Ганна Верес (Демиденко)

Мрія українця

Тікають    дні    з    лютневим    сірим    снігом,
Водою    талою    стікають    по    землі…
Весна    –    в    дорозі,    та    немає    втіхи,
Бо    все    ще      Україна      -    у    імлі.

Вогонь    і    дим    сховали    синє    небо,
Зруйнований    лежить    під    ним    Донбас…
Скількох    іще    принести    в    жертву    треба,
Щоби    Москва    вже    не    карала    нас,

Щоб    Україна    соняхом    розквітла,
Жовто-гарячим    світлом    залилась,
Щоби    не    гинули    в    війні    невинні    діти,
Прозрів    щоб    розумом    знекровлений    Донбас?

Й    весну,    оновлену,    щоб    разом    ми    стрічали,
В    єдиний    об’єдналися    кулак
Татарин,    галичанин,    донеччанин,
І    українця    мрія    щоб    збулась:

Жить    на    своїй    землі    у    мирі    дружно,
Народжувати    доньок    і    синів,
Звучало    «Україна»    щоб    потужно
І    неба    простір    сонцем    заяснів!
14.02.2016.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650107
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.03.2016

Новий заповіт Шевченка

Тарас    давно    ціну    склав    москалям,
Просив    і    нас    про    землю    рідну    дбати,
Здогадувавсь,    що    карлики    з    Кремля
Захочуть    Україну    знов    забрати.
Вже    відкусили    з    моря    добрий    шмат    –
Це    їх,    мовляв,    і    Крим,    і    Севастополь,
Донбас    –    неперевершений    кошмар    –
Ось-ось    загине    в    кров’янім    потопі.

Учив    Кобзар,    та    учні    ми    слабкі
Й    історію    забули.    Ба,    не    знали…
А    може,    правили    в    нас    неуки    такі,
Що    про    державу    й    трішечки    не    дбали?
І    з    домовини    голос    подає
Старий    Тарас:  "Не    можна    землю    втратить  –
Борітеся    за    право    ви    своє,
Коли    не    хочете    утрапити    за    грати
Чи    на    поселення.    Бараки    ж    збереглись
На    Півночі,    в    Сибіру    і    на    Сході,
Це    вже    проходила    імперія    колись:
Росія    –    не    дарма    тюрма    народів.

В    кайдани    знов  «по-братськи»  вдягне    «брат»,
Змішає    кров,    щоби    позичить    вроди,
Щоб    українець    називавсь    «бурят»,
Щоб,    як    манкурт,    забув,    чийого    роду.
Кричать    з    Кремля,    що    ми    один    народ,
Тому    що    поряд,    а    не    за    морями?
Не    ждіть    добра,    ніяких    нагород    –
Ніхто    ще    не    домовивсь    з    москалями.

Отож    сьогодні    мій    вам    заповіт:
Єднайтеся    і    ворога    зборіте,
На    Україну    ще    чекає    світ,
Щоб    вільними      зростали    ваші    діти!"
18.03.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650100
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.03.2016

Віщий сон

Присвячую  журналістові
Гії  Гонгадзе  та  його  матері  
14.08.2011

Приснилось  матері,  що  син
На  полі  бою  сам,  один…
Він  на  коні  летить  в  атаку,
І  це  на  острові  Ітака.

Ось  ворогів  кругом  ряди…
-  Як  він  потрапив  сам  сюди?
Які  там  справи  в  сина  є,
І  що  війна  йому  дає?  –

Турбує  матір  одиноку.
Ось  вже  заходить  ворог  збоку,
А  син  басує  на  коні.
-  Не  дай  йому  померти,  ні!

Своє  життя  даю  за  нього,
Іще  такого  молодого!  –
Благає  мати  уві  сні.
І  сльози  капають  рясні.

Ось  вороги  його  стягають,
Гуртом  на  нього  насідають,
І  серце  матері  щемить:
-  Невже  прийде  остання  мить?..

Ой!..  Полетіла  голова,
Враз  обагрилася  трава.
А  мати  дивиться  і  …  плаче
І  стала  нежива  неначе.

-  Невже  ж  це  сталося  із  ним,
Єдиним  сином?  Як  вони
Посміли  вбити  її  сина?
Бо  на  їх  боці  зараз  сила?

Ці  рідні  очі,  темні  вії…
Невже  головка  мого  Гії?
Вона  вдивлялась  раз  по  раз,
І  блиск  очей  його  погас…

Запричитала  раптом  мама:
-  Він  з  ручкою,  а  ви  з  штиками,
В  нерівний  бій  вступив,  синок,
Тому  так  рано  і  замовк!..

Вона  і  в  сні  перехрестилась
Ось  на  коліна  опустилась:
-  Спаси  його  і  сохрани,
Хай  будуть  всі  живі  сини!..

Та  ось  проснулась,  рада  мати:
Синка  не  довелось  ховати,
Не  знала,  бідна,  ще  тоді,
Що  справа  буде  ця  в  суді,
Що  вбивці  будуть  при  погонах,
А  не  такі,  як  в  тих  загонах,
Що  сонний  мозок  малював.
-  Куди  ж  він  голову  сховав?

Не  зна  ніхто,  а  чи  не  хоче?
-  Допоможи  згадати,  Отче,  -
Вже  вкотре  просить  мати  Бога:
-  Не  посаджу  я  вже  нікого,

Лиш  хочу  знати:  як?  коли
Голівку  сину  відтяли?
Я  хочу,  щоби  тіло  сина,
Якого  рано  смерть  скосила,

Було  передано  землі,
Допоможи,  Боже,  мені!..
Страшний  той  сон,  страшне  життя,
А  чи  наступить  каяття

Для  тих,  хто  викрав  в  мами  сина.
Як,  земле,  ти  таких  носила?
Чому  залишила  сиріт?..
Мовчить  земля,  немов  граніт.
                                           …
Пройшли  роки…  Біль  не  вщухає,
Ніхто  вже  правди  не  шукає,
Лиш  фото  дивиться  на  нас,
Мов  каже:  «Прийде  судний  час!..»

Я  ж  вірю,  мати  сон  згадає,
І  всі,  хто  винен,  посідає,
Бо  правду  не  втопить  в  брехні,
І  не  згорить  вона  в  вогні!!!

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649858
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 08.03.2016

Якби прислухавсь світ до матерів

Хіба  є  мати,  що  бажала  б  зла
Тому,  кому  життя  дала,  -  дитині?
Якою  б  доля  в  неї  не  була,
На  ній  тримається  родина.

І  хоч  живем  у  непростий  ми  час,
Ніхто  не  дав  нам  права  забувати
Про  тих,  хто  народив  і  піклувавсь  про  нас,  -
Свята  і  добра  жінка  –  мати.

Манкуртам  важко  жить  на  цій  землі:
Вони  чужі  тут,  бідні  й  одинокі,
Бо  материн  забули  заповіт  –
Нести  любов  у  світ  широкий.

Якби  прислухавсь  світ  до  матерів,
Наскільки  б  став  мудрішим,  досконалим.
Він  в  людських  душах  доброту  б  зберіг,
І  люди  б  зовсім  не  вмирали.

Пра,  -  пра,  прадід  і  пра,  -  пра,  -праонук
Жили  би  всі  великою  сімєю,
Не  знали  б  довгих  і  тяжких  розлук,
Вважали  б  землю  матір’ю  своєю.

О,  мати-жінка  й  матінка-земля,  -
Дві  матері,  яких  не  розділити,
Ви  є  початок  і  носій  життя,
Яке  ніколи  не  спинити!

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649857
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2016

Синам

Спородила  мати  маленького  сина,
Нарекла  (Тихенько  до  церкви  зносила),
Думала,  на  щастя  і  собі,  і  людям,
Думала,  що  поміч  їй  на  старість  буде.

А  синок  тим  часом  виростав,  навчався,
Відслужив  у  війську,  ось  і  обвінчався,
Двох  синочків  має  (все,  як  і  належить),
Тільки  материнську  душу  щось  бентежить.

Оте  щось  –  зневага  до  неї,  до  хати,
Де  колись  він  мусив  з  ними  виростати.
Він  забув,  як  ненька  не  змикала  очі,
Коли  він,  хворенький,  мучив  її  ночі.

Як  вела  до  школи,  а  потім  до  вузу,
Куди  ж  пам’ятати  отакому  тузу!
Як  вона  чекала  листи  з  того  полку?
Якби  ж  вона  знала,  що  не  буде  толку?

Він  тепер  про  неї,  навіть,  не  згадає,
А  вона  частіше  відпочить  сідає:
Сили  вже  підводять  і  безсонні  ночі,
Й  хочеться  їй  глянуть  синові  у  очі…

Не  казать  нічого  –  заглянути  в  душу  –
Дума  мати:  -  Я  ж  бо  попередить  мушу,
Адже  й  в  нього  дітки,  дасть  Бог,  постаріє,
То  невже  тоді  аж  все  він  зрозуміє?

Як  тріпоче  серце,  коли  в  сина  ранка,
Як  дзвінка  чекаєш  ввечері  і  зранку,
І  невістчин  докір  треба  теж  терпіти,
То  хіба  ж  для  цього  мусять  бути  діти?

***
…  Вже  давно  за  північ  –  місяць  ріг  ховає,
Мати,  ніби  свічка,  з  кожним  днем  згасає.
Сивина  з’явилась,  покрутило  руки…
-  Як  там  мої  діти?  Як  мої  онуки?..

Ох,  батьки  і  діти  –  віковічна  тема  –
Майже  всі  сімейні  мають  ці  проблеми.
Де  ж  мудрості  навчитись?  Які  мать  почуття?
Адже  таке  коротке  і  одне  життя…

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649664
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.03.2016

Жіноче щастя

Життя  прожить  –  не  поле  перейти  –
Ця  істина  давно  вже  всім  відома.
Я  ж  хочу  істину  знайти,
В  чім  щастя  жінки.  Може  й  підсвідомо,

Та  тільки  право  маю  це  пізнать,
Адже  я  –  жінка,  мати  і  бабуся,
На  скронях  вималювалась  печать,
А  я  ніяк  не  нароблюся.

То  що  ж  виходить,  щастя  у  труді?
А  як  же  діти,  чоловік,  онуки?
Де  ж  щастя  несімейної  тоді?
Й  чому  ми  всі  так  боємось  розлуки?
Чому  не  в  моді  зараз  альтруїзм  –
Бажання  послужити  іншим  щиро?
Чому  такий  далекий  героїзм
В  ім'я  і  злагоди,  і  миру?

Як  часто  радять  жити  одним  днем!
А  як  же  з  вірою,  надією  і  Богом?
Здається,  ми  далеко  так  зайдем,
Коли  не  будем  знать,  що  за  порогом.

А  може  щастя  жінки  в  тім  і  є,
Щоби  шукать  його  аж  до  самого  скону,
Щоби  сказати  просто:  -  Ти  –  моє,
Таке  як  є  –  по  божому  закону?..

Жіноче  серце  і  жіночий  біль,
Жіночі  руки  і  жіночі  очі
Ніколи  не  належали  собі,
Якщо  вони  по-справжньому  жіночі.

Допоки  сонце  світить,  і  життя
Дарує  в  муках  жінка-мати,
Допоки  сенс  шукатимем  буття,
Й  жіноче  щастя  будемо  шукати!!!

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649658
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.03.2016

Не забувай! (Сл. для пісні)

Давно    вже    люди    істину    відкрили,
Що    є    один    обов’язок    святий
Тих    шанувати,    хто    надійні    крила
Дав    нам,    аби      летіти    у    світи  .

Пр-в:
Не    забувай    матусі    колискову
І    тата    погляд,    добрий    і    ясний,
Шануй    життя    неписані    закони,
Що    літечко    іде    після    весни.

Життя    людське    –    не    тільки    світла    днина    –
Безсонна    ніч    це,    злива    й    ураган.
Не    забувай,    що    ти    батьків    дитина,
Це    зрозуміти    й    іншим    помагай!

Пр-р.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2016

Я повернуся в Україну, повернусь (Присвята Наді Савченко, укр. . льотчиці)

(Слова    для    пісні).
Я    повернуся      в    Україну,    повернусь,
Свою    матусю    пригорну    і    помолюсь,
Я    зацілую    землю    рідну  і    святу,
І    сад    весняний    мене    стріне    у    цвіту.

Я    повернуся    в    Україну,    повернусь,
Солодким    співом    солов’їним    там    уп’юсь,
І    засміються    очі-зорі    на    лиці,
Любов    стікатиме    росою    по    щоці.

Я    повернуся    в    Україну,    повернусь,
До    цвіту    буйного    калини    пригорнусь,
І    засивіють    під    ногами    чебреці,
Волошки    голови    сховають    в    пшениці.
5.03.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649322
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2016

Я в Україну повернусь (Наді Савченко присвячую) .

[u]Саме    такою    була    заява    Надії    Савченко    на    суді    3.03.2016р.  (нашої    льотчиці,    яку    викрали      на    українській    території    і    перевезли    в    Росію,    звинувативши    її    у    вбивстві    двох    російських    журналістів).
[/u]
Я    в    Україну    повернусь

Живою    –    мертвою    –    не    знаю,

Свою    я    маю    Древню    Русь

І    волі    радість    я    пізнаю.  


Я    в    Україну    повернусь    –

Й    нікому    дух    мій    не    зламати,

Як    не    хотілося    б    комусь

Всадить    навік    мене    за    грати.


Я    в    Україну    повернусь  ,

Бо    там    моя    земля    святая,

Вини    не    маю,    поклянусь

Самому    Богу,    як    спитає.  


Я    в    Україну    повернусь,

А    слово    вмію    я    тримати,

До    всього    світу    я    звернусь,

Бо    недарма    мене    так    звати:


Всяк    без    надії    –    не    борець,    

Хоч    волі    й    хоче    для    народу…

Системі    ж    путінській    -    кінець,

А    це    для    всіх    нас    нагорода!


Я    В    УКРАЇНУ    ПОВЕРНУСЬ!!!
5.03.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649066
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.03.2016

Сьогодні знов Майдан людей скликає

Кипів    Майдан…    Лютневий    холод    злився…

Лишилась    влада    повністю    ума…

Народ    стояв…    І    мерз…    І    не    корився…

Дрібницею    була    йому    зима…


І    бетеери,    й    «тушки»,    й    водомети,

Оскал    звірячий    в    образі    ментів    –

Їм    не    спинить    дизайнерів,    поетів,

Студентів,    підприємців…    Всі    тоді


Зібралися    в    один    кулак,    великий,

Зміїне    розчавити    щоб    кубло,

Позбутися    страшного    справді    лиха,

Що    Україні    тормозом    було.


Стояв    Майдан    за    волю,    власне    право,

За    світле      завтра    й    торжество    ідей,

Його    стремління,    і    високе,    й    праве,

Бо    ж    революція    в    свідомості    іде.


І    вже    такий    народ    не    подолати,

Ні    підкупити,    ані    залякать,

Він    знав:    життями    багатьма    заплатить,

Але    заставить    владу    утікать.


Сьогодні    знов    Майдан    людей    скликає

З    корупцією    вийти    вже    на    ринг,

Потреба    в    Україні    отака    є

Позбутись    махінації    шпарин.


І    хоч    зима    ізнов    стоїть    надворі,

Це    не    остудить    мозок    бунтарів:

Устане    молодь,    і    здорові,    й    хворі

Проти    корупції    у    владі    й    хабарів.  


Удари    серця    барабани    збудять,

Покличуть    знов    мільйони    на    Майдан…

Почне    цю    справу    історичну    грудень,

Із    владних    кабінетів    викидать


Заходиться,    ламати    буде    крісла

Під    тими,    хто    забув    про    людську    кров,

І    така    влада    неодмінно    трісне,

А    запанує    Правда    і    Любов!
15.12.2015.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649063
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 05.03.2016

Річницю другу вже Майдан стрічає

Весна    із    бруньок    ще    не    виглядає,
І    лютий    не    зійшов    з    календаря…
Горять    свічки,    мов    зорі,    на    Майдані,
Тривожать    душі    нашим    матерям.

