| Сторінки (2/124): | « | 1 2 | » |
Герберт Нойфельд / Herbert Neufeld
Тень налегла на окна морозные...
Kто там?... Некрасов? Маяковский?
Мужиковствующие вне хора?
Бодлер и толпа мертвецов?
Герои "Поэмы без героя"? – Ахматовой
Данте? – в собеседниках Мандельштама
Или опять этот…
балалаечник чёртов?
О, да…
Это он – в коробчонке!
И всё?
И всё...
И всё...
По Байроновски лаяла песнь чья-то
Джим!… Дай хоть ты на счастье, на удачу ль
лапу мне собачью, пожал’ста – верную твою!
Побудь свидетелем. Ведь ты... и сердцем, и душой
да что там… от мочки носа и до кончика хвоста
всей шерстию твоею настоящий – русский пёс!
Как… и той же масти – я – поэт и человек!
Ты лишь, дружище, извини, слегка на имя поско-
льзнулся… Ну, и пусть! Я знаю. Именем сиим –
Качалов Джим, ты, псэ еси, в час славный нареканья
облекаши… себя не сам! Подобное уже случалось
скажем: с Шаганэ, Саади, Хоросса… и посему реку
Друг мой, друг мой,
Джимушка,
тебе ли?
В веждах чьих – глубины неба созерцаю
мне не доверять?!
Ну, что нам...
что нам, что нам, что нам –
Капитал...
Опала?... Ещё не родились – отлепетали!
Хрустят в ушах, в глазах хрустят, краснеют
зелёных пятен на пенсне
страницы клейкие
И вот – уж отжелтели
от самого начала и до конца
в груди отбеленились, облетели, опали…
Друзья, и впрямь:
Грядёт, гремит, гудит, урчит по холмогорам – пора?
Татьяна, Анна, Сергей, Александр, Евгений...
Ларина, Снегина, Пушкин, Есенин, Онегин...
Дово-ольно бессыно-овщи-ины, Росси-ия!…
Ве-ернё-ом стр-ране-е Сергея-а!…
Е-есенину-у – ур-ра!… Ур-ра-а!… У-ур-ра-а!...
С утра до вечера…
Ох, уж мне эта – журавлей на небе – римская пята
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736571
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 05.06.2017
Герберт Нойфельд / Herbert Neufeld
Kein Zeus, kein Pan, noch Heiliger Geist
Nur Sonnenklarinetten
Ich bin der Schwung, wenn Rhythmus tanzt
Ein Ursprung von Planeten
Ich war – nicht Ich. Im Schlaf, verträumt…
Ganz nah: Geläut – zu spüren,
Der Schöpfung finsterer Chiton
Und Hände des Verkünders
Auf einmal wach – schon bin ich Du!
Ringsum auf allen Höhen
Die Welten rennen lichterloh
In Melodienströmen
Ich trug mehr Frühling achtsam in
Akkorde der Planeten
Und wusste nun – Du bist kein Zorn
Nur Sonnenklarinetten
Pavlo Tytschyna / Павло Tичина, "Не Зевс, не Пан..." (1918)
переклад на німецьку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736504
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 05.06.2017
Герберт Нойфельд / Herbert Neufeld
Посмотрела ясно, – зазвучали скрипки! –
Обняла прощально, – в душе моей. –
Лес молчал в печали... тёмным аккордом.
Зазвучали скрипки в душе моей.
Знал я, знал: навеки, – лучики ресницы! –
Больше не увижу, – солнечных очей. –
Буду одинок я... в тёмном аккорде.
Лучики ресницы солнечных очей.
П. Тичина, "Подивилась ясно..." (1918)
перевод на русский
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736412
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.06.2017
Герберт Нойфельд / Herbert Neufeld
На майдане возле церкви
революция грядёт
– Пусть пастух! – все восклицают, –
атаманом к нам идёт.
Ну, прощайте, ждите воли –
эй, по коням все и в путь!
Закипело, зашумело –
только флаги и цветут...
На майдане возле церкви
пала грусть на матерей:
освети ж ты им дорогу,
ясен месяц на горе.
Опадает пыль майдана.
Замолкает речь...
Вечер.
Ночь.
Павло Тычина / Павло Тичина, "На майдані коло церкви..." (1918)
перевод на русский
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736296
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 03.06.2017
Герберт Нойфельд / Herbert Neufeld
[b]Серебрянной ночью...[/b]
То мама спит. Так дышит в спальне,
словно сверчёк в ночной степи...
Вдали трамваи
прошумели...
