
Що  життя  його  обірвалося?
Де  ж  поділася  соломиночка,
Щоб  вхопитися?  Сину-синочку...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2020


Цінне

Дай  мені  бути  тим,  ким  я  є!
Як  не  творити,  то,  значить  -  не  жити!
Кажуть:  мене  моя  віра  (зневіра?)  уб'є...
Кожен  по-своєму  прагне  любити.

Знаю:  є  безліч,  безліч  підстав,
Щоб  на  довічне  мене  засудити...
Але,  здається,  у  мене  хтось  цінне  украв:
Віру,  що  можна  ще  мною  гордитись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2020


Сниться…

Все,  про  що  думаю,  те  й  мені  сниться...
Вже  не  зелена  у  полі  пшениця.
Вже  не  пахучі  ромашкові  луки
Й  нестерпний  біль  невинної  розлуки.

Все,  що  приснилося,  те  й  у  зіницях...
Рідне  щось  бачу  у  небі,  в  зірницях.
Небо  лякає  й  приваблює  блиском
І  будить  птах  чи  криком,  а  чи  писком.

То,  очевидно,  пригрілися  сови...
Як  не  на  зле,  то  хай  будуть  здорові!
Що  ж,  хай  приходять  "небесні"  на  ку́тю:
Макітра  й  ложка  завше  на  поку́тті.

Все,  у  що  віриться,  те  і  чекає...
Хтось  нас,  як  може,  від  бід  прикриває.
Може,  то  Бог  відкриває  нам  очі,
Чи  хтось  з  батьків  навіщує  пророче?

Доки  живеш  і  допоки  ще  спиться,
Звісно,  що  те,  що  бентежить,  насниться.
Щоб  не  кричали  у  головах  сови,
Надпиймо  з  чаші  віри  й  любові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860392
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2020


Біла казка

Білим  олівцем  на  білому  папері
Зима  найперший  сніг  свій  малювала.
Я  ще  не  бачила  подібних  біжутерій!
Такого  магнетизму  не  пізнала.

Білим  олівцем  на  срібному  папері
Зима  найперший  вірш  свій  написала.
Я  і  не  ві́дала,  що  в  слові  стільки  прерій,
Тому  себе  мовчанкою  спасала.

Білим  літаком  у  світлім-світлім  небі
Зима  нам  ясні  зорі  вишивала.
Оце  парча́!  Довкола  -  захват,  лемент,  щебет!
Я,  значить,  досі  зиму  ще  не  знала.

Світлим  ліхтарцем  у  кришталевих  яслах
Згори  світило  Божеє  дитятко.
Одна  зоря!  В  цей  час  всі  інші  в  небі  згасли.
Зима  на  крилах  несла  янголятко!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859976
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2020


В стилі ню

Дерева  почорнілі  в  стилі  ню,
Бо  їх  зима  забула  зодягнути.
Ну  як  вона  могла  про  них  забути?
Хтось  з  перехожих:  "Я  вже  нею  сню..."

Не  всі  зчорнілі!  Он,  вже  хтось  із  нас
До  свят  прибрав  тонесеньку  ялинку.
Немов  вдягнули  в  золоту  сукинку,
Десь  взявши  віру  в  світло,  як  аванс.

І  вікна  десь  набралися  вогню,
Його  б  до  серця  трішки  ще  додати!
І  це  тепло  весь  рік  в  душі  тримати
Й  не  виставляти  душу  в  стилі  ню.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859971
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2020


Нагота

Я  не  знаю  чому,  але  ти  мені  снишся.
І  мене  убиває  дивних  снів  нагота.
Тут  -  межа,  там  -  межа...Ти  ступити  боїшся
І  між  нами,  мов  щит,  та  осіння  сльота.

Із  зимових  недуг  проступа  божевілля...
І  мене  убиває  дивних  слів  нагота.
Твій  цинізм,  як  завжди,  має  буйне  привілля!
А  я  з  прапором  білим  і  знов  без  щита.

Я  не  знаю  чому,  але  ти  мене  раниш...
Чи  то  погляд  твій,  чи  то  серце  надкам'яне?
Ти  -  скала!  Та  для  когось  ще  й  музою  станеш...
І  той  хтось,  я  це  знаю,  мене  пом'яне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858814
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2019


Зимове скерцо

Кригою  сковано  воду.
Холод  заліз  у  піч.
Перехитри  природу,
Не  замикайся  в  ніч.

Кригою  сковане  серце  -
То  найстрашніша  річ.
Віхола  сніжне  скерцо
Кинула  в  зимну  ніч.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2019


Іди…

Йдеш  від  мене?  Промовчу...Іди...
Я  тебе  прив'язувать  не  буду.
На  прощання  ти  сказав:  "Не  жди..."
Й  залишив  мене  посеред  бруду.

А  вже  люди  так  той  бруд  несли,
Що  й  самі  замазались  нівроку.
І  чиєї  волі  ви  посли,  
Що  несете  правду  однобоку?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855777
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2019


Моє абатство

Був  кришталь...І  нема  кришталю...
Хтось  сказав,  що  просте  скло  у  моді.
Я  простого  не  хочу,  та  й  годі!
Я  кришталь  свій  до  скону  люблю.

Той  кришталь  -  моя  тиха  душа,
Що  прожила  весь  вік  свій  в  абатстві.
Я  спіймала  всіх  вас  на  піратстві
І  з  вуаллю  у  всесвіт  пішла.

Зняв  вуаль  і  нема  вороття
В  те  абатство,  що  сниться  ночами,
Де  ніхто  не  товчеться  ногами
В  тому  склі,  що  хтось  скинув  в  сміття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855774
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2019


Я і місяць

Великий  місяць  сів  на  підвіконні.
Немов  би  Карлсон  зліз  із  даху.
Свій  сон  і  спокій  покладу  на  плаху
І  упаду  до  місяця  в  долоні.

-Пробач,  забула  запитати  в  тебе,
Якщо  не  сплю,  то,  може,  джему?
-Та  я  ж  не  Карлсон,  не  малюй  проблему.
Я  не  з  горища  зліз  -  прийшов  із  неба!

-То  посиди,  а  я  тебе  змалюю...
Не  маю  фарб,  візьму́сь  до  слова.
На  нас  обох  -  одна  красива  мова!
Немов  ван  Гог  я  сяйво  те  змалюю.

А  вранці  сонце  сяде  на  ослоні
І  кине  життєдайний  промінь.
Примружить  мені  очі  дивний  спомин,
Як  ніч  писала  вірш  на  підвіконні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852182
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2019


Нерозв'язана задача

В  своїм  світі  живу  сама,
Я  туди  не  впускаю  нікого...
У  площинах  життя  -  пряма,
Хоч  і  ламана,  як  без  цього?

Вийшла  в  світ  я  із  точки  А,
Точку  В  я  ще  й  досі  шукаю...
Чи  розв'яжу  задачу,  га?
Я  із  точністю  завше  гаюсь.

Забрела  я  не  в  ті  світи,
Та  з  прямої  мені  не  звернути!
Паралелями  бродиш  ти,
Та  в  безвимірі  нас  не  чути.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849775
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2019


Загублене щастя

Я  бігла-бігла  й  щастя  загубила...
Як  віднайде́  хто,  то  скажіть  мені.
Може  в  дорозі  де  дощем  його  прибило?
А-а-а,  кажете,  не  чули...Ні,  то  й  ні...

Роки  минають...Бачу,  о́нде  -  щастя!
Іду  до  нього.  Хтось  кричить:  "Моє!"
Так  все  траплялося,  як  ли́ше  мені  здасться:
Ось  щастя  (!),  хтось  хапав  й  ховав  своє.

Чи  я  дурна  шукати  голку  в  сіні?!
Якщо  й  знайшлось,  то  хтось  його  згубив!
Й  від  сумнівів  в  душі  лягали  довгі  тіні
І  я  вагалася,  чи  ти  любив?..

Бо,  якщо  так,  то  що  іще  шукала?  -
Промінчик  сонця  вказував  на  те.
За  що  ж  мовчанням  одне  одного  карали
І  долю  звинуватили  за  те?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2019


Вже осінь

Вже  осінь  по  краплиночці  багрянцю  додає...
Постій!  Я  іще  літо  не  відцілувала.
Тримай  своє,  а  я  візьму  своє!
Чи  для  торгів  я  привід  подавала?

Хто  не  погодиться  зі  мною:  в  літа  -  ли́ше  мить?..
Чому  для  холоду  віддав  бог  більше  місця?
Чому  під  осінь  все  вогнем  горить?
І  пта́хи,  й  листя  -  все  летить  з  обійстя!

Вже  осінь  по  краплиночці  приваблює  дощі...
Зажди!  Я  своє  літо  ще  не  відлюбила.
Сплету  вінки,  п'янкі  мов  калачі,
Допоки  ти  любові  не  розлила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2019


Казка про вітер

Заховалось  сонце  вітрові  під  руку,
Він  обпік  долоні  і  заліз  в  ріку.
Там  перечепився  за  велику  щуку
І  завис  у  водах  на  міцнім  гаку.

Заховався  вітер  сонцеві  під  поли,
А  під  сонцем  тепло  наче  у  раю.
Гей  ви,  мої  гори!  Гей  ви,  мої  доли!
Все  тепло,  що  маю,  людям  роздаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847543
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2019


Летіли гуси

Летіли  гуси.  Бу́ло  пополудні.
Сонце  зачіпало  стомлені  гілки.
Щемно  їм  дивитись  на  поля  безлюдні
Й  соняхів  не  жовті  -  чорні  тарілки́.

Летіли  гуси.  Кралось  надвечір'я.
Проника́  під  крила  стомлена  роса.
Сіли  припочити  в  сутінках  міжгір'я.
І  лягла  від  тіней  довга  полоса.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847542
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2019


Без жалю

́́Літо  пройшло  повз  мене,
Літо  пройшло  помі́ж...
Наче  й  усе  зелене,
Та  опинилась  між...

Літо  пішло  в  ніку́ди,
Звідтам  воно  й  прийшло...
Дихай  на  повні  груди
Всім  суєтам  назло.

Осінь  іде  повільно
І  багряни́ться  сад.
Чується  так  привільно,
Ніби  веде  парад.

Ні,  не  пройде́  повз  мене,
Ні,  не  пройде́  помі́ж...
Будь  же  ласкава,  нене,
Не  відкупись  за  гріш.

Золота  маєш  повно,
Всип  мені  без  жалю́!
Я  підросту  духовно
Й  крикну  услід:"Люблю-ю-ю!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845857
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2019


Моя держава

                                                     [i]  роздуми  напередодні  Дня  Незалежності
[/i]
В  моєму  серці  є  [b][u]своя[/u][/b]  держава!
Є  свій  Собор,  свій  Тадж-Махал...
Й  коли  пульсує  кров'ю  в  ньому:"Слава!"
Там  жоден  вождь  рукою  не  махав.

В  моєму  серці  є  [b][u]своя[/u][/b]  держава!
Усяк  на  неї  зазіхав.  
Встромили  й  нині  московити  жало,
Бо  трутень  їхній  меду  зажадав.

В  моєму  серці  є  [b][u]своя[/u][/b]  держава!
Там  все  із  синьо-жовтих  барв.
Й  коли  пульсує  кров'ю  в  ньому:"Слава!"
Там  гордо  при  знаме́ні  воїн  став.

