| Сторінки (9/887): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 | » |
Колихає вітер
Зірку вечорову
Закликає квіти
На нічну розмову
Зашепоче листя
"Доброї вам ночі"
Зоряне намисто
Висипе в сорочку
Місяць у тумані
Вийде з-за лиману
Світлячком сметанним
Уведе в оману.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429519
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2013
Ти забудеш всі надії
Світ не чує голосіння,
Відійдуть солодкі мрії
Проминуть усі видіння.
Лиш у сні здобудеш спокій
Тиша там і темний морок,
Не дістане світ жорстокий,
Ані друг твій, ані ворог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429518
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2013
Пломеніє весна за горою,
Розквітає красою ряснОю,
Відчуває себе молодою,
І від сміху стає золотою.
Зеленіють дерева і трави,
Всі птахи вже співають октави,
Тут художник поставив мольберт
Всю палітру- весні на портрет.
Ріки знов досягли повноводдя,
Самоцвітів довкола - безодня,
А ранкова роса ще холодна
Надимає натхнення полотна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429083
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2013
Сонячний промінь зазирнув у вікно просторої вітальні, відбився від кришталевого бокалу в руках стрункого, ледь сивого чоловіка, що приготувався проголосити тост.
Сьогодні ми відзначаємо повноліття єдиної донечки родини Шепет, нашої втіхи та гордощів, майбутнього рідної України! Оленочко, хай успіх буде поруч з тобою!
Гарно сказано Степане Семеновичу! Не втримався кучерявий Славчик, одногрупник Олени.
За тебе подружко!
За святковим столом зібрався, здавалося, весь факультет журналістики Університету Франка, де вчилася винуватиця святкування. В комунікабельної і доброзичливої Оленки друзів не бракувало. Стосунків не псував навіть той факт, що її тато, Степан Семенович, працював викладачем на тому ж факультеті.
Слово взяла мама, вчителька української мови та літератури в Сихівській гімназії Ярослава Петрівна.
Люба моя Оленочко, хочу побажати тобі, щоб ніколи не забувала, що носиш ім’я славетної Олени Теліги, що ти онука академіка Стожаренка, якого знищила радянська влада. Хочу, щоб побачила ти квітучу, сильну Україну і завжди тобі всміхалася доля на рідній землі!
Лунали тости, порожніли бокали, всміхалася Олена, але уважніше око могло помітити ледь помітне напруження, наче очікування в її очах. Як далеко були думки від святкової метушні, від порожніх і галасливих привітань. Відчуття таке, наче цього дня щось безповоротно змінилося.
З пам’яті не йшов новий знайомий з інтернет кафе. О, ту зустріч не можливо забути. Тоді вона писала реферат, доки за спиною не опинився Він і сказав « Ви не пустите мене на хвилинку перевірити пошту?». Не зразу змогла вимовити розгублене «Так, звичайно». «Мене звати Андрій», представився цей впевнений чорнявий красень і таку внутрішню свободу випромінювала його постать, що в Олени перехопило подих. Такого вона ще не відчувала ніколи раніше.
З часу їх останньої зустрічі пройшов якийсь тиждень, а на душі неспокійно і мулько, наче втратив щось надто важливе. Ніколи дівчині не доводилося з такою нетерплячкою чекати дзвінка.
Нарешті гості почали розходитися, відлунали останні вітання, розібрано одяг, мама зносить до кухні посуд, а у вікнах дому напроти вже гасне світло. Можна заховатися у своїй кімнаті. Як тільки зачинилися двері задзвонив мобільний.
Привіт маленька, вітаю мою повнолітню кицю!
Як я рада тебе чути!
Пробач, що так довго не дзвонив, роботи трохи було, копійка ніколи не зашкодить.
Для тебе гроші так багато важать?
Та не ображайся, котику, ти ж знаєш, що в нашій країні гідно жити не так просто. Не треба псувати собі настрій такого дня.
Гаразд, розповідай, що в тебе новенького?
Давай зустрінемося завтра в парку, на нашому місці після твоїх пар, треба поговорити про дещо важливе.
Домовились.
Тоді до завтра, будь щаслива. Надобраніч, квіточко.
Добраніч, коханий.
Що ж то має бути за розмова? Андрій часто вражав і дивував Оленку, хоч та і не казала про це раніше. Як дочекатися світанку?
Наступного дня ледь скінчилися пари нестримна сила понесла в Стрийський парк. Які проблеми можуть турбувати її успішного, оптимістичного Андрійка?
Був погожий осінній день, схожий на той, коли вони вперше ходили під цими деревами і мріяли про майбутнє. Сонце ховалося в пожовклому листі дерев, яке ще не встигло повільно опуститися під ноги з легким шурхотом. Тоді вони разом милувалися небом, що відбивалося в маленькому озерці, де плавали граційні білі лебеді. Їй марилося, що лебеді стали втіленням їх почуття. Як затишно було сидіти на лавці поруч з коханим і тулитися до його плеча. Тоді охоплювали спокій та впевненість. Він був сильний і сміливий, можна довіритися повністю любим рукам і плечам.
Та сьогодні на знайомому місці панувала в’язка тривога. Кожна хвилина здавалася вічністю, важкі хмари потьмарили осіннє небо, а знайомих кроків все ще не чути. Здійнявся рвучкий вітер, що намагався залізти за комір легенького плащика. Оленка зіщулилася і спробувала тісніше загорнути поли. Аж раптом за спиною…
Привіт, сонечко. Змерзла? Ходи до мене.
Я так тебе чекала, любий! Оленка кинулася в обійми.
Щось трапилося? Глянула в очі.
Та не хвилюйся так, нічого страшного, давай сядемо.
Зручно вмостившись, вони двоє трохи заспокоїлися і перевели подих. І Андрій почав…
Ти повинна мене зрозуміти і вислухати. Те, про що я хочу розповісти стосується нас обох. Я тебе кохаю, ти про це знаєш, я хотів би поєднати з тобою своє майбутнє. Але в нашій країні не можливо жити гідно і нереально утримувати сім’ю.
Але міліони людей живуть тут, багато щасливих.
Справді? Де ти їх бачила? Ти хочеш рахувати копійки, відмовляти собі в найнеобхіднішому?
Такі розмови ти починав не раз і знаєш, що гроші не є пріоритетом для мене.
Це доки ти в батьківському домі.
Але до чого ти ведеш?
Я не розповідав тобі як складно програмісту шукати замовлення в такому містечку як Новояворівськ. Я сиджу без роботи вже місяць.
А у Львові? А системним адміністратором не беруть?
Це робота тимчасова і теж не надто прибуткова. Я шукав роботу в інтернеті і здається є варіант. Існує лише одне невирішене питання…
Що за робота? Де?
Андрій замислився.
Не знаю як і сказати, розумієш, мене запрошують до Німеччини.
Серце обірвалося і покотилося кудись в листя, підхоплене вітром. Ледь чутно прошепотіла
Як? Куди Чому?
Тому я і просив про зустріч, щоб переконати поїхати зі мною.
Але я не зможу жити на чужині, тут родичі та друзі, тут рідні місця, знайомі з дитинства, мова, якою радів і плакав, книжки і герої. Про що ти?
Зрозумій, в цієї країни немає майбутнього, ти живеш у примарному світі, а реальність жорстока. Тут загубиш свою молодість, залишишся у вбогості та безнадії. Ти сама захочеш втекти.
