| Сторінки (8/763): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 | » |
Небеса там нависли
Зоряні,
І степи простяглись
Не орані,
І Донець там ріка
Сріблилася,
Зайва стежечка
Не стелилася.
Був там рай для вітрів
Із птахами,
Славивсь вільний нарід
Звитягами
І козацькою Радою –
Зборами,
Й небо часто сміялось
Зорями.
А сьогодні той степ –
Сполоханий,
Бо біда там росте.
Заохали,
Адже землю трясе
Там «Градами»,
Із Чечні і Кубані
Гадами,
І ракетами, і
Бетеерами,
І чужими прем’єрами,
Й мерами.
Виглядає усе
Руїною.
Що ж зробили ви це
З країною?
Кров’ю рідна земля
Упивається,
А тиран із Кремля
Посміхається…
Від поганців таких
Край ми звільнимо,
Щоб не впали зірки…
Розстріляні…
21.01.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622112
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 18.11.2015
Крізь біль приходим ми
у білий
світ,
Плачем своїм про себе
сповіщаєм,
І тут знаходим почуття
нові,
Бо ж грішимо
і любимо,
й прощаєм.
Ми часто біль чужий
п’ємо
в житті,
Коли його, мов рану,
зустрічаєм,
Коли в собі не маємо
утіх,
Або близького
раптом
утрачаєм.
Й душа людини
з болю
виника,
Тому крізь себе здатна
пропустити
Й любов єдину, й біль,
що, мов
ріка,
Затопить душу й вчитиме
любити.
Не одинокий, а
загальний
біль
В крові й сльозах народжує
державу,
Й здобуде спокій, шлях
проб’є
собі
І впише це в історії
скрижалях.
Прийшла нам черга всім
пройти
крізь біль,
Щоб вистоять пред ворогом
зубатим,
Він випече з нас кров
гнилу
рабів,
І вільна буде
Україна-мати!
18.01.2015.
Ганна Верес .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622110
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.11.2015
Горить Донбас… Вогонь сягає неба,
На землю з димом сіється печаль:
«Чому, Росіє, маєш ти потребу
Рубати нас зі східного плеча?»
Й нуртує кров у жилах патріота –
Змиритися не може з цим ніяк.
Свята для нього воля є народу,
Не хоче знати слова «переляк».
А знає він одну велику Правду:
Його це з діда-прадіда земля,
Й Росія не була й не буде братом,
Тож треба гнати нечисть звідціля.
І кров, всю рабську, випила неволя,
Монгольська, польська і литовська теж,
Й гірчила полином вкраїнська доля,
Коли з Москвою позбулася меж.
І корчилась не раз душа Богдана,
Бо зрадить матір – то найтяжчий гріх,
Згвалтована не раз, вона ридала,
Це він ярмо неволі вдяг на всіх…
Проснись, Донбасе, із золи воскресни,
Щоб зради біль тебе не доконав,
Щоб зустрічав нові щасливі весни,
Щоб доля не блукала в полинах…
17.11.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621827
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 17.11.2015
Кружляли в шкільному вальсі
Метеликами вони,
У очі він їй вдивлявся.
А в серці дзвінок дзвонив:
«Це та, що єдина в світі,
Уперше яку любив…»
Навколо ж і друзі, й квіти,
І фраза: «Ну й, голуби!..»
Із вальсу в життя доросле
За руки пішли вони…
Та гримнув зненацька постріл –
Початок то був війни.
Прощались вони не довго –
В біду віри не йняли
І тест влаштували долі,
Коли в війну подались.
Вона – бинтувати рани,
А він – на передову,
Та жертву війна обрала:
Звалила його в траву…
Вони повертались разом:
Солдатом він у труні,
А поряд вона… і… фрази:
«Як жити, любий, мені?
І хто тепер я… без тебе?..»
Тягнулася до труни…
Й озвалось луною небо:
«Ти наречена війни!..»
17.11.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2015
Згори зоріла неба вишина –
То в обіймах вологих ніч застигла,
Німа запанувала тишина
У лісі поміж соснами густими.
В’язав ще ніжне плетиво павук,
Щоб кинути в холодні, свіжі трави.
Розрізав тишу сонну раптом звук –
То їжачок вчинив свою розправу:
Прорвав те павутиннячко й сопів,
Уполювавши мишку на сніданок,
А крик її, немов протяжний спів,
Збудив нарешті росяний світанок.
21.09.2014.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621587
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.11.2015
Матуся у думках важких блукала,
І застрявали в стелі свердла-очі,
Її найбільше думка та лякала,
Чому Росія учинила злочин.
Синок, її кровиночка, в Донбасі,
А там вогні метають вражі «Гради»,
Фугаси й міни слух лякають басом –
«Сестра» Росія землі наші краде…
Й зорив із покуття Господь на сиву матір
І навпіл поділяв її турботи.
Він теж не міг цю ніченьку дрімати,
Втопивши очі власні у скорботі,
За тими, хто упав на полі брані
І не доніс додому перемоги.
«Тримайся, нене, в нього тільки рани,» –
Сказав, приспавши неньку і тривогу.
12.04.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621581
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 16.11.2015
Готувала тісто удовиця,
Хліба напекти щоб, як годиться,
Ту муку розводила водою,
Заправляла тісто лободою,
Ще й сльозою щедро посолила,
Врятувать від голоду щоб сина.
Ой, місила удовиця тісто
Із муки останньої вже, звісно,
Заглядало в вікна сонце красне,
Але погляд удовиці гасне…
Залишилось тісто з лободою
Й хата під соломою… з бідою… 18.04.2013.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621349
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 15.11.2015
Хоч білим димом коси зацвіли,
Вона ще красивіша ніби стала.
Роки й доходи скромними були,
Не мала в миснику дзвінких кришталів.
А мала серце, повне доброти,
І мудрих слів, і дум – такий ось посаг.
Так чому ж не помітив цього ти,
Залишив на людський непевний осуд?
Дививсь на неї – в муках потонув,
Та підійти боявсь – не зрозуміє.
А може, це розплата є тому,
Хто почуттям віддатися не вміє?..
26.04.2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2015
Пахли сивим туманом роси
На ранковій стрункій траві,
Морозець іще не морозив,
Хоча осінь уже привів.
Дуба міддю ледь помережив,
В позолоту берізку вдяг,
За жоржинами чемно стежив,
Айстрам голови теж підняв.
А як сонечко привітало,
Остудило німу росу,
Літо бабине пролітало –
Розбавляло осінній сум.
7.03.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621030
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.11.2015
Пливуть літа, неначе за водою,
Пливуть хмарки, не знаючи доріг.
О, скільки раз стрічався ти з бідою,
Народе мій, мій український рід!
Орав ти й засівав добром землицю,
Своєю кров’ю й потом поливав,
Та мрії про свободу – не зректися,
Й вінчала шлях той вірна булава.
Сьогодні знов насупилося небо,
І землю нашу святить свіжа кров.
Пісні й легенди складені про тебе:
Був козаком, став «кіборг» чи «укроп».
Я вірю: ти, народе, переможеш,
Й проклюнеться засіяне добро,
Те жниво поможи зібрати, Боже,
Щоби радів наш батечко Дніпро.
4.02.2015.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621021
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 14.11.2015
Постукав ранок тихо у вікно,
Збудив мене, довершила щоб справи:
Вірш доскладала про красу, село,
Старенькі верби, схилені над ставом.
Про наш непередбачуваний світ,
Де зло у вічнім герці з добротою,
І про калини в лузі буйний цвіт,
Про землю, що зустрілася з бідою.
І заспівають слово і душа
У нелегкім чуттєвому дуеті,
Згадають першу стежку в споришах,
Свої падіння й неймовірні злети,
І шлях, який долався день за днем,
І ту найзаповітнішу тополю,
Але найбільше, що хвилює всіх, – одне:
Якою буде України доля?!,
26.10.2015.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620738
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.11.2015
І знову осінь наша невесела,
Чорніє знов багряний листопад:
В Донбасі знов обстрілюються села,
І матері солдатські знов не сплять…
Людей лукавих стільки розвелося,
Котрі шукають зиск і у війні,
І дибиться, сивіючи, волосся:
Це як в державній ритися казні?
Хіба життя людське аніч не варте?
Скількох війна поглинула людей?
Чому Всевишній дозволя вбивати?
Невже жалю нема і до дітей?
Темніє листопад, насупив брови:
Згадавсь Батурин*, Київ** і Майдан*** –
Це сторінки історії багрові…
Знов України долю він гойда.
13.11.2015.
* – 2 листопада 1708р. – російськими військами на чолі з Меншиковим було вирізано біля 10тис. українців, жителів Батурина. Ті, кому вдалося якимось чином врятуватися, тікаючи, потонули у холодному Сеймі. Спалено тоді ж було і козацьку столицю Івана Мазепи – Батурин.
** – 7 листопада 1943р. – взяття Києва у Великій Вітчизняній війні.
Туди були кинуті тільки-но мобілізовані молоді, навіть непереодягнені, напівозброєні хлопці. Тисячі їх так і залишилися у льодяних водах Дніпра, перепливаючи під вогнем іноді і на солом'яних плотах.
*** – 21 листопада 2013р. – студенти України вийшли у Києві на Майдан Незалежності за євроінтеграцію, підтримані потім мільйонами українців. Події закінчилися кровопролиттям (сотні беззбройних людей були розстріляні, покалічені, але влада змушена була тікати).