Сиянье звёзд в окне открытом,
вдохнувши свежесть лето спит.
Тихонько встал я. В доме темень.
Но не до сна – нет не уснуть мне.
В сердце тесно,
звёзды светят...
Осина где-то там вздыхает,
осина сонно шелестит.
Во мне два голоса проснулись.
– Ещё б пожить ему! Ведь...
далеко не воплотились, –
молвит первый:
– все творческие планы, но...
всё ж пал он
будто в пропасть...
Другой же голос: ты молчи!
Упасть придётся всё равно –
лицом, как выйдет, вверх иль вниз.
Каких же выгод тут, каких?
Без пропуска без разных виз
взметнёшь на мачте полотно –
и в вечность... хлюпким всем
волнáм – наперерез –
ОДНО ты будешь плыть – одно –
под убаюкивающий бриз...
Вдруг третий голос: – Так ведь каждый... –
это супруга из постели
своей спросила:
– Ты встревожен?
Мне ж приснилось, словно здесь он
дома в кресле вон сидит:
Прошу любить...
Я вновь к вам в гости,
принимайте!
...В гиганстком росте
начинал он,
как музыкант, поэт, философ...
Людей любил по христиански:
«Проснулся я – и я уж Ты!»
И вот навеки –
живой молчанье темноты...
Павло Тичина, поема: "Срібної ночі" (1964)
вступительный отрывок, перевод на русский
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736179
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.06.2017
́́ Герберт Нойфельд / Herbert Neufeld
Встал на разведку месяц гордый,
Цветут сады.
Поставили возле пулемёта –
Сиди.
За кладбищем вдруг тени замелькали...
И в шелест тополя:
Начинай!
А где-то сзади шорох:
«Врассыпную!»
Ох, если б знать, кто ворог...
Вот бы сыпнуть.
Пошил, по ветру построчил
Там за горою пулемёт.
Песнь петухов да месяц гордый,
Звёздный полёт.
Павло Тичина, «Встав на розвідку місяць повный...» (1919),
перевод на русский
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736065
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 01.06.2017
Герберт Нойфельд / Herbert Neufeld
І
[i]Мелькнул зайчик.
Смотрит –
Рассвет!
Сидит, играет,
Ромашкам очи раскрывает.
А на востоке небо пахнет.
Петухи чёрный плащ ночи
Огненными нитками строчат.
– Солнце –
Мелькнул зайчик.[/i]
ІІ
[i]Выпил доброго вина
Железный день.
Расцветайте, луга! –
: я иду – день –
Паситесь, отары! –
: до своей любимой – день –
Колыбелью, колоски!
: днесь.
Выпил доброго вина
Железный день.[/i]
ІІІ
[i]Колыхалось флейтами
Там, где солнце зашло.
На цыпочках... подошёл вечер.
Засветил звёзды,
Постелил на травах туманы
И, на уста поклавши палец,
Лёг.
Колыхалось флейтами
Там, где солнце зашло.[/i]
ІV
[i]Укройте меня, укройте:
Я – ночь, стара,
Хвораю.
От веку в снах
Мой чёрный шлях.
Положите вот тут мяты,
И пусть тополь шелестит.
Укройте меня, укройте:
Я – ночь, стара,
Хвораю.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735873
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 31.05.2017
Герберт Нойфельд / Herbert Neufeld
І
Кладусь я спать.
Три ангела в головах стоят.
Один ангел – всё видит.
Другой ангел – всё слышит.
Третий ангел – всё знает.
И приснился мне
Сын.
Словно сам он против ворога встаёт.
А тот его обступает, в самую грудь рубит!
(Первый ангел вид свой заслоняет)
И как будто поле ровное, ровное да зелёное.
И ветер стелет песнь: «Прощайте, мама!»
(Второй ангел с крестом ко мне)
И ветер стелет: «Не печальтесь, смерти тот не знает,
Кто за Украину погибает!»
(Третий ангел сердце ублажает)
И приснился мне
Сын.
ІІ
Направо – солнце.
Налево – месяц.
А так – заря.
Благословляю тебя, сынок, на ворога.
А он: матушка моя!
Нету, молвит, у нас врага
Да и не было
Только и есть один недруг –
Наше сердце.
Благословите, маменька, искать зелье,
Искать зелье, на людское божеволье...
Протянула я руку до креста –
А рядом и нет никого.
Тихо, лишь ворон: карр! карр!...
Направо – солнце.
Налево – месяц.