Ніколи! Я бачила очі людей на Майдані, я бачила надію в тих очах, я знаю, що в України майбутнє є, що тут все зміниться. Ми можемо все змінити! Залишайся, благаю! Я ж не зможу без тебе!
Та не можу я залишитися. Я все таки чоловік. Наші стосунки тут скоро втратять барви і свіжість, ти сама мене покинеш.
Ти справді так думаєш?
Я впевнений. Вирішуй скоріше, я відлітаю сьогодні. Наважуйся!
Заскиміла зранена душа, Як зробити ТАКИЙ вибір? Він сонце і мрії, перші поцілунки і перші таємниці, тепло і доля. Але…
Ні! Я залишаюся. Надто багато тримає мене тут. Ця земля не заслуговує зради. Я залишуся в Україні.
Що ж. Прощавай.
Його кроки повільно віддалялися до виходу. На якусь мить Олеся заціпеніла, а тоді рвучко кинулася вслід.
А як же наше кохання?!
Її слова заглушив різкий скрегіт автомобільних гальм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429082
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.06.2013
Запорошено.
Все покошено.
Все поскладано,
визнано,
зношено.
Де ще місце є?
Де ім`я моє?
Що залишилось?
Що не відцвіло?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428494
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2013
Колись життя було чудовим
І світ схилявсь тобі до ніг,
Колись все було кольоровим
Не помічав навколо лих.
Чому змінилось все навколо?
Чому знов душу мучить біль?
Чому змінилось видноколо?
І замість мрій засилля хвиль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428493
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2013
Полум`яні слова
Засівав без страху,
Про багаті жнива
Мріяв в темнім кутку.
Не змогли ті думки
Серед буднів марнот
Запалити віки
Ділом людства висот.
Що ж вартують слова?
Чи палають серця?
Гроші, блиск, булава
Знімуть маску з лиця?
Слово кличе у бій,
Слово плаче як біль.
Слово варте меча?
Хто згадав де межа?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428112
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2013
Чорнильна хмара стелиться по підлозі, повзе по стіні, вилазить з усіх щілин, про які необачно забули.
Хрускотом піску на зубах відлунює пронизливий жах. Від нього неможливо відплюватися, як і від піску.
Тікає в шаленому ритмі серце, та ґрати ребер не відпускають його з полону.
Безмежно хочеться зникнути, розчинитися, але навіть у цьому відмовлено.
Які ще жахи готує майбутнє? Що твориться тепер під покровом таємниці?
А прийде день і затопить триклята сірість, безвихідь, замкненість. Все як завжди. Наче нічого й не відбувається. Зневіра не має ніякого значення. Навіщо це замкнене коло?
Що ж тепер? Зціпити зуби, ковтнути розпечений свинцевий клубок, що застряг в горлі і чекати. Знову чекати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428108
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.05.2013
Мислячий очерет.
Знаємо наперед
Як залишити слід,
Як розтопити лід.
Світло десь у кінці.
Пусто у гаманці,
Прикрі летять думки.
Може ми лиш ляльки?
Доля несе мов смерч,
Знову шукаєм круч.
Як подолати Збруч?
Як повернути Керч?
Вичерпано ліміт,
Здійснено вже транзит.
І не внести тих змін
Тому, хто лиш один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427864
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2013
Нехай на шляху стіна,
Лиш гулко кричить луна,
Не гнеться пряма спина.
Чия тягарем вина?
Летить повз мету стріла,
Ведуть на забій вола.
Чи виручить могорич
Вид виру чужих облич?
Шумить круговерть брехні,
Живем у страшному сні.
Бажання кличуть з вітрин,
Аж поки не знаєм цін.
Аж поки не вдарив грім,
І пустка твій рідний дім.
Холодний безмежний світ,
Одвічний п`янкий політ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427863
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2013
Часом натхненно
Часто смиренно
Граємо роль
Кожен - герой
Прагнемо слави
Або забави
Часом життя
Йде на сміття
Мить ти король
Вечір-пароль
Раптом луна
Серце струна
Балу кінець
Ділу вінець
Все за слова
З пліч голова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427644
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2013
Сумніви, Образи чи образИ
Вихор жартує з тобою ,
Бачу чи згадую хто загубив
Загадку вирвану з боєм.
Я запитаю де видно межу
Між порожнечею, воєм, журбою?
Як подолати пекучу іржу,
Що забере скоро долю з собою?
Спогади, пошуки чи міражі?
Коло замкнулося знову.
Прірва, пісок, золоті вітражі
Раптом дають тобі слово?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427643
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2013
Знов не збудусь на звук,
Наболіли слова,
І злетіли об брук
Згіркло кинуті фрази.
Не стиха голова,
Жде ночей полотна,
Бо ковтає вона
Наболілі образи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2013
Змовкли вуста і зімкнулась пітьма,
Пісня пуста - в ній нічого нема,
Тихо шепоче вітер зітлілий.
Це ж бо єдине що заціліло?
За ширмою звуки і кольори
Що промине повз твОю увагу?
Де твоя мрія? Піди обери,
Що варте осуду чи зневаги?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427431
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2013
Серпик ночі сторож вірний
Шурхіт листя майже поруч
Дощ тобі шепоче мірно
І піде собі праворуч
Лев з похмурими очима
Вже не хоче бути сірим
І чекати на причину
В обороні cвої віри
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427281
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2013
Роздерта душа,
Стежок спориша,
Пилюка доріг.
Чи іншим поріг?
Це мандри повік,
Заблуканий лік,
Заграв захід-схід.
Чужинцю політ?
Питань суєта,
Таємна мета.
На пошук вогню,
На власну броню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427280
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2013
Мить пролетіла над вухом
Наче бджола
Ти мандрівник світ за очі
Плаче доля
Майбутнє стікає водою
Вниз по клепсидрі
Минуле говорить з тобою
Криком пам`яті
Безмежжя уявних світів
Вабить спокусою
Долина холодних вітрів
Там за завісою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2013
Панорама з пташиних висот
Відкриває задуму марнот,
Заплітає у зелень зірок
Неосяжний безжурності крок.
Блискавиці коштовні списи
Буревіями креслять миси,
Розбудили всегласні хори
Зачаровані вітром гори,
Затуманене в хвилях море
На пісках золотого твору.
Повернути не можуть звуки
Трунок лЕгкий міцної злуки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427051
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2013
А із сліз усиха найрясніший потік
І з грудей виривається хрип вже не крик
Навіть з відчаю сили забрав чорний рік
Знову подих свободи втікає навік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425071
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2013
Ти говориш завчений текст
На обличчі застигла маска
У театрі і справді спец
Перетворюєш світ на казку?
Та в життя не простий сюжет
Хто ж напише для тебе ролі?
Мінімальний на день бюджет?
Чи кошмарів залізна воля?
Ти чуже повториш умент
Розбиваєш себе ущент
Режисури піддашся ласці?
То який же кінець у казки?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425068
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2013
1
Цього снігового сонячного дня Майдан вибухнув помаранчевою загравою. Країну чекала Революція Обурення. Тут зібралося багато відчайдушних і сміливих людей з надією на неминучі зміни .
Казали їм: проти чого протестувати у країні "свободи слова", якого все одно не чули і не будуть чути. Але попри те, події декого стривожили, бо міліцію видно було повсюдно. Влада готова захищатися від тих, хто її обирав, але більше не хотів терпіти наруги і знущань.