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620727
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 13.11.2015
Летіли в небі жури-журавлі,
До сонечка «курли» своє кричали,
А в одного на сірому крилі
Сиділо літо й з землями прощалось.
Давно в лугах ромашки відцвіли,
І сонях журно голову повісив,
Останню пісню бджоли завели –
Запас на зиму вже готують, звісно.
І соромливі груші у саду
Розчервонілись. Бджоли теж жартують.
Стрічати літо бабине іду,
За весну й літо осені звітую.
11.09.2013.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620566
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.11.2015
Спали прим’яті в тиші трави,
А на небі – зірки, зірки…
Біля річки, де берег правий,
Верби товпилися роки.
А під ними – денна тривога,
Хвиля в річці ледь плюскотить,
Ба, лебедика чарівного
Все боялася розбудить.
Спала поряд із ним лебідка,
В неповторній своїй красі,
Пугач десь обзивався зрідка –
На вербу раптом пересів.
Турбував він тривогу й верби,
Врешті крик його потонув.
Скільки ж виникне різних версій
Про той крик і ніч чарівну.
9.09.2013.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620560
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.11.2015
Матусі притомилися літа,
І срібний іній приморозив коси.
Хоча і не така глибока осінь –
Десяток сьомий в гості завітав.
Нехай прив’яла трішечки краса,
Адже утричі старша за онуків,
Пила в житті любов і гіркоту розлуки,
Все, що послали жінці небеса.
Сьогодні в неї – особливий день:
Приїде правнучка до неї в гості,
Звучатимуть і сміх, і різні тости.
Вітання й побажання від людей.
І заблищить-засяє сивина,
Бо особлива в матінки подія.
Всміхнеться, по-дитячому зрадіє,
Наллє усім домашнього вина.
Й на руки візьме… згорточок святий.
Такий для неї дорогий і рідний,
Всевишньому подякує за гідний
Дарунок, що життя їй освітив.
І довго пам’ятатимуть іще
Ту ношу непросту матусі руки,
Та чи колись відчує праонука
Прабабці серця непідробний щем? . 21.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620220
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 11.11.2015
Від війни Україна хай стомлена,
Але дух її ні, не подоланий.
Україна сьогодні
у відчаї:
Всі канони церковні
під свічами,
Затряслася земля і…
заплакала…
Кров синівська щодня
тече-капає.
Скільки в нас матерів,
посивілих,
На землі, на своїй і…
невільних!..
Скільки доль, скільки душ
покалічено!
Сиротинок-діток теж
не лічено,
Кожне серце, немов
переоране,
А земель скільки вже
перекроєно!..
Тут криваві і чорні
будні,
Це війни сторінки
незабутні.
Скільки діток не буде
народжено!
Ворог нам ще постійно
погрожує,
Та не буде народ
поневолений,
Котрий в муках народжений,
з волею.
Незагойні це наші
рани…
Це війни у Донбасі
грані…
11.11.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620219
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 11.11.2015
Висмикую слова, мов гострі шаблі,
Щоб ними мову власну боронить.
Бажання це мене не полишає:
Боюсь, занапастять «говоруни».
Боюсь, адже звучить щодня в ефірі
Велика «руська», а своя – де-де.
Народ живе, допоки мова й віра –
Все інше потім він собі знайде.
Молюсь щодня за тебе, мово рідна,
Пісні-перлини слухаю й... пишу.
Щоб серед інших мов ти встала гідно.
Я не чиновників – простих людей прошу:
«Не здайте мову – бастіон останній,
Душа ж бо ваша кутається в ній,
Щоб покоління не одне зростало
При вірі й мові на своїй землі!».
2013р.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619898
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.11.2015
Уже сміялися гаї
жовто-багряно,
І обзивались журавлі –
а в серці рани.
Чекав далекий довгий шлях
їх невідомий –
Не будуть пастись на полях,
не будуть вдома…
І проводжала осінь їх,
з дощем неначе,
Вони ж пливли в височині –
а серце плаче…
А сонце шлях їм осява
в краї далекі,
Сумує-журиться трава:
Їм так нелегко!
Тяжкий-гіркий розлуки смак –
хто пив, той знає,
А серце рветься за всіма –
весни чекає.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619895
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.11.2015
Осінь! Юна і мила осінь!
З самоцвітами , в диво-росах,
З хризантеми витканим квітом.
Закотилось у трави літо.
Мріють бархатом чорнобривці,
А ти, горда, мов та цариця.
Розтривожені журавлями
Плачуть хмари понад полями.
Посіріло, в зажурі, небо –
Все ж закохане зараз в тебе!
Осінь! Юна і мила осінь!
Я люблю тебе щиро й досі.
Не повіриш, навіть молюся
І на тебе не надивлюся.
Бачу, скільки зробила діла,
Мабуть, рай сотворить хотіла:
В небо клин підняла лелечий,
Клену позолотила плечі,
І мережиш осінні віти
Нерозгаданим бабиним літом!
Осінь!..
11.11.2012.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619686
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.11.2015
Виткала ніч нам зоряну
Чорну німу габу.
День спочиває зморений.
Вечір теж не забув
Місяць на небо випустить.
Скибочка золота
Не дозволяє виспатись –
Кожну з зірок віта.
А як уже награється
Місяцем темнота –
Неба схід загоряється –
Ранок то нас віта.
30.11.2013.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619422
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.11.2015
Клуб поезії важливий
У моїм житті:
Друзів маю справедливих,
Хоч не всі святі.
Тут немає критиканів –
Мирний все народ,
Україну, що плекає,
Діток чи город.
Розливає по чарчині
Непросте вино,
А думки і, мов кравчиня,
Те зшива в одно
Слів нове сучасне дійство,
Де хорей і ямб.
Тут цікаво й мило, дійсно,
Заглядаю й я.
Вип’ю теж вина без тостів,
Захмелію враз
І чекаю знов у гості
Слів майстрів і фраз.
Клуб поезії важливий
Кожному із нас,
Щоб зібрати краще жниво,
Що напише час.
8.11.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619418
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.11.2015
Чи знаєш ти, чому зірки вмирають,
Й що означає їх у небі слід,
Й чому в людини серце завмирає,
Коли це бачить? Хто це знає? Світ?..
Я теж не знаю цю надтаємницю.
А може , то із волі є Творця:
Земля, людина, жито і пшениця,
А в нас Він бачить сіяча, женця?
Та все ж я вірю у душі безсмертя
І розумію суть таких велінь:
Прожить – не просто, ще складніш – не вмерти,
Поки свій слід залишиш на землі
У подарованих тобою гідних дітях,
У праведних і корисних ділах,
Адже призначення людини в цьому світі –
Надійні й добрі сходи щоб дала!
31.01.2013.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619097
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.11.2015
Вклонися матері доземно.
Уклонись.
Якщо забув, чиє ти зерня,
Схаменись.
Важливу істину, сувору,
Не забудь:
За перші кроки, перше слово
Вдячним будь.
Ти її щастя й її кара –
Знай по це,
До цього тільки не звикає
Серця щем.
Її терпінню і любові
Заздрить світ.
Не завдавай матусі болю –
Ти є квіт
Її омріяної долі.
Пам’ятай
Оту стежину, що із дому
Вилітав,
Бо такі добрі рідні очі
Тільки там.
А ще в них зброя є на злочин –
Доброта.
Ніхто в цім сумнівів не має –
Зрозумій,
Поки життя твоє триває
На землі:
Достойний той звання людини,
Хто в життя
Несе обов’язок дитини –
Це затям!
Не забувай, що пуповина
Вас єдна,
І тільки в тім її провина,
Що одна!..
2.01.2013.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619095
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.11.2015
У сивину літа мої вдяглися
І зморшкою прибралася щока,
З дерев не раз опало жовте листя,
Мене ж несе життя мого ріка.
Долає і пороги, і долини,
А іноді спада, мов водоспад.
Моя ж душа у піднебесся лине,
Щоб Божий рай побачити зблизька,
Відчути щоб польоту насолоду,
Пізнати неповторний волі смак,
Збагнути дивну загадку природи,
Адже я є людина – не слимак.
2.04.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618880
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.11.2015
Літа, не є ви сторінками казки –
Ця книга скромно названа життям.
В ній – щастя й біль, хвилини зла і ласки,
Адже ти Вічності й природи є дитя.
А у житті всього-всього доволі,
І кожен свій несе покірно хрест.
Частіше мрійники страждають від сваволі,
Чи потрапляють під цензурний прес.
Та мрію й дух убити неможливо,
Стооку Правду вже не осліпить.
Зібрать життєве постарайся жниво,
Щоби себе і рід свій не зганьбить.
10.03.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618879
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.11.2015
У хвилях збуджених морів,
І на шляхах важких неволі
Народ не зник – себе зберіг,
Та знову стрілася недоля.
І знову цвіт його в війні,
І матері знов ридма плачуть,
Бійців пустіють курені,
А влада знов людей кріпачить.
Народ, як і раніш, кричить
І про нові майдани мріє,
Для цього досить є причин,
Та роздирають Україну
Корупція, страшна війна,
Свою невдячну роблять справу,
Де не в пошані сивина,
Розчавлене людини право.
Крадіжки, обшуки, суди –
Таке сьогодні України…
Чи спуститься закон сюди?
Чи не утратимо країни?
І гострить шаблю власну час,
Щоб розібратися у всьому,
Крим повернути і Донбас
Аж до самісінького Дону.
