| Сторінки (3/210): | « | 1 2 3 | » |
Чого я так виснажую себе
Думками, що часо́м не мають змісту?
Шукаю й не знаходжу компромісу,
А час іде, іде, іде, іде...
Упало небо десь за горизонт,
Гроза згустила темні акварелі.
І грім поб'є на небі всі тарелі,
І блискавиця відвоює фронт.
Чому вдивляюсь на́скрізь у грозу?
То небеса, зібравши всю потугу
Страха́ми платять за людську наругу -
Кладу до скронь освячену лозу.
Чому я так випрошую в небес
Хоч трохи щастя, наче хліба скибку?
І ше́пчу, ше́пчу я свою молитву:
Христос Воскрес! Христос Воскрес!
Чому хиткий все ж піді мною міст -
А я і не боюсь стрімкого лету.
Лиш трішки заздрю я тому поету,
Що все ж знайшов у своїм слові зміст.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731435
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.05.2017
Чому ти не сказала те "люблю"
Хлопчині тому, тому скрипалю,
Що у думках лише про тебе мріяв,
Обожествляв, ліпив, леліяв?..
Чому ти все ж сказала те "люблю"
Тому бездарі, тому гультяю,
Що у думках і не про тебе мріяв,
Він примірявся, міряв, міряв...
Таки зірвав ту квітку та прим'яв,
І вже ніколи більше не питав,
Що вона хоче, а чи вона мріє,
Що у кутку душі леліє...
Чом не сказав скрипаль тобі "люблю"?
Ти снишся й досі тому скрипалю.
У снах і досі він складає оди
Своїй Весні, своїй Свободі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2017
Клавіша біла, клавіша чорна...
Музика - справжній скарб:
Може мінорна, може мажорна,
Але не згущуй фарб.
Клавіша біла, клавіша чорна,
Викинь з мізків весь мус.
Слухаєш "ванюдорна" -
Ти по мізки й загруз.
Клавіша чорна, клавіша біла...
З Бахом на самоті:
Сутність твоя дозріла,
Мудрість і поготі́в.
Клавіша чорна, клавіша біла...
Музика вже в тобі.
Струмом пробила, переболіла
Й тихо пішла собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731285
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.04.2017
Ти тримаєш мене на руках!
Хто так може іще тримати?
Дитя всміхається в пелюшках,
Її Ангел тримає - Мати!
Піднімаєш мене до небес -
Так тримає лише мужчина.
У моєї душі Бог воскрес -
Чи ж не жити єси причина?
Я тримаю дитя на руках -
Так лиш щастя дано́ тримати.
Сповиточок дійме по ноча́х,
Та я сильна, терпляча - Мати!
Міцно тримає життя мене.
Так за руку лиш Бог тримає.
Лише мить - і воно промайне -
Кожен Матір хай пам'ятає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2017
Як я люблю тебе, село моє чудове,
Моя колиско, вічносте моя.
І де б не була я - у Києві чи Львові,
Лише в тобі частиночка моя.
Лише сюди вертаються лелеки
І гнізда в'ють, і думають про рід.
Таки вертаються з країв чужих, далеких,
Бо тут їх перший слід і їх політ.
І ми, як ті лелеки-чорногузи
Зів'єм гніздо й продовжуємо рід.
Й лише якісь манку́рти й боягузи
Забули, де колись лишили слід.
Моє село! Моє ласкаве Гійче,
Ти все одно колись їх приймеш прах,
Їх та земля колись таки покличе -
Лише душа полине, наче птах.
Єднаймо, друзі, душу, розум, сили,
Щоби на карті завсігди було
Наше кохане, світле наше, миле,
Столиця наша - рідне нам село.
Всміхнулось сонце. Ну і слава Богу!
Село чека із вирію птахів...
А ти у Гійче не забув дорогу?
В своє гніздо лелека прилетів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2017
Я літала вві сні...Як літала!
Я там досі іще не бувала,
Я нікому про це не казала,
Як високо у снах я літала!
Я уранці ніяк не згадала:
Долетіла таки чи упала!?
І в пророчих "сновид" не питала,
Що то значить, коли ти літала.
Я у себе сама запитала:
Та невже лиш у снах ти літала?
Чи завжди я мети досягала?
Може було: зірвалась й упала?
Може й було: літала...упала...
Суть не в тому, - собі я казала,
Головне, що літала, лі-та-ла !!!
І піднялась, якщо і упала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2017
Іду по світу...Боже, він - безмежний.
Стежки доріг шукають, ті - шосе,
Здається, вліво-вправо крок необережний
І в яр чи в прірву щось тебе знесе...
Іду по світу...Боже, він - тісний,
І друзі й вороги все ті ж на перехрестях,
І щастя, мов горіх в зубах міцний,
Й нещастя, наче половців нашестя.