А так – заря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735737
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 30.05.2017
Герберт Нойфельд / Herbert Neufeld
Я пізній був – не Я
мов чий десь сон… знепам’ятно безпрoкидом усніжений
Впорoшен… міцно світ увесь навколо соц-реалом, немо’ калошами на
непогод. І вірши… вже не розуваються ніколи і так співають та незáвжди
навеселє… танцюють хоровод. І тиша… смисловá – така мертвотна, що
от добре – сям то там… фон тáнами то бубнами там-тамами – дзвонні
чути згуки по церквах. Чорствіє ніби – душа... й назовні кам'яніє
Як корсет... все далі тисне творчого безпросвіту хітон… і вже навколо
серця та ось-ось роздушить. Здрігаються поетові і дух, і тіло в унісон...
Тримтять у пітьмі у безодній руки – мов яблуко спокусне… линуть
встластись на уста
Мов промінчик... над ластівкой, що писком пробуравив сватькома, ото
кріт – Полюшенків молодик потенційний – ув Андерсена, насамперед
констатувати смерті стан бо – партії ліхтарик… лихо відведе й недасть
вкусити власноручно від знехристиянізуючого цього фрукта-овоча...
Отак… в живє, та все вживє, ще живіше, бо ж лишали... споживаймо
жваві, та тількі не питали б… соловейко заспівай – ради немає, бо:
«Росте у партії трава, та не росте Тичина!» – ну хіба ж це не логічно?
Та… до кого й промовлять? Котляревський – «сміється…», Горький –
по українському «ні бэ, ні мэ»...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735711
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.05.2017
Герберт Нойфельд / Herbert Neufeld
[i](Павла Тичинин "Лeнін" (1931) – у переказі)[/i]
[b]ЧИГРИНЕ![/b]
Не все в світі гине!
А ми вже не буря...
Готово?
Крешемо, кришим, крушимо сон – нас легіон!
Крешемо, кришим, крушимо сон – нас легіон!
[b]ВКРАЇНО![/b]
Oднe тількі слово
А скiлькі любoві?!
То ж дíймо!
Зійдемося, повіруймо, збудуємо та вкрилимо
В розкутості уславимо – Украйни самостій!
[b]Чур КАЙДАНИ![/b]
Всьогo лиш сім літер
А світ вже не тій...
Так рвімó ж!
Ворогам не дoпоможуть ні брехні, ані терор
Tи шумуй-вишумовуй наш мурований опоре!
І от він вмер – "совєтів" двадцять четвертий
І зник...
торік
в Чигирині повіт
А в Анґлетері інтернаціоєднім давно вже поетам
відчинені двері з червоним зникомості килимом
і, зокрема, готують виконавці якісь в Петрограді
лірикові – з найкращих російських, інакодум бо
вечірку криваву – то так, щоб гадали... сам ніби
І скажуть різне:
то те, то се...
непманючé...
А Иван Четвертий Грізний проткнувши псу
Смердящому жезлом залізним потилицю, –
Стоїть, –
і слухає, –
перебирає чотки...
------------------------------------------------------------
[i]І зимно днесь... Ой ніч настане!
Порошить щось за вікном
Павло Григоровичу
Річ замовкає
Вечоріє
Цить
Тс... [/i]
У цьому творі застосовані оригінальні уривки з творів
П. Тичини: "Прометей" (1922), "З мого щоденника - ІІ" (1919)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735542
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.05.2017
Герберт Нойфельд / Herbert Neufeld
В их тёмном странном блеске
Тихое благоухание полевых цветов
Одновременно...
Такое... что я хочу тысячей пчёл-танцовщиц
Опуститься и жалить, испивая нектар
И слушать, как будут трепетать...
тычинки
Белых, голубых, жёлтых...
Мгновенную эту пляску: цвета, запаха, звука,
касаний, движений, вибраций, волнений...
Одновременно...
тысячей пчёл...
Шагнуть в их нежную улыбающуюся глубину
И... падать стремительно в тысячу маковых цветков
Обращённых к небу...
Так,... чтобы желать прикосновения всех маленьких
огненных лепестков
Одновременно...
Ты - способна дарить!
Ты - недоразумение
Они... прелюбодеяние
Ты - предвкушение, мимолётное я...
Ты - прелестна!
Они... восхищают и опустошают
Они... за веждами - очей ночь
Ты - ножны влагие молнии-плуга небесного!
Они... эпоха превоссиянная
Двумя четырёх: времён, сторон -
всех лет и светов!