Подих свободи, який намагалися вбити століттями, наснага відстояти власну гідність, охопили молоді душі, що не втратили мрій.
Здавалося, що прийшло очищення, як перший сніг, що ховає сміття брехні та бруду, що накопичилися в нестравній кількості.
Столиця зібрала людей із усіх міст, містечок і сіл на Майдан, що став символом Визволення. Тут панував єдиний порив, а слова, такі порожні дотепер, набували сили і барв.
Так все починалося...
2
Автобус трюхикав по дорозі до Києва і віз поповнення протестувальникам. Найдужче хотіла побачити все на власні очі тендітна русява дівчина, що сиділа біля вікна з помаранчевою стрічкою.
Її думки перервали постріли, що прокотилися салоном, десь дзенькнуло розбите скло і з пронизливими криками пасажири кинулися врозтіч.
Довелося ловити попутку, хоча страх таки добряче лоскотав нерви.
- Ти звідки така смілива? усміхнувся водій, коли зауважив стрічку.
-Я зі Львова
- Поїхали, я довезу, сам в Київ.
На Майдані передусім шукала своїх, львівян. Гукнули знайомі та запросили до свого гурту.
Минав повний вражень день. Майдан стихав. Люди ховалися в намети.
Зима снувала срібну павутину, що наче завіса з місячного сяйва, розділила небо і землю.
В темряві повисла тривога…
3
Віктор сидів за комп`ютером в інтернет-кафе. Чекав друзів, які б мали вже прийти. Напругу видавала спина, а очі пильно вдивлялися в монітор. Час спливав, і юнак уже виходив на вулицю, зустрічати схвильованих активістів відомої уже організації "Пора".
- Ми збираємося в Київ. Скоро почнеться буря. Сказав перший в балоновій куртці.
- Треба бути обережними. Тут не Львів, а Донецьк. Я поїду з вами. І майте на увазі, що можна не добратися. Поїдемо потягом. Збір о 18.00
- Слухаємось, хихикнув хтось ззаду.
Квитків на Київ не виявилося. Довелося їхати з пересадками. Та вокзал ще охороняли не так пильно. Вдалося потрапити на місце без особливих пригод.
Акція протесту набирала обертів. Виступали лідери опозиції. Усі були готові стояти до кінця.
Облаштували наметове містечко, знайомилися, дискутували. Гостинні кияни носили їжу і теплий одяг. А новини були тривожні: когось побила міліція, когось закрили у ВУЗах, автобуси напоролися на "їжаків". Так протестанти намагалися потрапити до Києва. Ніхто особливо не дивувався, залякані люди втомилися боятися. Попри мороз на майдані було тепло і дружньо.
Ніхто не помітив, що міліціонерів чимраз більшає і наметове містечко готуються зносити…
4
Відлунали виступи, погасли свічки, затоптано ватри. Навіть місяць уже давно сховався за густі чорні хмари. У наметовому містечку панував тихий сон і глуха, темна ніч. Для багатьох юнаків та дівчат це була перша ніч у наметах.
Раптом крізь заплющені повіки Віри прорізалося яскраве світло. Наступної миті вигукне несподіваний гуркіт гучномовця:
- Виходьте з наметів! Наметове містечко встановлено незаконно і буде знесене!
Наступні події розвивалися стрімко. Зібралися на Майдані. Намагалися переконувати, що право на протест невід`ємне, що зносити намети злочинно. Марно. Почався демонтаж. Хтось спробував перешкодити. Міліція била протестантів і багато опинилося в кайданках.
- Ви не можете так чинити! крикнула Віра.
Її помітили і запхнули в автозак. Там поруч сидів Він. Віра вже встигла помітити густе темне волосся і карі очі, які читали наскрізь.
- А ти смілива.
- Як тебе звуть русявко?
Голос обплітав, накривав пухнастим покривалом, забирав навіть подих.
- Я Віра
Прошепотіла і сховала погляд.
-Віктор. Будемо знайомі.
Тим часом доїхали на Лук`янівку. Затриманих повели до СІЗО.
- Це незаконно!
- Дозвольте хоч подзвонити!
Лунало в коридорах
- А по ребрах не хочеш?
В камері розмова продовжилася
-Ти з якого міста? Невже досі не злякалася? Навіщо мене захищала?
- Я зі Львова. В нас немає байдужих. Хіба дивно слухати серце? Чесно відповіла Віра.
- От не сподівався зустрітися з львів’янкою за таких обставин. Спробував пожартувати Віктор.
- Я сюди з Донецька добирався, хлопців з пори привіз. Де вони ділися?
- А ти не бійся. Нам нічого закинути. Потримають та й відпустять. Права наші знаю.
-З тобою не страшно. Усміхнулася.
Сірів за вікнами світанок, позіхав за столом черговий. А Віра і Віктор дивувалися як багато їх поєднує. Неймовірна схожість попри відмінні історично, культурно і мовно частини країни. Віктор розповідав про шахти і їх філософський факультет, про те як вдалося організувати осередок опору в Донецьку попри численні перешкоди і напівлегальне становище. Віра розповідала про галерею "Дзиґа" і улюблений театр Леся Курбаса, про журналістські завдання і друзів. Здавалося ця розмова могла тривати вічність.
Але до реальності повернув відчутний і болючий удар у вухо Віктору. Не встигла Віра крикнути, як хлопця вже волочив якийсь міліціонер...
5
Віру кинуло в холодний піт. Як можна було не почути скрегіт ключа в замку камери? Згадала криваві сліди на снігу у сяйві ліхтарів, коли громили наметове містечко. "Що з ним буде?" жахнулася.
- Що, тепер ти помітиш нас, принцесо!
Перервав її думки шафоподібний монстр явно кримінальної зовнішності.
- Зараз розважимося! Пролунало явно загрозливо.
Амбал рушив на зблідлу дівчину, але дорогу заступив невисокий юнак в окулярах і з помаранчевою стрічкою на рукаві.
- Не смій її чіпати!
- Це хто там пищить?! Щось не бачу. З`їздити в рило?
Та позаду виросли ще двоє
- Ми не дозволимо.
- Дякую друзі! з полегшенням вигукнула Віра.
- Своїх не кидаємо.
- Бачили тебе на Майдані.
У камеру привели нового затриманого. Той був кремезний, злючий, у шкірянці. Камера застигла з жаху. Юнак в окулярах шепнув Вірі " Він був у розшуку за зґвалтування. Кажуть прізвисько має Хам. Але до влади лояльний і може бути підсадкою."
Та раптом з-за дверей "кімнати допиту" почувся пронизливий крик...
6
Віктора посадили на пригвинчений до підлоги стілець. Навпроти сидів опасистий міліціонер з маленькими очками, що буравили підслідного, наче той призначений для дослідів. В кабінеті було спекотно і слідчий витирав піт з чола. За спиною озброєний конвой з двох міліціонерів. Нестерпно боліли скуті кайданками руки. Гострий біль пульсував у скроні. Та Віктор знав, що це тільки початок.
- Прізвище, ім’я, по батькові?
- Семенко Вікктор Васильович
- Рік народження?
- 1978
- Раніше суджений?
- Ні
- Ми маємо інформацію, що ви засновник нелегального угруповання, яке займалося виготовленням і розповсюдженням наркотиків, а також виготовленням вибухових речовин з метою влаштування теракту.
- Це неправда
- Назвіть всіх учасників угрупування
- Ми не терористи. Ми законна громадська організація.