Це    звідси    сотня    в    небеса    злетіла    –
За    волю    й    гідність    сплачена    ціна,
А    з    півдня    рвала    України    тіло
Росією    нав’язана    війна.

В    країні    горя    й    справді    вистачає,    
Стікає    кров’ю    змучений    Донбас,
Річницю    другу    вже    Майдан    стрічає,
Та    влада    наша    знов    не    чує    нас.

Світлини    в    чорних    стрічках      –    то    герої…
Сумні    їх    очі    дивляться    на    нас:  
«Чому    ж    систему    й    досі    не    збороли,
Хіба    ж    два    роки    –    закороткий    час?

Народе,    скільки    будеш    ти    терпіти,
Вчорашні    знов    робити    помилки?
Як    завтра    будуть    жити    наші    діти,
Чи    це    тривати    буде    ще    віки?»
21.02.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648841
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 04.03.2016

Майдан, мов легенда

Майдан,    мов    легенда,
З    золи    виростає,
Він    стільки    смертей
Ще    ніколи    не    знав,
Він    віру    поверне,
Й    народ    наверстає,
Свобода    прийде,
Бо    смак    волі    пізнав.

І    п’ють    німу    тишу
Дерева    навколо,
І    правдою    дише    
Маріїнський    парк:
Згадав,    як    колишня
Еліта    «колола»
Державу    «Свободою»,
ОУН,    УПА.

То    що    ж    буде    далі
З    народним    Майданом,
З    Небесною    сотнею,
З    нашим    життям?
Дали    по    медалі
Тай    рушили    далі,
Впивайтесь    свободою,
Мати    й    дитя?..

«Та    ні,    –    обізвався
Майдан    почорнілий,    –
Не    весь    ще    захоплений
Ворогом    Схід:
Продажне    сміття    я
З    штабів    вимітаю,
Щоб    Путін    із    клікою
Задній    дав    хід.
23.02.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648836
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 04.03.2016

Їх четверо таки було

[u](Під    час    мирної    ходи    в    Харкові    22.02.2015.    в    результаті  теракту    загинуло    4    людей).[/u]

Убито    четверо    було.
Чотири    впали    жертви…
Їм    не    дозволило    те    зло
Своєю    смертю    вмерти.
Їх    четверо    таки    було,
Сміливих,    світлих,    гордих,
Та    раптом    зламано    крило
Під    час    ходи-польоту.

Людьми        так    важко    тих    назвать,
Життя    хто    інших    крає
І    у    п’ятнадцять    пацана
Вбиває    –    так    карає.
А    інший    –    вісімнадцять    мав,
Квиток    при    нім    студентський.
Його    остання    це    зима,
Хоч    розум    –    велетенський.

І    старших    двоє    впали    теж    –
Обидва    –    з    оборони,
У    сім’ях    горю    нема    меж,
Бо    ж    чорна    смерть    зборола.
Зорить    на    все    оце    Кобзар
І    ніби    промовляє:
«Війни    непрохана    гроза
По    Харкову    ціляє…»
25.02.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648581
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 03.03.2016

Серед білого дня на асфальті

[u](Мирна    хода    у    Харкові    до    річниці    Майдану    була    перервана    терактом.    22.02.2015.)[/u]

Серед    білого    дня    на    асфальті
Закипіла    на    холоді    кров    –
То    хода    перервалась    терактом:
Полювали    на    мирний    народ.
Заметались,    забігали    люди
Ті,    хто    Богу    й    собі    поклялись
Патріотів    своїх    не    забути,
Котрі    в    небо    лютневе    знялись.

Посіріло    стривожене    небо,
Коли    кров’ю    впивався    знов    день.
Скільки    ще    її    випити    треба?
Та    народ    уже    наш    не    впаде,
А    покроплена    кров’ю    дорога
Приведе    нас    до    інших    висот,
Під    надії    крилом    і    Сварога
Перемогу    здобуде    народ!
24.02.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648578
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 03.03.2016

Горять лампадок сотні на Майдані

[u]Через    рік  після  Майдану[/u]

Горять    лампадок    сотні    на    майдані,
Мов    душі    тих,    загинув    хто    торік,
Війна    сьогодні    Схід    наш    рве-гойдає,
Тож    кожен    там,    хто    справжній    чоловік.

Важкі    часи    для    тебе,    Україно,
Завжди    слабкому    важче    воювать,
Тому    єднатись    маємо    в    родину    –
Не    слід    про    це    ніколи    забувать.

І    той    вогонь    в    лампадках    незвичайний,
Він    кличе    нас    на    подвиги    нові.
І    з    силою    новою    зазвучали
В    душі,    у    серці,    в    кожній    голові.  
  22.01.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648300
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 02.03.2016

Чом зло із добром перетнулось?

[u](Пройшов    рік    після    революції    гідності.)[/u]

Стривожена    дихає    пам’ять
Й    з    торішніх    подій    дістає
Картини,    як    хлопці    упали,
Що    вийшли    за    право    своє
І    думати    вільно,    і    жити,
Режим    замінити    злодюг,
Своїй    Україні    служити,
Високий    плекаючи    дух.

Та    з    «чорної    роти»    негідник,
Не    маючи    в    серці    жалю,
По    людях    стріляв,    що    не    згідні
З    тими,    хто    був    вірний    Кремлю.
І    знову    сльоза    ворухнулась,
І    стислась    до    болю    душа:
Чом    зло    із    добром    перетнулось?
Чом    кара    ще    не    поспіша?
24.02.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648298
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 02.03.2016

Велика утрата ця (До річниці Майдану в Києві. 22. 02. 2014. )

Не    свічі    в    столиці
Горять    на    Майдані    –
Небесної    сотні    серця,
Їх    рідні    і    друзі
Усе    ще    ридають    –
Велика    утрата    ця.

Клітинкою    кожною
Й    мати    ридає    –
Чекає    на    сина    в    сні,
А    він,    ніби    ангел,
Пливе    над    Майданом.
Давно    там    німі    пісні…

І    очі    людські
У    молитві    й    покорі
На    ангелів    тих    зорять…
«Народ    такий    ні,  
Не    здолати    ніколи,    –
Запевнила    світ
Зоря.
21.02.2015.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648115
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 01.03.2016

«Пливе кача по Тисині»

«Пливе    кача    по    Тисині,»    –
Душу    роздирає…
В    чорній    матінка    хустині…
Серденько    палає…

Янголами    над    Майданом
Сотня    в    небі    плине:
«Україну    чи    не    здали?
Скільки    ще    загибло?

Дишуть    свічечки    вогнями,
Стогнуть-плачуть    дзвони:
«Не    жалкуйте    ви    за    нами,
А    зберіть    мільйони,

Зупиніть    на    Сході    лихо
Зло    хай    не    гуляє…»
«Плине    кача,    –    лине    тихо,    –
Ворога    скараймо.»
21.02.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648111
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 01.03.2016

Майдан, війна і Україна

Стояла    ніч,    глибока    і…    німа.
У    кожного    в    душі    –    незвична    рана:
Надія    гинула…    Скоріш,    майже    нема…
В    Європу,    кажуть,    Україні    рано.
Та    зрадив    раптом    тишу    листопад    –
Студентів    крик    піднявся    над    Майданом,
То    «Беркут»    «частував»    їх    навпопад.
І    сколихнуло    світ    дітей    ридання.

І    сумно    води    ніс    удаль    Дніпро,
Не    зрозумів,    за    що    дітей    карають,
В    очах    у    них    свята    любов,    добро,
Тепер    Майдан    увесь    народ    збирає…
Так    починався    в    Києві    Майдан,
Без    планів,    але    під    крилом    надії.
Уже    ніхто    не    плакав,    не    ридав.
А    всі    були,    як    кажуть,    тут    при    ділі:

Той    бутерброди    вправно    готував,
А    той    куліш    варив,    густий,    козацький,
Цей    друзів    від    бандитів    рятував.
Ділили    все    по-чесному,    по-братськи.
І    сходилися    ввечері    в    намет
Донецькі    і    чернігівські,    і    львівські    –
Хтось    підприємець    з  них,  а  хтось  –поет.
Солдатами    були    одного    «війська».

Зимовий    холод    хоч    і    допікав,
Та    був    безсилий    перед    цим    народом.
Ніхто    додому    звідси    не    тікав,
Бо    був    землі    своєї    патріотом.
Міняли    темні    ночі    світлі    дні,  
Пісні    уже    усі    переспівали,
І    хоч    були    там    друзі,    й    не    нудні,
Та    влада    «беркутнею»    діставала.

Коли    ж    народ    став    голос    подавать,
Заради    чого    вийшов,    бо    дістало,
Тоді    людей    взялися…    убивать.
І    Україна    вся    тоді    повстала:
Старе    й    мале,    у    місті    і    в    селі,
Намірились    покласти    край    неволі,
Щоб    швидше    зникли    слуги    й    королі,
А    царювали    Правда,    Право,    Воля.

І    світ    увесь    вітав    тоді    Майдан:
Європа,    і    Японія,    і    Штати…
З    нас    кожен    краплю    спротиву    додав,
Щоб    згинули    хапуги-супостати.
Пройшла    зима.    Морози    і    вітри  
Втекли,    адже    весні    не    знадобились.
Народ    боровся    місяців    зо    три…
І    переміг…    Катюги    таки    змились…

Тепер    же    Україна,    вже    нова,
Поринула    в    війну    із    головою.
Ослабла    тільки    трохи    булава
І    повела    дорогою    кривою.
Без    пострілу    старий    був    зданий    Крим,
Донбас    горів-димів    під    триколором:
Війни    такий,    бач,    вивели    гібрид,
Котрий    не    підкоряється    законам.

Ми    дорого    платили    за  Донбас,
Росія    чітко    ціни    визначала:
То    Маріуполь    дай    їй,    то    Кривбас…
І    заряснів    ізнов    Майдан    свічками…
Свічами    тих,    хто    звідси    в    бій    ішов,
І    землю    нашу    боронив    на    Сході,
Хто    стежку    у    Безсмертя    віднайшов,
Сміливцем    був    в  полку    своєму,    в    роті.

Сьогодні    ще    кровить    Донбас    від    ран
І    на    кону    стоять    Свобода,    Рабство…
Народ    останні    сили    вже    збира,
Російське    щоби    наказати    хамство.
24.04.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647824
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 29.02.2016

Ми що, не в своїй державі?

[u]До    першої    річниці    подій    на    Майдані    (2014р.)[/u]

Ми    що,    не    в    своїй    державі,
Чи    влада    у    нас    іржава,
Чи    горя    на    всіх    нас    мало,
Чи    ще    когось    боїмось?
Чому    по    задвірках    ходим,
Стежок    іще    не    знаходим,
Чи    мо,’    в    путі    задрімали,
Й    намічене    не    збулось?

Щоб    віра    в    нас    не    зникала
І    Правда    в    нас    царювала,
Земля    щоб    здихнула    наша
Від    підлості    і    крові,
Щоб    мати    жила    із    сином,
Онуків    мала    красивих,
І    дух    усе    переважив,
У    інше    життя    повів,

Це    ми    за    таку    державу
У    бій    тоді    споряджали
Найкращих    у    світі    дочок,
Хоробрих    міцних    синів.
Народе,    розплющ    очиці,
Чи    може,    тобі    це    сниться,
А    може,    ти    недостойних
До    влади    людей    привів?
19.02.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647818
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 29.02.2016

Жалобне Віче

Знов    на    жалобне    Віче,  поминальне,  
Народ    зібрався    вкотре,  як  колись,
Бо    ж  сорок    днів    якраз  тепер  минає.  
Стояв    Майдан    і  щиро    люд    моливсь  
За    тих,  хто    тут    боровся    у    тривозі
За    честь  і  правду    –    в    них    немає    дна,  
Хто    йшов    не    манівцями    –    по    дорозі  –  
Їх    всіх    одна    мета    лише  єдна:

Любов    до  матінки-землі,  ота,    велика,  
Синівська,    щира    і  непоказна,
Здолати    здатна  найстрашніше    лихо,  
Таку  любов    не  кожен    зміг    пізнать.  
Стоїть  народ    і    ділить  біль  утрати,
І    в    кожнім  серці  рана    ще    болить…  
Коли    ж  убивці    сядуть  вже    за    грати?  
Коли  настане    та    висока    мить,
Щоб  Україну    не    жаліли    в    світі
І    не    скидались  коштами    у    борг,  
Щоб  береги    Дніпрові  славно    квітли  
І    не    забув    про  неньку    нашу    Бог!
30.03.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647639
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 28.02.2016

Козаки – то не раби

[u]  Пробразом  сучасного  українського    козака  став  незламний    буковинський    козак    Михайло  Гаврилюк,    якого    мучили    і    роздягали    наголо    під    морози,[u]коли    відбувалася    революція  гідності    в    лютому    2014р.[u]

[b]Війська    Запорозького    орлів  
Недарма    назвали    козаками    –
Дух  свободи    здавна    в    них    горів,  
Посланий  їм  вільними    зірками.  

Не    спиняють  їх    швидкі  вітри
Й    ті,  що    з-заду,  теж  не    доганяють,  
Душі  їх    неправда    лиш  ятрить,  
Слово    честі  й    дружбу    вони    знають.  

Хай    вітри  розчешуть  ковилі,  
Задзвенять  в    степу    ізнов    підкови,  
Той  козак,  що    в    вітру    на    крилі,  
Передасть  уміння    юнакові,

Вибрать  як    і  осідлать  коня,  
Виправить  поставу    у    сідлові,
А    в    бою  шаблюки    задзвенять  –  
Втримати  своє    козацьке    слово.  

Вберегти  як    землю    і  любить,  
Україну-неньку  захищати.
Козаки  –    то,  справді,  не    раби    –
Не    для    них    домашні  пишні    шати.
15.02.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).
[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647630
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 28.02.2016

Під небом світлим, зоряним

Під    небом  світлим,  зоряним,  
На    чорноземах    зораних,  
Катований  і  мучений,
Не    став    рабом,    прирученим,  

Народ    мій  обездолений,  
Яким  усе    подолане    –
Всі  іга    переможені,
Бо  сили    мав    помножені.  

Гартований    у    холоді,
У    штучнім  дикім  голоді  
Він  витримав    репресії
І    ворога    агресії

І    вижив,  хай    зацькований  
І    владою,  і  змовами,  
Сім’єю    став,  родиною,  
Великою,  єдиною!
24.11.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647238
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 27.02.2016

Ми ті, що кували долю /Звернення Небесної сотні до українців/

Ми  ті,  що    кували    долю
Держави,  свою    й    твою,  
Шукали    всім  шлях    до    волі  –  
Зламали    плани  Кремлю.

Про  себе  лиш  ми  забули,  
У  нас  –  лиш  одна  мета  –  
Вогонь  хто    пізнав    Кабулу
І    молодь  ми    золота.  

Мороз  заглядав    нам  в    очі,  
Слав    кулі  снайпер    дощем,
Там  –  проти    народу  злочин  
Під  чорним  нічним  плащем.  

Історії  там  писались
Важкі  нові  сторінки,
Життям  ми    всі    присягались,  
Хоч  різні  у    нас  роки.
 
Скінчили  свою    ми    справу    –  
Шлях  вільний    тепер    для    вас.  
Країна    крило  розправить,  
Настане    зоряний    час!

Міцніше    свій  стяг    тримайте,  
Будуйте    нове  життя,  
Щасливі  де    будуть  мати
Й  маленьке    її  дитя.
8.03.2014.