Одновременно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734967
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.05.2017
Герберт Нойфельд / Herbert Neufeld
Уже печально вечер свой менял
Убор с багряного на сизо-фиалкóвый
Я синий снег от хаты откидал
И приостановился – синий, оркестровый
Послышался мне плач... то он рыдал
Аж заходился на сухом морозе
То вдруг зелёным к соснам припадал
Что сверху багровели у дороги
То глухо где-то слышался в саду
И в воздухе от эха отдавало
Будто на тон не строючись в ладу
Одновременно тысяча оркестров там играло
Сплетая все мотивы:
В с ё о б н о в л я е т с я, м е н я е т с я и р в ё т с я
В с ё в н о в ы е н а с в е т е ф о р м ы п е р е х о д и т
И в р а н а х к р о в ь ю с х о д и т, т у г о в г р у д и б ь ё т
З а т я г и в а е т и л о м, п о р о х о м б е р ё т с я
З е м л е с ы р о й в с е г о с е б я п е р е д а ё т
Чего тромбоны плакали?
По ком тарелки звякали?
И барабан, как в груди бил...
Кто век свой отходил?
...Потухал
Багряный вечер, водяно-селенна
Светилась туча, мутно мир стоял
Как будто был просвечен он рентгеном
И я метнулся прочь... такой,
Такой же вечер был тому два года
Как с другом я прощался
Конь вороной, удаляясь сник...
Павло Тичина, «Похорон друга» (1942),
поэма-реквием, вступительный отрывок,
перевод на русский
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734575
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.05.2017
Герберт Нойфельд / Herbert Neufeld
Ты, Павел, ходишь по земле
А я вот тут с балкона свис
Ты зришь рассветы в серебре
Я ж неподвижно небом стиснут
Я знаю помнишь обо мне
Мой мозг пока ещё живой
И в нём час-óтчасу сверкнёт
На зверя гнев твой огневой
Пусть даже набок голова
Моя в петле сдавилась вкривь
Я весь – палящие слова
Я весь – протест, огонь и крик
Ой братец мой, сказал ты раз
Что не страшна на людях смерть
Как раз, когда я умирал
В мой смертный час
Кромешной тьмой накрыло свет
Павло Тичина: «Ти, Павле...» (1942), малоизвестное стихотворение
приуроченное автором к поэме-реквиему: «Похорон друга» (1943),
перевод на русский
Здесь, прочитывая дважды: «я весь... я весь...», – трудно не вспомнить
строки Александра Блока, которые хотя и глубоко контрастны по смыслу,
но всё же необчайно тонко характеризуют активно приемлемого всеми
«неугрюмого» – раннего Павла Тычину «...Лишь Солнечных Кларнетов...»
(а на мой взгляд, конечно же, и позднего тоже. Т. е. характеризуют особу
«всего!...» – по-философски «цельного» – хоть это и труднодоступно для
понимания и приятия – украинского гения):
«...Простим угрюмсво – разве это
Сокрытый дигатель его?
Он весь – дитя добра и света
Он весь – свободы торжество!»
А. Блок, «О, я хочу безумно жить...» (1914)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734565
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.05.2017
Герберт Нойфельд / Herbert Neufeld
О, панна Инна, панна Иннa
Я – oдин. Окно, снега...
Сестру я Вашу так любил
...нескáзанно, невинно
Любил? – Давно. Цвели луга...
О, бэлла панна Инна, сеньёрита Украина
Любви улыбка раз... цветёт. – Наивно?
Снега, снега, снега...
Я Ваши очи вспоминаю
Как музыки мотив
И вечер зимний. Тишина. И мы
Я Вам чужой – я знаю...
А кто-то вкрик: родную встретил ты!
И вдруг – и лес, и небо зашептали...
О нет, то очи Ваши. – Я рыдаю,
Сестра иль Вы? – Любил...
Павло Тычина / Павло Тичина, " О, панно Інно..." (1915)
авторизованный перевод на русский
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733854
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.05.2017
Герберт Нойфельд / Herbert Neufeld
Не Зевс, не Голубь-Дух, не Пан
Лишь Солнечны Кларнеты
Я ритм... бессмертным танцем я
Объят как все планеты
Я был – не Я. В мечтах, лишь сон...
А рядом – звонов звуки
И тёмный творчества хитон
И благовестны руки
Проснулся я – и я уж Ты:
Вокруг как свет кристальный
Горят миры, бегут миры
Рекою музыкальной
И я веснился, я внимал
Аккордились планеты
Что Ты не Гнев – вовек познал
Лишь Солнечны Кларнеты
Павло Тичина, «Не Зевс, не Пан...» (1918) – вступительное
стихотворение к сборнику «Сонячні кларнети» (1919),
перевод на русский
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733738
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.05.2017
Герберт Нойфельд / Herbert Neufeld
Загадкове в номері жило.