Міліціонер за спиною Віктора ударив черевиком у спинку стільця. Юнак зблід і з зойком впав на підлогу.
- Будеш колотися свиня?! Кричав другий і продовжував бити ногами. З горла юнака долинав лише слабкий хриплий стогін. Наступний удар потрапив у обличчя. Пішла носом кров. Віктор уже не чув, що йому кричали. А екзекуція продовжувалася. Наступний удар в печінку привів до втрати свідомості.
Коли двоє міліціонерів приволокли непритомного юнака в камеру, звідусіль прорвався зойк жаху. Синці, рани, закривавлене обличчя і зведене судомою тіло Віктора свідчило про серйозність намірів нелюдів в погонах. Сподіватися більше немає на що.
А Хам злорадно посміхався…
7
Поговорити їм більше не вдалося. Віру вигнали з СІЗО так несподівано, як і забирали. Двері зачинилися перед нею. Тепер Віра зрозуміла все. Вона згадала розповіді Віктора про його діяльність, згадала, яке значення надавали його свідченням «правоохоронці» і не даремно підселився співкамерник.
Вона знала тепер забагато. «Нам кінець» подумала Віра перед тим, як постріл у спину збив її в темний, холодний сніг довгої зимової ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424881
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.05.2013
Болем горить, вогнем
Пам`ять про дивний край,
Пам`ять тече ключем
Сліз, що закрили рай.
Вразила у піснях
Всіх Україна нас,
Нині безкрилий птах,
що загубив Парнас.
Чи полетить увись
Мрія, що ще жива?
Впаде нарешті вниз
Ворога булава?
Скільки пекло сердець,
Скільки забрали жертв.
Ми не забули герць,
Ми подолаєм смерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424879
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2013
Місяць освітлює сцену ночі
Ніч осяяла рампу для кого?
Знову час настає той пророчий
Тікаю з марева у тривогу.
Цей спектакль що од віку
Загубив собі ліку.
Сон забрав мені з віч
Та не камінь із пліч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424575
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2013
Мо' й таємниці у тому нема
Є тільки наскрізь оголені нерви
Все навкруги замітає зима
Я вже не бачу і миті перерви
Можна забути навіки усе
Можна знов віднайти дороге
Може навіть відкрити лице?
Але навіщо майбутнє таке?
Переможців не судять. Чомусь.
Що дає їм ота перемога?
Переможений стерпить це струс
І в майбутнє проломить дорогу
Місяць сонцем осяє завтра
І програє тоді примара
Бій постійний є нашим життям
Щастя людини із забуттям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424574
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2013
У відкрите вікно
Увірвалися звуки.
Я упала на дно,
Утопилась у муках.
З саду вніс буревій
Хвилю мряки й пилюки.
У моїй самоті
Хто подасть дружню руку?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424135
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2013
Прийди надіє марна,
Нехай грозою хмарно
Гримить враз долі поклик,
Що вирішить глибоко,
Навіщо всі уроки,
Які дає майбутнє?
Чи в ньому ми присутні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424134
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2013
Плаче збурене небо,
Мов самотня дитина.
Квилить птаха до тебе
Зруйнувалась хатина.
Тільки люди не плачуть.
Їх скував лютий холод,
Завивання собаче,
Невтамований голод.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423960
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2013
Кармазинно-кирейний рай,
КитайкОво-кривавий спалах,
Полиново-саманний край,
Залишився по ідеалах.
Попелище жахких руїн-
Незабутній увічний образ,
Міріади людських творінь
Незбагненний звірячий доказ.
Затерновано стежки слід,
Що єднала з великим світом,
Все засклив безкінечний лід
Тим спекотно-гарячим літом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423959
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2013
До тебе ходить муза уночі,
Сідає стиха на твоїм плечі,
І думку шле у полум`ї свічі,
Твоє натхнення будить, сміючись.
Вона питає тихо, наче сон,
І сипле в серце зорі дрібно,
Торкає струни, що тріпочуть срібно,
То знов захопить маревом заслон.
Де тепле сяйво у її долонях,
Що безборонно падає на скроні?
Де шепіт крил її похмурим ранком,
Що сонце повертає із світанком?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2013
Колихає вітер
Зірку вечорову
Закликає квіти
На нічну розмову
Зашепоче листя
"Доброї вам ночі"
Зоряне намисто
Висипе в сорочку
Місяць у тумані
Вийде з-за лиману
Світлячком нежданим
Уведе в оману
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423597
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2013
Хочеш бути вірним другом?
Будеш бігти вічно цугом.
Ти залишиш свого плуга.
Не порвати цього круга.
Сонце червоніє пругом,
Закосиченим із лугом.
І вечірні тихі смуги
Раптом кіньми рвуть попругу,
Наче світову наругу,
Нагнітаючи напругу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2013
То зима примарила сама
Волошкові очі чаклуна,
Не живе кохання в холодах,
Не співає у неволі птах.
Заморозить у сніжинках сліз
Теплих рук легкий і ніжний бриз,
Занесе заметами пожежу,
Приєднає до плачів кортежу.
Краще залишитися одною?
Почуття пустити стороною,
Не для всіх весняні квітнуть барви,
Лиш фантазії відкрились брами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422475
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2013
Це було так давно
Поросло полинОм,
Спогад марних ураз
Між загублених фраз.
То вже ніжна пастель
Зустрічає гостей,
Не чекає ніхто
Перший жовтий листок.
Далі буде зима
Сліз у неї нема,
Вітер зносить сніги
Тільки б стало снаги
Добрести до весни
Де квітують сади,
У небесну блакить
Долетить щастя мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2013
Мерехтливі вогні нічні,
Міріади бузкових снів,
Заплітає чеканням літа,
Залітає яскраве світло.
Маєстатна замрійність віт,
Білопінний морганний цвіт,
Вже захрущені звуки вишні
Затопили молочну тишу.
Пролягли у сузір`я срібні
Всі нитки -павутинки дрІбні,
Дочекались тепла обіймів
Мить казкову до перших півнів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422303
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2013
Життя спливає у потоці днів,
Ляга на шлях, що не веде у небо,
Слізьми омите як водою злив,
Морозом крижаним пече без тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422115
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2013
Ти ходиш поруч з тишею удвох.
Ти міряєш безодню в подих ”ох”.
У темряві запалених свічок
Це скрипці подарований смичок.
Вже залишаєш власний мінарет,
Ступа нога на гострий очерет,
Хоч досі відчувала лиш паркет,
Що буде невідомо наперед.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422114
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2013
Все, що моє – лише вогник тремтливий свічі
Він прориває безмовність в туманній імлі
Я запалю на землі свою тисячу зір,
Щоб не дістали їх шпИлі розкошланих гір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2013
Куди поділась пожива?
Уривки чужих розмов?
Яка ж ця пустка примхлива
Нечутний цокіт підков.
Це час спливає бурхливий
Розхитування основ.
Забава щось затяглася
Прогавила північ межі
Прокинулась як на пласі
Відчути б мить на ножі
Та не судилось одначе,
Спливає восковий час
І старість ввірвалась наче
Чи вЕрнеш життя на раз?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421904
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2013
Сльози падали на вікна,
За дверима час розтанув,
У приречені світання,
У слова давно вже звиклі.
Тихнуть поверхи й дороги,
Гаснуть фари у калюжах,
Шурхіт, шепіт, тінь недужа,
Мертві хвіртки, огорожі.
