| Сторінки (4/319): | « | 1 2 3 4 | » |
И пусть сияет новый день -
посев времён
в своём стремленье вдаль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2022
Всі мої маленькі плани та схеми
Втрачено, наче забуту мрію...
Здається, все, що я
насправді робив:
- Чекав тебе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2022
Уходила милая,
Охладела милая.
Утомился в вате
Импортной кровати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2022
Хмари і туман то лише повітряні форми.
Над ними сяє сонце, місяць, вічно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2022
Названо переможців III – го Міжнародного літературного конкурсу «Жіночі примхи»
Докладно:
https://www.facebook.com/journalzeitglas/?ref=pages_you_manage
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2022
АНОНС
Міжнародним літературно-мистецьким журналом
«Склянка Часу*Zeitglas» оголошено
тринадцятий міжнародний поетичний конкурс
“Чатує в століттях Чернеча Гора”
Це літературне змагання поетів проходить відповідно темі
«На синє небо виходить зоря…»
та полягає у художньому осмисленні сьогодення.
Умови конкурсу:
мова написання - українська або російська;
обсяг твору - обмежується “повними” двадцятьма рядками
( п‘ять класичних чотиривірши). Твори, які перебільшують зазначений розмір, до конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ!
вік учасників - не обмежений.
кількість творів - ОДИН!
Термін подання творів до: 22 травня 2022 року.
Опісля 22 травня заплановано видання ВІСНИКУ конкурсу.
Прохання до авторів:
Будь ласка, дотримуйтеся умов конкурсу. Дбайте про ретельність Ваших творів.
Твори переможців буде перекладено німецькою мовою та надруковано на сторінках міжнародного журналу «Склянка Часу*Zeitglas» у 2022 році.
Дипломи буде надіслано на вказані авторами поштові адреси УКРПОШТОЮ.
Довідки: zeitglas.kaniv@gmail.com
Оцінювати твори буде журі, до складу якого увійдуть письменники, сценаристи, журналісти, літературні редактори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2022
Маленьку Катрю запитують у дитсадку:
- Хто ж тобі таке красиве платтячко купив?
-Наревіла, відповідає Катря, посміхаючись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2022
Нова пісня -пісня ПРАВДИ!
https://www.facebook.com/MillerFion
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2022
Наше слово, мистецтво - це теж зброя. Our word, art is also a weapon.
ПРОДОВЖЕНО ТЕРМІН ПОДАННЯ АВТОРСЬКИХ ТВОРІВ
Міжнародним журналом
#Склянка_Часу_Zeitglas
оголошено III -й міжнародний літературний конкурс
«Жіночі примхи»
Умови конкурсу:
обсяг твору:
вірш: обмежується “повними” двадцятьма рядками
( п‘ять класичних чотиривірши).
проза: до 12 000 знаків.
Твори, які перебільшують зазначений розмір, до конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ!
Малюкни (скани) - у розрішенні до 300 точок.
вік учасників – не обмежений.
кількість творів – ОДИН!
Термін подання творів продовжено до: 8 березня 2022 року.
Опісля 8 березня заплановано видання ВІСНИКУ конкурсу, до якого увійдуть твори усіх конкурсантів ЛОНГ-ЛИСТУ.
Довідки: zeitglas.kaniv@gmail.com
Твори переможців буде надруковано на сторінках міжнародного журналу «Склянка Часу*Zeitglas» у 2022 році.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2022
Шановні автори КП, коли у кого є можливість і бажання, поширте серед закордонних письменників звернення редсктора журналу "Склянка Часу*Zeitglas".
Повний текст двома мовами за цим посиланням:
https://www.facebook.com/zeitglas
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2022
"...В город вступала весна. Ей ещё сопротивлялся февраль. Но дни его были уже сочтены. Он был разбит. Он отступал. Нет, он бежал. Весна торопилась. Весна спешила. Одним – на выручку. Другим – на муки. Но, даже и мучения были уже иными. Во всём, уже во всём была она. И уже не было от неё спасения… Девчонки снимали пальто. Становились всё красивее. Их движения, жесты, взгляды. И, казалось, что душа разделялась с телом. И устремлялась ввысь. Ибо первые нарцисы уже продавались в киосках. И уже украшали они вазы центральных кафе. И за окнами буяла жизнь. А Харьков уже распускался бутонами тюльпанов. Их несли уже сотни рук. Их аромат уже слался от самого Благбаза. Через мосты Лопани, через трамвайные линии Клочковки, через Бурсацкий Спуск. Разбегался между домами, магазинами, ресторанами. И даже опоясовал стены самого Успенского собора и спрятанных за реставрационные риштовки цеквей исторического музея. Площади и скверы бурлили жизнью. И никто не дал бы гарантии, что вот за тем поворотом не встретишь любовь. Любовь, которую так ждало сердце. Ту любовь, которой бы захотелось повествовать… Нет, выплакаться, выпеть… Изъять из сердца тяжесть и тепло… И говорить и выдыхать… Во имя… Мучения, что ум заволокло ..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2022
Помахайте хотя бы ресницами
Всем уставшим от прошлого, тёмного.
Не топите камин свой живыми страницами,
Не печальте подъёмом немого и сонного.
Пусть качнётся
Голова, упершись рыжей шапкой в стело…
Кто-то скажет, возможно, себя укоряя:
Не сидите вы здесь, тут разбито окно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2022
Многих, конечно, интересует «общественное» и, может быть, моё мнение. В общем-то, положительное. Но тут со стороны двух пииток возникли вопросы по ходу моей предыдушей реляции, на которые ответить мне было не затруднительно.
(вот ссылочка-посылочка: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934115 )
Ибо, как говорил О.Бендер: всяческие
«критические замечания, пожелания, обиды» принял на свою грудь… И они - пиитки - пусть смотрят на неё (в "дії"), с сомнением в глазах и надеждой… Вспоминается Евгений Евтушенко:
«Я никогда не знаю, что сказать созданию другого пола,
слагающему в столбики слова,
где жестяные, словно бигуди,
неловконько накрученные рифмы.
Поэтов-женщин единицы в мире,
но прорва этих самых поэтесс…»
Я бы добавил: «И гениальны все они, до посиненья…»
Продолжение следует. А девушкам - песня моего друга:
https://www.youtube.com/watch?v=-9bRJ5VzCcM
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2021
Несколько раз пытался прочесть труд О.Забужко " Польові дослідження...."... Так и не продвидунулся дальше 5-й страницы... А в книге той рассказывается о секс-занудной эпопее украинской поэтессы, приехавшей преподавать в США, и крутости тамошнего скульптора. Но, и Донцовой даже творения не дали мне шанс мне преодаления женской прозы... Этих монументальных слово-блудных макраме, где весь смысл можно уместить и в одно предложение: "А ещё меня бесит, что ты мне не перезваниваешь, когда я бросаю трубку".
Это подметил, и не один автор-мужик. Я его тут ещё процитирую. Ибо есть у него, Валерия Дружбинского, славный пассаж: " А я с самой свадьбы с женой не разговариваю". -"Что, так сильно поссорились?" - "Да нет, не хочу ее перебивать".
Продолжение следует.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2021
Вчера взял у друга журнал ЛИТЕRRА №25 (2021). Немного уже прочёл.
Журнал с таким названием издаётся в городе Саранске. Формат Б5 176х250 см. Печать качественная, обложка и восемь страниц -полноцветные. А страниц в нём 136. Понравился неформат Александра Ралот с "Хозяйкой Званки". Но, взял таки хороший мастер да вкинул в безупречное творение ложечку дёгтя, под зановес... Написав так: "Книга разошлась как горячие пирожки." К чему этот штамп... Прекрасно и так КНИГА РАЗОШЛАСЬ.
Но - это так. Дело житейское, виной редакторское невмешательство.
А вот женская проза меня достаёт... Взять хотя бы Анну Зорину из того же журнала с её "Новой сказкой..." Ловите пример из её текста: "Спалось плохо. Всю ночь беспокоили какие-то неясные образы и видения..." Тут бы ей и кончить. В смысле - этот абзац. Но, нет. Она его "усиливает" так: " прорастающие сквозь толщу сна..."
Но ей же спалось плохо. Какая тут "толща сна"...
...У женской прозы, увы, такие тексты - как правило. Но, бывают исключения. Жаль, что они только подтверждают правило...
Продолжение следует...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2021
Щиро запрошуться автори до формування нового числа музичного альманаху #ОКТАВА
Наразі готується 13-й спеціальний випуск.
Кожному авторові надається авторський примірник та публікаційний сертифікат.
Термін надсилання творів: до 15 грудня 2021 року.
Автор надсилає на ел-скриньку: zeitglas.kaniv@gmail.com разом із твором короткий біографічний нарис, зазначаючи рік народження, публікації, книжки, веб-сайт.
Авторський примірник альманаху гарантовано буде надіслано автору в Україні (іноземним авторам надсилається опісля сплати поштових витрат), по виходу в світ.
• ** Довідки за тел. (04736) 36805, або zeitglas.kaniv@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933256
рубрика: Музика, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2021
Градский был глыбой, действительной и действенной.
Я был в своё время почти фанатичным его приверженцем.
У меня собраны все его диски, альбомы, пластинки-миньоны, кассеты... Но, жизнь человечья, увы, не долговечна. Хотя бы век... 100 лет.. Нет. И надо, братья и друзья, жить дальше.
Песня моего друга в память о годах и друзьях, которым возврата нет, увы...
https://www.youtube.com/watch?v=-9bRJ5VzCcM
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2021
Мій друг реставрував одну цікаву пісню... Я разм із ним почув її вперше на танцмайданчику. Будл це у містечку хіміків "Первомайськ". За 70 кілометрів від нашого Харкова. Ми проводжали туди дівчат. Дівчата були "бурсачками" із медучилища. Гарні дівчата. Добрі, красиві. Не те, що може хтось бачив у кіно "Сарший син"... Та, повернусь до пісні... Вже вкотре, особливо перед її завершенням! - бачу як нині... Все... От і ще один шлях до розвитку пам`яті та уяви... Раджу тим, хто вчиться жити самотужки... Анастасья... за цим посиланням -звучить, наче учора...
https://www.youtube.com/watch?v=sFq2cc3hSaA
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2021
Селянське господарство
продовжує лишатися
головним доробком
і надією
нашою.
Попри всі
потуги влад
його придушити...
Погектарно-рослинне та
дрібне тваринне
виробництво
ще годує
села, містечка,
міста й мегаполіси.
Пнуться селяне-трударі.
Сіють-жнуть,
трудаються і вмирають...
А високооплачувальні
нероби
виробляють теж...
Нічого суттєвого -
гівно, сміття й забруднення атмосфери...
От тут вона -
надзвичайно широка
база "капіталізму",
хизується глибоким,
дуже міцним корінням -
вичавлення соків
найвищого гатунку
- з людей.
Їх поту, крові, нервів -
самого сенсу життя...
Бездумність у позолоті
нової і вічної
ОСЕНІ суспільства...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2021
У нетрях і-нету натрапмв на цікаве виконання. Пересвідчитися хочете -будь ласка:
https://youtu.be/-HDFQlSrNbE
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2021
Як довідався, щойно побачив світ паперовий варіант (опісля електронного) свіжого випуску (вже 38-го!) літературного альманаху "Скіфія-2021-Літо".
Під яскравю та креативною обкладинкою якого зібрано прозу, поезію та нариси сьогодення... Щкодую, що не встиг подати до нього своїх творів. Втім, вітаю інших колег із КП. Про авторів та саме видання дивіться на сайті:
https://www.facebook.com/journalzeitglas/?ref=pages_you_manage
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2021
Вітаю тих сміливих творів клубу КП, твори яких включено до спец-видання ВІСНИК міжнародного літературного конкурсу "Сестраталанта"
Конкурс цей був оголошений 01 травня 2021 та тривав до 15 серпня 2021 року.
Організатри надали можливість будь-якому автору надіслати свій текст до дорозгляду.
Як сповіщає сайт: "...До редакції надійшло 358 творів, з яких до конкурсного розгляду було узято 136..."
Вони подаються у цьому віснику.
А журі розпочало оцінювання.
Докладно на сайті:
https://www.facebook.com/journalzeitglas/?ref=pages_you_manage
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2021
Єдність тексту і виконання.
Головним завжи залишатиметься -уміння викладення авторського задуму та сміливе рішення його трансформації, скажімо, у музичному перевтілення. А здатність створити цілісну картину, наповнену духом і сернсом -то вже вершина творчості. Перевірте драйв:
https://www.youtube.com/watch?v=fiPMOYwoO0E
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2021
Сегодня - замечательный день. Ибо, помимо Наполеона, в это число августа родился Вальтер Скотт. Кто не читал его романов в молодости, я тому сочувствую, но не завидую... Помню, после окончания с-х техникума работал я в колхозе с. Орелька на Харьковщине. Была там прекрасная библиотека (сельская)... Каких там только романов не было.... После работы поглощён был я приключениями Роба Роя, Айвенго и Гайя Маннеринга... Ибо, ещё школьные учебники английского языка поощряли такое занятие... Вспомним, друзья. И помянем Вальтера!!!*
* репост текста моего друга-сокурсника.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2021
Щоквартальний літ-альманах "СКІФІЯ" запрошує авторів, здібних та активних до висвітлення нашого життя в образотворчій формі. (Проза, поезія, критика, Есеї). І це робить його редакція із 2000 року, щотримісяці поспіль. Наразі укладається його 38 випуск.
Він побачить світ у серпні 2021 року. «СКІФІЯ-2021-Літо». До нього запрошуються автори України та країн зарубіжжя.
Більш розлого у ВІКІПЕДІЇ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2021
Сьогодні 127 день народження чудового Михайла Зощенка ...
Хто не пам'ятає його дитячих оповідань "Леля і Мінька", тому можна поспівчувати ... А зрілим чоловікам і жінкам хочу порекомендувати вшанувати його пам'ять і прочитати його ж супер-роман "Повернена молодість".
В основі сюжету якого лежить розповідь про професора астрономії Волосатова, що закохався і вирішив змінити своє життя. Твір складається з трьох частин: наукове міркування, повість і коментарі до повісті. "Один радянський чоловік, обтяжений роками, хворобами і меланхолією, захотів повернути свою втрачену молодість. І що ж? Він повернув її простим, але все ж дивним способом ...."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2021
Це просто вгледіти тому,
хто не сліпий,
Які усі ми хворі, попри
потуги лікарів.
Однак ніхто й питання не
поставить,
а як би ми хворіли і без
них.
*Інвенція із Ойгена Рота (Eugen Roth)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2021
Вдале поєднання екстремального вокалу та мотивів фолк-музики як жанр, виник на засадах народної музики — фолк-рок. Здебільшого рок-гурти використовують народну музику північних регіонів, адже вона найбільш гармонічно поєднується зі стандартами сучасного саунду.
В Україні таке поєднання почали застосовувати зовсім нещодавно, що додало до Української рок-культури нових барв, яскравих та природніх. Саме тому за короткий час зібрало свою аудиторію фанів, яка з кожним роком все збільшується. Прикладом цьому — Volk/Viking Metal група "Midgard". Істотною стилістичнию прикметою групи є прагнення до виняткової оригінальності: у музичних творах неперевершено єднаються швидкі барабанні та гітарні рифи із флейтами, що відкриває зовсім новий світ творчої уяви. Тут Midgard використовує унікальний синтез жорсткого звучання, агресивного екстримального вокалу, автентики та легких мотивів фолк-музики*. Не вірете, перевірте самі:
https://www.youtube.com/watch?v=fiPMOYwoO0E
* Використано цитати із МІЖНАРОДНОГО МУЗИКОЗНАВЧОГО СЕМІНАРУ «МУЗИКОЗНАВЧЕ СЛОВО В ІНФОРМАЦІЙНОМУ КОНТЕНТІ (ПОСТ)СУЧАСНОСТІ»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2021
Отак як море
своїми хвилями
знову й знову б*є і б*є
у берегові скелі,
так без кінця
і моя любов...*
Інвенція із невідомого японського поета...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2021
Чарівно,
наче й
прутків своєї
клітки не бачить,
співає соловей.*
* Переклад із Сумі Тайчі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2021
Приятно, что мы друзья. Ещё со времён, когда мы были студентами...
https://www.facebook.com/journalzeitglas/photos/pcb.2009517269198554/2009517189198562/?__cft__[0]=AZVkF-Su7Xl6Kf3PSPL7lkljcePc4Pb_Pv9INI4_N5VEIyyUViplBSW3J65w8VIKjWlXruZn4k9FsET6ctxrYPhXh4VG18A7hc2uu-W0uqXRJkHV9C5ng5q8vRbc-YRWXkpZRTdIWLgJDF5jL9Jyl8VX1D904aN1cDEUyOQRfhJmh_osH2W3SxAG2z74j_YwEPE&__tn__=*bH-R
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2021
Помрій на самоті...
Не революціонуй, не втікай,
тільки змінюйся,
так пропаную я -
і буде добре знову, все...
Вільний переклад із Хундертвассера
(Хундертвассер(Стовассер) Фрідріхсрайх
1928-2000. Відомий австрійський художник, ахітектор).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2021
Названо лауреатів XII-го міжнародного поетичного конкурсу
"Чатує в століттях Чернеча гора"
Оцінки від членів журі подано на сторінці:
https://www.facebook.com/groups/344547475970040
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2021
Забезпечений "мінімум" успіху, що вже поширюється п*ятьма країнами світу. Це взнав я з анонсу на вихід у світ чергового номеру міжнародного літературно-мистецького журналу #Склянка_Часу_Zeitglas
Червень 2021, № 98. Приємно, що і авторам КП знайшлося місце на сторінках цього шанованого видання. Щиро вітаю!
Дещо розлогіше на сайті: https://www.facebook.com/journalzeitglas/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2021
На мій смак -ось пісня і виконання насичене повним естетичним спектром почуття...
https://www.youtube.com/watch?v=6LfAhNJUw4s&list=OLAK5uy_kff9Pu474Maey6A36QIxoBMgVS60PZTIQ&index=6
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2021
Ділюся новиною, яка вже "визначе" певну подальшу творчу долю деяких авторів КП. Адже, поважний колектив конкурсного журі вже взявся за неупереджене ставлення та оцінювання творів учасників XII –го міжнародного поетичного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча гора»
За що їм щиро дякує редакція міжнародного літературно-мистецького журналу "Склянка Часу*Zeitglas".
Я вже зазначав у моїх попередніх нарисах, про те, що із журналом я співпрацюю другий рік поспіль. Це мені цікаво, корисно як автору та завжди обдаровує ганрим настроеи. Тож, знову, приєднуюся до побажань редакційного колективу часопису -
Попри карантин, літературний процес йде далі, -усім гарного настрою.
Водночас журнал запрошує творчих сміливців та здібних авторів, незалежно від державних кордонів, до участі у новому міжнародному конкурсі "Сестра таланту"
Докладно про цей конкурс на сайті:
www.facebook.com/journalzeitglas/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2021
Репрезентую оголошення.
Воно мені подобається. І я беру участь у цікавих проектах...
Тому і приєднуюсь до запрошення талановитих авторів до участі у дванадцятому міжнародному поетичному конкурсі “Чатує в століттях Чернеча Гора” та до нового випуску альманаху "Скіфія-2021-Весна", термін подання творів до яких збігає 25 травня.
Докладно на сайті журналу у ФБ: https://www.facebook.com/journalzeitglas/?ref=pages_you_manage
Попри карантин, літературний процес йде далі, і ми зичимо Вам гарного настрою та нехолодних днів.
З повагою, редакція журналу «Склянка Часу*Zeitglas».
Тел. (04736)36805
Тексти творів надсилати на ел-скриньку: zeitglas.kaniv@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2021
Запрошуються автори до спільного укладання чергового випуску міжнародного літературно-мистецького журналу "Склянка Часу*Zeitglas" Авторські тексти та пропозиції надсилати на ел-скриньку: zeitglas.kaniv@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2021
Запрошуються талановиті автори до альманаху #СКІФІЯ_2021_Весна
Наразі готується 37-й випуск.
Він побачить світ у травні 2021 року.
#СКІФІЯ_2021_Весна видається із залученням коштів авторів. До нього запрошуються автори України та країн зарубіжжя.
Умови: прозові та поетичні тексти (12-й кегль, електронної версії в програмі Word).
Термін надсилання творів: до 25 травня 2021 року.
Прохання до авторів:
Будь ласка, дбайте про ретельність Ваших творів.
Довідки: Тел. (04736)36805
zeitglas.kaniv@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2021
Міжнародним літературно-мистецьким журналом
#Склянка_Часу_Zeitglas
проводиться
дванадцятий міжнародний поетичний конкурс
#Чатує_в_століттях_Чернеча_Гора
Це літературне змагання поетів проходить відповідно темі
«Було б кому полюбити…»*
та полягає у художньому осмисленні кохання.
Умови конкурсу:
мова написання – українська або російська;
обсяг твору – обмежується “повними” двадцятьма рядками
( п‘ять класичних чотиривірши). Твори, які перебільшують зазначений розмір, до конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ!
вік учасників – не обмежений.
кількість творів – ОДИН!
Термін подання творів до: 22 травня 2021 року.
Опісля 22 травня заплановано видання ВІСНИКУ конкурсу.