Ганна    Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647237
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 27.02.2016

Наказ одного з бійців Небесної сотні.

Вставай,  Україно,  не    плач  –  
Ще    в    кріслі  своєму    палач,  
Він    руки  в    крові  обагрив.
Не    згай    того    часу-пори.

До    діла    ставай  –    не    розмов,  
Щоб    не    повернулося    знов
Те    пекло,  що    він    збудував,
Тобі  ж  я    життя    дарував,  

А    іншого  в    мене    нема
Його    ж  віддавав    недарма.  
Вставай,  Україно,  в    цей    час  –  
Багато    роботи  у    вас.
21.02.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646993
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 26.02.2016

Чому так рано?

Вдивляюся  в    загиблих    я    портрети  
І    бачу  докір    в  світлих    їх    очах.
Міг    стати  хтось    ученим,  хтось    поетом,  
Життя  сімейне    хтось  лиш  розпочав.

Чому  вони?  Чому?    Чому    так    рано?  
Їх  шлях  лежить  тепер    на    п’єдестал,  
А    хто  загоїть  материнську    рану,
І    батька    біль,  що,  мов    мечем,  дістав?

Чому    так    рано    йдуть  з  життя    герої?
Щоб  вічність  теж  собою    прославлять?  
Щоби  життя    держави    перекроїть,  
Новим  зерном    нам  душі  засівать!

Вдивляюся  в портрети    убієнних  
Й    велику  віру  бачу    в    їх    очах,
Кричить  душа    народу    вже    у  -енне:  
Як    можна    владі  це    все    пробачать?
1.03.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646992
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 26.02.2016

Святе то є місце – Майдан

Нам    вистоять    сотня
Небесна    велить
І    миру    висока
Омріяна    мить.

Святе    то    є    місце    –
Народний    Майдан,
Він    кращих    синів
Тоді    небу    віддав…
І    кривиться    лютий,
Адже    розуміє:
Загинули    люди    
Від    владного    змія.

Хвилюється    й    зараз
Столичний    Майдан:
Скільком    людям    світу
Він    приклад    подав,
Як    землю    любити
І    з    вірою    жить,
Таких      не    убити,
Не    треба    й    тужить,

А    шану    належну
Героям    віддати
І    дату    лютневу
Завжди    пам’ятати,
Коли    проти    влади
Беззбройний    народ
Устав,    не    чекаючи
Ні    нагород,

Ні    слави    високої,
Ані    безсмертя,
Вони    не    хотіли
Так    рано    умерти.
Їх    сенс    –    не    померти    –
До    Бога    дійти
І    там    помолитись,    
Щоб    вільно    жив    ти.

І    квіти,    і    свічі    –
Усе    вони    бачать:
І    хитрощів,    спічі,
Й    покірність    собачу
Тих    наймитів.    що
Служать    вірно    Кремлю,
І    тих,    хто    вмирають
Зі    словом    «люблю».

Отож    посланці
Вони    наші    високі    –
Сповна    заплатили
За    волю,    за    спокій,
Але    зло    живуче    –
Ціну    підняло:
Країну    ще    мучить…
О!    Скільки    лягло!..

Святим    є    сьогодні  
Не    тільки    Майдан,
А    й    кожен    шматочок
Землі,    де    віддав
Життя    своє    звісно
Землі    патріот.
Нащадкам    повідай
Який    наш    народ!
21.02.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646759
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 25.02.2016

Низький уклін тобі / Присвячую Лесі Українці/

Чоло  високе.  І  розумні  очі.
Я  в  них  ловлю  жадобу  до  життя.
Читаю  в  них,  що  ти  свободи  хочеш,
Народних  дум  читаю  відбиття.

Блакить  очей  твоїх  –  весняно-синя.
В  ній  теплота  до  всіх  злиденних  рук.
Ділам  народу  –  вірність  лебедина,
Непримиренність  до  народних  мук.

«Ні!  Я  жива,  я  вічно  буду  жити!»  -
Співала  ти  й  розгонила  пітьму.
Щоб  так  уміть  життя  й  людей  любити,
Собі  тебе  для  прикладу  візьму.

Твоє  ім'я  недарма  –  Українка.
Ти  –  пролісок,  що  сонце  слав  з  руїн,
Боєць  за  правду  і  не  просто  жінка  –
Поет  життя.  Низький  тобі  уклін.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646758
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.02.2016

Конає нарешті влада

Конає,  нарешті,  влада,  
Народ    її  дотиска,
По  всій    Україні    пада  
Вождя  кам’яна    рука,

Що    слала    на    Україну  
Нам  більшовицькі  полки
Й    забрала    в    нас  самостійність  
На    довгі  важкі  роки.

Та    мрія    жила    крилата  
І    цілі  були    ясні:
Своя    щоб  була  тут    влада,  
І    мова    своя,  й    пісні.

Чужа    ж  мором    нас  карала,  
Втягла    громадян    в    війну,  
Брати    де  в    вогні  згорали,  
Нас  вождь  у    дугу    зігнув.

А    далі  довершив    долю  
Наступник    вже    Ілліча:
В    колгоспи  загнав,  в    неволю,  
І    дикість  страшну    почав.

Стріляли  у    серце    й    лоба  
Погонники  із  ЧК,
Хотіли    зробить    худобу    –
Й  народ    наш  іще    чекав…

Війну  і  повторний  голод  
Ніс  люд  на  своїх  плечах,  
Поранених,  напівголих.
Здавалось,  народ    зачах…
 
Та    врешті  дух  відродився,  
Любові  високий    дух,
Союз  тоді  розділився  
І    після  важких    потуг

Майданом,  одним  і  другим,  
Немов    важким  кулаком,  
Ударив,  спинив    наругу,
Й  позбувся    важких    оков.

Тож  падають    монументи,  
Під    ними  земля    дрижить.
Вже    досить  експериментів    –
Пора    нам  нормально    жить!
22.02.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646530
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 24.02.2016

Чом руку ти не спинила?

Кипить  кров    у    здутих    жилах,  
І    води  Дніпра  киплять  –
На  світ  весь  заголосила  
Вже  вкотре  моя  земля:  

Іуди  впинались  кулі
У    кращих    синів    тіла    –
Чому  на    таке    ризикнули?  
Чому  ними    шлях    встелявсь?  

Чому  не    спинив    ти,  Боже,  
Тих,  сіяв    хто    чорну    смерть,  
Чом  душу    тим    не    стривожив,  
Хто  в    серці  мав    зла    ущерть?  

Чом  руку    ти    не    спинила,  
Маріє-діво    свята,
Цього  щоб    уникнуть  жнива?    –
Думок    цілий  жмут    витав.
 
Несе    свої  сиві    води
Наш  батько    –    старий    Дніпро,  
І    сльози,  і  біль    народу,  
Лишивши  славу    й    добро.
24.02.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646520
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 24.02.2016

Правдиві скоріш згорають

Правдиві  скоріш  згорають  –  
То    істина    є    велика    –
Їх    душі  пливуть  до    раю,  
А    нас  у    гурти  збирають,
Щоб  менш  було    зла    і  лиха.
21.02.2014

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646304
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 23.02.2016

В нас інший Майдан тепер

[u]Після    розстрілу    20.02.2014.  на    Майдані    загинуло    більше    70  чоловік.[/u]

Зловісна    смертельна    хмара  
Спустилась  на    Київ    весь  –  
Стріляв…    у  людей    Макаров,  
Ще    й  свій    –    не    якийсь  «СС».  

Стріляв    прямо    в    серце,  в    юне,  
Студента,  артиста…    і…
Життя  замовкали    струни  
Й  хололи    тіла  в    крові.

Вони  добивались  волі,  
Їй  знаючи    всю    ціну,  
Але…  заблукала    доля
І    втрапила    у  війну.  

Стояли  вони    за    правду,  
Хоч  плата    за    це    –    життя.
Правдиві  –    не  завжди    праві  –
Це    істина    теж  буття.  

Багато  є    бід    на    світі,
З    них    кожна    гірчить,  болить,  
Але,  коли    гинуть  діти,
То    є    найстрашніша    мить.  

І    серце    тоді  тріпоче,
Й  душа    матерів    кричить:
«Та    краще    би  я,  синочку,»    –
Ридає,  сльозу    п’ючи.

А    він:  «Ти    не    плач  за    мною,  
Вклоняюсь  тобі    до    ніг
З    любов’ю,  вже    не    земною,  
По-іншому    я    не    міг.

Нас,  мамо,  тут  більше  сотні,  
В  нас  інший    Майдан  тепер,  
Де    є  почуття    високі,
Любив    і  люблю    тебе.

Усіх  ми    вас    стерегтимем,  
Приходитимем    у    сни,  
Вкраїнська    ж  земля    зростила,  
І    ми  є    її  сини.

Тепер    ми  з  Великим  Богом  
З    небесної  висоти
Великою  теж  любов’ю  
Вас  будемо    берегти.

Хай    хліб  у    вас  колоситься,  
Цвітуть  хай    сади    рясні  –
Ми  ж  слухатимем  молитви  
Й    вкраїнські  про    нас  пісні».

21.02.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646299
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 23.02.2016

Сьогодні – України він Герой

[u]Присвячую    пам’яті    Героя    Небесної    сотні,    учителю    фізики    Старокостянтинівської    гімназії    Хмельницької  області    Бондарчуку    Сергію    Михайловичу,    який    загинув      на    вул.    
Інститутській    у    Києві    20  лютого    2014р.    Учитель  року    2013року.  Герой    України    (посмертно).[/u]
Гімназія…
Мов    джміль,    прогув    дзвінок:
Урок    із    фізики
у    класі    має    бути…
Та    за    дверима
не    почувся    крок,
Такий    знайомий,
звичний,    незабутній.

Він    не    прийшов…
Не    відпустив    Майдан…
І    гімназисти,
ніби    оніміли.
Свого    учителя
з    них    кожен    ізгадав.
Його    чекали,
поки    й    не    стемніло.

Двадцяте    лютого    –
це    роковий    був    день    –
Для    нього    на    землі    цій
став    останнім.
І    сонце    вже
для    нього    не    зійде,
Й    не    посміхнеться
звично    він    устами.

Не    просто    фізик    він    –
учитель    по    життю    –
Не    міг    стояти
осторонь,    в    безпеці,
Коли    у    владі
стільки    вже    катюг,
Коли    й    його
потрібні    були    плечі.

Сьогодні    –
України    він    Герой,
А    все    життя    ж    бо
був    інтелігентом,
Стояв    за    Правду,
Волю,    за    Народ
І    втрапив    із    Майдану
у    Безсмертя.
22.12.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645921
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 22.02.2016

Перемога – наша!

Гаряча барикада    вогняна,  
Доточена    до    неба    чорним  димом,  
І    вулицю,  і  площу    пелена,
Шлях  чорній    силі  перегородила.  

Рятуючи  у    темряві  синів,
Вітри,  здавалось,  також  воювали,
Аж  поки    сірий    ранок    засірів,
Вони    чорнющий    дим  все    відганяли.

Тут    зло    в    погонах    стрілося    з    добром  –
Ця  битва    долю  вирішить  країни    –
В    соборну  ніч    зустрілися    разом  
Ті,  що    плекають  волю    Україні.

І    дивиться  згори    зимова    ніч,
Від    жаху  зорі  в    глибину    сховала:
"Невже    це    українці  у    борні,
А    не    чужа    прийшла    сюди    навала?"  

Але    добра    у  світі  цьому    більш,
І    посилає    всім  нам  Бог    Надію,
У    наших    жилах  кров    не  є    рабів,
Тож  перемога    –    наша!    Й    світ    зрадіє!
23.01.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645916
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 22.02.2016

Ми є народ

Ми    є    народ,  і  слово    наше    праве,  
І    дії  наші,  й    наш  рішучий    крок  ,  
Майданів    не    допустимо  кривавих,
Бо  з  нами    Правда,  Сила,  з  нами    –  Бог!»

Слова    ці  нам  сьогодні  так    потрібні,  
Немов    молитва,  Божа    і  свята,
І    предкам  нашим  будьмо    вірні,  й    гідно  
Заявимо  про    себе    у    світах.

Єдині  будьмо,    захід,  схід    і  південь,
І    північ  з  центром  дорогі  для    нас.
В    імперію  ми    більше    вже    не    підем.
Це    –    вирішальний,  історичний    час!
8.12.2013.

Ганна    Верес.

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645655
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 21.02.2016

За що нам, за що такі муки?

Розтрощені  голови,  очі  в    синцях,  
Поламані  ноги    і руки    –
Картина    важка    й  неприваблива    ця.
«За    що  нам,  за    що    такі  муки?
В    нас  мирне    зібрання    і  цілі  ясні:  
Порядність  же    скрізь  має    бути…  
Кричали  ж  усі    і  не    раз  навесні:
В    Європу  йдемо!    Що    ж  за    люди:  
Сьогодні  – одне,  а    назавтра    –    аніч,
У  кого    очей    позичали?
Зустріньтесь  із    нами,  хоч  раз, віч-на-віч,  –
Щоб  ми    вас  очима    стрічали.
 
Чогось  вам    стабільність  потрібна    і  край,  
Менжуєте    нами    –    народом,
Для  вас  в    Україні  – давно    уже    рай,  
Та    ми  –    трохи    інша    порода,
Що    цінності  інші    давно    сповіда,  
Її      залякать  –  неможливо,
Вона    не    стріляє,  не    б’є,  не    рида    –
Й  достойно    збере    своє    жниво!»
5.12.2013.

Ганна    Верес.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645652
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 21.02.2016

Живе Майдан – удари серця чути

Ім’я    Грушевського    і  через  сотню    літ  
Змогло  країну    нашу    об’єднати,  
Щоби  достойний    владі  дать  одвіт,
На    захист  прав    –    тут    поряд    син    і  мати.

Живе    Майдан  –    удари    серця  чути…  
Навколо  –    ситі  туші  «беркутні».
Для  мене    відсьогодні  то    –    не    люди  –
То    згустки    м’яса,  підлості  й    брехні.

Війна    страшна    в    середині  країни.
І    парадокс  –  проти    своїх    людей    –  
Розтрощені  вже    голови  й  коліна,  
Бруківка  й    одяг    кров’ю    там  цвіте.

Та  дух  Майдану    від    брехні  сильніший,  
У  нім  –  любов  до  правди,  до  землі  –  
Такої  влади    не  допустить  більше.
(Без  зброї  тут    дорослі  і  малі).

Клекоче кров. Стук    серця    не  спинити,  
А    значить,  Україна    ще    жива    –
Сьогодні  й    завтра,  й    вічно    буде    жити,  
Й  народу    не    порушаться    права.
21.01.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645387
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 20.02.2016

Євросоюзом ту мету всі звуть

[u]Часто    й    зараз    доводиться    чути    серед    людей-обивателів:    були    б    не    займали    Януковича,    то    й    війни    б    не    було.    Боляче    слухати    таке,    та    ще    й    після    стількох    жертв.    Цей    вірш    написаний    2  роки    тому,    він    дає    відповідь    на    питання,    чому    вийшов    народ.[/u]

А    може,  дух    невинно    убієнних  
І    голодом  замучених    людей
Підняв    сьогодні  Україну    в    -енне:  
Старих    і  молодь,  і  малих    дітей.

Підняв,  щоб    вибір    власний    боронити,  
Заставить  владу    визнати    народ,
Росії  впливу    більше    не    коритись,  
Прислухатись  до    західних    чеснот.

А    дух  –    то  є    велика,  справді,  сила,  
Повінчана    із  волею    завжди,
Від    батька    переходить  він    до    сина,  
Вогонь  свій    щоб    і  в    ньому    засвітить.

Й  скида,  таки,  народ    важкі  кайдани    –
Вже    більшості    не    можна    залякать  –  
І    ожили    по    всіх    містах    майдани,  
Європу    щоби    в    себе    збудувать.