Розсипаєм вправно бісер
У вигадливий орнамент,
В давній вписуєм пергамент
Слів багато – суті мізер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421669
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2013
Що в ніч шепоче засохла трава?
Як тобі світ обернути в слова?
Хто вибирає дорогу й чому?
Де заховаєш ти пісню німу,
Як догорають у ватрі дрова
І вилітає на лови сова?
Там залишилась криниця іскриста.
Де є вода кришталева і чиста.
Лише б залишилась нам голова
І не потрібна тоді булава.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421668
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2013
Хідник подорожніх скидає із тіла
Кров’ю цілують побиті коліна
Землю, з якої ми вийшли як з глини
Далі терпіти вона не повинна.
Уже відгриміли по душах гармати
Нас не злякає майбутня лавина?
Ще не скінчились інстинкти звірині?
Серце своє посадили за ґрати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421414
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2013
В небо — сріблястий кришталь
Пісня промінням у даль
Лине, а з нею весна,
Рік стоголоса струна,
Наче веселковий сон
З теплих і ніжних долонь.
І утопиться у синь
Неба бажаю із днин,
Споєних пахощем трав
Та вечорових заграв.
У зорепадних гаях
Чується спів солов’я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421412
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2013
Паралельні світи околиць,
Гармонійні листи - проколи,
Замежові крислаті чари,
Хаотичні криштальні пари.
Зосереджено виснуть ночі,
Задзеркальні вогні урочі.
Тонуть місячні ноти - шлейфи
Під вином чарівної флейти.
Креслить кола холодний циркуль.
Видноколом туманна віддаль,
Полотном розтечеться мряка,
Заперечень луна двояка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420863
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2013
Ми чуємо галактик голоси
Між краплями прозорої роси,
Летить між зір захоплена луна,
Проясненої музики мана.
Пожежа повномісячного чару
Заворожила приспану кіфару,
Перевернула нот звучання ніжне
Натхненням до висот діянь сподвижних.
Збудились переливи срібнострунні,
Зацвіли квіти - барви яснобрунні,
Чаклує поклик волі водоспадність,
Бажає світ прославити принадність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2013
Краплі вічних послань
На пожовклих листках
Пишуть осені нам,
Креслить крилами птах.
Мова тих почуттів
Закликає в політ,
Захисниця вітрів
Срібним смутком бринить.
Слізна сповідь дощів
Для людей лиш вода,
Вечір з мокрих кущів
Струсить нам забуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420609
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2013
Яка солодка і п’янка спокуса,
Що огортає світ палючим щемом,
І піднімає почуттів екстремум,
У цьому світі я не залишуся.
Ні вдень, ані вночі нема спокою,
Бо пробудились почуття химерні,
Забула я, що ми всього лиш смертні.
Де вихід? Не була ж колись такою?
Вражати, що за дивна насолода,
І образи творити із емоцій.
Але ж тримала й я сльозу на оці,
Лиш мрії – моя вічна нагорода.
Чарівні та легкі їх пишні крила,
Що прирекли чекання на самотність,
Коли тікають у свій світ німотний,
Коли здіймає гіркота вітрила.
Та прагну її знову невідступно,
Боюся втратити ту дивну мить,
Що голос хвиль чи шепіт верховіть,
Зливає почуття в акорд сукупно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2013
Розбилася скрипка на друзки.
Розколоте навпіл життя.
Вже струни стримлять, мов галузки.
Не чують слова каяття.
Скалічено музику,душу,
Уламки страшні , порожні,
Навіки замовкнути мушу,
У світі я подорожній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2013
Розбиті мрії
І в серці твоїм біль.
Втекла надія
Життя - забутий фільм.
Усі зів’яли квіти.
Їх знищив лютий вітер
Й збайдужіння цвіль.
Триває шоу.
Яскраве шоу.
Не покажи розпуки,
Не піддавайся мукам
Час ще не прийшов.
Пусті розмови.
І голосні слова.
Лише промови.
Холодна голова.
Та все ж життя триває,
Політиків чекає
Владна булава.
Триває шоу.
Не твоє шоу.
Та мусиш далі грати,
І знову помирати,
І страждати знов.
Вечірки, друзі
Та зради, мов ножі.
Думки у тузі-
Болотяні вужі.
Усім керують гроші
І почуття хороші
Гаснуть у душі.
Яскраве шоу,
Велике шоу,
На всіх застигла маска,
Розсіялася казка,
Віра і любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419509
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2013
Гіпербола долі. Досягнеш вершини?
Парабола волі. Це сміху причина?
Вечірнього неба чудні феєрверки.
Фігури, потреби людської гримерки.
Покинути сцену ніхто не бажає.
На цирку арену охочих немає.
Розквітли надії чи скошено трави?
Одвіку страждаєм від тої забави.
Тече шумовиння бурхливим потоком.
Хто втоне? Хто зможе триматися збоку?
Чекає весна нові жертви і квіти.
Дарує нам літо тепло і привіти.
Співає солодка розморена казка,
Чекає на сонце і крапельку ласки.
Чарує земля золотим смолоскипом.
Вирує духм`яність на гордощі липам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2013
Рука пече, що вдарила тебе.
Тавровано плече, що вабило до себе.
Образа на мені осіла пилом,
І чорними враз стали вІрші білі.
Та як мені здолати цей бар`єр.
Це самоти і відчаю кур`єр,
Туди де терн здирає ноги босі,
І на землі там сльози, а не роси.
Життя спливає у потоці днів,
Стає на шлях, що не веде у небо,
Слізьми омите як водою злив,
Морозом крижаним пече без тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417640
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2013
Семиоктавний водоспад щедрот
І архітравний витончений грот
Заполонили береги химерні,
Нашепотіли відблиски феєрні.
Наворожили різьблені фронтони
Величнобілі звивисті колони,
Собор шпилЯми чеше буйні хмари
В молочному тумані-дня примари.
Перлини в мушлях сховані надійно,
Вітрил пурпур вже вицвів провінційно,
Завіси заступили світло денне,
У плюші крісел тоне диво темне.
Перлини на зів'ялих пелюсткАх,
Тривоги у розпалених серцях,
Затоплено пісками ті оази,
Де пошуки завершують екстази.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417635
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2013
Котиться з гуркотом
Пам`ять із попелу
Повниться шурхотом
Вирваним зопалу
Стяг майоріє
Вітрами і ватрами
Погляд склянніє
І гасне під вартами
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417267
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2013
Знов здається мені
У тривожній пітьмі
Зачаївся лиш жах.
Чи примарився в снах?
Почуттів круговерть
Пронесеться мов смерч.
Зачарує мольберт
Подарований френч.
Розлетілись думки
По далеких кутках,
Лиш тремтіння руки
Видає у листах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2013
Чорний крук над головою
В темряві чигає ночі,
Мов високою стіною
Світ тобі закрити хоче?
Купа попелу під нами,
Кості білі над землею,
Лиш сльоза тремтить вітрами
І каміння колією.
Світло свічки-жах пророчий,
Наче кров горить калина,
І мороз тебе лоскоче,
Крик із темряви долинув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416688
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2013
Дощ стікає в калюжі,
В них купаються зорі.
Зможемо буди дужі
В радості і у горі?
Хмари зсилають зливи
Землю встеляє морок.
Будемо ми сміливі
В радості і у горі?
Світ – різнобарвні смуги
Бачимо чорне - біле.