Докладно: https://litcentr.in.ua/news/2021-05-22-13435
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2021
Ділюся доброю новиною. Адже спвпрацюю із цим журналом вже другий рік поспіль.
Адже це видання працює яскравіше, сміливіше, глибше, значніше, переконливіше, ніж багато інших!
У ньому я оприлюднював декілька оглядів найкращих авторів КП. Збираюся і буду продовжувати це робити надалі. Звісно, коли рівень моїх оглядів задовольнятиме головного редактора...
Укрпошта вже розпочала передплату на міжнародний літетарурно-мистецький журнал #Склянка_Часу_Zeitglas на ІІ півріччя 2021
Друзі, запрошую на сайт ДП «Преса» www.presa.ua та передплачуйте журнал - наш індекс 41507
Беріть приклад у молоді, що на знімку!
Оплату можливо здійснити у будь-який зручний для Вас спосіб:
-Платіжною карткою Visa, MasterCard, Приват24...
Оформити передплату з поточних місяців можливо до 16 числа, включно, кожного місяця, що передує передплатному.
Сайт журналу: https://zeitglas.io.ua/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2021
Хто рано встає,
тому везе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2021
Цікаво, що й "Голос України" пише не лише про політику!
http://www.golos.com.ua/article/344137?fbclid=IwAR2sAl_ke64N7sIvdZZGy-juJl-yBbb4OS-uQza7RksNM_Z6TI597hx_z1c
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2021
Міжнародним літературно-мистецьким журналом
«Склянка Часу*Zeitglas»
проводиться
дванадцятий міжнародний поетичний конкурс
“Чатує в століттях Чернеча Гора”
Це літературне змагання поетів проходить відповідно темі
«Було б кому полюбити…»*
та полягає у художньому осмисленні кохання.
Умови конкурсу:
мова написання – українська або російська;
обсяг твору – обмежується “повними” двадцятьма рядками
( п‘ять класичних чотиривірши). Твори, які перебільшують зазначений розмір, до конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ!
вік учасників – не обмежений.
кількість творів – ОДИН!
Термін подання творів до: 22 травня 2021 року.
Опісля 22 травня заплановано видання ВІСНИКУ конкурсу.
Докладно: https://zeitglas.io.ua/s2743363/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2021
Не пить голубизны и лазури
Неба.
Не есть ни крови, ни тела,
ни хлеба.
И не дышать в прозрачность
Утра.
Вот где оно; - не двузначно,
Но мудро?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2021
Запрошуєються автори до 12-го випуску музичного альманаху #Октава
Альманах «ОКТАВА» видається із травня 2015 року українською та російською мовами.
Кожного автора публікацій забезпечено авторським примірником та сертифікатом.
Більш докладно на сайті: https://zeitglas.io.ua/s723036/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2021
- Божого слова ніколи не забагато, - твердив хуторянин, лупцюючи жінку Біблією.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2021
Маша и Наташа мечтают поехать в Париж.
А их возят в сауну...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2021
Як стало відомо, поважне журі назвало переможців та лауреатів міжнародного літературного конкурсу "СВЯТО РІЗДВА"
Переможцями названо:
1 місце:
Буджак Михайло (м. Тлумач, Івано-Франківської області), за твір «ПЕРЕБЕРІЯ» (проза)
2-місце:
Підвисоцька Лідія (м.Івано-Франківськ), за твір «РІЗДВЯНИЙ ПОДАРУНОК» (проза)
3-міце
Пальчевська Мар`яна (м.Рівне), за твір «АНГЕЛ НА ПУХНАСТОМУ ПЕРОНІ…» (поезія)
Розсоха Стах, (м. Київ)), за твір «НА КРАЮ» (поезія)
Лауреатами визнано:
Провоторова Марина, (м.Сєверодонецьк, Луганської області), за твір «МЕТЕЛИК У СЕРЦІ» (поезія)
Яцкова Лідія, (с.Снітівка, Хмельницька область), за твір «РІЗДВЯНА ЗІРКА СВІТИТЬ ДЛЯ ВСІХ» (проза)
За більшістю голосування читачів у коментарях сайту конкурсу ( станом на 29.01.2021) визнано лауреатом
Воронка Ганна (м.Ірпінь, Київської області), за твір «17 ГОДИН ДО РІЗДВА» (проза)
Усім лауреатам, зазначає офіційний сайт організаторів конкурсу, та переможцям буде надіслано відповідні дипломи та дарунки.
*II –й Міжнародний конкурс «СВЯТО РІЗДВА» (проза, поезія,)
був оголошений 15 листопада 2020 року та тривав до 30 грудня 2020 року.
За вказаний термін до редакції надійшло 725 творів. Із них було допущено до конкурсу лише 47.
Докладно на сайті конкурсу:
https://zeitglas.io.ua/s2746198/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021
Міжнародним журналом #Склянка_Часу_Zeitglas оголошено
II -й міжнародний літературний конкурс
«Жіночі примхи»
Умови конкурсу:
мова написання – українська або російська;
обсяг твору:
вірш: обмежується “повними” двадцятьма рядками
( п‘ять класичних чотиривірши).
проза: до 12 000 знаків.
Твори, які перебільшують зазначений розмір, до конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ!
вік учасників – не обмежений.
кількість творів – ОДИН!
Термін подання творів до: 1 березня 2021 року.
Опісля 1 березня заплановано видання ВІСНИКУ конкурсу, до якого увійдуть твори усіх конкурсантів ЛОНГ-ЛИСТУ.
Про перебіг попередніх конкурсів можна дізнатися більше на сайті:
http://zeitglas.io.ua/story
Твори переможців буде перекладено німецькою мовою та надруковано на сторінках міжнародного журналу «Склянка Часу*Zeitglas» у 2021 році. Дипломи переможцям буде надіслано на вказані авторами поштові адреси УКРПОШТОЮ.
Докладно: https://zeitglas.io.ua/s2747253/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2021
Немного о дне нынешнем, праздничном, КРЕЩЕНСКОМ из прошлого...
О проруби
Мэр стоял у окна. Переплетя руки на груди, он созерцал, как на его город надвигалась крещенская стужа. И где-то там, среди этих, упрятанных вечерними сумерками домов, уже обретался Герундий.
Мысль, что приехавший чиновник Евросоюза не представился мэру, а просто сошёл на окраине города, могла поколебать любого.
Мэр собрал исполком.
– Закройте шторы, – сказал он Добросердову, – городские огни мне думать мешают.
– У чиновника, – подал голос Миша (его хотя и «ушли» из мэрии, но как член исполкома он оставался до грядущих перевыборов), – у чиновника, – повторил он, – не должно быть секретов от громады.
– Тю, – отозвался заммэра, – ты шо, с груши упал, кто тогда к нам ходить станет? Да и зачем тогда мы все тут нужны? Ты, брат, – похлопал он Мишу по плечу, – говори, да думай. У нас есть право на секреты.
– Право, – хлопнул ладонью по столу мэр, – это оборотная сторона долга.
Слова мэра грохнули, словно камни на головы собравшимся. А камни, писал один философ, – штука твёрдая. Все притихли и начали думать. Даже отягчённые похмельным тупоумием, напряглись.
Такие совещания Миша называл «Мозговым штурмом». Главное в этом штурме – помалкивать и ждать. Ждать когда мэр прервёт тишину и медленно расскажет то, что ему, мэру, покажется верным. А всем собравшимся следует принять таковое, как должное.
– Завтра, – заговорил наконец-то мэр, – будет Крещение. Все наши вывалят к проруби. На Иордань. Немец не стерпит, придёт. Фотографировать соблазнится.
– В прорубь его бы, – саркастически подсказал Добросердов.
– Ты, я вижу, – отреагировал мэр, – так и не научился ориентироваться на демократические ценности и принципы, абы следовать им в своей работе и жизни.
– В прорубь его, – съёрничал Миша.
– Хватит болтать, – обрезал мэр, – не на базаре.
Все дружно зашикали друг на друга. И в устоявшейся тишине мэр продолжал:
– Нет такого и иноземца, чтобы не пошёл смотреть, как это люди в тридцатиградусный мороз будут стоймя стоять часами в толпе и ждать, пока их попы окатят ледяной водой. А иные, вон – как Миша, ещё и в прорубь нырять будут. Ведь будешь? – спросил мэр Мишу.
– А как же! – поднялся тот и просиял. – Давайте все вместе, макнёмся, а? Всем скопом, так сказать, всем исполкомом.
– Я пас, – заскрипел стулом Добросердов.
– И я, – сказала Иволгина, – у меня нет приличного купальника.
– Окунёмся все! – резюмировал мэр.
– Но…
– Никаких «но».
– Кто не с нами, – резвился Миша, – тот против нас. Пусть немчура посмотрит, с кем имеет дело…
У проруби
Герундий снял квартиру. В простой «хрущёвке». Хозяйка не интересовалась его паспортом.
– Мне достаточно, – сказала она, кладя в карман оплату за полгода вперёд, – поглядеть вам в глаза. Вижу, человек. Куртка добротная, не китайское барахло, брюки, свитер, ботинки…
И в голосе её Герундий не услышал ни слов сожаления по поводу её же притеснения, ни надежды, что её не обманут.
Утром следующего дня Герундий сходил в местный бутик. Там он купил самые модные, сработанные в Шанхае, пальто, башмаки, шапку-ушанку, брюки, рубашку, свитер и шарф. Облачившись в обновки, он слился с городской массой, от которой он уже ничем не отличался.
А народ валил к реке. Смешался с народом и Герундий. Мороз жёг его лицо и разжигал любопытство. Из рассказов деда он знал, что праздник Крещения, Богоявление, он же Иордань, или, как говорили вокруг него в толпе, «Водохреща», для простолюдинов – чудо. И тайна его была необъяснима. В лютый мороз черпаешь воду, и она – святая, не портится годами.
А чуду доверяют люди больше, чем самим себе.
– В воспоминание крещения Господа нашего, – вещал священник, – надобно нам, прежде всего, укрепить веру в себе. Во что? В божество Иисуса Христа, в его пришествие на землю, в его жизнь на земле, в его чудесные деяния, в его спасительное учение, в его крестную смерть, славное воскресение и вознесение на небо. Надобно иметь страх Божий. Помыслим, братья и сестры, где мы стоим, перед кем стоим, чего ожидаем? А стоим мы всегда перед царём царствующих и Господом господствующих. А перед святыми тайнами Его трепещут Херувимы и Серафимы. Ибо все мы ждём ныне вхождения Его, царя славы, в дом смирения души нашей, болящей и грешной. – И окунал священник крест в гигантскую прорубь. А над полыньей возвышалась иная громада креста, изо льда.
– Смотри, смотри, – заговорили вдруг дружно в толпе, – наши головы и шишки ныряют.
– Где же шишки, – язвил кто-то, – один голова да Миша.
– Я в эту ночь, благословенную, – рассказывала сгорбленная старушка, закутанная в пуховый платок, – перед самой утреней, когда небо открывается, молилась.
– О чём же, мама? – спросила её молодая, высокая, красивая бабёнка, вся в мехах.
– О том, чтобы Бог послал-таки тебе хорошего мужика. Батюшка говорит, о чём открытому небу помолишься, то и сбудется.
– Эх, – отозвался проходящий мужик в пыжиковой, давно заношенной шапке, – прорубь полна. Будет большой разлив.
– Вот мы сейчас, – добавил его спутник, – и разольём. Сперва тяпнем свячёной, затем священной.
Хорошо
Мы сидели в сауне. И ухмылялись. Серёга смешно корчился и вздыхал. Миша охаживал его веником. Стлался неповторимый запах берёзового листа и парной.
Володай подливал воду на каменья.
– Хорошо, – кряхтел Серёга, – ох, хорошо!
– А вы знаете, когда будет совсем хорошо? – спросил Володай нас всех.
Мы призадумались.
И, не дожидаясь наших ответов, он сказал:
– Когда гроб в яму опустят. Потом верёвками его туда-сюда поправят, и кто-то скажет: «Хорошо, засыпай».
(Отрывок из моего романа "Нравы города Ка спустя 10 лет")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901788
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.01.2021
Немного о дне нынешнем, праздничном, КРЕЩЕНСКОМ из прошлого...
О проруби
Мэр стоял у окна. Переплетя руки на груди, он созерцал, как на его город надвигалась крещенская стужа. И где-то там, среди этих, упрятанных вечерними сумерками домов, уже обретался Герундий.
Мысль, что приехавший чиновник Евросоюза не представился мэру, а просто сошёл на окраине города, могла поколебать любого.
Мэр собрал исполком.
– Закройте шторы, – сказал он Добросердову, – городские огни мне думать мешают.
– У чиновника, – подал голос Миша (его хотя и «ушли» из мэрии, но как член исполкома он оставался до грядущих перевыборов), – у чиновника, – повторил он, – не должно быть секретов от громады.
– Тю, – отозвался заммэра, – ты шо, с груши упал, кто тогда к нам ходить станет? Да и зачем тогда мы все тут нужны? Ты, брат, – похлопал он Мишу по плечу, – говори, да думай. У нас есть право на секреты.
– Право, – хлопнул ладонью по столу мэр, – это оборотная сторона долга.
Слова мэра грохнули, словно камни на головы собравшимся. А камни, писал один философ, – штука твёрдая. Все притихли и начали думать. Даже отягчённые похмельным тупоумием, напряглись.
Такие совещания Миша называл «Мозговым штурмом». Главное в этом штурме – помалкивать и ждать. Ждать когда мэр прервёт тишину и медленно расскажет то, что ему, мэру, покажется верным. А всем собравшимся следует принять таковое, как должное.
– Завтра, – заговорил наконец-то мэр, – будет Крещение. Все наши вывалят к проруби. На Иордань. Немец не стерпит, придёт. Фотографировать соблазнится.
– В прорубь его бы, – саркастически подсказал Добросердов.
– Ты, я вижу, – отреагировал мэр, – так и не научился ориентироваться на демократические ценности и принципы, абы следовать им в своей работе и жизни.
– В прорубь его, – съёрничал Миша.
– Хватит болтать, – обрезал мэр, – не на базаре.
Все дружно зашикали друг на друга. И в устоявшейся тишине мэр продолжал:
– Нет такого и иноземца, чтобы не пошёл смотреть, как это люди в тридцатиградусный мороз будут стоймя стоять часами в толпе и ждать, пока их попы окатят ледяной водой. А иные, вон – как Миша, ещё и в прорубь нырять будут. Ведь будешь? – спросил мэр Мишу.
– А как же! – поднялся тот и просиял. – Давайте все вместе, макнёмся, а? Всем скопом, так сказать, всем исполкомом.
– Я пас, – заскрипел стулом Добросердов.
– И я, – сказала Иволгина, – у меня нет приличного купальника.
– Окунёмся все! – резюмировал мэр.
– Но…
– Никаких «но».
– Кто не с нами, – резвился Миша, – тот против нас. Пусть немчура посмотрит, с кем имеет дело…
У проруби
Герундий снял квартиру. В простой «хрущёвке». Хозяйка не интересовалась его паспортом.
– Мне достаточно, – сказала она, кладя в карман оплату за полгода вперёд, – поглядеть вам в глаза. Вижу, человек. Куртка добротная, не китайское барахло, брюки, свитер, ботинки…
И в голосе её Герундий не услышал ни слов сожаления по поводу её же притеснения, ни надежды, что её не обманут.
Утром следующего дня Герундий сходил в местный бутик. Там он купил самые модные, сработанные в Шанхае, пальто, башмаки, шапку-ушанку, брюки, рубашку, свитер и шарф. Облачившись в обновки, он слился с городской массой, от которой он уже ничем не отличался.
А народ валил к реке. Смешался с народом и Герундий. Мороз жёг его лицо и разжигал любопытство. Из рассказов деда он знал, что праздник Крещения, Богоявление, он же Иордань, или, как говорили вокруг него в толпе, «Водохреща», для простолюдинов – чудо. И тайна его была необъяснима. В лютый мороз черпаешь воду, и она – святая, не портится годами.
А чуду доверяют люди больше, чем самим себе.
– В воспоминание крещения Господа нашего, – вещал священник, – надобно нам, прежде всего, укрепить веру в себе. Во что? В божество Иисуса Христа, в его пришествие на землю, в его жизнь на земле, в его чудесные деяния, в его спасительное учение, в его крестную смерть, славное воскресение и вознесение на небо. Надобно иметь страх Божий. Помыслим, братья и сестры, где мы стоим, перед кем стоим, чего ожидаем? А стоим мы всегда перед царём царствующих и Господом господствующих. А перед святыми тайнами Его трепещут Херувимы и Серафимы. Ибо все мы ждём ныне вхождения Его, царя славы, в дом смирения души нашей, болящей и грешной. – И окунал священник крест в гигантскую прорубь. А над полыньей возвышалась иная громада креста, изо льда.
– Смотри, смотри, – заговорили вдруг дружно в толпе, – наши головы и шишки ныряют.
– Где же шишки, – язвил кто-то, – один голова да Миша.
– Я в эту ночь, благословенную, – рассказывала сгорбленная старушка, закутанная в пуховый платок, – перед самой утреней, когда небо открывается, молилась.
– О чём же, мама? – спросила её молодая, высокая, красивая бабёнка, вся в мехах.
– О том, чтобы Бог послал-таки тебе хорошего мужика. Батюшка говорит, о чём открытому небу помолишься, то и сбудется.
– Эх, – отозвался проходящий мужик в пыжиковой, давно заношенной шапке, – прорубь полна. Будет большой разлив.
– Вот мы сейчас, – добавил его спутник, – и разольём. Сперва тяпнем свячёной, затем священной.
Хорошо
Мы сидели в сауне. И ухмылялись. Серёга смешно корчился и вздыхал. Миша охаживал его веником. Стлался неповторимый запах берёзового листа и парной.
Володай подливал воду на каменья.
– Хорошо, – кряхтел Серёга, – ох, хорошо!
– А вы знаете, когда будет совсем хорошо? – спросил Володай нас всех.
Мы призадумались.
И, не дожидаясь наших ответов, он сказал:
– Когда гроб в яму опустят. Потом верёвками его туда-сюда поправят, и кто-то скажет: «Хорошо, засыпай».
(Отрывок из моего романа "Нравы города Ка спустя 10 лет")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2021
Мислення в образах -синтез думок, що давно хвилює не одного художника слова...
Дякую і дякуємо всім за привітання. Видно з текстів і візуальних вітань, що робилося це від душі. Бо, через силу і кінь не тягне...
Дай бог і вам, друзі і недрузі, щастя в житті і сімейного затишку. Адже, сімейна згода всього дорожче!
Добрих всім особистих "Різдвяних історій" і здоров'я міцного, здатного витримати напої і наїдкі прийдешніх з року в рік титанічних днів Святок, перманентних, православних "по Самі вінця ..."
А пісня мого друга хай звеселить Ваші танці чи ногамипередвиги опісля застілля: https://zeitglas.io.ua/v0d0e840bae85c31a87b8d9974e12e4c9
https://www.youtube.com/watch?v=wTyiMtjmn2I
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2021
Доброго дня у Новому 2021 році. Запрошую сміливих прозаїків, разом зі мною до 10 -го міжнародного конкурсу
на краще коротке оповідання «Zeitglas-2020»
Головна мета цього конкурсу полягає у висвітленні проблем сьогодення та ознайомлення читачів з найкращими зразками нинішньої
художньої літератури, котра не знає кордонів та утисків цензорів.
Умови конкурсу:
мова написання — українська або російська;
обсяг — до 16000 знаків. (Не більше!)
вік учасників — не обмежений.
кількість творів — ОДИН!
тематика — сьогодення...
Термін подання твору: до 15 січня 2021.
Докладно: https://zeitglas.io.ua/s2642397/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2021
Где то там
Далеко от жизни
Чистый свет
Только искрой брызнул,
А на него уже
Облизнулся пес
И хлебнув из лужи
Ее тень унес.
Кто обуздает гордость,
зажившую в нем
Словно гадость.
В щетине седых волос
Век довелось
Гавкать на воронье.
Надломленной тростью
Шатаясь прошел
Бессмертия слепок - Шатов,
И видел пес,
Но только матово
Черты лица
В потоках слез - замертво.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2020
Інформую творчих особистостей про те, що за 7 днів збігає термін подання авторських робіт до редакційного розгляду альманаху #Скіфія_2020_Зима
(проза, поезія, есеї, критика)
Наразі готується 36-й випуск. Він вийде друком до різдвяних свят.
Я братиму участь.
Докладно на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2746457/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2020
Ділюся новиною, що визначе певну подальшу долю деяких авторів КП. Адже, інтернаціональний колектив конкурсного журі (відомі літератори з України, Німеччини, Росії) взявся за неупереджене ставлення та оцінювання творів учасників літературного конкурсу #По_модньому.
За що їм щиро дякує редакція міжнародного літературно-мистецького журналу "Склянка Часу*Zeitglas" за велику і тактовну працю!
Із журналом я співпрацюю із цікавістю та ганрим настроеи. Тож приєднуюся до побажань редакційного колективу часопису -
Попри карантин, літературний процес йде далі, -усім гарного настрою.
Водночас журнал запрошує творчих сміливців та здібних авторів, незалежно від державних кордонів, до участі у новому міжнародному конкурсі "Свято_Різдва"
Докладно про цей конкурс на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2746198/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2020
Приємну новину для авторів та читачів сповіщено І-нетною мережою про із вихід у світ літературного альманаху "Скіфія-2020-Осінь".