Тоді лиш заживе народ,
Як розрубає власні пута,
Як кожен буде патріот,
Коли Росію згубить Путін!..
5.11.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618677
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 05.11.2015
Зривалось листя й падало,
Бурштинно-золоте,
І поодинці, й парами…
Ой, килимом цвіте.
Ледь чути кроки осені –
По ньому шелестять,
Умиті трави росами
Під килимочком сплять.
Їм сниться тепле літечко
Із грозовим дощем,
В каймі зеленій річечка,
Що стрічкою тече.
І верби з зелен-косами,
Туди що подались,
І вишні з абрикосами,
Краси що не зреклись.
А листя тихо падало
І сон їм берегло,
Під вечір, листопадовий,
Дрімало і село.
2.11.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618675
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.11.2015
Коли осінь приходить,
Завмирають сади.
Доля пару знаходить
І приводить сюди.
Та чи стане сім’я та
І щаслива, й міцна?
Материнство пізнати
Чи готова вона?
Як музики заграють
На осінній струні,
Попливти б їм до раю,
Та в якому човні?..
Ллється пісня весільна
І калина гірчить.
Як же жити їм спільно?
Осінь чомусь… мовчить…
19.11.2012.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2015
Де трави буйні
І роси сині,
Про гріх забули –
Зачали сина…
Весілля наше
Справляло небо:
Вінок – з ромашок,
Фати не треба.
У свідках – місяць,
Зірки тремтливі,
Хотіли, звісно,
Бути щасливі.
Та щастя наше,
Мов хвіст жар-птиці,
Піймалось наче,
Та що лишиться
В руках зрадливих,
Ніхто не знає…
Лице вродливе?
А чи пізнає
Дитя природи
Той присмак щастя,
Мов нагороду,
Немов причастя?
Чи не забуде
Подарувати
Небо цим людям
Щастя багато?
А мо’, й забуде
Про їх весілля?
Тоді вже буде
Рана із сіллю…
О небо й зорі,
І місяць-красень,
Не треба горя –
Дай щастя й радість!..
14.10.2012.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2015
Хіба можливо це коли забуть:
Розтерзані тіла, людей убитих,
Коли не знаєш навіть, як зовуть
Того, хто є під номером заритий?
Хіба не пеклом став тепер Донбас
Для тих, хто добровільно йшов на плаху,
Хто голову поклав за мир, за нас,
Рятуючи маленьку Волноваху?
Хіба у нас АТО, а не війна,
Де тисячі життів, як нить, порвались,
Де зброя б’є важка – не нарізна,
Серця у тисяч битись перестали?
Хіба? Хіба?.. Питань теж тисячі:
Чому Росія йде на нас війною,
І танки, й бетеери шле вночі?
Щоб нас залить рікою кров’яною?
То не пташиний над Донбасом клин –
Небесна сотня в небі пропливає,
Щоб ми у боротьбі не знемогли.
Вона і на Москву також впливає…
15.04.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618140
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 03.11.2015
[i]Звернення до Донбасу[/i]
Ми є народ, а не якісь людці,
Що коротають час для сну і їжі,
І усвідомить істини нам ці
Пора давно й єднатися скоріше.
Тоді ніякий ворог не страшний,
Як кулаком ми сорокамільйонним
Ударимо по паліях війни,
Єдиний фронт створивши, – не загони.
Ми є народ, гартований в борні,
Крові ніколи теж не шкодували,
Политі нею зерна і в стерні
Прекрасні сходи воленьки давали.
Тож ні збороть, ні приручити нас,
І віру у серцях уже не вбити,
Її лише зміцнити може час.
Нікому Україну не скорити!..
2.11.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618135
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.11.2015
Любить –це є
Не брать, а віддавать
Себе
Родині,
Богу
І народу,
Це є
Не руйнувать,
А будувать
Й при цім
Не мать
Нічого в нагороду.
Любить – це є
Безмежна висота,
Яку не кожен
Може
Подолати,
Коли
Душа
Пташиною зліта,
Й коли
Вона
Попроситься співати.
Любов – це те
Найтонше почуття,
Що проникає
Ув усі
Глибини,
Це те,
Без чого
Зникло би життя,
Й звання
Високе
Маєш з ним,
Людино!
1.11.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617898
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.11.2015
Літа мої
притишили свій лет,
Та мрія ще зі мною поряд ходить,
Себе не називаю я
поет,
А Муза все нові творіння плодить.
Літа мої,
ви свідчення життя,
Нанизаного на моє терпіння…
Усе було:
гріхи і каяття,
І пробачати здобувала вміння.
Літа мої –
не тиша серед гроз,
А той оазис, де усе буяє…
Було усе:
і сонце, і мороз.
Між двох вогнів усе життя була я.
Літа мої,
ви найцінніший скарб,
Дарований матусею і Богом,
Ви є моя
невипита ріка
Із берегами для добра й любові.
24.10.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617896
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.11.2015
Не може гора
Ізійтися з горою,
І зло із добром – ніяк.
Не може народ
Свої рани загоїть,
Як стогне від них земля.
Не можна війною
Той дух підкорити,
У людях який жиє.
Не можна свободу
Продать чи купити –
Сумління уб’єш своє.
Ніколи не буде
Спокійною мати,
Що пережила дитя,
І війни дикунські
Не зможе сприймати,
Бо це забира життя.
Та платить героями
Знову землиця
За те, щоб жило добро.
Щоб зло побороти,
Посіять пшеницю
В краю, де тече Дніпро.
Не може земля
Сивий подвиг забути –
Він сили синам зціля
І дух окриля,
Й визнача атрибути
Усупереч волі Кремля.
18.02.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2015
Бійці вели останній бій,
Хоча того й не знали.
Гарячий піт по скронях біг,
У очі зазирав він.
Там бачив вояка життя
З малих непевних кроків,
Як виростав, ростив жита,
(Мав вік боєць короткий),
Як серця перший дивний стук
Сигналом став коханню,
Весілля… Потім цей костюм…
І довге розставання.
В бійця у іншого в очах
Стоїть… друга картина:
Кохану з Києва стрічав,
Намітилась дитина…
Стояли хлопці… Ні, граніт!
Їх не могли здолати.
Та Бог чомусь забув «хранить»,
Хоч так благала мати.
«Це був останній їхній бій, –
Печаллю сипле небо, –
Як зможеш, поясни собі,
Любить як землю треба.»
Це був останній їхній бій,
На цій землі останній…
І крає серце наше біль:
Чи пам’яті нам стане?..
16.02.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617682
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 01.11.2015
Мов перед стратою, стояв
Тепер він перед… власним сином,
І навіть сам того не знав,
Для чого шапку чемно скинув.
Тримав її біля грудей
І очі опустив додолу:
Тільки б не бачити людей,
Тільки б потрапити додому!..
А син дивився і… мовчав,
Та погляд був багатослівний:
У ньому батько прочитав,
Як ріс без нього хлопець здібний,
Як другосортним відчував
Він серед тих, хто ріс із батьком,
Як біль-образу тамував,
Як заздрив він скоробагатькам,
Як заробив собі колись
На перший свій ручний годинник,
Як з другом вчитись подались,
Як з себе виліпив людину!..
І ось тепер син – перед ним:
Давно ж хотів заглянуть в очі.
Їхав сюди лиш за одним:
Сина й тепер він знать не хоче?
Старому важко щось сказать –
Слова чомусь всі розгубились,
І навіть батьківська сльоза
Чомусь з дороги трохи збилась.
Він шапкою її утер…
Нарешті все ж побачив сина.
Чи стане легше жить тепер?
(І знов сльоза щоку зросила).
Стоять ці два чоловіки,
За статусом і віком – різні.
Між ними ж – проміжок який!
А по крові – близькі, бо ж рідні…
І раптом… перший крок… удвох
Вони зробили. Одночасно!..
Я знаю їх давно обох:
Вони – і давні, і сучасні…
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617489
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 31.10.2015
Життя завжди летить крізь товщу літ і зим,
Що змінюють і землю, і людину,
Чиєсь – у спалахах шумливої грози,
Чиєсь – в долонях сонячної днини.
І беручи собі у свідки час,
Воно свій шлях у Вічність прокладає,
Й людина, іноді і на слабких плечах
Несе свій хрест, де радість і біда є.
З польотом ластівки цей шлях не порівнять,
І сокіл інші має теж висоти.
Людина, мов бджола, готова все віддать,
Цілющий мед щоб принести у соти.
І коли віддано усе вже до дрібниць,
Вона й собою жертвувать готова,
Не вимагаючи золочених гробниць, –
Реальність це, а не модель фантома.
Нехай сивіють росяні стежки,
Твій дух, людино, з кожним днем міцніє,
Твій шлях життєвий, може, й затяжкий,
Він – твій, один на цій святій землі є. 3.08.2013.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617486
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.10.2015
Ще осінь не засіяла дощем,
І не вдягла із золота корону,
Але тривожить душу ніжний щем:
Коли ж на жовту клен замінить крону?
Пливли низенько гуси над селом,
І смутком сірим небо колисали,
Із літечком прощалися крилом,
А із людьми – сумними голосами:
«Прощайте, люди і свята земля,
Де води чисті і поля широкі.»