Варто казати другу
Як тобі наболіло?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416687
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2013
Віолончельний плач на Кайзервальді
Це вже осіння музика одвічна,
В тій осені усе здавалось звичним
Якби не голос спогаду Вівальді.
І навіває пишне жовте листя
Кохання спомин, затишок колиски,
Тепло каміну і гуцульський ліжник,
Настояний на травах чай іскристий.
Так гарно охолонути від спеки,
Так втішно відпочити вже від літа,
Згадати плани близькі і далекі,
Нові зростити повечірні квіти.
Старий трамвай везе кудись у казку
І хочу, щоб тривала ця мандрівка,
Щоб раптом я отримала підказку
Де тиха пристань, втрачена криївка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414917
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2013
По дорозі життя далекій
Повертають домів лелеки,
Закликають весну з-за моря,
Щоб не було нікому горя.
Зачекались на пісню птаха,
Промінь сонця не знає страху,
Зійде пролісок десь під снігом,
Радість нОва не стане збігом.
Знову ластівка здійме крила,
Пурпурові наснить вітрила.
Рідний дім зустрічає радо
Всі свої заблукАлі чада.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414915
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2013
Старий гуркотливий трамвай везе людей вузькими брукованими вуличками Львова, на яких здається зупинився час. Його зачарували вічні задумливі леви і оборонні вежі, що стоять на сторожі постійних пошуків львів’ян, їх відкриттів і здобутків, тієї атмосфери, коли місто дихає в ритмі твоєї душі. Це величний Львів приймає кожного в тепло і затишок запашних кав’ярень чи дарує відчуття польоту на Високому Замку, де не можливо втопитись в марноту і забути, що ти маєш крила. Це місто - творець і мрійник. Тут щастя можна відчути на дотик і не згубити ніколи.
Вулички Львова приховують щось значно більше ніж усі людські прагнення і почуття адже споєні поезією і музикою, філософічними роздумами і художніми полотнами. Час бореться з вічністю і примарою, виявляється прогрес техніки без поступу духу. Але короткий час нашого існування вже не викликає страху.
Львів - це надійність і таємниця, нічна тиша і дзвінкий сміх на каштанах. Це прикраса майстерного ювеліра, вічна імпровізація, карнавал і самотність, в яку хочеться зануритись якомога глибше (бо тут ніколи не залишишся наодинці).
Львів – це кошлатий сірий лев з сумом в очах.
Львів – не морський шум, не гамірливий Хрещатик і не індустріальний гігант. Він виділяється на загальному тлі.
Львів – це танок тіней, гра в піджмурки, мистецький перформенс і феєрверк творчого натхнення, пронизаний ароматом кави. Львів – багатогранний і надзвичайно цілісний. Тому він нікого не залишить байдужим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414701
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.04.2013
Мереживо плететься у слова,
Забуто шлях, то виведе крива,
Зостанеться в тенетах мовний шал,
Закінчиться омани карнавал.
Заплетено тугим вузлом дилем
Багате розмаїття гострих тем,
Занедбано розпластаність ідей,
Що так завжди цікавили людей.
Майдани залишають демагоги,
Закрито непротоптані дороги,
Афіш шматки несе по місту вітер,
Самотні пелюстки зів'ялих квітів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414698
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2013
Похмурого осіннього ранку вони сиділи в маленькій кав’ярні, а за вікнами вирувала гроза. Він не міг відвести погляду від чарівної супутниці, її смаглявого замисленого обличчя, темної коси, глибоких карих очей, що дивились кудись повз. Хлопець не знав про що вона думає цієї миті й почувався дуже незатишно поряд.
Заходили і виходили відвідувачі, а тиша між парою ставала чимраз напруженішою, наче розверзалася прірва. Раптом він не витримав: “Ти хочеш щоб я пішов?” Відповіддю було мовчання. Це кінець.
Він вийшов у дощ і побрів крізь стіну зливи. Не відчував холоду, не бачив дороги. Не мав більше жодних бажань. Лише пустку.
Болем стиснуло їй серце, але більше нічого не змінити. Так треба було. І тільки спогади наче відкрита рана залишились вічною мукою між ними.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414333
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 31.03.2013
Ті журавлі, що плачуть на розрив,
Б'ють душу більше теплих солов'їв,
Їх сірий довгий поворотний шлях
Стоїть сльозами не в одних очах.
Ключі з-за моря в небесах пливуть.
Чому не всі додому повернуть?
Немає на холодній чужині
Ні друзів, ні тепла, мовчать пісні.
Бракує барв, не тішить і весна,
Коли самотність-твоя таїна.
Пустеля пролягла до мертвих ніг,
Та все ж вдалось завершити забіг.
А журавлі повернуться назад
І ми складемо їм нових балад,
Лиш ті, що залишились назавжди
Нам болем відізвуться самоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414327
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2013
Ти не лякайся-то просто життя
Вдарило боляче, різко, зненацька.
Це лиш наука, не жди забуття.
Ти ще не знаєш, що світ цей хижацький.
Ти не вражайся-колись зникне жаль.
Змиє дощем і твій біль й світле щастя.
Лиш тихі мрії, що не збулись
Більше не прийдуть у сни надто часто.
Так - це життя. Та прийде раптом мить,
Відблиск надії побачиш у ньому.
Знову близьким тобі стане цей світ.
Все не даремно! І зникне утома.
Стежка майне в темнім лісі знайома,
Вибір свій зробиш сміливо й свідомо,
Долю свою не відпустиш нікому,
Сили знайдеш для нового підйому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414028
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2013
Гронами кривавими
Кетяги калини,
Корені забарвлені
Почуттям провини.
І не вирвати цей цвіт,
Не втекти від спогаду,
Він веде вже сотню літ
Нас життя дорогою.
Подолати власний шлях
Можна тільки вірою.
Може щастя синій птах
Прилетить із лірою?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414026
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2013
Небо стікає дощем - наче кров`ю.
Хмари розбиті немов самотою.
Серце ридає чужою журбою.
Листя спадає на землю і долю.
Більше немає ні мрій, ні бажань.
Все заніміло й чекає лиш вибуху.
Люди не чують більше послань,
Я все чекаю для себе вироку.
Осінь проймає вже душу холодом,
І за невдачею лиш невдача.
Ангел покинув це місце холоду,
Нам залишивши виття собаче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2013
Промінь сонця пробуджує веселку в краплині роси. Його світло проникає у найтемніші закутки і випалює важку гіркоту.
Веселий водограй з шумом розпорошує в небо свої діаманти і тішить світлу блакить та смарагдові трави.
Ніде не видно похмурих тіней. Все радіє і міниться барвами у танку життя, свіжості й пахощів.
Звідки ж знову віє холодом? Де приховався гіркий ядучий дим, що готовий затруїти все туманом? Кого палитиме нестерпною спрагою? Кого пожене у незвідане? Його заспокоять звуки ніжні, як легкі хвилі. А може тиша…Гнітюча і важка як вічність, що навалиться несподівано як могильна плита.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413741
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.03.2013
Нам долею дарована земля,
Оспівана поетами в віках,
Країна, що прекрасна мов зоря,
Перлина в пишних золотих вінках.
Тут квітнуть трави і шумлять гаї.
Тут ріки кришталеві чистоти.
Поля безкраї, небо й солов’ї
Під місячним корабликом святим.
Це мова в розсипах забутих слів,
Що у серцях будила зір вогонь.
