Finist

Ти на світлині (LS)

[i](Прекрасні  подихи  закоханої  душі)
[/i]
Ти  на  світлині  ніби  на  іконі,
Із  хрестиком  на  шиї,  як  свята.
Дарують  радість  очі  барвінкові
І  ледь  помітно  усміхаються  уста.
Розцвітла  у  батьківському  саду  
Прекрасна  й  чарівна,  ненече  квітка.
В  цей  сад  стежинку,  вірю,  я  знайду
І  пригорну  Тебе,  моя  лебідко.
Ти  близька  й  водночас  така  далека,
До  Тебе  ще  здолати  маю  шлях.
Мені  дорогу  вказує  лелека,
Кружляючи  самотньо  в  небесах.
Моя  молитва  лине  в  синю  вись
В  душі  зникають  сумніви  і  тривоги
Ти  біля  мрій  моїх  лиш  зупинись  –  
Почуй,  кохана,  голос  серця  мого.
Думками  знову  лину  в  далину,
Де  час  свій  в  неті,  мила,  розбавляєш.
Плекаю  мрію  я  лише  одну  –  
Що  Ти  взаємність  в  серці  відшукаєш.
З  екрану  дивишся  на  мене  мовчазна,
Зірвалося  з  грудей  моїх  зітхання.
Лиш  гріє  серце  істина  одна  –  
В  терпінні  зберігається  кохання…

©  S.Nemo
17.04.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2017

Барвінку гілочку у храмі підібрав

[i](Прекрасні  подихи  душі  в  світлий  день  Воскресіння  Христового)[/i]  

Барвінку  гілочку  у  храмі  підібрав
Під  час  пасхального  богослужіння.
Господь  мені  в  дарунок  надіслав
Цей  скромний  знак  свого  благословіння.
Її  тоді  побачив  під  ногами,
Коли  в  поклоні  голову  схилив.
Лежала  так  беззахисно  у  храмі  –  
На  неї  ледве  я  не  наступив.
Вічнозелене  листячко  барвінку,
Немов  душі  безсмертної  вінок,
Сховалось  під  колоною  в  затінку    
Подалі  від  тупцюючих  жінок.
Воно  чийсь  кошик  певно  прикрашало,
І  відірвалось  в  натовпі  людському.
А  люди  йшли,  його  не  помічали,
Що  впало  –  не  потрібно  вже  нікому.
Його  як  пам’ять  буду  зберігати,
Як  втілення  безсмертної  душі,
Яку  любов  лиш  здатна  врятувати
Серед  гріхів,  зневіри  і  фальші.
В  цей  світлий  день  дарує  благодать  
Бог  всім,  хто  в  серці  зберігає  віру.
Господні  очі  радісно  горять,
Коли  почує  Він  молитву  щиру.
Христове  Воскресіння  принесло
Надію  людству  на  душі  спасіння.
Лише  любов  здолає  гріх  і  зло  -  
В  ній  Господа  святе  благословіння.
«Христос  воскрес!»    лунає  нині  всюди,
Звучить  у  відповідь:  «Воістину  воскрес!»
Любов  в  серця  свої  впускають  люди,
Бог  усміхається  їм  лагідно  з  небес!

©  S.Nemo
16.04.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729052
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 16.04.2017

Розцвів барвінок у саду моєму (LS)

[i](Прекрасні  подихи  закоханої  душі)[/i]

Розцвів  барвінок  у  саду  моєму  –  
Ці  квіти,  як  Твої  блакитні  очі.
Їх  погляд  в  серці  бережу  своєму,
Тому  воно  так  радісно  стукоче.
Сплелися  квіти  у  вінок  барвистий*
Як  дар  небес  Твоїй  красі  дівочій.
Нехай  мій  шлях  до  Тебе  і  тернистий,
Я  іншого  для  себе  і  не  хочу.
З  Тобою  мрію  я  барвінок  рвати**
Від  вечора  і  до  самого  рання.
Тендітні  плечі  ніжно  обійняти,
Як  ніч  шепоче  тихо  про  кохання.
Вплету  барвінок  у  Твоє  волосся,
Щоб  захистити  від  усього  злого.
Моє  життя  з  Твоїм  переплелося  –  
І  спільна  в  нас  попереду  дорога.
Вічнозелене  листя,  що  не  в’яне
Хай  стане  символом  одвічного  кохання.
Всміхається  нам  сонечко  весняне
З  барвінком  надсилаючи  вітання.
Мені  ця  ніжна  квітка  нагадала
Блакить  небес  у  погляді  Твоєму,
Яким  мене  Ти  так  причарувала…
Розцвів  барвінок  у  саду  моєму…

*  барвінок  складається  з  двох  слів  –  барви  і  вінок
**  рвати  барвінок  -  побачення

©  S.Nemo
12.04.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2017

Ми не зустрілись поглядом з Тобою (LS)

[i](Прекрасні  подихи  закоханої  душі)[/i]

Ми  не  зустрілись  поглядом  з  Тобою,
Не  втішила  блакить  Твоїх  очей.
Хоч  легко  міг  торкнутися  рукою
Тендітних  і  таких  близьких  плечей.
Рожевий  лак  побачив  на  мізинці
І  цяточки  на  безіменнім  пальці.
Задумалась  про  щось  Ти  наодинці  –  
Такою  я  Тебе  побачив  вранці.
Була  ця  зустріч  наша  випадкова?
Чи  нам  її  подарувала  доля?
Я  відчував,  що  Ти  ще  не  готова  –  
В  тенетах  страху  і  гордині  воля.
Пробач,  що  я  не  підійшов  до  Тебе,
Хоча  очей  не  зводив  ні  на  мить.
Хмаринки  сірі  огортали  небо
Ховаючи  від  нас  небес  блакить.
Хотів  побачити  її  в  Твоїх  очах,
Які  завжди  так  сяяли,  як  зорі,
Що  мерехтять  гірляндами  в  ночах,
Немов  перлини  у  глибинах  моря.  
Не  знаю  чи  впізнала  Ти  мене  –  
Бо  погляд  Твій  я  так  і  не  впіймав.
Та  точно  знаю  я  лише  одне  –  
Цю  зустріч  нам  Господь  подарував.
Вона  для  мене  втілення  надії,
Яка  підтримує  в  душі  вогонь  кохання,
Що  у  негоду  цю  квітневу  гріє
І  на  взаємність  зберігає  сподівання.

©  S.Nemo
08-09.04.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2017

В нічному небі зоряні пожежі (LS)

[i](Прекрасні  подихи  закоханої  душі)
[/i]
В  нічному  небі  зоряні  пожежі,
Твій  подих  відчуваю  я  в  онлайні.
Доби  нової  я  долаю  межі  –  
Хвилини  ці  для  мене  надзвичайні.
На  фото  Ти  троянда  і  ромашка  –  
Така  прекрасна  й  скромна  водночас.
Достукатись  до  Твого  серця  важко  –  
Та  Бог,  я  вірю,  поєднає  нас!
Спочатку  буде  погляд  мимовільний,
А  потім  з  ним  будеш  Ти  засинати.
Ранковий  смуток,  як  синдром  похмільний,
Коли  на  зустріч  змушена  чекати.
Я  більше  року  так  переживаю,
І  заглядаю  на  Твою  сторінку.
Тобі  я  знову  душу  розкриваю…
Ти  сподіваюсь  не  будуєш  стінку?
Стіна  недовіри  упала  між  нами
(Я  щиро  всім  серцем  на  це  сподіваюсь).
За  зустріч  даровану  нам  небесами
Я  щиро  до  Бога  в  молитві  схиляюсь.
І  вже  на  сторінці  Твоїй  «заходила»  -  
Я  мрію  самотньо  у  темряві  ночі.
Троянди  й  ромашки  мені  залишила,
І  скромно  над  ними  опущені  очі.
А  ніч  знову  нам  про  кохання  шепоче,
Тихенько,  щоби  його  не  розбудити.
У  сон  поринаю  сьогодні  охоче,
Щоб  ранок  з  надією  в  серці  зустріти…

©  S.Nemo
01-02.04.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2017

Я подихи душі Тобі дарую (LS)

[i](Привітання  до  Дня  народження)
[/i]
Я  подихи  душі  Тобі  дарую
В  цей  день,  коли  з’явилася  на  світ.
Тебе  у  щічку  ніжно  я  цілую  –
Прийми  від  мене  скромний  цей  привіт.
Про  день  цей  лиш  недавно  я  дізнався,
(У  «Однокласниках»  знайшов  Твою  сторінку).
Тебе  забути  марно  сподівався  –  
І  ось  Тобі  дарую  цю  картинку.
Як  цей  метелик  почуття  мої  –  
Не  поспішай  їх,  мила,  відкидати.
Я  розумію  сумніви  Твої  –  
Не  просто  незнайомцю  довіряти.
Сьогодні  поряд  Ти  була  зі  мною
(Напевне,  то  від  Бога  був  аванс)
Лиш  не  зустрілись  поглядом  з  Тобою  –  
Не  заслужив  такий  я  реверанс.
Я  вірю  –  зустріч  наша  не  остання,
Ти  лиш  повір  –  Бог  зустріч  подарує.
І  спалахне  в  Твоїй  душі  кохання,
Як  погляд  мій  на  собі  Ти  відчуєш.
Молитву  вдячності  я  Богу  надсилаю
За  те,  що  Ти  з’явилася  на  світ.
І  що  Тебе  я  досі  ще  кохаю…
Пробач  цей  несподіваний  «візит»…

©  S.Nemo
01.04.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2017

Життя людини – вічна боротьба

[i](Вечірні  роздуми  про  сенс  життя)[/i]

Життя  людини  –  вічна  боротьба,
Яка  поміж  добром  і  злом  триває.
Лютує  знеособлена  юрба,
Як  індивідуальність  проявляють.
Людина  –  особистість  і  творець
(закладено  у  неї  образ  Бога).
Вона  творіння  Божого  вінець
А  не  тварин  пародія  двонога.
Лише  людина  розуміє  гріх,
Що  душу  через  тіло  оскверняє.
Спокуса  нас  торкається  усіх  –  
Її  лиш  сильний    духом  подолає.
А  сила  ця  у  вірі  і  любові,
Що  їх  людина  зберігає  в  серці.
А  ще  вона  в  причасті  тіла  й  крові
Христа,  що  з  сатаною  став  до  герцю.
Шукає  серед  нас  лукавий  жертви,
З  них  робить  блудних  дочок  і  синів.
Вони  як  зомбі  –  ні  живі,  ні  мертві,
Блукають  у  зневірі  і  брехні.
Земні  сумнівні  радощі  й  турботи,  
Та  все  в  житті  потрібно  пережити.
Зло  у  собі  той  зможе  побороти,
Хто  буде  Бога  й  ближнього  любити…

©    S.Nemo
17.02.2017  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718832
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.02.2017

Троянда синя на снігу (LS)

[i](Поезія  розчарованого  серця)
[/i]
Лежить  троянда  синя  на  снігу  –  
Така  прекрасна  у  своїй  гордині.
Моє  кохання  втратило  жагу  –  
Самі  по  собі  ми  тепер  віднині.
Небесний  погляд  голубих  очей  –  
Чому  мене  він  вже  не  зігріває?
В  них  тільки  холод  зоряних  ночей  –  
В  розчаруванні  серце  завмирає.
До  мене  вже  не  з’явишся  у  сні  –  
З  Тобою  я  прощаюся  незримо.
Ти  зверхньо  посміхаєшся  мені  –  
А  я  свій  смуток  загортаю  в  риму.
Холодною  байдужістю  розбила
Ти  келих  ледве  теплого  кохання.
Безжально  по  снігу  його  розлила  –  
Загинули  останні  сподівання.
На  заході  побачив  я  зорю  –  
Маяк  надії  в  лабіринтах  долі.
З  натхненням  я  поезію  творю,
І  серце  вже  не  відчуває  болю.
Душа  нестримно  лине  в  майбуття,
Де  щастя  у  взаємності  чекає.
Там  в  унісон  звучать  серцебиття,
Коли  мелодія  кохання  залунає…

©    S.Nemo
15.02.2017  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2017

Коли розставлені акценти

[i](Відкладений  експромт)[/i]

Коли  розставлені  акценти,
То  не  шукаєш  вже  нічого.
Не  зачіпають  сентименти
В  полоні  забуття  нічного.
Щоб  біль  розлуки  втамувати,
Заб’ється  серце  повільніше.
Хорошого  було  багато,
Але  попереду  ще  більше.
І  вже  неактуальна  втрата,
Що  попелом  розвіє  вітер.
Почали  сльози  висихати  –  
Вдалося  кризу  пережити.
Зникає  розпач  із  сльозами,
Що  для  душі  анестезія
А  епілог  цієї  драми  –  
Всепереможна  амнезія.
Застигла  пам'ять  в  забутті,
Кохання  стерлися  моменти.
Таке  буває  у  житті,
Коли  розставлені  акценти...

©    S.Nemo
13.02.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2017

Таємниця зустрічі

[i](За  мотивами  сторінки  ВКонтакте  однієї  юної  художниці)[/i]

Зустріти  кожен  прагне  рідну  душу,
Відчути  ритм  швидкий  серцебиття.
Як  погляд  щирий  спокій  твій  порушить,
Безповоротно  зміниться  життя.
Назавжди  пам’ять  закарбує  звуки,
Що  стануть  нотами  мелодії  любові.
Здаватиметься  вічністю  розлука,
Коли  засяють  зорі  вечорові.
Та  ми  життя  своє  малюємо  самі
І  відчуттів  палітру  підбираємо.
Немов  промінчик  світла  у  пітьмі
Нової  зустрічі  з  надією  чекаємо.
Про  неї  скаже  нам  передчуття,
Що  виникне  у  метушні  ранковій.
І  рідних  душ  відбудеться  злиття
У  точці  незбагненно-випадковій.
Не  поспішай  порушити  мовчання,
Коли  слова  із  губ  злетіти  хочуть.
Щоби  почути  подихи  кохання,
Поглянь  уважно  ти  спочатку  в  очі.
Своє  послухай  серце  і  відчуєш:  
Кохання  освіжає  наче  фреш.
Коли  ти  дихаєш  –  всього  лише  існуєш,
А  от  коли  кохаєш  –  ти  живеш…

09.02.2017  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2017

Самотня жінка

[i](Експромт-коментар  на  поезію
"Жінка  у  вікні"  (автор:  ГАЛИНА  КОРИЗМА)[/i]

Самотня  жінка  у  вечірньому  вікні...
Вона  як  символ  вічного  кохання.
Рахує  доля  час,  спливають  дні,
Лише  в  очах  -  на  зустріч  сподівання.
У  погляді  її  горить  вогонь
Із  спогадів,  всміхаються  уста.
Згадалося  тепло  його  долонь,
І  голосу  мелодія  проста.
Як  ніжно  обіймав  її  за  плечі,
І  як  серця  забились  в  унісон...
Самотня  жінка  погасила  вечір,
З  надією  поринувши  у  сон...

