| Сторінки (2/147): | « | 1 2 | » |
Так буває в житті – не доріс...
Зали́шився ще парубкувати,
Жаль, повірте, його аж до сліз...
Тож дозвольте, із чогось почати:
На папері – він править людьми,
Голова наш Верховної Касти,
Та вона стала дупою тьми...
І штампує закони як вкрасти.
Він не виріс з коротких штанців,
І його все кудись нагинають...
Ним кермують бандюги-женці,
Що грабують народ ще й лякають.
Загляніть в його очі му́тні,
Ніби щойно десь вийшли з туману,
Не вира́зні якісь і смішні...
Немов під гіпнозом, як п'яні.
Десять раз голосує закон,
Та він не проходить – зубастий,
А він ставить його, як на скон...
Тільки планці високій не впасти.
Коаліції в залі нема.
І крутися як хочеш, Андрію!
Розвяжи клятий гудз, бо тюрма...
Й дурні гроші тебе не зігріють.
Ще ніколи так низько не впав
Наш парламент за роки усіїї
Як оцей, що закони поправ
І розбив, як об скелю, надії.
Щось мовчить і не піє гарант,
Котру весну при владі стрічає,
Зверх цинічна з народом йде гра...
І цю зРаду голодну тримає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784583
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 26.03.2018
Із серії провладні і владні портрети:
«Петрушка»
на засіданні ВР: - «колеги, кожен голос... колеги,
не виходьте із залу, йде голосування...
будьласка...» - спікер парламенту.
Так кожний раз він гнеться, як лопух,
Бо є за що... округлився і спух.
Регламент й совість – з’їла мушка...
А вас не нудить ця «петрушка»...?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784577
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 26.03.2018
Суки! Та вже замовчіть хоча б трохи,
Не вийти з екранів день в день надаремно,
Немов би скусали вас злющії блохи...
Ага.. вам закон про освіту – нікчемний.
Не так про освіту, як йдеться про мову,
Якою в майбутнім учити меншин.
І знов лізе з шкіри москальська полова:
Бандюжна, манкуртна, гірка, як полин.
Й під’юджує ще навколи́шні країни,
А ті вже забули російський каблук...
Якби цей закон був давно в Україні,
То нині народ мій не знав війни й мук.
Та будьте хоча б до землі справедливі,
Де ви народились, а стали вовками,
Невдячні сини України фальшиві,
Невже бути краще довічно рабами?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758384
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 02.11.2017
Реве вітер лист з дерев шалений,
І дощ холодний за вікном.
А я, як хлопчик, той зелений
Малюю вірші за столом.
Сиджу в зажурі і з думками,
А серце втомлене болить...
І не розрадиш тут словами,
Літа злетіли, ніби мить.
Прийшла вже й осінь в моє тіло.
(Душа, як завжди – молода.)
Багато, що мені б хотілось
Та час спливає, як вода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758383
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2017
Гинуть хлопці такі молодії,
Все палає на Сході війна.
Пре москаль – грізна наволоч в дії...
І керманич у них – сатана.
Бо він знає, що без України
Йому скоро наступить хана,
І казяться в Кремлі буржуїни
Під ковток все терпкого вина.
Б’ють гармати, зриваються міни,
Гострі кулі, мов оси, дзижчать.
А безстрашні сини України
На позиціях вірно стоять.
Кажуть хлопці: - А ми їх зметемо,
Відіб’ємо дурний апетит...
Та гальмує єдина проблема
В цих загарбників – ядерний щит.
І їх Гітлер піде на останнє –
Кине в пекло смердюче всіх нас,
Сатанюга, убивця, безжальний,
Комуняка, фашист, кірогаз.
Не впряглись ми ніяк за три роки,
Щоб новітню створити броню,
Щоб москаль відкрив очі широко
Й почалапав в берлогу свою.
А основа в нас є капітальна.
Є мізки і учені будь-будь...
Поводира немає реально...
Батька нації люди всі ждуть.
Влада клянчить все гроші, як хвора,
Як жебрачка колись в давнину.
Та верніть міліарди з офшорів,
Потрусіть олігархів казну!
Бо це все вони вкрали в народу.
Наша хата горить – гуде дзвін!!!
А вони, щоб гасить цю негоду
І ще їдуть в Москву на поклін.
Холуї, підкаблучники кляті
Та ввімкніть хоч на хвильку мізки,
Ну невже ви такі дурнуваті,
Що до них лиш ведуть всі стежки?
Бо москаль вже вам братом не буде.
«Бо він ним і ніколи не був».
Триста літ розривав наші груди
Й не один це на собі відчув.
Окупантом він був для народу –
Катував, мордував, розпинав,
Тягнув жили... І тут верховодив
І, як ви, посіпак ще тримав.
А недавно взяв Крим і радіє
Й половина Донбасу під ним.
Україна, як мати, сивіє,
Бо одна у цім горі, ні з ким.
Лиш старенька Європа виносить
Кожний раз нам одні співчуття,
І легенько москалика просить,
Як мале нерозумне дитя,
Щоби він припинив оцю бійку
І негайно додому вернув.
Але він їй показує фігу,
Бо без палиці, ніби не чув.
Гинуть хлопці такі молодії
Й плаче мати по них не одна...
Їм би жити, плекати надії...
Та за них розписалась війна.
22.07.17р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744365
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 01.08.2017
Раптово небо потемніло
І дощ холодний, як з відра,
Полився щедро, зашуміло,
Мов спілий вірш, із під пера.
Все просить пити, бо щоденно –
Палюче сонце у горі...
І світ збудився не буденно,
Ожив сприймаючи і грім.
На дворі Літа середина
В полях виспівують жита
Й вагомий колос гне стеблину...
Пора надходить золота.
Так день за днем, і скоро Осінь
Пошиє сукню з жовтизни,
А там – Зима закриє просинь
І знов чекати до Весни.
Живем у змінній круговерті
З тих пір, як світ оцей постав.
Кипить життя – не має смерті...
Є Бог і правда ця свята.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2017
Кожний день у гастрономі
Ціни лізуть до гори.
А чому? – усім відомо –
За вказівкою з гори.
Нас за дурнів таки мають
Із недавньої пори.
Дуже щедро за всіх дбають –
За вказівкою з гори.
На місцях усі хапуги
Раді з тої злої гри...
Жаль безгрошних, та наруга –
За вказівкою з гори.
Відпустила влада ціни,
Але час ще не прийшов...
Маєм ринок, нові зміни...
Ось і вся до нас любов.
Не одному марша грають
На ніч зморені кишки...
Інші гроші набивають
І складають у мішки.
Йде у всьому переміна
На словах в Європу – рай...
А насправді – гірка днина
Огортає рідний край.
Й Конституцію новеньку
Скоро спустять із гори.
І залишиться нас жменька
Повсихають явори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742685
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 19.07.2017
Рука руку знову миє
І все йде не по новому.
Чесним людям справи шиють...
Все, як було по старому.
Нашу владу – хоч до рани,
Ніби правду святу чешуть,
А життя – таке засране,
Де ти ткнешся, всюди брешуть.
- Йдуть реформи!
- Йдуть реформи..!
Котрий рік, а все на місці,
Лиш ясніє все й не чорне,
Коли вріжеш грамів двісті.
Що ж ви, нездарі, створили
В Українї моїй славній,
Всюди – банда, тупі рила...
Де ж оті мужі державні?
Чи – одні у нас злодії,
Держиморди – крихобори,
Що дорвались, як пси, злії
До державної комори.
І рвуть тіло України
На шматки, хто більше...
В плечі дихає руїна
І стає все гірше й гірше.
Нас стріляють, підривають...
З москалем війна все тліє.
Що робить? – Вони не знають,
Бо законів не читають,
Збагатитись лишень мрія.
Обіцяли переміни,
А ведуть на дно до ями.
В них усе є, в них і зміни,
А ми стали бідняками.
Й наростає недовіра...
Буде буря, схаменіться!
Ми всі люди і не звірі...
І по доброму ступіться!
Бо не гріє тінь облуди
І добра від вас не буде.
У відставку всі катюги!
Досить тої вже наруги!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741559
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 11.07.2017
Ми всі забули, де ми живемо?
То я нагадую, що в Україні...
Як вівці покірні кудись ідемо
І кожний закрився в своєму лушпинні.