Я публікувався свого часу у минулих випусках цих непересічних літературних збірок. От і 35 періодичне видання порадує коло шанувальників красного письменства творами 62 авторів -людей із великими серцями, які живуть із нами, споглядаючи та творчо переосмислюючі перебіг подій нашого світу...
https://www.youtube.com/watch?v=-9bRJ5VzCcM
Більш розлого на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2744122/
*Посилання мною скопійовані за узгодженням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2020
Коли у Вас є нові образотворчі роботи (графіка, живопис) - надсилайте їх скани. (12 робіт + 1 художнє фото автора) Редакція міжнародного літературно-мистецького журналу "Склянка Часу*Zeitglas" іх розгляне. У такий спосіб твори буде представлено передплатникам та отримувачам часопису в Україні, Німеччині, Австрії, Росії, Франції та інших країн.
Посилання на часопис: https://zeitglas.io.ua/
ел-скринька для надсилання вказана на зазначеному сайті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2020
Вільний переклад твору Хайера Хельмута
*1952., ФРН.
Аби я міг перевернути час,
бо вехня склянка порожніє.
Утримує її отой пісок, що вже внизу
І не дає перехилитись ще раз.
Тож, сиплиться поволі, добігає краю,
мій час, що був задовгим, як здавалось.
А нині – мчить, неначе шторм
жене його, збайдуживши до мене.
Ось, вже і верхне скло лишається пустим,
а нижне стане вкрай важучим.
Масивність мертвого тепер піску,
хіба що смерть мою присипить.
І вже нема мені ні шансу, ні жалю
Бо мій годинник вичерпала доля.
Я можу сподіватись воскресіння,
якшо сам Бог торкне той час рукою...
https://www.youtube.com/watch?v=sOrDe3EhmPo&t=20s
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2020
"Tales of Kreia" - це третій повний реліз молодого українського гурту Midgard. Ця трупа трубадурів із берегів Дніпра співає широкий спектр тем, включаючи "вікінг", фентезі, битву, смерть та лють. На відміну від інших двох альбомів, це перший альбом, який розміщений у абсолютно фантастичному світі. Кожний, хто його прослухає, відчує 48 хвилин добротного рок-драйву.
Хто не вірить, пересвідчитись можна за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=sOrDe3EhmPo&t=20s
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020
И, дабы не ходить кругами, начнём с превосходного и свежего текста Е.Юхницы: "Морячка, только муж на берег"
«Морячка, только муж на берег,
Вся-вся в нём!
И - ни знакомых у неё, ни кавалеров,
Ни вечеринок, ни карьеры –
Дом-дом-дом!
…Ей не кивают на побывке офицеры», -
Батяня-мичман так не раз под шармт гостей
Нос корабля нам рисовал с толпой матросов.
А мама злилась: «Баста в пьяной трескотне
Подозревать несправедливо жён, и плоско…»
…И все, как правило, за маму ли́ли тостик.
19.10.20 г.
ID: 892273
ТИП: Поезія
Более реалистичнее и не сочинить... Правда, есть ещё люди, упорно нежелающие воспринимать реалии жизни, адекватно... Но, оставим им их восприятие как филослфское искажение. Автору -браво!
Продолжение следует...
А покуда -песня, драйв, что надо: https://www.youtube.com/watch?v=jqEci4AZj-4
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2020
...А всё вокруг, не сон ли это?
Если люди ( простаки и крутэлыки, политики, и олигархи, бездельники и трудяги, поэты и писатели) упорно не желают адекватно воспринимать реальность: искаженная, она исчезает в самых тёмных уголках сознания... И там пожирает нашу активность и способность созидать... А место отсутствия истинного созидания, заменяют мифы, агрессивность, безумие, сны...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2020
Олександр Апальков у програмі «На тему тижня» про свій журнал «Склянка часу» (ВІДЕО) - ТРК Ільдана | Свіжі новини і події м.Черкаси https://youtu.be/_ae_hRgqPrE
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2020
У день Віри, Надії, Любові та Софії - не вперше, не вдруге хочеться, аби дзвенів цей день тостами, поезіями і піснями... Попри дощі, вітри і різні години нашого життя.. Хай усім пощастить! А пісня мого товариша вдало ілюструє це.
https://www.youtube.com/watch?v=3ozVTmjMmic
(Малюнок Анжели Джеріх)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2020
Час от часу до мене пишуть автори КП. Звертаються за критичними порадами. Іх ел-листи я не збираю. Адже, я не критик. Не критик за освітою - (не кінчав Літінституту). Однак, відвідував літ-студію, змістовну. Звісно, нашвидкоруч, раджу одне: уникати дієслівних рим, для початку. Далі - коли є бажання творити - читати поетів. Найкращих. Різними мовами. Це обов*язково (за моїм світоглядом). Приклад: Максим Рильський багато зробив як блискучий перекладач. Він, поряд із своїми віршами-красенями, створив інвенції (незгублені за красою оригіналу) із польської, словацької і російської - найкращих творів багатьох літератур... Для чого це було йому? Звісно, й заробітку заради... Але, й у такий спосіб він муштрував себе словотворенням, словообразами, словоконструкціями та збагачував свою ж таки ерудицію. А вона, за твердженнями його сучасників, була променистою... Бо відсвічувала добротою гарячого поборника дружби культур і народів усього світу...
До чого це я веду?
А не можна написати великого твору, не будучі доброю людиною. Людиною, відкритою до усьго світу, людиною невтомної праці пошуку вірного слова... Одного, другого, третього...
(далі буде).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2020
Як стало відомо із нетрів і-нету: - на сторінках літературного альманаху #Скіфія, що видається окремою збіркою редакцією міжнародного літературно-мистецького журналу #Склянка_Часу_Zeitglas із 2000 року поспіль побачили світ твори 855 авторів із України, Росії, США, Німеччини, Азербайджану, Білорусії, Польши та інших країн світу. У тому числі представлено й публікації ряду авторів ресурсу КП. Слід зазначити, що цей альманах представлено в усіх наукових бібліотеках та презентовано, як сповіщає видавництво, (у відповідні роки видань) на відомих книжкових форумах та виставках. От і нині редакція готує новий випуск. А заодне й щиро дякує усім авторам (повний список подано на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2744619/) Приємно, що ініціатори видання й ннині запрошують творців красного слова до співпраці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888965
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2020
Запрошують авторів до 10-го випуску музичного альманаху «ОКТАВА»
Альманах видається із травня 2015 року українською та російською мовами, із присвоєнням номеру ISBN, зареєстрований у міжнародних каталогах наукових видань та наукометричних базах даних: НБУ ім. В.В. Вернадського та інших.
Кожного автора публікацій забезпечено авторським примірникомї та сертифікатом, завіреним печаткою.
Окрім паперового варіанту, альманах "ОКТАВА" виходить у світ ще електронною книгою. Цей контент поширюється і-магазинами України, на іноземних ресурсах Amazon.com, Barnes and Noble, Tunes Dobra Book (США) тощо.
Більш докладно на сайті: https://zeitglas.io.ua/s723036/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888885
рубрика: Музика, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2020
Мій друг зробив поста...
Ділюся ним:
... Неначе нині ним, Толстим, сказано... Про_дистанційну_освіту...
"Сила уряду тримається на невігластві народу, і воно знає це, і тому завжди буде боротися проти просвітництва ..."
(художник Анжеліка Джеріх. Публікація журналу "Склянка Часу*Zeitglas" №67)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2020
Історія всієї римотворчої спадшини привела до того, що найбільш "насущним" її завданням стала боротьба за лайки... Причинне це слово можна й не перекладати із англійської... Завоювання домінуючого положення римотворця, тут автори чавлять одне-одного силоміццю свого доробку, щоденного.
Група "лідерів" так би мовити, сконцентрувалася. Утислася й виробила свій "стиль". Він тяжіє до римування дієсловами, тотально. Причому вже й самі дієслова беруться "сирими", не облицьованими навіть...
Даю "свіжу" ілюстрацію уривком із віршу "ВЕСНА", що написала Anna Hotenko, мабуть англійка...
...Горять огні з-за огорожі,
Настали довгі вечори.
Ніде ще зелені немає,
Дерева чорні прикрашає
Зазеленіє, розів’ється,
Мов юна німфа, посміхнеться...
ID: 886440
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
Головне (на думку чи переконаня авторки) що вид її твору ПОЕМА...
І їй у цьому не суперечать її прихильники. Ми - заперечуємо будь-який дотик цього "твору" до епоса...
Згадайте (ну, хто ще здатний згадати) рядки Гомера чи - на сам кінець - Сосюри... Ну, хоч рядки із поеми останнього "Мазепа". Я ж наводжу їх, навіть не для порівняння...:
...Співаю я в ці дні журби,
Коли лакеї йдуть угору
Й мовчать раби…
Німій, одуреній, забитій,
Невже не встать тобі від ран?
Москві та Жечі Посполитій
Колись жбурнув тебе Богдан...
А? Справжня поезія не потребує взаємодопомоги... Лайками... Чи не так?
А ось ще один "шедевр" выд Надіъ Гуржій (Свинар). Причому, він адресується її КОХАНОМУ! Моло того, авторка ще роз*яснює у дужках
(Присвячується моєму чоловікові )
...
З тобою мені, немає коли нудьгувати,
З тобою захоплююче цей світ пізнавати.
В розлуці з тобою, час довго біжить,
А поряд з тобою, мов мить, так летить.
Як тяжко мені – плече ти підставиш.
Як сльози біжать – ти їх витираєш.
Як бурі в душі, ти словом бадьориш.
Як розпач у серці, мене заспокоїш.
Ми разом йдемо, перешкоди долаємо,
Ми разом сумуємо, і разом співаємо.
Дітей ми разом на ноги здіймаємо,
Ми разом живемо, взаємно кохаємо.
ID: 886484
ТИП: Поезія
Тут підходить класичне від Корнея Чуковського: "И такая дребедень -целый день, целый день..."
Ми бачимо, що ніяке скасування всіх посередніх "податків" на дієслова і заміна рим справжнім бажанням творчої подяки навіть коханому не врятує текст... Велечезним полегшанням дев*яти десятим населення КП стають їх лайки та коменти під цим твором... Ніякі... Тим часом, авторка все пише вірші...
Насправді ж, не вона одна. Адже при вільному друку віршовіршителів, КП перетворюється у своєрідну "ощадну" касу пересічних...
Ось ще приклад. Новоспечений текст від кріптонима Eleonora Vesta під заголовком "заєць":
темний дім та темна тінь.
ти бредеш о третій ночі на зарядку.
заєць скаче на світанку.
заєць ближче-ближче до тополі.
кров зі скроні, заєць в полі.
заєць сірий та гладенький.
заєць має господиню,
а ночує попідтинню.
господиня – зла богиня.
в зайця стрілила вона.
заєць бігає від неї,
замітаючи сліди.
заєць падає від болю,
проклинає свою долю.
помираєш? ні, зажди.
ти стоїш у купі гною.
друже милий, що з тобою?
вийшов я о третій ночі
на зарядку
ID: 886514
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
При сучасному поширенні таких "ліричних поем" -труднощі із сенсом та стилем цілком вигадані... Єдина трудність - бескорисливість авторки, що опинилась, можливо, у кризі... Наростання цієї кризи -факт і факт ледве чи не безперечний... Мої співчуття.
Доволі влучний фрамент свіжого твору Анатолія Мельника підтверджує мої вищенаведені міркування:
...С тридевятых идет сторон
Смерч стиха по нагому полю.
Засевает сорняк-глагол,
И глаголит о том ветрам,
Что поэт, как соколик гол,
И что пишет он всякий срам....
Уривок узято за посиланням: https://www.facebook.com/profile.php?id=100001539109785
З одного боку, ще трохи, й будуть писати на кшталт мию ся, крию ся, любую ся... Це не випливає із минулого віршоплетіння галичини чи рутенії. Це коїться усьому всупереч... З другого боку, історія поетики показала, що на теренах України відірваність творчості маси поетеріїв від трудящих класів та звичайного читача далеко більша, ніж в інших країнах. ( Я буду робити порівняння із нинішньою поезією Німеччини, Австрії, Росії, США та Британії - бо саме державними мовами цих країн володію добре.)
Передчуваю, що накинуться на мене із дві три пригоршні затятих поеток (у першу чергу) - та їх письмові лементації засуджено на безсилля...
Та розпочну із відсіву та впорядкування основної лінії цього нарису. В урочистих випадках, я надто дбайливо буду подавати хороші і прекрасні (без усяких лапок) твори. Ось - перший з них, від Наталі Рибальської:
Вже скоро...
Кава,
Жовтень,
Тихий дощ
Наспівує романс під парасолю.
Фонтани сплять посеред тихих площ.
І я думки печальні всі знеболю,
Вдихнувши осінь, пріль лісів, туман,
Святковий спалах листя золотого.
І може з жовтнем станеться роман,
Ніхто ж від мене не чекав такого.
Я закохаюсь в пахощі дібров,
У шепіт вітру, оксамити ночі.
У передзвін малиновий церков,
Вертаючись у будні неохоче.
Тут серпень із серпанком золотим,
Тут полудень розплавлений, як лава.
Я мрії відпущу,
Спливуть як дим,
Допоки серпень,
Літо,
Спека,
Кава...
ID: 886442
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
І тут я, звичайно, цілком приєднуюсь до заклику, настрою і напряму цього твору, вдалого. Але, як твердить приказка німаків: "Вийняток лише підтверджує правило"... Поясню, хто не дуже знайомий із мовою Гьоте та Шиллера... У німецькій граматиці на кожне правило існує понад сто вийнятуків... Втім, мова чудова. Нею писані найбільш вагомі твори філософії, красного письменства, наук інших галузей. Та повернемося до творчості поетів КП...
Коли "наводиш" критику, здіймають галас творчі mediocrity. Та не вони утворюють сенс поетики, вони псують нерви собі і вбивають час читача...
Ось, "дивіться" (як нині модняво кажуть теле- і радіо (!!!) ведучі) на первісне замалювання-римування від автореси на титло НАСТУРЦІЯ.
БАЖАННЯ.
Бажаю чуда, радості, добра.
Бажаю трішки в мріях політати!
А черствість, яка в'їлась, як кора -
З душі і тіла швидко відідрати!
ID: 886455
ТИП: Поезія
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Яка тут лірика? Яка поезія? Яка, заради "радості, добра" філософія?
This is drivel. І розмову про твір цей швидко прийшла до кінця...
Втім, почекайте! Незабаром у коментарях з*явиться якась пані... І "прямо" заявить про несправедливість...
І з*явилась таки. Й не одна.
Перша написала: "Eleonora Vesta, 21.08.2020 - 11:37 вельми тупа критика, ще й мова неграмотна"
Друга пішла ще далі, тільки вдумайся, читачу!!!
"Nafta, 21.08.2020 - 12:52 А автори вам дозволяють "критикувати" їхні твори?"
Як Вам?
Тут моя тема набирає ще ширшого розмаху. Адже вона вже збагачена досвідом, пересторогами, коментами і "порадами" жваво-зрілих поеток.
На жаль чи на щастя, такі авторки та схожі на них інші віршотворці ніяк не хочуть собі допомогти. Не мають сили збагнути, що солоденькі комплименти лише затримують розвиток молодих сил... Zum Lernen ist kein zu alt, - кажуть німці. Їм вторять анлійці і ті, що мову їх знають так: "One is never too old to learn...". Чи не правда, як схоже? Навіть за вимовою...
От і весь урок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2020
Успішна публікація у знаному виданні - крок вдалий, ЗАВЖДИ.
Творчий світ поета, письменника, і в першу чергу початківця потребує непідробно-солодкого чи слащаво-гіркого, визнання. Творіння авторського запалу цінуватися мусять читацьким ставленням. А лайкування у і-мережі не стає справжнім показником успіху чи занепаду творчого обдарування. Здебільшого такі реакції - побіжні, миттєві й нетривкі у значенні співдії автору. Тут слід публікуватися у паперових, знаних виданнях. До таких я відношу літературний альманах "СКІФІЯ". Він видається із 2000 року. Видається стало, щоквартально, добротним накладом. Його примірники кожного випуску ( я перевіряв. Можете це зробити і ви) знаходяться у всіх наукових бібліотеках України... Отже, беручи участь особисто у його останніх виданнях, запрошую і колег по КП.
Між тим, видавництво на своєму сайті сомо нагадує авторам, що за 9 днів завершується термін подання творів до альманаху "Скіфія-2020-Літо"
(проза, поезія, есеї, критика). Наразі готується 34-й випуск.
До альманаху запрошуються автори України та країн зарубіжжя.
УМОВИ подання авторських творів на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2740344/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2020
Художній образ там, де текст пройнятий мислю, чіткий і виразний. У цьому ще раз переконався, читаючи твори нової збірки. Це-довгоочікуване, принаймні мною, видання Віснику міжнародного конкурсу на кращий художній твір “Наше серце”. Конкурс відбувся з нагоди 170 ліття від дня народження французького письменника Гі де Мопассана. І поки триває ще оцінювання торів поважним журі, висловлю декілька своїх думок. Неупереджених. Простих. Почну із географії авторів... Завжи цікавить авторська активність областей нашої Батьківщини та закордоння. А фоліант віснику доволі об*ємний: 293 сторінки, формат книги А-5.
Найбільшу кількість авторів (проза, поезія) нарахував із Київщини: 33.
Волинська 10, Львівська 7, Одеська 6, Харківська 7, Полтавська 5, Хмельницька 4... Інші регіони -значно меньшу цифру показали. А Черкащина - й поготів представлена одним автором... І то, автором, якого я знаю по Харкову...
Невже "лани широкополі і Дніпро і кручі" не спромоглися??? Скільки знайдеш у переліку членів обласної спілки письменників шевченкового краю ПІБів... До сотні. А учасників - один... Панове, члени, можна довгі роки писати вірші і не бути поетом... Адже, як казав Андрій Малишко, кожна людина, хоч би з невеличкою освітою, уміє підбирати рими і складати віршики... Агов, поети Черкащини, чи створюєте ви ще справжню поезію???
Та перейдемо до суті, приємної.
Приємно вже те, що поміж 106 авторів я зустів імена колег по КП. Тож, вважаю цей допис буде вжитковим.
Труд письменника, поета може поєднуватися із красою словотворення у єдине ціле. У такому разі текст набуває філософського синтезу... Того, що давно хвилювало й хвилюватиме повік не одного художника слова, справжнього митця...
От і назву ряд авторів віснику, що справили на мене добре, почасти й незабутнє враження. Йду за алфівітом (я ще читаю вісника. Дійшов до половини книги) у переміжку прозаїків та поетів: Апальков О. (єдиний, доречі пердставник Черкащини), Біла Вікторія (Івано-Франківськ), Васильчук Віктор (м.Коростень), Вергеліс Олег (Київ), Вертієва Анна (Харків), Грицан Тетяна (Закарпатська обл.), Донець Денис (Одеса), Карпець Ярослав (Київ), Левіна Оксана (м.Хорол, Полтавщина), Лещинська Оксана (Івано-Франківськ)...
Дещо повернемося до прочитаного матеріалу. Неможу не подякувати Вергеліс Олегу за його нарис "Старая актриса на роль миллиардерши". Навіть не розмірковуючи над його літературними принадами, дякую авторові, знаному у світі театральної критики, за світлу, збережену пам*ять про Нону Копержинську... Водночас - рекомендую усім небайдужим прочитати цей нарис-портрет. Згадєте одразу і Рогнеду Карпівну із "Королевы бензоколонки" і Секлету Лемериху із "За двома зайцями"... Пам*ять - то великий скарб.
Молодь завжди "акселєрувала". От і у збірці якось вражають рядки Гризан Дар’ї, із простенького віршику "Искра". Не зразу, але - замислишся... Це пише дівчина у свої 10 років... "...Что мне делать, скажите, с любовью?/Может, просто уйти в никуда?"
Звісно, дитячі спроби варті похвали. Інща справа, коли вже зрілі поети і поетки "верзають" твори, захоплені однією строною руху пальців по тестатурі. На кшталт спроби піднести власну вузьколобість до особливої цноти... Ще гірше, коли дівки, чоловіки і чоловічиці римують дієсловами... Без совісті, стидання й міри. Тут, найбільш насущне завдання будь-якого критика - висміювати таку творчість. Що роблю і я, мірою сил і можливості...
Та, повернемося до першоджерела -віснику.
Киянка Маркс Марина у творі "Розлучниця" йде джеролом драматично-романичної пригоди. І їй це вдається. Образ розкриття людського характеру... Нині такий хід використовують автори (тексти яких я читав) рідше, ніж образ для змалювання суто подій життя...
Варто окремим абзацем згадати твір Анатолія Крима "Чорт". Це комедія для театру. За мотивами оповідання Гі де Мопасана, маститий автор створив чудовий привід для дійства у 5-ти сценах. Раджу всім прочитати. Гумор - б*є через край...
Мірою читання відкривається світ нових образів. Тож, раджу прочитати у збірці твори ще таких авторів як: Лілії Кузьменко, Юлії Левін, Олени Постнікової, Анатолія Сергієнка, Володимира Стасюка, Владислава Таранюка, Василя Харченка... Авторам вдається зачіпити читача, змусити його міркувати за текстовим дійством далі, самотужки...