©    S.Nemo
06.02.2017  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2017

Троянда і ромашка (LS)

[i](Прекрасні  подихи  закоханої  душі)[/i]

Для  мене  ви  –  троянда  і  ромашка,
Що  розцвіли  у  батьківськім  саду.
Як  вибрати  мені  між  вами  важко,  
До  вас  ніяк  я  стежку  не  знайду.
Одна  була,  як  кофеїн  (наркотик)  –  
В  очах  її  блистять  зернинки  кави.
Немов  проміння  сонячного  дотик
Зачарувала  усмішка  ласкава.
І,  як  ромашка,  скромна  і  привітна,
Розкрила  сонечку  повіки-пелюстки.
Душа  її,  як  квітка  ця  тендітна,
Для  мене  стала  рідна  на  віки.
А  інша,  як  троянда,  з  колючками,
Якими  береже  красу  свою.
Мене  вколола  голками-словами,
І  душу  розтривожила  мою.
Вона  собою  в  зорях  милувалась,
Їй  в  очі  заглядали  небеса.
Моя  любов  об  кригу  розбивалась,
В  якій  її  ховалася  краса.
Я  відкидаю  сумніви  й  тривоги,
Та  зберігаю  віру  і  надію.
Своє  кохання  довіряю  Богу  –  
Лиш  Він  мою  здійснити  може  мрію.
Душа  вже  вкотре  лине  в  дивний  сад
І  серце  б’ється,  як  в  долонях  пташка.
Вдихаю  квітів  ніжний  аромат  -  
Для  мене  ви  –  троянда  і  ромашка…

©  S.Nemo
04-05.02.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2017

Тобою я замилувався знову (LS)

[i](Прекрасні  подихи  закоханої  душі)[/i]

Тобою  я  замилувався  знову,
Коли  побачив  фото  в  мережі.
Душа  не  прийняла  Твою  відмову,
Розчарування  зникли  міражі.
Нова  сторінка  і  нові  надії,
Зимовий  вечір  загортає  в  тишу.
Твій  образ  милий  сумніви  розвіяв,
Його  назавжди  в  серці  я  залишу.
Як  сонце  сяє  усмішка  ласкава,
І  зігріває  в  лабіринтах  ночі.
Вона  така  звабливо-солодкава,
Я  у  полон  здаюся  їй  охоче.
Небес  блакить  дарують  оченята,
Вони  горять  неначе  зорі  ясні.
Душа  моя  їх  поглядом  пройнята,
Її  римую  подихи  прекрасні.
Пробач  мені,  що  досі  Ти  сама,
Що  не  знайшов  до  Тебе  я  дорогу.
Що  замела  їх  сумнівів  зима,
Що  зустріч  я  не  заслужив  у  Бога.
Але  побачив  знак  я  на  світлині  –  
В  ці  дні  морозні  розпустились  квіти.
Кохання  відродилося  й  від  нині
Його  вогонь  завжди  буде  горіти.
Любові  не  існує  без  надії,
Що  на  зорю  так  схожа  світанкову.
Душа  моя  в  пітьмі  нічній  радіє  –  
Тобою  я  замилувався  знову…

©  S.Nemo
29-30.01.2017  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2017

Парадокс страдания

[i](Поэтическая  оценка  репоста  ВКонтакте)
[/i]
Со  временем  ты  устаёшь  тянуться  к  людям,
Шаги  которых  не  идут  к  тебе  на  встречу.
Усталость  эта  им  уроком  будет  –  
Грусть  одиночества  подарит  зимний  вечер.
Тоска  и  боль  –  последствия  гордыни,
Воздвигшей  безразличия  стену.
Бездушен  –  наказанию  повинен,
За  то,  что  оборвал  души  струну.
Те,  кто  любовь  твою  не  замечают,  
Со  временем  утратят  и  внимание.
Оценят  только  если  потеряют,
Печаль  утраты  –  парадокс  страдания.
В  страдании  рождаеться  терпение,
Которым  лечит  душу  доктор-время.
Очистят  душу  слёзы  сожаленья  –  
Надежды  лучик  тьмы  рассеет  бремя.
Любовь  заполнит  сердца  пустоту,
Когда  души  коснётся  покаяние.
Другой  души  увидев  красоту
Она  познает  парадокс  страдания…

©    S.Nemo
20.01.2017  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713462
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.01.2017

Вір в свій політ

(Присвячується  всім  самотнім  душам  і  серцям)

Вір  в  свій  політ  –  життя  триває  
І  небо  не  закінчиться  ніколи.
І  щастя  десь  попереду  чекає  –  
Впусти  любов  у  серце  охололе!
Запам’ятай  –  прийде  на  все  свій  час!
Ти  рідну  душу  стрінеш  неодмінно!
Господь  в  любові  поєднає  вас  –  
Надію  й  віру  зберігай  сумлінно.
І  не  плекай  ілюзій  віртуальних,
Красиві  селфі  –  трунок  для  душі,
Гра  показова  масок  карнавальних,
П’янкий  дурман  гіркої  анаші.
Зігріє  погляд  лиш  живих  очей  –  
Короткий,  скромний,  лагідний  і  тихий.
Бальзамом  ніжності  по  тілу  потече,
Розбудить  душу  ароматом  втіхи.
Тоді  взаємністю  у  серці  відізветься,
В  очах  засяє  вогником  уваги.
І  щирим  поглядом  довіри  усміхнеться,
З  відвертим  відблиском  глибокої  поваги.
А  потім  душі,  що  зустрілись,  Богу
Молитви  вдячності  з  любов’ю  піднесуть.
В  теплі  сердець  розтане  лід  тривоги  –  
В  коханні  й  щасті  вік  свій  проживуть…

©    S.Nemo
22.12.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2016

Ілюзія демократії

[i](Роздуми  про  демократію  через  призму  історії)
[/i]
Народовладдя  –  то  найкраща  для  держави
Серед  відомих  людству  форм  правління.
Для  твердження  такого  є  підстави  –  
З  глибин  віків  росте  його  коріння.
Патент  належить  жителям  Еллади  –  
Народовладдя  в  греків  -  демократія.
Народу  вибір  шлях  давав  до  влади,
Втрачала  силу  родова  аристократія.
Але  і  в  греків  теж  були  тирани,
Коли  їм  владу  довіряв  народ.
Довіра  популістам  –  це  кайдани,
Розплата  за  обмеження  свобод.
За  все  доводитися  платити  у  житті  –  
У  мишоловці  тільки  сир  безплатний.
Міста-держави  зникли  в  небутті,
Програвши  долі  поєдинок  ратний.
Рабами  стали  грецькі  громадяни
Республіки  -  народу  Риму  слави.
Патриції  й  плебеї  –  городяни  –  
Гуртом  вели  у  вічнім  місті  справи.
Та  вкотре  повторилися  історія  –  
Плебеї  «Хліба  і  видовищ!»  захотіли.
Імперією  стала  територія
Республіки,  що  у  крові  втопили.
Тирани-імператори  обманом
І  страхом  владу  всю  узурпували.
А  варвари-сусіди  всім  майданом
Вождів  демократично  обирали.
«Історія  –  учителька  життя»  –
Відомий  світу  римський  афоризм.
Та  неуки  не  варті  співчуття,
Якщо  їх  одурманив  нарцисизм.
Народів  переселення  великого
Імперію  поглинула  дифузія.
Народовладдю  непорочно-дикому
Скорилась  демократії  ілюзія…

©  S.Nemo
18.12.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707274
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 18.12.2016

Дарує небо спокою блакить

[i](В  ім’я  і  славу  нашого  небесного  Отця)
[/i]
Дарує  небо  спокою  блакить,
Що  в  сонячнім  промінні  дивно  сяє.
Цінуй  життя  цю  неповторну  мить,
Не  завжди  ясно  у  житті  буває.
Мінлива,  як  саме  життя,  погода,
Вкривають  небо  хмари  грозові.
Так  Господом  задумана  природа  –  
Чергуються  дні  ясні  й  дощові.
Усе  поперемінно  чорно-біле,
Минає  смуток    і  душа  радіє.
З  дерев  злітає  листя  пожовтіле  –  
Весною  молоде  зазеленіє.
Буває  нерозділеним  кохання,
Коли  зустріне  серце  мовчазне.
Яким  би  не  було  розчарування,
Усе  минає  –  це  також  мине…
Лише  любов  від  Бога  назавжди,
Що  вірою  в  серцях  людських  горить.
Коли  тривожно  –  погляд  підведи  –  
Дарує  небо  спокою  блакить…

©    S.Nemo
11.11.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705997
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.12.2016

А зорі також гаснуть (P. S. )

[i](Мінорні  акорди  нерозділеного  кохання)[/i]

В  нічному  небі  зоряні  гірлянди
На  небосхилі  сяють  мерехтливо.
Сузір’я  їх  цвітуть,  немов  троянди,
І  погляди  притягують  звабливо.
Я  вибрав  серцем  зірочку  собі,
У  серці  вогник  запалив  кохання.
Дивився  ніжно  в  очі  голубі  –  
Плекав  надії  щирі  сподівання.

А  зорі  також  гаснуть,
Коли  тепло  втрачають.
Як  подихи  прекрасні
Душі  не  помічають.
Взаємністю  кохання
Лиш  можна  зберегти.
Не  всі  випробування
Спроможні  це  пройти.

До  мене  Ти  з’являлася  у  сні,
В  своїй  красі  купалася  незримо.
Лиш  зверхньо  посміхалася  мені,
Коли  натхнення  загортав  я  в  риму.
Холодною  байдужістю  своєю
Нестримно  віддаляла  наші  долі.
Яскраво  пролетіла  над  землею  –  
В  моєму  серці  згасла    мимоволі...

А  зорі  також  гаснуть,
Коли  тепло  втрачають.
Як  подихи  прекрасні
Душі  не  помічають.
Взаємністю  кохання
Лиш  можна  зберегти.
Не  всі  випробування
Спроможні  це  пройти.

Як  зірка  падала,  то  загадав  бажання
(Лише  у  добрі  вірю  я  прикмети)  –  
Зустріти  хочу  на  Землі  кохання,
Хай  зорі  в  небі  зваблюють  планети.
А  може  зірочка  не  згасла  у  пітьмі,
На  землю  сіла  десь  неподалік.
І  зустріч  Бог  приготував  мені  –  
Шляхи  Його  незвідані  повік.

А  зорі  також  гаснуть,
Коли  тепло  втрачають.
Як  подихи  прекрасні
Душі  не  помічають.
Взаємністю  кохання
Лиш  можна  зберегти.
Не  всі  випробування
Спроможні  це  пройти.

©    S.Nemo
11.11.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2016

Мені Ти натякнула однозначно

Мені  Ти  натякнула  однозначно,
Себе  на  цій  картинці  я  впізнав.
Пробач,  що  закохався  необачно
І  рік  Тобі  спокою  не  давав.
Тобі  я  щиро  дякую  за  «чесність»,
Яку  Ти  розмістила  на  сторінці.
Своїх  надій  відчув  я  недоречність  –  
Терпіння  чаша  повна  вже  по  вінця…
«До  тебе  як  не  тягнеться  людина,
То  ти  залиш  у  спокої  її…»  -  
Мого  кохання  пісня  лебедина,
Слова  правдиві  і  гіркі  Твої…
Розділені  стіною  недовіри
Тіла  і  душі  наші  між  собою.
Та  (слава  Богу!)  ми  не  лицеміри
Стосунки  наші  підміняти  грою…
У  нас  з  Тобою  різні  покоління,
І  погляди  у  нас,  напевно,  різні.
Звільнивши  від  ілюзії  сумління
Душа  радіє  в  цій  годині  пізній.
Тобі  я  вдячний  за  «дорослу  думку»  -  
«Не  правильним,  а  справжнім  треба  бути…»
Ти,  певно,  Бога  втілила  задумку
Мене  в  реальність  знову  повернути.
Спасибі,  що  ілюзії  розбила  –  
Від  щирої  відвертості  аж  лячно!
Молитва  й  піст  душі  дарують  крила…
Мені  Ти  натякнула  однозначно…

©    S.Nemo
07-08.12.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2016

Сніжинка

А  Ти  така  холодна,  як  вона  –  
З  казок  дитячих  сніжна  королева.
Немов  сніжинка  біло-голуба
В  нічному  сяйві  ніжно-кришталева.
Мороз  торкнувся  інеєм  волосся…
Чи  може  то  тіней  вечірніх  гра?
І  це  усе  мені  лише  здалося  –  
Пітьми  ілюзія  в  слабкому  світлі  бра…
Чи  передати  Ти  мені  хотіла
Душі  своєї  відчайдушний  стан,
Коли  тепла  не  відчуває  тіло
І  в  голову  б’є  сумнівів  фонтан?
Напевне  їх  Тобі  навіяла  зима,
Холодну  шаль  накинувши  на  плечі.
І  Ти  сидиш  задумливо  сама
У  цій  сумній  вечірній  порожнечі…
Дозволь  з  Тобою  розділити  смуток,
Тоді  його  удвічі  менше  стане.
Твоїх  очей  блакитних  незабудок
Любов  торкнеться  –  смутку  лід  розтане.
Вогнем  надії  в  цей  морозний  вечір
Для  Тебе  в  небі  хай  засяють  зорі.
Кохання  не  боїться  холоднечі  –  
Теплом  зігріє  в  дні  зими  суворі.
В  пості  й  молитві  хай  зміцніє  віра,
Любов  душі  Твоїй  дарує  крила.
До  мене  в  Тебе  з’явиться  довіра  –  
У  ній  кохання  нездоланна  сила…

©    S.Nemo
02-03.12.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2016

А Ти така зворушливо мрійлива

А  Ти  така  зворушливо  мрійлива
Сидиш  собі  в  кімнаті  на  дивані.
Мені  у  вічі  дивишся  звабливо  –  
Немов  зізнатись  хочеш  у  коханні…
Чи  може  то  здається  так  мені?
Одразу  сумнів  відкидає  серце!
Душі  даруєш  крила  чарівні,
Натхнення  поетичного  джерельце.
І  знову  вдало  підібрала  фразу,  
В  «Контактах»  розмістила  на  «стіні».
Її  відмітив  «лайком»  я  одразу  –  
Мов  вітром  здуло  сумніви  сумні.
Мого  таланту  в  ній  розкрита  суть:  
«Влюбитись  в  душу  не  торкнувшись  тіла»
Натхнення  крила  риму  вже  несуть  –  
Нова  поезія  до  Тебе  полетіла…
А  за  вікном  нова  доба  настала,
Заснула  Ти,  напевне,  вже  давно.
Хмаринками  ніч  зорі  повкривала,
Мені  ж  не  спиться,  мила,  все  одно.
Все  темрява  поглинула  довкола,
Лиш  ноутбука  світиться  екран.
В  кімнаті  пічка  трішки  охолола,
Сну  огорнув  усіх  п'янкий  туман.
І  ніч  мені  шепоче  про  кохання,
Що  в  риму  загортаю  я  дбайливо.
На  зустріч  зберігаю  сподівання…
А  Ти  така  зворушливо  мрійлива…

©    S.Nemo
20-21.11.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2016

Стосунки жодна відстань не зруйнує

Стосунки  жодна  відстань  не  зруйнує,
Якщо  палає  у  серцях  кохання.
Вже  вкотре  несподівано  даруєш
Мені  Ти  на  взаємність  сподівання.
Тебе  давно  не  бачив  я  реально
(У  сні  до  мене  двічі  завітала),
В  онлайні  зустрічаю  віртуально  –  
Натхнення  знову  Ти  презентувала..
Воно  в  картинці  й  фразі  на  «стіні»
Що  відстані  стосунки  не  руйнують.
Як  без  коханих  проминають  дні,
Вони  серця  неначе  сталь  гартують.
Кохання  зберігається  в  терпінні  –  
Надія  душу  трепетно  і  дбайливо
До  себе  пригортає  у  світінні
Сльозинки,  що  скотилася  зрадливо...
Ледь  не  забув  про  фото  на  стіні  –  
Між  подругами  Ти  до  щему  мила.
Малеча  посміхнулася  мені,
А  поруч  з  нею  Ти  така  щаслива…
Останнє  селфі  трохи  засмутило  –  
На  ньому  Ти  серйозна  і  сумна.
Сіреньке  плаття,  голову  покрила
Від  нього  каптуром  –  у  смутку  чарівна.
Навіщо  образ  цей  створила    загадковий  –  
Невже  сказати  щось  хотіла  ти  мені?
Тепла  ілюзія…  Твій  погляд  волошковий…
І  очі-зорі  мерехтять  такі  сумні…

©    S.Nemo
14.11.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2016

Мрії

[i](В    ім’я    і    славу    нашого    небесного    Отця)[/i]

Бажають  люди  здійснення  всіх  мрій,
Що  кожен  з  нас  леліє  і  плекає.
Та  істину  одну  ти  зрозумій  –  
Що  нам  потрібно,  Бог  один  лиш  знає.
Дає  надію  Він  тому,  хто  мріє,
Здійснити  може  лиш  для  того  чудо,
Хто  щирий  у  своїй  глибокій  вірі
І  душу  від  гріха  очистив  бруду.
Ніколи  не  залишить  у  біді
Людину,  що  довірилась  Йому.
Дарує  благодать  в  святій  воді,  
Він  –  світло,  що  розсіює  пітьму.
І  тільки  Бог  дасть  істинну  любов,
Яка  ніколи  не  шукає  свого.
За  душі  наші  проливалась  кров
Христа  розп’ятого  в  ім’я  спасіння  Твого.
Несе  хай  кожен  з  гідністю  свій  хрест,
Вогонь  любові  у  душі  палає.
Дорогу  вкаже  нам  Господній  перст  
Туди,  де  вічне  нас  життя  чекає…

©    S.Nemo
08.11.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699416
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2016

Лікуйте душі!