В  моєму  серці  є  [b][u]своя[/u][/b]  держава!
І  буде,  доки  серце  є!
Док  пульсуватиме  у  ньому  "Слава!"
Ніхто  нас  з  свого  курсу  не  зіб'є.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845854
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 22.08.2019


Намалюй

Намалюй  у  очах  моїх  диво...
Це  ж  так  просто  для  тебе  зробити!
Я  пригріюсь,  мов  котик  ліниво
І  ту  ласку  носитиму  ситом.

Намалюй  у  очах  моїх  щастя...
Ти  ж  художник,  я  знаю,  нівроку!
Може  все-таки  двом  нам  удасться
Довгу  відстань  звести́  до  пів  кроку.

Намалюй  у  очах  моїх  промінь...
Ти  це  вмієш  робити  красиво!
Хай  залишиться  в  серці  хоч  спомин,
Якщо  потім  з  дощами  аж  сиво...
                                                                                         
                                                                       Намалюй...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2019


Незаймані

У  плетиві  незайманих  дощів
Стояла  осінь  в  золотій  одежі.
Її  до  брами  хтось  таки  привів
І  ще  неподалік,  здається,  стежив.

У  мареві  незайманих  вітрів
Гуляла  осінь  в  дивній  позолоті.
А  хтось  в  коханні  їй  признатись  хтів
Й  лишив  надію  з  хусткою  на  плоті.

В  мереживі  незайманих  висот
Сука́лась  нитка  бабиного  літа.
Хтось  танцював  свій  золотий  фокстрот
Й  на  діадему  королеви  мітив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2019


Моя книга

У  чернетках  мого  життя
Все  пописано,  все  покреслено...
Я  не  дівчинка  для  биття  -  
З  мене  образ  гордині  тесано!

У  чорнилі  мого  життя
Більше  стійкості,  ніж  у  воїна.
Я  не  сповнена  каяття,
Хоч  ще  рана  моя  не  згоєна.

У  чернетках  мого  буття
Все  шукає  хтось  достовірності.
А  життя,  люди,  є  життя
І  десь  кожному  бракне  вірності.

І  у  дельті  життя  ріки
Вже  потоплено  всі  рукописи...
Я  все  ж  виплила  завдяки
Чи  усупереч  жовтим  лотосам.

І  на  станції  "Вір  в  життя"
Вже  не  вирвати  ні  сторіночки.
Книгу  видано!  Автор  -  я.
Щось  не  так  -  винуватий  стрілочник.

[i]*фото  з  власного  архіву.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2019


Коліжанки

Маю  мовчанку  за  коліжанку,
Дякую  їй,  що...небалакуча.
Сядем  до  кави  ще  на  світанку.
Любим  обоє  все,  що  негучно.

В  тиші  ранковій  вірш  свій  напишу.
Кава,  до  слова,  вже  негаряча.
Музику  в  серці  трохи  притишу
І  порадію,  що  серцем  зряча.

Чашка  порожня...Сяду  при  ґанку,
Хай  пригортаються  ніжні  квіти.
Сяде  й  мовчанка  -  моя  коліжанка,
Будемо  вкупці  сонцю  радіти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2019


Я і моя мрія

На  острові  моїх  незді́йснених  бажань
Одна  із  мрій  сказала,  що  не  здасться,
Що  вона  знає,  де  шукати  щастя!
На  це  не  треба  мати  купу  знань,
Хоч  виникає  у  дорозі  безліч  запитань,
А  від  неспо́кою  нападе  тря́сця...
А  вона  впевнено:  "Хто  йде  -  не  здасться!"
І  я  лечу  із  нею  без  вагань
Із  острова  нездійснених  бажань.
І  світло  так,  немов  після  причастя.
Лиш  той,  хто  йде,  знаходить  своє  щастя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844162
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2019


Солодко

Як  солодко  пахне  ваніллю,
Добрим  домашнім  печивом...
Завше  частуєш  і  хлібом,  і  сіллю,
Подасть  і  узвару  з  глечика.

Як  солодко  пахне  турбота!
Ми  на  любов  приречені.
Буде  під  силу  усяка  робота  -
Подай  з  поцілунком  печиво...

Як  солодко  усмішка  пахне,
Хай  вона  буде  вічною!
Бо  без  любові  людина  чахне
І  довго  вмирає  з  відчаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844041
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2019


Віра у сонце

Ой,  сонце-сонце,  то  дурна  затія:
Шукати  блиску,  де  його  нема.
Сльоза  криштальна,  схована  у  віях,
Без  тебе,  сонце,  проситься  сама.

Я  знаю,  сонце.  дивишся  у  вічі
І  погляд  щирий,  оком  не  моргне́ш.
Смієшся  в  очі,  сльози  мої  лічиш:
-Де  окуляри?  Личко  своє  мнеш...

І  я  сховалась...Темні  окуляри  
Вмить  приховали  всі  мої  жалі.
Горіть,  палайте,  вогняні  стожари,
І  відбивайте  на  чоло  ріллі.

А  звідки  тут  рілля?  Ще,  онде,  серпень.
Та  треба  перекинути  стерню́...
А  ти  вже  літня  і  душа  вже  терпне,
І  осінь  каже:  "Я  тобою  сню..."

У  тебе  зморшки  геть  чоло  зорали.
Подумалось,  що,  мабуть,  то...стерня.
На  твою  вроду  сонечко  запало
І  щоки  виціловує  пів  дня.

Спасибі,  сонце,  що  мене  голубиш,
Та  де  подітися  від  білих  плям?
Та  кажеш,  що  і  плямки  мої  любиш
Й  від  мене  не  віді́рвешся  й  на  грам.

Вставайте,  люди,  відкривайте  вікна,
Допоки  мирне  сонечко  встає!
Душа  у  світлій  вірі  монолітна
І  віру  в  завтра  сонце  нам  дає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844040
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2019


Дівчинка і сонях

Дівчатко  обіймало  диво-сонях:
-Рости!  Бо  я  від  тебе  вища.
Тобі  водичку  нестиму  в  долонях
І  хай  у  вишнях  вітер  собі  свище.

Пішов  і  дощ.  Мостилася  веселка.
І  сонях  ріс,  світився  чубчик.
Щоб  їй  обняти,  треба  вже  кріселко!
Щоб  підрости,  тре'  бочку  каші  й  супчик.

Дивився  сонях  дівчинці  у  вічі:
-Рости!  Бо  треба  вже  драбинку.
Пташки  вже  зе́рнята  дзьоба́ми  лічать,
Тобі  б  сховати  хоч  одну  зернинку!

Ти  навесні  прийди  на  місце  стрічі
І  кинь  маленьке  зерня  в  ямку.
Коли  каштан  запалить  свої  свічі,
Ми  разом  з  сонечком  зійде́мо  зранку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843757
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2019


Туман

Лягав  туман...Я  дякую,  тумане,
За  те,  що  в  серце  додаєш  любові...
Твоя  краса  і  велич  бездоганна!
То  я  тебе  змалюю  в  своїм  слові.

Звивавсь  туман...Бач,  я  тобі  покірна!
На  думку  йде  чи  пісня,  чи  молитва,
Бо  щирий  ти,  мов  проповідь  Нагірна,
А  туга  серце  ріже  наче  бритва.

Сідав  туман...Приємна  твоя  ласка.
Ти  нагадав  мені  про  білий  глечик,
Як  з  молоком  вливала  мати  щастя,
А  кіт  вже  пив  й  готовий  був  до  втечі.

Сопів  туман...Лягав  попід  хрестами,
Бо  й  там  його  чекають  сонні  квіти.
У  мене  (і  в  когос́ь)  немає  мами,
А  хтось  не  раз  оплакав  свої  діти.

Стогнав  туман...Торкавсь  коліном  лавки,
А  ніч  й  собі  мостилася  на  плечі,
А  вітер  стрі́чки  ніс  до  верби-мавки...
Який  же  довгий  той  туманний  вечір!

Пірнав  туман...В  стіжки,  поля,  канави...
Обмацував  в  садочку  кожну  гілку.
Ніщо  не  пахне  краще  від  отави!
Ніхто  назад  не  обертає  стрілку...

Піднявсь  туман...Так  сумно  з  вами,  люди!
Піду  я  ранок  сонячний  будити.
І  буде  день,  і  щастя  таки  буде,
Бо  що́  б  із  сонцем  мало  народитись?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2019


Хустина

Вже  по  дванадцятій,  а  я  іще  не  сплю,
Бо  дума  не  змикає  свої  очі.
Хтось  звів  мости,  а  я  все  їх  палю
Й  збуваються  чиїсь  думки  пророчі.

Вже  біля  третьої,  а  місяць  все  пливе...
Як  допливе,  то  дасть  й  мені  поспати.
І  тихо  так,  що...хтось  мене  зове...
Як  знати,  хто  то  був?  Можливо,  мати?..

Уже  по  шостій  і  порозбігались  сни,
І  хто  на  тебе  буде  вже  чекати?
Накинь  що-не́будь,  хусточку  не  мни!
Чия  вона?  Мабуть,  забула  мати...

Уже  пів  дня  вовтужусь...Мабуть,  буде  дощ.
Ото  ж  бо  краще,  може  вляжусь  трішки,
Док  не  нав'язується  думка-хвощ,
Доки  сум'яття  йде  до  мене  пішки.

Надвечір  заварю  свій  ароматний  чай,
Ну  як  мені  обходитись  без  м'яти?
Ну,  друже,  якщо  можеш,  помагай!
У  сон  хай  прийде  по  хустину  мати.

#галинаяцків

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843209
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.07.2019


На побачення

Він  зловив  тебе  на  гарячому:
Ти  крала  безжально  спокій...
Де  це  чувано,  де  це  бачено,
Щоб  душа  зодягнулась  у  смокінг!

Він  зловив  тебе  несподівано:
Очима  карала!  Боже,  
Він  збентежений,  він  розгніваний,
На  його  хтось  націлився  ложе.

Він  сказав  собі:  "Досить  відчаю!"
Й  повісив  у  шафі  смокінг.
І  поплив  собі  човен  річкою
На  побачення...Може,  з  вічністю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843204
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2019


Вантаж-200

Ми  на  околиці  села  чекаємо  "вантаж"...
В  словосполучення  додав  хтось  цифру  "200".
Для  когось  це  статистика,  фактаж...
Для  ко́гось  серце  смуток  й  жаль  не  вмістить.

А  на  околиці  села  -  суцвіття  парасоль...
Мабу́ть,  не  від  дощу  ховають  люди  очі.
О,  скільки  зламано  вже  людям  доль!?
Мовчать  й  нові  провладні  поторочі.

Ой,  не  один  й  не  два  пішли  вже  во́зи  під  укіс...
А  люди  що?  Лише  махали  на  прощання.
Але  від  тих  поламаних  коліс
Лиш  присмак  сліз  й  нелю́дського  знущання.

Історія  століттями  тягла  важкі  вози
І  кожну  дощечку  в  свій  колір  хтось  мазюкав.
Під  осінь  люд  хапав  лиш  гарбузи,
А  хтось  когось  із  золотом  застукав...

Ми  на  околиці  села  чекаємо  "вантаж"...
Його  історію  вже  вивчено  напам'ять.
Сховалась  совість  в  панцир,  мов  в  бліндаж,
А  в  когось  ордени  на  грудях  сяють.