Зрозуміло і те, що якась частина текстів вісника починається і кінчається халтурою. Однак і дешеві поробки, попри свою невгасиму малозначущість, теж становлять частину літературного процесу. І з огляду на це будуть ще написані критичні нарисі більш маститими спеціалістами ніж я. А я раджу усім авторам долучатися до подібних проектів. Адже, більшість класних (добротних) творів -стає прикрасою літературного змагання, змагання наживо. Тут і зараз. А це -мов бігти навипередки із чемпіоном... У буль якому разі побіжиш швидше, ніж біг би за таким як сам...
Щасти всім!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2020
Як мені стало відомо, вже запрошуються автори до міжнародного конкурсу «По-модньому»*
Цей конкурс запровадив міжнародний літературно-мистецький журнал
«Склянка Часу*Zeitglas», який має широкий досвід у проведенні літературних конкурсів аж із 1995 року. Я ж особисто долучився до таких живих літ-змагань лише позаминулого року. Шкодую, що не зробив цього раніше. Адже оцінюють конкурси знані та паважні письменники, поети, журналісти, телеведучі. Серед них не завадить назвати такі імена як: Сергій Лазо (автор пісні "Ні обіцянок ні пробачень" та інших), Євгенія Більченко, В*ячеслав Пасенюк, Микола Петренко, Юлія Авраменко, Оксана Щирба та інші... Під час конкурсі ніколи не змінюються умови його проведення та усі конкурсанти мають рівний шанс...
Новий конкурс «По-модньому»* включає прозу, поезію, есеї, нариси відбувається з нагоди 180 ліття від дня народження Михайла Старицького (1840-1904), письменника, драматурга, режисера, перекладача, культурного, громадського діяча.
Мета конкурсу: показ розмаїття сучасних авторів України та світу у царині гумористично-сатиристичного художнього тесту.
Умови конкурсу можна переглянути на на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2743376/
Долучайтеся, хто надає преференцій змаганням наживо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2020
Не має значення де і в який час відбувається презентація нової пісні. І в Україні і у будь-якому закордоні, гармонійна модель внутрішнього світу людини, подана натхненням музикантів молодої рок-групи #Asterion, несе потужну силу. Ця енергія здатна змінювати навіть драматичні реалії. Справжні музиканти найвищим піднесенням духу народжують нові пісні і реформують навколишнє середовище. Навіть попри карантинний сум сьогоднішнього суспільства. І так відновлюються культурні сподівання і гармонізується наш життєвий простір. А філософія пісні спонукає до роздумів.
https://www.youtube.com/watch?v=aAW0aBkXR08&feature=youtu.be&fbclid=IwAR00h3ckJkDYSxTXsmaTGheMlvRFa9N0sB15Cvc9ur_ZTMdezLhYQjSXtNA
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2020
Спробую цим нарисом подати певні підсумки свого споглядання та сприйняття текстів, що розмістилися останніми днями... Я не зловживатиму кредитом вільного часу авторів.
Час треба витрачати на відпочинок. Саме тому, без усякого плану, довільно, працюватиму над цією темою з місяць..
Тож почнемо. Хай першою буде дама - Надія Башинська. Ось уривок із ії віршу:
...То ж майже все віддав Бог дітям і наказав цві-
сти, як квітам. Дорослим так сказав: «Втішайтесь.
Дітьми у душах залишайтесь. А якщо будете , як
діти – життю зумієте радіти.»
ID: 878186
ТИП: Вірші
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний
Мені подобається надолужувати такі ламентації римованих дієслів дореформеною епохою (1861), яка викликала появу торгівельного і лихварського капіталу не лише в економіці, а й навколо-літературній царині. Оповідній...
Народ не може мовчки терпіти примхи долі. І тут поглянемо на уривок із тексту криптоніму Yellow Flame "Ти знаєш?"
"Пройшли з тобою ми дорогу різну ось пролетіло вже 3 роки
І я не чую в голові емоції..."
ID: 878181
ТИП: Вірші
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається це "не чую в голові емоцій...". Це ж треба... Природнім результатом цього є, мабуть, непомірна поширенність можливості -отак - запросто публікувати все, що у голову спаде... І сунути його у "філософську лірику"... Я теж - сую цей нарис туди ж...
Залишки середньовічча подає твір "Гюррем" від Ivan Kushnir-Adeline.
...Я відаю, що перед нею тисячами
Замовкли б всі і впали долілиць
І зціпеніли би перед сумирними очами,
Тіпаючись в ярмі мережева зіниць.
ID: 878170
ТЕМАТИКА: Любовна лірика
Мені подобається - тут є слово "сумирними", трохи схоже на моє прізвище. Однак, думав-думав над речетативом "Тіпаючись в ярмі мережева зіниць". Прийшов висновку: станова замкнутість селянської общини, прикріплення селян до наділу, кругова порука - так -середньвічча передано...
Коли на дворі проглядає сонце - непомірно поширюються "ніжні" і "гарні" форми нищого і гіршого капіталу римарства ( тут - утворення рим). Не плутати, адже у моєму Харкові є прекрасна вулиця Римрарська... Несе зовсім інше значення слова. Так от, повернемося до наших римотворців. Візьмемо рядки із картини "Мелодія дощу", від Кордиш Уляни:
"...Оркестр музику сумну
Так мелодійно й ніжно грає,
В дивній мелодії дощу
У грудях серце завмирає..."
ID: 878245
ТЕМАТИКА: Інтимна лірика
Мені подобається ОЦЕ стімголове римування дієсловами... Все, що перше під пальці попалося -ген - через тестатуру - перегналося на сайт... Можливо, двісті років тому, нечісленні заможні селяни, перебуваючи серед маси "маломіцних" і прочиали б такі рядки із завмиранням серця, тулячи у свої голови слова по складам... Нині -неминуче - індефирентність...
Коли трапляється "шедевр", його слід подавати цілком. Ось - він зветься "Забуття", від авторки Тетяни...
Забуття, нема забуття
Шукати дарма. Нема.
Забуття і кров каяття
Проллється дарма. Катма.
Від буття втікати з життя
Стікає вина. До дна.
З небуття і до забуття
Дороги нема. Дарма.
ID: 878293
ВИД ТВОРУ: Верлібр
Мені подобається його обзивання верлібром... Тут не можна проігнорувати зв*язок літературного куркульства з розкладом мізків усім чтачам. Коли, здається, хто прочитає цей мантровий-верлібр-катма-життя-до дна, той перетворится на сільського лихваря-глитая та на щось, може, й інше... Мізерний наділ площі тканини тексту - бодай едина його принада...
Щастя коли попре, то вже попре... Раз - і натрапив на ще один шедевральний опус. Причому - із епіграфом, розлогим, біблійним. Підепіграфський твір мав би розширити та поглибити віковічний текст... Ну, так, задається, треба. Бо, навіщо цитування?
Тепер - поглянемо, якому розвою піддалася авторка Лілія Мандзюк
"Ти до церкви записався,
Добровільно приєднався.
З-зовні праведним здаєшся.
“Лицемір”, - у Бога звешся...
Друже, Бога не обманиш,
Бо Його найперше раниш.
Залиши своє лукавство,
Бо не ввійдеш в Боже Царство.
Досить сліпо шкутильгати,
Знаєш: треба щось міняти.
В цьому Бог тобі поможе!
Змінить серце зле й негоже.
ID: 878296
ТЕМАТИКА: Інша поезія натхнення
Мені подобається сама тематика "поезія натхнення". Може, букву "т" замінити на "д"? Експлуататори, а ще ліпше -експлуататарки біблейних уривків, закабаляють (від еврейского вчення "каббала") неміряний простір і-нету, роздачею у позику шику-римування a la записався-приєднався-маниш-раниш-кутильгати-міняти -поможе-негоже... Красота! c'est un chef-d'œuvre, як кажуть одеські французи...
От де твір, що охоплює усю нашу тему, водночас. "Шампань - партнёр-фигурист!" від Євгена Юхниці
К поспелой клубничке шампанское взял
Прихожу, и звоню.
---Не сорвана я ещё, значит, нельзя
Приближать болтовню, -
Такое послышалось через окно.
Дом её – прям стальной…
Тогда уже ей пишет сам мой айфон
В её ча́тельный комп.
«Клубничка, где спряталась ты под листочком,
Давай, покажись!
Шампань, фигуристке-клубничке в платочке -
Партнёр- фигурист!»
ID: 878503
ТЕМАТИКА: Любовна лірика
Мені подобається те, як Юхниця Євген дванадцятирядковиком ув*язує торгівльно-лихварський капітал міста із залишками селянської праці кустарного промислу - вирощення полуниць... І читач, приміром я, вбачає своерідний наріст на організмі вже вкрай запомороченого карантинованого життя - прояв народної непокори. Непокори народного виробництва: шампанського, полуниць і віршування (доволі вдалого, слід визнати...)
Аж - говть - і знову пішло на звуження творчого браншу - звужуючи тим самим попит на силу віршованого слова... Маю на увазі ось такі рядки опусу "Схилився ранок в роздумах при вході" від Вікторії Волі...
...Прокинсь людино, заблукана, далека
Від ніжності, легкості, краси,
Посміхнись, хай мрія злетить,неначе лелека
І розіллються довкола світла голоси
Не бійся поглядом торкнутися неба,
Нехай в душу загляни синьоока блакить,
Відкинь поспіх , бо найбільша в світі потреба –
Відчути як сенсом наповниться мить.
ID: 878506
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
І звернув я більше уваги на несамостійне оброблення матеріалу... У затінку лінощів автореси запали гарні наміри... У теоретичному відношені полягає сторона мого погляду, у практичному - шкода нерозвинутого сюжету, не мертвими словесами... А ще "філософська" лірика... Скоріше Фіхте у його німецькому текстолозі відповідає цій дирикторії...
А при хаотичному стані публікацій КП, - надзвичайні лови "перлів" поетотворень... Ось - ще одне. Знайшов, утнула Катерина Собова:
... Перестань всього боятись,
Пора уже знати:
Ти повинен намагатись
Хоч щось світле мати!
ID: 878601
ТЕМАТИКА: Іронічні вірші
Мені подобається сама іронічність до написаного! Насамперед дане текстотворення несе спільну порожнечу із словом "вірш", просто так. Нічого не можна заперечити проти вакууму. Мене дивують, неупинно - потуги авторів дієсловити за будь що... Зносного оброблення мислі у таких текстах - ані чичирк... Вони запруджують сайт, як пластикові пляшки русло річки... Такий от підсумок... Від слова сум...
У кожному творі переховується його автор. Коли б фіскальні установи не мордували заможне селянство і бідноту - у нас би не було пауперів. І це доводтить текст "БУРЯЧКИ" від Пісаренчихи.
Сапаю бурячки. Схотілось кави,
Какао, кісілю, кампоту ще.
І розумію ж, путає лукавий,
Нашіптує: "Побалуйся борщем"
Якби курила, то з розумним видом
Пускала б кільця диму в небеса.
А так, або сапай, або обідай,
Інакше ж не пробачиш собі сам.
Розумна жах - удачу обхитрила:
Сховалась в затінку й пишу вірша.
Що не кажи, мистецтво таки сила:
Радіє тіло, бавиться душа.
ID: 878839
ТЕМАТИКА: Гумористичні й жартівливі вірші
Мені подобається доволі вдалий пейзаж і жанр. От аби більшість авторів повернулася "обличчам" до сучасного суспільства несправедливості... Де про даних верств населення (тих, що самотужки сапають бурячки) не пишуть забронзовілі вже забужки, сняданки, дереши, кокотюхи тощо... А добре було б послаити цей клан на... на буряки, аби не вживати іншого слова...
Тематика села -життя на лоні природи та спогадів - благодатна нива. Нема жодного літератора, що обминув цю стежину, ностальгічну. У цьому бранші звернув увагу на дванадцять рядків "Заховані думки" від Наталі Косенко - Пурик.
Як вабили мене, оті стежки,
Що вилися, як ниткою до хати,
Бо там були заховані думки
І слід відчутний де стояла мати
Ось образ я малюю ніжно словом,
Біжить вже виглядати у віконце,
Так день розпочинається все знову,
Коли в висотах сходе миле сонце
І погляд вже направлений у світ,
Де розлетілись діти, ніби пта́хи
Та опадає той останній квіт,
Але завжди чекає рідна мати...
ID: 878832
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається самий початок і останні чотири рядки. У них - сіль і смак почуття. Розклад селянства -становище жахливе... Жихливе тим недбалим ученням наших керманичів-державників, яке довело до спустошення сіл... І це останніми рядками, як "той останній квіт" - передано природно, добре. Середина - знівечена римою-затасканою "віконце-сонце"( бо, багато авторів лінується таки пошукати іншу)... А банальна рима - банальний зміст... Мені очевидно. А чи бачить це авторка?
Напевно, хапаються за глову модератои КП... Та, нічого не вдієш: за хаотичного стану самопросування - ліпляться поробки на КП, як наприклад такий-собі перл:
Одна думка
Якже хочеться єднатись,
Дарувавати оті рідні слова.
У добрі завжди перемагати,
Щоб у нас була думка одна.
.......
Щастя зустрічалося щодня,
Подяка і краса у кожному слові.
Єднала нас думка одна,
Бо найкраща наша українська мова...
ID: 878932
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
автор: Валентина Ярошенко
Мені подобається відсутність хоч якогось зносного оброблення цих рядків... Неначе писане, як пальчики по тестатурі клацали й клацали... Поки не стомилися... Думаю, що подібні віршотворці ніколи не проводять і гадки у собі: "навіщо пишу?". Ось, мариться "добре" бажання: "Якже хочеться єднатись..." (далі - рима - незрима), а насамкінець - "Бо найкраща наша українська мова..." Коли наша мова така найкраща, то шукайте словоодяги для висловлення ваших і наших почуттів... Лише у вже застарілому трохи словнику синонімів Святослава Караванського подано близько 15 000 синонімів... Українська мова жива - як море, як океан, як безмежність фарб і тонів, і тканин, і тд... Ви ж, пані Валентино, думаю, не носите одне й те саме плаття... Доброта ж у Вас присутня... Аж он на цілу поему мали види... Хай пощастить наступного разу...
Обмежуючись наведенням коротких підсумків, де змішую матеріал порівняно вдалий із абсолютно, чи відносно недостославним, дивуюся...
Обчисліть середній оборот одного дня віршопояв на КП, аж дух запнеться... Такі є дні - плодовиті... Ось плодоносить і авторка Віра Торська "новизною" віршописа "Бывают дни когда…"
Бывают дни, когда не дышиш,
Бывают дни, когда поеш,
Моментами ты видиш и не слышиш,
Моментами ты чувствуеш, но лжеш.
И утром искренне приняв решенье,
К обеду изнываеш от тоски.
А к вечеру усильем воли,
Идеш и ищеш выход впереди.
Рожденная в сознанье бодрость
Вдруг устает... приходит лень.
Тогда уж никакая колкость
Не тронет.. хоть коли весь день.
Когда слова написаны под вялость,
Не верь им милый, добрый друг.
Тут в каждой букве лиш усталость
Пишу... а вдруг поможет, вдруг.
ID: 878929
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається визнання самоє поетеси про свої словопади: "Не верь им милый, добрый друг./ Тут в каждой букве лиш усталость /Пишу... а вдруг поможет, вдруг..." Такі сповідальні рядки ми читаємо, що аж у магазин піти хочеться. Узяти пляшку і заспівати, під п*янючий супровід фо-но старого Макаревіча: "Бывают дни, когда опустишь руки, и нет ни слов...". А, між тим, авторка носить таке живе ім*я ВІРА! Тож, зичу я їй - звести до купи всі розкидані бодрячки "сознания" і бути щасливою...
Аби схаменутися, досить прочитати останні чотири рядки із нового тексту "Зелен зелений", що утнула Оксана Батицька у тематику філософської лірики:
...Літо буяє
Знову душа
В благодаті чистилища
Духом Святим
запричастилася.
ID: 878963
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається, феноменально рядок "В благодаті чистилища...". Хоч, я і не католик... А кому ж це із католиків не сподобається... Он і папа Борджія і його наступні субсеквенти покинули б це розпливчате вчення про 40 днів..., аби прочитали цю флексаніму... Вітаю з продукцією!
А цей твір від Білоозерянської Чайки несе течіїю мислі - попри, під і через "МОСТ ЛЮБВИ". Він настільки стрімкий, що треба ставитися з огляду на його міражну стрімкість дуже обережно. Наведу лишень уривки. Хто захоче - перечитає увесь на сторінці авторки.
...Все мысли – в том далеком мираже,
в тех тропах счастья, часто нами хоженых.
Влекут волшебной силою
те берега
Что к солнцу в гости нас с тобой водили,
все чувства раскрывали донага,
Мы вместе все печали в них топили...
.... А мост влечет смятением –
душа к душе,
И чувства вечные - несет течением...
ID: 878954
ТЕМАТИКА: Інтимна лірика
Мені подобається спогад про пісню "Несёт меня течение". Чарівні, неповторно-простенькі, втім - вкрай щирі і вдверті слова якої написав Віктор Дюнін. Пісня та живе й понині - від далекого, вже минулостолітнього 1975 року. Цю цифру не мжна порівнювати із цифрами наших фабрично-кустарного виробництва пісняків Лісапетного батальйону, вінників тощо. Спасибі авторці "МОСТа ЛЮБВИ" за спогади про прекрасне. Врешті-решт література для цього й винайшлася нашими пращурами, коли у них вже відпадали хвости...
І дещо до теорії реалізації творчго задуму хочу навести на прикладі уривка із тексту "Я не заплачу від злослів*я", що виклала НАДЕЖДА М. Це зробила вона до Дня Друзів... У нас же нині, що не день -то якийсь день... Скоро ніхто й на роботу не ходитиме... А відтак, як заартачився свого часу Струве проти "письменників" - не стільки по суті, скільки помилковим уявленням про поезію...
...Не буду плакать я знечів"я,
Для сліз є приводи другі.
Я не заплачу від злослів"я,
Для цього сльози дорогі.
Чи дош, чи сльози знову ллються,
Сміюсь крізь сльози їм на зло.
Та головне, щоб не спіткнуться,
Найбільш боюся я цього.
Слова, як стріли металеві...
ID: 879055
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається визнання самоє авторки, що слова цього твору "як стріли металеві...". Колючі, холодні... І все "ллються..., щоби не спіткнуться"... Ще колись, давно, на початку пошесті модернового віршотворення, буржуї розпатякували: продукти обмінюються на продукти... І були праві... На який продукт може обміняти цей витвір пані НАДЕЖДА М? Адже, вірш - теж продукт. І, навіть, доволі непростий: бо ще учора його не було на всій землі, а сьогодні - він створений... І ось він є... З цього огляду я завжди дивувався і дивуюся "байдужості" авторів до кропіткого, сердешно-духовного творіння свого продукту... Як не критикуй, не аналізуй, не підказуй, навіть по-доброму, більшість віршописців не робили ніякого з цього аналізу висновку... А, навпаки, енергійно огризалися...
Коли цілком визнається беспомічність, її терплять. Свого часу Адам Сміт зробив навіть крок назад у порівнянні з фізіократами... Я ж приділю, однак, хоч і повтор - нетерпець.
Нетерпець публікації гнобить будь-який твір. І ось прикладом - текст "Час іде" від Вікторії Павлюк.
А час так стрімко йде, невпинно,
Лиш вперед у нього шлях .
Як вода він швидкоплинний,
Летить немов у небі птах.
Час робить величезні кроки, забирає наші роки ,
Щоб думати про після і згадувати доки.
Розміром з життя він має папірець,
На ньому є дорога лиш в один кінець.
Хоч шлях цей буде непростим,
Тернистим,повен бід ,печалей ,
Та головне йти не одним,
Щоби в дорозі зустрічали....
ID: 879040
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається тут те, щоб з*ясувати гарячку віршопису, перегляду пробілів між словом та комами (ставилися вони, певно одразу, як і писалися - прямо "на сайт") - просто прочитайте кінцівки т.з. рим... "навпинно-шивидкоплинний, роки-доки, папірець -кінець..." Як - не треба й Tableau poetic, аби пожаліти авторесу і побажати, дружньо "Щоб думати про після і згадувати доки" буде у неї бажання віршувати... Як писатиме молода авторка далі, поживемо-побачимо. Хай їй пощастить.
І безмена та площина вітіївитих віршів ні про що... І цитувати марно, втім - обіцяв - пиши... Ось, неначе у вже згадану дорефермену (1861) епоху забовванівся "новий" вірш "Душею прикипіла" від Калиноньки...
Я на хуторі родилась і зростала...
Душею прикипіла до полів,
Польових квітів врода чарувала
І тьохкання вечірніх солов'ів.
Сплітала я віночки в житі,
Де маки і волошки розцвіли,
Ранішними росами омиті...
До мене усміхалися вони.
Дзвеніло тихо золоте колосся
І ніжно лоскотало за чоло,
Легенький вітер цілував волосся...
Як гарно , і як затишно було !
Цей спогад й досі гріє, наче сонце,
Він такий світлий , теплий і легкий.
Хатинка біла, світиться віконце...