Не шукай поета з України,
бо в готелі тільки мсьє Павло.
П. Тичина (1928)
Загадкове в номері жило.
Невловиме, невідоме, тихо-тихо
тільки й чути –
дощ...
Чи почався, чи скінчився?
Крапками об дах:
Дім!
дим!
дé-ти?
Та відлунням по кімнаті:
Дум...
сум...
дé-ми?...
За стіною шепітки:
Чи Tи, чи ні?
Почулось.
Тихо.
Знову дощuк:
Так, так! Тут, тут!
Чи так, чи-не так?
Чи тут, чи-не-тут?
І так! І ні!
В – Укра – їні...
Затих.
Лиш годинник:
тік так
та об двері –
тінь... там...
Тікі-так –
тіні... там...
Павами, павами
в коридорах тіні тонуть
тіні там, тіні тут
танком, танком до світанку –
Ти?!
Тут?!
Посміхнеться – Я. Тут!
Світлий сон.
Не сумно.
Я – сам.
Ніжний тон...
ніжний, ніжний, ніжний сон...
то-оне
десь там...
...
Я! – Ти!
я...
тия...
ти... – я...
...
спи...
сину...
спи...
І знову:
спи-и-и Гійоме,
спи Маріно, спи й Миколо,
не згадаю вас я всує,
– вітер стогне за вікном,
– не збуджу я,
не збуджу я,
не сколишу – тільки тиша.
Світлий сон.
Не сумно.
Я – сам.
Навшпиньках:
тіні тут... тіні там...
Вколисали й Пaвла,
пастелі готельні.
Спить.
Тільки вітеp в’ється, б’ється
над могилою невтомний
не забуду,
не забуду
– листя колихає,
мов перед дощем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733128
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.05.2017
Герберт Нойфельд / Herbert Neufeld
***
Я хотел бы почить на закате дня
Чтобы сумерки тихие в доме царили
И багряно лучи уходящего вечера
Силуэт мой, как кровью на стены пролили
И лишь взор в высоту устремив
Улыбалась кому-то со стен
Моя чудная тень
Я хотел бы, чтоб в полночь меня хоронили
Надо мной не вздыхал бы никто и не плакал
Лишь луна созерцала, закутавшись в тучи
Одиноких могильщиков хлопот усталый
Да туманы вставали, как призраки молча
И бессильные дальше идти
Обнимали б кресты
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707049
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.12.2016
Герберт Нойфельд / Herbert Neufeld
[i]Моєму неповторному тестю, багатошанованому
вчителю з українології й людянистики та
близькому-близькому другу - Євгенові Сверстюку[/i]
Годов Евгеновых – не сверстать!
Не сочeсть...
...чёртoв ветeр
крылом
[i]к-середине-Днепра-ударов[/i]
…в полёте
В семьдесят пять не пробуйте
числом
не сватаны!
Pасплетaют империи
[color="#0015ff"]Евгeновы лета –[/color] переплётами...
[color="#1a00ff"] не семь
десят пять
Но, пар пят
пора, пора… Ахиллесовых...
семи не пятятся!
серебра
пядей
прядью[/color]
Не уставами – [color="#0015ff"]стелятся,[/color]
[i]cтарыми-или-новыми[/i] [color="#0015ff"]вeятся[/color]
святяся
Но утёсами в Каневе
не устaнут
светятся!
Не в пещeрах Печeрских – чертятся,
не в Русaновских канaлах – плещутся
Не невeрья туманом – мáнятся,
не базарами на Андрeевском – бавятся
Лилианою
Валeрьиной,
Володимировыми
гóрами
тeшутся!
Да Михaйловских собoров
[i]тéнями[/i]
летопишутся…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653195
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.03.2016
Герберт Нойфельд / Herbert Neufeld
Поцілуй мене, пан Тофлю
Аж! то я зласкаю…
Потім «вжарімо» й картоплі
А ввечері: ’la Scala
-----------------------------
Ах, яка романтика!..
Ото, й мені… «П. Т.»
Віримо, не віримо…
А вийшло несподівано: не гадала, знайшла я
Й чекала ж, та... коли б знаття, як оце... бісове тісто
Підбадьорити на сході, раптом... стук у дверях
(А сніжно – за вікном) відкриваю:
Я Вам чужий я знаю!.. – він із хрестом, квітами до мене
Й невпевнено, й рішучо (елегантний – в чорному)
І ніжно… йому отак: брате, чи… Ти?