І нас не обходить: - Якою спілкумось?
А як і хвилює, то лишень – одиниць,
І як допече, то згуртуємось...
І гонимо геть ожирілих всіх биць.
А потім – мовчання... Яке там про мову?
Лишень би дзвеніло побільше в кишені...
А ворог це бачить, йому все відомо...
Хоч корчиться в муках, повалений Ленін
Й ридає на Сході за ним «пісьонер».
А «русская речь» все гримить в кабінетах
І Ленін у їхніх серцях не помер.
Спиніться нарешті, зрадливі адепти!
Не буде держави, як мова слаба!
Російська – всесильна, як думає дехто...
Насправді, за вплив лиш іде боротьба.
А нас орусили мечем Боголюби,
Царі до Петра, грозові шатуни
І ми їм, як кістка, у горлі не люба
Й фактично на Сході народ без вини,
Якому вбивали оману в мізки.
Усі сімдесят лиш за пійло щоденно.
І нащо їм мова співуча була?
Чужу їм привили, а рідна сплила...
Тепер доживають ще там старики
Радянської влади тупі батраки
І кожний зливає свій біль поіменно.
А мова? – ще дехто калічить на суржику,
Що боляче слухати цю атрофію,
Бо влада Вкраїнська за всі двадцять п’ять
На користь свою не зуміла піднять
Питання про мову, як щит і надію...
І нині у нас вже не було б війни,
І згарищ, смертей, зазіхань сатани.
(та владці всі наші – святі без вини)
А я все плекаю нездійснену мрію
І гірко отак на душі, хоч завий
Злим вовком на люди... Де ж ви є? – А-г-е-й!!!
25.01.17р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714369
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 25.01.2017
[i]Вірш написаний одному
юнакові, який закоханий без тями.[/i]
Ти така загадкова сьогодні,
Що не можу дібрати слова.
Ти така неземна і холодна,
Ніби лялечка, тільки жива.
Та зітри мертві чари із личка,
Я кохаю тебе, як ти є...
Може й здалеку це тобі личить,
Та повір, це давно не моє.
Ходиш здерши голівку, як пава,
Мов пливеш й пишеш ніжками шлях...
Й ледь примітна усмішка лукава
В моїм серці підсилює страх,
Що тебе я колись, а загублю...
Все розвіє дурний макіяж,
Хоч тебе я кохаю і люблю...
Ти єдина у мене – це зваж.
17.11.16р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2016
Як все остогидло,
Як все надоїло...
І краю не видно,
Щоб щось не смерділо.
Не можу на фальш цю дивиться
Й обурений люд озвірілий,
Сьогодні бурлить знов столиця
За тридцять срібляників сміло.
Бо в нас – демократія, бачте,
І рвемось в Європу без візи...
Продажна, тупа біомаса
У зашморг підкуплена лізе.
А їх ляльководи в Верховній
Біленькі ручата вмивають...
Чим гірше для Влади на зовні,
Тим краще вони виглядають.
Все мріють з Росією жити,
Чужі лижуть сраки гидоти,
На все українське – блювота
Не може донині дивитись.
А тут міліони нажили,
І нас обікрали до нитки.
Чому ж ви так дико завили,
Коли відібрали корито
З якого хлептали, як свині?
Тепер за народ ви згадали,
Чи вже обміліли ті скрині
Які так від нього ховали.
Хай інші тепер покермують.
Й не треба хитати їх воза...
Народ мій – розумний, спрямує...
І бачить звідкіль йде загроза.
А ті, що кричать за копійки,
Як вівці, що зліплені з глини.
Їх – жменька з мільйонів і тільки... –
Порода московської днини.
Та все розпогодиться з часом,
Як ми підіймемось на ноги,
Ввійдемо в сім’ю Європейську,
Війна закінчиться й тривога
Розвіється в змучених душах.
Не смію цідить дефірамбів
Тій Владі, що зараз і нині,
Бо й та витанцьовує самбу
На місці по всій Україні.
А треба багато зробити
І труд цей – не легкий в борні...
Для тих, хто з сліпим апетитом
Не місце у нашім човні!
16.11.16р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701951
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 21.11.2016
Впало сонце з висоти
І розбилося на друзки
Ти спалила всі мости,
Що між нами самотужки.
Згасло все і не вернуть,
Що в’язало нас роками,
Тисне серце і не буть,
Що цвіло й було між нами.
Що ж – прощай і не журись
І не треба сльози лити,
І даремно не клянись,
Бо мене вже не спинити.
Зраду я переживу,
Світ – широкий, моя мила,
Тільки жаль, що наяву
Довго так мене дурила.
Впало сонце з висоти
І розбилось, спопеліло...
А твоє дурне – Прости...
Полином в душі осіло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2016
Україна в нас – одна –
Рідна наша сторона
Й іншої не буде,
Не дадуть вже люди.
Буде вільною повік
Й в ній щасливий чоловік.
Та докіль йде бійня
За свободу рвійна.
Бо напав на нас москаль –
Кат жорстокий... І печаль
Стигне на обличчях
Матерів, батьків, синів
І в очах палає гнів
До відплати кличе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699137
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 07.11.2016
[i]Вірш написаний під впливом написання декларацій
про їхні доходи і нажиті статки
[/i]
Ну, що ж ви, злодюги, застяли,
Злякались за статки свої?
Щоб вас до тюрми не саджали
«Не винні ні в чім» буржуї.
Пишіть, вдкривайте народу
Хай знає він вашу любов
І хто на верху мутить воду,
Грабує і рве до основ.
Як низько, бандюжно ви впали,
Не можу дібрати і слів...
Та скиньтесь хоч трохи, шакали,
Щоб так мій народ не біднів.
Колись у Південній Кореї
Народ ніс останнє в казну
Щоб мати державу. І склеїв
На весь світ її голосну.
А ви, щоб лишень в одиночку
Нажитись – обдерли людей...
Та ви подивіться на квочку –
Ледь з’ївши – усе для дітей!
Вона їх голубить і любить,
Попробуй зробити їм зло,
Вона тебе так за це вчубить,
Віддавши усе їм тепло.
Бо знає, що виростуть діти
І стануть такі ж, як вона.
А ви все собі, щоб жиріти,
Як бочки дубові без дна.
Все пхаєте, пхаєте в рила,
Не лізе, а ви все – Давай!
Невже заберете в могилу
Все вкрадене й там буде рай?
Пишіть, відкривайтесь, хай знає
Народ кровопивців своїх
На Сході війна все палає
У вас лиш розваги і сміх.
Народ все збирає підмогу
На фронт відправляє щодень.
А вас не хвилює тривога,
Пригрівшись щурами хто де.
А нині ви всі затрусились,
Бо світить тюрма за брехню
Й сховати все скоро не в силах
І тут не зморозиш фігню.
А ми ще живі, не вмираєм,
Хоч тиснуть з усіх нас боків
Всю нечисть і правду пізнаєм
Та жаль перейдешних років.
30.10.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698386
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 03.11.2016
Гонить вітер темні хмари,
Падолист такий рясний...
Лиш берізка з дубом в парі
Мають одяг ще міцний.
Золота накидка в неї,
В нього плащ - рудий, рудий.
Йду по парку, по алеї –
Срібло в косах і старий...
Ще недавно був у літі,
Ще відносно – молодий...
Все – мінливе в цьому світі,
Час – шалений і стрімкий.
Цикл за циклом і до неба
Погляд звірений, ясний...
І журитися не треба,
Радій, доки ще живий
І сприймаєш все навколо
Все на дотик до глибин...
Ти не перший йдеш по колу
І не вб’єш в природу клин.
Тільки згорблена надія
В голові, мов оберіг...
Завтра, мабуть, забіліє
Й полетить лапатий сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2016
Сепаратистам – терористам,
що зрадили Батьківщину.
Постій в задумі хоч хвилину,
Вояче темний, зупинись!
За що руйнуєш Україну,
Де народився ти колись?
Невже тобі не прищепили
Любов до рідної землі,
За що плюндруєш край свій милий?
Несеш розруху, смерть і тлінь.
Нависло горе братовбивче
Над рідним краєм шахтарів.
Російське радіо терличить,
Щоб ти лишився без мізків.
Воюєш нині і не знаєш,
Що буде завтра у краю?
Москаль жене, а ти вбиваєш
Невинні душі без жалю.