Услід їм клен дивився-надивлявсь,
І особливий мав тому неспокій:
Не знав, чекає що їх у путі,
І чужина далека як зустріне,
Тай чи побачить ще їх у житті –
Він пив тривогу із землі корінням…
28.09.2014.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617225
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.10.2015
Донбас і Крим – дві незагойні рани
На України тілі молодім.
Ледь позбулася втікача-тирана,
Як він війну покликав нам тоді.
Невже не міг раніше тут умерти,
Щоби сиріток менш було, калік?!
Скільки життів принесено у жертву!
Цей гріх страшніший, ніж зробив Каїн.
Це він на власну землю слав неволю
І пополам народ увесь ділив,
І покропила кров синівська поле
Держави, яку так і не любив.
Тремти ж тепер між плем’ям московитів,
Знай: України волю – не збороть.
І ти кремлівський кегебіст-правитель,
Не зазіхай на трон, чужий народ,
Бо Україна – не твоя держава,
Й коріння наше має інший сорт,
І душі наші щирі – не іржаві.
Для нас «окурок» ти, а Яник – ідіот.
15.10.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617222
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.10.2015
Болить мені… О, як мені болить!..
Росія ж наші душі четвертує…
А ще ж недавно друзями були!..
Чи це Нечистий з душами жартує?!
Болить мені палаюча земля
Глибоким і невиплаканим болем,
Бо зрадники й поплічники Кремля
Наслали Україні стільки горя!
Болить мені той відчайдушний крик,
Коли «двохсотий" матінка стрічає,
І вух не можу я тоді закрить,
І серце кров частіш тоді качає.
Болить мені гіркий дитячий плач,
Що рветься із душі сиріт назовні,
Росіє, ти не просто кат – палач –
Переконалась неодноразово.
Болить мені, як плачуть матері,
Тоді й земля здригається в риданні:
Чому синочка, Боже, не вберіг,
Й слова його ніхто не чув останні?
Болить мені усіх людей біда,
Котрі в цей світ прийшли задля любові,
Тоді й моя душа кричить, рида.
До тебе шлю, Всевишній, своє слово!
29.10.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616964
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 29.10.2015
Вересневий день в календарі
Пише жовтолистом слово «осінь».
Виногради пахнуть у дворі,
Грушами смакують бджоли й оси.
Ніжно грає осені струна
На вітрах, багряно-жовто-синіх,
Всюди пісня-загадка луна –
То пташині зграї галасливі.
Забарились ружі у садку
Хвастають останнім літнім квітом,
Сонце їм повісило легку
Павутинку бабиного літа.
І горять у всій своїй красі
Кучеряві хлопці-чорнобривці,
Кущик м'яти з дива аж присів,
Бо не зміг красі не підкориться.
29.10.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616961
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.10.2015
Не сплять… сивіють верби над водою,
Думки важкі тривожать навіть їх:
Чому земля зустрілася з бідою?
Чому вбивають, мучать… і своїх?
Як на своїй землі в полоні бути,
Ковтати кров, приниження і гнів?
Чи можна це хоча б колись забути,
Згорали як найкращі у вогні?
Чия вина? Глибин яких сягає,
Що розділивсь народ наш пополам,
Що в українськім найбагатшім краї
Настав тепер справжнісінький бедлам?
Схилилися ще нижче в горі верби,
Мов прислухаючись до голосу землі:
Народом вам єдиним стати треба,
Щоб відсіч дати тим, що у Кремлі!
28.10.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616720
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 28.10.2015
Народе мій, катований, та вільний,
Ти долі ткав уперто полотно,
Життя твоє – своє й чуже свавілля,
Та незалежність маєш все одно.
Народе мій, шляхи твої – то рани,
Століттями які ти заживляв,
І пережив не одного тирана,
Від рабства душі впевнено звільняв.
Народе мій, твої безсмертні цілі:
Жить на своїй, на праведній землі –
І Україну матимеш ти цілу,
І хліб святий, мов сонце, на столі!
28.10.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616719
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.10.2015
Пада паморозь тихо на квіти,
Ще тихіше підкралась до кіс,
Просить серце неквапом зігріти,
Той куточок душі щоб розкис.
Поцілунком, гарячим і щирим,
Доторкнись до матусі щоки,
Щоби губи сльозу осушили,
Голова ще не біла поки.
І матуся засяє думками:
«О, який в мене відданий син!»
А своїм поцілунком ти мамі
Знову шанс молодіти даси.
Мати й син – нерозгадана пов’язь –
Тісно й порізно йдуть по життю:
Він – господар, в ній – відданість повна.
Що ж тоді заважає злиттю?
Тиха паморозь пада і… плаче –
Незбагненна людей цих любов,
А матусине серце гаряче
Розтопило ту паморозь знов…
18.11.2012.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616499
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.10.2015
Він Україні волю рятував,
Поранений, упав на полі брані.
Під ним – ковил, в крові бійця, трава,
А в серці – чорна і глибока рана.
Він добре знав, за що ішов у бій:
За землю за святу і за родину,
За матір, що посивіла в журбі,
Й за Україну, світлу і єдину.
Він став героєм, хоч і молодий,
І доброти в його душі – по вінця,
Багато він землі тут обходив,
А впав… на міні, був тоді в розвідці.
А дома жде матусин телефон,
У нім щовечора синочків чути голос.
Лежить боєць… Усюди – сірий фон,
Над ним жовтів єдиний жита колос.
26.10.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616495
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 27.10.2015
Заплакане униз дивилось небо,
Стріляли ж знов прямісінько в солдат…
О скільки ж ще смертей іудам треба!..
В безпам’яття – не в сон упав комбат.
З-під нього, мов жива, повзла калюжа,
Зачервоніла маком на снігу.
«Тримайсь, комбате, не вмирай, мій друже,
Додам тобі я для життя снагу, –
Немов крізь сон, почув комбат слова ті,
Що краплями упали ізгори:
Не дай себе, не дай себе зламати,
За себе до останнього борись!,,»
Лежав він, білий, на снігу кривавім,
Шептали щось його бліді уста,
А може, снилось, ніби воював він,
Командував і враз на мить… устав…
Та це були його останні дії,
Нажаль, таке буває лиш в казках.
А в небо дощове… душа злетіла
Команду дати хлопцям-козакам.
26.10.2015.
ГАННА ВЕРЕС.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616238
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 26.10.2015
Притомились крилоньки літать,
Бо прожиті нелегкі літа,
Й губ її поглибшали куточки,
Піднялись давно сини і дочки.
Всі повилітали із гнізда.
Не були в матусі від Різдва.
Діти, внуки… справ у них багато,
Тож живе одна старенька в хаті.
Ні, ще дві ікони, в рушнику,
З ними бесіду веде вона таку:
«Збережіть діток моїх в дорозі,
Хай не буде бідоньки- загрози.»
І хрестом підкріпить ці слова.
Й так щодня… Сивіє голова,
Засівають личко її зморшки.
І працює, й їсть уже потрошку.
Від роботи – руки у вузлах:
Жала, молотила і везла,
Вечорами ткала, вишивала,
Зазвичай, терпляча, витривала.
І весілля всім справляла теж,
Ніби вчора відбулося те.
Так літа й спливли, мов за водою,
А була ж, була ж і молодою…
Щебетала в хаті дітвора,
А тепер ось – немічна, стара…
Добре, що хоч човгає як –небудь,
Все частіше погляда на небо.
«Скоро в ірій,» – обпекли думки.
«Рано ще», – відповіли хмарки.
І старенька хусточку поправить,
Підмете, у казанку щось зварить…
Так і доживає, бідненька, свій вік.
«Рано відійшов і чоловік,
Міг прожити б на цім світі й більше…»
Встане вона вранці… ще сивіша.
ГАННА ВЕРЕС.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616235
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 26.10.2015
– Кажуть люди, зозуля сива…
А ти бачив її, красива?
– Ні, не бачив ніколи й зроду.
Тільки чув із кінця городу.
– Звідки ж знаєш, що птах красивий?
– Бо я чув, коли був щасливий…
– Ну, а сива чому, розкажеш?
– Бо до нього скоріш звикаєш.
– Посивіла ж чому пташина?
– Загубила колись дитину…
– Тобто сива – то від печалі?
– Доля в неї є незвичайна.
Як зозуля про це дізналась.
Своїм «ку» із верби озвалась –
Не могла вона задрімати,
Бо нещасна вона є мати.
Її серце коли горіло,
Темне пір’ячко… посивіло.
28.04.2012.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615993
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 25.10.2015
Кажуть, липневий шлюб такий,
Як та калина, гірко-кисла,
Якби ми знали, все-таки,
Біда яка, яка біда нависне…
«Я буду іншу цілувать,
Як зазвучить весільне «гірко», –
Мов передсмертні, ці слова
В душі його назавжди згіркли.
Не та стояла поряд з ним.
Яку запрошував до себе,
Яка приходила у сни,
А жити з іншою, бач, треба…
Летіли зграєю літа
Його й її. Дорослі діти…
Та коли липа зацвіта,
Зима приходить серед літа.
З них кожен жив своїм життям,
Ловив удачі, падав з болем.
З своєю парою, з дитям
Ішли своїм життєвим полем.
А долю ж ані обійти,
Ані об’їхати не можна,
Заборонила їм зійтись,
Тож гірко-кислий липень кожний. 25.04.2012.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2015
Я тебе собі намалювала –
Захотілось щастя пригубить…
Іноді в житті таке буває,
Що живуть, неначе голуби.