Покохала була…
І дивно, й ні... А вітер, вітре, віє, ві…
(Ся не пан... сам?) Ви… Тойфель?
Гай до мене в шепіт лунно: чи… рві… тре… ти... – у сніг, у сни…
То (шелест), доню, певно, верби старої... тополі мо’…
І дійсно, Сестро, доле, – правда?
Ну, так... спати поклали – романтика…
А я,
Чи Ви, чи Ти?
…любив.
…
Сніги, (снега), сніги…
Вколисали…
Тала?
О, ні…
Вона... ж бо іншому вже, каже, відданá ( інo не Панна…
скажете Ви разом?.. ну, тож ясно!..) - разом скажуть 200 років всі,
крім Достоєвського... то ж він глаголить: Та ні! О, ні! І ні! -
Щей Панною із самого початку, та вже "на смерть, не на життя!"
ув Лєнського закохана була Татьяна Ларина... звичайно ж, що -
"У сні, чи ні? - також – йому навіки-вічні - вірнá".
Онєгин був для неї... отже: "А не пародия ли он?!" Ось як...
Російськи прибамбаси... Хто ж в решті решт на хлопця гарного, що
хоч і наче - "провінціал", але ось тількі-но в Германії, так званой, справно -
поезії та філософії навчався (преуспеваючі у всьому!..) - смерть нагнав???
Мораль?... : І Лєнського і Ольгу - глобально недопонято й недооцінено
і посьогодні в Росіянах!!! У них?!... Лише?..
Чого ж ми скаржимося на Вкраїні,
що коли "Кобзаря", мовляв, кімусь надіслано було
"з вітанням, побажанням, і усе такеє..."
То, каже пан Шевченко:
...років дес'ять, близько... жодин пес не гавкнув?...
І вітер, звісно, відмовчавсь...
То це ж все "квітоньки...", "а ягідки, а ягідки"? -
чека-ай-чека-а-а-ай:
Куди вже там Тарасові тягатися з Павлом Тичиною!?..
100 років вся країна, нібина службі "водолазовій" (як Єсенін каже...)
води ув ротах, вухах, і по душах розлила, а в тім -
і в ободвох півкулях!.. -
Мультіпліковано на 3-4 генерації по 50 мільонів (???)... Ба!..
Вкраїно - БРАВО!!!? - 400 мільонів півкуль вкраїнських - проти глузду здравого та очевидностей "кричущіх" більш ніж сліпому,
чи божевільному було б потрібно...
МОВЧИТЬ??!!! Чому?.. Та як же це?... Найкращого та найтвердішого, найталановітішого та найзаслуженішого перед відчизной саме(!!!?) - НЕЗЛАМНОГО ГЕРОЯ??!! ГОРДІСТЬ БУДЬЯКОЇ НАЦІЇ ВІН БЕЗПЕРЕЧНО ВЖЕ ДАВНО_ПРЕДÁВНО СТАВ Б... І та Країна - будь яка - крім - України (а, взагалі, чому то так, скажіть, хто смілий вкруг Дніпра??::) - гордиласьб ним, вшановувала, мала ЦІННІСТЬ І САМОПОВАГІ ПЕВНО ЗНАЧНО БІЛЬШЕ до себе - ж бо СВІТОВОГО РІВНЯ : митець, інтелектуал, боэць, гуманіст-душа, благодарный й благородний... та щей (тримайтеся Вкраїнці, друзі мої любі, міцно по стільцях!... чи краще - ховайтеся від сорому всесвітнього - то де та як хто може, соррі!) - ВІН БУВ І ЗАЛИШАЄТЬСЯ ПЕРЕМОЖЦЕМ - ВАШ Павло Тична!!!!!! Він добре переміг! А ЦЕ (???) ПОДВІЙНА ВАША КОЛЕКТИВНА ПОЗОРНА ЯМА!!! - Тримати перенможця, героя кращого із ВАС усіх - в БОЛОТІ та щей настирливо та вперто?! - Та щей проти запропонованих мною (не ЛИШЕ!!! одним, звичайно! Сверстюк, Маланюк, Маяковський, та найпослідовніше іздавна й грунтовно - автор "Розстріляного відроджження" (див. "просто" відкр. ОЧІМА, бітте-бітте на КОМПОЗИЦІЮ цієї-СМЕРТО-антології (Проф. О. ГАЛЕТА, підкаже, кому потрібно...) А РОЗСТРІЛЯЛИ АНІЯКІ НЕ БІЛЬШОВІКИ - Павла Тичину - А СВОЇ Ж РІДНІ - сьгодні, вчора, завтра - КОЖИН БОЖИЙ ДЕНЬ - 50 мільонів РЕКОШЕТЯТ - кулі - ані бжьол, ані якого ефекту СЕНЫ - не висточить, щоб ТОЙ ВІЙНЫ ПРОТИ СВОГО ПОЕТА -. описати - ГРАДОВ-ЗБРОЙНОПАЛЬНО-ПЕРЕЗАРЯДУВАЛЬНИЙ-ЗАПАЛО-ШКВАЛ по невинної людині?!! НІКОЛИ не буде на Вклаїні ані миру, ані здорового глузду, ані счастя, ані деравної консолідації, єдності тощо - ПОКІ ВОНА НЕ ПРЕПИНИТЬ ненавистничес,ку війну масову - ПРОТИ ПАВЛА ТИЧИНИ!!! Та не почне нарешті ДИВИТИСЬ - УВАЖНО - ХТО ВІН Є ТАКЕ???!!!