За копійки тебе купили,
І дали в руки автомат.
Як того хлопчика здурили…
Навчив стріляти «москаль-брат».
І за тобою лиш могили…
А гей, вояко, схаменись!
Докіль в земельку не зарили –
Життя – єдине, оглянись…
Ти не второпав – Хто твій ворог?
А він глядить на бій здаля.
Й готовий стерти все на порох
Господар древнього Кремля.
Лишень, щоб ми були під впливом,
Як і раніше в кабалі,
Під москалем таким брехливим
І Путін – цар, щоб на чолі.
Ще обіцяли рай для тебе –
Життя чудове на всі сто…
І «русский мир»…І по потребі –
Свій дім, і матимеш авто.
І ти піддався цій омані,
Бо тліє в тобі ще Союз…
І не одного затуманив
Оцей москальський чорний блюз.
Кидай цю банду чим скоріше.
Хай тихне бійня, грім гармат!
А дочитавши цього вірша,
Згадай загублених хлоп’ят.
Їм тільки б жити і творити
Добро для дому і людей.
І Україну так любити…
Як зміг Сосюра у свій день.
А ви пішли на дику зраду…
Прощення, дурні, вам нема!
В москальські влилися бригади…
І ллється кров, терор, пітьма.
Ми відвоюєм землі наші
Хоч не прибічники війни.
І чорний блюз з екранів ваших
Зів'яне з пащі сатани.
6. 04.16р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2016
Все починається з країни,
Де бродить смуток у серцях,
Де мали б йти на краще зміни...
А лиш гамселять по зубах.
Так із футболом в нас – морока.
Немає збірної у нас,
Ступили крок, а там високо...
І промінь патріота згас.
Хоча, які там патріоти?
(у них, мабуть, усе збулось)
Зі страху вкакались нудоти,
Бо в «бій» вступили на авось...
Не усміхнулася фортуна –
По правді оцінила все
Плювалась дико якась хуна...
Я думав, все там рознесе...
І там потрібно всіх міняти,
І врізати їм зарплатню,
А, ні – на фронт повоювати...
Нехай понюхають вогню.
А то, бач, всі – міліонери.
І нащо їм оцей престиж?
Податків наших шкуродери
А ти, болільнику, простиш.
Побігали, як ті овечки,
І капнуло... Ще й як!!!
А тут по сорок купуй гречку,
Мовчи, дуй в дірки, бо – дурак.
Не тих зібрав на перегони
Хормейстер ваш на класний спів.
Вам рано ще до чемпіонів,
Не доросли ви до майстрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2016
Не чіпайте мене я – багатий,
Що вам і не снилось колись:
Маю небо і сонце крилате
І кохану з якою зійшлись
Вже навіки, напевно, я вірю.
Маю двоє розумних дітей,
Двоє внучок – дівчаток, що мріють
Щось хороше зробить для людей.
Не чіпайте мене – все в порядку.
Маю сад і землицю святу,
Що батьківське лишилось у спадок,
І натуру селянську просту.
Маю хату батьківську стареньку,
Що на бік похилилась від літ.
І щасливий живу потихенько,
Відбиваючись справно від бід.
Не чіпайте мене, я – багатий:
Маю вітер, що все десь летить,
Маю ранки і ночі зіркаті,
Маю все…Тільки серце болить
За народ мій, що тяжко гарує…
А достатку до нині – катьма!
По світах половина мандрує ,
Бо у наc тут роботи нема.
Та невже оце все, що сягнули
За усі двадцять п’ять для людей?
Щось засмоктує нас у минуле…
І на троні – король – соловей.
Депутати – продажні нероби,
Що ви ділите, чваритесь тут,
Невже іншою стала нутроба,
Як Верховний здолали редут?
На Майдані ви рвали горлянки,
Як бандюга стріляв, розпинав…
Ви забули про всі обіцянки
І запал десь розвіявсь, пропав.
Іще нелюд кремлівський гальмує
Розікрасти усе нанівець.
На війні все верхівка жирує,
Але цьому близький вже кінець.
Ви нічого й тоді не зуміли,
Як напав кагебіст ще на Крим…
Як ті зайці, скрутившись тремтіли
На чолі із відомим святим.
Ви просрали Донбас верховоди.
Ви не варті й гроша ні один.
І не зробите, певен, погоди…
І кидаєте нас на загин.
І як би не народ згуртувався
І не дав москалю по зубах…
То би він до столиці дістався…
Лиш тоді подолали ви страх.
Кожний день гинуть хлопці на Сході.
Не стріляти! – команда дурна.
Мінський договір – ширма і злодій…
Йде гібридна не знана війна.
Що не день у трубу вилітає
Сто мільйонів державних з казни.
Та нікого ніхто не звіряє
І злодюги святі без вини.
Але я багатіший, хапуги,
У стократ мілліардів й не дам
Кривдить Неньку мою з-за потуги
І в краю розводити бидлам.
Я люблю Україну безмежно,
Де я виріс, працюю, живу…
І тому все мене так бентежить –
Її успіх і біль на яву.
Щось хороше про владу сказати –
Тут хоч вовком, повірте, завий…
Якісь краплі із плюсом згадати? –
На фоні руїни я – злий.
Але ви вже мені вибачайте.
В мене совісті – чиста ріка.
І за правду не судять, то ж знайте…
Жаль душа так вразлива й тонка.
…………………………………….
Перевертні, мене не чіпайте!
Йдіть за ніччю там є ваші друзі.
Я без вас проживу – забирайтесь!!!
Недогноблені вперті осли…
Ми вже були в москальськім Союзі,
Але щастя із ним не знайшли.
27.03.16р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656958
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 03.04.2016
Я не хочу так жити
В Україні моїй,
Де злодіїв судити
Нема кому у ній.
Я не хочу так жити
Де – ми гірші собак
І на лапках служити,
Коли кинуть маслак.
Я не хочу так жити
І плекати надій…
За копійки робити
Й голодранцем ходити
По Європі старій.
Я не хочу так жити
Вічним злидарем тут!
Докорінно змінити
Треба все, бо капут
Наступає на п’яти
І бідніє народ…
І гряде вал девятий,
Щоби змити гидот.
Бо не хочу так жити
І на все це дивитись.
31.03.16р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656957
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 03.04.2016
Блиснуло сонце яскраве,
Хмари розвіялись кудись
І на душі величаво
Спокій в мені поселивсь.
Ходить сміливо лелека
На своїх довгих ногах
Владно і гордо здалека,
Ніби господар в полях.
Вчора його ще не було,
Й сніг острівками навкруг
Нині дивлюсь на це чуло
Що ж буде їсти мій друг?
Шпортає чорну землицю
Дзьобом бідака своїм.
Голод – не тітка, й гніздиться
В шлунку його і по всім.
Йду і гумовці взуваю
Й хліба окраєць несу.
Він, ніби жде, не взлітає...
Може і втямив в чім суть.
Ближче підходжу й кидаю
Хліба скибину: Прийми...
Той без страху забирає,
Вдячно змахнувши крильми.
Небо навкруг голубіє,
Плавиться сонце на нім.
Березень соками зріє
Входить у кожний наш дім.
Бо прилетіли лелеки,
Бути вже дійсно весні!
Хоч ще тепер їм не легко –
Краще, чим там в чужині.
Мабуть, так є, вони чують
На Батьківщині тепло,
Тому й безстрашно мандрують,
Взявши весну на крило.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654261
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2016
Вірш написаний під впливом розмови
Із С. Хмарою у студії з Дроздовим.
Молодець пане, Хмара!
Ви правильно кинули камінь у ціль.
Звичайно, не так, як колись із запалом і жаром,
Але видно у серці є біль…
І ви – патріот Батьківщини.
Боятись вам нічого,
Бо все перепробували на смак.
Ви були ворогом Радянській владі. І мічений,
Що не любив комуняк
І за це гнив по тюрмах впертий.
А нині – вільна Україна…
І москаль – псюга закусав усіх нас.
На сході Донбасу вже повна плакуча руїна…
Казиться за вплив педераст,
Що Кремль московітів обіймає.
А наш Падишах все кружляє…
Народу розказує якісь байки –
Все АТО і АТО, не війна в нас палає
І правду сказати якось не з руки,
Бо в агресора там його бізнес.