Мріялося жити так з тобою,
Подруги щоб заздрістю впились,
Та душа кривилася від болю:
Зрозуміла: мрії не збулись.
Мов намисто я їх нанизаю,
Трепетно душею притулюсь –
Думка страхітлива заповзає:
Що, коли терпіти утомлюсь?
28.04.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2015
Не снилась матері війна,
Але зустрілась,
Синка покликала вона –
Мати змирилась.
Очей всю нічку не звела:
Думок – копиця,
Адже він перший із села
Поїде биться.
На ранок сина провела
Й молитву слала,
А щоб вернувся до села,
Рушник поклала.
У нім любов її свята –
Магічна сила –
Живим здоровим щоб вертав
Додому сина.
Рушник десь пів року беріг
Матусі сина,
Й не врятував той оберіг –
Куля скосила…
І терпне в матінки душа,
І кров клекоче…
«Синок так жити поспішав…» –
Утерла очі
Тим рушником, що до війни
Ще вишивала,
Накрила сину очі ним,
Й молитву слала…
Не снилась матері війна,
Тепер зустрілась…
24.10.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615631
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 24.10.2015
Земля Чернігівська…
О праведна земля!
Скількох достойних ти у світ пустила!?
Скільком ти духу щедро додала,
Поки людьми їх гідними зростила!?
Земля Чернігівська…
Важка твоя стезя…
Монголи, половці – усіх було доволі.
Ти ж і моїх є праотців земля,
Які найбільше цінували волю.
Земля Чернігівська…
За тебе йшов тоді
І Ігор-князь, і вся його дружина:
Ті вояки, сміливі і тверді,
О, як вони тобою дорожили!
Земля Чернігівська…
Лісів безмежних синь,
Що піднялися мало не до неба.
І не один віддав життя твій син
В бою за тебе, за тополі й верби.
Земля Чернігівська…
Стражденна сторона,
Де проросло з крові зерно любові,
Де пісня жайвором у небеса зрина.
Горджусь, скучаю, земле, за тобою!
22.10.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615519
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.10.2015
[img][/img]Посади калину під вікном,
Щоби в хату з сонцем заглядала,
Дарувала згоду і тепло
Всій родині, що за стіл сідала.
Посади калину у дворі,
Щоби душу й око милувала,
Радо посміхалась дітворі,
І вогнем на сонечку палала.
Посади калину у саду,
Щоби соловейка забавляла,
Щоб міцнів козацький вільний дух,
Щоб усе на світі ми здолали.
Не сади калину за двором,
Щоб міцна була твоя родина,
Щоб усе могла вона збороть,
Бо вона – краплина України.
21.10.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2015
Журились небо сіре і вода,
У жовту ризу осінь одяглася,
Крикливий вересень за птахами подавсь –
Осіння мрія жовтня, врешті-решт, збулася.
Розправивши притомлене крило,
Вона й останніх птахів позбирала
Тай повела ключем через моє село
І нитку бабиного літа тихо пряла.
Я ж павутинки дивні ті ловлю,
Щоб ніжним сріблом доточити літо,
І жовте сонце осені, і світ люблю,
Й в легкім мереживі не зовсім голі віти. 3.11.2013.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615191
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.10.2015
Одна із моїх знайомих, перебуваючи в Італії, у парку
почула українську пісню, яку виконували дві жінки із Західної України.
На запитання, чи знають вони, хто автор цієї пісні, була відповідь: якийсь Олійник. Моя знайома добре знала Б.І.Олійника, розповіла їм про нього. А це моя відповідь про талановитого поета Б.І.Олійника.
Я той, без кого світ страждає,
Без кого Правда замерза,
І думка в небо не злітає,
І непояснена сльоза.
Я той, без кого світ бідніє,
Народ минуле забува,
Без кого люди лиш одні є –
Не пахнуть квіти і трава.
Я той, чиє вагоме слово
Надію сіє у душі,
Стоїть хто на сторожі мови,
І не страшні царі, паші.
Я той, хто теж з людьми страждає,
Неначе вірний Прометей,
Що не боїться, як світає,
Й орла не просить він про те,
Щоб залишив його в спокої,
Кайдани скинути поміг –
Країни доля непокоїть.
Вклонюся їй до самих ніг.
Я той, потрібен хто і в раї –
Не може ж бути рай німий,
Хто краще в людях все збирає
І ані трохи не стомивсь.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615181
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.10.2015
В ріку любові разом ми вступили
Й плисти нам легко в течії було,
Та душі об каміння раптом збили –
Заговорило-загуло село.
Тепер вода нам не допомагала,
А вир здолати не було снаги,
Боролись ми, в безсиллі знемагали
І виплили… на різні береги.
Гірчить тепер розлука полинами,
І рана в серці, ще жива, болить…
Життя, життя, що ж ти зробило з нами?
Чом доля бути разом не велить?
21.10.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2015
Для нас ти надія й Надя,
Для руських – пішак у грі,
Та крок уже до «Торнадо» –
Розплата прийде за гріх…
Вона українська жінка,
І льотчиця, і депутат,
До правди завжди тяжіла,
Державу пішла захищать,
Адже не могла відстати,
І рвалась на передову,
За землю, сестру і матір,
І за Україну нову,
В Майдані що відродилась.
І Наді близький Майдан,
Та доля чомусь глумилась…
В полон у російський віддав
Мужик її, товстомордий,
За плату, а мо’, просто так,
Та Надя, красива й горда,
Була, мабуть, ще і свята.
Одна вона проти суду
І проти імперії зла –
У цьому її є сутність –
У вільній країні зросла.
Стоїть, мов Христос, розп’ятий,
Над клікою вище стоїть,
Й дивуються їй «ребята»,
Черпає де сили свої…
Тримайся, Надю, тримайся,
Вже до перемоги – лиш крок,
Росія не тільки «матом»
Війну веде проти жінок,
А й зброєю, і психозом,
Та і кишеньковим судом,
То сіє страшні погрози,
Не геньбує навіть стидом.
Та суд, вірю я, настане:
Гааги чи Божий це суд –
Він крапки над і розставить…
І Путіна з троном знесуть!
16.02.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614936
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.10.2015
Тікає час… Години йдуть, хвилини
Під звуки вибухів, сирен і канонад.
На білому снігу – сльоза… калини,
Яку спровокував російський «град».
І кров юнача, тепла, зовсім свіжа,
Зросила щедро під Донецьком сніг;
Це без ножа матусі серце ріже,
Воно – в чеканні, день і ніч – без снів.
І зорі в соннім небі заніміли,
Стараються, щоб підігнати час,
Щоби сніги усюди були білі,
Щоб мир прийшов в знекровлений Донбас.
9.12.2014.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614734
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 20.10.2015
Земля потріскалась від болю,
Чорніє від вогню, крові,
В Донбасі, на передовій,
Лічила гільзи від набоїв
І співчувала удові.
І сльози матерів, солоні,
Ковтала і ридала теж,
Бо покоління молоде ж
В бою втрачала. Й від полону
З ворожих рятувала меж.
Давно утратила і спокій,
Втекли від тебе мирні сни,
Врожай згорів, мо’ й не рясний.
Тепер хвилює лиш: допоки?
Чи закінчиться до весни?
І думка думку гвалтувала,
Й зоря з журбою обнялась,
Неначе в вірності клялась,
Проти російської навали
Народ на спротив підняла.
7.12.2014.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614733
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 20.10.2015
Де вітри, вітри пасуть простори
І гуляють хвилі на морях,
Де синіють, височіють гори,
Лине пісня, пісня вівчара.
[i]Приспів.
То моя, моя все Україна,
На землі де Божий другий рай,
Там верба, тополя і калина
На собі тримають небокрай.[/i]
Де жита морями розлилися
І неспокій у полях гуля,
Там тумани сиві розляглися,
Українська то свята земля.
Приспів.
То моя, моя все Україна,
На землі де Божий другий рай,
Там верба, тополя і калина
На собі тримають небокрай.
19.10.2015.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2015
Нагороди дитину кожну світлом
І подаруй краплиночку добра,
І зацвіте тоді у класі літо,
І затамує подих дітвора…
Учителю, не просто ти людина –
Ти той, хто сіє розум і знання,
Ти другом є для кожної родини,
І вік тебе від цього не звільня.
Учителю, святе твоє і ймення,
Бо ж від святого твій ведеться шлях,
Слова твої тверді, немов кременні,
Та душі вміють шовком застелять.
Учителю, важкі твої є будні,
Свята – то випуск, іспит чи профдень,
Й звучать слова для тебе незабутні,
Яких не стрінеш більше вже ніде.
Учителю, будь строгий і умілий,
Хай усмішка, мов чари, полонить,
Веди ж вперед ти плем’я юне сміло,
Щоб цю ходу ніколи не спинить!
19.10.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614504
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.10.2015
Сумує темна ніч –
З бідою ж віч-на-віч:
Солдат лежить, солдат – на полі брані.
І журиться зоря:
«Ти хто і звідкіля?
Ба, тіло все, ба, тіло все у ранах.»
Мовчав… Не відповів…
До неба очі звів
Солдат, мов ту зорю шукав, далеку.
І плакала трава,
Що тілом прикривав,
Та раптом слух стривожили… лелеки.
Пташині голоси
І крапельки роси
Солдату сил потроху додавали.
І він ледь… ворухнувсь,
Коли над ним нагнувсь
Товариш, з яким разом воювали.
