Oлег Кара

Сторінки (1/5):  « 1»

Весна вже близько

Весна  вже  близько.  Весна  –  вже  близько.  
Помовчим  ось  тут,  на  зламі  пори.  
Псевдо-зима  схова  свої  різки.  
Звір  за  селом  заховає  свій  рик.  

Весна  вже  близько,  занадто  близько.  
Довіримось  їй,  мов  якомусь  ханжі.  
Середньовіччя  вулиць  –  колиска,  
Де  вогкість  і  бруд  і  запах  іржі.  

Весна  вже  близько,  настільки  близько,  
Що  вже  даруєш  девіантність  ночам.  
Де  пробуджує  в  мені  хлопчиська  
Невгаваюче  в  тобі  дівча.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720131
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.02.2017


Віття дерев схопила судома

Віття  дерев  схопила  судома.
І  два  дні,  як  нестерпний  холод.
Щороку  птахи  тікають  із  дому,
До  цього  не  звикну  ніколи.

Закинулось  сонце  снодійним,
Ніяких  турбот  і  питань  ніяких.
Це  всього  лише  звичне  дійство
І  знайома  вулицям  мряка.

Пішли  гуляти  босоніж  зі  мною,
Сховай  свої  ніжні  крила.  
Ніч  бешкетниця  вмилася  хною,
І  наші  кімнати  вмила.




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2017


Стимул

́́Інколи  ми  дивимось  вперед
І  не  бачимо  того,  що  під  ногами.
Ось  ти  їдеш  і  твій  велосипед  
Потрапляє  через  це  у  ями.

Не  кожен  вибиравсь  з  подібних  ям,
Вилучав  урок  з  життя  потрібний.
Не  розраховував  на  когось,  а  все  сам,
Любов  не  розмінюючи  дрібно.

Гадали,  ось,  любов,  на  все  життя  –
Іноді  хотілось  просто  вмерти.  
Хоч  до  цілі  йшли,  мов  в  небуття,
Ми  далі  йшли,  кохаючи  уперто.

Душа  –  багато  зламаних  колес
(тут  завжди  палки  ставились  в  колеса).
Минуле  гналось,  мов  сусідський  пес,
Хоч  як  ми  не  міняли  ті  адреси.

Години  поглинатимуть  мов  вир,
Пропускаючи  тебе  крізь  пальці.
Я  не  знаю…  Просто  так  багато  дір…
На  серці  латка  ледве  не  на  латці.

Дивитись  треба  іноді  й  вперед.
І  не  бачити  того,  що  під  ногами.
Сідаючи  на  свій  велосипед,
Оминаючи  глибокі  ями.

Тобі  набридли  ці  уроки  із  життя
І  ти  хочеш  залишитися  у  ямі?
Хоч  прийшов  не  до  мети,  а  в  небуття,
Це  лиш  початок,  давай  руку  і  йди  з  нами.

Тут  надія  на  себе  самого,  знай.
Цей  люд  давно  уже  довіру  втратив.
Хай  кожен  крок  наступний  –  мов  за  край,
Хай  кожен  день  неясний  –  наче  свято.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711135
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.01.2017


Ми піддавались законам фізики

Ми  піддавались  законам  фізики,
Пізнавши  силу  тертя.
Ми  вслухались  в  мелодію  ризику
Швидкого  серцебиття.

Між  двома  нами  процес  дифузії,
Орфографія  між  слів.
А  твої  губи  –  спекотна  Грузія,
А  твої  стогони  –  спів.

Для  нас  ця  кількість  годин
                                                                                   неначе
Тлінь  сигаретних  вуглин,
Безжальна  послідовність  Фібоначчі
Й  плюс  незрозумілий  сплін.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2015


Напевно

Напевно  буде  мало  ночі,
Буде  мало  часу  уночі.
Ти  дивишся,  й  твої  змарнілі  очі...
І  видно  в  них  джерел  живі  ключі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2015