Не тільки в Росії,
В Україні підприємств – вагон,
Які вдало прихватизував і збулися мрії…
На брехні президентом став
І все стало його…
А народ, як завжди, обманули.
Так ви - праві, пане Степане.
Та все це ми знаємо, знаєм тепер.
І ви вже кажіть, кажіть як колись полум’яно,
Бо не з’їсть вас оцей ненажера
І не виплюне кості старечі.
Бо за ним пильно світ споглядає…
Крок назад і хана вже йому.
Так, що сміло Герою, хай ніщо не лякає,
Бо за правду не гріх розбивати пітьму,
Коли кривда й брехня сідлає людину.
Що до зради, до речі,
Тут кожному воздасся по заслузі:
І всі повзучі і кусючі і продажні гади,
Що з москалями у тісному союзі
Будуть рано, чи пізно покарані.
Якби у нас ядерна зброя була
То й не було б сьогодні війни.
І Вкраїна б у мирі спокійно жила і цвіла,
І кацап не здирав з нас останні штани…
А ви говорили тоді. Не послухали.
Ви кричали…
Я пам’ятаю, ви голодували…
Вас кинули на нари і зробили дурним.
З вас сміялись, розводили чвари,
Насильно напихали…
І Україна залишилась ні з чим.
І, можливо, нині вас тільки зрозуміли.
А, можливо, і ні,
Бо великі гроші роблять свою темну справу,
Де вбивають, грабують і спинку не знають.
Олігархи панують, за народ забувають.
Отака в нас історія, пане Хмара.
Бездарна політика веде до руїни,
А творити новітню – це вже молодим.
Ми відчалюємо від берега назустріч невідомості
І пливемо по течії, що несе у вічність,
Де спокій, радість і блаженство,
Бо ми вже старі хруні,
Але ще сіпаємось і кусаємось…
А 31 серпня 15 року…
Я з вами згідний, як ніколи,
В усьому - винна влада, щоб не оговтались від шоку,
Що наголосували дурні Миколи
Скерувала народний гнів у інше русло.
Та, що там чотири життя???
Ми – гвинтики. Ще будуть солдати…
Путін – гад підривав висотки
Без совісті, без каяття,
Щоб рейтинг лише підняти
І втриматись на троні якнайдовше.
Янек у нас катюга
Робив теракти у Дніпропетровську,
Щоб інший покаявсь такий як і він бандюга
І склав свої статки на моду московську
До ніг правителя.
Я б багато іще оповів, та нехочу.
Степан Ількович ви – молодець!
Так дивлюсь на це все і тупик…
Але я напророчу –
Диктатуру військову…й біді всій кінець.
Лиш після прийде щасливе буття.
А при нашій системі –
Народ буде вічним рабом,
Бідаком і батраком…
І це вже заюрзана тема.
15.01.16р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646532
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.02.2016
За що нас вбивали і рвали, як пси,
Тоді, на Майдані, у цетрі столиці...
Тепер нова Влада на всі голоси
Розказує людям і все небелиці.
Хоч дерли горлянки за світле життя
В пориві усі нам красиво співали...
Два роки минуло й щасливе буття
Собі, лиш собі брехуни звоювали.
А нас після виборів – кинули знов
Про всі обіцянки забули наглухо.
І правда гниє від пустих їх розмов: -
І ще потерпіть й не падайте духом.
Та скільки ще можна зносить цю байду..?
Злодії, нещасні катюги народу,
За що опускаєте нас на біду
І мутите тупо й бездарно погоду?
Все гарно виходить у вас на словах –
Живемо все краще, не як при бандюзі...
Це так по новому, долаючи страх
Копійки рахуєм, щоб тліло щось в пузі.
Обскубали нас до ниток москалі,
А ви усе тягнете, тягнете ґуму,
У кожному місці, у кожнім селі
З нас досить насильства й нестерпного глуму!
Якби мій народ не піднявся на бій
Й не дав по зубах ненаситі паршивцю
Одні волонтери на своїм горбі
Спинили безстрашні кровавого вбивцю.
А ви проваландали все в боротьбі,
Політики красні без розуму й волі...
Крадуть на війні й кожен сам по собі
Жирує і статки зростають на болі.
А ці добровольці, що перші лягли
За Вільну Вкраїну, за честь, нашу славу...
Тепер незаконними їх нарікли,
Й ганьблять чомусь нашу новітню державу.
Де ж правда тут є, добрі люди скажіть,
Й чому повстає це усе, але потім..?
Чи дурість тривка все іще без межі,
Щоби показати якусь там роботу.
І скоро з нас знімуть останні труси
Новітні владики такі круглолиці...
За що нас вбивали, і рвали, як пси,
Тоді, на Майдані, у центрі столиці?
2.02.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640645
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 02.02.2016
Йде дощ і Осінь верховодить,
Тече розхристане буття.
Мій друг до мене все приходить
І все питає: - Як життя?
Яке життя? Коли неправда
Торчить колом куди не глянь...
Невже це має бути завжди
І вічний бій дурних змагань?
Але роки злітають скоро...
І все по старому день в день...
І не візьмеш цю кривду змором,
І ти трухлявієш, мов пень.
Хоча з тобою й інші згідні,
Що треба щось таки робить...
Але народ мій дуже бідний
То й голосує, щоби жить.
А потім він - в полоні збочень...
Навіщо мучитись отак?
Щоб вкотре каятись: - Не хочем
Отих злодюг і забіяк.
Йде дощ і Осінь верховодить.
З дерев спадає жовтий лист.
На Сході тиша дута сходить
В задумі Путін-антихрист.
А ми на вибори лаштуймось,
Авось поборимо все зло...
Народе, думай, не лінуймось!
Бо це – єдине джерело.
20.10.15р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615282
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 22.10.2015
Сонце ще ніжить верхівки дерев.
День догоряє осінній.
Гладить колючий холодний вітрець
Довгі повзучі десь тіні.
Вечір надходить і скоро пітьма
Землю сповиє до ранку.
Вперто ночами крадеться зима –
Срібний мороз на світанку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615279
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2015
Політика, політика, політика...
Ввімкнеш телевізор – все те ж,
Вся розмова – базар і без етики,
І «Чорне люстерко» без меж.
Корупція, корупція, корупція...
А в цюпі ніхто не сидить.
У владному колі – деструкція,.
В судах все за гроші кипить...
Реформи, реформи, реформи –
Щоденно в ефірі висить...
І смуток в серцях наших чорний,
Бо нащо бездіючи вить?
Підеш до любого чиновника,
Щоб довідку взяти якусь,
То ніженьки стопчеш і мовоньку
За правду відніме той жмусь.
Ну створили поліцію – слава!
А менти ставять шпильки її.
Та не може так жити держава,
Коли йдуть за наживу бої.
І так, де не глянеш – галоша...
Стоїть все на місці, мов пень
Де воля, владики хороші?
І де ж той обіцяний день?
Коли ота правда засяє,
І голову гідрі знесуть...?
Якщо – що робити не знаєм...
Хай інші до влади ідуть!
В нас є в Україні учені,
І кращі новітні сини...
То ж дайте в їх руки знамено,
Можливо, щось зроблять вони.
А ні, знов по колу до цілі
Й прийдуть патріоти одні:
Розумні, безстрашні, умілі
Без хвиль революцій й бійні.
А ви йдіть тихенько додому,
Сушіть крадути сухарі...
Від вас на зубах вже оскома,
Бо кепські із вас плугарі.
Один президент щось старається...
Та й це тільки видимість нам.
Вкраїна з війною всихається,
Продажний жиріє бидлам.
Де воля тверда непохитна?
Де чесність, закон для гидот?
Якщо вже дорвавсь до корита...
То вірно працюй на народ!
12.09.15р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609089
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.09.2015
Не хочу слави... я не з тих,
Що йдуть по головах до неї.
Я селянина син з простих,
Що виріс на ідеї
Щоб Україна вільною була
Й ніякі зайди не гнобили
Найпрацьовитіший народ
І не тягнули з нього жили
Останні дико до могили.
Не хочу слави... я не з тих,
Але пишу вірші щоденно
Уперто серцем...не з святих
Малюю образ чемно
Великих мрійників моїх краян,
Що світ дивують навіть нині,
Де потихенько гине зло
По всіх закутках у родині
В моїй страждальній Україні.
Не хочу слави... не привик.