І  мертвих,  і  живих,  і  ненароджених  всіх  нас
Спакують  у  вантаж(?)  й  начеплять  цифру  "200",
Якщо  царків  зведемо  на  "парнас",  
На  нас  табличку  з  словом  "раб"  повісять.

Якщо  і  ми,  як  і  батьки,  ті  сльози  проковтнем,
Знов  триста  літ  оте  важке  ярмо  тягтимем...
Хіба  нас  можна  випалить  вогнем?
Хіба  так  просто,  як  народ,  ми  згинем?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841907
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.07.2019


Неадресований лист

У  всіх  бабу́сях  з  паличкою  бачу  свою  матір...
В  усіх  знеможених  трудом  чоловіках
Я  бачу  батька  рідну  тінь...
Що  сиротою  із  тринадцяти  орав,  мов  кінь
Від  точки,  як  весна  вдягла  зелені  шати,
Як  зацвітали  перші  вишні  у  садках
І  як  під  зяб  земля  лягала  у  ріллю...
Щодня  за  їхні  душі  Господа  молю́.
І  перед  сном  я  пам'ять  наче  листя  струшу,
Старі  й  нові  я  рани  нити  змушу,
Немов  нараз  всі  нерви  оголю́...
І  де  в  мені  береться  те  "люблю́"?
А  тіло  в  пу́сі-пір'ї,  як  в  загаті,  
А  люди  кажуть:  ми  -  не  бідні,  ми  -  багаті!
Я  знаю,  як  то  жити  в  чужій  хаті...
Не  нарікаю  на  життя,  на  батька-матір.
Сама  я  обирала  свою  долю,
Чуже  і  рідне  все  мені  до  болю.
Про  все,  що  є  й  минуло,  Бога  молю...
Й  батьки  мені  щоночі  сняться-сняться:
Ні  в  моїх  снах,  ні  в  чужій  хаті  бути  не  бояться.
У  чужій  хаті  -  рушники,  що  вишивала  мати
І  батько  приходив,  щоб  руку  подавати...
Емоцій  все  життя  не  вміла  я  ховати
І  дуже  важко  щось  давалося  прощати.
Батьків  не  стало  -  наче  сіла  я  за  ґрати,
Але,  здалось,  нема  за  що  мене  карати.
Та  в  мить  таку,  коли  весна  вдягає  шати,
Зненацька  в  вирій  полетіла  мати...
А  восени,  як  птах  осінній  кинув  пір'я,
Забрався  батько  із  свого  подвір'я.
І  залишилась  в  хаті  паличка  в  куточку,
Й  картузик  батьків  в  сі́нях,  на  кілочку...
Зле  родить  сад,  усохли  старі  груші:
Вони  і  досі  пахнуть  в  наших  душах!
На  згадку  в  книжці  я  весняний  цвіт  засушу
І  з  вітром  лист  неадресований  відпущу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835353
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 12.05.2019


Червоні черевички

Я  так  люблю́  свої  червоні  черевички
Й  такого  ж  кольору  у  мене  є  берет.
І  клеїться  до  нас  ця  сила  звички,
Й  не  знати  хто  кого  в  полон  бере.

Я  так  люблю  усе  легке  і  кольорове!
Хіба  веселка  вас  за  душу  не  чіпа́?
Я  підберу,  немов  хустину,  слово!
У  вірші  їх  пов'яжу,  мов  в  снопа.

Якщо  намисто,  хай  тако́ж  буде́  червоне!
Ще  із  ромашок  я  сплету  собі  вінок.
Я  взую  попри  всякі  заборони
Червону  пару  диво-чобіток.

Я  бачу:  вдалині  жовтіє  наше  поле
І  найрідніша  синь  твоїх  й  моїх  небес.
О,  будь  прихильною,  ласкава  доле,
Щоб  навесні  Христос  в  душі  воскрес!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2019


Птахи і люди

Гроза,  мій  Боже,  а  в  гнізді  -  лелека!
І  грім  так  сильно  вдарив,  ніби  він  сам  Бог.
Здригнувся  світ,  що  має  назву  "еко"...
Що́  з  його  вухом  знає  лиш  Ван  Гог.

Колись  нас  вчили  лаштувать  шпаківні.
Ми  свято  вірили:  шпаки  несуть  добро!
З  птахі́в  ми  ще  обожнювали  півнів,
Бо  "старший  брат"  казав,  що  з  них  є  "прок".

Ми  так  привчилися  любити  чорне,
Бо  знали,  що  на  білому  видніше  бруд.
Й  віками  нас  все  темне  горне-горне...
Нам,  аби  те́пло.  Нам,  аби  "уют".

Ми  прихистились  у  своїх  "шпаківнях"
І  стали  ще  чорніші  за  старих  шпаків.
Всі  в  вишиванках,  мов  строкаті  півні
Й  довкола  себе  обкопали  рів.

І  сам  клекоче  у  грозу  лелека,
Й  здіймає  крила  до  своїх  богів-небес.
Вітри  на  перехрестях  білять  штрекy,
Бо  десь  у  світі  вже  Христос  воскрес.

А  ми  очікуєм,  що  все  минеться:
Шпаківні  закадились  від  плачу́  і  свіч.
Й  об  наші  стіни  лихо  треться,  пнеться,
І  квилим  ми  вже  протягом  сторіч...

Гроза  минула!  Полетів  лелека,
Забрав  у  добрий  світ  з  собою  лелечат.
А  під  гніздом  отара  вівців  ме́ка
І  лічить  хтось  по  осені  курчат.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834006
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 30.04.2019


Матусині надії

Сопе-сопе  маленьке  дитинча...
Матуся  називає  його  "со́пко",
Що  схоже  на  пухкого  калача
І  проситься  у  неї  слово  "здо́бко".

Біжить-біжить  у  сні,  мов  зайченя
І  тіпаються  смішно  його  ніжки.
-Моє  маленьке  сонне  кошеня...
Біля  колиски  ще  побуду  трішки.

Піде́-піде  у  світ  широкий  свій
І  понесе  матусині  надії.
За  тим  дитям  -  молитв  шалений  рій
Й  криштально  чиста  слі́зонька  на  вії.

Життя  -  не  паска,  не  калач,  не  мед!
Та  все  ж  буває  і  солодка  старість.
Коли  знобить,  подасть  хтось  рідний,  плед
І  бачить  в  то́бі  велич,  а  не  жалість!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833518
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2019


В болоті

У  тихому  болоті  позаво́дились  чорти
І  бісять  світ  своєю  чортівнею.
Ти  сам  уже  не  знаєш,  чи  то  ти,
Чи  хтось  тебе  наповнював  дурнею.

І  ти  знічев'я  вже  добрів  до  тих  в'язких  боліт
Й  вони  тобі  здали́ся  тихим  плесом.
Який  на  голову  упав  болід,
Що  ти  на  правду  кинувся  з  ефесом?

Чорти  в  болоті  з  жабориння  насипа́ли  горб
І  їм  здалося,  що  це  біла  вежа!
Вони  на  плечі  навалили  торб,
Що  в  твоїх  грудях  зайняла́сь  пожежа.

Ти  під  собою  зрізав  сук,  що  все  ж  тебе  тримав.
Сам  сплів  і  начепив  вінок  терновий.
Коли-небудь  ти  Бога  в  серці  мав,
Чи  все  життя  носити  горб  готовий?

У  тихому  болоті  гучно  хтось  справляє  бал
І  що  йому  до  того,  що  хтось  плаче?
Не  брат  живе  в  людині  -  канібал!
І  в  нього  серце  навіть  -  не  собаче.

Тікай,  тікай,  до  біса,  від  боліт  і  від  вовків,
Ще  зійде  Бог  на  те  в'язке  болото!
Ще  прийде  час  на  бісових  синів!
Знай  на  ім'я  всіх  грішників,  Голгото!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833515
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 21.04.2019


Читаючи "Кобзар"

Своє  вже  відспівали  треті  півні,
Лиш  відгомін  в  гаю  від  тих  старих  сичів.
Краї  від  місяця  у  небі  рівні-рівні
Й  під  ясен  вітер  наскидав  сухих  сучків.

Давно  спалили  ту  стару  колиску:
Відколисала  в  пісні  всіх  своїх  дітей.
А  діти  попід  тином  сипали  намисто,
Дарма  у  очі  їм  дивився  Прометей.

Сумні  на  мою  душу  впали  думи,
Що  лихо  з  ними,  нам  казав  колись  Тарас.
Народові  недоля  нерви  рве,  як  струни,
Хтось  в  наших  душах  звів  чорнобильський  каркас.

Ми  ще  не  мертві  -  маєм  мати  сором!
Ми  ще  не  відгомін  від  тих  старих  сичів.
Народом  бути  -  не  співати  пісню  хором
Й  не  проклинати  в  ніч  новітніх  паничів.

[i]*ілюстрація  художника  О.Шупляка[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833135
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2019


Останній біт

На  клумбах  в  мене  ще  нарциси  не  цвіли
І  я  хвилююся,  що  надто  вже  запізно.
І  зимно  в  квітні,  сонце  десь  під  ковдру  ще  залізло,
Пожовклі  з  осені,  дощем  прилизані  луги.

Від  приморозків  рудне  цвітом  абрикос
І  забарився  в  хмарах  життєдайний  дощик.
Іди-іди  до  нас,  ми  вже  зварили  тобі  борщик,
Бо  суховій  сміття  старе  несе  й  складає  в  стос.

Старенький  дід  ховає  пагін,  щоб  не  змерз
Так  зосереджено,  немов  вдяга  онука.
Бо  як  замерзне  -  для  старенького  тяжка  розпука,
Що  добре  серце  крає  тисячами  гострих  лез.

Підмерзли,  бачу,  мої  лілії  й  ірис.
Вода  в  відрі  -  каток  для  хлопчика-мізинця.
Такого-от  природа  для  людей  дала  гостинця,
Щоб  пустотливий  люд  хоч  трішки  свого  пальця  гриз.

Ми  засмітили  пластиком  усенький  світ!
І  щовесни  й  щоосені  земля  палає.
І  кожен,  хто  ще  Бога  в  серці  має,  закликає:
"Сліпі,  прозріть!  Глухі,  почуйте!  Це  -  останній  біт!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833133
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.04.2019


Цвях

Я  йшла  собі  й  дивилася  під  ноги...
Серед  піску  й  каміння  ліг  іржавий  цвях.
А  що,  не  було  в  мене  іншої  дороги?
Чи  відчай  вів?  Чи,  може  бути,  страх?

Чого  б  мені  боятися  у  світі,  
Що  заіржа́вілий  улізе  в  ногу  цвях?
Я  переймаюсь  тим,  що  міг  мене  спинити...
Летіти  як?  Поранена  ж  мов  птах.

То  як,  скажіть,  отак  посеред  світу,
Де  зрідка  лиш,  бува,  ступа́  людська  нога
Квіток  насипало  пахучих  з  горицвіту,
А  цвяха  в  камені  знайшла  нудьга.

Він  відслужив  своє...Зігнили  стіни
І  дах  упав...Й  господарів  давно  нема.
Іржа  у  кров  не  додає  адреналіну,
Та  є  чуття,  що  не  прожив  дарма.

Не  мріє  цвях,  щоби  його  забрали:
Вже  ним  ніхто  нічого  в  світі  не  приб'є!
Хай  так,  та  лиш  би  ті,  що  вік  ледарювали
Його  не  вбили  в  душу  "монтеск'є".