Зраділа цьому ніч:
«Тепер уже – аніч –
Життя йому товариш урятує.»
Й яснішала зоря –
Дізналась, звідтіля:
То українська кров у нім нуртує!..
17.12.2014.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614170
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 18.10.2015
Відроджується Україна
І з попелу, і з вогню,
Свій імідж у світі змінить,
Збудує міцну броню.
Засудить своїх тиранів
Чи викине на смітник,
І з пам’яті постирає
Злочинців, щоб кожен зник.
Народжується Україна
Із диму, вогню, крові,
І меншатиме Каїнів,
Герої прийдуть нові.
Прославить вона героїв,
Не присланих, а своїх,
І душі всім перекроїть,
І свій усвідомить гріх,
І предків тих, нерозумних,
Блукали що у пітьмі,
Дітей своїх що роззули,
Стогнали в тяжкім ярмі.
Народжується Україна,
Ота, що одна – на всіх,
Де влада є не злочинна,
Яку поважає світ!
16.12.2014.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614167
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.10.2015
І бродить зневіра, і ранить довірливе серце:
Чого ж тоді варта ота непроста боротьба?
Чом правда сьогодні гірким нашпигована перцем?
Й за що на Майдані точилась по людях стрільба?
Хитає Україна світ подіями:
Один Майдан, другий, тепер – війна
З Росією, в середині – з злодіями.
Чи вистоїть, чи виживе вона?
Чи винесе високою тих хвилею,
Мільйони із бюджету що крадуть?
Чи гострими колоти треба вилами,
Бо скоро і державу загребуть?
Заводи, обленерго, кращі фабрики
Давно уже в нечистих є руках,
Нас пригощають батогом та пряником,
А уряд ще й тарифами ляка.
Чи про таку державу люди мріяли,
Виходячи без зброї на Майдан.
Щоби чиновник із хортами вірними
Сумління й честь за долари продав?
І хоча влада є післямайданною.
Корупція на всіх щаблях цвіте.
Світ, вражений такими її даними,
Дивується, мільярди ділись де.
Мовчить народ, знов кровію стікаючи,
Рятує Україну у війні,
Поки верхи, часу свого не гаючи,
Борги на нього вішають нові.
А віддавати буде хто, «добродії»,
Гадаєте, зовсім дурний народ?
Не боретеся з бандами, забродами,
Саджаєте того, хто патріот.
Все мафією до низів пронизане,
В них замки виростають, мов гриби,
Зате народ годують тільки кризами,
Працюють в них лиш віддані раби.
Так і живем: воюєм, сподіваємось
На кращий день, на завтрашнє «якось»,
Сльозою вранці без води вмиваємось,
Утратить Україну боїмось?..
Нуртує кров у жилах, болем збуджена:
Де вихід і коли, й який знайти.
Коли ж народ й неправдою ще змучений,
Зуміє з трону владу й цю змести.
17.10.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614011
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.10.2015
Запахла осінь м’ятою і хмелем,
Дозрілим яблуком у молодім саду.
Невже вона постукає й до мене
І тільки з нею спокій я знайду?
Невже не буду бігти, поспішати,
Невже себе, життя своє зміню,
Закохана в яскраві пишні шати,
Під ноги стежку жовту простелю.
Сміліше хай вона по ній ступає,
Запалить чорнобривців цілий ряд,
Дощем горобину в лісах скупає,
Де калиново кетяги горять.
2.09.2014.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613946
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.10.2015
Стрічає Україна на колінах
Убитого Героя із АТО,
Серця і очі у людей горіли,
І кожен осіняв себе хрестом.
І голови к землі свої схиляли,
Немов просили всі її: «Прийми…»
Й вуста ледь звучно в тишу промовляли:
«Це завдяки тобі лишились ми…»
Чи є така ще нація у світі
І чи існує ще така земля,
Живим де мертві пишуть заповіти,
І дух живим щоб мертвий ізціляв?
Пишаюся тобою, Україно,
Твоїм минулим, вірою в добро;
Пред ворогом не стала на коліна –
Лиш перед тим стаєш, хто є Герой!..
25.11.2014.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613780
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 16.10.2015
Де ходили ноги босі
Й слід козацького коня,
Почорніли раптом роси –
То Донбасівська земля.
То моя свята земля.
Де тополя із вербою
Й з вітром буйним розмовля,
Пісня стрілася з журбою –
У вогні моя земля.
То моя свята земля.
Де вітри ковил колишуть,
Треба землю визволять,
Просить миру вона й тиші,
Плаче змучена земля.
То моя свята земля.
Не сніги упали в коси –
То в матусі сивина,
Виглядає сина й досі,
Бо ж покликала війна.
Зачекалася вона.
24.11.2014.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613778
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 16.10.2015
Покрово, матінко Покрово,
Накрий не листям нас – добром,
Адже пролито стільки крові
В багатих землях над Дніпром!
Покрово, матінко козацька,
Врятуй народ наш від війни,
А п’яна наволоч кацапська
Нічим не змила щоб вини.
Покрово, давня рятівнице,
До тебе материнський глас:
Допоможи війні спиниться –
Хай мир повернеться до нас!
14.10.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613262
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 14.10.2015
Я намалюю осінь у селі:
Над річкою схилю журливі верби,
Вони іще в красі, хоча й сумні,
Хмаринки білі кину в воду з неба.
Я намалюю осені лице:
Очиці з терну, губоньки з калини,
Все інше домалюю олівцем,
Берізок насаджу серед долини.
Я намалюю осінь і засну,
Порину в тихий стан, напівказковий,
Омріяну чекатиму весну
Під килимом, м’якесеньким, листковим.
Я намалюю осінь…
13.10.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613261
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.10.2015
У Правди лиш одне бува життя,
Частіше непросте чи навіть сіре,
Та лиш вона основа є буття
І лиш вона є вірна і постійна.
Не можна Правду в жертву принести,
Бо, таким чином, їй життя вкоротиш,
Й кар’єрно з нею важче теж рости,
І мчати на життєвих поворотах.
Людей правдивих цінить теж не всяк,
І рідко хто бере їх у партнери,
Частіше з гідністю йде по життю босяк,
І забувають корупціонери.
Один для себе май закон – святий:
Не смій за правду будь-кого карати,
Вогонь правдивий в серці засвіти
Й не дозволяй нікому з нею гратись!
2.01.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613056
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.10.2015
Мандрує тепле літо до кінця,
Останні дні на промені низає,
Ось-ось пошле до вересня гінця,
Щоби його потішити розмаєм,
Поки у зеленлисті тоне гай,
Птахи у нім клопочуть, невгавають.
Земля за нічку хоч і вистига,
Та роси ранком з трав мені моргають.
Радіють плодом сонцю ліс і сад,
І око ваблять кетяги калини,
Хмаринки білі угорі висять,
І журавлі у рідній ще долині.
Люблю цю пору – літечка фінал,
Коли під маревом сивіють мокрі ранки,
І невідомо, в тім чия вина,
Що надвечір'я вишива серпанки.
23.09.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613055
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.10.2015
Закохалась пара журавлина
В тихі води річки й береги,
Де сміялась квітами калина,
Де жило безсмертя навкруги.
Птахи ті, мов щастя, виглядали,
Як з яйця проклюнеться життя,
Тож по черзі до гнізда сідали…
О, якби ж було тоді знаття,
Що журавлик серце має хворе,
Прийде час: в гніздо не долетить,
Не потрапить восени за море –
Хижий птах страшну наблизить мить…
Потонули крила журавлині,
Сірим пухом зацвіла вода.
Застогнала річкова долина:
«Журавля підстерегла біда».
Аж до ранку друга все чекала
Журавлиця з дітками в гнізді,
Цілу ніч повік не опускала,
Віддана коханому газді.
Хочеться до нього притулиться,
Діткам щоб побільшало тепла,
Та вдовою стала журавлиця,
А у неї – тільки… два крила.
6.07.2013.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2015
Коли душа заповнена ущерть
І серце вже не тліє, а палає,
Його ще не торкнувся зради щем,
І віти ніжно дерево схиляє,
Коли струмок не плаче, а дзвенить,
І дощ веселий, хоч навколо сіро,
Немає в цім закоханих вини
Ні в юнім віці, ані в віці зрілім.
Засуджувати зраду теж не слід,
Хоч Бог теж проти перелюбу-зради,
Та вже такий він є – наш дивний світ –
Шукає в протилежностях розраду.
01.02.2012.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2015
Коли я бачу клини журавлині
І чую їх схвильоване «курли»,
Думками у своє дитинство лину,
Де я і люди іншими були.
Важкі часи: сліди війни усюди,
На відбудові – діти і жінки,
Таке, мабуть, ніколи не забути,
Хоч промайнули вже не дні – роки.
І знову кров людська на землю капле,
Народний біль і сльози навкруги –
Мордують Схід невігласи-кацапи,
Колись – «брати», а зараз – вороги.
Церковний дзвін серця поранив птахам -
Убитих душі ж взято на крило.
«Війна ця для Росії стане крахом,»–
Від клину журавлиного гуло…
5.10.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612676
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.10.2015
Краю мій, багатий і єдиний,
Ти, як мати, що в житті – одна,
Українська тут живе родина,
Котру біль в один народ з’єднав.
Піднімуся в вись я неозору,
Затамую подих там на мить,
Слухатиму, як говорять зорі,
Як вода у річечці шумить.