І мами погляд рідний й дорогий.
ID: 879041
ТЕМАТИКА: Пейзажна лірика й вірші про природу
Коли читаєш навіть дитячі твори Михайла Пришвіна відчуваєш пейзаж і настрій. Там усюди вимальовуються і природа і людина в ній... Пані Калинонька, розлучіться із середньовічними римами "колосся-волосся, сонце-віконце" і вірш виграє від того. Замисел у Вас є. Наповніть текст живими фарбами слів, а не шаблонами із "пісочніци". І все буде ладом!
І - невгасима жага у дівчат, особливо писати прямо у "філософську лірику"... Головне, аби - на люди... Туди ж і Ганка Поліска із риторичним ламентуванням "БЕРЕЖИ СВОЇ КОСИ". Подавати суцільне тло тексиу не стану, обмежусь уривком. Тут дієслівні римов*зи аж тріщать...
...Нехай бурі зловіщі кресають,
Нехай безсиль по швах тріщить;
Вони міці такої не мають,
Щоби справжню любов згубить.
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається як казав мій друг єфрейтор Журба: " Ну нахіба так писать?".
Бути живим - це динамічне, не статичне поняття. Ще психолог Еріх Фром помітив. Помітив і я, читаючи прожогом текст "Люблю життя…" авторки Катерини Мотуз. Наведу уривки. Бо треба дотримуватися регламенту, угорі ж мною і зазначеному.
...Люблю руками, щось робити,
Не можу, просто так сидіти,
Як маю час - пишу вірші,
На різні теми - для душі...
І дачу, дуже я люблю,
Хоч і чимало там роблю,
Але на втому, не зважаю,
Душею я відпочиваю...
ID: 879221
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається, що нині більшість дівчат у філософську лірикують рубрику. Не подобається байдужість до самовираження незатасканими словами... А ще тревіальне вживання дієслівних псевдо-рим - тягарем втягує будь-який твір на дно. На саме дно болота певних суспілтьних класів - початківців. Із цим слід боротися, шановна пані Катерино... Природнім результатом такої боротьби, повірте мені, буде Ваш успіх!
Серед усіх наук, здається, найважлівішою -наука про життя... Втім, антропологія немислима без поетики, ніколи. У кожному вірші, навіть самому незначному, присутня певна історія розвтитку людини. Чи то -фізична, фізіологічна, духовна, естетична... У цьому - той грунт, на якому народжуються таланти, творчі. Та - ближче до тіла, - як казав Мопасан, вустами Остапа Бендера... Ось коротка мережка із дванадцяти радків "Я не я", що з*явилася недавно під ніком Wicenta.
Я схожа на рослину
Мені потрібен дощ,
Людині потрібна людина
І мені здається також…
Я схожа на птаха
І хочеться літати,
Ця птаха-бідолаха
Лиш може щебетати
Я схожа на машину
В якій відмовили гальма,
Просто потрібно людину
Та поки її ще нема ….
ID: 879266
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається те, що у данному випадку все співпадає. Навіть філософічність і сама поетична безвідповідальність авторки до самої себе. Інакше поезія і не зветься цим совом. Будь-яка справжня література творится заради щастя. А щастя досягається діяльністю і прекрасними вчинками... Тож, сподіватимусь, альтер-его ліричної героїні, - Wicenta діятиме, прекрасно і з успіхом. Радий був прочитати і перечитати ці 12 - рядків, сповнені сенсу і почуття, справжнього. І, користуючись нагодою, раджу авторці узяти участь у нещодавно розпочатому (як мені відомо) літ-конкурсі "НАШЕ СЕРЦЕ". Я братиму! Докладно на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2740391/ Думаю, тікий твір матиме успіх.
Внаслідок прогалини яскравих змін у житті країни, втрачається оптимізм. Це ми споглядаємо кожного дня. На вулицях, із екранів ТБ, моніторів PC, планшетів, просто - поглядом у вікно... Однак, далеко не кожна людина здатна висловитися про це лаконічно і влучно... І от тут я наведу меткий тівр "Безмежна синь: оптична далина…" авторки Надії Позняк.
Безмежна синь: оптична далина,
обмежена конструкцією фото.
Початок червня: пісня голосна
розлита вколо солодко і просто.
Поліфонія ранку, мов яса
для струдженого серця. Як відрада.
Для тебе сяє вранішня роса,
тобі співає армія перната.
Немає ні проблем, ані питань.
І нас немає... Ми були і будем!
Є світла мить про те, що відліта
єдиним спалахом і падає в нікуди.
ID: 879264
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається поєднання філософічного міркування та конкретного споглядання пейзажу, побачене струдженим серцем поета. Думаю, що пані Надія насамперед відрізнила однорідність начеб-то "відсутності проблем" і широчінь "оптичної далини" погляду й поміслів людини. Чи не ясно вже із першого прочитання, що тут йдеться про, нажаль, тривале падіння світлої миті в нікуди... Коли б я був радником нашого президнента, я приніс би й поклав цей вірш на зелене сукно коштовного робочого стола керманича найбільшої у Євпопі країни, за територією і потенціалом...
У продовж теми наведу уривок достойний уваги. Це - фрагмент із тексту "А ти?" Ольги Ратинської. ( Втім, раджу читачам перечитати увесь тівр на сайта авторки!)
Чому так радієш, доню?
Так гасне багато зірок,
Подію подія гоне,
Щурячий рік, миші в рок
Женуться за голим намистом,
Від сірості я вже пнусь,
Не знаю, куди глядіти...
Мамо, моя мамо!
Вже рутка розквітла.
З гори, ...і я не дивлюся,
Канали, в каналах отих,
Крім нори, ..і ви не ведіться,
Люба, ..
Читайте любовний роман!
Навіщо Вам серденько грубе!...
ID: 879272
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається щирість, вірність і показовість реалій, творчо-перегнана крізь мозок і серце. Причому, йдеться діалогом про звичайне... Звичайне безбарвно-сіре спливання нашого життя... Цей вірш, навіть в уривчастому моєму цитуванні, доводить НЕПЕРЕБОРНИЙ факт: людина - значно ширше культури, що нав*язує їй "колективна угода", виписана державниками: часто -звичайнісенькими дебілами... Вірш вартий найширшої читацьекої уваги. Вже, навіть з огляду на начеб-то несвідому мотивацію дитини: "і я не дивлюся, /Канали, в каналах отих, /Крім нори, ..і ви не ведіться,/Люба...". Такий твір - знахідка, у кращому розумінні цього слова. Хочеться ще писати про нього, але -обіцяв бути лаконічним... Дякую.
Декілька разів переглядав доробки, що викладали на КП Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський. І не знаходив полемічного характеру іх системи написання дуплетом. Щоправда, пригадувалося гоголівське: " А ти спробуй грати дуплетом, от доді б я подивився..." ( Ноздрьов до свого зятя Мєжуєва). Як відомо із подальшого - нічого із того дуплету не вийшло виграшного. Суперечність двоавторства - зв*язана з споживанням літератури пригодницького та гумористично-викривального напрямку.
Поглянемо на доктрину тексту "Пробачення і прощення" від вищеназваного дуету.
Приходимо малими в світ,
Кажуть - гріха тоді нема,
А він з"являється пізніш,
Людина ж бо грішить щодня.
Росте разом із нею й гріх,
Вона цього не помічає,
А найболючіше близьким,
Яких постійно ображає.
Вважає, що це все дрібничка
У душу ближньому плювать,
Як в тую чистую криничку,
З якої воду потім брать.
А згодом чується "пробач",
Буває ж боляче пробачить.
Наприкінці його життя
Тяжко без прощення вмирати.
ID: 879399
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається сам вальсоподібний ритм філософемних кінцівок "помічає-ображає-плювать-брать", а на сам цінець - сбивка "пробачить -вмирати". Чи не правда - схоже на хто в ліс, а хто по дрова... Можливо, цьому тандему було б краще танцювати, а вони вірувати заходилися? Хто зна... Однак, у кожної людини є можливість творчого зусилля, що дозволяє вибратися із тупика своєї невдачі. Тож, сподіваюся на це.
По мелодійно-ритмічності ще декілька речень. І тут поглянемо на 12-ть рядків псевдоніма Lana P. "-ЦЕЮ…"
Схилився вечір у садку чорни-
цею, вгорі запалює вогні.
Твої вуста пашіли полуни-
цею — солодкими здались мені.
Струнка постава видавалась гли-
цею — просканував сновида тінь.
Гаряче тіло пахнуло кори-
цею на фоні диких шамотінь.
Поласував тобою, мов суни-
цею, а очі — джерела глибінь.
Була для мене в миті ці зірни-
цею між пересічних мерехтінь.
ID: 879394
ТЕМАТИКА: Любовна лірика
Мені подобається приховане питання про зовнішню торгівлю переносами... Переносами там, де це немає ніякого, окрім зовнішнього зиску. Перевірте: чорни-цею так само римується із полуни-цею... Однак, запустивши уяву - можна припуститися що йдеться тут про якусь ницість... Спробуйте самі, читачі мого опусу, тим паче, що далі йтиметься про горяче тіло - та ще на "фоні диких мерехтінь" ... Уявляєте? До 16+. Свого часу писам Маркс - показати в так би мовити, ідеально середньому типі... Оттака вона -любовна лірика від Lana P...
Людина частенько дожидається теплого, веселого слова... Здебільшого, такі слова трапляються у привітаннях та некрологах. Останнє не чіпатимемо, поглянемо на перше. Прикладом слугуватимуть декілька рядків із " Привітання від "щирих" зусиль…", що написала Тетяна Рейне
Не забудь мені завтра сказати,
Привітання від "щирих" зусиль.
Знаю важко знайти, й побажати,
Побажання у "пів сотні миль".
Там здоров'я, удача, натхнення,
Доброти, вірних друзів, краси.
Мішок грошей, чи євро пойменно,
Дім, машину у двір завести.
І роботу, і яхту на морі,
Тепле сонце, пісок просівний.
Океан подарунків і зорі,
"Гаман.."лейбовий, шкіряний....
ID: 879390
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається ізнову філософство жіноче. Воно веде і приведе значно швидше до загибелі "ескадри" нового віршування за старими звичками... Вітання - немов тост, коли вже всі під добрячим шофе: лементуймо, що у голову взбреде, всі будуть раді... Головне -не забути згадати про "Гаман.."лейбовий, шкіряний... Справжнє куркульство. Массове ж розуміння якого неменуче веде до визнання...
Сьогодні слово "емансипація" звучить дещо старомодно. Однак, вимоги нового часу не цілком виконані... Це я так, "иносказательно". А по-суті хочу навести вдалий вірш, що написала Анна Шульке "Пророк".
Білі волоски на скроні днів,
Як на тілі застарілі шрами...
Ти, продутий усіма вітрами,
Якось мені в двері подзвонив...
Людяності склянку попросив
І тарілку добрих слів гарячих...
Ти, що, певно, все у світі бачив,
Може, крім камінної роси...
Втамувавши голод й спрагу, ти
Вийшов непоміченим з квартири.
Та ще довго чувся голос ліри,
Подруги твоєї самоти ...
ID: 879518
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
А тепер повернемося до емансипації... Маю на меті - показ цима 12-ма рядками тої потужної творчої сили авторки, що ДОВОДИТЬ справжній талант висловлення, чемність мислі, напругу події (хай і абстрактної, але - живої)... От, героїня твору стикається із тими ж проблемами, які стояли перед жінками і старшого покоління, й до того... Тоді, коли серце і душа починає задумуватися, як можна поєднати простий і безбарвний інколи навколішній світ із захватом поезії... І при цьому не втратити правди, сподівань і віри у добро. Щиро дякую авторці.
Що існують чисельні іманентні суперечності (коли все внутрішньо притаманно предметам або явищам, бо випливає з самої їхньої природи) відомо давно. Вони - усюди. Он і Зеленський обіцяв одне, чинить інше. Все виплило із його природи... Був "криворожаном", став "галичаном"... Се ля ви... Зберігаючи свою попередню думку про емансипацію як Sache in sich, отримую розширення діапазону у текстах "Приоритеты", які розставила на КП Eva1904.
Приоритеты расставляя,
Пренебрегать не стану впредь
И буду чувствовать - живая...
В миг жажды сердца умереть.
⠀
Внутри меня большая сила
На созидание и любовь.
Но боль ее - невыносима,
Порою так, что стынет кровь...
⠀
Извечно в топе хит-парадов
Мольба о счастье до небес,
Но по аллее променада
Поспешно двигается бес...
⠀
Танцует вальс на панихиде
Больших несбывшихся надежд
И возле склепов в «пирамиде»
Всех концентрирует невежд.
⠀
Душа порою укрощает
Бесовский неуемный нрав,
А, иногда, и так бывает,
Что он неоспоримо прав.
ID: 879528
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається жага дівчат до філософії. Шкода тільки, що справи замальовані у квартах при цьому зовсім не вигадані... Просто спрообуємо помоделювати будь-які рядки твору по-новому, наприклад так:
И возле склепов в «пирамиде»,
Поспешно двигается бес...
Танцует вальс на панихиде
Мольба о счастье до небес...
І знову - усе так, як у нашому сьогоденні... Співпадає?
Втім, найекспромтніше враження справляє невеликий текст на основній сторінці авторки (Там, де стоїть напис: Про себе:) Це - продовження, чи, може, самий початок приоритетів. Наведу його:
От страсти у мужчины кровь бурлила
И женщина с улыбкой на устах
Сказала, что себя бы разрешила
Поцеловать, Но только в двух местах
О мужики, святая простота!
Он к женщине подвинулся поближе
И попросил быстрей назвать места
Она сказала - в Риме и в Париже!
Якось мити Михайла Пришвіна скаржилася: "Свиней продавать стали. Раньше всё ели сами, а теперь продают, чаевой народ пошел, мертвый..." Вона мала свій погляд. Авторка Eva1904 має теж погляд свій. Цього я, звичайно, і не думаю заперечувати. А ви, читачу?
А на справжні суперечності і перепони вказує вірш "Музей залишився без музи", що подарував своїй коханій, нам і дійсно -всьому світу поціновувачів справжньої поезії Чорнобривець.
Музей залишився без музи
Тут стало порожньо тепер
Немов шарам більярдним лузи
Не вистачатиме тебе
Мені зосталися на пам'ять
Недомальований сюжет
«Остання битва з вітряками»
І твій чарівний силует…
ID: 879543
ТЕМАТИКА: Інтимна лірика
Мені подобається у цьому творі щирість, лекий сум крізь гумор та самоіронічність толкового письменника, який знає як писати і вміє це вбирати у живі слово-картинии кожного рядка. Тут немає поділу на "внутрішній" і "зовнішній" зиск. Є творча краса, стильна.
Третіми особами раніше називали селян-землеробів... Оскільки вони розкладалися, розкладаються і будуть розкладатися на кляті класи, підкласи, прошарки "нашого-ще" суспільства... Відтак, на матюки землеробів звертали увагу народники, соціалісти, марксисти, уклоністи, комуністи, націоналісти і різні ще істи... Втім - аж занадто приділяли цьму уваги - маоісти... Причому матюки у сьогоднішньму тлуміаченні й пішли із китайскої, самої звичайної мови... Їх ніхто й не придумував... Коли Тамерлан привів через пустелі і степи, подолавши і Дніпро і кручі, аж до берегів Москва-річки своїх активістів... Прийши й мовні з ними реформи реформи... Приміром, просто китайські слова, зовсім не матюки, - сентнції, назвемо це так: "Nahuiya" із китайскої перекладається просто, аж буденно: "цього не може бути!"... Не вірите, перевірте... І такі іразочки -ще "цветочки"... Втім, усе за смислом відповідає... Се ля ві.
Цю тему мені оновили рядки "Матюки", що утнула на КП Арі Кінлем-Задворна...
Матюки придумав той,
Хто ударивсь об двері мізинцем,
Розповів як у нього болить,
З особливим для того натхненцем.
«Обмежений словниковий запас»,
«Некультурно», «невиховано»…
Ох, часом краще матюками один раз!
Накипівше висказати...
ID: 879748
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається утискання подібних текстів у лоно філософської лірики... Я цілком приєднуюся до зауваження ще славно- і сумно-звісного пана Струве про те, що ніякої принципової різниці між внутрішнім і зовнішнім ринком для "натхненців" не існувало й не існуватиме..., як то утверджує необхідність третіх осіб... Адже, нагадаю, бути живим - це динамічне, а не статичне поняття. А матюки-завжди у русі... Наголос можна ставити на будь-якому складі останнього слова.
Якщо селяни - "треті особи" у сенсі землеробства і розпродажу земель олігархату, то звичайні домашні птахи - символи споглядання... Споглядання, озлобленого своїм же куркульством... Тому ілюстацією коротка замальовка-притча "Вільний лебідь" Тетяни Мош.
Кури лебедя образили,
Закудахтали красу.
Птах, підтятий злими фразами,
Змив у синю висоту.
Кури на землі лишилися
Щось шукати у смітті.
Промайнув щасливо крилами
Вільний лебідь в висоті.
ID: 879823
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається, вже традиціна тяга дівоцтва до філософського розділу, як відділку поліції... Якщо існують ортодоксальні учні, здатні вчитися на творах Езопа, Глібова, Крилова, то вина цілком на таких учнях - у їх диаметрально протилежному висновку. Адже, нічому не вчаться... А текст - попри його традиційність і риторизм - корисний. Мораль його, здається мені така: " Погані новини сьогодні, можуть перетворитися на добрі завтра..."
Етика, як вже зазначалося, - це прикладна психологія. Поетичний твір завжди частина етики. Хоча б, самого автора. Я ставив собі задачу, починаючи цей нарис, не повчанням чи критикою творів, скоріше - вивченням (для себе) певної еволюції "сучасного стану" публікацій на КП. А те, що нарис мій дещо деформувався - то не його слабкість, то - втручання самих текстів у моє життя. І в цьому - знову-таки - етичний вплив... Такий, приємний вплив відчув я у творі Тетяни Ященко "Спокій"
Я – спокій.
Коли згубились ключі від минулого.
Коли зупинились вітри і потоки.
Коли помилки і провини обнулені.
Я просто вода в озері.
Не видно дна, так глибОко.
Це десь поза вітром і грозами.
Уяви? Безкінечний спокій.
Нібито від підлоги відклеєні стопи.
Нібито нема ні часу, ні строків.
А спробуй так само відчути?
Ти – спокій.
ID: 879929
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається дійсне відчуття того слова, яким озаглавлено цей невеличкий за обсягом, але об*ємний текст. Його можна й слід перечитувати декілька разів. А можна й запам*ятати. Останнє - це сама вірна ознака поезії.
Коротенька правда часто виявляєтьсь простим "мещанством". Але й такий підхід -свого роду внутрішня ідеологія. З цього приводу за ілюстративний матеріал подаю текст Наталії Косяк "Тебе желаю счастья"
И пусть сгорает сердце до конца,
Пусть душу жжёт невидимая сила,
Я помню очертания лица,
Того,с кем жизнь уже не раз сводила.
Пусть пишет он другой по вечерам,
И так же как и мне в любви клянётся,
Воспоминания свои я не отдам,
Быть может,в нем когда-то тоже отзовётся
Укроет пусть его любви волна,
Ну...или,бьёт ручьём,безумной страсти,
Пусть жизнь теперь у каждого своя,
Ему желаю я простого счастья.
ID: 879970
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається философський натяк на щастя: "Укроет пусть его любви волна,/ Ну...или,бьёт ручьём,безумной страсти... Коротенька правда не хитає велику, а лише саму себе... І, все ж, вона відповідає правді прообразу жінки, яку вигнали із Раю..., щоправда, разом із чоловіком... Можливо, й під пісняка: "Мы желаем счастья вам, счастья в этом мире большом..."
Слово "проза" йде від грецької "вперед". Слово "вірш" ("стих") - від "ряд", "порядок". За цією градацією поглянемо на вірш "Уже дощі записані" від Лани Сянської
Уже дощі записані до word (у)
Вірші про щось замовчують з шухляд,
Торішніх злив дзвінку веселу воду
Скупий поглинув прілий листопад.
Ба, кажуть літо справді календарне,
У місті йдуть трамваї за дощем,
Загляне вечір нишком до кав’ярні,
Сховавши сум під захисним плащем.
Вікно обіч трамвайних паралелей -
Комусь на згадку знімок «про було»,
Портрет з дощем в насидженій оселі,
В якій чи я, чи просто лише тло?
ID: 880129
ТЕМАТИКА: Вірші, що не увійшли до рубрики
Мені подобається самовизначення авторки про те, що такий вірш складно обмежити... Адже, із наведеного 12-ти рядковика видно, як мова художнього тексту поділяєтьс на дві частини, внутрішньо й зовні. Із самого початку розмова йдеться вільно-організована, а дедалі - певна (виправдана) підкоренність помислу (внутрішнього погляду-згадки) -відповідному строю і ритму: у яких, здається, оглядаєються і повертаються схожі одна із іншою частини... І навіть, слова ... Весифікація споглядання-спомину, дуже вдала! Відчутно музичність замальовки, поетичнї.