Я  йшла  собі  й  дивилася  угору...
Ще  горицвіт  палав.  Був  блиск  в  моїх  очах.
Душа  хотіла  змін,  якогось  форс-мажору,
Та  на  поверхні  все  ж  лежав  той  цвях.

Так-так,  вони  пригожі  в  справі  дуже,
Коли  ти  твориш,  вибудовуєш  нове.
Тисячоліттями  ти  пам'ятаєш,  друже,
Про  кров  Ісуса,  що  у  нас  живе.

Не  стало  тих,  що  тіло  розпинали
І  тих,  що  в  лю́дські  душі  убивали  цвях.
Розтрощені  в  пісок  й  каміння  термінали,
Розносить  вітер  віковічний  прах.

Так  хочеться,  щоби  лягли  дороги,
А  не  розбиті,  стовчені  гріхом,  шляхи.
Вбиваймо  цвях  не  один  в  одного  -  в  пороги!
Хай  не  глузують  з  нас  ні  люди,  ні  боги!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832990
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.04.2019


У нетрях кохання

Ти  -  дайвер.  Дайвери  -  в  пошані!
Мене  ж  лякає  моря  глибочінь.
Бо  там,  на  дні,  усе  немов  в  тумані...
Чи  там  від  риб  лягає  довга  тінь?

Ти  -  Моцарт.  Музика  -  то  диво!
Мені  здається,  більше  із  чудес.
Лягають  ноти  і  не  косо-криво:
Так  наче  сам  Госпо́дь  у  ній  воскрес.

Ти  -  кратер.  Гори  тебе  кличуть!
Не  альпініст,  точнісінько  -  вулкан.
Лише  тобі  ті  журавлі  курличуть.
Молюсь,  щоб  хтось  не  виставив  капкан.

Ти  -  Ніцше.  Що  на  твоїй  ниві?
В  які  печери  знову  ти  забрів?
Чи  ті  думки,  як  і  тумани,  сиві?
Чи  блиск  очей  з'являється  з-під  брів?

Ти  -  промінь.  Сонце  тобі  личить!
Усім  тим  золотом  малюєш  тло.
Вже  півні,  друже,  озивались  тричі,
Ти  все  малюєш  всім  смертям  назло.

Ти  сам  вогонь,  вода  -  стихія,
Що  гори  рушить,  топить  кораблі!
Перед  такими  музика  німіє
І  кожен  сам  собі  Франко  й  Далі.

То  -  Муза!  Не  дивіться  криво.
Вона  і  є  началом  всіх  начал.
І  не  кажіть,  що  трохи  некрасива...
Лише  таких  запрошують  на  бал!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832714
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.04.2019


Навіщо?

Ну  і  навіщо  ти  кличеш  мене,
Якщо  не  маєш  про  що  запитати?
Знов  про  погоду?  Так  очевидно,  що  дме
І  небо  хмарами  не  залатати.

Хочеш  накликати  знову  мене
Наче  грозу,  що  все  рве  із  корінням?
Знов  про  природу?  Так  очевидно  ж  в  Моне
Все  написано,  друже,  з  благоговінням!

Ну  і  навіщо  ти  кажеш  мені:
"Мрії  б  твої  і  мої  поєднати..."
Знов  про  пригоду?  Я  вже  бувала  на  дні...
Засмічуєш  цитатами  не  Сократа.

Знаєш,  занадто  коротке  життя,
Щоби  звести́  суть  в  пусті  теревені.
Я  піднімаю  не  келих  з  вином,  а  стяг!
Не  кров,  а  могуть  протікає  по  вені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832711
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 14.04.2019


Лелека і вітер

А  я  сьогодні  бачила  лелеку:
Він  крилами  все  небо  обіймав.
А  він  клав  хмарини  в  картотеку,
Бо  в  небі  він  високий  пост  займав.

Лелека  сплутав  вітрові  всі  плани,
Ти  спробуй  кожну  хмару  упіймай!
А  сам  летів  до  сонячної  брами,
У  синь,  де  свій  початок  брав  Дунай.

З  Дніпра  він  хоче  воду  зачерпнути
І  полічити  хвилі  на  Десні.
І  ка́ча  на  Тисині  завернути,
Щоби  зраділа  Мати  по  весні.

А  вітер  дме,  бо  сильний  і  пекучий.
В  такий  от  час,  ну  спробуй  полети.
А  люд  приземлений  і  балакучий
Не  здатен  полетіти  до  мети.

А  люд  іде  ламати  верболози,
Щоб  освятити  й  впхати  за  скобель.
По  Великодню  що?  Можливі  грози?
А  будь  що  буде,  коли  є  рубель.

Літай,  лелече,  друже  мій,  високо!
І  хай  гніздо  твоє  мине  гроза.
Вже  притомилось  боженькове  око:
Важка  сльоза  з-під  вій  його  сповза...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2019


Кришталевий передзвін

                                                                 [i]  Доні[/i]

Маленька  доня  кліпнула  очима,
А  в  серці  -  кришталевий  передзвін!
Вона  росла  й  усьому  мене  вчила,
Я  відчайдушно  прагнула  тих  змін.

Коли  вона  робила  перші  кроки,
Я  все  просила:  "Боже,  не  впади..."
А  час,  як  мудрий  вчитель,  дав  уроки,
Які  закарбувались  назавжди́.

А  як  ховалось  сонце  і  дощило,
Під  парасолькою  ми  йшли  удвох.
Бувало,  що  і  ноги  намочило,
Та  поруч  з  нами  за́вжди  був  ще  Бог.

І  ми  ховались  під  Його  покровом:
Широкі  поли  у  Його  плаща...
Якщо  б  весь  світ  відгородився  ро́вом,
Ми  все  одно  в  ядрі  десятка  щасть.

Вже  нині  я  в  душі  затягну  струни,
Щоб  в  серці  -  кришталевий  передзвін!
З  тобою,  доню,  почуваюсь  юно:
Це  нам  обом  весна  складає  гімн!

Тобі  сьогодні  -  менш,  ніж  половина
Від  суми  весен,  що  прожила  я.
Та  завше  ти  -  малесенька  дитина,
В  молитві  згадую  твоє  ім'я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830130
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2019


Іду на прощу

Я  на  сповідь  прийшла,  мій  Боже...
Бо  хто  ще  мені  допоможе?
Ти  завжди  був  і  Батько,  й  Мати!
Не  умієш  перебивати,
Вислуховуєш,  розуміючи,
Гублюсь  думкою,  майже  мліючи...
Прокидаюся  завше  стомлена
І  душа  мов  якась  надломлена...
Знаю,  впевнена:  комусь  ще  гірше...
Я  щаслива  -  я  вся  у  ві́ршах!
Є  коло  мене  і  ті,  що  люблять,
Є  й  ті,  що  точать  і  ті,  що  гублять...
Я  перебула  великі  втрати...
Хіба,  про  що  я?  На  небі  мати...
А  в  мене  дуже  хороші  діти:
Я  з  ними  вчуся  життя  любити.
Але  боюся,  бо  маю  сина:
Війна,  мій  Боже  -  страшна  машина.
Он,  скільки  хлопців  злетіло  в  небо!
Чи  то,  мій  Боже,  так  було  треба?
Весною  пахне...Летять  лелеки.
Й  до  воскресіння  вже  недалеко.
І  я,  як  можу,  гніздечко  мо́щу,
До  тебе,  Боже,  іду  на  прощу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829278
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2019


Вже час

Нема  ідей!  Закінчились  ідеї.
Тече  ріка,  змиває  береги.
Знесло  усіх  стрімкою  течією.
Намул,  болото  -  все,  що  навкруги.

Одна  мета  -  посидіти  б  на  троні!
Дарма,  що  не  відмився  із  боліт.
І  той,  що  плив,  знаходиться  в  полоні...
А  той,  з  намулу,  йде  у  неоліт.

Впаде́  туман,  з  очей  впаде  облуда.
Впаде  і  той  прогнилий  бісів  трон!
Трагічно  те,  що  так  багато  люду
Згубив  й  погубить  псевдофараон.

Тече  ріка.  Гримить  Дніпро  ревучий.
Із  канівських  небес  зорить  Тарас.
Здіймайте  хвилю!  Воскресайте,  кручі!
Якщо  не  вже,  коли  ж  настане  час?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828562
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.03.2019


З Шевченком

Я  би  з  Шевченком  пасла  вівці  за  селом
І  малювала  б  десь  між  бур'янами.
І  їла  б  борщ  з  Тарасом  за  столом,
Він  найсмачнішим  був  в  моєї  мами.

Я  би  з  Шевченком  йшла  туди,  за  небокрай,
Де  небо  підпирається  стовпами.
І  ми  б  разо́м  шукали,  де  той  рай:
Чи  на  землі,  чи  там,  під  небесами.

Я  б  розповіла  про  всі  людські  жалі
І  про  нове,  задушливе  кріпацтво...
Все  ті  ж  пани  й  лакеї  на  землі,
Й  ота́мани,  й  обмануте  козацтво.

Тарасе!  Віримо,  що  на  своїй  землі
Таки  "врага  не  буде,  супостата"...
І  майська  вишня  колихне:  лю-лі́,
Коли  вкладе  в  колиску  сина  Мати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828408
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.03.2019


Вечір щасливого дня

Ранок  прийшов  і  пішов  так  несміло...
День  закидає  сідло  на  коня.
Я  так  чекаю,  коли  ж  ти  так  вміло
Візьмеш  за  повід  вечір  щасливого  дня.

Вечір  прийшов  і  пішов  так  несміло...
Ніч  закидає  сідло  на  коня.
Я  так  чекаю,  коли  ж  ти  так  вміло
Візьмеш  за  гриву  ранок  щасливого  дня.

Ріки  життя  протікали  сміливо...
В  бистрих  потоках  купала  коня.
Ти  лише  зрідка  хапав  полохливо
Тепле  сідло  від  вчорашнього  доброго  дня.

Йшли  холоди...Гріло  сонце  несміло...
Дні  не  спішили  сідлати  коня.
Як  же  так  вийшло,  що  двоє  не  вміли
Взяти  за  повід  вечір  щасливого  дня?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827886
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2019


Наостанку літа

Вітер  гойдає  тишу...
Тиша  гойдає  вітер.
Спомин  терпкий  зали́шив
Ти  наостанку  літа.

З  шрамами  попід  серцем
Вітер  не  переймаю.
Де  ж  це  ви  чули,  де  ж  це,
Що  я  за  ним  питаю?

На́що  будити  тишу,
Коли  улігся  вітер?
Більше  тобі  не  пишу.
Час  мої  сльози  витер.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826701
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2019


Удвох

Я  ще  така  струнка!  І  можу  на  підборах
Протанцювати  вечір  весь.
Якщо  б  ти  взяв  мене  з  собою  в  гори,
То  я  би  доторкнулася  небес.

Ти  ще  такий  стрункий!  Хоч  скроні  у  сиви́нах.
То  потанцюєм?  Зробиш  жест?
І  не  закохані  ми  вдвох  у  вина,
Та  я  б  з  тобою  пригубила  десь.

З  тобою  ми  удвох  не  любим  сентиментів.
Є  мить,  що  проситься  сльоза...
Доки  живі,  робімо  компліменти,
Нас  в  пару  вибирали  небеса.