Над лісами полечу й полями,
Приберу стежину у росу
Й чутиму, як груди застеляє
Почуття, що в серці я несу.
То – любов, безмежна, до землиці,
Де моїх пра-пращурів є слід,
Де моря хвилюються пшениці
Й пісня з найдорожчих мені слів.
Нелегка прийшла до нас година,
Але я і він є патріот.
Ми – одна міцна сім’я-родина,
Ми – непереможний є народ,
Де і Схід, і Захід – тільки разом,
Північ з Кримом – теж одна земля…
Знай, Росіє, змучена маразмом
Вождиків з московського Кремля!
11.10.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612675
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.10.2015
Під Прилуками все зеленіло,
Тихий Удай ніс води в Сулу,
Свіжу купіль в дарунок селу,
Й піднебесся синіло й дзвеніло.
Низько кланявсь вузенькому руслу
Сонний берег. Світилась вода.
Сонце радо згори загляда,
Поки сутінки сірі не згускнуть.
Серце спогадом-тугою стисло:
Ти для мене завжди дорога
І потрібна мені і лугам,
Тихий Удаю, річко дитинства!
01.03.13
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612443
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.10.2015
Знов мене сюди веде дорога,
Хоч душа матусі в небесах,
Стежкою прямую до порога,
Ноги заціловує роса.
Вже не мама жде мене в віконці –
Груша зустрічає – не вона,
Напились плоди доволі сонця,
Двір сп’янів, неначе від вина.
Обережно у траву ступаю –
Заблукала стежка в споришах,
Мальви мені приязно кивають…
Повниться теплом моя душа.
І хоч сивина чоло прикрила,
Шепотіння листя чую з віт:
«Тут твої зміцніли долі крила,
Повела молитва мами в світ».
8.10.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612438
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.10.2015
Ще снила ніч під зоряним крилом,
Пірнувши в місячну казкову далеч,
І клени, що тулились за селом,
В колисці з листя літечко гойдали.
Сюрчали без упину скрипалі –
То коники розпочали змагання.
Цій ночі заздрять навіть королі,
Радіють ті, хто пив нектар кохання.
20.03.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612256
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.10.2015
Пахли роси в траві
Мокрим сивим густим туманом,
Ледь білів деревій,
Конюшина між ним дрімала.
І нечутно плила
Річка поміж очеретами,
Спокій теж берегла:
В роси тишу ту загортала.
Відчайдухи-вітри
Лінувались розправить крила,
Тільки небо згори
Парасолькою все накрило,
Та верба край води
Задивлялась на роси, квіти…
Раптом тишу збудив
Дятел, що заховався в вітах.
Й задзвеніла верба,
Й роси враз заясніли в травах,
Вітерець застрибав,
Бо для себе знайшов забаву,
Й піднялись небеса –
Ранні птахи пісні заводять.
Ця ранкова краса
До душі і мені, і водам.
11.03.2015.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612253
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.10.2015
Ми були тоді майже дітьми,
Коли стріли її, тендітну,
Оту першу любов, крилату,
Яка може усе здолати.
Оту першу любов, високу,
Що літає аж там, де сокіл,
Непорочну, святу і чисту,
І, як сонечко, променисту.
Не було поміж нас цілунків,
Лиш серця бились часто, лунко,
І горіли незвично очі –
Не хотілось їм спать щоночі…
Ще кує мені вік зозуля,
Віз життєвий іще везу я,
А та перша любов, далека,
Повертається, мов лелека,
В мою пам’ять, крилом поманить,
Та вже серця мого не зранить.
31.12.2012.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2015
Сьогодні знов зустрілись вільне серце й доля;
Якби ж могла вона нести його в долонях,
Щоби не плакало воно й не хвилювалось,
І все, намічене в житті, таки збувалось!
Та серце вільне – важко з долею дружити.
Схотілося комусь їх раптом… одружити.
Палало воно довго, тай… згоріло,
Бо доля так до нього й не дозріла…
19.11.2012.
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2015
А ми зустрілись
у день осінній
У друзів наших
під час весілля.
Тебе узято
почесним свідком.
А я не знала,
і хто ти, й звідки.
Але хіба це
було важливо,
Коли у серці
вогонь і злива,
І коли очі
зорею світять,
Коли ти той, що
один у світі?
Лице і постать
твої відразу
Рідними стали
й хоча ні разу
Тебе не бачила
я і не знала
Виходить, справжню
любов пізнала?..
Молюсь тобі я,
пам’ятна осінь,
За те, що стрітись
нам довелося,
Що серце будять
кохані очі,
Й снитися будуть
мені щоночі.
З вогнем надії
тепер жить мушу,
Хай він і гріє,
і пестить душу.
Із ним зникає
безлика сірість,
А замість неї
приходить зрілість,
Бо справжня цінність –
життя в любові.
Я жити хочу
цим знову й знову!
О незабутнє
осіннє листя,
Це при тобі ми
тоді клялися,
І хоч ці клятви
вітри терзали,
Та щастя наше
не замерзало.
Хай оберегом
стане гарячим.
Наше кохання,
тобі я вдячна!..
Ганна Верес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2015
Котилась світом дивна слава
про любов,
Що одного із двох заставить
буть рабом,
Та не змогли рабами стать
ні ти, ні я,
Тому й розпалася, мабуть,
наша сім’я.
Хотіла викреслить із пам’яті
любов,
Випробуванням що важким
була обом,
Та почуття було сильніш
від нас обох,
Прекрасне й світле, ніби сонячний
Стрибог.
Воно в калиновім намисті
й в борозні
І поселилося без нас
в тобі й мені.
Воно у зоряному небі
і вві сні,
Без нього навіть не складаються
пісні.
Ні, без кохання не продовжується
рід,
І без тепла його холодним
стане світ.
Без нього, справжнього, і квітка
не цвіте,
В усі часи воно було і є
святе.
Ні, я не викреслю з життя свого…
любов.
Вона світитиме зорею
нам обом.
Оберігай, а ще радій
за нас обох,
Володар світу, дивний сонячний
Стрибог.
Ганна Верес
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2015
Проснувся ранок. Зорі погасив.
Запеленав росою сонні трави.
Півнів почулись перші голоси.
Зарожевіли-зацвіли заграви.
В німому спокої застигла далина,
Мов готувала сонечку сюрпризи…
Авжеж, то осінь. Справді, то – вона.
Вдягла берізці золотаві ризи.
Простяг багряні руки вгору клен,
Благав неначе трохи зачекати,
Й побачив там зажурених лелек
З гнізда осиротілого на хаті.
Сади просили фрукти позбирать,
Роса холодна плакала-стікала.
Зняла останній лист горобина,
Гіркими вихвалялась ягідками.
24.08.2014
Ганна Верес
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610883
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.10.2015
Ні, не забуде миті ті історія,
Коли земля стогнала у війні,
Коли народ, незламаний, нескорений,
Стояв на смерть у черговій війні,
І серце материнське розривалося,
Коли вертавсь додому мертвий син,
Коли добро з підступним злом змагалося
І рожевіли крапельки роси,
Бо кров людська текла усюди ріками,
А понад нею – біль тавром чорнів…
Ні, навіть час не стане тими ліками,
Щоби його прибрати на чолі…
Ні, не забуде миті ті історія…
14.09.2015.
Ганна Верес
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610881
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 02.10.2015
На прапорі моєї України
Два кольори і в них найвища суть;
Життя і мир – це жито й небо синє –
Основу світосприйняття в собі несуть.
Життя і мир – щось є цього цінніше?
Без цих двох слів наш світ давно би зник,
Й ти не відчув би, що є наймиліше,
Ні мук, ні радості, що йдуть від борозни.
В пошані я схилюсь перед знаменом
І мудрістю минулих поколінь,
Жовто-блакитний колір є для мене
Святим. Він нас підняв таки з колін,
Бо колір неба – то ще й колір волі,
А колір хліба – ситного життя.
Даруй же, Боже, Україні долю,
Щоб не потрапила вона у забуття.
Ще хочу кольорам цим поклониться,
Хай стережуть надійно їх зірки,
Нехай панують жито і пшениця,
І неба непідвладного блакить!
Ганна Верес
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610693
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.10.2015
Літа у сиву мантію вдяглися
Й, мов соромливо, вивели «уже»…
Укотре із дерев опало листя,
А я проста людина є лише.
Та все ж горджусь званням оцим високим,
Бо простота – то вища з нагород,
Нехай у снах приходить тільки спокій.
Я з тих висот, якими є народ.
І честь свою на злато не зміняю,
Сумління – мій святий дороговказ,
Перед чинами хутко не линяю ––
Такий від Бога маю я наказ.
І хоч людині раз життя дається,
Та покладу й його я на алтар,
Де України доленька кується,
Якщо воно потрібне саме там.
21.07.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610692
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.10.2015
Якби мені ще раз послали життя,
Його б до дрібниць повторила,
Шукала б себе і нові відкриття,
Ті самі обрала би крила.
Можливо хтось схоче мені дорікнуть,
Що знову не йду, а блукаю,
Тому відповісти я теж ризикну:
Дитя я селянського краю.
Лиш жовто-блакитний я стяг визнаю,
Закохана в верби й тополі,
Люблю і шаную я землю свою
І жити бажаю на волі,
Щоб чути, як дише ранкова трава,
Туман як у двір заповзає,
Як вітер листок поколише й зрива,
Й якою травнева гроза є!