Й нема до неї в мене тяги.
Зриваю маски з цих владик,
Хто не дотримує присяги.
Але, як в кожного митця
Крадеться думка все ж зрадлива:
Навіщо писанина ця...
І серце зболене і сиве?
За що бідує мій народ?
За що карають кровососи?
В нас є усе – земля щедрот,
А ми подачки тільки просим.
Не розумію і ніхто,
Мабуть того не розгадає...
Іде війна а не АТО...
І ангел смерті все шугає
Над нашим вимученим краєм.
Якщо так далі все піде
То ні Америка й Європа
Нам не поможуть і ніде...
Брехня й злодійство заведе,
Що тут кацапська буде «ж...».
То ж, думайте, докіль при владі
І ще сьогодні на горі...
Не дай Бог, знову буде зрада,
А ви безвинні лікарі.
22.09.15р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609086
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.09.2015
[i]А малому 3,5 рочки[/i]
Малюк дивився телевізор –
Крутили мультики якісь.
І тут «Новини» нагло влізли,
В малого викликали злість.
Знов вбиті й ранені на Сході –
Поплила пісенька стара.
І диктор сухо факти зводив,
Так, ніби, там якась йшла гра.
Татусь його сидів у кріслі
Від ран весь зболений, сумний...
Вернувсь з війни, недавно й звісно
Був вдячний долі, що живий.
А що таке убиті, татко? –
Малюк питаннячком ожив
- Й вони не прийдуть більше в хату,
До своїх діток, ти скажи?
- Вони, синок, пішли на небо
І вже ніколи не прийдуть...
Щоб ми жили отут як треба,
І нам стелився вільний путь.
А ти ж вернувся... Я не хочу,
Щоб жили дітки без батьків!!!
Малий заплакав – слізки очі
Враз затопили його гнів.
І він побіг в свою кімнату,
Упав на ліжечко своє...
Ламала руки над ним мати:
Таке мале, а в серці б'є...
І я на сцену цю дивився,
І груди біль мої стискав...
Цей крик душі малого бився
В моїх мізках, вогнем палав:
- А я не хочу,
Щоб жили дітки без батьків!!!
О, люди, очі
Відкрийте й зважте оцей гнів.
Це вже новітнє покоління
Ось ось зітнеться на весь світ.
Нові думки, нові видіння...
Любов і ніжність стопить лід.
Кроваві війни в безвість кануть.
Не буде діток без батьків.
І вундеркінду в очі гляну
Без болі й смутку цих рядків.
23.08.15р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603659
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.09.2015
Я не завидую тому –
Хто багатющіший за мене,
Здолавши бідності пітьму,
Веде життя тепер шалене...
Я не завидую тому –
Хто правду завжди скаже в очі,
Готов за неї і в тюрму,
Хоча, як я, туди не хоче.
Я не завидую тому –
Хто все протринькав й далі скаче...
Його душа летить в пітьму,
А він не каїться одначе.
Я не завидую, ні-ні...
Нікому в тому світі нині.
Лише думки печуть сумні...
І йде все бійня в Україні.
25.08.15р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603656
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.09.2015
[i]Про тих, хто пішов від нас кажуть щось добре, або нічого.
Я не втримався і написав, як воно було і є.
[/i]
Я все розумію... І шкода людини...
Та плавиться світ на новий, бо зачах...
Озлоблені лиця і оскал звіриний:
Фашисти, фашисти – на владу кричать.
Отравлені пійлом з ефіру Росії
Вони поміж нами живуть і ростуть...
І те, що їм Путін брехливий напіє
У цьому вбачають – то праведний путь.
А те, що, можливо, рука кагебіста,
Щоб сіять тут смуту і дикий розбрат
Без жалю вбиває таких адвентистів,
Що це ніби ми чистим стайні, от гад.
Ще мало йому, мабуть, крові на Сході?
Чи мало нам горя і лиха приніс?
І знову Союз у мізках його бродить...
Бо він до кісток комуніст-кагебіст.
А Лесь Бузина – був, як гвинтик іржавий,
Що «слави» за зраду набув у житті,
Літав на ефіри в Москву кучерявий
Й твердив, що ми йдем не по тому путі.
Що тільки Вкраїна й Росія – плів щиро –
І ще білоруси, бо всі ми брати
Повинні з’єднатись і жити у мирі,
Любитись, страждати і разом цвісти.
А нам надоїло вже стільки страждати
І буть на задвірках у світі і край!
І сраку москальську так довго лизати...
А де ж той обіцяний нам усім рай?
Шевченко – наш геній! А не вурдалака.
І він заповів: що робить, куди йти...
А що після тебе? – брудна лиш клоака,
Припаде десь пилом, щоб не прорости.
А душі ворожі твій стяг десь піднімуть
Та тільки на мить... і один баляндрас...
Лиш мати старенька заплаче на німо
Над сином, що вбив так даремно свій час.
А я не заплачу, та серце ридає...
Життя нам дається єдиний лиш раз.
Убивці, як завжди ніхто не спіймає
І гірко і страшно...
На черзі хто з нас?
21.04.15 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576399
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 22.04.2015
[i]Я довго, повірте, вагався
Чи виставить вірш в інтернет?
Та нині переконався,
Що вірний у ньому сюжет.[/i]
Невже на нашій Україні
Немає гетьмана між нас,
Щоб булавою вгрів по спині
Всіх ворогів в тривожний час?
І щоб вони вже не піднялись
За зраду, смуту у краю...
Вже досить з них, бо зверх напхались...
В «демократичному раю».
А мій народ загнали в яму...
І ми стискаємо паски...
Вони літають на Багами,
А ми виходить – дураки.
Не вибере крук круку ока,
Підкине сиру – сам такий...
Тому і з владою морока,
Мабуть, попутав нас лихий....
Не тих обрали знову вкотре,
Не тим ми молимось «богам...»
І знову плаче баба Мотря:
Останнє – каже – не віддам!
Бо так податками обклали,
Завели в прірву без вини.
А як гарнесенько співали
Народ дурили брехуни.
І на Майдані розпинались,
Лишень би владу захватить,
А як до неї вже дорвались,
Незнають як і що робить.
Просрали Крим, Донбас палає...
І кожний день своїх синів
Моя Вкраїна проводжає
В останній путь під гімну спів.
А далі що? Знов на коліна,
Служити будемо Кремлю...?
Ще крок і буде тут руїна,
А де реформи? Лиш – лю-лю...
І пустодзвони на екрані
Деруть горлянки на весь світ
А там на фронті «градом» рваний
Стікає кров’ю юний цвіт.
Хто відповість за вcе це свинство?
За зраду скоєну в штабах?
Нема в нас досі судочинства,
Щоби навіяти хоч страх.
Мов ржа, корупція роз’їла
Усю систему до мізків
І рве Вкраїни дуже тіло
Та ж зграя збочених вовків.
І так минають дні і ночі,
Стискає серце від жалю...
Відкрийте, люди, ширше очі –
Здають Вкраїну москалю.
Невже на нашій Україні
Не віднайдеться козака,
Щоби здолав цю всю руїну
І не здригнулася рука?
17.03.15р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567564
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 18.03.2015
І ще одна світла, мов сонце, душа
Раптово полинула в небо...
Не стало народного Кузі-співця,
Лиш пісня лишилася з нами.
Забрав його Бог, щоб співав він в раю...
Поплачте всі рідні і фани...
Таке є життя і не знає ніхто,
Коли його зірка зів’яне.
Співав він, що думав, відверто для всіх,
Такий був єдиний в країні –
Простий, як селюк, голосив на весь світ,
Й серця полонив в своїх думах.
Болить моє серце і нині також
І біль напливає у сльози.
Прощай, мій земляче, до зустрічі там,
Де спокій без смутку й тривоги.
В останню дорогу тебе проводжав
Сьогодні весь Львів у скорботі.
Хоч ти за життя, мабуть, того не знав,
Що люблячим став у народу.
І ще одна світла, мов сонце, душа
Нежданно злетіла у небо...
Не стало народного Кузі-співця,
Лиш пісня лишилася з нами.
5.02.2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557547
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2015
[i]Десь пару днів назад я почув по радіо,
Що він за такі гроші вже не хоче працювати у ВР.
І в мене визріли такі строки:[/i]
Дозвольте, нині запитати: -
А хто ж тянув Вас в депутати,
Вельмешанований, Наєм?