-Ой,  як  ідуть  тобі  ці  туфлі,  і  ця  сукня!
-А  десь  у  затінку  Делон...
Благословенна  мите  незабутня!
І  хай  живе  старий  магнітофон!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2019


Літня

Коли  у  полі  догорає  літо,  ти  знаєш:
Від  осені  нічого  не  сховаєш.
Від  приморозків  квіти  не  прикриєш...
Береш  альбом  і  тихо  собі  ниєш.

Ти  ба!  А  теплим  було  моє  літо!
Мені  так  гріло  сонце  й  мої  діти.
Он,  на  світлині  я  -  щаслива  мати.
А  що  весна  позаду  -  то  не  втрата.

Коли  в  душі  хурделить  не  у  пору,
Відкрий  до  сонця  темно-синю  штору.
І  хай  до  літа  сонце  повертає,
Бо  знає  Бог,  що  ти  його  чекаєш.

Коли  у  полі  зацвітуть  волошки,
То  знову  доня  зафільмує  зморшки.
Я  вже  казала:  "Зморшки  мені  личать!"
Й  покепкувати  з  своїх  фото  -  звичка.

Весна  мені  за  літо  вже  простила,
Мовляв,  це  я  тебе  у  світ  пустила.
А  я  у  відповідь:  "Пробач,  я  літня..."
Я  в  осінь  йду...Хай  буде  несамітня.

[i]*фото  з  власного  архіву[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825343
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2019


Дивачка

Я  думала,  то  знову  випав  сніг:
Щось  так  біліло  і  біліло  за  вікном.
Якщо  не  він,  то  хто  то  бути  міг,
Що  розстелив  те  біле  полотно?

Хтось  так  упевнено  собі  приліг,
Немов  намірився  тут  бути  цілий  день.
Що  там  вікно!  Я  вийду  на  поріг.
Така  дивачка,  всілася  мов  пень.

Від  своїх  скронь  я  відігнала  сон
(Така  морока  -  переборювати  сни).
На  купі  із  піску,  зробивши  трон,
Туман  присів,  ну  хоч  його  тисни.

Хтось  скаже:  "Дивна  ти,  як  сніг!
Немов  би  мокрим  вдарили  тебе  рядном."
Що  якби  він  був  сном,  то  б  переміг,
Але  йому  не  бути  моїм  сном.

І  десь  деінде  він  собі  приліг,
Й  свою  він  королеву  посадив  на  трон.
Ще  на  годину  сон  мене  знеміг.
О,  нездійсненний  мій  правічний  сон!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2019


Бог каже

Бог  каже:  "Люди!  Треба  любити..."
Чому  ж  смиренним  так  важко  жити?
Гірчить  недоля,  як  в  кухлі  кава.
Хтось  й  не  промовив,  а  вже  злукавив.

Бог  каже:"Люди!  Живіть  простіше..."
А  виживають,  чомусь,  хитріші.
У  когось  згіркло  препрісне  тісто,
А  хтось  до  рук  вже  прибрав  все  місто.

Бог  каже:  "Люди!  Гряде  розплата!.."
Погрузли  душі,  як  в  землю  хата.
Хтось  умирає,  не  знавши  втіхи,
А  хтось  все  плодить  і  плодить  лихо.

Що  скажеш,  Боже?  Невже  та  кара  
Усім  так  рівно  впаде́,  як  хмара?
От  би  дожити,  щоб  по  заслузі
І  постояти  на  білій  смузі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2019


Сон

Чого  ж  мені  так  хочеться  піти  
В  той  сад,  де  пахне  літом  і  піснями?
У  тім  саду  давно  немає  мами...
Там  серед  трав  і  стежки  не  знайти.

Мені  до  хати  тої  не  зайти,
Скобель  прибив  в  одвірки  мою  тугу...
Замок  старезний  став  йому  за  друга.
Мені  би  з  вітром  трохи  поревти.

Вже  й  місяць  в  небі  молодий  серпом
Зірниці  йде  в  свої  снопи  зганяти.
Під  ранок  в  небі  тім  наснилась  мати...
Як  було  добре  у  тій  тиші  нам  обом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824783
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2019


Доля

Скаже  хтось,  що  доля  вибрала  її:
Бач,  і  красива,  і  талановита.
Добре  все  в  її  родині  і  в  сім'ї,
Лише  душа  у  неї  трохи  неприкрита.

Скаже  хтось,  що  доля  звабила  її:
Бо  ні  красою,  ні  талано́м  не  скористалась.
Й  не  все  так  добре  у  родині  і  в  сім'ї...
Й  уся  вона  чутками  обростала.

Собі  сказала,  що  доля  зрадила  її,
Хоч  і  красива,  і  талановита...
Осів  фундамент  у  її  сім'ї.
І  долю,  як  коня,  не  зупинити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822863
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2019


Добрий вечір

Я  йшла  собі...А  ти  мені  та  й:  "Добрий  вечір..."
І  наче  Бог  мене  узяв  за  плечі!
Отак  відто́ді  й  стали  ми  до  пари.
Все,  що  могли,  ми  від  кохання  брали.

Пішла  весна...І  став  самотнім  літній  вечір.
І  сум  такий  узяв  мене  за  плечі!
Усе-усе  збиралося  до  пари,
Лише  у  нас  щось  крила  відібрало.

Щебечуть  в  теплих  гніздах  ді́точки  лелечі...
Який  чудовий  всівся  в  полі  вечір!
Вже  й  осінь  за  вікном,  а  я  -  без  пари...
І  гаснуть-гаснуть  у  очах  стожари.

Живу  собі...В  зимові  вечори,  до  речі,
Все  згадую:  "Прикрий,  кохана,  плечі..."
І  зігріває  кави  тепла  пара:
Така  утома,  мов  весь  день  орала.

Візьму  я  плед:  добротний  і  м'який  -  овечий...
Нехай  зігріються  тендітні  плечі.
А  в  серці...В  серці  наче  стала  крига,
Рятує  від  самотності  лиш  книга.

Я  жду  весни...Щоби  в  духмяний  теплий  вечір
Лелечий  пух  упав  мені  на  плечі...
Щоб  в  тихе  веселкове  надвечір'я
Хоч  привітатись,  все  ж  пройшов  подвір'ям...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2018


Так танцює Бог

Ти  через  залу  йшов...Я  знала,  що  до  мене.
І  хай  пускають  чужі  очі  сотні  стріл!
На  голові  моїй  не  німб  -  віночок  із  ромену...
Мені  здалось,  ти  трішки  зачепив  за  стіл.

А  скрипалі  смичками  руйнували  мозок
І  все,  що  я  вже  знала  про  любов  -  в  той  стіл!
Пошли  мені,  о,  Боже,  знак:  чи  є  в  любові  доза?
Якщо  в  цю  мить  із  ним  ти  мене,  Боже,  звів.

Ти  довго  йшов,  мене  всі  лю́дські  очі  їли...
І  на́що  їм  весільний  довгий  повний  стіл?
А  людоньки  мені  лице  і  душу,  й  кости  мили
І  кожен  так  судив,  як  тільки  вмів.

І  ти  вже  йшов...А  я  тебе  чекала,  Боже,
Мені  здалось,  що  став  ще  вищим  мій  каблук.
Та  я  про  себе  в  мить  оцю  молилась,  Бог  поможе!
І  ти,  нарешті,  взяв  мене  до  своїх  рук.

Такого  вальсу  я  в  житті  іще  не  знала!
Простіть  за  марнослів'я:  так  танцює  Бог!
І  я  у  світлих  туфлях  так  красиво  вальсувала,
І  скрипалі  втомилися...І  бубон...Ох...

Мені  здавалося,  що  змокло  моє  плаття
І  зашарівся  в  дивну  квіточку  шифон.
В  очах  в  обох  закоханість  й  таке  палке  сум'яття!
О,  Боже,  не  збуди  мене,  якщо  це  сон...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2018


Рідна мова

Мово  моя  лебедина,  
Вірю  в  твоє  майбуття!
Ти  -  у  ключі  журавлинім,
Ти  -  у  колисці  дитя.

Ти  мій  ласкавий  струмочку,
Не  пропади,  не  змілій.
Пишним  узором  сорочку
Вишию  долі  твоїй.

Більше  тобі  не  кричати
Болем  гірким  Кобзаря.
Будем  тебе  пригортати,
Пестити  мов  немовля.

Мово  моя  урочиста,
Як  же  без  тебе  в  життя?
О,  джерело  моє  чисте,
Вірю  в  твоє  майбуття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813242
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 09.11.2018


Життя заколосить добром

Я  пригадую  знову  і  знову
Яблуневий  тано́к  у  саду,
Ніжну,  лагідну  мамину  мову
І  батькі́вську  науку  святу.

-Життя  починається  з  хліба,-
Так  дід  ще  колись  научав.
Із  теплого  синього  літа,
Де  поле  й  садочок,  і  став...

Життя  починається  з  ласки,
Надії,  любові,  добра...
Із  світлої  щирої  казки,
З  колиски,  в  якій  виростав.

Тож,  згиньте  ви,  ночі  осінні,
Щоб  світ  не  наповнився  злом.
Життя  починає  цвітіння
І  заколосить  добром.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812569
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2018


Нарцисові

Не  милуйся  своєю  красою  -
Знала  тих,  що  прожили  дарма́,
Що  не  мали  в  душі  супокою  -
Її  просто  в  нарцисів  нема!

І  за  славою  теж  не  женися:
Добра  слава  знаходить  сама.
Ти  за  вчинки  свої  пожурися,
Бо  ніщо  не  проститься  дарма́.

Не  виношуй  у  серці  ті  плани,
Що  не  Богом  писались  вони.
Знай:  ніколи  іще  на  обмані
Не  збувались  ні  мрії,  ні  сни.

Кожне  слово  виношуй  у  серці,
Бо  воно  -  не  пустий  горобець.
І  не  три  язиком,  як  на  терці...
Будь  людиною!  Хай  йому  грець!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810522
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2018


Хаотичне

У  вирій  птахи  щось  заскоро  відлетіли.
І  мої  весни  наче  грози  відшуміли.
І  та  ялинка,  що  колись  садила,  овдовіла.
І  старість  в  снах  осіннім  листям  шаруділа.
І  мамина  калина  в  брамі  дивно  майоріла...
Хоч  не  була  на  морі  -  снилися  вітрила...
З  душі  я  довгу  зиму  вигнати  не  сміла.
Легенька  хустка  дивом  грілася  від  тіла...
Чогось  в  житті  я  все  ж  не  зрозуміла:
Чи  не  могла,  чи,  може  не  хотіла?
Чи  свою  долю  біля  трьох  доріг  зустріла?
Чи  ті  дерева,  що  хотіла,  посадила?
Чи  тих  людей  я  на  віку́  зустріла?
Нелегко  було  -  в  Бога  щось  просила,
Та  нагород  ніколи  не  хотіла!
І  все  ж  жалілась,  що  не  дав  Бог  крила...
А  з  тим  змиритись  якось  і  несила.
Я  в  полі,  часом,  з  тихим  вітром  говорила:
Чи  від  душі  своїм  ділилась,  не  крихтіла,
Чи  потаємне  я  під  серцем  не  пригріла?
Часо́м  себе  питала:  що  я  доброго  зробила?..
Якась  недоля  все  ж  мене  косила.
Та  я  сама  себе,  як  вміла,  боронила
І  відчувала,  що  я  маю,  маю  крила!
Я  пишу  олівцем  -  ненавиджу  чорнила.
Я  кожну  букву  щирим  серцем  виводи́ла,
І  кожне  слово,  ніби  народила!
І  десь  в  якийсь  момент  я  зрозуміла,
Що  недаремно  ті  птахи́  десь  відлетіли,
І  мої  ве́сни,  наче  крила  відшуміли...
Підкралась  осінь  -  жовтим  листям  шаруділа...
І  в  брамі  знов  калина  зашарілась  -
Напевно,  доля  молода  чиясь  весну́  зустріла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809992
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2018


Моїй учительці

Гріє  душу  Твоя  доброта,
Хоч  із  холодом  грається  осінь.
Моя  вчителько,  зоре  свята,
Не  вплітай  літо  бабине  в  коси.