Приємно, коли натрапиш на, навіть самий нескладний вірш, мова якого відповідає нормам живої говірки. І, здається, що твір такий - дитячий. А чи не згадуємо ми наше дитинство, як найкращий час... Чому найкращий? Брехали менше... Ось там, мені здається, і виник текст твору Тетяни Горобець (MERSEDES) "Літо в гості кличе"
Доторкне твого обличчя,
Промінець ласкавий.
Літо, літо в гості кличе
І шовкові трави.
Берег, річка, ліс казковий,
Птахи голосисті.
І твої слова любові,
Ніжні й такі чисті.
Підніме хмаринка в небо,
Де гуляє вітер.
І приго́рне день до себе,
Всі пахучі квіти.
Ми неначе одне ціле
І кохання з нами.
Лиш би сонечко світило,
В небі над ланами.
Лиш би мир у вьому світі,
А війна - ніколи.
Щоб завжди раділи діти,
Пахли матіоли...
ID: 880133
ТЕМАТИКА: Пейзажна лірика й вірші про природу
Мені подобається перехід від оспівування природи та ритму рухів нейтральних - до заклику загально-громадянського значення, вселюдського. Цей текст можна покласти на піню, будь якого жанру. І вона піде в люди...
Здається, найближче завдання прихильників карантину -тепер у перехідному періоді... На нього мало хто зауважує... Однак, все відбивається, бодай і несвідомо, у творах КП-шників. От, прогляньмо текст "Я не боюся…" від Далекої Зірки
Я не боюся більше самоти.
Із нею я недавно подружились.
До стану цього треба дорости.
У ньому - тиха радість особлива.
У ньому бачу я себе і світ.
І пізнаю з натхненною жагою.
Яке це диво - ЖИТИ на землі.
Яка утіха - згода із собою.
ID: 880627
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається, що ліричнна героїня не перестає існувати, вона тільки заглиблюється у себе... Може, для того, аби зібратися з силами і поставити справу об*єднання всіх само-занурених на твердий грунт доростання...
Коли жіноцтво, цнотливе, не боється того чи іншого, міцне чоловіцтво дає задки. Так буває. Особливо із огляду на загальний стан життя... Даю окремого текста: " От ще би дим від сигарет…", що уклав у філософську нішу КП Андрій Толіч:
От ще би дим від сигарет і був би справжній сплін
А на стіні мертвий поет завмер, чекає рим
В душі свідомий чоловік втікає від подій
Життя біжить за ним одним та стадо гонить з ним
Усі біжать у майбуття якого вже нема
Сьогодні лиш одна гроза втішає, як слова
А на стіні ожив поет з відразою в очах
В душі свідомий чоловік враз розуміє страх...
ID: 880666
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається - контрастування до тексту попереднього - раз. Кустарним виробництвом -два. Боротьбою думок із самим собою -три. Теоритичною і практичною біганиною втечі від подій - чотири... Тут самий рух і дух - дуже небезпечний щодо будь-яких алюзій та ілюзій. У значенні як зразка для всієї стадії стогнації мертвого поета, що завмер... Цей твір, на мою думку, прийшовся б до вітальної адреси будь-якому із мерів нашої державно-самоврядувальної ланки... Без стану остраху перед мертвими поетами, місцева робота лишатиметься вузьким кустарництвом... Пробачте загрубіле старезне слово... Але ж, воно живе із нами...
Критик не може обійтися без грубощів. Про це ще Бернард Шоу писав... Адже, критик бореться з усіма, а всі - борються із ним. До того ж останні - ведуть "боротьбу" даремно.... Поясню. Критикуючи той чи інший твір, критик тим самим уже доводить, що текст твору не лишив його байдужим... А це в літературі красного слова чогось-то й варте...
Так само й мені - безпристрастність не властива.
Зазачу на втіху всім, чиї тексти я тут піддав розгяду, що непересічні поети (від Есхілу до Юхниці) - були і є музично-чутливими... А це означає, простою мовою, звертали увагу і повагу до уяви про їх творчість, напряму. Філософічно це? Можливо...
Ми можемо зустрічатися із своєрідним явищем втрати епітетів... На КП -таке - праворуч і ліворуч. Але, повернуся до конкретики. Ось твір -із всього одним постійним епітетом: "Тревожный" чемоданчик. За авторства псевдо Птица Радость:
"Тревожный" чемодан мой собраный стоит.
Всё, что по жизни нужно, в нем так давно лежит:
Книг стопка самых лучших,
Тетрадь и карандаш,
Гитара шестиструнка
Альбом, мелки, гуашь...
Букетик незабудок, что с Родины моей,
И фото самых близких, родных моих людей.
И если вдаль дорога меня вдруг позовет
"Тревожный" чемоданчик возьму с собой в поход.
Там все есть, что для счастья в далекой стороне.
Там все моё богатство. Там всё, что нужно мне.
ID: 880728
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається не ригоризм тексту. Тут - усе, як завжди. Але, "тривожний" - настільки тісно зростається із прив*язаним спершу до нього казенним словом, що під кінець стає невіддільним... Хоча, за конкретним сенсом поетичного життя-буття його героя - несумісний із ним... Герой не рятується, а йде "в поход"... Може, стильове й традиційно співвіднесене написання не яскраве... Але рядок "там всё моё богатство" -тягне на повагу, коли це чесні слова...
У міркуваннях кожної людини є частина ітин... А ще більше - помилок. Втім, очі (справжні, не п*яниці і не політика) промовлятимуть істинами. Простий зразок -в уривку з тексту "В глазах…", що подала, "не мдрствуя лукаво" Марина Чиркова:
...Глаза скрывают все, что есть в душе,
но мы так редко смотрим прямо в душу.
Мы все боимся что-то не прочесть,
боимся не огонь, увидеть - стужу...
ID: 881008
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається намагання висловитися про внутрішній присуд... Ці рядки написані неквапно з огляду на клас гри літературної, однак - умотивовано щиро...
Я не намагався надати характеристики всій творчості КП. Вона - багатолітня. Вже складає у посторі і часі певний бранш. Отже, ресурс став реальністю. Водночас хотів і хочу "нагнати" авторів, чиї твори розглянуто у цьому нарисі, аби їх потуги набрали поетичних образів. Як казали раніше "пройнялися мислю", стали чіткими й виразними. Адже - мірилом ставлення до художнього слова був і залишатиметься труд автора, його дерзання і його активність зв*язку із читачем - народом...
Хочеться, як казав Андрій Милишко, аби написана поезія - палала у серці... Земною любов*ю до всього хорошого і живого... Була богатою і чесною...
Дещо філософічно... Ну, що ж...
А з огляду на те, що більшість розглянутих текстів (все ж таки) подавалося у рубрику "філософська лірика", хочу звернути увагу молодих талановитих авторів КП на, як мені здається, справжнє втілення філософської лірики через рок-виконання: https://www.youtube.com/watch?v=aAW0aBkXR08&feature=youtu.be&fbclid=IwAR0ZV0TcjU5kBkgNCJKlb5LebCu1NCuTTE53-ynOE-oqLKvVlrcXnXMieQQ
З огляду на те, що мій нарис "Про куркульство та лихварство аторів КП" узято до друку одним із українських часописів, я завершив короткі оглядини.
Остаточний варіант публікації буде дещо розширено й поновлено. Втім, сама суть нарису лишатиметься...
У нарисі я не намагався характеризувати творчість усіх авторів КП. Вона - багатолітня. Вже складає у посторі і часі певний бранш. Отже, ресурс став реальністю. Водночас хотів і хочу "нагнати" авторів, чиї твори розглянуто у цьому нарисі, аби їх потуги набрали поетичних образів. Як казали раніше "пройнялися мислю", стали чіткими й виразними. Адже - мірилом ставлення до художнього слова був і залишатиметься авторський труд, його дерзання і його активність зв*язку із читачем - народом...
Щиро, до нових зустрічей, І.Сумирний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020
Був криворожанин,
став галичанин.
Хто це?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873484
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 26.04.2020
Вийшла в світ книга Олександра Апалькова "Дружба ± Фройндшафт"
(проза, нон-фикшн). Тож, декілька слів і про ней. Адже сталося те, чого я довго чекав від цього автора. З одного боку, ми знайомі, вчилися в один час разом... З другого боку, раз полеміка почалася, як кажуть, вона буде продовжена. Саме тому, сподіваюся, що нова книга, на 347-ми сторінках якої розповідається про взаємини українців і німців, викличе жваве обговорення.
Попри те, що загальний сюжет її побудовано на прикладі офіційного партнерства між українським містом Каневом та німецьким Фірзеном. Із того, що довелося мені вже прочитати, вимальовуються чіткі різнохарактиерні історії про справжню дружбу й про дружбу заради вигоди... І все це розгортаються на фоні історичних та соціальних подій 1991-2018 років... У книзі згадано понад тисячу особистостей. Представлено образи як «пересічних» громадян, так і «сильних світу цього». Подано нізіку щоденникових записів, першоджерел та документів (більшою мірою таких, що публікуються вперше)...
Автор припускається твердження, що більшою мірою усі політики – злочинці. Втім, світ не звертає уваги і на це, і надія не вмирає, а продовжується рядом життєдайних прикладів та мотивацій про те, що без моральної сили та свободи розуму – не буває ніякого прогресивного поступу. А творча енергія – за всіх часів і обставин – перебуватиме смислом і Богом будь-якої справи, потрібної людям…
Більш розлого на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2702062/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871487
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.04.2020
Як повідомляється у соц-мережах вже "Зроблено ще один внесок у подолання епідемії карантину - відбувся міжнародний літературний конкурс «коли наблизитися…» з нагоди 110- ліття від дня народження Марка Бараболі,українського письменника-сатирика. ✌
Редакція щиро дякує учасникам. І мені, у тому числі...
Я так загорівся, переглядаючи на сайті конкурсу список авторів такого веселого Спец-видання-ВІСНИКУ ... Сподівався, побачу там бодай ще когось із сонму віршувальників, прозотворців та есеїстів Клубу Поезії...
Та, марно...
Сміливців із КП не виявилося...
Розумію так: усім легще скніти у самозволоженні похвальби один-одного... Певно, остерігаючись від конкурсної спроможності, переймаючись шаблонностю розуміння примату існування в одноманітних формах... А шкода... Адже і на КП є талановиті, а подекуди - й дуже обдаровані майтри красного слова...
Та, поїзд вже пішов... Еге-й, бики, чого ви стали?
А, між тим, міжнародний конкурс #коли_наблизитися…
був оголошений 03 січня 2020 року та тривав до 1 квітня 2020 року.
За вказаний термін до редакції надійшло 217 творів. Із них було допущено до конкурсу 56, вони подаються у ВІСНИКУ конкурсу за алфавітним принципом.
Вісник видано малим накладом. Примірники можна замовити у редакції: zeitglas@ck.ukrtel.net
Більш розлого: https://zeitglas.io.ua/s2664286/
Саунд-трек: https://www.youtube.com/watch?v=3ozVTmjMmic
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870563
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2020
Всем, кто служил - для славного отдохновения послезастолья и размятия ног - песня моего друга из служилых наших лет https://www.youtube.com/watch?v=UT8lvAVzWY8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2020
Доброго дня, колеги по КП.
Я отримав цікаву для всіх нас інфу про те, що за 2 дні збігає термін подання авторських робіт на розгляд редакції по укладанню 17-го випуску «Антології сучасної новелістики та лірики України-2019»
Книгу буде презентовано у рамках 25-ліття міжнародного
літературно-мистецького журналу "Склянка Часу*Zeitglas" на найбільшому в Україні книжковому форумі "Книжковий Арсенал" навесні цього року.
Докладно на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2664562/
Мені також позичили, а я, у свою чергу, зичу Вам гарного настрою. Хай реально мир і злагода пануватиме у нас!
А водночас я ЩИРО долучився сам, і, як кажуть, і вас усіх запрошую до участі у нових літературних конкурсах, як на мій погляд, вкрай добротного журналу:
«ЖІНОЧІ ПРИМХИ» з нагоди міжнародного жіночого дня 8-го
березня! Докладно на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2665117/
«КОЛИ НАБЛИЗИТИСЯ…» з нагоди 110- ліття від дня народження Марка Бараболі,
українського письменника-сатирика. Докладно на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2664286/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865291
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2020
Была пассия
в депрессии...
И она худела -
страшное дело...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865194
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.02.2020
Усім авторам КП не втрачати оптимізму у Новому 2020 році.
Щиро ваш друг!
Ось -проникайтеся й дійте, віруючи лише у свої сили і талант, як молода українська рок-група, що валить нині увесь старий світ:
https://www.youtube.com/watch?v=VzjSk-N3gmc
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2020
Міністр розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства Тимофій Милованов зізнався на своїй сторінці у Facebook, що не читає книги, бо йому нудно...
Тепер кілька б слів у відповідь. Та, хіба що "непечатних"...
Для меломанів -справжній хіт: https://www.youtube.com/watch?v=VzjSk-N3gmc
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858701
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2019
Щиро бажаю усім друзям на КП гарного настрою та здоров*я. І не лише на день Святого Миколая!
Водночас інформую, що термін подання авторських робіт на літературний конкурс «Свято Різдва» збігає 12 днів.
Мета конкурсу: показати розмаїття сучасних авторів України та світу у царині святкового художнього тесту.
Опісля 30 грудня планується видання ВІСНИКУ конкурсу.
До віснику буде включено усі твори авторів ЛОНГЛ-ЛИСТУ.
Я беру участь, адже - оцінювати твори буде журі, до складу якого увійдуть письменники, сценаристи, журналісти, літературні редактори.
Про що писано докладно на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2662357/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858372
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.12.2019
Сегодня был я на базаре.
Там бухают даже бабы-продавщицы.
Вне возраста и статуса...
Тотальная пьянка идёт.
По случаю, оказывается,
Великого праздника Андрия.
Я спрашивал, ничтоже сумняшися:
-Это первозванного, православные, аль второстепенного?
- А нам усьо одно, - отвечали мне пьющие...
Ото ж бо, как говорится, и Вас всех, КПешников, поздравляю.
На всякий случай.
Желаю крепкого здоровья и сил. Да...
(Хотя и нескладно, зато правда)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857810
рубрика: Поезія,
дата поступления 13.12.2019
Приємно, . Приємніше, коли друкуються у виданнях міжнародного конкурсу. Ось, як мій скромний твір "Про виборну гру" у віснику міжнародного конкурсу ДО ДНЯ СТУДЕНТА (поезія, коротка проза), книжку якого щойно отримав.
Ось він:
Про виборну гру
( Із зошита мого товариша)
Попросили мене заграти на органі.
Я сів у кірхі там, на верхотурі,
і споглядв на месу й громадян Європи.
Заграв я хвацько, виборно, адже я вмію...,
та й що мені ті гімни Генделя й Скорлатті,
коли навчався я у консі Харкова буремній.
І як багато хто з музиків,
хильнувши перед тим добряче пива й грогу,
бо тут прохладно-таки, у притворі,
поцмокавши, поївши самогонки люто, заграв...
і сквернословив вголос...
Адже мене ніхто не чує...
Бо Європа...
Приємно взяти до рук та гортати вдало, по-європейськи зроблену книгу. Бачу, тут є ще декілька авторів, знаних мені по клубу КП. Вітаю щиро колег по перу. Тож, наразі маю змогу перечитати уважно усі твори конкурсантів. А на додаток - ще й -в такий спосіб долучитися до обговорення усіх допущених до конкурсу творів на конкурсному сайті:
https://zeitglas.io.ua/s2661222/zaversheno_mijnarodniy_konkurs_do_dnya_studenta
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2019
Если даме нет дела
до моего тела,
то ей нет дела
и до моего дела.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855730
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 24.11.2019
Художня література - це перед усім можливість говорити про морально-етичні проблеми. А що ж спостерігаю я у валовому віршо - і прозотворінні "будівничих" Клубу Поезії??? І відстежую вже роками...
У неодно-авторових, та однорідних втім за слабкістю та текстовою убогістю навалою, губляться дійсно цікаві й талановиті митці. Число їх мале. Твори їх - великі. Не за об*ємом рядків, за змістовністю та внутрішнім складом, цінностним.
Я назву число таких. Адже, саме вони можуть підвищити нове число самоврядовуваних творчих одиниць... Свого роду автономних систем із неоднорідним національним складом...
Не буду наводити тут порівняльні тексти (вдалі і безталанні), аби не постити нездар - представників різних професій. Доречі,вважаю, що коли людина береться писати погані у літературному відношенні тексти, то поганить так само вона й свої професійні справи...
Між літературою минулого століття і сьогодення - прірва. Такя, мов письменність домоонгольської Русі та старофранцузська поезія. Із цього приводу я не буду тут деьатувати. А розпочну огляд та похвалу тим текстам, заради яких і затяв цей нарис.
Ось - і перший пішов...
Tanita N не так давно розмістиоа вірш "Лишень жди…" Новожу його фрагмент. Цілком хто захоче -прочитає на сторінці авторки, аби і у такий спосіб поширити коло справжніх поціновувачів поетики...
Місто Лева запалило ліхтарі.
І, містичним все зробилося навколо.
Перехожі поспішають, хто куди.
Я займу в кафе десь вільний столик.
Накриває ніч знайомий силует
шпилів привокзального собору.
Пахне свіжоспечений багет,
що купив напевно, хтось собі додому....
ID: 847258
Мені подобається незатяганість римо-слів. Вдало які передають сум про радість. Про зустріч і розставання, неменуче... Перехідним етапом дисципліни самого буття нашого... І пряма мова, умащена поетизмом непідробним, про реальне життя, навіть сторонньї людини, що несе собі додому багет, свіжоспечений... Невже, читачу, ти не відчуєш запаху того хліба....
Гарна поезія - приют під старість. Тому, знову і знову, чаруюсь диво-рядками, котрі трапляються мені. Ось - ще один твір. Він увесь причудовий. Втім, як і спершу, наводжу (умовно-кажучі) уривок. Хай читач відкриє сайт автора, затамувавши подих.
Автор, чи, скорше авторка Rekha, подала свіжий, як подих вірш "Вот такого…"
Я хочу тебя касаться... дико-искренне,
чтобы знал ты, что в моей судьбе единственный,
чтобы кожей ощущал, что... ненаглядный мой,
и другого никого совсем не надо мне...
Чтобы звёзды растворялись так... смородинно,
среди ночи окружали хороводами,
чтобы мог ты что угодно им загадывать,
да и я - одно, и только - ненаглядного,
бесконечно, словно свет и воздух, нужного,
и кого давно своим считаю суженым,
вот такого... как ты есть. Тебя, единственный!
Близко-близко... Жадно-жарко... Дико-искренне...
ID: 855733
Мені подобається тут настрій, що підіймає дух. І не тільки. Творіння, зроблене силами абстракції талановитого поета, ( а поетками називали раніще суто невдах), без промоушингу критика, нажаль, може залишитися обабіч торного шляху... Я не хочу, аби цей вірш загубився у нетрях І-нету, я його пропагую! Адже, читаючи справжні твори, ми перевіряємо себе...
Коли у 1929 році почав з*являтися у кіно звук, настало нове його життя. Не тільки живі картинки, але й відчуття справжного дійства. Втім, не всі одразу в*їхали у це... Приміром, Чарлі Чаплін заявив: " А я не знаю який голос у мого Чарлі...". Вірш, від автора Infantis, уривок з якого наводжу нижче, схожий за вище мною наведене порівняння справжнього дійства. Пересвідчитися спробуйте, ризикніть:
Я бачив Вас ще в час малого Сходу,
Як розводив у глеках мідну хну,
Коли дививсь у дзеркало, як в воду,
І бачив Вас, тоді коли без згоди,
Свою любов розмарену вдихнув.
Я бачив Вас, здається, поза часом,
В пливких дрижаннях сонця на воді,
І хвилювались образи невчасні,
Коли і сліз не розбереш в цій чаші,
Яку подали випити Тобі.
Я бачив Вас, і не в числі забутих,
Потоплених у пам’яті моїй...
ID: 855944
Рубрика: Вірші, Лірика
Мені подобається свідома відвертість спроби пливких дрижань усоього тексту. Схожість до марення у пустелі байдужості часу. Все тло тексту неначе сам успіх альтернативних можливостей образотворення.
(Далі буде)
А поки що - нова пісня від молодої Рок-групи:
https://www.youtube.com/watch?v=LTCmY_2NVnU&feature=youtu.be&fbclid=IwAR3APKiHQKqE8WqHCO3Prgf7OqehIVUbnj9JcLc5k8UvTILj5NxyW2ASn4A
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2019
Молоде робітниче покоління
шурує по уламкам вчорашніх
історичних утворень
повторюючи
новели
ліквідаторства.
https://www.youtube.com/watch?v=1Np9tIcHX5U&feature=share&fbclid=IwAR2YxThCh6wqEQJmj_nSl12dAEXHHJiI77SPzBgfgvIm6PH3VcEmimuqjqU
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854134
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.11.2019
Як мені стало відомо, міжнародний журнал #Склянка_Часу_Zeitglas оголосив літературний конкурс «Свято Різдва».
Метою конкурсу зазначено: показ розмаїття сучасних авторів України та світу у царині святкового художнього тесту.