А як обрали – працювати
Ви вже не в змозі, бо зарплата –
Мала. Не будьте, пане, злим!
А ви попробуйте за тисячу
Прожити в нашому «раю»...
Тоді усмішка зникне лисяча
І пиху зіб’єте свою.
Я вдячний, Вам, що піднімали
Народ мій бідний на борню...
І ми шакалів тих прогнали...
А Ви тут ліпите дурню.
За що народ мій все страждає?
За що він мучиться отак?
Країни кращої немає!!!
Від Влади тільки весь бардак.
Ще ні один злодюга в цюпу
Не сів на нари за розбій...
А генеральний... шкребе дупу –
Кого ж садити? – кожен свій...
Так, що єднайтесь на розплату,
Бо Вас обрали не дарма
Горить на Сході наша хата,
І Вам роботи – тьмуща тьма.
Прийміть закони і скоренько!
З корінням рвіть усеє зло!
Щоб усмішка цвіла у Неньки,
І квітло місто і село.
І, вірю я, - перебідуєм.
Стисніть пасочки теж свої...
Як Україну не врятуєм,
То знов московські солов’ї,
І різношерсті холуї
Співати будуть по своєму –
Така ось правдонька, Наєме.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544278
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 16.12.2014
(байка)
Генеральним прокурором
В лісі був - ведмідь Ходило,
То Цар-Лев його призначив
Щоб «діла» вів справедливо.
Були судді шкуродери
В основному – вовчий виплід:
Той був – кумом прокурора,
Той до Лева знав доріжку...
Той був – сватом, той – вар’ятом,
Але мав освіту вищу.
І судили, як хотіли,
На закони всі плювали...
Дрібні звірі так звіріли...
Й що робити з тим не знали.
Йшли на суд всі полохливо,
Програвали свої справи
І не знали з кого «мило»
Буде зроблене сьогодні.
Ну, а судді жирували
І зайчатину все жерли,
І козлятину, і вепрів...
Бурсуків і тих хапали
За цілюще їхнє сало.
Будували теплі лігва,
Кабани басейни рили,
А вони таке творили,
Що у сні і не присниться.
І судили – до могили...
Головному прокурору
Підносили діжі меду...
Той дивився на цю зграю
Й споглядав: що ще підкинуть?
Лапа лапу мила вміло
І народжувалось «діло».
Та нарешті, увірвався
Всім терпець за кривду шиту
Згуртувалися на зборі
Й взяли штурмом усю банду
І закрили у темницю.
І настала – справедливість,
Всі вернулись до законів,
Проясніли в звірів морди
І не було вже поборів
Й за своє стояли гордо.
P.S. Так і в нашому житті
Нема іншого путі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544275
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 16.12.2014
Ну, що ж ти, карлику, радій,
Що ми десь трішки відступили.
Та не плекай на те надій...
Начистим скоро тобі рила.
Тобі ще мало крові тут?
Ще не напився забіяка?
Вже скоро так тобі дадуть,
Що вовком звиєш розбишака.
Бо не на того ти напав...
З весни кусаєш нас, мордуєш...
Вже проти тебе світ повстав,
А ти все лізеш і грабуєш.
І маєш дужий ти кийок,
Що й Захід труситься нервозно...
Та скоро матимеш урок...
Тоді згадаєш чи все можна?
Це не прості мої слова
Геть лапи з нашої святині!!!
Козацька слава ще жива -
Зламаєш зуби на Вкраїні.
4.09.2014.р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522841
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 11.09.2014
Чи доцільно Парад проводити,
Коли буря на Сході, гроза...
І руйнують міста нам бандити...
Вдосталь – проти, а в більшості – за!
Я – у більшості цій і по-перше –
Це підніме сильніше наш дух.
І скоріше АТО цю завершим,
Й за кордон цю запхаєм біду,
Що прийшла із Росії кровава
На підмогу зомбованих душ...
Та на голови їхні заграви
Впали щедро із граду навкруж.
Вже доходить до них ця омана
І до чого це все довело.
Схід палає...і плачуть кохані –
Кожний день хтось загинув за зло.
І сприймається все це буденно –
Привикаєм до болі, смертей...
Та згадаємо всіх поіменно
Коли мир навкруги зацвіте.
І тому, тре Парад проводити
Задля сили і віри в народ!
Начувайтесь мастей всіх бандити
Наша Армія – дужий оплот.
21.08.14р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519253
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 24.08.2014
Йде війна за свободу і волю.
Гинуть кращі Вітчизни сини.
Розривається серце від болю –
Чи прийде жданий мир восени?
Чи замовкнуть гармати на Сході,
І закінчиться клята війна;
Братовбивча, страшна з чорним збродом...
І настане п’янка тишина.
А докіль, все ще «м’ясо» гарматне
Шле москаль на Донбас без жалю...
І чекає на сина десь мати,
Щиро вірючи вперто Кремлю.
Що збудує все ж їх верховода
«Русский мир», як той Гітлер колись...
Та їх мрія зів’яне при родах...
Й потече всім бридка тільки слизь.
Розпадеться те царство кроваве
На дрібненькі осколки держав...
Як піде в небуття той лукавий –
Ненависний старий вовкодав.
А у нас – сила духу не в’яне:
Україна, свобода - над все!
Наше військо нове полум’яне
Перемогу безстрашно несе.
Йде війна за свободу і волю
І дай Бог все звершить восени!
Не даремно вмирають за долю
Свеї неньки новітні сини.
20.08.14р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519251
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 24.08.2014
Сповідь
Вмостившись зручно
На лавочці біля Шевченка
Я розмовляю з жінкою з Донецька.
Вона - ще молода, напевно, десь під сорок...
Вродлива, ніжна, очі - голуба вода,
Із смутком притаївшись у куточках.
- У вас тут Воля,
І привітні добрі люди.
А в нас стріляють бандюки
І не одна знівечена вже доля.
Я з сином ось приїхала у Львів,
Щоб пересвідчитись чи справді
Це бандери витворюють все зло,
Що переноситься на Схід?
А в дійсності - усе брехня,
І ця кремлівська пропаганда,
Яка зомбує нас,
Щоб далі ще гуляла банда
Як і за всі роки, що промайнули
За незалежності Вкраїни.
Ми жили, мов раби,
Й покірно голови схиляли
Як роботи, радянської доби
І кращого ніколи ми не знали.
А хто свій голос піднімав,
Того до нині не знайдете
Бо десь в копрах,
Чи у посадках догнивають.
Ходили на роботу ми покірно,
Лишень би вижити якось...
І як ці вівці, за них голосували...
Й тому ми - інші, нас таки зазомбували.
- А що панунцю,
Ви тільки все це зрозуміли,
Коли вже бійня розгорілася гаряча? -
Я кинув їй і глянув в очі.
Вона ковтнула це, немов гірку пілюлю
Сльоза янтарна скотилася з орбіти...
- Сашок, Сашок, пошли обедать сына -
Покликала його вона.
Малий, як сонце, з жовтявою голівкою,
Вгощав з пакета голубів
І гладив їх пухнасті спинки,
А ті ковтали клапом семки,
Малий все сипав і радів...
Вона підвелась, чемно попрощалась і пішла,
Щоб мабуть, більше не зустрітись ...
Та й навіщо травити душу молоду
Розмовами тяжкими, яка затруєна бідою.
Повіяв вітер. Збиралося на дощ.
Зі сходу - темні хмари попливли...
А в моїм серці випав осад
І стало тяжко, як ніколи.
Вона вже тягнучи малого,
Все ж оглянулася таки...
Малий несида розпрощався
Легеньким помахом руки,
Й наївним чулось запитання:
Кто этот дядя, мам, скажи!
А дядя сповнений тривоги
Благословив їх на життя
На мир і спокій в Україні
Стискалось серце у журбі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507678
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 27.06.2014
[i]І мертвим, і живим, і ненародженим
Т.Шевченко[/i]
Мов ніж у серце - знову вбиті
Під час АТО на Сході в нас.
Кровава ніч застигла в леті
З-за хмар спинила їхній час.
Простіть, синочки дорогії,
За кров пролиту, молоду,
За нашу волю і надії
Ви відвертаєте біду,
Яка прийшла до нас з Росії
Ви вимітаєте все зло,
Що розплодилися, як змії,
І важко стерти це кубло.