Я  таких  більше  днів  золотих
Не  зустріну  вже,  мабуть,  ніколи,
Як  отих,  що  малесенькі  ми  
Проживали  з  Тобою  у  школі.

Ти  нам  матір'ю  всюди  була́.
І  залишилась  нею  наза́вжди!
Бо  лиш  школою  й  нами  жила́.
Хто  ж  Тебе  нині  в  тузі  розрадить?

Знаю  я:  Ти  сидиш  при  вікні
І  чекаєш  жаданої  звістки...
Чую  голос  я  Твій,  бачу  в  сні:
На  подвір'ї  стоїш  біля  хвіртки.

Я  щаслива,  що  віра  жила́
В  моїм  серці  в  години  лукаві.
Це  тому,  що  Ти  поряд  була́
І  голубила  словом  ласкавим.

Гріє  душу  твоя  доброта,
Їй  ніколи  вже  не  обміліти.
І  не  скаже  ніхто,  що  душа-сирота,
Бо  в  ній  теплиться  слово  "Учитель".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808996
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.10.2018


Будьмо!

Я  вийшла  в  світ...І  він  зустрів  мене  вороже:
Усе  в  житті  складалося  не  так...
І  хто  тобі  поможе,  хто  поможе?
Щоб  як  у  всіх,  без  збоїв  і  атак.

Я  вийшла  в  світ...І  він  зустрів  так  неохоче:
І  ще  одна  у  черзі  на  любов...
Нащо  ти,  світе,  голову  морочиш,
Якщо  вже  місце  іншому  знайшов?

Я  вийшла  в  світ...І  він  зустрів  мене  дощами.
Для  кого,  світе,  сонце  приберіг?
Я  йшла  в  світи  від  батька  і  від  мами  -
Не  знаю,  хто  мене  в  житті  беріг.

Десь  раз-пораз  й  мені  всміхалось  тепле  літо.
Та  більш  за  все  мені  мели  сніги...
Ой,  як  багато  мною  пережито  -
Якісь  же  ангели  тай  вберегли!

Було  лиш  два  рази:  мені  всміхнулась  доля:
Я  вистояла  в  черзі  на  Любов!
У  світ  прийшли  мій  син  і  моя  доня
І  заново  текла  у  жилах  кров.

Я  маю  з  ким  виходити  у  світ  непевний!
Я  з  перехресним  вітром  -  навперейм.
І  то  є  щастя  -  знаю  я  напевно!
Тож  будьмо!  Будьмо,  будьмо,  світе,  гей!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2018


До серця

Що  ж  ти,  серце,  так  мучиш  мене,
А  чи  я  тобі  привід  давала?
Ніч  і  так  непомітно  майне.
На  зорі  вже,  а  я  і  не  спала.

А  мій  біль  зачепивсь  за  струну
І  бринить...Краще  б  музика  грала.
От  піднімусь  й  таке  щось  утну!
Та  утомі  двобій  програвала.

Що  ж  ти,  серце,  по  ночах  не  спиш?
Кажеш,  збився  давно  твій  годинник.
Ти  минулими  веснами  сниш,
Та  всі  барви  роз'їв  вже  розчинник.

Наливали  події  сумні
Того  розчину  кожного  року...
Даймо  спокій...Все  зло  у  вогні
Хай  горить.  Ти  не  стишуй  ще  кроку.

О!  Ти,  серце,  не  будиш  дарма:
В  твоїм  лоні  перо  вже  писало.
Підсвідомість  -  велика  корчма,
Там  уявне  завжди  воскресало.

Ти  пригрілося  вже...Лився  віск...
Я  надумала  випити  каву.
І  пера  прелегесенький  тріск  
Будував  поміж  нас  переправу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2018


Автопортрет з уяви або Чотири мої життя

Я  була  колосом.
Люди  залишили  мене  зимувати  в  полі.
Натерпілася  я  холоду  доволі.

Я  була  квіткою.
Мене  зірвали  чиїсь  безжалісні  руки.
Страшні  на  мою  долю  впали  муки.

Я  була  лебедем.
Куля  розлучила  мене  з  коханим  наві́ки.
І,  склавши  крила,  впала  я  на  квіти.

Людина  я  тепер,  ЛЮДИНА  -
З  душею  колоска,
Обличчям  квітки,
А  доля  в  мене,  бачте,  лебедина.

[i]Фото  з  власного  архіву.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807183
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2018


Чужі

Все  минулось  -  щастя  і  тривоги...
Ми  -  чужі...Ба,  навіть  -  вороги.
Розійшлися,  наче  дві  дороги,
Не  зійдемось,  наче  береги.

Не  збагну:  ну  як  могло  так  статись?
Ми  ж  були,  неначе  голуби!
Чом  би  нам  так  завше  не  кохати?
Серце  кляте  стогне:  "во-ро-ги"

День  при  дні  я  істину  шукаю...
Ні,  то  я  обманюю  себе.
Це  тебе  шукаю  й  виглядаю,
Та  від  правди  дітися  ніде.

Ми  з  тобою,  як  земля  і  небо  -
Ніби  вдвох,  та  все-таки  чужі.
Не  кажи,  що  бачитись  нам  треба.
Не  скажу,  що  в'яну  у  журбі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2018


Осінній монолог

Привіт,  моя  осене  срібна!
Знов  завітала  з  дощем?
Знов  зустрічаєш,  як  рідну,
Гм...Не  набридло  іще?

А  що,  може  хочеш  спитати,
Як  я  свій  відчай  топлю́?
Будеш  дощу  підливати,
Доки  увесь  не  згублю́?

Навіщо  мені  твої  згуби?
В  мене  своїх  повно  згуб...
Бачу,  потріскались  губи  -
Треба  помаду  до  губ.

Актрисо,  захоплена  грою,
Йди  прикоти  гарбузи.
Вивчені  осені  мною,
Ти  мій  граніт  не  гризи.

Ще  будуть  в  житті  моїм  весни!
Вмру  від  конвалій  п'янких...
Не  відбереш  моїх  весел!
Що,  не  стрічала  таких?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2018


Посеред світу

Стоїть  у  брамі  осінь  із  дощами,
Але  ще  п'янко  пахнуть  матіоли  попід  хатою.
А  погляд  літа  вже  не  з  нами,  ой,  не  з  нами:
Воно  із  хмарою  он  тою  -  пелехатою.

Ти  побіжиш  до  хати  за  мобільним  -
Ти  хочеш  заловити  сотні  митей  зачарованих.
Перечепившись  в  травах  хрестиком  натільним,
Знайти  у  травах  цвіркунів  прихованих.

А  я  собі  так  думаю:  що  з  нами?
Чого  так  солодко  ми  не  впиваємося  м'ятою?
Чом  перестали  милуватися  садами
І  закликати  сон,  що  спить  попід  загатою?

Ми  розвалили  всі  старі  хатини,
Що  у  морози  зігрівали  нас  з  щетин  загатами.
І  сльози  спомину  блищать  мов  намистинки,
А  ми  від  них  -  за  сімома  замками  й  ґратами.

Нас  поманив,  як  обрій,  мегаполіс.
Ми  летимо,  ми  їдемо  за  край  землі  від  себе,  всіх!
Та  зупинімось  серед  лісу,  саду,  в  полі,
Серед  туманів  залишімо  свій  прадавній  гріх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805852
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2018


Очі

Вдивляюсь  в  очі...Карі,  ви  чиї?
Пронизуєте  на́скрізь  душу  й  тіло.
А  я  вже  думала,  що  відболіло,
Що  відшуміли  відчаю  гаї.

Сумні  і  досі?  Карі,  ви  чого?
На  півдорозі  ко́ней  не  тривожать!
Може  на  вас  і  досі  хтось  ворожить?
А  ваші  бісики  ще  ого-го!

З'явився  промінь!  Карі,  ну  то  й  сум!
Ще  осінь  не  впускай,  з  якого  дива?
Ти  ще  така  по-літньому  вродлива,
Попіднімай  усі  страхи  на  глум.

Вдивляюсь  в  очі...Карі,  ви  -  живі!
Моя  душа  на  дні  у  вас  засіла.
За  темне  скло  ховати  їх  не  сміла,
В  них  тінь  ховали  втомлені  жалі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2018


Осінні листи

Осінь  пише  коханцям  листи,
Посилаючи  авіапоштою.
І  все  просить  "прости"  та  "прости",
І  за  щось  їх  усіх  перепрошує.

Та  пропали  давно  їх  сліди...
Ба,  дарма  засипає  їх  золотом.
Вони  п'ють  вже  весняні  меди
І  в  душі  почуваються  молодо.

-----------------------------

Осінь  зе́лені  вже  не  суперниця
І  рятується  в  горі  дощем.
Ба,  поплаче  -  і  все  перемелеться,
Може  буде  коханою  ще?

І  обсипле  цілунками  й  золотом
Того  принца,  що  зрадить  весні.
Бо  не  все  те,  що  зе́лено  -  мо́лодо,
Бо  не  все,  що  співають  -  пісні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2018


Пам'ятаю

Пам'ятаю  себе  дівчам  -  
Ой,  ясна́  то  була  година!
День,  як  скіпочка,  догорав,
І  було́  все  магічне  й  миле.

Вже  таких  більше  хризантем
Не  побачу  ніде  й  ніколи...
Забуваю  рядки  поем,
Перечитаних  в  рідній  школі.

Забуваю  все  більш  і  більш:
Притупили  вже  пам'ять  ро́ки...
Хай  залишиться  згадка  -  вірш
Наче  пройдені  перші  кроки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2018


Балада про хату

Сини  й  онуки  розбирали  хату:
Старий  трухляк,  що́  то  вже  тримати!
І  до  тих  слів  нема  вже  що  додати,
І  йде  до  рук  сокира,  лом,  лопата...

Помре  й  салок,  коли  не  стане  хати,  -
Та  все  на  світі  мусить  помирати!
І  треба  все  із  серця  відпускати...
І  десь  в  світах  за  цим  слідкує  Мати:

Вона  і  там  стоїть  на  варті  хати!
(Ще  рано  було  їм  обом  вмирати...)
Чумацьким  Шляхом  йде  у  безвість  Мати
І  не  поверне,  бо  нема  вже  хати.

Насупивсь,  наче  сивий  гомін,  тато:
Їм  би,  невдячним,  чуба  відірвати!
Шкода  лишень,  що  та  невтомна  Мати
З  небес  на  все  те  мусить  споглядати...

-Забрати  б  лом,  -  так  бідкається  тато,-
Я  ще  не  встиг  там  все  подоробляти.
Як  на  Великдень  без  старої  хати?!
-А  як  Різдво?!  Не  прийду,  -  каже  Мати.