Даруйте мені, це усе з БОЛЕМ та ЛЮБОВОМ до Вас - Вкраїнці - Ви вже моя родина навіки... Мені від Вас тікати нема куди... В Росії - де я вдома (якщ Богам це лагідно???) - від ВАС нікуди не сховатися, соррі сердешно!! Але коли я Росіянам може за пів року вталдичу, коли доживу - ДЕРЖУ ПАРІ!! (із цінуємими та поважаємими мною дуже, моїми колишними приятелями по Берлінськи - Ю. Андруховичем, С. ЖАДАНОМ або В. Вятровичем - обирайте!) - ЩО Я ЗА & місяців РЕАБІЛІТУЮ СТЕПАНА БЕНДЕРУ В РОСІЇ _ ЯК невтрального сусіду-інтелектуала й державотворця-українця!!! Росіяни іще свого счастя певноуцього не знають - але ПОЧНЕМО З АДВОКАТУРИ КНУТА ГАМСУНА!!! - він здається помилково ув Росії іще НЕ П=ОШИТИЙ У ФАШИСТИ-ЗЛОБНО-КОЛАБОРАЦІО... іу т ін ?=??????? МИ СПИТАЕМО В АДМІНІСТРАЦІЇ ПРЕЗІДЕНТА (напріклад офіційно, чи то...?) У МІНКУЛЬТІ і т ін!!! ЧОМУ Кнут Гамсун (де факто гірший значно за Бендеру - КОЛАБОРАЦІОНІСТ ГІТЛЕРА??!! - та без алібі у концлагері і т ін...) Отже! Хто зважиться на ПАРІ???
Увечері?… – ’la Scala!
Що дають?…
«Сальєрі та Дантес. Алегорія» (опера мурована…)
-----------------------------------------------------------------------------
P. S. Даруйте, любі люди з України, що мене знову "занесло-понесло"...
АЛЕ... БУДТЕ УВАЖНІ!!! : наводжу лише з любовом до читичів мікро-приклад з філо-лінґуаістики:
Momenti di paura, poco dopo le 13, sulla spiaggia di [b]PANE[/b] e Pomodoro: un giovane di 22 anni, di origini rumene, avrebbe urtato la testa sugli scogli dopo un [b]TUFFO[/b] dai frangiflutti. Il ragazzo, non accorgendosi del fondale basso, avrebbe colpito il capo perdendo quindi i sensi. [b][b]Immediati i soccorsi ad opera ...[/b][b][/b][/b]
..........ХІБА Й СОБІ [b]ПОЦІЛУВАТИ[/b] ...[b]ТУФФО[/b] кон [b]ПАНЕ[/b] ДІ ПОММОДОРО ПАПЫ??????
і.т.подіб...
П. ТЫЧИНА / П. ТИЧИНА, сборник стихов рус.: " Заместо сонетов и октав" (1920) / укр. "Замість сонетів і октав", остання антистрофа всиєї збіркі! - отже - особый акцент: укр. "Хіба й собі поцілувать пантофлю Папи?" В оригинале рус.: "А может взять себе да и поцеловать пантофлю Папы?"
