| Сторінки (3/201): | « | 1 2 3 | » |
Чому ви, матінко, в сльозах,
чому дивлюсь згори додолу,
чому кружляю в небесах
над рідним Києвом по колу?..
Чи це наснилося мені,
то, прошу, розбудіть скоріше,
що ніби тіло у труні
моє лежить і вже не дише.
А поряд мене ще стоять
під прапорами домовини.
Згори дивлюся – в них лежать
мої вояки-побратими.
Кругом палаючі свічки...
І зникли всі криваві плями...
Їх змили нині сліз річки
пролиті у церквах над нами.
Дивлюсь на все з таких висот,
де навіть сокіл не літає,
де тиша, що не знає нот,
тому ніколи не співає...
Які незвичні почуття...
Невже тепер я крила маю?
Чи, може, я пішов з життя?..
Чому ж біль досі відчуваю?
За рідну землю і братів
усіх, хто вийшли на майдани
супроти влади і катів –
щем невимовний ятрить рани.
О Боже, як чоло болить
пробите кулею, в нім дірка!
Я пам'ятаю – впав й за мить
злетів у небо, наче зірка.
Так... так! Нарешті зрозумів!
Та це ж мене Майдан ховає,
і той сумний церковний спів
в останню путь випроводжає.
Гадаєте мене нема?
Але, повірте, я існую!
Душа свідома і жива,
все бачу, розумію, чую.
Не маю я тепер очей,
та сліз моїх прозоре море
проллється навесні дощем
на землю, на її простори.
Я не один посеред хмар,
нас тут вже є "Небесна сотня" –
поклавші серце на вівтар
і душу, що не є самотня.
Тепер ми вільні назавжди
у світі, де нема тиранів,
нема страждання і біди
і, головне, нема кайданів.
Не плачте, мамо, Божий суд
свій вирок виніс вже по суті.
А ми несемо варту тут
людьми і Богом не забуті!
Київ. Майдан. 08. 03. 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494544
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.04.2014