Коли  сідали  діти  серед  хати,
То  край  стола  все  вмощувалась  Мати...
А  як  уміла  дітям  догоджати:
Спекти,  зварити  і  на  стіл  подати.

А  ті  подались  до  нової  хати.
А  ту,  стару,  ламати-розбирати!
І  на  долонях  -  мозолі  горбаті,
Бо  розбирати,  то  не  будувати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802888
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2018


Обіймемось

Обіймемось:  ростемо  у  однім  садку
І  сонечко  на  всіх  у  нас  -  єдине!
Погляньте:  гуси  на  однім  ставку,
А  на  городі  -  буряки,  картопля,  дині...

Задумаймось:  що  з  того,  що  в  нас  розум  є?!
А  мудрість  десь  у  скрині  ми  тримаєм.
До  крові  кожен  б'ється  за  своє,
А  вороги  не  сплять...Не  сплять,  під  нас  копають.

Зламаємось,  бо  кожна  гілка  по  собі.
А  ти  зламай  чи  сніп,  чи  оберемок!
Усоте  кажу  і  собі,  й  тобі:  
Допоки  можемо,  давайте  в  сніп  зберемось!

Обмаїмо  волошками  і  маком  сніп,  
Щоб  ворогу  з  далека  видно  було!
І  синьо-жовте  блисне  мов  окріп,
Щоб  вороги  з  землі  моєї  вітром  здуло!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802461
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 08.08.2018


Встати з попелу

Спалю  живцем  я  спогади  старі,
Бо  ж  споконвіку  ятрять  мою  душу.
Чи  я  пробачення  за  це  просити  мушу?
Погляну  з  висоти  і  попіл  струшу.
І  ланцюжок  тонкий  вкладу  на  вівтарі.

Стою,  молю:  аби  скоріш,  хутчіш
Із  сторінок  вогонь  -  на  палітурки!
От  вам  Різдво!  І  Чортомлицька  Січ,  і...турки...
До  ран  кладуть  свяченої  проскурки?
Я  ланцюжок  життя  не  виставлю  за  гріш.

Здавалось:  хай  ідуть  собі  дощі!
Та  враз  із  попелу...піднялась  птаха.
То  -  Фенікс!  Фенікс!  Він  воскреснув,  бідолаха!
То  пам'яті  моїй  наснилась  плаха?
Як  добре,  Боже,  що  той  дощ  наморощів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802460
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.08.2018


Війна

Ревав  Дніпро,  стогнав,  як  звір...
Викочував  на  берег  хвилю  мов  сльозу.
Не  перепитуй,  лиш  на  слово  мені  вір  -
Збиралося,  неначе  б,  на  грозу...

Там,  на  війні,  загинув  син  -
Ніщо,  ніхто  уберегти  його  не  зміг!
І  серед  мертвих  він  в  окопі  не  один...
Зима  позаду...Смерть  -  не  переміг.

Що  скаже  матері  юнак,
Що  поряд  з  її  сином  був  і  сам  вцілів?
Що  він  не  винен?  І  що  смерть  сліпа  однак...
Що,  як  його  побачив  й  сам  зомлів?

Вона  накинеться,  як  звір:
Не  розбираючи,  хто  її  сина  вбив.
Не  перепитуй,  лиш  на  слово  мені  вір...
Вона  його  любила!  Він...любив...

"Не  бійся"  хто  із  вас  сказав?
Таких  "зелених"  там  не  кидають  у  бій!?
Ті  голови  схилили:  знають,  хто  казав!
Та  що  сказати  матері  отій?

Війна...Там  кожен,  як  мішень.
І  в  "перемир'я"  знову  вбили  кіл  чи  хрест.
І  влада,  хай  їй  грець,  струхлявіла  мов  пень:
Знов  на  Майдані,  в  Києві,  протест.

І  протестує  нині  всяк!  
І  праведні,  і  грішники  -  змішались  всі!
Як  і  колись  у  возі  -  Лебідь,  Щука,  Рак...
У  трясови́ні,  по  ручиці,  світ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800063
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 20.07.2018


У танці німф

Ой,  наломали,  наломали  дров
У  тому  лісі,  що  ми  звем  "любов"!
А  як  в  верхах  шуміли  сосни,
"Люблю"  звучало  майже  стоголосно.
Чи  так  коли  в  житті  буває  млосно?

Нам  угорі  нічний  світився  німб,
Ми  бачили  з  тобою  в  танці  німф.
Які  граційні  лісові  дріади!
До  них  ми  все  ходили  на  пораду...
Чому  вони  навіщували  зраду?

Я  наступила  на  ту  стежину  знов:
Чому  не  так  трактується  "Любов"?
Чому,  де  світло,  пхається  зневіра?
Чому  померла,  не  зродившись,  віра?
Чи  у  любові  має  бути  міра?

Від  тих  питань  рубці  на  серці  й...шов:
Така  гірка  у  справжності  любов!
Чому  овечки  тішаться  в  кошарі?
На  плесі  озера  -  лебідки  в  парі!
А  нашу  долю  обступили  хмари?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2018


Самотня троянда

Троянда  зраночку  умилася  дощем.
А  вчора,  бачила,  умилася  росою.
А  позавчора  гордо  -  під  грозою!
В  моїй  душі  якийсь  улігся  щем:
Я  обступила  би  її  своїм  плащем.
Погладила  б  тихесенько  рукою.
Нелегко  виділятися  красою
І  бути  у  житті...одною.
-Та  що  ти,  що  ти?  Я  щаслива  із  дощем,
Я  не  ховаюся  ніколи  під  плащем.
Ми  все  одно  коли-небудь  помрем:
Побуду  наодинці  з  самотою...
Хоча  про  що  я?  Я  з  дощем...й  з  тобою.
То  ли́ше  люди  знаються  з  журбою...
Давай  з  дощу  ми  сльози  всі  утрем
І  пелюстками  світ  весь  обійде́м...
Хтось  інший  вранці  вмиється  росою
І  закохається  у  небо  під  грозою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2018


Про любов

Ти  вимолюєш  вкотре  в  небес
Ту  любов,  що  висвітлює  крила.
Твоє  серце  укотре  -  під  прес,
В  твою  душу  укотре  знов  -  шило!

Ти  вивішуєш  спіднє  під  дощ,
Та  всевидяче  око  -  на  варті.
Твоє  серце  укотре  -  у  корч,
Долю  хтось  розглядає  на  карті.

Ти  вимінюєш  милість  на  гнів
І  послабився  вітер  й  вітрила.
Ти  кого  в  своїм  серці  пригрів,
Що  його  воскресити  несила?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2018


Яблунька

На  подвір’ї  яблунька  одинока,
Та,  що  родить  яблука  білобокі.
Ти  чого  відбилася  та  й  від  саду,
Чи  тобі  подруженьки  та  й  не  раді?

А  дівча  рум’янеє,  карооке
Їло  собі  яблуко  білобоке.
Ой,  упало  зернятко  карооке
І  зродилась  яблунька  білобока.

Зацвітає  веснами  пишно-пишно,
Знає  про  любов  нашу  грішну-грішну.
Не  суди  нас,  яблунько  одинока,
Загубила  дівчина  та  й  неспокій.

У  садочку  кралечка  пишнокоса
Миє  личко  гарнеє  в  срібних  росах.
Ти  чого  мов  яблунька  одинока?
Де  юнак  блукає  твій  чорноокий?

Буду  я  мов  яблунька  одинока,
Поселився  в  серці  моїм  неспокій.
Посміються  з  мене  лихії  люди.
Що  ж  то  буде?  Ой,  що  ж  то  буде?
Розцвіла  з  весною  я  пишно-пишно,
А  любов,  як  плід  в  раю,  була  грішна.
Засмутилась  яблунька  одинока
І  зронила  яблука  білобокі.

Я  плоди  ті  в  кошичок  позбираю,
Побіжу  до  милого  як  до  раю.
Ти  від  мого  серця  чого  відбився?
–  Налюбився,  дівчино,  налюбився.
На  подвір’ї  кошичок  одинокий,
А  у  ньому  –  яблука  білобокі,
Не  схотів  їх  милий  зі  мною  їсти.
Дай  ми’,  мила  яблунько,  з  горя  сісти,
Під  твоєю  кроною  в  чистих  росах
Відпочинуть  ніженьки  босі-босі,
Розпущу  я  знов  свої  диво-коси,
Вже  обручку  милого  інша  носить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799319
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2018


Хліб дитинства або Вогонь із маминої печі

В  її  печі́  поскрипував  вогонь...
Усі  ми  були  діти  тої  пе́чі!
Усіх  вона  тягнула  у  полон  -
Усі  молились  на  сакральні  "речі".

В  її  душі  вже  випікався  хліб:
На  всю  округу  пахло  з  тої  пе́чі!
Якщо  ти  крізь  життя  і  глух,  і  сліп,
Ти  підсвідомо  жив  у  тій  малечі.

Скоринка  в  хлібі  -  золота́  печать:
Так  випікати  вміла  лише  мама!
У  м'якуші  -  і  радість,  і  печаль,
Із  вічності  -  запізня  телеграма.

Хто  слав  її?  І  хто  її  писав?
Хто  ніс  вогонь  у  ті  старенькі  печі?
Прийшов  хтось  й  душу  у  вогню  забрав
Й  спалив  останнє  пір'ячко  лелече.

А  мама  що?  Нову  зліпила  піч...
І  всім  святим  хлібець  вже  випікає...
Свята  на  землю  (в  душу)  сходить  ніч...
В  душі  вогонь  немов  в  печі  палає.

В  вікні  -  заграва.  Я  схопилась  з  ніг.
Чи  то  ще  ніч,  чи  то  уже  світає?
А  очі  мами  -  мальвою  до  віч:
-Чи  тобі,  доню,  хліба  вистачає?

-Та  є  в  нас  хліб,  бо  при  роботі  всі!
Я  ска́жу  більше:  і  до  хліба  -  вдо́ста!
Живу  не  гірше,  мамо,  ніж  усі:
І  син,  і  донька  в  мене  вже  дорослі.

Та  пахне,  мамо,  з  пе́чі  мені  хліб...
Я  пам'ятаю  нарозпашку  сіни.
І  перший,  мною  виплеканий,  сніп...
Ті  спогади  навік  в  душі  осіли.

Мов  дід  поплівся  в  інший  комин  дим.
І  докором  -  стара  віконна  рама.
Як  хочеться  побути  ще  малим,
Щоб  до  щоки  тулилася  ще  мама.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799086
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.07.2018


Не сказати зайве

Ти  знаєш,  я  можу  піти,
Та  є  сто  причин,  щоб  зостатись.
Найлегше  сказати  "прости",
Щоб  зайвого  не  сказати!

Ти  знаєш,  а  вітер  ущух.
Здавалось:  гроза  не  минає...
Мій  ангел  -  самотній  пастух,
Мене,  мов  ягня,  спасає.

А  знаєш,  вся  правда  у  тім,
Що  доля  -  то  ру́копис  Бога.
Всміхається  праведний  мім  -
Ще  довга  його  дорога.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2018


Дорога з Богом

Моя  стежка  помічена  Богом!  -
Я  ж  казала,  що  правильно  йду.
Ось  і  вивів  на  ширшу  дорогу:
Чи  на  добре,  а  чи  на  біду?