НЕ ЦЕЛОВАЛ ТЫЧИНА НИКОГДА НИЧЬИХ "ТАПОЧЕК" (сапог, туфлей... і т.д.)! ПОЙМИТЕ ВЫ НАКОНЕЦ! ТУГОЧЕРСТВОЧУВСТВЕННЫЕ МОИ СОСЕДИ-ГРАЖДАНЕ современники и будущники ВЕЛИКОЙ по сути, но "згномленой" "скарликованой" до неузнаваемости (хуже Европы отой дряхло-прогнившей теперь за посл 20 лет - очень-очень глубоко - гиперкоррумпировано-екстрааморальной и сверхбезнравственно-отупевшей до синюшности и омерзения (я знаю, о чём глаголю - достоверно - Боже упаси, кому-то мою чашу посл. 2,5 лет!) арогантной(к сожаленью) - Selbstzwangsprostituierter (Sorri!) уже стали ей-ей, сорри!...) стороны/страны - УКРАИНЫ!!!
-------
Всех благ Вам, по возможности, конечно, и по настроению - замечательных Вам праздников и благородного, святостью и благочестием обетованного - РОЖДЕСТВА ХРИСТОВА!!!
Ничейный Герберт
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2016
Герберт Нойфельд / Herbert Neufeld
[i]тихо, тише, покоя
хочется
наяву и во сне... особенно
слышу, слышу эхо
впечатлений забытых
но тише
ни звука, ни жеста, ни мысли
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649803
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 07.03.2016
...
[i]von Herbert Neufeld (Berlin)[/i]
[i] [b]Ночь в Москве. Вере С.[i][/i][/b]
[/i]
[i]Я хотел бы написать об этом
тёмно синем небе
И об этих знакомых фонарях
Которым посвящены
Мгновения [/i] [i]17[/i]. (Берлин. Кафе, на Кудаме,
[i]Сливающиеся в один [/i] «неск. минут вне войны»,
[i] непрерывный[/i] больше нету)
[i]узнаваемый и бесконечный
мир ночи
Её шумы, свежесть, её
оттенки
Это
Её, только, способность снимать
контрасты
Это
Звуки… плавные, появляющиеся
и исчезающие в тишину
Очертания, незаметно переходящие
друг в друга
Чувства, знакомые только мне
одному
Ощущения, знакомые всем
Мысли, никому не известные
Это мелодия – сентиментальный
мотив
Это любовь – самая сильная из всех иллюзий
сегодняшней ночи
Она последняя растворяется вместе с приходящим
незаметно, но неумолимо
рассветом
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649524
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.03.2016
...
[b]Поцілуй мене, Пан Тофля![/b]
Поцілуй мене, Пан Тофля
Аж! то я, зласкаю…
Потім «вжарімо» й картоплі
А ввечері: ’la Scala
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2016
Герберт Нойфельд / Herbert Neufeld
Эй, Машка!
Ну-ка, попу свою - покажь-ка...
Што?... горшков белизну блюдя,
Предпочла ты - штанищь... вонищю?...
Буржуазии - рази!
Немецкой носы...
В Руре и Рейне -
полощи трусы!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647917
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 29.02.2016
Герберт Нойфельд / Herbert Neufeld
[i]Ви знаєте отам далеко на Вкраїні, якою вона
є чарівною у дійсності – «пізня ніч» Тичинина?
Та ні… Ви, не вірячи у Вашого Орфея, не маєте
справжніх уявлень, щодо... містичних таємниць
свята сія – «творчої ночі» Павла Григоровича.[/i]
[i] Валерії Л. Андрієвський присвячую[/i]
[b]Не Зевс, ані Христос…
(або: «Сoняшників лорнети»)[/b]
Не Зевс, ані Христос-Інфант, чи Пан (-в-жупані)
Любов лиш соц-сонетів таємниці сповідає, ся до неба поверта...
А я… і далі [i]ритмові[/i] у серці танок мій справляю (авжеж!..)
– Початок всім планетам і живим світам
Я був – не Я. О ‘дно… Знеснів у цій – борні без дна, знемріяв
Та добре… дзвони ще лунають тут навколо по церквах
Хітон, знайшлась причина, – в темряві знетворчів неофíрній
Благосвітителей і дотепер ось рyки… на устах
Єдиножди прокинувсь – вже я [i]Ти[/i], суть
Гей!.. – навкруги по всіх висотах й глибинáх
Біжать світи осяяні десь – геть… і кеди тиснуть
Та все потоками біжать… та в радієвих все… та все – мелодія́х…
То ж ніби я – самa весна! І от вловляю
Акорди тих планет, що сам колись творив
Зазнав я Бога – зовсім він без Гніву...
Лиш [i]Сонячні Кларнети[/i] юних дів і днів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647278
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.02.2016