Та ми здолаємо цю нечисть
І грізних Путіних в краю,
Які віками нас за плечі
Водили все до їх раю.
Бо в нас ще зрадників не мало,
Що скачуть все під дудку їх.
За те Вкраїна і повстала
Щоб з хати вимести й цей гріх.
А в першу чергу комуністів,
Що сльози ллють по СРСР
Хто за Вкраїну - то фашисти,
І мутять воду дотепер.
Мов ніж у серце - знову вбиті
І плач і сльози матерів...
Іде війна, а морди ситі
Пригріли місце знов в Горі.
Й спокійно каву попивають
Й шашлики їдять смачні...
В той час на Сході убивають
Синочків наших на війні.
Ще ні один із їх синочків
Не взяв у руки автомат
Й в гарячу не поїхав "точку"
Бо в татка купа грошенят.
Хоч захищати Батьківщину
Прямий обов'язок для всіх!
А чадо тиче всім справчину,
Що хворий він, й сопе, як міх.
Отак живемо ми до нині
Одні ідуть на смертний бій,
Другі все риють тут, як свині...
Й гребуть безбожно все собі.
Але тепер це так не буде!
І як Шевченко закликав -
Зі сну збудились наші люди,
Й людських здобудемо ми прав.
І не надійтеся, собаки,
Усіх порід і всіх мастей
На всепрощення, комуняки,
За чорноту своїх ідей.
Такі ж самі регіонали,
Що повтікали до Москви,
Що Україну зграбували
І понасіяли лихви.
І нині зло колотить Сходом
Бандюжні казяться "орли"...
Новим нам Путім вже походом
Грозить за тих, що полягли.
Бо це його прямі убивці
Яких за гроші він послав,
Щоб покоритись кровопивцям
Та він одно не врахував,
Наш дух і силу до Свободи,
Хоч сорок дев'ять вийшло з лав,
Радій звірюко, тим походам -
Собі кінець ти підписав.
Ти будеш проклятий навіки
В серцях у наших біль і гнів,
Вбиваєш нас так підло, дико
Мабуть горшок твій закипів.
Та пам'ять пише все без спину.
Творець все бачить, не змовчить!
Герої гинуть за Вкраїну,
Які віками будуть жить!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507676
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 27.06.2014
[i]Тим російськомовним українцям з Донбасу,
що підтримують сепаратизм і на своїх зборищах
все скандують: \"Россия, Россия, Путин помоги...\"
[/i]
Коли спаде облуда із очей
І світ розвиднеться добріший
І друг підставить вам своє плече
Тоді розмова довга потече,
Як той струмок добра тепліше.
А нині зло у ваших головах
Кипить дурманом вже відкритим,
І ви долаючи свій біль і страх,
Прощаючи розруху, кров і жах...
Бо є мета в Росії жити.
Тоді давайте швидко на вокзал
Беріть білети і валізи
Й гайда в Росію... Путін - ідеал!
Навіщо смерть тут нині править бал?
Ми відпускаєм вас. Ми - різні.
Бо так втовкли вам ваші бандюки,
Що правили до нині вами,
Антимайданівці, за копійки
Вас зво́зили до Києва ділки
З промитими на гріх мізками.
В Росію їдьте, у квітучий рай
\"Там батраки потрібні завжди!\"
Туди, де серцю любий небокрай...
Але дивись, гляди, не прогадай,
Бо вже в Криму шукають правди.
Щасливої дороги зичу вам!
Й тягніть з собою зброд весь чорний,
Але земельку нашу не віддам!
І хай казиться головний ваш Хам,
І з вірою, що він не зборний.
Коли спаде облуда із очей
І світ розвиднеться красою
Від довгих понівечених ночей...
Тоді, десь в когось думка запече:
- За що ж я звів на брата зброю?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507619
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 26.06.2014
Тепер ніколи не згасити...
Тепер ніколи не згасити
Любов до краю москалю,
Який шле найманців нас вбити
За гроші дико, без жалю.
За нашу волю Кремль карає
Народ мій підло, як завжди.
Докіль він мускулами грає..
Та всі даремнії труди.
В нас інший шлях - в сім'ю народів
Туди, де людяність цвіте!
Туди, де щастя верховодить
Й добробут слово не пусте.
Якби москаль був нашим братом,
То не загарбував би Крим,
Й кроваву лапу волохату
Не пхав на Схід наш, де вітри
Підняли зомбі-бандюгани.
То Януковича сини -
Вся чорна рать того тирана,
Що втік в Ростов ще до весни
Вже після розстрілу Майдану.
Та ми здолаємо цю свору
В овечій шкурі всіх вовків,
Залічим рани Ненці хворій
Й туман розвіється з мізків,
Хто жив у страсі і поборах.
І духу цього вже не вбити
В нас кожен другий - патріот!
Лишень країну треба зшити
Й зміцнити Армії оплот.
Нового маєм президента.
Народ довіру йому склав
Кермуй, козаче, всі акценти
Розумно й зважено розстав.
Отож обдумай все добряче,
Якщо цю ношу вже обняв.
Вперед, по-новому, терпляче
Зроби усе, що обіцяв...
Не дай Бог третього Майдану
Надія в краще пломенить,
Пече у серці Східна рана,
Але й на Заході болить.
Бо ми є ціле і єдине
Як організм отой живий...
А є ще виродки в родинах...
Хоч Божа заповідь - не вбий!
Та не згасити вже нікому
Порив до нового життя.
В серцях, мов пісня, вже вагомо
Засіло краще майбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507617
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 26.06.2014
Ти щось ще булькаєш, паршивцю,
Смердючу пащу іще рвеш...?
З нори в Росії людо-вбивця
Й голосиш всім, що ще живеш.
І не гостри клевак на Київ,
Даремне все твоє виття.
А те, що тут ти вчора виїв...
Не забезбечить майбуття.
Народ мій - в тебе всі фашисти...
Хоч вийшов тільки за обман...
Якісь бандери і нацисти...
То й з'їхавсь в Київ на Майдан.
Ричав Азіров - екстремісти...
А ти йому все потурав,
А потім стали - терористи,
Яких ти "беркутом" обклав.
А потім, рвав, як звір неситий,
І на морозі роздягав...
За те гниле своє корито...
А на останок - постріляв.
І нині в світ брехню пускаєш,
І кривиш морду на народ.
Ти, Хаме, совісті не маєш,
Мерзотник ти і ідіот!
Тепер тремти, тремти за шкуру,
Робись невинним і святим...
І може Путін тебе здуру
Султаном кине у наш Крим.
Та там тобі не здобрувати
За підлу зраду весь народ
Його ще треба звоювати,
До вух роздерти фальші рот.
А ті зелені чоловічки,
Що все колотять у Криму
Збрехав твій Путін, стиснув плечки,
Що ті належать не йому.
Тоді - це банда, так виходить?
А банду знищують без слів.
Нажаль і інша думка бродить -
Народ так кримський захотів.
Насправді - руські це солдати
Й личину скинуть всі за мить,
Як заговорять автомати,
Бо всіх однаково болить.
Ніхто не хоче цеї бійні...
Все через тебе бузувір!
Стоять бійці, присязі вірні
По обі сторони живі.
Всі хочуть жити, бо єдине
Життя дається тільки раз.
І нащо юним хлопцям гинуть
За кимсь продуманий маразм?
Ще вчора спільно щось творили,
Дружили сім'ями давно,
І мріяли, дітей ростили,
І був всім Севастополь милий...
Та раптом все пішло на дно.
Тепер ми стали ворогами,
І Крим наш топче окупант.
Напевно в когось щось з мізками,
А мав би мир нести гарант.
Який сьогодні на престолі
Росії-матушки приріс...
За демократію і волю
Карає край мій кагебіст.
І мстить за Яника й боїться,
Бо тисне наш Майдан за хвіст...
Не дай Бог, вийде вся столиця...
То й скаженіє аферист.
Що буде завтра? - невідомо.
Під Богом ходимо усі,
В Криму москаль, як в себе вдома,
Готує вперто свій посів.
Куди веде оця дорога?
Чи підем ми за правду в бій?
Терзає душі нам тривога...
Додому, Путін, не дурій!