І    то  не    просто    дух    –    то  є    надія,
Що  рабство    вже    не    вернеться    до    нас,  
Євромайдан  –  не    просто    є    подія    –  
Протест    людей,  що    знають  інший    час
 
І    інший  суд,  законний,  непідкупний,  
Й    дороги,  по    яких    авта    пливуть,
І    владу  для    народу,  теж  не    згубну,  –
Євросоюзом  ту    мету    всі  звуть!
24.11.2013.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645383
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 20.02.2016

В вогні моя Україна

В    вогні  моя    Україна:
І    захід,  і  центр,  і  схід    –  
Зболіли  давно  коліна;  
Раптово  устали    всі.
І    з  болем,  й    з  великим  горем,  
Бо  кров  людська    –    не  вода,  
Тож  стогнуть  долини    й    гори,
Їх  зойк    в    темну    ніч  зліта.  

Розбурхані  ті  багаття
І    гнівом,  і  жалем  теж,  
Навколо  –    смертей    багато    –  
Сльозам    вже    немає    меж.
О    ненько,  ти    так    стомилась  
У    пісні  ридати-нить,
Що    в    світі  немає    сили,  
Тебе    щоби  зупинить,
Й    вогонь  той    ніхто    не    згасить,  
Він    шанс  тобі    залиша,
І    виросте    з  чорних    згарищ  
Оновлена    вже  душа.
20.02.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645193
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 19.02.2016

Коли уже й Одеса в прапорах (Майдани виникали по всій Україні, один з них був в Одесі)

Коли  уже    й    Одеса    в    прапорах,
Жовто-блакитних,  наших,  українських,  
Приходить,  значить,  та    свята    пора,  
Що    змінить  завтра    Україну,  дійсно.

То    є    історії  великий    час,
І    вороття  нема    уже    старому.  
Невже    Всевишній    зглянувся    на    нас
Й    свободі  теж  не    буде  вже    кордонів!

Горджуся  я    й    радію    заодно,
Ну,  як    же    без  Одеси    нам,  без  мами,  
Бо    людям  не  буває    все    одно,
Яким  давно    є    волі  в    нас  замало!

Наш  батько    Київ    знов    зібрав    народ  
В    одинадцяте  на    Майдані  Віче,
І    кожен,  хто    прийшов,  є    патріот,  
Бо    страх  забув  і  не    упав    у    відчай.
 
Під    владою  горить  ускрізь    земля,  
Народним  гнівом  повниться    повітря,  
Воно  всі  рани    людям  позціля.
Ніякий  час  події  ці  не    зітре.

Шумлять  одеські  вулиці,  киплять,  
І    сонце    з  одеситами    радіє,
Не    хоче    Україна    короля,
І    це    в    душі  народжує    надію!
17.02.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645189
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 19.02.2016

Перша в мене весна без тебе

/Пам’яті  Назарія    Войтовича    із    с.Травневе  на  Тернопіллі,
17-річного  юнака    із  Небесної    сотні,  наймолодшого    із  загиблих/


Перша    в    мене  весна    без  тебе…  
Ще    вчувається    голос  твій…
Ти  ж  став    ангелом  в    синім  небі  
І    росинкою  на    траві.

А  як    місяць    засіє    небо  
Диво-зорями,    я    дивлюсь,
Як    сумують  і  плачуть  верби,  
І    я    плачу,  а    ще…    молюсь…

На    портрет  твій,  під    образами,
В    чорній  стрічці  –    моя    печаль,  
Слово    к    слову  в’яжу-низаю:
Як    без  тебе  життя    почать?

Літо  прийде    –  поспіють  вишні    –
Не    твоїй  роздам  дітворі,
Ти  з  небес  разом  із  Всевишнім  
Те    побачиш  в    моїм  дворі.

І    як    золотом  бризне    осінь,  
Я  без  тебе    зберу    врожай,  
Перший  сніг    упаде    у  коси,  
Журавлів    стану  виряджать…

Й    знов    шукатимуть  тебе    очі  
І    чекатимуть…  до    кінця…
«Шлях    чому  твій    так    покоротшав?    –
Запитаю  я    в    мудреця.

«Він    є    сином  свого    НАРОДУ
І    ЗЕМЛИЦІ    вже  потім  ТВІЙ    –
Для  всіх    трьох    він    є    нагорода,
Й    доль  у    нього    НЕ    ТРИ    й    НЕ    ДВІ,
 
А    ОДНА    –  бути    поряд    з  Богом  
І    добро  на    землі  творить,  
Жити  праведно, не    убого    –
Не    спинить  таких,  не    скорить!»
5.04.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644871
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 18.02.2016

Крик землі /18 лютого 2014р. МВС розганяє Майдан/

Кричить    і  стогне    змучена    земля,
І    люди  теж,  поранені,  їй    вторять.  
Суцільний    морок    простір    застеля,  
Кипить  лютневий    у    крові  вівторок.  

Горять  намети    і…    людські  тіла,
І    автошини,  і    близькі  будівлі,
Й    народ    у  пастці  вогняній    вола,  
Та    не    згоряє    в  нім  вогонь  надії.

Не    сниться  хай    таке    в    страшному    сні,  
Бо    схожі  більш    на    пекло    ці  картини.  
Тремтить  сльозинка    у    очах,  ясних  
Матусиних,    за    сина,  за    дитину…  

Допоки    ще,  допоки    ще    терпіть
Підступну  цю,    антинародну    владу?  
О  сили  неба,  ну,  хоч  щось  зробіть,  
Щоби  її,  нарешті,  вже    здолати!
19.02.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644866
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 18.02.2016

Лиш народ – історії творець

Охопив    усю    країну    спротив,
Утискає    владу  звідусіль,
Важко  й,  ой,  непросто    побороти
«Беркутян»    –    тренованих    бійців.  

Та    народу  сила    невгасима,
Й  лиш  народ  –    історії  творець.  
Матінку  я    Божу    попросила
З    лаврів    одягти    йому    вінець.
15.02.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644550
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 17.02.2016

Прокинувся-проснувся мій народ

Прокинувся-проснувся  мій  народ,  
Гартований  неволею    і  болем,
Не    задля  на    Грушевського    пригод,  
Ризикував    під    обстрілом  собою.

Він    вийшов    задля    втілення    ідей,  
За    право  говорить  і  буть  почутим,
Щоб  був    закон    один    для    всіх    й    за    те,  
Щоби  жили    достойно    наші  люди.

У    душах    наших  зацвіте    весна,
Й    життя    набуде    змісту    теж  нового,  
І    пісня,  українська,  голосна,  
Звучатиме    без  болю,  без  тривоги.
14.02.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644548
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 17.02.2016

Світліють дні. Зима к весні тяжіє

Світліють  дні.  Зима  к  весні  тяжіє,  
Боронить  Бог  народ  ще  від  крові,  
Терпить  Майдан    і  заразом    мужніє,  
І    перспективи  бачаться    нові:

Позбудеться  народ    цієї  влади,
І    буде    суд    народний    всім  катам,
Не    буде    мати  в    мирний    час    ховати  
Своє    дитя,  що    «Беркут»    вбив  отам.

А    будуть  жити    й    працювати    люди:  
І    батько,  й    мати,  й    дочки,  і  сини,
Той    жах  їх    внуки    також  не    забудуть,  
Й  служити    вірно    будуть  їм  чини.
13.02.2014.

Ганна    Верес.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644296
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 16.02.2016

Який насправді є ти патріот?

Немов    по  лезу    бритви    люди  ходять  
Не    день,  не    два    –    останні  місяці,  
На    них  організована  «  охота»
Тих,  кого    важко    наректи    «бійці».  

Вони  тепер    забули    про    присягу,  
Хоч  їх    годує    й  одяга    народ.
Над    матір’ю    хіба    бува    звитяга  
Й  який    насправді  є    ти    патріот?  

Так    хочеться  спитати    очі  в    очі,
Кому  ти    служиш  й    за    яку    платню?  
А    може    хтось    тебе    давно    зурочив?
Вже    скоро  й    ти    утрапиш  в    цю    ж  петлю.
11.02.2014.

Ганна    Верес.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644294
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 16.02.2016

Тривожать сни війною їх ще й досі /До дня виводу радянських військ з Афганістану/

Сивіють    скроні,    вицвітають    брови,
Життя    карбує    впевнено    сліди.
Заради    чого    втрачене    здоров’я?
Хай    не    потраплять    діти    хоч    сюди!

Тривожать    сни    війною    їх    ще    й    досі,
Де    ціль    одна    –    душмана    голова,
Ще    матері    за    вбитими    голосять,
Кусає    губи    нестара    вдова.

Онук    Афган    тепер    шука    на    карті,
Неначе    діда    хоче    там    знайти,
І    серцю    сина    боляче    стискатись,
Здалось    на    мить,    що    й    серця    стук    затих.

Летять    роки…    Їх    не      спинити,    Боже!
Хлоп’я    бере    альбом    собі    до    рук.
–А    дід    на    тебе,    тату,    дуже    схожий,  –
Відмітив    раптом    радісно    онук.

Війна    людей    завжди    безжально    косить,
І    кров,    і    смерть    схиляють    до    землі.
В    бою    важкім    міняють    колір    коси,
І    сиротіють    діточки    малі.

Тривожать    сни    ще    й    досі    їх    війною,
І    вже    не    бачить    їм    солодких    снів…
Не    для    війни,    погодьтеся    зі    мною,
Народжуєм    і    ростимо    синів!

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643988
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 15.02.2016

Ці люди добре знають, чого хочуть

Колише    час  людські  життя    й    країну,  
І    владу,  й    навіть  цінності  гойда,  
Вогонь  революційний    в    Україні
У    душах    запалив    Євромайдан.  

Стоять  тепер    єдиним  всі  оплотом  –  
Ніхто  не    хоче    жити,  як    раніш,
Не    куплені  грошима,  ані    злотом,
І    більшість  з  них    –    при    вченому    званні.
 
Ці  люди    добре  знають,  чого    хочуть,  
І    знають,  як    мети    їм  досягти.
Розумні,    щирі, добрі  у    них    очі,  
Прислухайсь,  придивися    до    них    ти!  

Такий  сльозу    даремне    теж  не  зронить,  
І    власної  він    честі  не    продасть  –
Саме    такі  у    самообороні,
І    завдяки  таким,  живе    Майдан.
11.02.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643987
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 15.02.2016

Тюльпан і чорний, і червоний

Усе    ревло…    Земля    кругом    гула
Якимось      дивним    безкінечним    гулом…
І    ми    в    диму    біля    гори    й    села,
Чи    кишлаку,    чи,      може,    і    аулу…
Не    знали    навіть,    як    його    назвать:
Чужа    земля,    тому    чужа    і    мова,
Й    за    що    прийшли    туди    ми    воювать,
Нам    достеменно    також    невідомо.
А    не    було    ж    нікому    й    двадцяти:
Я    –    з    України,    той    –    із-за    Уралу,
Хто    –    з    Грузії,      а    хто    –    із-під    Чити,
А    ті    близнята    –    десь    аж    із    Аралу.

Ми    всі    були    не    просто    земляки    –
Брати…    Й    над    нами    смерть    нависла.
І    клімат,    і    рельєф    буде    який,
Нам    пояснили,    хоч    і    дуже    стисло.
Та    гір    таких,    і      диких    сірих    скал
Ми    не    могли    тоді    і    уявити.
І    не    кохану    кожен    мав    стискать,
А    автомат…    Бо    треба    ж    відслужити.
Там,    де    дрімала    чорна    нагла    смерть,
Поміж    камінням    вміло    маскувалась,
Де    кожен    другий    був    із    нас    поет,
Тож    пісня    навіть    на    ходу    складалась.
Й    не    воїн    проти    нас    стояв    –    душман,
Ще    –    лихоманки,    небезпечні    чуми.
Це  там    про    «чорний»    непростий «тюльпан»
Уперше    у    житті    тоді    почули.
І    де    від    запаху    пролитої    крові
Нас,    необстріляних,    вернуло    і    нудило.
І    зрозуміли    раптом    ми    тоді,
Життя    чого    вартує,    хрест,      кадило.

Та    ось    нарешті    бій,    важкий,    затих,
А    дим    усе    ще    виїдав    нам      очі.
Тавро    страшних    моментів,    чорних    тих,
Не    раз    нам    принесуть    тривожні      ночі.
Піднявся    згодом,    рідшав    темний    дим,
Навколо    порох,    бурий,      мов    іржавий.
І    ніби    сонце,    виріс    поміж    ним…
Тюльпан,  червоний,    змучений…    Й    лежали...
Два    близнюки,    з    Аралу    були    що.
Обох    таки    їх    разом    і    накрило…
Такі    ще    молоді…,    а      вже…    За    що???
Собою    хлопці    той    тюльпан    прикрили.

А    він    між    ними…    виткнувсь,    червонів,
Немов    радів,    що    й    далі    жити    буде.
Буває    так,    бува    ж    так    на    війні:
Квітки    живуть,    а    гинуть…    чомусь    люди.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643701
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 14.02.2016

Ніколи не пізно любити

Старіть      не    хотіли    очі,
Бо    не    напились    любові.
А    може,    то    сон    чи    злочин,
Що    втіяли    ми    з    тобою.

Пробігли-промчали    роки,
А    ми    з    почуттям…      відстали.
Далекі,    ледь    чутні,    кроки
Вчувались…      Чи    не    востаннє?..

Химерні    малюють      кола
І    будять    живі    ще    груди
Серця    наші.    Ні,    ніколи
Не    пізно    любити,    люди!
11.02.2013.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2016

Україні світ волає

Україні  світ    волає:  
Схаменіться,  люди,  –
Якщо  брата    брат    вбиває,  
То  добра    не    буде.

Ой,  не    буде    щастя-долі  –
Треба    й    владі  знати,
Що    народ    –    не    поневолить  –
Стане    він    карати.

Досить  уже,  Україно,  
Глум  такий    терпіти,
Вже    не    будуть  на    колінах  
Повзать  наші  діти.
 
І    онуки    теж  не  схочуть  
Жить  без  прав, без  волі,  
Де    карається  не    злочин,  
А    хто  страх    наводить

Чи  то    чином,    чи    грошима,  
Чи    дзвінком  із    центру,
Всіх  чекає    вас,  служиві,  
Божий  суд    і  церкви.
13.02.2014.

Ганна    Верес.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643510
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 13.02.2016

Проснулася Україна

Проснулася  Україна  
Після  стількох    років,
До    Європи    закортіло    –
Водили  ж  пів  року.

Чи    ти  ,  ненько    Україно,  
Бога    прогнівила,
Що    свою  вишневу    мрію  
Кров’ю  обагрила?

Тепер    же    ти  ,  Україно,  
Сльозою  умита,
Бо  підпанками    своїми  
Катована-бита.

Теплі  месиджі    з  Європи  
Душі  зігрівають,
Але    владні  жирні  жопи  
На    те    не    зважають.

Опозицію    за    носа  
Третій  місяць    водять.
Люди  ж,  чуючи    погрози,  
Барикади  зводять.

Нема    правди,  нема    віри,  
Тож  шукають  люди    –
Напустили  на    них  «  звірів»  
А    що  ж  завтра    буде…

Може,  досить  голосити,  
Катам  довіряти,
Бо    голоті  –    не  друг    ситий    –
Пора    б  уже    знати!!!
12.02.2014.

Ганна    Верес.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643507
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 13.02.2016

Жде землиця дива

Встала    мати    удосвіта,
День    новий    стрічає…
Синок    її    і    досі    ж    там…
Донбас    захищає.
Проснулася    ж    вона    рано,
Молитви    читає,
Вижив    щоб    на    полі    брані…
Святого    питає:
«Чому    жертвами    каїнів
Стали    наші    діти?
Чи    ще    довго    Україні
Бідоньку    терпіти?»