Це клич ключів осінніх журавлів.
Це квітка із розгорнутих долонь.
Зоріє ясно в тих, хто вірить їй,
Хто доєднав себе в цей дивний світ,
Хто бачить в небі сміх її дзвінкий
І відчуває крил її політ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413270
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2013
На очі впала полуда.
На небі нависли хмари.
І скрізь одна лиш облуда.
Невже заслужена кара?
І доки така спокута?
Чи тільки брехня навколо?
Чи все, що своє, забуте?
Чи спалене наше поле?
Де омріяний ранок?
Де світанку заграва?
Із знівечених бранок
Може стати держава?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413266
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2013
ЧовЕн пливе у літні міражі,
Пісок спечеться в скельця вітражів,
Дощем стікають хмари на зело,
І знову світ ховає під крило.
МорЯ блакить несуть в чужі краї,
Під вітром шепотять пісні гаї,
А ночі прославляють тихі зорі,
Невже все так як було ще учора?
Пустеля тишею накрила літо,
І прірва в тебе глянула на мить,
Та більше не вражають міражі.
Чи вдасться їх пройти на віражі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412944
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2013
Над прірвою брехні
Стою як у вигнанні
Що видно з-за межі?
Там чути завивання
Скував безмежний страх
Що буде далі? Спокій?
Навіщо бачу крах
Майбутнього глибоко?
Чому тоді болить
Душа, що мрій хотіла?
Кому небес блакить
Дарує легкі крила?
Десь є веселий сміх,
Десь радість оселилась,
Чому на мій поріг
Самотність приблудилась?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2013
Випало знайти особливе місце для роздумів-гори.
В горах підносишся до особливого стану відчуття дивних речей. Все навколо змінює межі: земля, природа, люди. Тут повітря таке чисте, а неба можна торкнутись рукою. Відчуваєш себе малим, але вперше зустрічаєш свої думки без втеч і приховування. тут все як на долоні.
Може здасться, що от-от відкриється вічна істина або найстрашніша таємниця.
Гори природні, прадавні, вічні, що відчуваєш, наче знайшов щось давно загублене, про що забув, здавалося, назавжди.
Тут зникає мова і панують відчуття захвату, зворушення, страху. страх такий глибокий та пронизуючий, що хочеться його подолати і зійти вниз оновленим.
Тоді можна повертатися знову, зустріти захід і ватру, на власні очі побачити зоряне небо над нами, а можливо і моральний закон в нас.
Коли сонце запалить снігові шапки повертатися вниз захочеться?
***
Небо зупинило серцевий ритм, вдихнуло, і в порожнечу грудей сірим безмежжям глянула безодня. Від тремтіння мурашки пішли по тілу.
Важкі темні хмари роздерли блакить на клапті. Поривом вітру змело тривожну паузу і на землю застукотів прудкий дощ, наче поспішав заповнити незручну тишу.
На спорожнілих змерзлих вулицях виростали гриби парасоль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411908
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.03.2013
Плавиться асфальт
Спека над землею
Сонце мов навік
З долею твоєю
Пилом із щілин
Забиває груди
Лиш тремтить полин
Де ж поділись люди?
Хтось сховавсь в куток
Хтось схотів пропасти
Десь є твій квиток у країну щастя?
Сяйво кришталю
Бачиш над собою
З чим ти без жалю
Кинешся до бою?
В камені доріг
Оббиваєш ноги
Знову поміж лих
Не знайшов нічого?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2013
Тихого літнього ранку маленьке лісове озерце прокидалося від сну. Чистим і непорушним було його плесо, яке ніжно пестила багряна заграва. Сходило сонце.
Цей величний спокій порушувало лише сюрчання коників і щебетання пташок, що з-за хмар вітали новий день. Коли сидиш такого ранку на березі, то можна відчути пахощі трав і лісу. Тоді душа наповнюється новими надіями і солодкими хмарками туману-мрій. Якщо повернутися в бік лісу, то можна побачити велич височезний прадавніх сосен, що наче сторожа спокою і гармонії.
Дерева наче наочно демонструють даремність щоденної метушні.
В таких роздумах не помічаєш як піднялося сонце і ранок поступово перелився в день. Час підводитись, і вже по дорозі до дому через суворий ліс, намагатися зберегти відчуття сьогоднішнього ранку під веселий пташиний супровід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411628
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.03.2013
Тане свічка вбога,
Вогник б’ється з тріском,
Вічність рве дорогу
На паркет із воском.
Попіл – тихий спомин
За вогнем каміна,
Знов підуть у комин
Залишки поліна.
Холод шмигне в двері,
Вхопить непомітно,
Як завжди в партері
Все найгірше видно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411627
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2013
Відлунює іній в ранковій моїй самоті,
Забуто про вирій, що мрії веде до мети,
Вже зведено вежі, високі мов з білої мли,
Ховаємо межі, де видно галактик світи.
Слонової кості руйнується острів малий,
Не вистачить злості, то морок усіх розділив.
За ґратами стихли всі схлипи осінніх дощів,
Волання повинні вже вивести смуток з кущів.
І знову снується печальних думок полотно,
Ковтком не відчути життя як хороше вино.
Зостанеться прірва, що пустку відкриє космічну,
Яка принесе провидінь чистоту хірургічну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2013
Бракує слів, щоб описати безмежжя почуттів, яке охоплює лиш на одну згадку про весну. Весна чарівна і бурхлива. Прокидається із зимового сну природа. зранку будить веселий пташиний щебет. Оживають ліси, дерева, трави. Відроджується радість і розквітає натхнення.
Небо, напрочуд ніжне і чисте, дивиться на світ глибокими блакитними очима, а яскраве сонце топить залишки зимового сну в морі золотих спалахів.
Земля така чиста, оновлена і дивовижно свіжа. Пробуджуються нові мрії, нестримні надії, бесхмарні і чисті як небо, яскраві як сліпуче сонце.
Хочеться знову впевнитися, що зі світом весна принесе оновлення і людям, які прийдуть таки до щасливого і безхмарного майбутнього на радість нашій блакитно-смарагдовій красуні-Землі.
Навіть після найдовшої зими сонце вийде із-за хмар
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411371
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.03.2013
Золотими сльозами плаче осінь. Ніхто не питає за чим вона плаче. Ніхто не знає.
Може вона плаче за променем сонця, за піснею птаха, за безхмарним блакитним небом?
Плаче, бо знає, що попереду тільки холодна люта зима, яка триває так довго, що може здатися вічною.
Люди проходять повз, заглиблені у власні думки і проблеми, не помічають сліз.
Осінь не чекає співчуття. Вона не може зупинити дощ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411043
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.03.2013
Дві краплини щастя на долоні,
Сонцем посміхається весна.
Піснею відлунює у скронях,
Тиша, мов смарагд, в твоїх руках.
Білі перли у зелених луках,
Підіймають в небо сірий лід,
Жовті мрії, всупереч розлукам,
Понесуть тепло в густу блакить.
Серце задзвенить стрімким струмочком,
Джерельцем, що грає пісні влад.
Промінь бавиться новим листочком,
І чекає ночі зорепад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2013
Паперове свято на семи вітрах,
Неба барви втратив однокрилий птах.
Цвях забитий в груди не пече уже.
Забуття не буде від палких пожеж.
Стогін будить громом блискавки з пітьми,
Пліт веде додому від воріт зими.
Полетить на волю тріснута струна,
Там зустріну долю, де лиш тінь німа.