Іду по світу. І добро я намагаюсь не́сти,
Боюсь, щоб чорний кіт мій шлях не перебіг,
Щоб всі думки в тугу косу дівочу спле́сти,
Молюсь, щоб Бог в усьому допоміг.
Іду по світу...Всяке на путі є,
Неначе вихор звідкілясь - чуже весілля...
Мерця провадять...Хто вже знов...
Лице пітніє...Дорогу гуси переходять: Гі-ля!...
Іду по світу...Може хтось зупинить -
З слизьких доріг пове́рнусь в тепле літо,
У хаосі життя до мене Муза лине,
З кінця тунелю, де я бачу світло.
Іду по світу...Ні, не йду, я лину,
Здається часом, що здіймаюсь ввись, лечу...
Земного вже нема тяжіння,
Я замикаюсь у собі й мовчу.
Іду по світу...Я боюсь кричати,
Бо голос мій летить в глуху, тупу безодню.
Підступно думаєш: що з того будеш мати?
Що дати їм, коли і сам голодний?
Іду по світу...Роздаю, що маю,
І ті, що йдуть за мною, ласі більш на гроші,
А Бог у очі й душі заглядає,
А душу вже давно доїли воші.
Іду по світу...Вітер перехресний.
Долаю вперто й знову бачу перешкоди,
І не такий легкий на схилі літ мій хрест.
Йду до вершин. А де ж ті нагороди?
Іду по світу...То зима, то літо,
В обранців долі не моє дзвінке ім'я,
Іду вперед, бо йдуть за мною мої діти,
Хто їм дорогу вкаже, як не я?
Іду по світу: стомлено і вперто,
В путі відстали інші, я ще не здаюсь.
Я за життя, скажу́, готова вмерти.
Я йду у світ...На точці відліку молюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2017
В саду весна як пристрасті вирує -
Лише глухий той голос не почує,
Лише сліпий краси її не бачить,
Лише бездушний навесні не плаче.
Весна цвіте - тобі дарує щастя,
І чистий ти, як в світлий день причастя,
І щирі сльози радості й кохання
Сховай в вінку із мрій і сподівання.
В саду весна - рожеві заметілі,
Твої сліди у цвіті білі-білі.
Співаю я - ти музики не чуєш,
В твоїй душі зима іще лютує.
Весна цвіте - тобі дарує щастя,
Звільнись від мук, як в світлий день причастя,
І щирі сльози радості й кохання
Втопи у морі мрій і сподівання.
В саду весна - і ми йдемо́ у парі,
Сховала синь небесна сірі хмари,
І ти прозрів, красу мою побачив,
Моя душа вже більше не заплаче.
Весна цвіте і нам дарує щастя,
Перед весіллям йде́мо до причастя.
І щирі сльози щастя ми готові
Покласти нині на вівтар любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2017
Іде жебрак. Ба ні, не йде - чвала́є.
Хтось зрідка кине йому гріш.
Вже й долю злу жебрак не лає,
Хоча й встромила в спину ніж.
За що ж ти, доле рідна, так зненацька
Вбиваєш?.. Сказано ж: не вбий!
Ще є душа, хоча й жебрацька
І Бог живе ще й досі в ній.
Хто ж твій суддя, сліпа безжальна доле?
Хто кинув в скриньку тобі гріш?
"Жебрак" усякий в серце коле,
Хоч ти від них нічим не гірш.
Ти же́браєш у них на кусень хліба,
Бо голод вже тебе добув.
Тобі для щастя мало треба,
Бо й слова "щастя" ти не чув.
Ще не жебрак, хто просить хліба-солі
І голод - не найважчий гріх.
Ти ситий, друже, та без волі,
Загни́лий, то вже не горіх.
А тим, що бісяться від жиру
Направду, люди, невтямки,
Що їм бракує в серці миру
Й вони - найбільші жебраки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730369
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 24.04.2017
Я пи́шу ві́рші. В них я сповідаюсь.
О, яка щира все ж буває сповідь!
Я завмираю...Мислю...Каюсь...
Вже повна чаша. Злива. Повінь.
Я пи́шу ві́рші. Крига скресла. Скресла?
О, таки діставсь й до мене криголам.
Вже ранок і душа воскресла -
Я розіп'яти вже її не дам.
Я пи́шу ві́рші. Як я сподіваюсь,
Що хтось колись пробачить й зрозуміє.
Я навпростець іду. Я...каюсь...
І кожен кається, як вміє.
Я пи́шу ві́рші. Б'юсь у груди. Лину...
До тих небес, де спочиває Мати.
Мудрішаю із часу плином.
Люблю...Що маю ще сказати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730160
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.04.2017