Умови конкурсу подано на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2662357/
Сам долучився і вас запрошую, звісно -самих талановитих, сміливих і здібних. Адже, як зазначено організаторами "Твори переможців буде перекладено німецькою мовою та надруковано..., а дипломи переможцям буде надіслано на вказані авторами поштові адреси УКРПОШТОЮ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2019
И тогда сказал я:
- В литературе, как и в музыке, стоит заменить одну ноту, как меняется смысл всего... Вот я напишу: "А мир такой радостный, куда только ни взгляни.." А теперь замени только одну букву "р" на "г"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853103
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 30.10.2019
Руки-крюком.
Морда-ящиком.
И спросил он меня
по-немецки:
- Мuss es doch mehr
als alles sein?*
-Чем больше
у женщин свободы, -
ответил я бойко, -
тем бездарнее они
ею распоряжаются.
А перед нами, нога на ногу,
восседала деваха,
а за её телом
поднимал свои кресты
покинутых церквей
Ерфурт.
*Должно же быть больше, нежели всё?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2019
Мой друг и его песня. Рекомендую.
https://youtu.be/UT8lvAVzWY8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851029
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2019
Це буде коротко-коментований нарис-огляд. Його мета - у загальних рисах окреслити які ж наміри мають автори україномовних текстів цього сайту.
Я не буду претендувати ні на вичерпність переліку імен, тим більше на професійну оцінку з огляду на їх якість чи адекватність...
Хочу посприяти розвитку всього найкращого, що трапиться мені у творах, які розглядатиму. Повторюся: це буде лаконічно й несумно. Із творів подаватиму фрагмени, що справили на мене, як читача особливо приємне враження.. Звісно, буду радий доповненям та уточненям, коли такі хтось висловить у коментарях до цього нарису.
Намір, що виказує Юхим Гайовий у вірші "Просто осінь"- заримоване наближення осені із її красотами. Із всього віршу типологічна відповідність і вдалість аипадає на такі рядки:
"...Вчепить павутину
До дерев і тину..."
ID: 846308
Про що б не писали оглядачі та критики, а перше-ліпше, поети пишуть про любов. Адже доба витворення таких текстів ніколи не скінчиться. Тут і наведу рядки Наталі Косенко-Пурик із її твору " Розлуку скажеш, ну за що люблю?":
"...Я подарую ласку і добро,
Яку весь час плекала і плекала..."
ID: 846457
У цих простих рядках - утаємничено всю жагу, всю сповідь коханої до її обранця. Між літературою домонгольської України-Русі, через французську поезію до нинішньої, - цей місток бажання відданості не розривається... Тому, що і його плекають серця авторів, серця живих людей.
Коли ж додати до кохання переживань, взаємини між читачем і автором набувають невимовної схожості... Адже, кожний щось подібно відчував, принаймні, перебував у такому стані бажання, аби його покохали... От, як приміром бажає героїня твору "Ніколи ми не були з тобою такими близькими", що написала Альона Хомко. Навожу уривок:
"...Так сильно,
так ніжно,
так палко,
сміливо,
беззастережно…
А поки я буду сміятися
І під дощем танцювати!
На самоті. На самоті, що стала моїм затишним домом.
А ти, як завжди, будеш мені усміхатися…"
Такі рядки можна розглядати поза будь-якими типологічними відповідностями, не звертаючи зайвої уваги на несуттєве у цілому творі. Бо сама суть палкого бажання вже виражена у самій вірогідності й доброті сподівань. Сподівань, які стануть реальністью, обов*язково...
Потрібність мотивів у творах я не поділяю за жанрами і хронологією, однак - є тексти не тільки "із пилу-жару" нашого життя кипучого, алей й взаємовплинного ходу часу. До таких належить "жартівливий" вірш-сумлінність" Євгена Юхниці "Ти дитину забиратимеш? --Ні-ні…" Наведу його цілком. Він того вартий.
Перші заздрощі на першому дзвінку.
Хто одягнений як? Хто дасть перший дзвоник?
…В мо́го, вчителька, дивлю́сь – ….студентка Тоня,
Із якою рік тому, на пікніку…
--Це – Ваш син? Дружина Ваша? Як приємно!, -
В мене в шиї пересохло, аж звело́.
--Мама сина, Ви заходьте ж…
--Він в нас чемний, -
--Хто?
--Синочок наш.
--Ну звісно, батьків клон!
Я сказав, що відійду… Тут всі – як митники…
Ще й навколо – мамці, молоді, рясні…
Он, й дружина йде:
--Яка в нас класна вчителька!
Ти дитину забиратимеш?
--Ні-ні…
Мені подобається у тексті потаємне запозичення і типологічна спорідненість із переживаннями не одного татка... Адже, трапляються події, що неначе аж закликають до лицарсько-дружинної поетики... Поетики на близьких стадіях до сміху й гріху ходу життя... Сімнадцять рядків, а вимисел кожного читача вже будує романне тло, значним, як на мою думку...
Коли обридне (і таке буває) читачу засушені квіти поезій про минуле чи вмираюче кохання, зверніть поглЯд на твір "анкор" від Котигорошка. Він не великий за обсягом, та -за наповненням і драйвом - ТАК!
сімдесят дві конячих дужих сили,
в перерахунку - енність кіловат
втирають гуму, як в мочалку мило,
в похабно кимсь постелений асфальт
іще у трубці не застиг твій голос,
та вже натиснув Бозя "контрал-шіфт"
і я реву з мотором в один голос,
кому то помста - дурнуватий дріфт?
і усміхаюсь саркастично-криво,
вкидаю срібне тіло у потік
а стрічні, знай, підморгують глузливо -
не втік... не втік... не втік... не втік... не втік...
Мені подобається ця надмірно дещо чутливо-хуліганська поезія. Поезія, як кажуть, не для хворих і вічно розслаблених інтеректуалів. Браво!
Найліпший шлях до серця і розуму читача - правдивий текст, добротний і неквапний. До таких я відношу твір від Kuzinatra "Ом". Навожу і його цілком.
І гасне день
Так погасатимуть наші великі й малі надії
Коли ми всоте у стільниках потреб
Не знайдемо найменшого вільного простору для простого себе
Для простого: нічого не треба, я маю все
Для спокою під блакитним небом недільного ранку
Без телефонних дзвінків з регулярною звітністю друзям, що все є ніщо
Що неділя дійде до кінця так само, як розпочалась із початку
І що треба її рятувати нещасну музикою і шашликом
І без зайвого спротиву визнавати, та ні - приймати
Чергову потребу у забуванні себе
У зловживанні собою і знову ж таки шашликом
Без вільного простору
Просто затісно раптом
Серед людей
Гасне не день
Гасне невидиме щастя
Чути себе
Пальцями м'яти прохолодну траву
Віями сонце збирати
Мовчати мовчати мовчати
І проводжати метеликів просто над власним носом
Плекати надії
Доки ніхто і ніщо не зруйнує цієї ідилії
Вільного простору
ID: 847076
Мені подобається хай хоч що - несподівана розв*язка. Кожний з нас має одного дня право запитати себе, чи поезія верлібру буде жити? Чи даватиме поживу душі, що спрямовує працю свого розуму й тіла у русло діяння.... Прочитавши цей 24-рядник згуртованого бажанням добра, знаходжу для нього значне місце у сучасному ресурсі КП, а, відтак, і на своїй віртуальній закладинці - із абсолютним узгодженням (за вийнятком критики у напряму шашликів) власного сумління. Дякую автору.
А поки готую чергові оглядини, розважся, читачу:
https://www.youtube.com/watch?v=10If3H8G5sY
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2019
У букіністиці набрів я на книжку Едуарда Асадова. Тоненьку, в 32 сторіночки. Хтось свого часу умикнув її... У ній красуються чонильні штампи і номери Центральної бібліотеки міста Тореза... Умикнув, напевно, тому, що, прочитавши її, не утримався... На останніх (технічних) її сторінках гарячково почав писати лист своїй коханій... Він, ця невідома мені людина, пояснювався... У своїй неправоті, помилці... " Я б ніколи, - дозволю процитувати фрагмент листа (І.С.) - не написав тобі цю сповідь, якби ти була так далеко від мене..."
Ось так, велика сила поетичного слова...
І вічна слава перебуватиме доброті таланту дійсного поета Едуарда Асадова... Читайте, друзі, ВЕЛИЧНІ ВІРШІ!!!
"...Когда мне встречается в людях дурное,
То долгое время я верить стараюсь,
Что это скорее всего — напускное,
Что это — случайность, и я ошибаюсь..." Э.Асадов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843994
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2019
Відсутність простору вільного часу унеможливлює щоденні огляди творів поетичного сайту. А так, як заняття поезією нині стало майже індустрією вбивства вільного часу, то і підходитиму до цього розділу моїх критичних есеїв, більш-менш оригінально. Аби ланцюжок продавження оглядин не скидався на занудну марудність мудрогельства... Бо без такої справи критицизму, бачу, усілякі прихильники віршування задухою швидко отрують спільноту... Однак, я знаю - і переконаю у цьому багатьох читачів цього нарису - що у кожного поета можна віднайте дещо шедевральне, від слова шедевр (із французьської chef-d'œuvre)... Таке, що зможе зазвучати музикою, ритмом, словом і зачарувати, бодай і вразити приємно....
Тож, треба братися до роботи... Треба. Хто сміливий - за мною!
І першим вдарить рацухою автор Witer із лаконізмом "Твій голос"
Твій голос ніби пісня десь лунає...
ID: 843060
Хай цей рядок буде нашим поводирем...
А щоб було вже зараз несумно - раджу налаштуватися на нашу спільну роботу. Виглядатиме вона так драйвово, як пісня цієї талановитої української рок-групи на Рок-Булаві цього року: https://www.youtube.com/watch?v=10If3H8G5sY
Якщо хтось утворив свій шедевр, він готовий його Виконати. Як кажуть гали -...a inventé son chef-d'œuvre, lui seul peut l'exécuter. І хай це буде Оля Тимошенко із ії творм "Поза простором"
Поза простором кружляють пам'ятні цінності
Про виразні та непримітні події.
Вони залишають у цій мінливій рівності
Всі ці стійкі та хиткі взаємодії.
Поза простором фонтанять враження,
Зближують минуле та майбутнє,
Різних сфер, структур, глибин та важення,
Несуть щось звичне чи незабутнє.
Поза простором трансформуються шари науки,
Черпаються інноваційні та найстародавніші знання.
Для них проводяться змагання, зустрічі й розлуки,
Виводяться, доводяться, анулюються рівні пізнання.
Поза простором вібрує душа,
Ув'язнюється проблемами чи вивільняється мріями,
Названого світогляду, коша,
Прокладає власну стежку чи слідує за подіями.
Поза простором розходиться всесильний точний час,
Не повертається та не спиняється ніколи,
Споглядає, генерує незліченну кількість трас,
Наповнює, пронизує та зрівнює проколи.
ID: 843064
Темі цінностей було навіть цього літа присвячено II- міжнародний форум Ukrainian ID, який свытова спільнота вже охрестила Українським Давосом. Тож, у європеському просторі і поза ним дійсно "кружляють пам'ятні цінності". Чинним я рішуче відкидаю всяку спробу ослабити затушувати революційність задуму авторки. Навпаки, закликаю -читайте цей твір! А я піду далі висвітлювати теоретично-неускладнені питання, підняті на ПЛОЩИНУ ресурсу КП, із зазначеними ідеями розвитку творчої уяви. Намагатимусь у такий спосіб зв*язати всі прояви талановитого руху ВДАЛИХ авторів у відображення самополеміки...
Не лише задля розбурхання уяви про світогляд як явище, але й про його споглядання йдеться у доброму вірші Ірини Кохан "Літо"
Хтось у ступочці літо розтер
і воно розлилося
Ніжно-синім жабо волошкових
пахучих суцвіть,
Пряним хлібом, що зріє
в утробі важкого колосся
І зозулиним "ку", що зривається
із верховіть.
Перегуками гроз і кармінними
хвилями маків,
Веселковим тату між хмаринностей
неба м`яких
І нестримним теплом, що викрешує
з зоряних злаків
Десь незримий мірошник
і сяйво складає у міх.
Прохолодою м`яти і соняхом
жовто-гарячим,
абрикосовим сонцем і яблуком
стиглим в траві.
Літо в крапельці кожній,
воно зовсім поряд, я бачу -
Мальвовухим зайчам
причаїлось в моїм рукаві.
ID: 843660
Тут відчувається і творче світосприйняття і, навіть, присмаки дійсно літні, незабутні. Незатьмарені ще дощовими днями осені та забуття. Такий твір здатний закликати й утримати читачів у єдності і, можливо, якомусь своєрідному братерстві... Ефектне виховання смаку зарахував би я авторці.
Насупротив агітаційним віршам більшої частини кон*юнктурних римачів, що намагаються відвернути увагу читачів до цькування інородців, хочу навести декілька чесних рядків Андрія Бабича із його віршу "Мова":
...Запитавши себе: Хто я – є?
Та, не знаю… І хто його знає,
Про той камінь, що тягне до дна…
Як Вітчизна, то в мене – одна!
А як мова, то зразу – дві маю…
А хотілось би, може б, і – п’ять,
Щоби заздрили нам всі сусіди!
Щоби нас оминали всі біди...
ID: 843851
Він розмістив 14 рядків у рубриці: Вірші, Громадянська лірика. Я вибрав те, що мені у них сподобалося. Адже угледів у них і своє переконання в необхідності повного і остаточного відмовлення від будь-яких самоізаляційних мовних рамок та національних привілеїв.
Нідочого хитрувати. Звісно, далеко-далеко не всі твори ресурсу КП зачіпають "за живе". Далеко не все визріле й неповторне у рядках, про які я тут пишу... У того рима, у іншого слово кульгає... Але, коли у них є хоч що небудь, що співає, як душа молодої людини, я писатиму про це... Адже справжня поезія живе з нами повсякчас. Ось, приміром, нещодавно у букіністиці набрів я на книжку Едуарда Асадова. Тоненьку, в 32 сторіночки. Хтось свого часу умикнув її... У ній красуються чонильні штампи і номери Центральної бібліотеки міста Тореза... Умикнув, напевно, тому, що, прочитавши її, не утримався... На останніх (технічних) її сторінках гарячково почав писати лист своїй коханій... Він, ця невідома мені людина, пояснювався... У своїй неправоті, помилці... " Я б ніколи, - дозволю процитувати фрагмент листа (І.С.) - не написав тобі цю сповідь, якби ти була так далеко від мене..."
Ось так, велика сила поетичного слова...
І вічна слава перебуватиме доброті таланту дійсного поета Едуарда Асадова... Читайте, друзі, ВЕЛИЧНІ ВІРШІ!!! І складайте сової ВЕЛИЧНІ!!!
Ось вам маленька ілюстрація у продовження теми любовної сповіді. Перечитаймо вірш від Олени Марс "А в полі житніх зерняток багато"
Поглянь на запашне зелене жито.
Яка краса отой майбутній хліб,
В якому майорять червоні квіти...
Ти в мене про кохання не запитуй,
Хіба не все промовила тобі?..
З'єднала доля нас - в єдине ціле.
Довгий подарувала нам маршрут.
Тернистий, та лечу, немов на крилах,
До тебе, хоч метелики зотліли,
Бо я щаслива бути саме тут -
З тобою поруч, милий, чи не знаєш?
До себе приручив мене навік.
Хоч мало в нас бувало того раю,
Та серце не обдуриш. Відчуваю,
Що ти мені - від Бога чоловік.
А в полі житніх зерняток багато!
Ось так в моєму серці - почуттів:
Спокійних і бурхливих, наче свято,
Яких у віршах не переспівати,
Напевне, і за декілька життів.
ID: 843983
Чи не схожий він на маленьку енциклопедію... У якій взяли участь і душа і тіло, і поле, і зорі, і доля, і любов... В оглядинах нашого громадського життя, давайте зупинимося й поміркуємо разом над вічністю вдалої поетики. І подякуємо авторці, за радість спілкування...
Але заслуги кожного поета є заслугами його виховання та оточення. Їх неможна, завдяки різного роду бездушності чи пропагандистським провмовам очей ганебними, принизити або зробити непомітними.
Без сумніву творче розуміння любові долатиме усіляки перепони. З цього приводу, подам вірш Олени Ольшанської "Дивиться сум очима малого щеняти…"
Дивиться сум очима малого щеняти.
Час усміхається, ніби пита: «Ну що?»
Мені стільки всього тобі хочеться розказати,
Стільки всього…
Час уплітає в коси стрічки і квіти.
Ось тобі, дівчинко, мрія, дорога – йди!
І хтось на ґанок вийде мене зустріти,
Тільки не ти.
Всяке буває: і радість, і біль судомний.
Хтось мене хвалить, плескає по плечу.
А я уві сні повертаюсь до нас додому
Й немов лечу.
Знала, що буде важко. Я не просила
І не прошу у долі легких шляхів.
Хай тільки береже тебе Божа сила
Во вік віків!
ID: 844092
У ньому авторка не затушовує і не заплутує читача "казенно-оптимістичними" реляціями, а викриває своє почуття, глибинне й чисте... Аби ми всі вчилися, навіть і на непозитивному досвіді, любові:"Хай тільки береже тебе Божа сила /Во вік віків!"
Чого б такий твір не перечитати декілька разів? Не переслати його дорогим людям, друзям? Наслідувати треба й зберігати ДОБРО у ПОЕЗІЇ. За що і дякую авторці!
Ніякими законами не можна припинити жаги творчості. Інколи сама креативність стає заручницею у боротьбі із буденщиною. Ось ілюстація - вірш Уляна Яресько "Світолюбне"
Міняються маски - душ опівнічне травесті,
(аж мітки звірині ниють міським гербам.)
Дури, світе мій, та не потони в ненависті!
Болиш у мені ти, гориш, наче Нотр-Дам.
Бо множить хтось нині хрестики, плодить нулики,
знелюднені сквери тінями заселив.
Гудуть побрехеньки в головах, ніби вулики,
заглушують навіть зву́чне контральто злив.
До білого вже нізащо тебе не висвітлиш...
і так ти болиш-гориш у мені, хоча
я попри усе люблю тебе, мій дурисвіте,
за світло в його очах.
ID: 844096
І допоки маса людей перебуває в руках у свавілля рутини плину днів, творчі натури всевладно змінюють, хай і не дуже помітно, знелюднені сквери, висвітлюють навіть старовинне, майже кріпосне хазяйнування побрихеньок в головах, схожих на вулики... Дуже вдале на мій погляд порівняння: " Wulyk" - за діалективним старонімецьким і голландським означає "зум у голові"... Ймовірно й саме українське поняття ВУЛИК - там де гудуть бджоли... Адже, мертві бджоли вже не гудуть... І резюме шикарне вводить пані Уляна: "я попри усе люблю тебе, мій дурисвіте..." Браво!
Вирішення простору КП вже само по собі неначе згенеровано до дискурсу. Коли пишеш про своє сприйняття того чи іншого твору, не знаєш, та і не гадаєш, як то сприйме те автор(ка). Адже моя "структурна" політика огляду мене зовсім не засмучує зворотньою реакцією. Це не головне, для мене. Головне - аби втілити (хоч приблизно схоже до власного сприйняття текксту) прості речі роздумів із прочитаного... Гипотетично розвиток усієї спільноти Клубу Поезії запросто існував, існує та існуватиме і без моїх письмових оглядин... Але чи дасть таке жевріння творче зростання самим авторам?! Зроблю наголос - відповідальність поета за свої слова - часто буває більшою за відповідальність слюсаря чи сантехніка... Поміркуймо разом і над цим. А поки що наведу цікаві, на мій розсуд, рядки Єгорової Олени Михайлівни із її твору "Золотий захІд…"
Там, де сонця схід –
Золотий захід,-
Молодість немає вороття…
Від заграв всіх слід
Та казковий світ
Збігли геть струмком у забуття…
.....
Світлий без примар
Працетворчий скарб,-
Шляхолюбної сорочки вишиття
З веселкових барв,
Де яскрить стожар,
Ще віщує гарне майбуття!
ID: 844529
Погоджуюся 100-відсотково із авторкою. Ніяка красота не врятує наш світ, врятує праця.... І тому "Працетворчий скарб" і творить "Шляхолюбної сорочки вишиття...".
Пропорційна незабезпеченість сайту добротними творами спонукає на певні розшуки. Ні одна ще людина не сумнівалася, здається, у тому, що новітня "епоха" римотворення характеризується не тільки крайнім посиленням аткивності нездар, але й ядучої реакції з їхнього боку... Тільки зачіпи якимось критичним зауваженням, заїдять... І це очевидний факт. Та попри такий фактаж, приємно натрапити на живий, добротний віршований пейзаж... От, приміром, у вірші, що написала Інна Рубан-Оленіч "Морський вітер".
Вітер, як досвідчений бариста,
Змішав моря різні кольори,
Піднімав увись кошлаті хвилі,
Й грізне небо притискав згори...
ID: 844608
Мені подобається такий погляд художника, неначе на влучному пленері. Адже, кожний вдалий погляд поетичної душі - то і є полювання на свіжому повітрі невмирущої творчості, справжньої... Свідомий розвиток сайту поетів неможливий без такого визначення.
Об*єктивної істинності не існує у критичних нарисах. Тож вдаємося далі до суб*єктивниго аналізу затямливого світосприйняття. І тат наведу рядки псевдоніма, що підписується Ки Ба 1 із твору "білі руїни /recovery/", збірігаючи стилістику письма:
ранок_ білі руїни_
рана скупого сонця_
тиснуть порожні стіни,
іскра тривожна в оці_
>
.....