А    він    згори    супить    брови:
«Зло    закрило    очі,
Запиває    горе    кров’ю
Зранку    і    до    ночі…»

«Так    спини    ж,    Великий    Боже,
Смертельну    наругу.
Вірю:    все    народ    наш    зможе,
Пройде    чорну    смугу.
Глянь,    Дніпро    як    сивий    плаче,
Несе    хвилі    в    море,
Бо    таке    вже    колись    бачив:
Русь    п’яніла    з    горя,
Коли    князі    воювали,
Родичів    карали,
Земля    тоді    горювала,
Чорною    ставала.

Чи    то    розум    зло    приспало,
Що    горить    країна?..»
А    на    сході    вже    світало…
Сонце    ще    не    гріло…
Роса    капала    сльозою    –
Зело    молодила…
Зачарована    красою
Жде    землиця    дива…
11.02.2016.

Ганна    Верес.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643228
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.02.2016

Свою краплинку спротиву додай

Сторінку    ще    одну    перегортаю  
Революційного    і  непростого    дня,  
Де    небезпека  над    людьми    витає,  
Та  спільна    є    мета    у    них  –    одна:

Змінити  владу,  ні,  скоріш  –  систему,  
Й  суди  прозоро  б  стали  працювать,  
Тільки  тоді  народ    закриє    тему,
Як    перестануть  на    закон    плювать

«Тітушки»,  «  гопники»    і  міліціонери,
Чиновники,  яких    усюди    рать,
Що  виросли    так    швидко    в    мільйонери,  
Навести  лад    в  державі  цій    пора.

І    думка    ще    одна    щодня    терзає,  
Яка    душа    сховалась  за    щитом
У    емвеесників?  Та    і  для    них  стезя    є    –
К  народу    перейти    –    не    буть  «скотом».

Коли  й    тебе    думки    такі  хвилюють  
І    у  душі  теж  маєш  свій    Майдан,  
Усіх  не    залякають,  не    вполюють  –  
Свою    краплинку    спротиву    додай!
11.02.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643225
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 12.02.2016

Десяте Віче на Майдані

Десяте    Віче    Київ    зустрічає,  
Палкі  промови    слухає    Майдан,
Отці  святі  знов    Бога    величають,  
Про  Україну    хочуть  нагадать.

Спливає    час:    знов    лозунги    ті  самі,
Хай  змучений,  стоїть,  та  гордий    люд.  
Майдан  людей  весь  повен  тисячами.  
Казна    –    пуста    і    банки    –    без  валют.

Спливає    час.    Повстання    ще    триває,  
І    жертви  теж  тут    мало    не    щодня,  
Та    дух  людей  ніхто  вже    не    зламає,  
Хоча    біда    не    випита    до    дна.

Спливає    час.    Заграви  ваблять  Сочі,*
Й  жовто-блакитний    прапор    також  там.  
А    президента  безсоромні  очі
Когось    шукають… Тут    – не    чорнота!

Пружинить,  аж    зашкалює    суспільство,  
Та    уряд    ще    під    буквами    В.О.
«Тітушки»    демонструють  різні    звірства,  
В    парламенті  намітилось  крило,

Тих  що    не    хочуть  жити    по-старому.  
Вони  в    собі  також  долають  страх,
У  США    з  Європою    –    оскома,  
Бо    Україна    в    світі  на    устах.
 
Людей  багато,  змучених    брехнею  
І    безробіттям  стомлених    давно,
Не    хочуть  жити    далі  вони    з  нею  –
Тамують  біль  горілкою,  вином.

В    Криму,  на    Сході  страх    фальшивий    сіють  
І    «Русский  мир»,  і  «Український    фронт»,  
Під    прапором  давно    уже    Росії  –
Не    український  –    Чорноморський    флот.

Регіонали  й    навіть  комуністи
Трублять  в    ефірах    про    страшний    розкол,  
Й  чекає    мати    про    дитину    звістку,
Яку  хтось  викрав    в    Києві  тайком.

Світ  огортає    непроста    тривога    –  
Майданчики  й пікети    –    тут    і  там,  
І    це    для  влади  є    пересторога.
У  барикадах  – обласні  міста.

І    ранить  небо    сіре    прапорами  
Проплачений  в    парку  антимайдан    –
На    тілі  України    то    є    рана,
В    очах  людей  немає    тих    стида.

Картина    справді  вийшла    чорно-біла,  
Та    зацвітуть  і    інші  кольори    –
І    казнокради,  й    «тітушки»-дебіли  
Наказані  ще    будуть  ізгори.

Майдан    зимовий    ранок    рано  будить,  
І    в’ється    над    наметом  білий    дим.
Все    переможуть  й    прийдуть  наші  люди  
Ще    на    екскурсію    з  онуками    сюди!
10.02.2014.
*  -  мається    на    увазі    зимова    олімпіада    в    Сочі  (2014р.),    куди    їздив    і    В.Янукович.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642750
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 10.02.2016

Діаманти-слова у вірші пов’яжу

Діаманти-слова    у    вірші    пов’яжу,
Заквітчаю    любов’ю    і    болем,
В    сонця    світла    й    тепла    для    душі    попрошу
І    полину    в    молитві    до    Бога:

«Ти    володар    небес    і    господар    Землі,
Що    пізнав    і    зневагу,    й    страждання,
Прошу,    Отче,    тебе,    захисти    матерів,
Зупини    їхній    біль    і    ридання.

Ти    поглянь    з    вишини:    братовбивча    війна
Наш    Донбас    охопила    сьогодні.
Той    вогонь    зупини,    не    було    щоб    війни…
Чуєш    стогін,    важкий,    всенародний?!..»

Заніміли    слова…    Й    думка    ледь    зігріва,
Та    душа    не    здалась,    не    зотліла:
В    нас    надія    жива    й    Україна    нова    –
Не    поставить    таку    на    коліна!
8.02.2016.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642745
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 10.02.2016

Зустріч / Присвячую Афгану/

Здавалося,    вона    чекала    пів    життя

Його,    єдиного    і    молодого.

Сльоза,  молитва,  навіть  каяття  –

Усе  було,  коли  зверталася  до  Бога.

Просила  щиро,  щоб  вернувсь  живим,

Свого  життя  не  мислила  без  нього,

Змиритись  не  могла  із  долею  вдови,

З  надією  чекала  дня  нового.

 
І  він  прийшов,  той  довгожданий  час,

Коли  до  хати  підійшла  машина,

А  з  неї  вийшов,  відвернувшись  враз,

Чужий  військовий  молодий  мужчина.

Він    виставить    коляску    допоміг,

В  якій    сидів    незручно    посивілий…

Її    Степан…  без  ніг…

Вона    його    пізнала    і…    зомліла…

 
Коли  прийшла  до  тями,  підвелась,

Повільно  підійшла  до  мужа...

Жорстоко  доля  з  ними  повелась:

Він  –  інвалід,  без  ніг,  вона  –  ще  дужа

І  гарна  жінка.  Ніжно  обняла,

Закрила  очі  синьо-волошкові,

І  тихо  на  плече  її  сповзла

Її  тонка  хустиночка,  шовкова,

Її  покірна  мила  голова

Тулилась  до  його  грудей,  чекала

На  ті  найзаповітніші  слова.

Як  довго  ж  бо  вона  його  шукала!

Знаходячи    для    всіх    такі  слова,

Щоб  розтопити  черствість  служб  і  відомств,

Мовчала  довго  пошта  польова:

Де  дівся  він,  ніхто    цього    не  відав…

Тепер  сидів,  розгублений,  слабий,

Боявсь  цієї  зустрічі  і  марив.

О,  як  же  він  одну  її  любив

І  ненавидів  як  душманів!

 
Найкращий  хлопець  –  слава  йшла  за  ним,

Він,  як  орел,  літав  перед  війною.

Війна,  в  яку  так  часто  грали  пацани,

Тепер    устала    поміж  них  стіною.

Він  також  грав,  ще  й  командиром  був,

І  навіть  став    улюбленцем  ватаги.

Тепер,  назавжди  би  наклав  табу

На  зовсім  не  дитячі  ці  розваги.

Тепер  він  знав,  яка  вона  –  війна,

Бо  на  собі  відчув  же  біль  утрати,

Він  бачив  пекло,  як  горить  земля.

Про  це  ніколи  знать  не  буде  мати.

 
Останній  бій  він  мало  пам’ятав,

Та  виконав  завдання  –  це  важливо,

Лиш  командира  образ  перед  ним  спливав,

Такий  тривожно-ніжний,  незрадливий.

Ох,  знав,  куди  він  посилав  солдат,

Знав,  що  вернутись  звідти  неможливо,

Знав,  що  дружина  вдома  молода,

Тремтіло  серце  в    нім    і    плакало    тужливо,

Та  мав  наказ  –  він  на  війні  –  закон  –

І  дуже  швидко  змінював  людину:

Пацан  вчорашній  бився,  як  дракон,

Хоч  по-дитячому  любив  родину…

                                                 …

Степан  мовчав,  не  вірив  сам  собі

Нарешті  вдома,  де  війни  немає…

Та  ось  до  них  хлопчак  малий  підбіг,

І  раптом…  в  нім  Степан  впізнає…

Себе,  малим...    Такий  же  вітрогон,

З  широким  лобом,  повними  устами…

Притис  до  себе  сина  він  свого

І  сльози  радості  й  якісь  слова  злітали…

Зневіра,  й  страх,  що  холодом  війнув,

Десь  хутко  зникли,  як  побачив  сина.

Вони  утрьох  перемогли  війну,

Бо  є  любов,  сім'я,  вони  –  всесильні!..
2012.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642506
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 09.02.2016

Крик сови /До річниці виведення військ з Афганістану/

Дивився  з  неба  місяць  величаво,

Та  враз  сова  десь  близько  прокричала.

Сиділа  мовчки  посивіла  мати:

(Якби  було  тоді  їй,  бідній,  знати?..)

Подумала,  мабуть,  на  якесь  лихо,

Й  молиться  вона  стала  тихо-тихо.

 А  місяць  слухав,  бачив  і  згадалось,

Що  з  матір'ю  цією  колись  сталось:

Пройшло  з  тих  пір  вже  більш,  

                                                                     ніж  чверть  століття  –

Афган  кипів  в  вогні  в  те  лихоліття.


А  син  її,  Михась,  пішов  до  війська

(Прийшла,  бач,  і  йому  повістка),

Хоча  і  був  єдиним  сином  в  мами,

Та  хто  коли  рахується  із  нами?

 Він  прослужив  в  Кабулі  більше  року,

Писав,  що  в  нього  ніби  все  нівроку,

А  мати  все  молилась  і  чекала

Й  сові  не  раз,  бувало,  дорікала.

 

Стояла  тиха  гожа  літня  днина,

Коли  додому  з  цинку  в  домовині

Прибув  солдат.  Ще  20  лиш  минуло,

І  в  серці  диким  острахом  війнуло:

-  Чи  може  бути  там  моя  дитина?

Невже  прийшла  страшна  ота  година,

Що  та  сова  мені  навіщувала,

Але  ж  я,  навіть,  не  підозрівала,

Що  це  торкнеться  якось  мого  сина?

Невже  моя  молитва  вже  безсила?

Стогнала  мати,  майже  напівмертва.

-  Заради  кого  й  чого  така  жертва?

Чи  миру  стало  більше  після  цього?

Невже  синів  народжують  для  того,

Щоби  відправить  у  чужі  країни,

А  матері  в  здогадках  щоб  кипіли,

Куди  летять  сини  їх  воювати?

В  таких  страшних  думках  терзалась  мати:

-  Чому  в  чужій  землі  стікав  ти  кров’ю?

Чи  мало  пестила  тебе  своя  любов’ю?

Тепер  прибув  на  рідну  землю,  сину,

А  як  же  я  тебе  тоді  просила

Не  йти  до  військкомату,  не  служити,

Так  ти  боявсь  себе  й  мене  зганьбити!?

Кому  потрібні  честь  твоя  і  слава?

Зате  тепер  ось  папірця  прислали:

«Загинув  як  герой,  при  виконанні»,

Ще  й  долг  якийсь  «інтернаціональний»:

Кому  заборгував  мій  син  в  Афгані?

То  краще  б  вже  потрапив  в  буцегарню,

Ніж  заплатив  життям,  синочку      мій,  єдиний!  –

Кричала  мати  в  сина  на  могилі.

 

А  він  мовчав…  І  рік,  і  два,  і  десять…

Було  це  недалеко  від  Одеси.

Та    мати  на  могилку,    часто    ходить,

Провідує,  порядочок  наводить.

Сусідським  діткам  дасть  цукерок  жменю:

-  Це,  -  каже,  -  за  Михасика  від  мене.

До  церкви  сходить,  свічечку  поставить,

Та  не  могла  себе  ніяк  заставить

Поставити  «за  упокій»  синочка,

А  все  «за  здравіє»  виходило  і  точка.

Старенька  вже.  Та  на  городі  дбає:

За  себе  і  за  сина  посапає,

А  в  понеділок  чемно  так  сідає,

Програму  «Жди  меня»  переглядає.

Вона  Кваші  така  вже  вдячна  часом,

Коли  чиясь  рідня  збереться  разом.

А  мозок  говорив:    "От  якби  люди

Могли  зробити  і  для  мене  чудо,

Щоб  хоч  якась  рідня  озвалась  і  до  мене!

А  коли  меле  млин,  то  колись  змеле.

І  недарма  так  кажуть  у  народі,

Що  ж,  трапилась  і  їй  така  нагода.

 
В  кінці  програми  показали  фото:

Цей  чоловік  назвався  Фріден  Отто.

І  раптом…  мати  в  нім  пізнала…  сина,

Свого  Мишка,  під  серцем  що  носила:

І  той  же  ніс,  і  щирі  світлі  очі,

І  вуса,  хоч  уже  не  парубочі,

Але  такі  свої  і  рідні,  Боже  милий!

Роки  знайомих  рис  його    не  змили.

Це  він,  Михась!    Його,    таки,    пізнала,

Що  він  живий,  про  це  давно  я  знала.

Не  знаю,  хто  похований  в  могилі,

Та  головне,  що  син  мій  не  загинув!!!

 
Вона  тремтячими  руками  лист  шукає,

Нехай  поки  що  серце  не  штрикає,

Листа  писать  збирається  в  програму.

Ні,  мабуть,  краще  дати  телеграму.

Щоби  дожить  до  зустрічі  із  сином,

Вона  збере  усі  свої  зусилля…

 І  дожила…  Сидить  тепер  у  залі

І  Бога  молить,  з  сином  щоб  зв’язали.

Вона  почути  хоче  голос  рідний,

І  смикався  куточок  губ,    поблідлий.

 
Та  ось  ведучий  викликав  до  себе

ЇЇ.  Устала.  Ніби  все,  як  треба.

Вже  підійшла…  і  серцем  відчуває,

Що  чудо,  все-таки,  з  людьми  буває  –

До  неї  йде  її  синок,  єдиний…

Це  ж  стільки  щастя  зразу  для  людини!

Вернувся  Отто  –  син,  з-за  океану.

Він  розповів  їй  про  смертельну  рану,

Без  пам’яті  як  жив  в  другій  півкулі,

І  з  мозку  як  дістали  в  нього  кулю,

Як  стерлась  з  пам’яті  його  країна,

І  як  шукав  на  карті  Україну,

І    як    вона  озвалася  до  сина.

А  мати  слухала…  І  ні!  Не  голосила,

Боялась  свого  сина  перебити,

Щоби  себе  й  свого  Михася  не  зганьбити.

 

-  А  знаєш,  мамо,  -  він  сказав  матусі,  -

Бувало  так,  що  вгору  я  дивлюся:

Те  саме  сонце  й  небо  неозоре,

Але  там,  мамо,  трохи  інші  зорі.