[i]Експромт-коментар  на  поезію
"Заздрість  це  чари"  (автор:  Ilona  Siniova)[/i]

Чому  так  часто  судимо  людей,
Собі  ж  у  душу  рідко  заглядаєм?
То  чорна  заздрість  рветься  із  грудей,
Злим  подихом  уста  ми  оскверняєм.
Хворобу  цю  не  просто  подолати  -  
Відкинути  потрібно  гріх  гордині,
Який  зневагу  здатний  викликати  -  
Так  діє  вірус  осуду  в  людині.
Його  здолати  здатна  лиш  любов  -  
Ось  панацея  від  зловісної  спокуси.
Хто  в  собі  цю  хворобу  поборов  -  
Тим  не  страшні  ненависті  укуси.
Імунітет  потрібно  формувати
В  надії  і  глибокій  вірі  в  Бога.
Добром  на  зло  завжди  відповідати  -  
Така  Отця  Небесного  вимога.
Немов  на  сонці  роси  світанкові,
Гріхи  й  спокуси  в  невідомість  кануть.
Лікуйте  душі  в  вірі  і  любові  -  
І  чари  зла  в  теплі  сердець  розтануть...

©    S.Nemo
07.11.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699228
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.11.2016

Тендітність ніжністю у душу заглядає

Тендітність  ніжністю  у  душу  заглядає,
Твій  прагну  обійняти  стан  дівочий.
Волосся  наче  шовк  на  сонці  сяє  –  
Мої  засліплює  Твоя  чарівність  очі.
Спасибі,  що  це  фото  повернула  –  
Замилувався  ним,    як  в  перший  раз.
Чи  серця  Ти  мого  сигнал  відчула  –  
Така  природня,  щира,  без  прикрас.
Там  на  світлині    жовтень  розпочався,
Тут  за  вікном  мій  рідний  листопад.
Я  в  Тебе  в  падолисті  закохався  
В  вечірнім  світлі  зоряних  лампад.
«Чи  Ти  поет?»  -  так  мило  запитала  -  
«Як  гарно  підбираєш  Ти  слова!»
Ти  мій  талант  тоді  вже  відчувала    
І  в  здогадках  своїх  була  права.
В  листах  до  Тебе  розцвітав  талант
Душі  натхнення  загортати  в  риму.
Засяяв  він  неначе  діамант…
Пригадуєш  ту  незабутню  зиму?
Бажав  Тобі  я  затишку  й  тепла,
Що  у  мороз  зимовий  зігріває.
Любов  Тебе  щоб  гріла,  не  пекла,
Коли  серденько  щиро  покохає…
Сніг  недовіри  замітав  дорогу,
Та  я  надію  й  віру  не  втрачав.
За  нас  щодня  молився  щиро  Богу,
До  Твого  серця  стежку  промітав…
Римую  й  досі  я  Тобі  листи,
В  натхненні  серце  пристрасно  кохає.
У  очі  дивишся  мої  з  світлини  Ти  –  
Тендітність  ніжністю  у  душу  заглядає…

©  S.Nemo
04.11.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2016

А Ти така засмучена й гаряча

А  Ти  така  засмучена  й  гаряча  –  
Теплом  печалі  сяє  образ  Твій.  
В  очах  Твоїх  нарешті  я  побачив
Жіночу  мудрість  у  красі  своїй.
Здається,  Ти  у  душу  заглядаєш,
Твій  погляд  відчуваю  на  собі.
Невже  мене  Ти  все  таки  кохаєш  –  
Неначе  плачуть  очі  голубі…
А  може  то  лише  така  примара,  
Ілюзія  палка  мого  кохання?
До  мого  смутку  ідеальна  пара,
Яку  з’єднали  віра  й  сподівання?
Що  б  не  було  –  прийми  мою  подяку,
За  те,  що  щирість  в  смуток  загорнула.
Побачив  душу  я  Твою  крізь  мряку  –  
Гарячим  поглядом  в  мою  Ти  зазирнула.
Ти  з  темряви  неначе  виринаєш,
Немов  питаєш:  «»Де  Ти,  милий  мій?»
Здається,  що  давно  мене  чекаєш  –  
Скувала  втома  ніжний  образ  Твій.
Та  втішаться  засмучені,  я  знаю,
Кохання  наше  радість  принесе.
На  Господа  надію  в  серці  маю  –  
Любов  і  віра  подолають  все…

©  S.Nemo
02.11.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2016

Кто любит розу, тот полюбит и шипы

«Кто  любит  розу,  тот  полюбит  и  шипы»  –
Меня  Ты  этой  фразой  вдохновила.
Я  не  сверну  с  намеченной  тропы,
И  пусть  погода  за  окном  дождлива…
Твои  шипы  почувствовал  я  сразу  –  
«Здоров  ли  ты?»  -  спросила  Ты  меня.
Но  лишь  чуть-чуть  кольнула  эта  фраза
Твоих  эмоций  на  исходе  дня.
Укол  тот  лишь  от  грусти  стал  прививкой,
Мою  любовь  Ты  не  остановила.
Его  я  встретил  с  радостной  улыбкой  –  
Ты  искренне  со  мной  заговорила…
Готов  терпеть  я  все  Твои  уколы  –  
Их  рад  я  буду  в  шутку  обернуть.
Бывают  в  жизни  разные  проколы  –  
Из  них  лишь  опыт  важно  почерпнуть.
Пусть  я  порой  иллюзии  питаю,
Но  все,  поверь,  готов  Тебе  простить.
Я  нашей  встречи  с  верой  ожидаю  –  
Господь  лишь  может  нас  соединить.
С  надеждой  в  сердце  берегу  любовь,
В  мечтах  Тебя  я  нежно  обнимаю.
И  пусть  шипы  изранят  руки  в  кровь  –  
Я  веру  в  наше  счастье  не  теряю…

©  S.Nemo
31.10.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697869
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.10.2016

Любов… Тут можна і без слів…

[i](В    ім’я    і    славу    нашого    небесного    Отця)
[/i]
Любов…  Тут  можна  і  без  слів…
Достатньо  тільки  погляду-зітхання,
Щоби  теплом  він  душу  обігрів  –  
Тоді  відчуєш  подих  Ти  кохання…
Але  коли  вас  відстань  розділяє,
Тоді  писати  прийнято  листа.
Своє  кохання  в  риму  загортає
Не  кожен  –  то  задача  непроста.
Приходить  не  до  кожного  натхнення,
Не  кожному  Господь  його  дає.
Душі  своєї  щире  одкровення
Лиш  обдарований  красиво  подає.
Той  Божий  дар  потрібно  цінувати,
В  душі  натхнення  пильно  берегти.
Як  діаманти  рими  шліфувати,
Подяку  Богу  щиро  принести…
Відомо  всім  –  «Спочатку  було  слово…»
Потім  Господь  за  словом  тим  творив.
В  поезії  слова  звучать  чудово  –  
Любові  чудо  Бог  благословив.
В  творінні  слів  поезія  з’являється,
Талантом  даним  Ним  горить  душа.
Любов  Його  у  риму  загортається
Натхненням  таїнства  народження  вірша…

©  S.Nemo
28.10.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697273
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.10.2016

Блакитне, мила, так Тобі пасує

Блакитне,  мила,  так  Тобі  пасує  –  
Ти  на  світлині  ніжно-чарівна.
І  знову  в  скронях  кров  моїх  пульсує  –  
Хмелію  від  кохання  без  вина.
Хоч  в  ньому  Ти  холодна,  як  сніжинка,
В  моєму  серці  вистачить  тепла.
Незчуєшся,  а  по  щоці  сльозинка
Мого    кохання  щемно  потекла.
В  Твоїх  очах  блакить  небес  холодна,
Та  в  них  зіниці  зорями  горять.
Мене  не  спинить  перешкода  жодна  –  
Вони  немов  росинки  мерехтять.
Вже  звично  знову  з  кимось  Ти  в  онлайні,
То  з’явишся,  то  зникнеш  десь  на  час.
Для  мене  ж  ці  хвилини  надзвичайні  –  
Твій  подих  відчуваю  кожен  раз.
На  підборідді  бачу  милу  ямочку  –  
Так  хочеться  до  неї  доторкнутись…
Молюся  Богу,  щоб  цю  ясну  панночку
Колись  зустрів  і  зміг  їй  посміхнутись.
Лід  у  Твоєму  серці  вмить  розтане  –  
Воно  заб’ється  швидко,  як  моє.
Реальністю  кохання  наше  стане  –  
Господь  сім’ю  щасливу  заснує…

©  S.Nemo
27.10.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2016

Де є любов, там тепла і погода

Мій  час  у  мріях  зупинився  –  
Ти  розбуди  його,  кохана!
Я  від  очікувань  втомився,
А  Ти  така  холодна  і  жадана...
А  серцю  просто  хочеться  тепла,
Хоч  трішечки  взаємності  Твоєї.
Як  би  на  мить  відчути  Ти  змогла
Прекрасні  подихи  душі  моєї…
А  за  вікном  вже  осінь  владарює,
Дощ  дріботить,  знущається  негода.
Собі  на  зло  нехай  вона  почує  –  
Де  є  любов,  там  тепла  і  погода!
Нехай  намочить  дощ  моє  волосся,
Вода  обличчя  вниз  буде  стікати.
Я  не  боюсь  –  нехай  лютує  осінь,
В  коханні  легко  труднощі  долати!
Життя  холодним  нам  лише  здається,
Немає  холоду  –  відсутність  то  тепла.
Від  серця  серцю  це  тепло  передається  –  
Щоби  душа  в  любові  розцвіла.
Чекаю  я  найменшої  нагоди,
Щоб  душі  наші  зустріч  поєднала.
Нема  в  житті  холодної  погоди,
Якщо  людина  дійсно  покохала…

©  S.Nemo
22.10.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2016

Мене, кохана, знову надихаєш

Мене,  кохана,  знову  надихаєш  –  
Минає  втома  трудового  дня.
Вже  вкотре  Ти  в  онлайні  «зустрічаєш»  –  
Від  хвилювання  в  римах  метушня.
Я  «лайкнув»  двічі  –  підморгнув  Тобі.
Ти  «заховалася»  –    мені  знайома  «гра».
Лиш  на  сторінці  очі  голубі  –  
Моя  романтика  в  інтимнім  світлі  бра.
З’явилась  знову  (певно  відлучалась)  –    
Засяяв  погляд  –  світиться  душа.
Чомусь  у  серці  кров  розхвилювалась…
Щось  затягнулось  створення  вірша…
Я  в  Господа  натхнення  попросив  –  
Він  допоможе  підбрати  рими.
Надію  в  серці  знову  поселив  –  
Ми  всі  свого  кохання  пілігрими.
Є  в  кожного  із  нас  «святі»  місця,
В  «паломництво»  частенько  вирушаємо.
Знаходять  радість  стомлені  серця,
Коли  хоч  слід  коханих  помічаємо.
Чи  буде  це  сторінка  в  мережі,
Чи  міце  де  зустрілися  реально.
Вони  немов  на  сонці  вітражі  –  
Кохання  храм  прикрасять  ідеально…
Ти  знову  «посміхнулася»  мені  –  
На  вітражі-світлині  сонцем  сяєш
Хвилини  ці  щемливо  чарівні  –  
Мене,  кохана,  знову  надихаєш…

©  S.Nemo
21.10.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2016

Моя душа до Тебе знову лине

Моя  душа  до  Тебе  знову  лине,
Твою  сторінку  вкотре  відкриваю.
Ніяк  мене  надія  не  покине,
Що  я  не  марно  стільки  вже  чекаю.
І  знову  ми  «зустрілися»  в  онлайні,
Як  шкода,  що  не  можу  написати…
З  Тобою  ці  хвилини  надзвичайні  –  
Заради  цього  варто  лиш  кохати.
Так  ніжно  посміхаюься  вуста,
Блакитні  очі  наче  зорі  сяють.
Пишу  Тобі  поезію-листа  –  
Від  хвилювання  рими  «зависають»…
То  Ти  виходила  на  час  із  мережі,
Тому  мене  покинуло  натхнення.
У  відчаю  я  був  вже  на  межі  –  
Таке  от  відчайдушне  одкровення…
Ти  повернулася  і  знову  надихнула  –  
Одразу  думка  відшукала  риму.
Можливо  підсвідомо  Ти  відчула
І  допомогу  подала  мені  незриму.
Між  нами,  вірю  я,  зв’язок  існує  –  
Взаємно  линуть  імпульси  кохання.
Як  тільки  серце  цей  сигнал  відчує  –  
Вмить  огортає  душу  хвилювання.
Не  сподівався  цей  секрет  розкрити  –  
Напевно  милість  то  була  Господня.
За  нас  Його  продовжую  молити  –  
Стає  між  нами  меншою  безодня…

©  S.Nemo
19.10.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2016

Зникає втома, коли Ти в онлайні

Зникає  втома,  коли  Ти  в  онлайні,
Хоч  працював  сьогодні  без  обіду.
Бальзам  на  душу  мрії  віртуальні,
Інтуїтивно  йду  по  Твому  сліду.
Як  в  мережі  Ти  –  часто  відчуваю,
Відкрити  тягнеться  рука  Твою  сторінку.
Можливо  якось  дивно  я  кохаю,
Немов  впіймати  намагаюся  сніжинку…
Хоча  далеко  Ти  не  ідеальна,
Запав  мені  у  душу  образ  Твій.
На  перший  погляд  –  дівчина  звичайна,
Та  стала  Ти  об’єктом  моїх  мрій.
Хоч  доступ  Ти  мені  заблокувала,
На  зустріч  нашу  бережу  надію.
Довіри,  мила,  Ти  не  відчувала,
Тепер  я  це  чудово  розумію.
Пробач,  що  не  готовий  був  тоді
Себе  розкрити  –  осуду  боявся.
Я  почувався  ніби  у  суді  –  
На  допит  Твій  такий  не  сподівався.
Я  вірю  –  ми  зустрінемось  з  Тобою,
Коли  на  це  буде  Господня  воля.
Для  мене  стала  рідною,  близькою,
Нам  неодмінно  посміхнеться  доля…

©  S.Nemo
17.10.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2016

Нема нічого вищого на світі

[i]«Нема  нічого  вищого  на  світі,
як  мудра  єдність  неподібних  душ»
(Дмитро  Павличко)
[/i]
Нема  нічого  вищого  на  світі,
Коли  любов  два  серця  поєднає.
Коханих  очі,  як    волошки  в  житі  –  
Їх  погляд  ніжний  душу  зігріває.
А  хтось  у  них  морські  побачить  хвилі,
Як  дві  зорі  в  нічному  небі  сяють.
Губ  пелюстки  такі  до  щему  милі,
А  з  них  слова-метелики  злітають…

Нема  нічого  вищого  на  світі,
Як  щирість  безкорисного  кохання.
Рук  дотики  і  неповторні  миті
Цілунків  перших,  смуток  розставання.
А  ще  прекрасні  подихи  душі,
Які  натхненно  в  риму  загортають.
Коли  рядки  складаються  в  вірші,
А  адресати  з  трепетом  читають…

Нема  нічого  вищого  на  світі,
Як  дві  душі,  що  у  одну  злилися.
Немов  дві  квітки  у  однім  суцвітті,
Їх  долі  дивно  так  переплелися.
По  волі  Божій  разом  їм  цвісти
І  видихати  аромат  любові.
Надії  й  віри  зводити  мости,
Дивитись  ніжно  в  очі  волошкові…

©  S.Nemo
16.10.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2016

Пробач, кохана, що так довго я мовчав

Пробач,  кохана,  що  так  довго  я  мовчав…
Рожевий  колір  так  Тобі  пасує!
Тебе  в  онлайні  я  давно  не  зустрічав  –  
Радіє  серце,  в  скронях  кров  пульсує!
Пробач  мені  цю  паузу,  благаю!
Мовчав  пів  осені,  блукав  у  забутті…
На  відповідь  Твою  я  не  чекаю  –  
Достатньо,  що  в  моєму  Ти  житті…
На  зустріч  нашу  бережу  надію  –  
За  нас  молюся  Господу  я  щиро.
Лиш  Він  мою  здійснити  може  мрію  –  
Душі  цілюще  чудотворне  миро…
Минула  північ  –  Ти  ж  усе  в  онлайні.
Твій  подих  я,  здається,  відчуваю…
Хвилини  ці  з  Тобою  надзвичайні  –  
В  туман  кохання  радо  поринаю...
Милуюся  світлиною  Твоєю  –  
Небес  блакить  в  очах  Твоїх  чарує.
Давно  для  мене  стала  Ти  зорею,
Яка  красу  свою  в  ночі  дарує…
Світлину  Ти  зробила  на  Покрову,
Як  Богородицю  народ  наш  величав.
За  зустріч  цю  їй  вдячний  вечорову!
Пробач,  кохана,  що  так  довго  я  мовчав…

©  S.Nemo
15-16.10.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2016

Примарилось

Останній  подих  літа
Нагадує  про  мрію.
Душа  не  обігріта
Ще  береже  надію…
Так  тихо  на  подвір’ї…
Мов  вимерло  село…
Чекає  надвечір’я,
Щоб  сонечко  зайшло…
Спекотно  на  асфальті…
Ховаюся  в  тіні…
Це  Ти  у  легкім  платті?
Примарилось  мені?
Дарує  погляд  милий
Мені  небес  блакить.
Ти  очі  опустила  –  
Минула  дивна  мить.
Душі  тривожна  мука  –  
Не  можу  підійти.
Примара  –  то  розлука,
Мені  її  прости…
Живе  в  душі  надія,
Щоб  віру  зберегти.
Мого  кохання  мрія…
Чи  віриш  в  неї  Ти?