Ганна Верес
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610462
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.09.2015
Все починається у цім житті з любові:
Цілунок перший, в лоні перший рух,
Дрімотні очі мами над тобою
І дотик ніжних, турботливих рук.
Все починається у цім житті з любові:
І сонця рух, що подарує день
І ніч святу, з зірчастою габою,
Й милішої немає вже ніде
Все починається у цім житті з любові:
І перша поросль, й перший колосок,
І кущ, що посадили ми з тобою
І бережем, щоб виріс – не засох.
Все починається у цім житті з любові:
Це з неї сила в квіточки цвісти,
І шум морського рідного прибою,
Занурився що в серце назавжди.
Все починається у цім житті з любові:
І жовтороте, мокре ще пташа,
І очі, переповнені журбою,
Коли тремтить поранена душа.
Все починається у цім житті з любові:
Й весняна пісня перша солов’я,
І шепіт вод під сивою вербою,
Бо без любові світ би не стояв.
23.06.2013.
Ганна Верес
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610460
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.09.2015
Земля моя є і свята, і грішна,
Мене зростила й тихо вивела у світ,
Ніяким золотом, не тільки грішми,
Не можна оцінить принад твоїх усіх.
Земля моя – безмежнії простори,
Де хлібний колос дивним золотом наливсь,
Дніпро широкий і Карпатські гори,
Калини кущ, що над водою нахиливсь.
Земля моя – то сивий свідок давніх
І сивих смут, що довго мучили тебе,
Тож збережіть, хрести Святої Лаври,
Від того безладу, що розпочавсь тепер!
Ганна Верес
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610131
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.09.2015
Голубить світ наш
сонечко в долонях,
Щоби плодився, множився
і цвів,
А ми були щоб люди,
а не клони,
Раділи небу, квіточці
й траві.
І «кру» як з піднебесся
журавлине
Торкнеться до найтонших фібр
душі,
Тривожно-ніжне й трішечки
журливе
Озветься десь: «А ми ж бо
не чужі…»
Коли ж людина розумом
багата
І серце знає,
що таке любов,
Готова світ руками
обійняти
І стати поряд
з хворим і рабом,
Найвищий ранг здобуде
та Людина
І місія її –
творить добро,
Перебороти у собі
гординю –
Таких ніхто
й ніколи не зборов.
Весна ж коли зодягне
в дивні шати
Поля, ліси і
береги ріки,
Ми станем світ наш
раєм величати.
Живи віки!
14.04.2015.
Ганна Верес
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610130
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.09.2015
Як вечір опуститься з неба
І темінь впаде навкруги,
Це чути і бачити треба,
Й любити ріки береги.
Біліють ромашки в долині,
Колише їх спів солов’я,
На самім вершечку калини
Він долю чиюсь забавля.
Лиш роси спочинку не просять,
Холонуть в траві після дня.
Сховалися бджоли і оси,
І вся комашина рідня.
Комар, до пів ночі голодний,
Шукає крові-свіжачка,
Не любить він ночі холодні,
Адже не пошив піджачка.
Завмерла в гніздечку пташина.
За день наліталась. Хай спить…
І м’ята дріма, й конюшина.
Боюсь на вужа наступить.
05.07.13
Ганна Верес
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609967
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.09.2015
Як сонечко сховається в горі,
Уп'ється щебетаннями діброва,
Дзижчатимуть музики-комарі
І слухатимуть мову чорнобрових.
Зволожиться травиця від роси,
І кажани шукатимуть забави,
І хоче місяць зорі запросить
У водах тихих трохи порибалить.
Так вечір переллється в сонну ніч,
Примовкне солов’їне щебетання.
А неба схід опиниться в вогні –
Поставить перед днем нові завдання.
30.05.13
Ганна Верес
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609963
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.09.2015
Відщебетало тепле літо солов’єм,
Зозулею в гайочку відкувало.
Гнізда пташина восени уже не в’є,
За сонцем і за вітром слідкувала.
Адже у вирій їй збиратися пора:
Ой, чи не підведуть пташині крила?
Як поведе себе в дорозі дітвора?
Вітри на південь шлях чи не закриють?
Вона у клопотах від ранку й до зорі –
Таке життя тепер для всіх настало:
Малеча теж, здається, стала на порі –
За літечко он як попідростала.
Ця рання осінь ще не вмилася дощем
І золота теж майже не надбала,
І птахи всі не відлетіли також ще.
Вона ж спита з лінивих і недбалих.
25.08.13
Ганна Верес
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609696
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.09.2015
Рахує літечко свої останні дні,
Важкі, гарячі, іноді хмільні
Від запахів рясних і меду, й квітів,
Що густо линули і звідси, й звідти.
Ще від Іллі – у зелені ставки,
Старі й малі в дорозі ластівки.
Мурахи із запасами – багаті,
Гніздо порожнє, без лелек, на хаті.
В червоні кетяги калина одяглась,
Багрянцем гілочка листата зайнялась,
Ще теплим сонцем дишуть дні серпневі,
Та вересень сховався вже за нею.
21.08.13
Ганна Верес
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609695
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.09.2015
Гортає час, мов книгу, сторінки
Історії моєї України,
І ранять мозок збуджені думки:
Допоки жити будем на колінах?
Крізь сита революцій і повстань
Пройшов народ свою важку дорогу,
У двох Майданах імідж виростав,
Та ворог знову став біля порогу.
Із домовини слухає Тарас,
Як москалі знущаються з країни,
Як гинуть діти наші повсякчас,
Як стогне його рідна Україна,
Як удовиний плач її пройма,
Як біль прославсь від заходу до сходу,
Й здалось на мить, що виходу нема,
Та воля є жива в мого народу:
Привільно жити на своїй землі,
Ростить жита, дітей під мирним небом.
Хто марить Україною в Кремлі,
Нам «допомоги» вашої не треба!
30.06.2015.
Ганна Верес
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609492
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 26.09.2015
Буяло літо. Липа відцвілася.
Підвів до неба очі - синій льон.
Але земля горіла ще в Донбасі,
Коли потрапив хлопець у полон.
Обравши долю нелегку солдата,
Важкий до рук узявши автомат,
Такі, як він, – ні здатись, ні продатись,
І слово вміють до кінця тримать.
Та іноді життя вкида сюрпризи,
Й для нього припасла своїх щедрот:
Після важкої бойової кризи
До ворогів… потрапив патріот.
Він і раніше зустрічався з болем,
Коли убитих друзів забирав,
І капала сльоза в шорсткі долоні,
Якими він щоку свою втирав.
Давно він знав: полон – то не для нього –
Гранату мав, себе щоб підірвать,
Поранений у руку важко й ногу,
Бо ж розірвався поряд з ним снаряд.
І ось він серед нелюдів-рашистів,
В самісінькому пеклі, ледь живий,
Серед «братів», так званих, ні фашистів,
Напівголодний, змучений, кривий…
Та найцінніш для нього тільки воля ,
Вона йому дорожча за життя,
А ще за рідних і близьких тривога,
Й любов до краю отчого свята.
Я знаю: рани час йому загоїть,
І не зігне таких, як він, біда.
За себе Україна ще постоїть,
Хоча й слабкою в світі вигляда.
28.06.2015.
Ганна Верес
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609491
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 26.09.2015
Свіча його ледь зовсім не погасла –
Стару систему захотів збороть –
Красиві у якої тільки гасла.
Не міг із цим змиритись патріот,
Бо був прямий і надто справедливий,
І пульсувала в ньому вільна кров,
Може, комусь здавався і сварливий,
Та керувала ним свята любов
До матері, до неньки України,
І до своєї рідної землі,
Тож серце рвалося його й боліло
Від того, що намітили в Кремлі.
Його назвали якось «терористом»,
А він очолив батальйон «Азов»,
Бив ворогів відважно особисто,
Про власний подвиг не любив розмов.
Тепер він став улюбленцем народу.
Системі зла ніколи не коривсь,
Таку вже має Мосійчук породу:
Для нас – герой, для влади – «терорист».
20.09.2015.
Ганна Верес
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609283
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.09.2015
Виткала ніч зоренята,
Що захололи в імлі,
Нижче пливуть журавлята.
Літо несуть на крилі.
Плине позаду них осінь,
Листя вдягає в печаль,
З золота сплетені коси
Літу махають: « Прощай!»
Ранки сивіють росою,
Літечко бачать у сні,
Небо не пахне грозою,
Плачуть хмаринки сумні.
В ліс тепер ходимо пішки,
Кілька долаєм бродів.
Дні покоротшали трішки,
Сумно і нам, і воді.
Ганна Верес
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609281
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.09.2015
Летіла ластівка, летіла
Через ліси, моря, поля,
Несла і душу свою, й тіло,
Домівку бачила здаля.
Вона давно цього чекала
І навіть марила у сні,
Не дні – години рахувала.
Тепер завдячує весні.
Земля і пахне, і парує,
Крилу наснаги додає.
Любові вибір і добру є –
В гніздо б потрапити своє.
Воно єдине й найтепліше –
Там ластів’яти перший зойк,
Тому воно і найрідніше,
Бо хто відчув це хоч разок,
Той знає інші ціни й цілі –
Приходить все це із життям.
І ластівка, що уціліла,
Те саме скаже. Це затям.
Летіла ластівка, летіла
З весною разом на крилі,
Несла і душу свою, й тіло,
Щоб стати втіхою мені.
Ганна Верес
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609017
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.09.2015