Світ розгорне крила, нам безпечний схрон,
Зламані вітрила поверне Харон.
Тихий плач почують звірі у лісах,
З нами пожалкують у безхмарних снах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410658
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2013
Тріада промайне, мов блискавиця,
Кипить розбурханих емоцій рій,
Наповниться занедбана криниця
У променях відроджених надій.
Сліпуче сяйво манить за собою,
Колючий сніг залишимо зимі.
Усміхнене обличчя зве до бою
Із болем, що шукаємо самі.
Весна несе наповнення натхненню,
Зело квітчає радісні гаї,
Забудемо облуди і смирення,
Нехай вітають свято солов’ї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410656
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2013
Про що думала вона, коли жувала в самоті поп-корн, куплений потай? Про що думала вона, як ховала мрії від всього світу і сиділа при свічці? Та свіча не рятувала від жаху ночі та химер.
А може вона чекала очищення, коли йшла за тремтливим полум`ям, острівцем світла, який не відкривав світ чітко і однозначно, а розмивав межі світла і темряви. Таке світло залишає межу, за якою можна чекати будь-яких несподіванок. Вона так чекала на ці несподіванки, що все уявляла собі як побачить незвідане, тривожне, недоступне, те, що не можна бачити нікому. Вона плекала свій страх.
Але вона хотіла бачити лиш ледь помітні тіні, що наступної миті знову сховаються у темряву, залишаючи світлу пляму пусткою, мов сцену для нових вистав.
Вогонь-не денне світло і тим паче не лампа. Вогонь- стихія з душею багатозначно мінливою і бездонно вічною. Вогонь, як плин часу від язичка до язичка. Вогонь пробуджує вікову пам`ять. Вогонь дає відчути себе піщинкою в безмежному Космосі, а може і злитися з всесвітом, забути себе.
Зорі спокійні і холодні, а вогонь - розбурханий вир, що здається був ще до самого світу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410434
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.03.2013
В калейдоскопі тільки сніг,
Все білим замітав дорогу.
Немає кольорів і лих,
Приспало замкнену тривогу.
Безбарвним став цей білий цвіт,
Що так хотів сховати птаха.
Кому тепер давати звіт?
Кому понести гори страху?
Коли перервано політ,
Кого тепер призначать винним?
Коли забули заповіт,
Як залишитись з часу плином?
А сніг мете важкий замет,
Вкриває ковдрою все темне,
І десь загублено фрагмент,
Що явним зробить все таємне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2013
Ніч. Темрява. Волога дорога відбиває місячну доріжку ліхтарів і фар твоєї машини. Дощ стукає в шиби, прагне увійти в тебе, але вікна надійно захищають механічні двірники.
Здається не залишилося більше нічого окрім тебе і цієї порожньої мокрої дороги, прірви за стіною дощу. Цієї миті місячна доріжка твоїх фар здається єдиним захистом від позачасся первинного хаосу. Тут немає ні неба, ні землі і втрачається спогад навіть про те, куди і навіщо несе тебе цей морок.
В таку ніч мета подорожі руйнує містичний момент, що залишив поза тобою буденні турботи. Наче зазирнув одним оком у вічність, залишився наодинці з тим собою, на якого ніколи не вистачало часу. Може це і є щось справжнє? Може це щирі відчуття і помисли? Не хочеться думати про те, яким прокинешся завтра.
Та ось твоя домівка за вікном нагадує, що подорож закінчилась і час вийти в реальність, в невпинну круговерть часу і простору.
Коротка вічність загубилася, але тепер прірва буде кликати тебе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410101
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.03.2013
Гуркоче тиша, бо мовчать слова,
Бо всі вони зібрались тимчасово,
Мов сталактитів паморозь жива,
Що німоту сторожить примусову.
Колись прорвуться лютим водоспадом.
Ніхто й ніщо не спинить цей потік.
Хто на шляху їх випадково впаде,
Забути не спроможеться повік.
Вони уста замкнули. Та дарма.
Звучать слова у тій пекельній тиші.
Говорить і каміння, і луна,
І люди, хоч забули вже колишнє.
Нехай промови змовкнуть навіки,
Залишиться загублена стіна.
Знайдеться хтось, запалить сірники,
І залунає тиша навісна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410100
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2013
Сьогодні знову прокинувся з болем голови. Тіло ломить. Настрій похмурий.
Хоч би не вставав. Щось снилося вночі...
Усмішкою сяяло веселкове небо, височіли сходи до омріяних вершин. Навіть стало духу стати на них...
Звідки увірвалися телеголоси новин, що розповідають про катастрофи, теракти, нечесних політиків та економічні кризи? А так. Треба підніматися. Ще хвильку...
Барвисті дерева засипали видноколо ніжним цвітом і хлюпотіли ріки з білими лебедями...
- Ти знову не купив засіб для миття посуду!
Ага, значить до кухні таки добрався.
- І чоботи нові варто придбати! А грошей бракує!
Повертатися в солодку дрімоту стає все важче.
- Час виходити бо спізнишся!
Як же не хочеться! Але день розпочався.
А може це ще сон?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409762
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.03.2013
Високі гори підносять людський дух, але там де є гори, є і прірви, бездонні, як безодня пекла і чорні в найясніший день.
Танцюй же своє танго по гострих каменях, не оглядайся і не питай. Тебе підхопить небесна блакить і оточать неприступні гірські вершини.
Там, на краєчку прірви, під гострими шпилями ти будеш наодинці зі світом і великою пусткою.
Не думай чим скінчиться твій шалений танець по лезу бритви між всім і нічим, між секундами і громовицею, між днем і ніччю. Все швидше і швидше, все глибше і глибше, нестримніше і невпинніше.
Тіло злилося з духом в одному пориві, в одному звуці, в одному осяянні. У вухах відлунює далекий гуркіт лавин. Ти тепер одне ціле з цими горами. Вони пронизують кожну клітинку, кожен нерв.
Реальність вже намагається виштовхнути тебе зі світу цієї вічної мертвоти, що врізана в тимчасове. Твій розум провалюється в підсвідомість, для якої світ не є таким чужим.
Танець визволить, навчить і згубить. Кожного чекає своя прірва. Не повертайся до часу. Танцюй своє танго.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409761
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.03.2013
Ловець загублених ілюзій
Ще плаче стиха уночі,
Не знає, по якій заслузі,
Збирав загублені ключі.
Волає приспане сумління,
А думала, що відгуло.
Та кличе, наче провидіння,
Чиєсь засмучене чоло.
Не зупинити вже марнотність
Усіх щоденних тихих справ.
Не заховається самотність
У заході чужих заграв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409561
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2013
Танго над прірвою
Зімкнені очі.
Мить лише вирвана
В смерті потоці.
Крок уперед і назад знову крок.
Музика вітру диктує стрибок.
Ноги летять, наче виросли крила,
То вже під ними хитається брила.
Та твоя доля то вічний порив,
Знов пірует і з минулим розрив.
Вітер рве коси легкі за плечима,
Світ закружляв тобі перед очима.
Вже не страшний Мефістофеля сміх,
Фауст у тобі тепер переміг.
Танго твоє аж таке відчайдушне,
Смерть переможена впаде бездушна.
Танцем борися за промінь життя,
Сонячні мрії, тривог забуття.
З гуркотом в прірву покотиться камінь,
Сонце заходить уже за горАми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409559
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2013