©  S.Nemo
31.08.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2016

Смак кока-коли на моїх губах

Смак  кока-коли  на  моїх  губах
З  Тобою  захотілось  розділити.
Небес  блакить  побачити  в  очах,
Кохання  вогник  в  серці  розпалити.
Нові  світлини  душу  звеселили  –  
Вони  для  мене,  наче  зорі  ясні,
Які  вночі  стежинку  освітили,
Мого  життя  миттєвості  прекрасні.
Ти  скромну  усмішку  на  них  подарувала,
А  з  нею  смутку  аромат  легкий.
В  букет  троянд  його  Ти  заховала,
Та  я  відчув,  бо  він  такий  п’янкий.
В  душі  я  волю  Божу  відчуваю,
В  любові  й  вірі  бережу  надію.
Йому  молитву  щиру  посилаю
За  нас  з  Тобою  і  про  зустріч  мрію.
Не  довго  залишилося  чекати  –  
Засяє  радість  ще  в  Твоїх  очах,
Коли  удвох  будемо  відчувати
Смак  кока-коли  на  моїх  губах…

©  S.Nemo
14.08.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2016

История моей любви печальна

История  моей  любви  печальна,
Но  верю  я,  она  –  Господний  дар.
Звучит  в  душе  её  мотив  венчальный,
В  мечтах  вкушаю  губ  Твоих  нектар.
Говорят,  когда  уходит  лето  –  
Ветер  чувства  уносит  куда-то.
С  ним  Тебе  посылаю  приветы  –  
Пусть  пока  они  и  без  возврата.
На  взаимность  Твою  ожидая,
Я  любовь  сохраняю  в  терпении.
Даром  время  своё  не  теряю  –  
Вновь  рифмую  её  вдохновение.
Милой  скромностью  образ  наполнен,
Словно  ангел  глядишь  на  меня.
Одолею  сомнений  я  волны,
Взгляд  Твой  бережно  в  сердце  храня.
Мы  общались  с  Тобой  виртуально,
Но  признаюсь,  чего  уж  скрывать  –  
Пару  раз  мы  встречальсь  реально  –  
До  того,  как  Тебе  стал  писать.
Я  Тебя  с  первой  встречи  приметил  –  
Не  готов  был  к  знакомству  тогда…
Интерес  Твой  к  себе  я  заметил,
И  в  душе  сохранил  навсегда.
Год  в  июле  прошел,  как  встречались,
Ты  с  надеждой  взглянула  в  глаза  –  
С  добрым  утром…  И  молча  расстались…
А  сейчас  на  щеке  лишь  слеза…

P.S.
Может  быть  я  покой  Твой  душевный  нарушу,
Ти  прости,  видит  Бог  –  это  я  не  со  зла.
Открывать  нужно  изредка  душу  наружу,
Чтоб  она  не  сгорела  в  унынье  до  тла…

©    S.Nemo
04.08.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681875
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.08.2016

Троянди аромат п’янить в онлайні

Троянду  хочу  я  Тобі  подарувати  –  
Цю  квітку  мого  ніжного  кохання.
Лише  вона  спроможна  передати
Усі  мої  тривоги  й  сподівання.
Троянда  так  тендітна  візуально,
Роса  на  ній,  як  сльози  на  щоках.
Вона  на  Тебе  дивиться  благально  –  
Майбутнє  наше  і  в  Твоїх    руках!
Троянди  аромат  п’янить  в  онлайні,  
Немов  червоний  оксамит  вина.
Хоча  стосунки  наші  віртуальні  –  
Та  чашу  смутку  випив  я  сповна.
Троянда  ця  на  скатертині  білій,
То  символ  щирих  намірів  моїх.
Спокусі  не  піддався  і  Тобі  я  
В  коханні  вірність  все-таки  зберіг.
Троянда  усміхнулась  і  на  неї
Метелик  сів  моїх  рожевих  мрій.
Я  дочекаюся  взаємності  Твоєї  –  
Живе  надія  ще  в  душі  моїй…

©    S.Nemo
31.07.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2016

Дарують радість очі голубі

Тобі  свою  я  вдячність  надсилаю
У  цих  простих  римованих  рядках.
Свою  в  них  душу  з  трепетом  вкладаю,
Про  диво  мрію,  наче  у  казках.
З  нових  світлин  отримав  я  натхнення,
Свою  поезію  присвячую  Тобі.
Розтанув  в  серці  смуток  повсякдення  –  
Дарують  радість  очі  голубі.
Той  смуток  Ти,  напевне,  відчувала  –  
На  фото  теж  серйозна  і  сумна.
Червоне  плаття  продемонструвала  –  
У  ньому  Ти,  як  завжди,  чарівна…
А  поряд  інше  фото  розмістила,
Таке  подібне  бачив  я  колись  –  
Ти  горельєфом  щирості  розкрила
Пориви  радості,  що  в  кучері  сплелись…
Тобі  я  за  натхнення  вдячний,  мила,
І  знову  в  серці  ожила  надія.
Мою  Ти  душу  вкотре  звеселила  –  
Для  мене  кожне  фото,  то  подія.
Недовго  залишилося  чекати
На  зустріч,  про  яку  писав  Тобі.
Мені  дорогу  будуть  осявати,
Як  зорі,  Твої  очі  голубі…

©    S.Nemo
28.07.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2016

Мені натхнення місяць передав

Мені  натхнення  місяць  передав,
Що  сяяв  сріблом  у  вечірнім  небі.
Він  поміж  хмар  із  зіркою  гуляв  –  
Нас  із  Тобою  нагадав  далебі.
Та  «С»  у  відображенні  дзеркальнім,
Моє  ім’я  немов  зашифрувала.
Себе  побачив  у  положенні  фатальнім  –  
Ти  біля  мене  зіркою  сіяла.
Пливла  по  небу  долею  зі  мною  –  
Цей  знак  небес  прийняв  душею  радо.
Сон  закривав  повіки  пеленою  –  
Сховав  моєї  радості  свічадо*.
Але  його  я  в  пам’яті  зберіг  –  
Із  ним  у  серці  нічку  ночував.
Як  день  новий  переступив  поріг  –  
Своє  натхнення  в  риму  одягав.
Я  за  надію  щиро  вдячний  Богу,
Взаємності  від  Тебе  дочекаюсь.
Знайду  до  Твого  серденька  дорогу  –  
На  зустріч  нашу  все  ще  сподіваюсь…

*  Свічадо  –  дзеркало  (образно)

©    S.Nemo
10.07.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2016

Чай з меліси заспокоїв душу

[i](Вечірні  роздуми  про  сенс  життя)[/i]

Чай  з  меліси  заспокоїв  душу,
Аромат  мій  смуток  розчинив.
В  тонусі  себе  тримати  мушу  –  
Я  в  житті  ще  мало  так  зробив…
Канули  в  лету  роки  минулі  –  
Скільки  з  них  потрачено  дарма?!
Пролетіли  дні  неначе  кулі,
Зрілість  підікралась  крадькома…
Час  прийшов  давати  і  творити!
Скільки  можна  брати  й  руйнувати?
Сенс  життя  у  тому,  щоб  любити  –  
Так  лиш  можна  щастя  відшукати…
Борг  пора  свій  повернути  Богу,
За  терпіння,  милість  і  любов…
Дякую  Йому  за  допомогу  –  
Шлях  до  Нього  вірю  віднайшов…
Він  мені  надію  посилає  –  
Я  його  завітів  не  порушу!
Кожен  день  з  молитви  починаю…
Чай  з  меліси  заспокоїв  душу…

©    S.Nemo
09.07.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2016

Радость очистит, любовь озарит…

[i](Благодаря  Бога  за  вдохновение)[/i]

Радость  очистит,  любовь  озарит…
Заговор  или  молитвы  слова?
Как  бумеранг  Тебе  жизнь  возвратит
Всю  глубину  Твоего  естества.
До  сердец  достучаться  глухих
Трудно  бывает,  но  с  верой  возможно.
Родственность  душ  в  намереньях  благих
Средь  суеты  отыскать  будет  сложно.
Придеться  делать  паузы  в  пути,
Внимательно  смотреть  в  глаза  прохожих,
Чтобы  случайно  мимо  не  пройти
Тех  самых  нужных,  так  на  нас  похожих.…
Если  вдруг  дождем  заплачут  небеса,
Эти  слезы  Ты  душой  благослови.
Надо  просто  верить  в  чудеса  –  
Ведь  они  рождаються  в  любви.
Ради  Христа  и  близких  наших  ради,
Молитву  радости  мы  к  небу  вознесем!  
Поближе  на  досуге  рядом  сядем,
Родными  душами  останемся  во  всем…

©    S.Nemo
07.07.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676680
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 07.07.2016

З Тобою мрію танцювати під дощем

Тобі  вже  вкотре  вдячний  за  натхнення,
Яке  репостила  собі  (й  мені)  з  «Just  love».
Воно  душі  Твоєї  одкровення  –  
За  це  під  ним  я  першим  «лайк»  поклав.
«Життя  людині  не  для  того,  щоб  чекати,
Поки  нарешті  стихне  літня  злива.
Воно  для  того,  щоб  навчитись  танцювати
Під  цим  дощем  в  очікуванні  дива!»  -  
Так  Твій  репост  я  в  риму  одягнув,
Натхнення  через  душу  пропустив.
В  онлайн  зайшла  –  одразу  я  відчув  –  
Мій  «лайк»  Тебе  напевне  «розбудив»?
Твій  подих  знову  намагаюся  почути,
На  фото  лілії  червоні  пригортаєш.
Їх  аромат  так  хочеться  вдихнути…
Мене  на  самоті  Ти  залишаєш…
Вже  звично  на  сторінці:  «заходила…»
І  душу  охопив  солодкий  щем.
Лише  репост  натхнення  залишила  –  
З  Тобою  мрію  танцювати  під  дощем…

©    S.Nemo
05.07.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2016

Червоні лілії

Червоні  лілії  до  себе  пригорнула  –  
Ти  на  новому  селфі  заквітчалась.
Лайк  вдячності  –  одразу  заглянула,
Мене  побачила  і  звично  «заховалась».
Червоні  лілії  –  це  пристрасті  вогонь,
Який  мене  у  дощ  цей  зігріває.
В  них  ніжність  і  тепло  Твоїх  долонь,
Що  їх  душа  в  онлайні  відчуває…
Червоні  лілії  –  це  ніжний  аромат,
Який  забути  просто  неможливо.
В  цей  час  вечірній  зоряних  сонат
Його  натхненно  загортаю  в  риму.
Червоні  лілії  –  це  сорому  рум’янець.
За  гордість  перед  муками  Христа
Торкнувся  білих  пелюсток  багрянець…
Дарують  усмішку  мені  Твої  уста…
Червоні  лілії  –  це  щастя  поцілунок,
Що  наші  губи  й  душі  поєднає.
Твоя  світлина  –  вчасний  подарунок,
Який  надію  в  серці  зберігає…
Червоні  лілії  –  то  оберіг  кохання,
Що  у  моїй  душі  вогнем  палає.
Ці  милі  квіти  –  щирі  сподівання,
Що  нас  Господь  в  любові  поєднає…

©    S.Nemo
03.07.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2016

Твоїй красі дивуються бескиди

Душі  моєї  подихи  прекрасні
Нові  світлини  вкотре  розбудили.
Горять  Твої,  як  зорі,  очі  ясні  –  
Забрали  втому,  смуток  розтопили.
Як  вчасно  фото  виклала  Ти,  мила,
Тобі  подяку  щиру  надсилаю.
Ти  неймовірну  щедрість  проявила  –  
Чотири  фото,  як  альбом  гортаю.
На  них  гірські  прекрасні  краєвиди,
Але  вони  лише  чудовий  фон.
Твоїй  красі  дивуються  бескиди,
І  сміх  дзвенить  з  луною  в  унісон.
Як  пташка  Ти  над  горами  літаєш  –  
Мов  обійняти  хочуть  руки-крила.
Своєю  щирістю  Ти  подруг  затіняєш  –  
З  них  жодна  фото  ці  не  розмістила…
Я  їхній  страх  чудово  розумію  –  
Навіщо  їм  така  антиреклама.
Про  нашу  зустріч  довгожданну  мрію  –  
Перед  очима  щастя  голограма.
Молитву  щиру  Богу  посилаю,
Піст  починаю  в  праці  і  натхненні.
Хоч  він  короткий,  та  надію  маю
Я  на  шляхи  Господні  незбагненні…

©    S.Nemo
29.06.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2016

Одна троянда може стати садом

Короткий  дощик  вечір  освіжив,
Хоча  навколо  все  грози  чекало.
Твою  сторінку  звично  я  відкрив,
Як  відчував  –  в  онлайн  Ти  завітала.
Чудову  фразу  виклала  з  Just  love  -
Її  одразу  лайком  я  відзначив.
Натхнення  в  риму  загортати  став  –  
Знак  долі  в  цих  словах  побачив:
«Одна  троянда  може  стати  садом,
Одна  людина  –  цілим  світом»
Куди  там  тій  грозі  із  градом  –  
Коли  з  таким  з’являєшся  «привітом»!
Давно  для  мене  цілим  світом  стала,
Лише  не  міг  раніше  описати.
Спасибі,  що  так  вчасно  підказала  –  
Дозволь  Тебе  за  це  «поцілувати»…
Цей  поцілунок  перший  віртуальний
Доволі  скромний  і  невинний  –  «в  щічку».
Але  надію  маю  не  прощальний  –  
З  ним  на  губах  я  поринаю  в  нічку…

©    S.Nemo
23.06.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2016

Гроза натхнення

[i](В  ім’я  і  славу  нашого  небесного  Отця)[/i]

Гроза  вже  вкотре  освіжила  душу,
Небесні  сльози  впали  в  зелень  трав.
Хоч  обмаль  сил,  але  писати  мушу  –  
Натхнення  Богу  я  заборгував.
Радію  знову  милості  Його,
На  Нього  лиш  надію  зберігаю..
І  за  щоденний  гріх  життя  мого
У  покаянні  в  сон  я  поринаю…
Мене  Його  спрямовує  любов  –  
Дає  наснагу  жити  і  творити.
Тривожить  відчуття  провини  кров,
Як  зміг  мене  лукавий  спокусити.
Душі  прекрасні  подихи  римую,  
Коли  Його  натхнення  відчуваю.
Свою  поезію  я  щиро  всім  дарую
І  вдячності  молитву  надсилаю.
Пишу  свою  історію  кохання  –  
Його  я  радо  реанімував.
Лиш  віра  в  Бога  здійснює  бажання  –  
В  постах  її  я  зміцнення  шукав.
Молитва  й  піст  душі  дарують  крила,
Вона  до  Бога  ближче  підлітає…
Гроза  вже  вкотре  душу  освіжила  –  
І  та  натхнення  в  риму  загортає…

©    S.Nemo
22.06.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673922
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.06.2016

Двое в комнате

[i]Експромт-коментар  на  поезію
"В  комнате  нас  двое…"  (автор:  Квітка)))[/i]

Двое  в  комнате...  Молчанье...  Тишина...
Лишь  часы  ведут  мгновеньям  счет...
Завлекает  мыслей  глубина,
Их  поток  размеренно  течет...
Двое  в  комнате...  Невидимые  стены
Воздвигает  между  ними  мрак.
Но  неотвратимы  перемены  -  
Звездный  свет  -  неоспоримый  знак.
Двое  в  комнате...  Глаза  небес  сияют,
Дарят  душам  веру  и  любовь.
Лучики  надежды  тьму  пронзают  -  
В  унисон  сердца  забьются  вновь...