Та  дорога  вже  збита  копитом,
Тут  ходили  до  мене  віки.
Ну  то  й  що,  що  дощами  прибита,
То  ж  не  в  серце  залізні  кілки.

То  ж  не  цвяхи  в  Ісусові  руки!
І  твій  хрест  не  такий  вже  й  важкий.
Що  ти  знаєш,  людино,  про  муки?
Ти  з-за  пазухи  витягни  кий.

Поспихай  у  мішки  свою  зброю,
То  -  непотріб,  простий  собі  хлам.
Поцілуй  наостанок  Героя  
Й  подивися  у  очі  батькам.

Твоя  стежка  помічена  Богом,
Як  живеш  ти  на  мирній  землі.
Знай:  війна  недалеко,  за  рогом...
Хай  не  гасне  твій  вогник  в  імлі.

Бо  душа,  друже,  світить  допоки
Там    жертовний  вогонь  не  погас.
Ти  живий!  Чуєш  Богові  кроки?
Він  тебе  стереже  повсякчас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798845
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.07.2018


Дощ

Тебе  обіймає  дощ  -  
Ніхто  того  так  не  може!
Не  рюмсай  і  люб  не  морщ,
Хай  миє  асфальтне  ложе.

А  що  тобі,  гордій,  дощ?
Як  хоче,  то  хай  обійме!
Та  лиш  би  без  грому  й  трощ,
Нехай  лише  листя  здійме.

Із  пам'яті  змиє  все!
Розділить  на  "до"  і  "після".
Напишеш  нове  ессе,
Епіграфом  -  слово  з  пісні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2018


Маю віру

Живу,  як  горох  і  рада,  що  так!
Бо  краще,  що  при  дорозі.
Та  лізе  у  друзі  ріпак  і  будяк
І  ти  утікти  не  в  змозі.

Живу  вже  роки́  і  навіть  мороз
Осердя  мого́  не  випік.
А  скільки  із  неба  і  вітру,  і  гроз,
Та  сік  мій  (чи  кров)  не  витік.

Горох,  як  горіх:  міцний-преміцний!
Будяк  непомітно  коле.
І  як  не  виполюй,  а  корінь  -
Хоч  вий,  усе  поглинає  поле.

Та  маю  я  віру!  І  сто  причин:
Ми  вкупі  будяк  той  сполем!
І  разом  згромадим.  До  чого  тут  чин?
Із  попелом  -  зло!  І  -  полем!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798592
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.07.2018


Крила

Ходи,  я  обійму,  присядь  на  валізу,
А  потім  іще  поговорим.
Якщо  не  захочеш,  у  душу  не  влізу,
Ще  маєш  хвилинку  на  збори.

Мовчи...Я  не  буду  питати,  де  їдеш.
Розправ  і  мені  мої  крила.
Ще  мить,  ще  хвилина  -  наза́вжди  ти  підеш.
Я  в  лоні  свій  біль  доносила.

Я  довго  від  всіх  свої  крила  ховала,
Тепер  всі  страхи  попакую.
А  крила,  нівроку,  міцні  від  Дедала,
Вони  мені  навіть  пасують.

Злечу  понад  світом,  злечу  понад  тишу.
Лише  б  не  зустріти  Ікара.
А  потім  у  ві́рші  про  все  це  напишу.
А  доля  Ікара,  то  -  кара.

Піду  я  у  кутик,  поставлю  валізу.
Ну  як  з  тягарем,  тай  у  небо?
Спитати  б  да  Вінчі  про  код  Мони  Лізи,
Та  й  інші  є  в  мене  потреби.

Лечу!  На  путі  не  було  б  лише  грому.
Мій  ангел  кричить  мені:  "Браво!"
Знайду  свій  Олімп  і,  пославшись  на  втому,
Пове́рнусь  й  доп'ю  свою  каву.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2018


Ластівки

Колись  в  старій  прабатьківській  хатині
Ми  навстіж  відкривали  двері  в  сіни.
Я  пам'ятаю  ластівок  донині,
Що  у  гнізді  під  бальками  осіли.

Коли  в  старій  прабатьківській  хатині
У  землю  влізли  дідові  одвірки,
Моє  життя  затрісло  в  половині,
Як  те  гніздо  -  не  стало  "баби  Вірки".

Стара  колодка  звузила  зіниці,
Сховала  я  у  рукаві  всі  сльози.
Забралась  я  із  рідної  "столиці",
А  вслід  за  мною  "слухи"  наче  грози.

Облізли  вікна...Хату  сторожує
Старий-старий  горіх  і  виноградник.
Без  ластівок...Лиш  голуби  воркують
Й  ніхто  мені  із  них  вже  не  порадник.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798154
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.07.2018


Заспіваю

Сію  чорнобривці,  сію  матіоли,
Ти  несправедливо  судиш  мене,  моя  доле.
Ой  заграй  ми’,  молодий  скрипалю,
Бо  зів’яну  з  туги  і  від  жалю.

Заспіваю  і  забуду  тугу  –
Вже  знайшов  мій  милий  собі  другу.
Не  така  я,  щоб  дарма  тужила,
Я  про  тебе  з  вітром  говорила.
І  ворожка  теж  мені  ворожить,
Що  я  собі  юного  скрипаля  вродливого  приворожу.

Переходжу  річку  –  не  шукаю  броду.
Ой  не  кидай,  моя  доле,  мене  в  бистру  воду,
Ой  заграй  ми’,  юний  сопілкаре,
Не  пропаде  та  твоя  отара.

Заспіваю  –  і  забуду  тугу,  
Вже  знайшов  мій  милий  собі  другу.
Не  така  я,  щоб  дарма  тужила,
Я  про  тебе  з  вітром  говорила.
І  ворожка  теж  мені  ворожить,
Що  я  собі  юного  красеня  з  сопілкою  приворожу.

Я  сплету  віночок,  вийду  в  чисте  поле…
Не  зривай  отой  віночок  з  мене,  моя  доле,
Ой  заграйте,  музики  троїсті,
Бо  я  гарна  й  дуже  голосиста.

Заспіваю  –  і  забуду  тугу,  
Вже  знайшов  мій  милий  собі  другу.
Не  така  я,  щоб  дарма  тужила,
Я  про  пісню  з  вітром  говорила.
Хай  ворожка  дарма  не  мудрує,
А  я  душу  піснею  рідною  і  щирою  залікую.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2018


Журавлі дитинства

Мені  здається:  родом  ми  зі  школи,
І  у  дитинстві  свій  лишили  слід.
Ми  не  забудем  ро́ків  тих  ніколи,
Хоч  навкруги  такий  шалений  світ.

Настане  день  –  і  я  повернусь  знову
До  рідних  стін,  що  гріли  нас  теплом,
І  поведу  із  вчителем  розмову,
І  засвічуся  знов  його  добром.

Летить  у  небі  ключ  той  журавлиний,
Що  так  колись  манив  у  вирій  нас.
І  я  тепер  за  ним  у  небо  лину,
Бо  вже  настав  мій  журавлиний  час.

Я  повернуся  з  радістю  додому,
Де  гріло  нас  учителя  тепло.
Чого  так  сумно  –  не  скажу  нікому:
Дитинство  тут  колись  моє  жило.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797501
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2018


Розмова закоханих

–  Тут  зорі  падають  на  щастя  і  удачу,
І  ти,  кохана,  лиш  бажання  загадай.
Чого  ж  ти,  мила,  то  радієш  то  заплачеш?
–  Ти  ні  про  що,  коханий,  не  питай.
–  Це  сльози  радості,  мабуть,  моя  кохана…
–  Хто  ж  би  іще  мене  так  віддано  любив?
–  Тож  хай  розтане  лід  зневіри,  хай  розтане,
Перед  тобою  я  нічим  не  завинив.

Хай  світять  зорі  і  шепочуться  кохані,
Слова,  як  вітер,  не  летять  у  пустоту.
Ми  від  медів  кохання  п’яні-п’яні,
В  серцях  несем  любов  і  чистоту.

–  А  зорі  світять  так  яскраво  і  врочисто.
Їх  блиск,  кохана,  у  твоїх  сумних  очах.
–  А  у  тобі,  коханий,  їх  надія  чиста,
Вона  зітре  мою  замріяну  печаль.

–  На  крилах  мрій  лечу,  де  світять  ясно  зорі…
–  І  я  собі  з  тобою,  милий,  у  політ.
–  Ми  попливем  удвох  небесним  тихим  морем.
У  сяйві  зір  через  десятки  довгих  літ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2018


Лелека

Він  так  красиво  в  небо  полетів  –
Я  все  життя  так  мріяла  літати!
Та  де  мені  ті  крила  та  й  узяти,
Щоб  огорнути  широту  полів?!

Щоби  здійнятись  над  гірським  потоком
І  понад  лісом  промайнути  тихо,
Щоби  заснуло  під  пеньками  лихо
Й  ніколи  більше  не  зморгнуло  оком.

Лелеко,  ти  як  віра,  що  спасає
Мене,  блукаючу,  на  острові  пригод.
Як  Бог  у  мене  віри  не  втрачаєш,
Своїм  крилом  прикривши  від  незгод.

Я  ще  з  дитинства  полюбила  їх,
Отих  птахів,  що  крила  чорно-білі.
Вони  весну́  розгойдують  на  гі́ллі,
Ту,  що  несли́  на  крилоньках  своїх.

А  те  гніздо,  що  звито  на  осонні,
Мене  огорне  найяснішим  світлом.
Тоді  злечу  я  понад  цілим  світом,
Де  ще  батьки  сидять  десь  на  ослоні.

Лелеко,  ти  як  віра,  що  спасає
Мене,  блукаючу,  на  острові  пригод.
Як  Бог  у  мене  віри  не  втрачаєш,
Своїм  крилом  прикривши  від  незгод.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796805
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2018


Лечу до мами

Лечу  думками  через  всі  кордони
І  знаю,  що  ніщо  вже  їх  не  спинить.
І  знаю,  що  ніхто  не  заборонить  –
Вони  до  мами  наче  птахи  линуть.

Ти  чуєш,  мамо,  спів  пташиний,
О,  то  не  пташечка,  то  –  я.
Як  ключ  додому  верне  журавлиний,
Вернись  до  мене,  мамочко  моя.

Я  підросла,  ти,  мабуть,  не  впізнаєш.
Хіба  можливо  мамі  не  впізнати?
Що  відчуваю?  Може  ти  не  знаєш?
Та  ні,  про  це  лиш  мама  може  знати!

О,  люба  мамо,  сняться  твої  очі
І  руки,  що  дають  мені  тепло…
О,  довгі  ви,  недоспанії  ночі  –
Крім  мами,  що  приснитьсь  ще  могло?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2018


Зачаровані коханням

Біля  брами  бузок  сторожує,
Ми  –  на  лавочці,  все  він  чує.
Нас  п’янить  аромат  казковий,
В  нас  кохання  –  п’янке  й  бузкове.

Я  люблю  тебе,  весно-красна!
Як  кохаєш  –  життя  прекрасне!
Обіймаю  цей  світ  чудовий,
А  в  душі,  як  в  садах  –  кольорово.

Сторожує  юнак  біля  тину  –
Заворожує  кущ  жасмину…
І  летить  вже  дівча  в  обійми,
Серце  стукає  мелодійно.

Над  землею  вже  ніч  сторожує,
Поцілунки  він  їй  дарує.
Запалили  свічки  каштани,
Шепчуть:  «Ранок…»  густі  тумани.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2018