А  в  нас,  в  селі,  такі  ж  як  і  раніше?

 -  Зірки  ті  самі,  та  життя  вже  інше.

І  сови  інші.  Ці  розумні  птахи

Заплутались  в  житті  цім,  бідолахи.
2012.


Ганна    Верес.  

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642500
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.02.2016

То твоє, Україно, обличчя /9. 02. 2014. виступ Олега Міхнюка на віче/

Їх  літа    одяглись  в    білий    іній,  
У  очах    поселилась  печаль  –  
Ці  афганці  –    сини    України    –
Вийшли  правду    і  честь  захищать.

Вони  знають  ціну    сили    й    слова,  
В    очі  смерті  дивились  не    раз.
Знов    народу  служити    готові,  
Встали    проти    принижень,  образ.

Їх    життя  –    то,  мов    блискавки  спалах,  
Що  так    боляче  юність  обпік;
Їх    камінням  в    бою    засипало    –
Не    належали  хлопці  собі.
 
І    хоч  мужньо    вони    воювали,
Ні  один    не    бажав    з  них    війни,  
Нагород    зайвих    їм  не    давали.
В    мирний    стан    повернулись  вони.

Та    історія  знову    їх    кличе,
Щоб  систему    в    країні  змінить.  
То  твоє,  Україно,  обличчя,
То  твої,  Україно,  сини!

А    вони  потребують  любові
І    уваги,  й    заслужених    пільг,
Хай    війна    не    повториться    знову,
Й  жить  афганець  достойно    щоб    міг!
9.02.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642200
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 08.02.2016

Захисникам Майдану /"Правому сектору" присвячую й афганцям/

У  обіймах    морозу,  вітру    й    ночі
Стоять  на    барикадах    вояки.
Вогонь  Афгану  бачили    їх    очі,
Є  поміж  ними    й    зовсім  юнаки.

Стоять  бійці,  про    сон    давно    забули    –
Надією  народу    є    вони,
Гартовані  давно    вогнем  Кабулу    –
Афганської  жорстокої  війни.

Щоб  жив    Майдан,  не    попиралось  право,  
Стоятимуть  вони    всі  до    кінця,
Їх  волею,  мабуть,  Всевишній    править,
Їм  зморшка-втома    навіть  до    лиця.

Я    перед    ними  голову    схиляю,
Бо  знають  вони    честі  й    волі  смак,
Якби  здоров’я,    теж,  мабуть,    змогла    б    я  
Стояти    на    Майдані  з  усіма.
8.02.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642199
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 08.02.2016

Країну здати – то є злочин

[u[i]]Ця    історія    не    вигадана,    вона    має    своїх    прототипів[/i]
[/u]
Відзначив    щойно    двадцять    два…

Позаду    –    служба,    рік    навчання…

Не    вірив    у    казки,    дива,

І    знав:    війна    –    то    є    знущання…

Знав,    що    Донбас    уже    горить,

А    рідну    землю    ворог    топче,

І    часто    сам    себе    корив,

І    опускав    великі    очі.

Удома    ж    мама    й    менший    брат    –

Для    них    він    захист    і    підмога    –

Тепер    він    мусив    вибирать:

Вони,    чи    на    війну    дорога?


Він    вибрав    схід,    де    «градів»    шквал

Місив    людей    і    кров    з    землею…

Й    раділа    здалеку    Москва,

І    плакав    грунт,    подібний    глею.

Тут    хлопець    вперто    воював

За    Україну,    матір,    брата…

Щобій    –    дорослішим    ставав,

Старався    ворога    скарати.

Й    дзвінком    нечасто    турбував

Тай    був    він    не    багатослівний:

Живий,    здоровий…    Забував

Лишень    про    поголос    суспільний.  

Матуся    й    брат    щоніч,    щодень

Молились    Богові    й    чекали,

Коли    вже    миру    день    гряде.

Й    сльоза,    непрохана,    стікала…


Та      раптом    залпом    Іловайськ

В    життя    ввірвався    українське,

Армагеддоном    він    здававсь

Для    нашого    у    серпні    війська.

І    материнське    серце    враз

Відчуло    біль    –    сигнал    то    лиха:

«Хай    буде    проклятий    Донбас!

В    нас    Україна    й    так    велика.»


Не    забарилася    і    вість:

«Героєм    син    Ваш    був…    Немає…»

Забракло    матінці    і    сліз…

За    руку    меншого    тримає…

А    далі    –    пошуки:    дзвінки,

Фейсбук,    і    морги,    і    папери…

Не    місяці,    здалось,    –    роки…

Зима    лягла.    І    сніг,    мов    перли…

Та    тіла    сина    не    було

Ніде…    Це    тішило    надію…

Його    чекало    все    село…

І    через    рік,    якраз    в    неділю,

Прибув    додому    воїн-син,

Худий    і    змучений,      беззубий…

Малий    синок    заголосив:

«Я    знав:    війна    його    не    згубить!..»

І    мати    плакала…    без    слів    –

Не    вірила    очам    уласним    –

І    сльози    капали    рясні.

Тепер    їй    сонечко    не    згасне…


Він    у    полоні    був    цей    час,

Позбувся    там    зубів,    двох    ребер…

Знав    він    зсередини    Донбас…

«Та    захищати    його    треба,    –

Сказав    не    зразу,    й    опустив

Додолу    знову    свої    очі,

Борідку    теж    там    відростив,    –

Країну    здати    –    то        є    злочин!..»
6.02.2016.

Ганна      Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641914
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 07.02.2016

Роздуми про наболіле

О    люди,    як    життя    минає    живо!

Чи    віддаєте    звіт    самі    собі:

Війна    завжди    збирає    чорне    жниво,

І    очі    ваші    гаснуть    у    журбі.


Коли    ж    прийшла      до    нас    лиха    година:

Відсікли    Крим,    зруйновано    Донбас    –

Чуття    єдиної    великої    родини

Повинне    об’єднати    усіх    нас.  
1.02.2016.

Ганна    Верес.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641908
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 07.02.2016

Баба- віхола

Засніжило,    розгулялося,    несло…
В    білій    віхолі    згубилося    село…
Вив    сердито    дикий    вітер    угорі,
Та    господар    хату    теплою    беріг:

У    камін    полін    частенько    підкидав,
Переможно    у    віконце    поглядав,
Де    зі    снігу    піднімалася    стіна    –
Баба-віхола    то    простір    застеля.

В    білих    обіймах    ледь    дише    голий    ліс,
Світа    білого    не    видно…    Не    пролізь…
Лиш    землі    спокійно    й    тепло…  Впала    в    сни,
І    чарує    її    посмішка    весни.  
20.01.2016.

Ганна    Верес.


   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641680
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.02.2016

Замело сніжком долину

Замело    сніжком    долину    –
По    коліна    глибина.
Ягідки    горять    калини    –
Не    обірвана    вона.

Поряд    гілочки    ожини
Снігом    вкутала    зима…
Ані    сліду,    ні    стежини
У    долині    цій    нема.

Ось    на    кущик    налетіли
Пишногруді    снігурі,
І    клювали,    і    галділи,
Поглядали,    хто    вгорі.  

На    самісінькім    вершечку,
Мабуть,    їхній    командир:
Більший    дзьоб    і    головешка…
Погляда    сюди    –    туди.

Чинно    слухає    він    звуки,
Наклювавшись    досхочу.
Раптом    глядь:    два    чорних    круки
Узялися    десь…    Почув…

Груди    вип’явши    хутенько,
Засвистав,    мов    закричав…
Снігурі    знялись    дружненько
І    скоріш…    навтікача.

Лиш    долина    задзвеніла…
Ситець    білий    у    крові,
А    калина    червоніла    –
Гості    ж    прилетять    нові…
2.12.2015.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641677
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.02.2016

Велика й справді наша Україна

Велика    й  справді  наша    Україна,  
Що  сколихнула    раптом  цілий    світ,  
Душа    народу,  геть  давно    зболіла,  
Тепер    вже    інший  викохала  квіт.

Він    добре    знає  власні  свої  цілі,
Де    правда    й  гідність  –    не    лише    слова,  
А    якості  народу    то    безцінні,
З    якими    б    він    міцнішим  лиш  ставав.

І    плем’я  те    є  молоде    й    завзяте,
Вже    не    спинить  його    й    не    залякать.  
Воно  стоїть.    Стоїть  –    не    за    посади.
Ту    силу  духу    владі  не    зламать.

Щаслива    й    горда    я    сьогодні    з  того,  
Що    гідна    зміна,  чиста,  підросла,
Яка    шанує    розум  і  святого,  
Громадянина    міста    і  села.

Велика  наша  славна  Україна  –  
Тепер  про  неї  знає  цілий  світ,  
Коли  її  вбивали    і  гноїли,
Та    врятував    Шевченків    заповіт.

Те  слово  Кобзаря  було  пророче,  
Завжди  воно    в  народу    на    устах,  
З  сліпих    воно    робило    зрячі  очі,
Збороть  допомагало    дикий    страх.

А    значить,  буде    іншою  країна,
Де    на    кону    постануть    право    й    честь,  
Й  народ,  великий,  гордий,  України  
Жити    по-іншому    у    світі    цім    почне.

Й  засяє    ще    яскравою    зорею  
Держава    наша    аж    на    цілий    світ,  
А    дні,  зимові,    й    ноч  і  ці,  буремні,  
На    перспективи    виведуть  нові!
7.02.2014.

Ганна    Верес.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641413
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 05.02.2016

Народе, чим ти завинив?

Дивились  зорі    з  вишини,
В    холоднім  довгому    мовчанні;
«Народе,  чим  ти    завинив?    –
Терзали  думи  незвичайні.

Що  день  наступний    принесе
І    хто  наступна    буде    жертва,  
Біда    кого  тепер    пасе,
І    план  який    виносить    жменька?

Та    знаю,  сонечко    зійде,
А    з  ним  відродиться    надія,  
І    Україну  поведе
Всевишній  на    святеє    діло.

Й    здобуде    правду    мій    народ,  
І    заживе    у  праці  й    мирі,  
Посеред    світових    спільнот
Вже    скоро  стане    він    кумиром.»
7.02.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641411
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 05.02.2016

Кричать думки: що завтра з нами буде?

Кричать  думки:  що  завтра  з  нами    буде,  
Чи    не    порвуть  країну    на    куски?
Нехай    про    нас  Всевишній    не    забуде,  
А    землю  нашу    стережуть  зірки.

І    заживе    моя  земля    ще    слави,  
І    буде    ще  гордитись  нею    син,  
І    крокувати  буде    величаво  
Держава    незвичайної  краси!
5.02.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641189
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 04.02.2016

Важка зима цьогоріч удалася

Важка    зима    цьогоріч  удалася:  
Вітри,  морози    і…    тривожні  сни.  
Система    вже    настільки    загнилася,  
Що    зволікати    буде    до    весни.

Та    прийде    час  –  народ    здобуде    волю,  
І    весни  ще    веснітимуть  теплом,
Моя  країна    з  долею    новою
Ще    стане    на    своє    міцне    крило.
 
І    заживе    як    правова    держава,  
В    основі  де    людина    і  закон,
І    впише    ще    в    історії    скрижалях  
Той  час,  коли    позбудеться    оков.
4.02.2014.

Ганна    Верес.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641186
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 04.02.2016

«Донбасса сыновья»

Дізналася    про    термін
«Донбасса    сыновья»,
Й    думки    ураз    отерпли:
А    хто    тоді    є    я,
Коли    я    із    Полтави?
Її    лише    дочка?
Будь-хто    нас    так    задавить,
І    нікуди    тікать.

А    з    Києва?    Лиш    Кия
В    коліні    -еннім    син?
Зі    Львова,    Коломиї?
Хто    він    тоді,    єси?
Ну,    а    коли    з    Одеси,
Чи    раптом    із    Ромен    –
Зазначать    раптом    в    пресі:
«Громадянин    N.N.»

В    Криму,      в    Донбасі,    Львові    –
Народ    ми    є    один,
Повторююсь    я    знову:
Складаємось    з    родин.
Усі    ми    українці    –    
Нащадки    козаків,
Далеких    турбаївців.
Одні    в    світі    такі!!!
1.07.2015

Ганна    Верес.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640879
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 03.02.2016

Мов чорний страшний Освенцім

Мов  чорний  страшний    Освенцім
У  небо  нічне    димів,
То    привид    біди  і  смерті  
Над    площею    занімів.
 
Дим,  чорний,  густий,  їдучий,  
Все    небо  геть  заволік,
Він  гнізда    давив    гадючі  
Ув    чотирнадцятий    рік.

Не    спиться    усій    країні,
Й    до  труднощів    –    не    звикать  –
Болять  їй    давно    коліна,  
Тож  вийшла    до    барикад.

Нас  сірі  чекають  будні
І    шлях,  непростий,  важкий,  
Все    ж  правду  народ    здобуде,  
І    знайдуться  ватажки!
4.02.2014.

Ганна    Верес.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640872
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 03.02.2016

«Як добре, що я тут тебе зустрів!»

[u]30  січня    2016  року    під    час    так    званого    АТО    в    Донбасі    відірвало    ноги    Анатолію    Гаркавенку    (кличка    Морячок).    Світла      пам’ять    герою.      Інформацію    про    це    дізналася    з    інтернета,    а    потім    від    його    коханої    дівчини    Лєри    Бурлакової    через    мого    знайомого.    [/u]

Вона    кохала    вперше,    
мов    востаннє…

В    очах    –    зірки    і    кругом    –    голова…

Здавалось    їй,    
що    й    серденько    співа,

І    мрії    в    плани    вже    переростали.

І    він    себе    не    бачив    
теж    без    неї.

І    як    не    прикро,    дякував    війні…

«Ти    ж    саме    тут  
 зустрілася    мені,»    –  

Казав    і    називав    її    зорею.    



Вона    його    кохала,    
мов    востаннє,

І    він    без    міри    в    неї    закохавсь,

Хоч,    крім    любові,    
і    не    мав    гріха,

Не    знав,    що    скоро    ангелом    він    стане.

Щодня    вони    не    спали    
до    пів    ночі…

Її    любив    усім    своїм    єством…

Платили    щедро    
ризиком    і    сном…

Не    схоже    це    було    на    гріх    чи    злочин…



Війна    –    не    поле    
з    запахом    лаванди    –

Там    запах    смерті,    пусковий    гачок.

Його    й    назвали    ніжно    –    
«Морячок»,

Бо    ж    був    улюбленцем    єдиної    команди.

Навколо    ж    нечисть…    
Рвало…    Гуркотіло…

І    небезпечний    снайпера    приціл…

Але    рука    її    –    
в    його    руці…

І    Україна,    й    мир    були    їх    ціллю.



Та    раптом…    вибух…    
Кров    іще    пульсує…

Зачервонів    узором    білий    сніг…

Його    кохане    тіло…    
вже    без    ніг…

Погасли    зорі    у    очах    красуні…

І    зрозуміть    ніяк    
вона    не    може:

Хіба    ж    це    гріх    –    кохати    на    війні?

А    в    вухах    голос    
ще    його    дзвенів:

«Як    добре,    що    я    тут    тебе    зустрів!..»

За    що    ж    ти    з    ними    так,    
Великий    Боже?
1.02.2016.

Ганна    Верес.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2016

Гойда Україну хвиля

Гойда  Україну  хвиля    –  
В    народу  кипить  душа,  
Узявши  сокири    й    вила,  
У    Київ    він  поспіша.

У    хвилі  тій    сила    й    воля,
Й  великий    народний    гнів  ,
Й  бажання    змінити    долю,  
А    це    не    згорить  в    вогні.

Їх    били    і  розпинали  –  
Хотіли  зламати    дух    –  
На    холоді  роздягали,  
Принизити  щоб    газду.