©    S.Nemo
21.06.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673732
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.06.2016

Глаза в глаза душа читает душу

[i]Експромт-коментар  на  поезію
"Я  готова"  (автор:  Ждана)[/i]

Глаза  в  глаза  душа  читает  душу...
Крест  накрест?  Игры  грешной  власти?
Покой  душевный  сердца  не  нарушу  -  
Прочь  искушенья!  Им  я  не  по  масти...
Кто  без  греха  -  пусть  первым  бросит  камень,
Не  хватит  духа  -  задрожит  рука!
Безсмертна  истина  -  проверено  веками  -
По  воле  Божьей  нас  несет  река…
Судьбе  сопротивляться  бесполезно  -  
Свой  крест  по  силам  каждому  нести.
Нам  жизнь  даеться  Богом  безвозмездно  -  
Она  бесценна  -  шанс  не  упусти...
Глаза  в  глаза  душа  читает  душу,
Лишь  сердцем  можна  истину  понять.  
Сомненьями  любовь  я  не  разрушу  -  
Её  в  надежде  буду  сохранять...

©    S.Nemo
20.06.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673415
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.06.2016

Трійця

Колись  в  Нікеї  на  соборі
Господь  єпископів  зібрав,
Щоб  символ  віри  утвердили  -
Навіки  в  Трійці  він  постав.
Собор  той  скликав  імператор
Святий  Великий  Костянтин.
Єпископів  зійшлось  багато  –  
Відомий  світу  лиш  один.
Він  представляв  свій  невеликий
Та  не  забутий  Богом  край.
Єпископ  був  він  Мірлікійський
Сам  чудотворець  Миколай.
День  свята  Пасхи  встановили,
Щоби  Великдень  був  один.
Патріархати  утвердили  –  
Одним  із  чотирьох  став  Рим.
А  в  Африці  -  Александрія,  
В  Ізраїлі  -  Єрусалим.
Для  Азії  –  Антіохія  –  
Ніхто  не  буде  головним.  
Так  у  четвертому  столітті
Бог  першу  єресь  подолав
І  через  рішення  собору
Церквам  канони  дарував.

02.06.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2016

Ти і троянди

Ти  і  троянди  –  квіти  на  світлині,
Чудове  селфі  знову  в  мережі.
Моя  душа  до  Тебе  лине  нині,
Готова  вже  долати  рубежі.
Ти  біля  клумби  мило  так  присіла,
Коліно  ніжними  руками  охопила.
Цю  зустріч  хтось  зафіксував  уміло  –  
Моє  Ти  серце  знову  звеселила.
Вдихнула  трепетно  троянди  аромат,
І  усмішку  мені  подарувала.
Який  неперевершений  формат  –  
Ти  і  троянди  –  гарно  поєднала.
Я  дякую  Тобі  за  цей  дарунок  –  
Його  з  одним  лиш  можу  порівняти:
Для  мене  він  як  перший  поцілунок  –  
Так  хочеться  мені  його  сприймати.
Як  шовк  переливається  волосся
І  червоніють  пелюстки  коханням.
Так  ніжно  селфі  це  Тобі  вдалося  –  
Зосталося  в  душі  зачаруванням…

©    S.Nemo
19.06.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2016

Я перед Вами голову схиляю (до Дня медика)

[i]Присвячується  всім  справжнім  медикам
і  особисто  одній  скромній  медсестричці[/i]

З  Днем  медика  я  від  душі  вітаю,
Бажаю  успіхів  й  наснаги  у  роботі.
Я  перед  Вами  голову  схиляю,
За  дні  і  ночі,  що  пройшли  в  турботі,
Що  клятву  Гіппократа  не  забули,
І  в  міру  сил  своїх  допомагали.
Спасибі,  що  надію  повернули,
І  що  на  душу  Ви  гріха  не  взяли.
Вам  вдячний  за  врятовані  життя,
За  те,  що  дітям  матір  зберегли.
Що  врятували  матері  дитя,
Що  ніч  не  спали,  пильно  стерегли.
Ціную  також  ту  самовіддачу,
Коли  вже  другу  добу  на  ногах.
Не  сумнівайтесь  Бог  за  це  віддячить  –  
Життя  здолати  допоможе  шлях.
Хай  тішать  і  здорові  будуть  діти,
Ще  многії  літа  батьки  живуть.
Бажаю  щастя,  вірити,  любити  –  
Молитви  вдячності  найкраще  бережуть…

©    S.Nemo
19.06.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673279
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.06.2016

Горельєф щирості

Яке  чудове  Ти  зробила  селфі  –  
Сама  себе  так  відтворила  мило!
Ти  наче  на  живому  горельєфі*
До  мене  пориваєшся  звабливо!
В  Твоїх  очах  я  бачу  синє  море,
А  в  усмішці  –  перлини  в  пелюстках.
Пробач  мені,  моя  небесна  зоре,
Таку  відвертість  в  цих  простих  рядках.
Ти  наче  квітка  у  росі  ранковій,
Яка  проміння  сонця  зустрічає.
Милуєшся  у  вроді  світанковій,
Легкий  рум’янець  на  щоках  палає.
Ці  чорні  брови,  шкіра  ніжно-біла,
Лягли  на  плечі  кучері  волосся…
Своїй  чарівності  так  щиро  Ти  зраділа,
Мабуть  тому  і  селфі  це  вдалося.
Не  довго  фото  в  неті  виставляла
(На  щастя  я  його  скачав  собі)
Тебе  Твоя  відвертість  налякала  –  
Але  й  за  це  я  дякую  Тобі.
Постала  Ти  у  всій  своїй  красі  –  
Назавжди  в  пам’яті  її  зафіксував.
Твій  образ  ніжний  квітки  у  росі
Я  горельєфом  щирості  назвав…

*  Горельє́ф  (фр.  haut-relief  –  високий  рельєф)  –  
вид  скульптури,  високий  рельєф,  у  якому  
зображення  виступає  над  площиною  фону  
більш  як  на  половину  свого  об'єму.

Ілюстрація  –  горельєф  Тулліо  Ломбардо  
«Поет,  що  співає  пісню  своїй  коханій»

©    S.Nemo
14-15.06.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2016

Лише у сні

[i]Експромт-коментар  на  поезію
"Політ  у  небо"  (автор:  Наталка  Бойко)[/i]

Лише  у  сні  так  можна  політати,
Піднятися  на  крилах  в  небеса.
Не  хочеться  політ  цей  припиняти  -  
Бо  дійсно  то  божественна  краса.
Лише  у  сні  польоти  неповторні,
Коли  душа  до  Бога  відлітає.
У  мріях  часто  настрої  мінорні,
Фантазія  недовго  окриляє.
Евтерпа,  Калліопа  і  Ерато  -  
Міфічні  музи,  символи  натхнення.
Обман  не  може  крила  дарувати  -  
Лише  у  сні  приходить  одкровення...
Але  коли  вертаєшся  в  реальність,
У  очі  близьким  людям  заглядаєш,
То  розумієш  їхню  унікальність,
Залежність  душ  у  серці  відчуваєш...

©    S.Nemo
12.06.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2016

Как тревожны минуты сомнений

Что-то  скрипка  так  грустно  играет,
Будто  хочет  разжалобить  Бога.
И  в  тоску  мою  душу  вгоняет  -  
Видно  вправду  заразна  тревога.  
Как  тревожны  минуты  сомнений,
Ненадёжна  иллюзия  страсти.
По  причине  сердечных  волнений
На  душе  вновь  минорит  ненастье.
Только  время  расставит  все  точки,
А  любовь  сохраняют  в  терпении.
Вновь  на  рифму  положатся  строчки,
Снова  счастья  вернутся  мгновения...

12.06.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672086
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.06.2016

Птицы-мысли

Мы  думаем  с  Тобою  об  одном
И  мысли  наши  по  глазам  читаем.
Они  как  птицы  в  небе  голубом...
Дождем  с  ресниц  мы  души  орошаем.
А  птицы-мысли  в  окна  наши  бьются,
И  в  двери  сердца  крыльями  стучатся.
Зажили  раны...  Шрамы  остаються...
И  с  ними  нам  приходиться  считаться.
Друг  другу  эти  раны  наносили,
Нам  наносили  не  считаясь  с  нами.
Но  мы  с  Тобою  это  пережили...
Как  ранить  можно  глубоко  словами!
Мы  думаем  с  Тобою  об  одном  -  
Как  все-таки  похожи  наши  мысли!
Друг  друга  нежно  за  руки  берем  -  
Целуем  шрамы  нашей  грешной  жизни...

12.06.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671764
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.06.2016

Наснилася мені Ти неспроста

Наснилася  мені  Ти  неспроста,
То  Бог  надію  у  мені  зміцнив.
Не  відповіла  на  мого  листа  –  
Та  досхочу  у  сні  поговорив.
Ми  у  кафе  зустрілися  з  Тобою  –  
Твій  гаджет  я  Тобі  налаштував.
Була  Ти  милою  і  чарівною  –  
Твій  погляд  на  собі  я  відчував.
До  мене  наче  пташка  щебетала,
Слова  Твої  я  трепетно  ловив.
Морозивом  і  тортом  пригощала,
Коктель  молочний  із  Тобою  пив.  
А  ще  були  мої  переживання,
Чи  Ти  погодишся,  щоб  я  Тебе  провів.
Підримала  Ти  мій  порив  кохання  –  
В  Твоєму  серці  теж  вогонь  горів.
Мене  дорога  трохи  дивувала  –  
Була  вона  порожня  і  пуста.
В  зеленім  морі  ніби  потопала.
І  тут  Твої  промовили  уста:
«Нам  із  Тобою  ще  далеко  йти…»
За  поворот  сховалася  дорога.
Мені  так  мило  усміхнулась  Ти
І  на  душі  розтанула  тривога.
Зелена  вулиця  в  майбутне  нас  вела,
Життя  дорогу  пліч-о-пліч  долали.
Любов  взаємна  у  серцях  жила  –  
Назавжди  їх  у  сні  ми  поєднали…

©    S.Nemo
11-12.06.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2016

Твої світлини

Мене  не  можеш  Ти  не  надихати,
Твій  образ  світлий  звеселяє  очі.
Хоча  Ти  і  продовжуєш  мовчати,
Та  в  цю  мовчанку  граю  я  охоче.
Твої  пригадую  відверті  запитання,
Своє  кохання  в  риму  загортаю.
Зробити  мушу  я  Тобі  зізнання  –  
Твої  світлини  всі  я  зберігаю…
Вони  для  мене,  наче  ясні  зорі,
Що  у  нічному  небі  сяють,
Як  в  зеркалі,  милуються  у  морі,
І,  як  і  Ти,  мовчання  зберігають.
Люблю,  коли  з  Тобою  поряд  квіти,
Які  Твою  підкреслюють  красу.
Продовжує  душа  моя  радіти  –  
В  поезії  любов  Тобі  несу.
Блакить  очей  передають  світлини  –  
Яка  у  них  небесна  чистота!
Тьм’яніють  діаманти  і  перлини,
Коли  Твої  всміхаються  уста.
Твій  стан  дівочий  просить  обійняти,
На  фото  –  Ти  тендітна  і  струнка.
Мене  не  можеш  Ти  не  надихати!
Твої  світлини,  то  любов  п’янка…

©    S.Nemo
10.06.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2016

І знову ніч шепоче про кохання

І  знову  ніч  шепоче  про  кохання,
Тихенько,  щоб  Тебе  не  розбудити,
Щоб  не  почула  Ти  моє  зітхання...
На  самоті  продовжую  любити...
Минає  світле  свято  Вознесіння,
«Христос  Воскрес!»  вже  більше  не  лунає.
Прошу  у  Бога  знову  я  терпіння  –  
Лише  воно  кохання  зберігає…
На  зустріч  нашу  все  ще  я  чекаю.
Коли  в  Твої  загляну  ясні  очі,
Ти  засоромишся  –  я  сумніву  не  маю,
І  затремтять  Твої  уста  дівочі.
Свою  усмішку  щиро  подарую,
Щоб  заспокоїти,  розвіяти  тривогу.
І  дотиком  руки  Тебе  здивую  –  
Стоятимемо  поряд  всю  дорогу.
Я  вийду.  Ти  залишишся  стояти  –  
Прощальний  погляд  і  Твоє  мовчання.
На  зустріч  знову  будемо  чекати  –  
В  терпінні  зберігається  кохання.
А  потім  нашу  пісню  пригадаєш,
Все  зрозумієш  про  минуле  літо.
Мене,  я  сподіваюся,  впізнаєш  –  
Нарешті  буде  мій  секрет  розкрито…

©    S.Nemo
09-10.06.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2016

Твоя сторінка

Твоя  сторінка  майже  як  ікона,
Під  іменем  Твоїм  –  «Христос  Воскрес!»
У  глибині  очей  Твоїх  я  тону,
Душа  від  радості  злітає  до  небес!
Коли  в  онлайні  –  все  частіше  відчуваю,
Мій  плеєр  у  піснях  дає  підказку.
Роман  мого  життя  любов  гортає  –  
На  ніч  читає  віртуальну  казку…
З  Тобою  неповторні  вечори  –  
Достатньо  подих  Твій  онлайн  піймати.
Навколо  все  та  хоч  вогнем  гори  –  
З  Тобою  ми  продовжуєм  мовчати.
Для  мене  звичне  вже  Твоє  мовчання,
У  ньому  я  надію  зберігаю.
Вдягаю  в  риму  я  своє  кохання,
Молитву  щиру  Богу  надсилаю.
Я  вірю  буде  все,  як  на  картинці  –  
І  наше  дійсно  не  піде  від  нас.
Наповнить  щастям  чашу  Бог  по  вінця  –  
Нам  подарує  зоряний  наш  час…

©    S.Nemo
08.06.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2016

Ти поряд!