>
стриманих церемонних
поглядів мимобіжжя_
тихо пульсують скроні,
сутінь проміння ріже_
>
подобова оаза_
слів несумісних пута_
на врожаях відрази
награних сліз отрута_
ID: 844590
Сам автор відніс групу чотирирядників до теки: Вірші, що не увійшли до рубрики... Мені подобається такий підхід до визначення стилістичного та жанрового гатунку вищепнаведених словосполучень та словоутворень. Адже, цілком слушно, що справжній поет просто забов*язаний утворювати нове. Не дарма ж, заголовок через слеш, зазначено імпортним словом, що означає не тільки "одужання", але й ще "поновлення"... Багато, дуже багато дописантів КП як не могли, так і не можуть піддатися цьому розпалу творчого вогня. Тому, ми їх і облишаємо поза увагою.
До недавніх днів, зроблений на дев*ять десятих продажною пресою та іншими мас-медіями тренд віни ще тяг за собою конюнктурників. Однак, аналіз розладу, розвалу і стімкого розпаду партії правлячого олігархату настільки стає самозакінченим, що мимоволі сподіваєшся на світле майбуття нашої країни... Звісно, швидко лише казка розповідається, діло йде повільніше... Щоб оцінити суспільне значення поезії, наведу уривки із твору "Стелилася доля" від Ганни Верес (Демиденко).
Двома стежками бігла моя доля,
І кожна з них гірчила полином.
Одна – відома, інша – невідома,
Здавалась ненастояним вином.
Стежки ті об’єднали перевесла,
На мир надію в себе уплели,
Стрічаю з нею зими я і весни,
Благаю світ, щоб жив той без війни...
ID: 844679
Скрізь і неминуче тисячами перехідних никок осмислення безумства будь-якої війни, переживає жіноче, материнське серце, сильніше і триваліше за чоловіче. Це явище у різні часи набирало різних форм висловлення. Але, попри залежності від історичних та економічних обставин, було невтішно-чесним.
Чесним намагається (намагався) адже вірш, судячи за датою, написано ше 2002 року, бути й Олег Мінгальов у тексті "Химери".
Химери, топчії і тюхтії
Над муднями здригаються поважно.
Панують і шануються вожді.
На непокірних дивляться уважно.
Хапають за грудки – й за грати.
Тюхтію не сподобалося щось.
Повіям теж – на нервах грати
Не треба більше ніж вдалось…
У муднів злидні прижилися
Принишкли з ними заодно.
Бояться, мруть – нащо здалися?
Та й опускаються на дно.
Бомжів дратують; ходять тоскно
На вибори, чи то здавать сміття.
Давним-давно хтось мозок їм відтяв
Життя тече в багнюці млосно.
2002
ID: 844676
Напрочуд скидається що віршував художник, вирішивши у такий спосіб додати руховості зображеним об*єктам. Можливо, я помиляюся. Втім не це важливо. Тут варто уваги саме тло твору та наявність у ньму вдалих словотворень та викладених думок. І, хоча час іде, натура людська, здебільшого, не змінює стрижням, що засіли по різних закутках людського сумління і тепер... За це - респект.
Незалежно від об*єктивності чи суб*єктивності, всі передові течії поезії прихильно ставляться до критичних оглядів. Це і є ознака справжнього письменства. А вже відвертість та лаконізм мене зачаровує. Як от вірш "НА ЗАХИСТ БОГІВ" від Infantis
Все вірно з характером часу богів,
За ширму ховається Пульхр Публій Клодій,
І весталки в хітонах такі ж шахраї,
Як народний трибун злодій.
ID: 844715
Усі політики, - зазначав я повсякрік, повсякчас, повсяксекундар,- злодії. Не вийнятком був і патриціанського роду Клавдіїв Пульхр Публій Клодій... Але мова у вірші не так про дядька, як про тенденцію, тренд, звички, ганебність... Не менш природно, однак, що серед сучасної української політезованої маси, що вбачає вихід з партії ліквідаторів честі й порядності бувшого презика як панацею, їх втеча з омертвілих його осередків - панує паніка й перевзуванка у зелене... Втім їх ренегатське мурмотіння -ніщо. Бо вже прицвящила їх всіх до дубка позору проста чотирирядка, що я навів угорі. Браво авторесі, коли вона жінка...
О, як успішно обдаровує інколи КП. І замість одного огляду, виявляється декілька, - що виявляє окремий риф в океані суцільних гольфстримів і обіцяє рішуче відпадіння від затхлості віршоплетного захлання. Зосереджу увагу на неабиякому вірші "ЩЕ ДОЩ НЕ ПЛАЧЕ" від Лани Ланської.
Ще дощ не плаче, літо кленучи,
Та Осінь серпню в очі зазирає.
Побралися веселка з небокраєм,
А день сумний натомлено мовчить.
От підрости б, хай на хвилину лиш!..
Шукає, де б за обрій зачепитись.
Закинувши пісок в діряве сито,
Час невблаганний знічено принишк.
Ще дощ не плаче, сліз не назбирав.
Медовий Спас частує всіх зухвало.
Спекотні ночі виснажені шалом.
В обіймах Осені скипає звабник Ра -
Спокуса нині наймодніший крам.
ID: 844712
Адже дійсне життя, дійсна історія - це і є спосіб об*єднатися із всесвітом. Тим простором, де є міце всьому важливому, непреривному (дощам, Спасу, піску, сльозам, веселці...) Була серйозна і дійсно вдала спроба втілення спогляду життєплину у твір. Добре.
Серед тривог і хвилювань, що їх, як писав свого часу Ленін, завдає боротьба за існування, зачіпився поглад за останні чотири рядка твору Олександра Подвишенного "Глибоко… Туго… Вплітає у вирій"
...Курю у кулак, сиджу на нулі,
Пишучи вірші коханці.
Так болю багато на грішній землі,
Та за щастя прокинутись вранці.
ID: 844751
Оттак і замислишся: у всьому світі триває боротьба за існування, за шматок хліба, за новий магазин Рошену - адже українські робітники та селяни не повинні забувати про те гноблення, під ярмом якого перебували, принаймні останні п*ять років, десятки і десятки мільонів, що населяють нашу Батьківщину... І раптом - все це поставлено в умови нормального життя поета... Із простим і просторим відчуттям радості від цигарки, вірша для коханки та радого щастя прокинутися ранком - живим і здоровим. І тому - цілком правильно головне місце у вірші (який я навів фрагментарно, хто хоче -хай перечитає увесь твір на сторінці автора) приділяється ЩАСТЮ. А чого ще й треба поетові та читачеіві...
Продовжуючи тему боротьби, наведу рядки віршу - майже фільму малого метру "Об'ява Трактор-Телефон в кущах рибалок" від Євгена Юхниці.
Дорогу, «Мазді» до рибалкових прикормлень,
Якщо Десну урвисту маєш за мету,
Поет назвав би – крутоярові поло́ни.
…В кущах – об’яви: «Трактор-телефон. Стій тут»
Ми так погупали, коли пірнали в ями,
Що риба стукіт чула мабуть – в Чорнім морі.
І встигла, капосна, втікти на океани,
Де сіль їй очі, бідній, роз’їдає хлоркою.
Підвіску, втрьох, ремонтували аж до ранку.
Перв,язали паском – колінвал, як мій живіт.
…Хтось, без автівок, ніс повз нас плотву і раків.
І жартував: «Як справи знизу, їздові?»
ID: 844894
Сам автор подав 12 рядків у рубриці: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші. Звісно, мастак вдалого погляду у світ, що саме нас оточує і такого ж вдалого словопереказу не пише для обраних. Його словоутворення та слово-відтворення здебільшого виказують майстерну вдачу. І тут ніякі ліквідатори гонитвеного руху на імпровіз нічого не вдіють. Ось, приміром, повернувшись до шмату тексту: "Ми так погупали, коли пірнали в ями,/Що риба стукіт чула мабуть – в Чорнім морі./І встигла, капосна, втікти на океани...", всіма силами старань не вичавити подібного якомусь патріотично-фанатично налаштованому римачеві... Від цього факту не відпишуться теж всіма силами жодні епігони, травестуни тощо... Я навів лише маленький шматок із тексту. І він вартий вдвічі довшого рецензування, літературного. А перечитайте, панове і панянки увесь текст ще раз!!! І ніхто з вас не залишиться нейтральним. За що спасибі авторові!
Сентенційне продовження візьмемо у лаконізмі "Не хваліть…" від псевдоніма Святослав_
Не натужуйтесь хвалити людей за добрі справи,
для початку перестаньте їх за це ненавидіти.
ID: 841324
Без усякого сумніву з яким не посперечаєшся, але замислишся все-таки... І той же автор заявить, можливо, на допомогу роздумам, в іншому дворяднику:
Навкруги все так, як мовчить кожне "я",
та може стати тим, як скажуть і зроблять "ми".
ID: 844897
І прилине сподівання - наскільки забавно заплутують чари слова в оцінці будь-яких рішень, що приймаються розумом та ваганнями його гри...
Філософського спрямування твори писати здається інколи легко. Втім, без усякого сумніву, це так лише здається. Переглядаючи названу рубрику КП, зверну увагу на твір Сергія Рівненського "ТИХ, КОГО ГАНЬБИЛИ МИ"
І свічки з кадилами,
І поклони били ми,
В Бога все просили ми
Сили.
Іншим слали килими,
А когось ганьбили ми.
Ще когось ловили ми
Й били.
Раптом остовпіли ми
Бо в калюжу сіли ми -
Бач, не тим годили ми...
Й згнили
Оди, що творили ми...
Хвалим, хоч несміло ми...
Тих, кого ловили ми
Й били...
ID: 844973
Я навів текст цілком. Так, як він викладений на сайті. Адже, не дарма у ньому панує відповідна структура. Читай як розумієш (маю на увазі структуру). Переосмислення наступає першими кроками непокою сумління, затим йде певне вагання, хворобливе, а далі - щось схоже на прозріння. І саме це, останнє й вселяє віру у розумність людини. Чи помиляємся ми - поживемо побачимо. А вірш таки, усуперіч вартностної нерівності його фрагментів, вартий поступового осмислення та висновку.
Аби змінити тематику, припустимось кохання. А в даний момент зосередимось на вірші "В твоїх очах…" , що виклав Daemon Sander
В твоїх очах є так багато моря
Чи може то бурхливий океан?
Ти не ховай від мене свого горя
Зануривши зіниці у екран
В твоїх очах є так багато неба
Коли вони горять немов зірки
Забувши все, що згадувать не треба
Поринь зі мною у свої думки
В твоїх очах є так багато світла
Що зігріває м'яко так мене
І що б не сталось - ти мені вже рідна
Хай навіть тисячу життів мине
ID: 844969
У творі присутній один розділовий знак запитання: "...то бурхливий океан?"... У вагляді уривчатих описів страждань двох сердець, за змістом тексту, час не має значення: "Хай навіть тисячу життів мине". Тут навіть статути психологістичних інтституцій та товариств справедливості Америки, нічого не вдіють. Що особливо цікаво - автор не вдається до вичурності слововиспіву почуття туги та тяжких митарств сумління. Однак, така пряма мова зворушує душу: "Забувши все, що згадувать не треба/ Поринь зі мною у свої думки...". Один епізод. Надзвичайно ємкий змістом. Повчальний та безнадійно безжальний... Адже оповідь йдеться про найдорожчі стосунки, про кохану - не про першу зустічну...
Не про політичну та конституційну кризу піднімає знамено поетичного транспатанту Іванюк Ірина у восьми рядках "Я думала, що вік - людська межа…", а знову-таки про любов. Про ту любов, що йде від серця, крізь сумніви та перестороги:
Я думала, що вік - людська межа...
Коли вже "не", "недо"... Коли - запізно...
Ми в цих химерах губимось щодня!
І губимо. Втрачаючи... Не пізно!
Не пізно зустрічати серця день!
Закинуту, колись, дістати книгу...
Не пізно слів любові з повних жмень,-
розсипати! Посіяти... Не пізно!
ID: 845070
І хоча вже так багато говорено, писано, співано про це, втім користь від таких творів завжди відчутна. Адже саме любов робить таємне явним, розкриваючи обійми щастю... Показуючи наочно (коли вчитуєшся та уявляєш читане) так би мовити те, що є найдрагоціннійшим серед людей...
Шляхи "неисповедимы". Цьому приклад життєвий у двох рядках трьох зіркового віршу, що розмістила в інтимній ліриці КП Тетяна Ященко
...Я годую бездомних котиків,
зачиняюсь на всі замки...
ID: 845226
Мені подобається. Адже не дарма я запевняв у самому зародишу цього нарису - що у кожного поета можна віднайте дещо шедевральне, від слова шедевр (із французьської chef-d'œuvre)... Таке, що зможе зазвучати музикою, ритмом, словом і зачарувати, бодай і вразити приємно....
А коли нині більшість критиків висловлюється доволі млосконо, замудрокручено або й млаво про новітню поезію, вони мають рацію. Втім - не завжди. Є доволі приємні твори, що своїми текстами й схованими у них елексирами доброти позитивізму доводять протилежне. До таких я відношу 12 рядків лірики "А мені здається" , поданих на КП авторкою на ім*я Крилата:
Вже роки відганялись риською.
Осінь жовтим малює клени.
А мені здається, дівчисько я-
Недосвідчені і зелене.
Десь позаду прихильців гвардія.
В ирій крила несе лелека.
А мені здається, на старті я,
І до фінішу ще далеко.
День моргає мені так знаюче.
Каже, пізно іти на кастинг.
А мені здається, піймаю ще
І удачу свою і щастя.
ID: 845289
У провінції, де живу я і більшість населення України, переживання руху часу дещо уповільненіше ніж у метрополії, менш значне у цьому сенсі. Однак від цього не перестають бути фактами. Дякуючи натурі - не фатальними. Єдність і волю цієї більшості народонаселення, спавжнього, а не гламурно-мальовничого-столичного і передає цей вірш.
Будь-який огляд поетичних новин - це погляд у далечінь. Природа творчості безжалісна і тому потребує непредвзятого до неї ставлення. Адже справжні поетичні надбання вдаються тим авторам, хто має дар боротьби із неупинною катастрофою всесвітньої ходи історії... І, навіть коли той чи інший віршований текст не дотягує до майстерного, буває забарвлюється щирою прямотою, бодай і кульгавою. Погляньмо це на прикладі віршоспроби "Можна і посачкувати", від автора dashavsky:
Життя лишилось мало уже,
Та що про те тепер гадати...
Не помішало б може мені
Та й хоч трохи посачкувати.
Хату і стайню я збудував,
Сад невеликий доглядаю.
Для дітей і онуків старав,
Для себе нічого не маю.
Проживаю як Бог наказав,
Буває в гріхи залітаю.
Долари в руках ще не тримав,
Тому і щастя притягаю.
ID: 845334
Звісно, впадає в око недолугість рим, розміру та ритму, одначе - присутнє саме головне - реалізм із перших рук. Мені, як затятому читачеві, вже давно нецікаве будь-яке авторське розчарування через вигадані чи вичавлені теми віршоплету. А живе відчуття та передача у тексті невеличкого формату бажання і змісту особистого сенсу життя - ціную. От і у цьому творі напріч відсутній прокурорський - щогольський і скаржницько-страждальний тон засудження життєвого збігу. А натомість, неначе для наочного роз*яснення ліричний герой робить заяву, схожу таки на останнє слово засудженого: " Проживаю як Бог наказав,/Буває в гріхи залітаю./Долари в руках ще не тримав,/
Тому і щастя притягаю... Це не не скидається на промову, надану засобам ЗМІ якимось лібералом-ліквідатором щастя людського. Тож, - мені подобається. Будемо розвивати цю тему надалі...
На далі маю тут ще одну знахідку. Саме те, що треба - вірш "Й зараз знаєте Ви щось, єдині в світі" Євгена Юхниці. Наведу твір цілком:
Чари: чулить, гріє, коли раптом я
Опиняюсь в середовищі – майстрів!
Як і в тих, у кого настрій від - «сім’я»,
Чи, хто дружбу ніжить на маківці мрій.
…Як стьмяніє, й ополонки, мов чорти,
Манять завидками у сліпу глибінь,
Я радію за дизайнера води,
Що з психологом маскують «хап» на дні.
Люди винайшли багато вправних справ,
Які -з роду в рід, в професіях – смаки́!
Завмираю – й з читача й від бджоляра:
Кожен з нас – криниці вправності віків -
…Й зараз знають щось так, як ніхто ніде!
Ви згадали теж за себе? Смик?.. Гуде́?..
ID: 845393
Чотирнадцять рядків - і філософська лірика до тренування розуму і почуття. Тут, зачепившись за перші два рядки, вже непросто відірватися від певного підпілля "вправних справ" та домагань слово-навантажень. У чому ж полягають ці домагання? Розбурхати у кожному з нас, читачів ( а, певною мірою і творців - адже, всі ми створені за божою подобою, як то вчить святе письмо, - значить - творцями...) креативними суб*єктами. Мислителями, що прагнутимуть "з роду в рід" творчості до смаку. Недарма ж введено слово "бджоляр" - смисл якого із глибин віків - утворювати єдність сім*ї, сімей... Аби з того була користь, зиск і сподівання на майбутні здобутки, СМАЧНІ, КОРИСНІ, ПОТРІБНІ людям!!! Отакі я вгледів у творі домагання, хай і непомірні для деяких "теоретиків"...
Фактором впливу на очі і сепце коханої запросто можуть стати декілька рядків. Таку вимогливу якість, на мій погляд, утілено ось у цьму фрагменті віршу "А із ними…" , що розмістив на КП П.БЕРЕЗЕНЬ
...У очах цих мій біль і мій світ,
В їх блакиті живуть небеса,
Я без них, наче птаха без крил,
А із ними... Із ними б літав!..
ID: 845410
Мені подобається у цих рядках жага злету! Потреба прав усіх закоханих громадян у бородьбі за свої кохання... Навіть найбільш недогадлива і нерозвинена людина може зміркувати, що окремі відчайдухи, які належать до творчих, не рівня простим віршописам...
А віршописці -люди не доброзичливі бувають... Вони мстиві, нерозуміють і, навіть, не збагнуть того, що зла людина не може бути ПОЕТОМ, апріорі... Їх і чіпати не слід, як на водолажчині кажуть "не замай гі-но, воно воняти не буде".
Між тим, кидаючи в масу через ресурс КП безліч творів, кожний автор сподівається, що його твір не лишатиметься нечитаним... І читаю я, мірою вільного часу й сил, нові і нові тексти. Адже трапляються серед їх сонму непогані роботи. Хоча аторам слід вести більш кропіткі викреслення зайвих рядків, недолугих.
Впливає на уяву твір "Внутрішній космос", що виклала Міра Мальська.
Це більше, ніж потяг...
Сила твого тяжіння
Розкладає мене по нотах,
Проростає у мене корінням.
Доторки твої ніжні
Струмом своїм бентежать.
Ти вдихаєш у мене вірші,
Розкриваєш у мені стержень.
Дихай своїм прекрасним -
Губами ловитиму голос.
Коли все навколо нас згасне -
Лишиться внутрішній космос
ID: 846261
Мені подобається тут спроба самовисловлення простими значеннями. Без усіляких масок і розхолоджень епітетів, проводить лірична героїня всої переживання-міркування до космічної уяви. І це добре.
А до поки я напишу продовження нарису, послухайте і погляньте на виступ ТАЛАНОВИТИХ молодих українських музикантів на Рок-Булаві цього року: https://www.youtube.com/watch?v=10If3H8G5sY
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843052
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2019
Коли помирає друг, світ гине увесь.
Адже справжніх друзів менше, ніж пальців на руках.
Та, у пам*яті, у подальшій ході життя, перебуватиме він, повсякчас,
Допоки й світу буду бачити і відчувати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842935
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.07.2019
Завжи цікаво писати про новітні речі, прем*єрні. А ще приємніше, коли молоді українці задають драйву крутіше ніж західняки із старушенції Європи. Не віриться, прересвідчиться самі:
https://www.youtube.com/watch?v=10If3H8G5sY&feature=youtu.be&fbclid=IwAR1I-b3NMVeyVnz6tX5q2NpXO3UCZ-nNmgE_OnByssJRocyl8vIuCdacb8E
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842423
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2019
Ей нравились мужчины?
Наверное, нет.
Ей нравилось нравиться мужчинам.
Без различия по росту и чину.-
Был день. Был обед...
Увидев в глазах её проблески слёз.
Я взял её, да и завёз.
https://www.youtube.com/watch?v=-9bRJ5VzCcM
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842101
рубрика: Поезія,
дата поступления 16.07.2019
Яке місце посідає рок-музика у суспільстві? Надзвичайно важливе місце.
Організуйтеся! , повторює саме життя...
Попри самодержавство політиків та заклики їх біл-бордів. Де сама лжа...
А у пісні та її драйві - сонце + місяць+зорі+молодість+сили помножені на відверті почуття...
Ось така-собі вийшла заміточка до питання про стан сучасної музики для байкерів та ринків у капіталістичному становленні України
https://www.youtube.com/watch?v=6106uKKegkk&t=2143s
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2019