А    він  розправляє    плечі,  
Ще    вище    главу  трима    –  
Він    тут    –    за    свою    малечу,  
Його    не    ляка    зима.

Нікому  народу    силу
Ще    не    довелось  зламать,  
І    як    би  нас  не  косили    –  
За    раттю    устане    рать!
1.02.2014.

Ганна    Верес.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640584
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 02.02.2016

Важка стежина наша у Європу

Важка    стежина    наша    у    Європу,  
Полита    кров’ю  праведних    людей,  
Та    через  страх,  катівні  і  хвороби
Народ    той  шлях    упевнено    пройде.  

І    буде    син  життю    щодня    радіти,
І    мати  не    втрачатиме    дітей,
Не    будуть  українці  по    всім    світу  
Шукати  щастя    й    позичать    ідей.

А  на  своїй  землі  збудують  хату,  
Де  панувати  будуть  лад,  добро,  
Де    допоможе  бідному    багатий,
Щоб  тепло    в    хаті  й    затишно    було!  

Щоб  не    губили  люди    власні  очі
І    матерів    не    ранила    сльоза,
Щоб  був    покараний    страшний    той    злочин  
І    не    трясла    народу    щоб    гроза.
31.01.2014.

Ганна    Верес.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640308
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 01.02.2016

Чому сивіють рано матері?

–  Чому  сивіють  рано    матері
Дітей  ,  стоять    що    й    гинуть  на    Майдані?  
І    день,  і  ніч  чекають  їх    з  доріг,
 Безсоння  й    біль  цих    матерів    гойдають.  

Чи    міряв    хто  любові  глибину
Тих  матерів    до    власної  дитини?  
Безсоння  й    біль  здавив    їх,  ні,    зігнув  
У  цю    лиху,  ні,    прокляту    годину.

Чи    сколихнула  та    гірка    сльоза  
Сьогодні  владу,  грубу    і  злочинну?  
Над    Україною    нависла    та    гроза,
Людей    що  нищить,    юних,  безневинних...

Тому  й    сивіють  наші  матері,
Взивають  к    Богу,  к    людям  на  Майдані,  
А    у  Михайлівськім  святім  монастирі
Марія-діва    теж…    сльозу    ковтає…
26.01.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640307
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 01.02.2016

Така моя Україна /Останні січневі дні 2014р. /

Куйовдить  зима    вітрами,  
В    облозі  народ  і  світ.
Болять-кровоточать  рани…  
Забиті  й    напівживі…

Ростуть  всюди    барикади,  
І  дишуть  бочки    теплом  –  
Народу  ж  бо    не  звикати:  
Іще    й  не    таке  було.

Колючі  вітри    з    морозом  
На    владній    теж  стороні.
Увесь  інтернет    –    в    погрозах,  
Повсталих  авта    –    в    вогні.

В    червоних  хрестах    –    карети,  
Чергують,  мов    на    війні,
У    чорних    стрічках    портрети  
Загиблих.    Свічок    вогні…

Ліси  і  лісопосадки
В    ці  чорні  непевні  дні
Засвідчили,  як    досадно,  
Картини  страшні,  сумні,

Як    корчилися  від    болю,  
Повзли    із  останніх    сил  
Борці  за    народну    волю.
І    кожен    з  них    –    справжній    син  

Своєї  землі  і  неньки,
Він  –    батько    своїх    дітей.
Й    регоче    панічно жменька    –
Ні  совісті,  ні    ідей.

Така    моя  Україна
В    січневі  останні  дні,
У    душах    людей  –    руїни,  
Їх    помисли    –    не    одні.

О  Боже,  святий,  великий,  
Дай  розуму    осягнуть,
І    наше    народне    лихо
В    безодню  таки    згорнуть!
31.01.2014  .

Ганна    Верес.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640033
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 31.01.2016

У розпачі Україна

Знов    ранок    червонощокий  
На    землю  зимову    впав.
Тендітний,  зрадливий    спокій  
В    повітрі  ще    ледь  дрімав.
Зорять  юні  очі    в    очі  
Цієї  землі  синів
І    зараз,  і  серед    ночі;
Ледь  іній    в    бровах    ряснів.  

У    розпачі  Україна    –
Їй    серце    болить-тремтить  –  
Стогнала    вона  й    горіла,  
Міркує,  як    примирить
Дітей  своїх    нерозумних:
«Чи  ж  мало    крові,  каліцтв?  
О    діти,  очі  роззуйте,  
Почуйте    голос  століть!

Не    бийтесь  на    моїх    грудях  
І    серце    мені  не    рвіть!
Що    завтра    із  вами    буде    –
Потонете    ж  у    крові!
Адже    скористаються    зовні:
І    землю,  й    вас  загребуть,  
Поповнять    і  тюрми,  й    зони,  
Подумайте    ж  ,  хто-небудь!»
30.01.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640028
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 31.01.2016

Молитва за Україну

Молитва    за    Україну  
Злітала    над    Римом  ввись,  
Щоби    не    було  руїни.
Й    два    голуби  піднялись,
Мов    два    посланці  до    Бога,  
Щоб  кров,  війну    зупинить.  
В    очах  ув    усіх    –    тривога:  
Який    із  них    долетить?!

Та    чайка    із  чорним  круком  
Їм  перепинили  шлях,  
Тривожні  пташині  звуки  
Доносились  звідтіля.
З-під    кігтів,  жорстоких,  чорних,  
Пір’їни    летіли    вниз,
Та    голуби  два,  моторних,  
Таки  піднялися    ввись.

Так,  вірю,  і  Україна  
Міць  кігтів    тих    розірве,  
Здивує    людьми  своїми,  
Збудує    життя  нове.
29.01.2014.

Ганна    Верес.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639852
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 30.01.2016

Мені здається, то була межа

[u]Пройшло    два    непростих    роки.    І    до    цього    часу    пам*ятаю,    як    матері    на    Майдані      ставали    на    коліна,    щоб    відбулося    порозуміння,    щоб    зупинити    кровопролиття.    Тоді    це    вилилось    віршем.[/u]

Мені  здається,  то  була  межа,  
Як    матері  упали    на    коліна;
Зривався  голос  їх    і  корчилась    душа:  
Чим  завинили    з  дітками    своїми  
Вони?    Бо  ж  віддали    своїх    синів,  
Щоб  правова    міцна    була    держава.
Надії  промінь    в    їхніх    душах    заяснів,  
Коли  ішли    і  лозунги    держали.

Холодний  під    коліньми    білий    сніг  
Дихнув    таким  же    холодом  в  їх    душі  –  
Таке    приниження    страшне    навіть  у    сні.  
Як    зрозуміть  це    людям  небайдужим?
Звичайно,  ні  для    кого    не    секрет:  
Війна…    Вона    і  в    душах,  і  в    повітрі,  
Не    канонад    –  сирен    швидких    карет  
У    очевидців    пам’ять  теж  не    зітре.

Іще    серця    надія    озоря,
Це    гарантує    сили  на    Майдані.  
Народ    не    хоче  владі  козирять  –  
Він    швидше    сам  її  таку    задавить.
28.01.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639845
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 30.01.2016

Що відбулося, українці, з нами?

Ні,    золото  блищить  і  у    тумані,  
І    чиститься  воно    лише    вогнем.
Що    відбулося,    українці  з  нами?  
Давно    питання  мучить  це    мене.

У  землях,  у    яких    таке    можливе,  
Щоби    самі  свій    знищували    фонд?  
Сьогодні  треба    це    унеможливить,
Щоб    не    вбивав    нас  «Беркут»  і  «Грифон».


Коли    порозумінь  немає    між    собою  
І    душі  злом  наповнені  ущерть,
Й  до    краю    рідного    немає    теж  любові,
Та    нація  приречена    на    смерть.
27.01.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639563
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 29.01.2016

А «Червона рута» – пісня файна.

[u](Присвяч.    Володимиру    Івасюку,    автору    пісні    «Червона    рута».
Пішов    з    дому    24.04.1979.,    а    знайшли    повішеним    18.05.1979.)[/u]

Ніченька    старі    Карпати    вкрила
Тай    подарувала    пісні    крила
Про    червону    руту    й    чисту    воду,
Про    гірську    красу    й    дівочу    вроду.
Приспів:
А    «Червона    рута»    –    пісня    файна,
В    ній    любов    свята    є    до    Украйни
Й    доля    непроста,    Івасюкова,
В    плетиві    творіння    загадковім.  

Задзвеніла    пісня    кришталями,
Над    степами    линула    й    полями,
Гори    чарувала    й    полонини,
Кожне    серце    юне    полонила.
Приспів.

Розгубили    зорі    янголята,
Підхопили    пісню    на    крилята,
Понесли    її    над    цілим    світом
Про    Карпати    й    рути    дивні    квіти.
Приспів.
7.11.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639561
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2016

Гарячий січень

Моя  земля,  від  Харкова  до  Львова,  
Давно  забула  про  нормальний  сон,  
Патріотичні  приміря    обнови,
Що  зшили    їй    УПА,  УНА-УНСО.

Широкі,  горді  розправляє    плечі,  
Вождизму  щоб    покласти    уже  край,  
Щоб  вільна    виросла    нова    малеча
Й    народ    уже    ніхто    не    міг    карать.

Гарячий  січень    від    вогню    і  диму,
Й    гаряча    кров  на    білому    снігу  
Любов    гарячу  в    серці  розбудили  
І    додавали  всім  нову    снагу.

Земля  моя    –    від    Києва    до    Криму    –  
Хай  різномовна,  та    одна    –    свята,  
Тобі  судились    тільки    вільні  крила.  
Хай    Гімн    з    Майдану    к    Богу  доліта.
26.01.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638981
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 27.01.2016

Чи зрозумів синок?. .

Летіла    доля    низько    над    землею,
Взяла    тихенько    доню    на    крило,
Пожартувала    трішечки    над    нею…
І    засміялось-загуло    село…

Зів’яв    віночок    донечки    завчасно    –
За    посаг    був    малесенький    синок…
А    може,    доля    та    була    нещасна?
Чи    то    життя    послало    їй    урок?

Синочок    ріс    під    сонечком    ласкавим,
Міцнів,    неначе    молодий    дубок,
До    всього    був    охочий    і    цікавий…
А    виріс    –    теж    зустрів    свою    любов…

Тепер    не    доня    –    вже    змарніла    мати
Із      хлібом-сіллю    стріла    молодят…
Надію    мала:    будуть    шанувати,
А    може,    й    жити    разом    захотять?..

Та    не    судилось    тій    надії    збутись    –
Укотре    доля    неньку    підвела…
Чи    мо’,    за    неї    встигла    вже    забути?..
А    діти    полетіли    із    села…

Літа    ж    летіли,    мов    пташина    зграя,
То    опускались,    то    здіймались    ввись.
Не    завжди    й    сонце    гріло    з    небокраю…
Вона    ж    надію    мала,    як    колись,

Що    її    щастя    жде    її,    чекає:
Вуста    вона    притулить    до    внучат,
Душа    тоді    підніметься    над    краєм,
І    білі    ангели    її    будуть    стрічать…

Матусі    мрія,    все    таки,    збулася:
Приїхали    і    внуки,    і    синок,
Та    матінка    до    них…    не    підвелася…
Чи    зрозумів    синок    оцей    урок?!..
27.01.2016.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638978
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 27.01.2016

Перегортаю сторінки

Перегортаю    сторінки
Свого    сімейного    альбому    –
Далекі  спогади    таки
Ще    не    завадили    нікому.

Ті    рідні    образи    людей
Спокійно    дивляться      на    мене,
Немов    питають:    як    я,    де?
Чиї    успадкувала    гени?

Та    що    я    можу    їм    сказать?
Живу,    як    всі:    ні    гірш,    ні    краще.
Частенько    щастя    вислиза,
Та    все    не    випущу    нізащо.

Хай    притомилися    літа,
Зберу    по    крихті    власні    сили.
Трудитись    хочу    все    життя,
Щоб    жить    і    відійти    красиво.
22.05.2012.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638817
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.01.2016

Працює хай час на нас

Розбурханим  океаном  
Земля  моя    вигляда,
Над    Києвом  –    не    тумани    –
Народу страшна    біда  

Повільно  в    вогні  згорає.  
А    скільки  ще    треба    сил?!  
Таких,  як    і  сам,  збирає  
Держави    своєї  син.

У  кіптяві,  чорномазі,  
Стоять  вони    день  і  ніч,
Покласти  щоб    край    заразі  –
Спалити  щоб    на    вогні.

Морози,  вітри,    невдачі,
«Тітушок»    брудних    полки…  
З  чиєї  то    все    подачі
Став    Київ    тепер    таким?

Штурмує    народ,  беззбройний,  
Усі  обласні  ОДА,
У  ранах    він,  незагойних,  
Купає    в    мороз  вода.

Тут    стогін    і  кров,  і  крики,  
Немов    ожив    землетрус,
В    бою  проти    банди-кліки  
Вірменин  упав,  білорус…

Синів    неживих  стрічає
Із  дзвоном  церковним  Львів,  
Та  де  ж,  скажіть,  де  межа    є,  
По    лікті  ж  руки    в    крові?!..

Не    знаючи  милосердя,  
Плюють  на    ікону,  хрест,
А    може,  в    них    є    осердям  
Метал,  що    скував    Гефест?

Безкарність  заслала    очі  
Тим  пресу    хто    нагло    б’є,  
Нахабство  хто    серед    ночі  
Потішив    в    лісах    своє.

В    бентезі-тривозі  небо  
За    землю  і  за    людей.
Кому  це    й    для    чого    треба?  
Хто    розум  у    вас  краде?

Й  скляніють  у    жертви    очі
З    портретами    тих    злодюг,  
Мов    відео  власне    ночі  
Представить  вона    падлюк,

Якщо  не    людському    суду,  
То    Божому.    Прийде    час:  
Здобудуть  свободу    люди    –  
Працює    хай  час  на    нас!
27.01.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638814
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 26.01.2016

Бо я є син ще й неньки України

[u]Смерті    на    Майдані    не    зупинили,    не    залякали    кращих    синів    і    дочок.    Це    вірш    про    одного    з    них.[/u]

–  Коли    мороз  надворі  так    лютує,  
Чому,    синок,  ти    їдеш  в    такий  час?
 -Як    Україна,  мамо,  стогне,  чую,  
Поїду,  щоб    відстояти    всіх    нас.

-Але    ж,  синок,  там  смерть  і    зло    гуляє,  
А    ти  лише    один    у    мене син…
-Народ    ніхто,  матусю,  не    здолає,  
Поїду    –    залишитись  не    проси,

Бо    я  є    син    ще  й    неньки    України    –  
Вона    ж  сьогодні  –    в    смуті  і    вогні,  
З    руками    я  потрібен    там  своїми    –  
Негоже    сину  бути    в    стороні.
26.01.2014.

Ганна    Верес.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638469
рубрика: Поезія, Историческая лирика
дата поступления 25.01.2016

Я в січні народилась

Мене    назвали    Ганною…    Напевне,
Щоб    сіяти    уміла    благодать
І    милість    дарувати    людям    в    -енне,
Й    душі    краплинку    кожному    віддать.

Я    в    січні    народилась…    Під    морози…
Термометр,    календар    –    все    двадцять    п’ять…
Тоді    синички    падали    в    порозі,
Не    йшли    у    двір    і    дітки    погулять…

Якраз    на    сході    небо    рожевіло,
Розчервоніле    сонце    піднялось.
Над    хатами    стовпи    увись    диміли,
А    в    хаті    –    пуп    в’язали…      Так    велось…

Тоді    ж    Господь    спустив    мені    і    долю:
«Із    сонцем    народилась    –    путь    важкий,
Яскравий,    як    світило,    і    відомий…
Так    є,    було    і    буде    ще    віки.