Ти  поряд!  Поки  віртуально…
Свій  «лайк»  поклала  поряд  із  моїм!
Так  на  Твоїй  сторінці  візуально
Я  мимоволі  близьким  став  Твоїм…
Цей  запис  мало  «лайків»  назбирав  –  
Але  натхнення  він  додав  мені.
«І  знову  дощ…»  Тобі  я  написав,
Питав:  «Чи  Ти  помітила  чи  ні?»
Сама  собі  «сердечко»  натиснула  –  
А  може  то  був  просто  долі  знак?
Чи  Ти  в  онлайні  подих  мій  відчула?
Не  можу  зрозуміти  я  ніяк…
Останнє  фото  «лайком»  я  відзначив  –  
Ти  з-за  рожевих  квітів  виглядаєш.
Чарівну  скромність  я  Твою  побачив  –  
Легкий  рум'янець  –  може  теж  кохаєш?
Душі  моєї  подихи  прекрасні
Вже  вкотре  я  у  риму  одягаю.
Погляну  в  очі  я  небесно-ясні  –  
І  Господу  подяку  надсилаю.
Для  нас  любові,  віри  і  надії
В  молитві  я  прошу  щодня  у  Бога.
Ти  поряд!  Віртуальні  мрії…
До  Тебе  приведе  мене  дорога…

©    S.Nemo
07.06.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2016

Щастя

Щастя  по  світу  самотньо  блукало,
Несло  на  краще  людям  сподівання
І  всім,  кого  в  дорозі  зустрічало,
Виконувало  лиш  одне  бажання.
Необережно  якось  в  яму  впало
І  вибратись  саме  не  мало  сили.
Людей  повз  нього  йшло  чимало,
Усі  вони  для  себе  щось  просили.
Бажання  щастя  ті  виконувало  радо,
І  щиру  усмішку  усім  їм  дарувало.
Біді  його  ніхто  з  них  на  зарадив  –  
Сиділо  щастя  в  ямі  і  чекало…
Дорогою  йшов  хлопець  молодий.
Обірваний,  голодний,  худорлявий.
Побачив  щастя  у  халепі  він  такій  –  
Зустрів  той  погляд  щирий  і  ласкавий.
Не  попросив  у  щастя  він  нічого,
А  тільки  співчутливо  запитав:
«А  чи  не  маєш  ти  бажання  свого?»
Для  себе  нагороди  не  шукав.
«Я  вибратись  хочу  із  ями  цієї…»  -
Сказало  щастя  голосом  сумним.
Він  допоміг.  Пішов  дорогою  своєю.
А  щастя…  бігло  радісно  за  ним…

05.06.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2016

Судьба ангела

(Светлой  памяти  прекрасной  актрисы  Анастасии  Ивановой)

Дождь.  Ветер.  Бог  дает  мне  вдохновенье…
Чтобы  согрется  пью  горячий  чай.
И  вновь  смотрю  я  со  слезами  умиленья
Фильм  «Не  могу  сказать  «Прощай!»…
Как  искренне  играет  Иванова
И  как  трагична  личная  судьба:
Зашел  знакомый  помянуть  родного,
Ну  а  потом  была  кровавая  борьба.
Он  наносил  удары  за  ударом,
Семнадцать  раз  свой  нож  в  нее  вонзил,
Когда  душа  уж  к  Богу  отправлялась
Для  верности  удавкой  задушил…
За  то,  что  в  фильме  ангела  играла
Ей  сатана  наверно  отомстил.
Анастасия  мученицей  стала,
А  Бог  ее  родных  благословил.
И  через  годы  с  неба  наблюдала,
Как  дочь  ее  любимая  Полина,
На  доктора  учиться  поступала  –  
Ее  судьбою  стала  медицина…

03.06.2015  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670015
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.06.2016

І знову дощ

І  знову  дощ  приніс  мені  надію,
Що  здійсниться  та  мрія  заповітна.
До  Тебе  стежку  я  знайти  зумію,
Хоч  заросла  вона  і  ледь  помітна.
Я  на  Твою  сторінку  заглядаю  –  
Там  образ  світлий,  посмішка  ласкава.
На  зустріч  нашу  досі  я  чекаю  –  
Кров  з  молоком  мій  вибір,  а  не  кава…
Вже  вкотре  я  спокуси  подолав,
Які  підсунув  світ  той  віртуальний.
Я  в  ньому  тільки  смуток  відшукав  –  
Та  змив  його  цей  дощ  такий  реальний.
В  його  краплинах  сльози  покаяння  –  
Не  просто  Божу  милість  заслужити.
Лиш  Бог  дає  нам  істинне  кохання,
Що  все  здолає,  сили  дасть  творити.
Під  цим  дощем  моя  зростає  віра,
Любов  Господня  душу  огортає.
Надію  маю  –  з’явиться  довіра,
Коли  мене  Твій  погляд  відшукає.
В  очах  Твоїх  побачу  здивування  –  
Чому  раніше  в  них  не  заглядав?
В  терпінні  зберігається  кохання  –  
Я  вже  колись  Тобі  про  це  писав…
А  ще  раніше  пісня  натякала  –  
Чи  зрозуміла  Ти  мене  –  не  знаю?
До  себе  доступ  Ти  заблокувала…
Але  Тебе  ще  більше  я  кохаю!
Вже  вкотре  я  створив  нову  сторінку  –  
Не  знаю  «лайк»  помітила  чи  ні?
Я  дякую  Тобі  за  цю  картинку  –  
Вона  натхнення  додала  мені.
Мине  цей  дощ.  Настане  тепле  літо.
Скупає  в  сонячних  промінчиках  життя.
Вікно  душі  моєї  вже  відкрито  –  
Для  нашого  з  Тобою  майбуття…

©    S.Nemo
02.06.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2016

Пора творити добрі справи!

Вже  літнє  сонечко  ласкаво
Заглянуло  в  моє  вікно.
Пора  творити  добрі  справи!
Кому  й  навіщо?  Всеодно!
Робити  треба  все  з  любов'ю  -    
Так  нам  Христос  заповідав.
Спасіння  нам  своєю  кров'ю
Він  на  хресті  розп'ятий  дав…
Так  будьмо  гідними  любові
За  нас  розпятого  Христа.
І  навіть  злу  добро  творімо,
Хоч  це  задача  не  проста.
Любов,  і  віра,  і  надія
Хай  розцвітають  у  серцях!
Христос  на  небі  хай  радіє,
Що  праведний  обрали  шлях…

01.06.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669585
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.06.2016

І знову кава

[i](Розвіявши  аромат  ілюзії)
[/i]
І  знову  кава,  знову  печія…
Лиш  аромат  ілюзії  лишився…
Ти  квітка-чарівниця*  не  моя  –  
Чужина  дружина…  Знову  помилився…
Про  втрачене  кохання  Ти  писала
У  тих  своїх  римованих  рядках.
Ти  співчуття  у  мене  викликала,
Та  не  було  душі  у  цих  казках…
Я  подих  Твій  в  онлайні  відчував,
Тобі  було  цікаве  спілкування.
Пісні  ліричні  щиро  дарував,
Звучала  легка  музика  кохання…
Ти  ці  пісні  з  цікавістю  приймала,
Вони  були  для  Тебе  як  розвага.
Мені  Ти  їхні  тексти  цитувала  –  
Гординю  тішила  Твою  моя  увага.
Та  раптом  від  «Чому?»**  почервоніла,
Довіру  чоловіка  пригадала…
Ти  засоромилась  і  цим  себе  розкрила,
Незручність  ситуації  признала.
Моя  душа  відкнула  образу,
В  яку  лукаво  Ти  зі  мною  грала.
Що  щось  було  не  те,  відчув  одразу  –  
Тоді  картинка  в  неті  зависала.
Відверта  щирість  совість  розбудила,
Були  «Пробач!»  і  «Дякую  Тобі!»
Обманом  Ти  довіру  розгубила  –  
Спокуси  гріх  розтанув  у  журбі.
Я  дякую  за  «Многії  літа…»***,
Але  морального  не  маю  права
Я  на  онлайн…  Бо  Ти  уже  не  та…
Чужа  дружина…  Печія  і  кава…
Тобі  –  любові,  віри  і  надії,
Сімейне  щастя  пильно  берегти.
А  сам  зроблю  черговий  крок  до  мрії,
Щоб  квітку-чарівницю*  віднайти…

*  Квітка-чарівниця  –  ліричний  образ  кохання  у  пісні  гурту  «Дзвони»  «Квітка-чарівниця»
**  «Чому?»  –  моя  поезія  від  15.05.2016
***  «Многії  літа…»  –  книга  Мирослава  Дочинця  «Многії  літа.  Благії  літа»

©    S.Nemo
16.05.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666364
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.05.2016

Чому?

[i](Риторично  про  просте  і  надзвичайне)
[/i]
Чому  так  просто  нам  в  онлайні  спілкуватись
І  час  розмов  так  непомітно  пролітає?
Вже  стало  звичкою  для  нас  невисипатись  –  
Залежність  душ  між  нами  виникає…
Чому  апостроф  в  тексті  зірочкою  сяє
І  виглядає  так  незвично  між  словами?
Я  не  чекав,  що  він  нас  поєднає,
Коли  розмова  зав*язалася  між  нами…
Чому  цікавлять  нас  такі  звичайні  речі,
Як  празькі  тістечка  чи  молоко  і  кава,
Домашні  клопоти,  що  нам  лягли  на  плечі,
Легка  іронія  чи  усмішка  ласкава?
Чому  так  хочеться  нам  в  мережу  зайти
І  звично  вже  зустрітися  в  онлайні?
Я  є  у  Тебе,  є  у  мене  Ти  –  
Для  нас  стосунки  наші  надзвичайні…
 
©    S.Nemo
15.05.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666145
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.05.2016

Тобі

[i](Відверто  про  пережите)
[/i]
Тобі  я  щиро  хочу  розповісти,
Про  те,  чого  від  себе  не  чекав.
Продовжують  думки  сумнівні  гризти,
Під  їхній  скрегіт  важко  засинав.
Але  вдалося  з  ними  переспати,
Змив  дощ  ранковий  пил  розчарування.
Лиш  смуток  не  вдалося  подолати  –  
На  вечір  зберігаю  сподівання.
Чомусь  з  контексту  випала  ця  фраза:
«Нема  душі  –  є  тільки  рима  вдала!»
Тобі  здалося  –  це  була  образа,
Насправді  тільки  болю  Ти  завдала.
Душа  болить,  але  надію  маю,
Що  Ти  розвієш  смуток  теплим  словом.
Онлайну  звичного  від  Тебе  я  чекаю,
Як  ніч  укриє  нас  своїм  покровом.
Як  справжня  жінка,  вірю,  зрозуміла,
Що  ті  слова  сприйняв  я  як  насмішку.
Ти  шкодувала,  але  не  зуміла
Знайти  в  кімнаті  темній  чорну  кішку,
Яка  пробігла  тінню  поміж  нами,
Маленьку  недовіру  залишила.
Але  слова  спростовують  словами,
Щоб  радість  знову  у  душі  ожила…  

©    S.Nemo
13.05.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665738
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.05.2016

З Тобою

[i](Присвячується  одній  чарівній  жінці)
[/i]
З  Тобою  хочеться  півночі  спілкуватись,
І  відчувати  подих  Твій  в  онлайні.
Пожартувати  можна,  посміятись,
Поринути  у  спогади  звичайні.
З  Тобою  можна  просто  говорити
Про  все,  що  лиш  спаде  мені  на  думку.
І  насолоду  щиро  розділити
Від  пісні  про  «коханную  гуцулку».
З  Тобою  разом  я  книжки  читаю,
Які  колись  на  самоті  читали.
Натхнення  в  риму  радо  загортаю,
Щоб  інші  мою  радість  відчували.
З  Тобою  у  дитинство  поринаєм,
Обоє  ми  з  Тобою  звідти  родом.
Дитячі  фото  наші  розглядаєм  –  
Взаємо  ділимось  своїм  життєвим  кодом.
З  Тобою  ніби  вже  давно  знайомі,
Лише  не  все  ми  ще  чомусь  згадали.
В  сон  поринаємо,  піддавшись  втомі,
Із  відчуттям,  що  щось  не  доказали…

©    S.Nemo
12.05.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665550
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.05.2016

Справжня жінка

(Присвячується  жіночій  щирості  і  чарівності)

Справжня  жінка  ніби  чарівниця,
Погляд  щирий  наче  сонце  сяє.
І  одразу  серце  звеселиться  –  
То  любов  в  ньому  запалає.
Справжня  жінка  мило  усміхнеться,
На  душі  одразу  тепло  стане.
У  житті  новий  етап  почнеться  –  
Спалахне  кохання  полум’яне.
Справжня  жінка  завжди  зрозуміє,
У  житті  якщо  ти  оступився.
Ніжністю  і  ласкою  зігріє,
Як  замерз  і  від  трудів  стомився.
Справжня  жінка  вірність  зберігає,
Коли  ти  подався  у  світи.
У  біді  вона  не  покидає  –  
Сили  знайде,  щоб  допомогти.
Справжня  жінка  –  господиня  й  мати,
Що  домашній  затишок  влаштує.
Вміє  діток  гарно  доглядати  –  
Материнство  жінці  цій  пасує.
Справжню  жінку  легко  упізнати  –  
Добрі  очі  наче  зорі  сяють.
Хто  таку  зуміє  відшукати  –  
Того  щастя  і  любов  чекають…

©    S.Nemo
11.05.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2016

Ідеальна жінка

(Справжнім  жінкам  присвячується)

Безсмертні    християнські  ідеали  –  
Любов  свята  у  вірі  і  надії.
Жіночий  ідеал  вони  нам  дали  –  
Пречистої  і  скромної  Марії.
Своє  життя  прожила  у  любові,
Для  Господа  невинність  зберегла.
Різдва  Христового  миттєвості  чудові
В  смиренній  радості  вона  пережила.
Минали  дні,  роки  текли  рікою,
І  на  хресті  Ісуса  розіп’яли.
Не  знало  серце  матері  спокою,
Струмками  сльози  по  щоках  стікали.
А  потім  знову  радості  хвилини  –  
Смерть  смертю  в  воскресінні  подолав.
Діждалася  вона  й  своєї  днини  –  
В  Небесне  Царство  Бог  її  забрав.
Пречиста  Діва  ідеалом  стала  –  
З  тих  пір  невинність  пильно  берегли.
За  діток  мати  не  одна  благала  –  
Молитви  багатьом  допомогли.
Вона  -  це  бездоганна  жінка-мати,
Яка  шанує  Бога  й  чоловіка.
Бо  здатна  віру  і  турботу  поєднати,
Та  вірність  берегти  до  скону  віку.
З  її  ікон  любові  світло  сяє  –  
Цей  образ  сам  Господь  благословив.
Своєю  скромністю  й  смиренністю  вражає
Цей  ідеал,  що  Бог  для  нас  створив…

©    S.Nemo
10.05.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665100
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.05.2016

Піррова перемога

[i](Трагедії  Другої  світової  війни  присвячується)
[/i]
Вони  чуму  коричневу  здолали,
Одну  на  всіх  здобули  перемогу…
Політики  війну  цю  розв’язали,
Штовхнули  людство  на  слизьку  дорогу.
Вожді  лукаві  тішили  гординю,
Свої  народи  в  гріх  тяжкий  ввели.
Ділили  землю  скибками,  як  диню,
Життів  людських  вони  не  берегли.
За  сфери  впливу  гинули  солдати,
Втрачали  матері  дітей  своїх.
Вдалось  не  всі  могили  відшукати,
Багато  безіменних  серед  них.
Вони  хотіли  жити  і  любити,
Дружини  й  наречені  їх  чекали.
Ціну  велику  довелось  платити  –  
Мільйони  сліз  на  грішну  землю  впали.
Фашизм  вони  в  Європі  зруйнували,
Червоне  рабство  натомість  несли.
Солдати  це  прості  тоді  не  знали  –  
Та  добре  знали  ті,  що  їх  вели.
Кар’єру  на  крові  собі  зробили
Ті  лицеміри,  що  були  при  владі.
Так  пафосно  з  трибуни  говорили
І  першими  в  рядах  йшли  на  параді.
В  романтику  перетворили  цю  трагедію,
В  піснях  і  фільмах  –  героїзм  і  слава.
Не  розкривали  правду  всю  мас-медіа,
Гріхи  ховала  влада  та  лукава…
Урок  забули  переможців  внуки,
Війну  поміж  собою  розв’язали.
Їх  просять  протягнути  миру  руки
Нащадки  тих,  хто  цю  війну  програли…

©    S.Nemo
09.05.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664921
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.05.2016

Очима матері…

[i](Всім  матерям  присвячується)[/i]