11.03.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485820
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 15.03.2014
(Із циклу "Зошит з Майдану")
Після пекла, скаженої ночі,
Після бійні кровавих заграв...
На Майдані відкрив ранок очі
Й один одного не впізнавав.
Облиті водою, закіпчені лиця
Без страху пішли на прорив...
І падали хлопці на брук у столиці...
І «беркут» вогнем говорив.
А снайпери били без промаху, свині,
Стріляли невинних людей...
Я з жахом сприймав цей ладунок звіриний,
І сльози текли із очей.
Хто впав, хай ім'я їх надовго святиться!
За правду й свободу в краю!
Бо дух мого роду твердіший за крицю
Запалить новітню зорю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485161
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2014
Нашим мужественным воинам,
тем кто в Крыму и
в блокаде русского оккупанта
Подпиткой к агрессии стал Конь Троянский,
Что здесь в Севастополе вгруз.
Как чирь в нас на теле…
Их Монстр по жандармски
Решился собрать вновь Союз.
Какой там? – неважно – таёжный ли мытный
Он спит и мечтает о том,
Как править здесь будет вполне безответно
Ворвавшись нахально в наш дом.
Не может он жить без большой Украины
Не тот на Европу посыл…
И Крым лишь начало зловещей доктрины
Но время, какое? – забыл.
Держитесь, ребята, как можете только.
Держитесь, ни шагу назад!
Хоть враг посильней, навалилось их столько…
Но дух наш сильнее в стократ.
Держитесь за счастье своей Украины:
Любимых, детей, матерей…
За нашу свободу, мы с вами едины…
Прогоним и этих зверей!
Хотя в оккупанта стреляют без спроса
Все ждут, в кого дрогнет рука…
Нервозно дымят у солдат папиросы…
И смерть еще дремлет пока.
7.03.2014г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485160
рубрика: Поезія, Патриотичные стихи
дата поступления 12.03.2014
(Із циклу "Зошит з Майдану")
Другий день на Майдані ридають,
Про кача пливе пісня сумна...
Побратими бійців проважають
В дальний путь, де глуха тишина.
Зів'яв квіт наш від банди тирана
За свободу і правду свою,
І пече невиносна всіх рана
За якії гріхи це в краю?
У скорботі принишкла Вкраїна,
Плаче небо дрібненьким дощем...
То сам Бог посилає сльозину
В наших душах біль в серці і щем.
Їх назвали – Небесною Сотнею,
Що злетіла без страху у вись...
Щоб цвіла Україна добротною,
Й більш не було такого колись.
То ж глядіть, нові владці, добряче!
Поборіть назавжди оце зло!
Мій народ дуже добрий, терплячий...
Та в запасі тримає жало.
І побачивши Сотню Небесну
Ти, чиновнику, в раз пригадай:
За що склали тут голови чесно
І катами замучений край.
Другий день на Майдані ридають...
А в серцях - непохитність і твердь,
Десь ще рідних в надії чекають...
І не вірить у дику цю смерть.
Не вмирають герої – це правда!
Й не забуть окупацію ту...
Як фальшива накрила нас банда,
Та ви правду відбили святу.
Минуть роки, й народ не забуде
Своїх милих і рідних синів
Тих, що впали від сили облуди,
Що хотіли зробить з нас рабів.
Ой важка перемога над звіром,
Бо знівечений кулями цвіт...
Вічна пам'ять героям за віру
В нашу волю й високий політ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484946
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2014
Я пишаюсь за стійкість військових
Тих частин, що в облозі в Криму.
Москалі й козачки паперові
Рвуться в бій всі на тишу німу.
Я пишаюсь за вірність Вкраїні –
Офіцерів, матросів, солдат,
Що під гімн України сумлінно
Несуть службу без страху і зрад.
Сила духу не вяне в народу,
Хоч тиран нас гноїв і гнітив,
Та зорю на Майдані Свободи
Мій народ назавжди запалив.
То ж вкусися, москалю, за сраку,
Мій народ, не зборимий, ти ж знай!
Ще погавкаєш трохи, собако,
Й поповзеш без нічого в свій рай.
Не одобрюю й цю владу нині,
Що лишила цих вірних синів,
На поїдок голоті безвинній...
Затуманених зайд плином днів.
Слава Богу, що там є татари –
Дружний нарід, поживу несе,
На Горі – підкилимні знов чвари: -
Влада, гроші портфелі над все.
І коли розійдуться всі хмари
Пролюстровані будуть усі,
Впала Сотня Небесна недаром!
І Майдан в кожнім серці засів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484945
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2014
С улыбкой скрытого бандита
Приполз по лисьи, словно волк
И сел на стул он гордовито
Во всём, как будто, знает толк.
Да – он хозяин там, не спорю.
Дрожит пред ним и журналист,
Но все бровады его взоры
Ведут к тому, что он – фашист.
Трепло, безбашенное тело –
Чужое только бы урвать,
Он кичиться, пока он – смелый…
Но знаю, русским не смолчать.
Народ его не обласкает
И за розбой не одобрит.
Ведь в тюрьмы всех не посажают
Цепные псы, как он велит.
И он сбежит, ещё немного,
Осталось времени чуть-чуть…
Да вот куда? Куда дорога?
И миллиарды не спасут.
За ложь в глаза – не оправдаться!
И слиышит мир его маразм.
Ведь тучи стали собираться…
За то, что сделал дикобраз.
В его речях: что гнать он будет
На штурм украинских частей
Вперёд гражданских, как верблюдов,
А с зади войско всех мастей.
Да разве это – не фашисты…
В былом так было, в ту войну…
Какие планы в кагебиста…? –
Что б сдесь порвать лишь тишину.
И вам не жалко тех парнишек,
Которых бросили на бой…?
Товарищ, Путин! – тише, тише…
Бери братву, иди домой.
Пугать оружием не надо,
Когда черту переступил!
Без розрешения армадой
И Крым нечайно захватил.
Так Гитлер мог себе позволить…
Век двадцять первый на дворе,
Но вы, Царь-Батюшка, извольте
Спокойно выйти из игры.
Пока весь мир в тривоге просит
Никто короны не сорвёт.
А вот когда всех в бездну сбросит…
Тогда зачем здесь тот компот?
Здесь вольный край, моя держава,
И только мира лишь хотим!
Своей земли (Героям – Слава!)
Ни пяди мы не отдадим!
3.03.2014 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484000
рубрика: Поезія, Патриотичные стихи
дата поступления 06.03.2014
До 200-річчя з дня народження великого генія українського народу Т.Г.Шевченка
Реве та стогне Україна
Народ замучений встає
Проти лихого буржуїна,
Який лиш дбає про своє.
Вже годі, браття, нам терпіти
Це беззаконня у краю,
І годі лиш одним жиріти,
І животіти, як в раю.
Тарас – наш батько хмурить брови,
Й осудить кожного із нас,
І вибиває з тих полову,
Хто ще вагається в цей час.
Тече Дніпро, як двісті років
Під шепіт хвиль у Київ-Град
Глядить із Канева широко
Наш славний геній всіх порад.
Після Майдану москалисько
Вже кинув банду у наш Крим
Й війнуло кров’ю знов так близько...
Невже війна і бійня з ким?
То ж наші браття і слов’яни...
Та пам’ятаємо Петра
І Муравйова волкогана
І кров на берегах Дніпра.
Ми не забули хто ви «браття»,
Хто нас морив і розпинав...
Дрівцят підкидував в багаття
Лишень би Кремль тут керував.
Тепер по вашому не буде!
І Путін, ти запам’ятай!
В нас зовсім інші стали люди
Й своїми м’язами не грай!
Бо світове все товариство
Єдино встало на наш бік
І ти за все оце злодійство,
Ще будеш каятись повік.
А цього вепра-Яничара,
Що приголубив під крило
Жде справедлива наша кара,
Коли б це тільки не було.
Щодо простих людей в Росії –
Там, дійсно, наші є брати,
І в них такі ж, як наші мрії,
Щоб розвиватись і цвісти.
А ви, катюги-кровопивці,
Ще мало вам людських життів...?!
Єднаймось, браття, українці,
Щоб ворог з зависті тремтів!
І ти, Тарасе, не журися,
Народ мій мудрий і стійкий
Хоч як би ворог наш не злився
Ми зборем все! Твій дух святий
В серцях у наших відродився.
2.03.2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483994
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 06.03.2014