Як    сонечко,    ти    й    працювати    маєш:
Вставати    в    рань    щодня,    без    вихідних,
Служитимеш    усім,    поки    сконаєш,
Хоча    й    нема    твоєї    в    тім    вини.»

Ну,    що    тут    скажеш:    доль    не    вибирають…
Себе    лаштую:    тільки    би    не    гірш…
Думки    плекаю:    може    це    до    раю
Веде    мій    шлях?    І    йду    по    нім    скоріш…

Зоря    моя    з    сузір’я      Водолія
З    Висоцьким*    буде    Правду    величать,
І    дарувати    мрії    і    надії,
І    Україну    словом    захищать.
15.01.2016.
*Володимир    Висоцький    теж    народився    в    січні    25-ого.

Ганна    Верес.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638466
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.01.2016

Юрію Вербицькому, герою Небесної сотні, третьому загиблому на Майдані ( 22. 02. 2014. )

Причина    смерті:    гордий,    українець,
«Бандерівець»    і    справжній    чоловік,
Закоханий    у    край    свій,    солов’їний,
А    у    таких    –    завжди    короткий    вік…

На    Майдані    стояв    за    волю,
Перемогу    святих    ідей,
Та    у    ліс    заблукала    доля
І    не    вивела    до    людей.

У    столицю    прибув    зі    Львова,
І    сейсмолог,    і    кандидат,
За    державу    він    мав    тривогу,
Тож    отримав    борця    мандат.

Все    життя    був    занадто    щирий,
Сильний    дух    позичав    у    гір,
Милуватись    любив    бурштином…
І    занадто    вже    дорогі

Для    Івана    були    Карпати,
І    родина,    й    старий    Дніпро,
Перестав    він    спокійно    спати,
Бо    ж    топталися    честь,    добро.

Їхав    волю    він    рятувати,
Блиск    очей,    ніби    серебро,
Та    потрапив    до    супостатів,
Не    вціліли    око    й    ребро…

Як    тріщали    і    руки,    й    ноги,
Чули    ніч    і    зимовий    ліс…
Він    останню    долав    дорогу,
Напівмертвий    і    синій…    ліз…

Але    доля    була    лукава
І    Вербицького    підвела…
По    краплинці    життя    тікало,
Не    добрався    він    до    села…

І    злетіла    душа    до    раю,
Не    зламали    її    кати,
Та    чи    ж    Бог    того    покарає,
Хто    у    темінь,    немов    кроти,

Справу    чорну    свою    зробили:
Відібрали    людське    життя.
Доля    тут,    бач,    не    розгубилась,
Оцінила    своє    дитя…

Він    долав    не    одні    висоти,
І    останню    теж    подолав    –
Став      Героєм    в    Небесній    сотні,
Волі    й    гідності    не    продав.
7.02.2015.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638210
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 24.01.2016

Музі

Вона    приходить,

Щоби    сни    прогнати,

До    рук    дає

Листочок    і    перо,

І    я    тоді

Не    можу    вже    стогнати

Під    ангела

М’якесеньким    крилом.


Вона    ж    шепоче

Про    часи,    далекі,

І    вежі,    сонні,

Й    рицарські    бої.

І    ллється    слово,

Мов    вода    із    глека,

То    Музи    голос

В    серці    забринів…


Радію    їй

Вночі    і    на    світанні,

Саджаю    гостю

Поряд,    край    стола.

І    пишем    вдвох

Ми    про    життя    й    кохання,

І    про    красу

Поліського    села.


Чи    казку    витчем

Про    вселенське    диво,

Панує    де

Любов    лиш    і    добро,

Де    зникли    заздрість

І    людська    гординя,

І    нам    радіє

Батечко    Дніпро.


Сестрою    Музу

Часто    величаю,

Ділю    все    навпіл:

Радість    і    біду    –

Я    подругу

Вірнішу    не    стрічала

І    кращої

Вже,    мабуть,    не    знайду.
15.01.2016.


Ганна    Верес.  

   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638203
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.01.2016

Герої не мають націй /Пам*яті білоруса Михайла Жизневського присвячую. /

Він    не    докурив    цигарки,
Ба,    смерть    йому    не    дала…
Колись    нарекла    циганка,
В    містечко    що    забрела,

Що    матиме    вік    він    довгий
І    щастя    теж    повен    глек,
Та,    мабуть,    згубилась    доля,
Не    став    він    ні    пан,    ні    клерк,

А    хлопець    був,    білоруський,
За    волю    що    став    у    стрій
В    столиці,    на    Інститутській.
З    ним    поряд    –    малі,    старі…

В    Соборності    День    великий
Замовкли    його    уста,
Там    сталось    велике    лихо:
Народ    наш    тоді    повстав.

Михайло    не      з    України,
Він    ще    й    тридцяти    не    мав,
Знав,      воля    для    всіх    загине,
Якщо    «заметуть»    Майдан,

Бо    шлях    Білорусі    к    волі
Ішов    через    наш    Майдан,
Чому    ж    обернулась    болем
Дорога,    якій    віддав

Він    добрий    десяток    років,
Безсонні    і    ночі,    й    дні?
Але    зупинились    кроки,
І    там,    де…    нема    рідні.

Герої    не    мають    націй    –
Вони    є    сини    Землі.
Жизневського    Бог    назначив
Й    Героєм    стати    звелів.
22.01.2015.

Ганна    Верес.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637977
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 23.01.2016

Перша жертва Майдану /Пам’яті вірменина Сергія Нігояна присвячую/

[u]Святковий    День    Злуки    в    Україні    22  січня    2014  року    був    залитий    кров*ю    перших    жертв.    Один    із    загиблих    -  молодий    вірменин      Сергій    Нігоян.[/u]

Шукаючи    правди    й    миру,
З    Вірменії    прибула    
Сім’я    –    від    війни    стомилась    –
Синочком    вже    тут    зросла.
Розумне    і    чорнооке
Жило    у    селі    хлоп’я.
Мав    душу,    пряму,    широку,
І    вродою    засліпляв.
Любив    він    людей    і    мову,
І    щедрість    полів,    лісів,
І    мав    непросту    тривогу,
Як    житимуть    завтра    всі.

Душею    він    став    Майдану,
Читав    Кобзаря    «Кавказ»    –
Злочинцем    якимось    даний
Убить    його    був    наказ.
Чотири    отримав    кулі,
Щоб    інших    уберегти.
Чому?    Чому    ризикнули
Зробити    цей    крок    «менти»?

Ще    очі    благали    небо,
І    в    мозку    звучав    ще    Гімн    –
Завмер…    Може,    й    там    потреба
В    таких,    яким    був    Сергій?!

І    рватиме    коси    мати,
І    батька    біда    зіб’є…
Скількох    треба    ще    віддати?    
А    може,    життя    й    своє?!..
Й    зорять    з    піднебесся    очі    –
То    –    погляд    душі,    палкий.
Його    не    змалюють    зодчі…
Це    він    поведе    полки!..
27.01.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637966
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 23.01.2016

Не бува ідеальної влади

Не    бува    ідеальної    влади    –
Це    відомо    усім    нам    давно,
Та    коли    вона    бреше    і    краде,
Українцю    не    є    все    одно.

Бо    не    влада    історію.    творить,
А    великий    і    мудрий    народ,
Котрий    волею      й    правдою    хворий,
Кожен    другий    де    є    патріот.

Лиш    така    Україна    не    щезне,
Лиш    таку    поважатиме    світ,
Де    права    у    людей    величезні,
Де    святий    Кобзаря    заповіт!
5.01.2016.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637750
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.01.2016

День Злуки – то великий, справді, день

День  злуки    –    то    великий,  справді,  день,
Та    потонув    він  у    людських    сльозах    гарячих,  
Вже    двох    убили    молодих    людей,
А    скільки  ж  покалічених,  незрячих!

Таке    ще    довго  буде    мучить  в    сні
І    в    мозку    теж  залишиться    до    смерті.
Як    матерям  прекрасних    тих    синів  
Пояснить  влада    про    страшні  ці  жертви?!
23.01.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637743
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 22.01.2016

Ми давно вже виросли з рабів

Розбурханим,    великим    океаном
Сьогодні    Україна    вигляда,
І    тіло    у    крові    її    і    в    ранах,
І    люди,    мов    невимірна    вода,
Що    розлилась    по    всіх-усіх    усюдах…
Штормить    її,      неспокій    серед    хвиль…
Це    ж    наші,    українські    усе    люди,
Не    стали    жить    під    лозунгом    Москви.

Сповідують    вони    любов,    велику,
Цінують    Україну    понад    все
І    в    військо,    денеерівське,    столике,
Не    занесли    вони    своє    лице.  
Зробити    вибір    їм    було    нелегко,
Та    розум    голос    крові    переміг:
Надію    маючи,    хоча    й    маленьку,
Жить    не    схотіли    в    «рашівській    тюрмі»!

Важка    сьогодні    доля    в    України,
Зігріть    вона    не    може    тих    людей,
Ще    й    дише    у    потилицю    зміїна
Брехня,    російська,    й    знов    у  Мінськ    веде.
Чи    довго  ще    казки    про    мир  нам    слухать?
Чи    вартий    хоч    чогось    отой    папір,
Яким    відведена    нам    роль    обслуги,
А    ми    давно    вже    виросли    з    рабів!..
20.01.2016.

Ганна    Верес.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637545
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 21.01.2016

Оплотом єдності сьогодні є Майдан

Оплотом  єдності  сьогодні  є    Майдан    –  
Його  нам  Бог    для    боротьби    віддав
За    право  й    віру    в    завтрашній    наш  день.  
І    тільки  тих    Майдан    хай    приведе,

Хто  має    силу    і  надію,  й    розум,  
І    не    злякають  їх    дощі,  морози,
Арешт,  тортури,  свист    страшних    кийків.  
Майдан,  мов    велет,  устає    з  віків.

Він    сльози  бачив    тут    і  відчаю    чув    крики,  
Знав    відчайдух  і  знав    людей  великих,  
Публічної  що    не    боялись  навіть  страти,  
Сьогодні  ж  фронтом  вирішив    він    стати,

Великим,  за    народ,  за    правду    і  закон,  
Навіки  щоб    позбувся    вже    оков,
І    Україна    щоб  була    єдина,
В    Майдан  щоб    віру    зберегла  людина!
22.12.2013.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637544
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 21.01.2016

Віхола

Розгулялась    віхола    лапата,
Замела    ліси,    долини,    хати.
Затрусило    снігом,    снігом    замело,
Забіліло    місто,    місто    і    село.

Засміялись    сонечку    сніжинки,
Загубились    унизу    стежинки.
Затрусило    снігом,    снігом    замело,
Забіліло    місто,    місто    і    село.

Заіскрились    лісові    поляни,
Аж    очам    на    них    не    можна    глянуть.
Затрусило    снігом,    снігом    замело,
Забіліло    місто,    місто    і    село.  

Розгулялась      віхола    лапата,
Замела    ліси,    долини,    хати.
Відпочинуть    землі    під    легким    сніжком,
Почастують    щедро      хлібом,    пиріжком.
27.06.2015.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637190
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.01.2016

Душа, мов птах

Лиш    зранена    душа    горіти    здатна,

Тепла    свого    шматочки    дарувать    –

Ця    істина    усім    відома    здавна,

Її    не    варто    вдруге    відкривать.


Лиш    зранена    душа    на    подвиг    здатна,

Коли    рятує    землю    чи    дитя,

Коли    болить    сьогодні    їй    і    завтра,

Тоді    віддать    готова    і…    життя…


Коли    ж    така    душа    є    у    поета

Й    коли    її    всі    фібри    у    труді,

Вона,    мов    птах,    окрилена,    на    злеті,

Словесні    перли    створює    тоді.


А    як    душа    на    черствість    захворіє,

Не    сколихне    її    чужа    біда,

Німіють    арфа    її,    Муза    й    ліра,

Втечуть    від    неї    співчуття    і    мрія,

Розучиться    сміятися    й    ридать.  
19.12.2015.

Ганна    Верес.  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637188
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.01.2016

Народе російський

Народе    російський,    ти    справді    великий,
Та    велич    твоя    не    у    духові    є,
Сліпий    і    глухий    до    чужого    ти    лиха,
А    влада    від    цього    твоя    виграє.

Російський    народе,    розкрий    свої    очі,
Невже    ти    не    чуєш,    як    стогне    Донбас?
Це    Путін    із    свитою    коять    там    злочин:
І    танки,    і    «гради»    везуть    проти    нас.

Народе    російський,    негоже    в    кайданах
Схід    сонця    і    захід    щодня    зустрічать…
Свої    ми    зняли    і    в    вогні    на    Майдані
Спалили,    та    Путін    війну    розпочав…

Російський    народе,    це    він    твої    гроші
На    смерть    витрачає    сірійців    і    нас,
Невже    й    після    цього    тобі    він    хороший?
Прозрінню    твоєму    коли    прийде    час?

Народе    російський,    стань    справді    великим!
Чи    хочеш    ти    жити    в    імперії    зла?
Змети    кегебістів-злочинців    цю    кліку
І    велич    свободи    і    правди    пізнай!
19.01.2016.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636996
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 19.01.2016

У нас, у людей , є правда

У  нас  ,  у    людей,  є    правда,  
Єдина,  й    одна    на    всіх:  
Відстояти  волю    й    право,
Нас  бить  –    непростимий    гріх.

Коли  для    одних    –    закони,
Для    інших    –  безмежжя    й    рай.  
Так    жити?    Уже  ніколи,
Цьому  треба    класти    край!

Щоб  мислення    вільне    й    руки,  
Кайдани  –    то    не    для    нас  –  
Покласти  край  нашим  мукам  
Прийшов    історичний    час!
25.01.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636994
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 19.01.2016

Подаруй мені, доле

Подаруй    мені,    доле,    крила,
Щоб    від    горя    мене    закрили,
Щоб    любили    і    внуки,    й    діти,
Встигла    правнукам    порадіти.

Подаруй    мені,    доле,    спокій,
Щоб    злетіти    туди,    де    сокіл,
Дай    напитись    там    сонця    й    волі,
І      для    мене    цього      доволі.

Подаруй    мені,    доле,    віру,
Хай    послужить    мені    ще    Ліра,
Ще    й    пожити    під    мирним    небом    –
Щастя    іншого      і    не    треба.

Подаруй    мені,    доле,    сили,
Щоб    ті    крила    мене    носили,
Щоби    рясту    ще    потоптати,
Хай    без    срібла,    нехай    без    злата.
1.06.2013.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636785
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.01.2016

Київ на Водохреща кипів

Нуртує-б’є    в    гарячих    жилах    кров,
І    зупинить  її  вже    неможливо;  
Гранати,  кулі  і  нічний    покров  
Зберуть  достойне    історичне    жниво.

І    водомети  ту  не    спинять  кров,
Морози,  острах    мозок    не    остудять,  
Бо  нами    рухає  лише    свята    любов    –
Ми,  українці,  вільні,    чесні  люди!

Щаслива    я  і  горда    саме    тим,  
Що    я    -    дочка    великого    народу:  
Не    залякати    й  не    перемогти,
І    на    коліна    він    не    стане    зроду.

За    всю  історію    вже    стільки    натерпівсь,  
Що    розгубив    останні  краплі  страху,  
Тож  на    Водохреща    наш  Київ    закипів
І    цим  урятував    народ    від    плахи.

В    цю  ніч  і  світ,  і  мій    народ    не    спав    –  
Своє    він  право  боронив    уміло,  
Державу  від    свавілля    рятував  
Молитвою,  коктейлем  і  камінням.

Безмежно  горда    я    й    щаслива  саме    тим,  
Що    я    дочка    великого    народу:
Не    залякать  його    і  не    перемогти,  
І    на    коліна    він  не    стане    зроду.
20.01.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636779
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 18.01.2016