Очима  матері  Бог  дивиться  нам  в  очі,
А  в  них  любов  до  сина  і  до  дочки.
А  ще  недоспані  турботи  повні  ночі,
І  хрестики  з  дитячої  сорочки.
Ці  візерунки  в  пам’яті  дитячій
Назавжди  залишають  слід  глибокий.
Вони,  як  сльози,  коли  мати  плаче,
На  самоті  в  тривозі  через  роки.
Вона  у  гості  завжди  нас  чекає,
І  поглядає  у  вікно  частенько.
А  ми  молитву  серцем  відчуваєм,
Яку  до  Бога  посилає  ненька.
Вона  для  нас  та  ідеальна  жінка,
Що  любить  ніжно,  щиро,  безкорисно.
І  на  душі  буває  часто  гірко,
І  серце  в  грудях  так  тривожно  тисне.
Очима  матері  Бог  в  душу  заглядає,
А  сльози  неньки  –  совісті  роса.
Заради  неї  нас  Господь  прощає  –  
У  материнстві  істинна  краса…

©    S.Nemo
08.05.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664710
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.05.2016

Любов до жінки…

Любов  до  жінки  –  то  лише  хвороба,
Вважали  хитромудрі  древні  греки.
Були  вони  відомі  жінкофоби,
Але  від  істини  не  так  уже  й  далекі.
Була  у  греків  чоловіча  демократія,
В  політику  жінок  не  допускали.
Але  і  демос,  і  аристократія
З  гетерами  частенько  справу  мали.
В  той  час  коли  проста  заміжня  жінка
Від  чоловіка  у  залежності  була.
Гетера  мала  золота  без  ліку,
Як  королева  в  розкошах  жила.
Гетер  за  розум  і  красу  любили
У  більшості  своїй  чоловіки.
Любов  до  мудрості  наукою  зробили
Філософи.  При  чому  тут  жінки?
Софія  (мудрість)  –  жінка  безумовно,
А  філософія  –  до  мудрості  любов.
За  логікою  це  безглуздя  повне  –  
Ніхто  тоді  розгадки  не  знайшов.
Лиш  християнство  відповідь  дало,
В  любові  Божій  мудрість  розпізнало.
Пречистій  Діві  славу  вознесло  –  
В  ній  жінку  й  матір  людство  вшанувало.
Хто  пристрастю  до  жінки  запалає,
Згадає  хай  цей  ідеал  жіночий  –  
Лиш  материнство  жінку  прикрашає.
Очима  матері  Бог  дивиться  нам  в  очі…

©    S.Nemo
07.05.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664540
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.05.2016

Любов

Любов  –  святе  від  Бога  почуття,
Яке  байдужістю  не  варто  оскверняти.
Веселки  барвами  наповнює  життя  -  
Лиш  ними  можна  щастя  змалювати.
Любов  –  святе  породження  надії
На  долі  щедрий  серцю  подарунок.
Лиш  через  неї  втілються  мрії
Про  той  взаємно  щирий  поцілунок.
Любов  –  святе  у  вірі  для  людини,
Що  шлях  до  Бога    по  життю  долає.
Вона  як  сонця  промені  щоднини,
Що  темряву  від  світла  відділяють.
Любов  –  святе  для  матері  й  дитини,
Що  у  серцях  навіки  зберігають.
У  ній  зв’язок  незримий  пуповини,  
Що  їхні  душі  завжди  відчувають.
Любов  –  святе  Христове  воскресіння,
Через  яке  Господь  життя  дарує.
У  вічності  небесного  спасіння
Любов  Його  тебе  й  мене  врятує…

©    S.Nemo
06.05.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664355
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.05.2016

Нарешті Ти наснилася мені

Нарешті  Ти  наснилася  мені
І  квітку  в  подарунок  прийняла.
В  ніч  Великодню  у  моєму  сні
Надію  особисто  подала.
Від  Тебе  я  такого  не  чекав  –  
А  може  то  така  Господня  воля.
Молитви  я  до  нього  посилав  –  
І  ось  нарешті  посміхнулась  доля.
Цей  сон  –  безцінний  Божий  подарунок,
Його  назавжди  в  серці  збережу.
А  ще  наш  перший  ніжний  поцілунок!  
А  потім…  Це  Тобі  лиш  розкажу
Тоді,  коли  залишимось  удвох…
Недовго  залишилося  чекати.  
Я  вірю  –  все  за  нас  влаштує  Бог  –  
Лиш  Він  в  любові  може  поєднати.
Немарно  зберігав  в  душі  надію,
Спокуси  і  зневіру  подолав.
Любов  у  серці  зберегти  зумію,
Так,  як  Тебе  –  нікого  не  кохав.
Минає  світле  свято  Воскресіння,
Але  любов  ніколи  не  минає.
В  ній  Господа  святе  благословіння!
На  зустріч  нашу,  як  у  сні,  чекаю…

©    S.Nemo
01.05.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2016

Воскресіння

[i](«Навіщо  шукаєте  живого  поміж  мертвими?  
Його  тут  немає:  Він  воскрес!»  (Лк.  24:5-6)
[/i]
«Христос  воскрес!»  сьогодні  скрізь  лунає.
Звучить  у  відповідь  –  «Воістину  воскрес!»
Бог  благодать  нам  щедро  посилає
І  сонечко  всміхається  з  небес.
Бо  Син  Його  улюблений  єдиний  
Смерть  смертю  в  воскресінні  подолав.
З’явився  обраним  живий  на  третю  днину  –  
Тим,  що  в  гробах,  надію  дарував.
Природа  ще  буйніше  розквітає,
Пташки  щебечуть  наче  у  раю.
Дзвін  Великодній  радо  сповіщає  –  
Здійснив  Господь  обітницю  свою.
Новий  Завіт  Він  людям  дарував,
У  жертву  Сина  за  гріхи  приніс.
У  воскресінні  велич  показав  –  
Маяк  засяяв  в  морі  зла  і  сліз.
Він  сяє  світлом  віри  і  надії,
Тепло  дарує  Отчої  любові.
Щасливий,  хто  прийняти  їх  зуміє
Через  святе  причастя  тіла  й  крові.
«Христос  воскрес!»  продовжує  лунати,
«Воістину  воскрес!»  -  відповідають.
Завіт  Господній  треба  пам’ятати  –  
В  любові  Царство  Боже  здобувають…

©    S.Nemo
01.05.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663260
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 01.05.2016

Три слова

[i](Роздуми  про  любов)
[/i]
Три  слова  ці,  неначе  три  вогні,
Тебе  зігріють  у  холодні  дні,
Коли  самотність  в  смуток  огортає...
І  раптом  «Я  Тебе  люблю!»  лунає.  
Старі,  банальні  і  прості  слова,
Але  в  тумані  щастя  голова!
І  знову  кров  у  венах  закипить,
Коли  «Тебе  люблю  я!»  прозвучить.
Три  слова  наче  три  зорі,
Що  сяють  у  нічній  пітьмі,
Шлях  вказуючи  в  морі  кораблю.
Слова  надії  –  «Я  Тебе  люблю!»
Слова  ці  серцю  дорогі  любому,
Неначе  хмарки  в  небі  голубому,
Що  влітку  нас  від  спеки  захищають.
«Тебе  люблю  я!»  –  кажуть,  як  кохають.
Три  слова  прийдуть,  як  весняні  дні,
Як  перші  квіти  милі  й  чарівні,
Що  хтось  Тобі  в  простий  букетик  зв’яже
І  «Я  Тебе  люблю!»  так  ніжно  скаже.
Не  бійся  Ти  слова  ці  повторити,
В  них  сенс  життя  і  прагнення  творити.
Своя  людина  в  кожного  знайдеться,
«Тебе  люблю  я!»  –  в  серці  відізветься…

©    S.Nemo
10-11.04.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2016

Пережити

(В  пості  і  покаянні)

Усе  на  світі  пережити  треба  –  
Розлуку,  відчай,  біль,  тривогу.
Душа  полине  у  простори  неба  –  
Віднайде  там  у  Бога    допомогу.
Молитва  й  піст  дають  людині  крила,
Щоб  душу  й  тіло  над  гріхом  підняти.
Любов  Господня  в  серці  щоб  горіла
Надії  вогник  треба  зберігати…
Це  вогник  вічного  щасливого  життя,
Який  Христос  для  людства  запалив.
Небесне  ангельське  нетлінне  майбуття
У  воскресінні  Бог  благословив.
Небесне  Царство  треба  заслужити  –  
Життя  прожити  за  Новим  Завітом.
Потрібно  ближніх,  як  себе  любити,
З  любов’ю  в  серці  йти  жорстоким  світом.
Не  допусти,  щоб  світ  тебе  впіймав,
В  тенета  грішної  спокуси  заманив.
Людині  Бог  для  того  віру  дав,
Щоб  душу  їй  ніхто  не  погубив.
Усе  на  світі  пережити  треба  –  
Пройди  в  любові  ти  життя  дорогу.
У  кожнім  серці  є  така  потреба  –  
Схилити  голову  і  помолитись  Богу…

©    S.Nemo
10.04.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658639
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.04.2016

Благовіщення

[i](«Радуйся,  благодатна,  Господь  з  тобою!»  (Лк.  1,  28)
[/i]
Після  Великодня  й  Різдва
За  значенням  це  третє  свято.
Святий  євангелист  Лука
Зміг  цю  подію  передати.
Марії  Діві  провістив
Архангел  Гавриїл  новину
«Зачнеш  у  лоні  й  породиш
Ісуса,  Божого  ти  Сина…»
Марія  щиро  запитала:
«Як  може  статися  таке,
Коли  я  мужа  ще  не  знала?»
«На  тебе  Дух  Святий  зійде.
Всевишнього  окриє  сила
Святе  народиться  й  назветься
Син  Божий…»  Радісно  носила
Дитину  Господа  під  серцем.
Благословенна  між  жінками  –  
Спасителем  плід  лона  став.
Твоїми  муками  й  сльозами
Він    розпинався  й  воскресав!
Радій  же  Діво  Благодатна!
Господь  з  Тобою  у  віках!
Надії  людства  світле  свято
До  Бога  вказує  нам  шлях!

©    S.Nemo
07.04.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657912
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.04.2016

Той перший погляд

(Вечірні  роздуми  про  особисті  стосунки)

Той  перший  погляд  –  то  лише  початок,
Початок  довгого  і  непростого  шляху.
Багато  кави  буде  випито  горняток,
Немало  крапель  дощових  впаде  із  даху.
Цей  шлях  відносинами  люди  називають,
Коли  симпатія  переростає  у  кохання.
На  зустріч  із  захопленням  чекають  –  
Плекають  в  серці  щирі  сподівання.
Гаряча  пристрасть  у  душі  палає…
Не  обпектися  б  тільки  від  бажань!
Лише  любов  терпінням  зігріває  
В  тривожний  час  простих  розчарувань.
Не  варто  егоїзм  свій  проявляти,
Бо  тріщини  в  коханні  виникають.
Потрібно  вчитися  коханих  поважати  –  
Стосунки  у  підтримці  зберігають.
Той  перший  погляд  –  то  лиш  початок,
Багато  поглядів  ще  у  житті  чекає.
Не  допускай  у  тексті  опечаток,
Коли  роман  життя  любов  гортає…

©    S.Nemo
06.04.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2016

В терпінні зберігається кохання

[i](Публічна  версія  інтимного  листа)
[/i]
Коли  розлука  смуток  залишила,
Тебе  у  шторм  тривоги  занесла,
Порвала  недовіра  всі  вітрила,
Надії  з  рук  не  випускай  весла.
У  море  відчаю  тече  ріка  розлуки,
І  знову  береги  життя  в  тумані.
Навіщо  терпимо  розчарування  муки?
В  терпінні  зберігається  кохання!
Лиш  віра  може  душу  укріпити,
На  волю  Божу  Ти  надію  май!
Любов’ю  Бог  лиш  може  наділити,
З  молитвою  до  Нього  засинай.
В  пості  зумієш  пристрасть  погасити…
Хоча  провини  Ти  не  відчуваєш,
Пробачення  потрібно  попросити,
У  того,  кого  дійсно  Ти  кохаєш.
Якщо  людина  дійсно  та  вартує
Твоїх  тривог,  довіри  і  зітхання,
Вона  повернеться  і  щастя  подарує  –  
В  терпінні  зберігається  кохання…

©    S.Nemo
05.04.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2016

Три речі

[i](У  пошуках  сенсу  життя)
[/i]
Три  речі  не  вертаються  ніколи:
Час,  що  невпинно,  як  вода,  стікає,
Дешеве  слово,  що  як  голка  коле,
Можливість,  коли  втрачена  буває.
Три  речі  ви  ніколи  не  втрачайте:
Душевний  спокій  важко  віднайти,
Надію  в  серці  до  кінця  тримайте,
Честь  з  юності  потрібно  берегти.
Три  речі  для  людини  найцінніші:
Любов,  що  найдорожчий  дар  від  Бога,
Переконання  грошей  важливіші,
Стає  у  дружбі  легшою  дорога.
Три  речі  ненадійні  у  житті:
Це  влада,  що  спокусою  буває,
Мінлива  вдача  зникне  в  небутті,
Багатство  часто  душу  осліпляє.
Три  речі  в  нас  людину  визначають:
Щодення  праця,  що  долає  лінь,
Лиш  чесністю  довіру  викликають,
Досягнення  –  визнаня  поколінь.
Три  речі  можуть  і  людину  зруйнувати:
Вино,  що  може  в  п’янства  гріх  вводити,
Гординя  прагне  душі  віддаляти,
Гнів  не  дає  в  любові  й  мирі  жити.
Три  речі  ці  найважче  нам  сказати:
«Люблю»,  коли  взаємності  чекаєш,
«Допоможи»,  як  сил  нема  здолати,
«Пробач»,  коли  провину  відчуваєш…

©    S.Nemo
04-05.04.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657396
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2016

Донор

[i](Присвячується  одній  скромній  медсестричці)
[/i]
Війна  в  одній  країні  вирувала…
В  притулок  дитячий  снаряд  залетів,
Жорстока  смерть  людські  життя  забрала.
Тут  вертоліт  медичний  прилетів.
Були  там  миротворці-лікарі  –  
Поранених  прибули  рятувати.
Просили  всіх,  хто  був  у  цім  селі,
Аналізи  на  групи  крові  здати.
Від  втрати  крові  сильно  постраждала
Маленька  дівчинка  з  блакитними  очима.
Серед  дітей,  що  група  співпадала,
Став  донором  лише  один  хлопчина.
Погано  лікарі  їх  мову  знали,
Як  вміли,  так  йому  і  пояснили.
А  потім  апаратом  їх  з’єднали  –  
Процес  переливання  запустили.
Спочатку  лежав  він  спокійно,
Та  згодом  захлипав  тихенько.
І  сльози  його  мимовільно
Струмочком  полились  тоненьким.
«Що,  боляче?»  -  хлопця  спитали
Той  став  головою  хитати.
Він  думав  (так  їм  переклали),
Що  треба  всю  кров  їй  віддати.
Слова  ці  здивували  лікарів…
«Чому  тоді  погодився?»  -  спитали
«Ми  з  нею  друзі»  -  щиро  відповів  -
«ЇЇ  люблю…»  І  очі  заблищали…

31.03.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2016

Твоя душа

Твоя  душа  для  мене  ще  загадка,
Мовчання  –  таємниця  серця  Твого.
Усе  в  житті  не  може  бути  гладко  –  
Одвічний  вибір  доброго  і  злого.
Зло  і  добро  непросто  відрізнити,
Нас  часто  недовіра  розлучає.
Слова  потрібні  важко  знаходити  –  
Лише  любов  всі  сумніви  здолає.
Пригадую  відверту  ту  розмову,
Яка  онлайн  до  півночі  тривала.
Години  дві  на  диханні  одному
Мені  ти  запитання  надсилала.
Так  щиро  «Вибач  за  «як»  «як»  просила,
Коли  душа  Твоя  за  віру  вболівала.
На  жаль,  мене  Тоді  Ти  осудила  -
«Це  вибір  Твій…»  -  підтримку  не  надала.
Чомусь  приревнувала  до  сестри.
«Близька  мені  Твоя  душа»  -  сказав.
«Близька  на  скільки»  -  запитала  Ти.
(«Тобі  я  небайдужий»  -  відчував)
«На  стільки  Ти  відвертіша,  щиріша
І  доброзичлива»  -  слова  я  надсилаю.
І  тут  сказала  Ти  найважливіше:
«Сама  дивуюся  –  і  з  ким  –  не  знаю».
«Вже  знаєш  більше…»  -  тонко  натякав.
Перепитала:  «Більше?»  (здивувалась)
«На  запитання  я  Твої  відповідав…
Молись  за  мене…»  Ти  тоді  «сховалась»…

©    S.Nemo
30.03.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2016

Ти є і будеш

Ти  є  і  будеш,  я  надію  маю,
Єдиною,  коханою  для  мене.
На  світлофор  увагу  не  звертаю  –  
Ти  світло  встановила  там  зелене.
Я  вдячний,  що  листи  мої  читаєш…
Мені  ще  відповісти  не  готова?
Я  відчуваю  –  Ти  чогось  чекаєш,
Тому  у  нас  не  клеїться  розмова…
Слова  потрібні  буду  підбирати,
Проситиму  у  Бога  допомоги
(Продовжую  сумлінно  піст  тримати
У  покаяні  і  молитві  я  до  Нього)
Моя  душа  очищення  бажає
Від  сумнівів,  зневіри  і  тривог.
Я  вірю,  Він  мені  допомагає,
Мій  милосердний,  справедливий  Бог.
Продовжую  молитися  за  Тебе,
Щоб  від  спокус  життя  уберегти.
Я  відчуваю  у  душі  потребу,
Щоб  і  за  мене  помолилась  Ти.
Твою  довіру  буду  цінувати  –  
Я  вдячний,  що  її  Ти  не  втрачаєш.
Готовий  скільки  треба  я  чекати,
Коли  слова  потрібні  відшукаєш…

©    S.Nemo
29.03.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2016

Вона

Вона  була  для  мене  як  наркотик,
Як  кофеїн  в  моїй  ранковій  каві.
В  онлайні  відчував  її  я  дотик,
Для  неї  подихи  душі  були  цікаві…
В  кінці  весни  їй  вперше  написав,
«Як  Ти  мене  знайшов?»  -  вона  спитала.
Її  тоді  сестричкою  назвав  –  
Тепер  вона  мені  сестрою  стала.
Той  світлий  образ  досі  я  люблю,
Але  люблю  лише  любов’ю  брата.
За  неї  щиро  Господа  молю,
Це  те  найменше,  що  я  можу  дати.
Півроку  їй  листи  писав,
Вона  не  завжди  вчасно  їх  читала.
Тому,  що  фото  я  не  надіслав,
Моїм  словам  не  дуже  довіряла.
Я  не  готовий  ще  себе  розкрити,
Бо  з  Богом  особисті  справи  маю.
Її  сестру  продовжую  любити  –  
В  поезії  я  душу  розкриваю.
Так  вдячний,  що  вона  заблокувала
Для  мене  доступ  на  свою  сторінку.
Її  сестра  такого  не  чекала  –  
Побачив  в  ній  свою  я  половинку…

©    S.Nemo
29.03.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2016

Доза

[i](Притча  про  універсальні  ліки)[/i]

Цілителя  наважились  спитати:
«Які  найкращі  ліки  для  людини?
Чи  може  їх  не  зможуть  відшукати
І  з  свічкою  серед  ясної  днини?»
Той  відповів  їм  мудро  й  неквапливо:
«Найкращі  ліки  кожен  може  дати  –  
Свою  любов  ви  віддавайте  щиро,
А  ще  турботу  варто  проявляти…»
Хтось  з  недовірою  цілителю  сказав:
«А  раптом  і  любов  не  допоможе?
Ще  жоден  лікар  ліки  ці  не  прописав  –  
Не  вірю  я,  на  правду  це  не  схоже…»
Цілитель  лиш  тихенько  розсміявся:
«Своєму  я  не  вірю  сну-гіпнозу…
Але  на  практиці  не  раз  переконався  –  
Не  допоможе  –  просто  збільшіть  дозу…»    

28.03.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2016

Люблю

Люблю,  коли  перед  очима  Ти,
Така  чарівна,  скромна,  мила.
Люблю,  коли  читаєш  Ти  листи,
І  відповідь  Твоя  мені  важлива.
Люблю  Тебе  в  онлайні  я  чекати,
Любов  до  Тебе  довготерпелива.
Люблю  про  все  тоді  я  забувати,
Коли  літаю  в  мріях,  як  на  крилах.
Люблю  у  серці  берегти  надію,
Коли  ще  лист  Ти  мій  не  прочитала.
Люблю,  коли  весняний  вітер  віє  –  
Свій  подих,  може,  з  ним  Ти  передала?
Люблю  любов  свою  я  римувати,
Тоді  вона  для  мене  ще  дорожча.
Люблю  на  небі  зорі  розглядати  –  
Між  ними  я  Твої  шукаю  очі.
Люблю  я  пісні  слухати  слова
Про  серце,  що  не  камінь,  як  моє…
Люблю,  коли  від  втоми  голова
На  груди  падає  –  та  силу  Бог  дає.
Люблю  любов  я  реанімувати  –  
До  себе  доступ  Ти  мені  відкрила.
Готовий  скільки  треба  я  чекати  –  
Лиш  Ти  б  за  мене  Господа  молила…

©    S.Nemo
28.03.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2016

Букет

[i](Притча  про  життєвий  досвід)

[/i]Одному  учневі  спокою  не  давало
Одне  питання:  «Як  людське  життя
Свободу  вибору  у  собі  поєднало
І  те,  що  Бог  призначив,  майбуття…»
Наважився  він  вчителя  спитати.
Подумавши,  той  щиро  відказав:
«Як  підеш  в  поле  квіти  ти  збирати
То  знай  –  це  Бог  тобі  завдання  дав…
Але  не  матимеш  упевненості  в  тому,
Якою  полем  ти  дорогою  підеш.
Спокусі  вибору  піддашся  нелегкому  –  
З  яких  ти  квітів  свій  букет  збереш?
Тоді  до  совісті  своєї  прислухайся  –  
Це  голос  Бога  у  душі  твоїй  лунає.
Тоді  іди  до  квітки  –  не  вагайся!
Так  повсякденний  досвід  виникає…
Бо  кожна  квітка  –  досвід  твій  дрібний,
А  з  кроків  складена  життя  дорога.
Букет  зібрати  –  вибір  не  простий,
Життєвий  досвід  –  це  завдання  Бога…
Добро  від  зла  непросто  відрізнити  –
Тому  так  часто  у  душі  тривога.
Не  бійся  в  серце  Ти  любов  впустити...
Життєвий  досвід  –  вибір  серця  Твого...»

26-27.03.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2016

Радіє серце

Радіє  серце  –  лист  Ти  прочитала,
Який  Тобі  як  вдячність  надіслав.
Що  доступ  Ти  мені  розблокувала  –  
Такого  я  сюрпризу  не  чекав.
Лиш  вчора  попіл  смутку  я  розвіяв,
Любов  у  серце  намагався  донести.
Це  був  не  лист  –  я  просто  мріяв,
Але  мене,  мабуть,  почула  Ти.
Реанімую  заморожене  кохання,
Воно  для  мене  –  вищий  сенс  життя.
Я  вірю,  що  порушиш  Ти  мовчання,
З  надією  дивлюся  в  майбуття.
Твою  я  скромність  буду  цінувати,
Дивлюсь,  як  в  небо,  в  очі  голубі.
Ну  як,  скажи,  я  можу  не  кохати
Обличчя  риси  рідні  й  дорогі.
На  відповідь,  звичайно,  я  чекаю,
Твій  подих  знову  я  онлайн  ловлю.
Та  ні  на  чому  не  наполягаю  –  
Себе  на  волю  Божу  віддаю…
Пройду  цей  піст  в  любові  й  покаянні,
На  славу  Господа  поезію  творитиму  –  
Слова  надії  і  любові  полум’яні
Із  вірою  у  серці  доноситиму…

©    S.Nemo
26.03.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2016

Розвію попіл смутку

Розвію  попіл  смутку  я  за  вітром,
Що  принесе  в  моє  життя  весну.
Надію  маю,  ще  любов  моя  розквітне  –  
Тобі  її  я  в  серце  донесу…
Я  сумніви  й  тривоги  подолаю,
Хоч  і  бар’єри  ставить  нам  життя.
Тебе  я  і  на  відстані  кохаю  –  
У  наше  спільне  вірю  майбуття.
На  фото  бачу  я  блакить  очей,
Твій  погляд  скромний  серцю  дорогий.
У  ньому  сяйво  зоряних  ночей
І  блиск  води  небесно-голубий.
Такий  тендітний  стан  тонкий  дівочий,
Волосся  шовк  завитий  у  косі.
Твоїм  обличчям  я  милуюся  охоче  –  
Сміються  губи  –  пелюстки  в  росі.
Ти  на  дивані  в  платті  голубому  –  
Воно  так  до  очей  Твоїх  пасує.
Маленьке  цуценя  сидить  на  ньому  –  
До  нього  я  Тебе  ледь-ледь  ревную…

©    S.Nemo
25.03.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2016

Непідписаний лист

[i](Анонімне  зізнання  юній  співачці)

[/i]Білі  сніжинки  у  небі  кружляють,
Та  в  їхньому  танці  немає  тепла…
Його  і  не  треба!  Мене  зігріває
Твоя  надзвичайна,  чарівна  краса!
Мов  промені  сонця  волосся  спадає
На  плечі  тендітні  Твої…
А  рученьки  ніжні  його  поправляють,
Приносячи  радість  мені!
Луна  твій  сміх,  дзвінкий  і  чистий,
Неначе  той  гірський  струмок!
І  як  розсипане  намисто  –  
У  кожен  котиться  куток…
У  пісню  душу  Ти  вкладаєш  –  
Вона  звучить  неначе  скрипка!
Почуєш  –  серце  завмирає,
А  потім  б’ється  швидко-швидко…

2003

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2016

Маски

Як  часто  люди  маски  одягають…
Одні  –  для  того,  щоб  обличчя  захищати,
(Тому  їх  захисними  називають)
Коли  доводиться  у  небезпеці  працювати.
Серед  таких  відомі  нам  медичні,
Що  віруси  й  мікроби  зупиняють.
До  них  близькі  по  духу  косметичні,
Які  зів’ялу  шкіру  освіжають.
А  інколи  це  просто  хитрий  трюк,
Щоби  красу  фальшиву  показати.
Наносять  лак  на  нігті  ніг  і  рук,
Бо  хочуть  як  «еліта»  виглядати.
А  ще  включає  маска  блиск  помади,
Туш  на  повіках,  крем  і  пудру  на  щоках.
Вона  потрібна,  щоб  сховати  вади,
Які  з’являються,  коли  душа  в  гріхах.
Бувають  маски  дуже  особливі  –  
Щоб  одягти,  потрібно  ролі  грати.
З  них  найвідоміша  –  байдужої  гордині.
Достатньо  тільки  голову  підняти.
Образи  маску  важче  відтворити  –  
Потрібно  біль  імітувати  вдало.
Любов  лиш  дуже  важко  повторити  –  
Тут  треба  постаратися  немало:
Звабливий  погляд,  ніжний  дотик  рук,
Щасливу  посмішку  потрібно  дарувати.
При  розставанні  біль  душевних  мук
Провдоподібно  треба  показати.
Найважче  маску  щастя  одягти  –  
Потрібно  радісно  і  щиро  посміхатись,
Себе  від  заздрості  чужої  берегти
І  від  своєї  відчайдушно  відбиватись.
У  масок  цих  недолік  є  один  –  
В  своїй  основі  мають  лід  гордині.
Коли  любов  торкнеться  цих  «картин»
Вони  розтануть  в  тій  самій  годині…

©    S.Nemo
23.03.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654016
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.03.2016

Твоє ім’я

[i](Шкільна  пристрасть  юного  серця)[/i]

Твоє  ім’я  для  мене  наймиліше!
На  Тебе  я  б  дивився  без  кінця!
В  своїй  душі  я  тільки  найщиріші
До  Тебе  зберігаю  почуття.
Їх  лиш  словам  висловити  важко.
Тут  треба  погляд,  ніжний  дотик  рук…
І  наче  щира,  мила,  добра  казка
Луна  дверей  до  Твого  класу  стук.
Коли  я  чую  Твій  веселий  сміх,
Грайливий,    як  гірський  струмочок,
Я  забуваю  в  світі  все  і  всіх  –  
В  моїх  вухах  луна  його  дзвіночок.
Твоїх  очей  безмежна  глибина,
В  них  намагаюсь  я  впіймати  мить.
І  наче  келих  доброго  вина,
Твій  погляд  знов  і  знов  мене  п’янить…

2001

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2016

Сон

[i](Ранкові  подихи  юної  душі)
[/i]
У  тиху,  теплу,  літню  ніч
Тебе  побачив  я  у  сні  -  
Дорогою  повз  мене  йшла
І  посміхнулася  мені.
Та  мила  посмішка  Твоя
Мене  зачарувала  -  
Ні,  я  не  біг,  я  мов  летів
до  Тебе.  Ти  чекала...
Зустрілись  руки.  Дотик  їх
Нас  збуджував  і  тішив.
І  поцілунок  перший  наш
Таким  солодким  вийшов.
Серця  забились  молоді
У  радісному  ритмі...
Та  це  був  тільки  гарний  сон.
Прокинувся  -  і  зник  він...

2000

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2016

Слова і сльози

[i](Експромт-коментар  на  поезію  
«Слова  ключі»  (автор  Lana_Svit)[/i]

Слова-ключі  не  раз  я  підбирав,
Як  двері  відчиняв  в  чужі  світлиці.
Та  не  завжди  я  щирість  зустрічав  –
Її  ховали  люди  у  темниці.
Покликаних  багато  на  Землі,
Але  не  всім  дано  це  зрозуміти:
Слова  –  дешеві,  сльози  –  дорогі,
Лиш  ними  можна  щастя  оцінити.
Безцінні  сльози  -  совісті  роса,
А  слово  вилетить  -  його  вже  не  впіймаєш...
В  словах  буває  мудрість  і  краса,
Та  сльози  щастя  ні  на  що  не  проміняєш...
Словами  можна  і  молитву  проказати,
Сльозинка  грішника  -  найкращий  дар  для  Бога.
Слів  таємницю  не  усім  дано  пізнати,
В  сльозах  так  просто  відчувається  тривога...
Спочатку  було  слово  (лиш  від  Бога),
А  потім  став  Він  Всесвіт  наш  творити.
Та  люди  вибрали  страждань  і  мук  дорогу  –  
Не  раз  їм  довелося  сльози  лити.
Гріхи  лукавими  словами  прикривали,
За  них  прийшов  Христос  пролити  кров.
Йому  сльозами  ноги  омивала
Звичайна  жінка.  В  ній  жила  любов…

©    S.Nemo
21.03.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653730
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.03.2016

Розлука

[i](Лист-зізнання)
[/i]
Тебе  я  згадую  щодня…
Твій  образ  в  пам’яті  моїй,
Неначе  зірка  осяйна,
Мов  зеркало  «рожевих  мрій»!
Твій  погляд  наче  блиск  води
Під  променями  сонця.
І  море  ласки  й  доброти  
В  очах  –  душі  віконцях!
І  досі  зваблює  й  чарує
Мене  Твоя  «дитяча»  чілка
А  серце  б’ється,  як  злітає
З  прекрасних  губ  Твоїх  усмішка.  
Я  заздрю  вітрові,  який  
До  Тебе  часто  ходить  в  гості.
Твій  обіймає  стан  гнучкий
І  пестить  лагідно  волосся.
Я  вірю,  що  настане  день,
І  знову  я  Тебе  побачу.
І  буде  зустріч  рук,  очей  –  
Мені  розлуку  Ти  пробачиш…

2000

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2016

Арифметика кохання

[i](Ода  юного  серця)

[/i]Кохання  перше  у  житті
усім  судилося  пізнати.
І  друге  дихання  воно
в  людині  здатне  відкривати!
І  навіть  коли  третій  Рим
впаде,  по  ньому  сумуватиме
четверта  влада  –  на  Землі
кохання  вічно  існуватиме…
Колона  п’ята  у  душі
воно  для  кожної  людини.
Неначе  шосте  відчуття
у  серці  ніжному  дитини.
На  сьоме  небо  піднесе
його  й  її,  неначе  вітер,
те  восьме,  краще  над  усе,
І  загадкове  чудо  світу…

2003

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2016